Рішення

від 29.01.2025 по справі 910/7918/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

29.01.2025Справа № 910/7918/24

Господарський суд міста Києва у складі судді Селівона А.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали господарської справи

за позовом Державного підприємства "Медичні закупівлі України" (вул. Грушевського Михайла, 7, м. Київ, 01021)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "МАС Сістемз" просп. Берестейський, 67, м. Київ,03117

про стягнення 374 825,00 грн.

Представники сторін: не викликались.

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство "Медичні закупівлі України" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовними вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "МАС Сістемз" про стягнення 374 825,00 грн. пені.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов укладеного між сторонами Договору про закупівлю № 09/487-12/2021 від 17.12.2021 року в частині своєчасної поставки товару, у зв`язку з чим позивачем нараховані штрафні санкції у вигляді пені.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.07.2024 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/7918/24 та приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України,враховуючи, що ціна позову у даній справі не перевищує 500 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, характер спірних правовідносин та предмет доказування, за відсутності клопотань будь - якої із сторін про інше та підстав для розгляду даної справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін з ініціативи суду, господарським судом на підставі ч. 1 ст. 247 ГПК України вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Згідно частини 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Суд зазначає, що Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обов`язкової реєстрації та використання електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами" від 29.06.2023 року, який набрав чинності 21.07.2023 року та введений в дію 18.10.2023 року, внесено зміни до ряду статей ГПК України.

Так, відповідно до частини 6статті 6 ГПК України адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.

Відповідно до частини 11 статті 242 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи чи її окремої системи (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасник справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Згідно пункту 2 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є, зокрема, день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.

Отже, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи № 910/7918/24 та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України ухвала господарського суду від 11.07.2024 року була направлена судом в його електронний кабінет, факт отримання якої 12.07.2024 року підтверджується наявними в матеріалах справи повідомленнями про доставку електронного листа до електронного кабінету.

Суд зазначає, що з урахуванням строків, встановлених статями 165, 178, 251 Господарського процесуального кодексу України, а саме протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, які також визначені судом в ухвалі від 11.07.2024 року, відповідач мав подати відзив на позовну заяву.

Так, через систему "Електронний суд" 30.07.2024 року від уповноваженого представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву б/н від 29.07.2024 року, з доказами його надсилання на адресу позивача, відповідно до якого відповідач проти позову заперечує та зазначає, що несвоєчасне виконання зобов`язань щодо поставки товару відбулось у зв`язку з несвоєчасним (зі значною затримкою) фінансуванням Державним казначейством України ТОВ «МАС Сістемз». Разом з тим, незважаючи на повномасштабну агресію країни-агресора російської федерації, Товариство виконало взяті на себе зобов`язання за Договором про закупівлю від 17.12.2021 року №09/487-12/2021 та поставило товар (Кисневі станції). Відтак, як наголошує відповідач, Договір фактично виконувався під впливом не сприятливих зовнішніх факторів. Крім того, відповідачем у зазначеному відзиві заявлено про застосування строків позовної давності до спірних правовідносин.

Також, через систему "Електронний суд" 30.07.2024 року від уповноваженого представника відповідача надійшла Заява про застосування наслідків пропуску позовної давності щодо вимог про стягнення пені б/н від 29.07.2024 року, з доказами її надсилання на адресу позивача, відповідно до якої відповідач просить відмовити у задоволенні позовної заяви, оскільки на момент звернення позивача до суду строк позовної давності сплив.

Вказані документи судом долучені до матеріалів справи.

В свою чергу, через систему "Електронний суд" 31.07.2024 року від позивача надійшла Відповідь на відзив б/н від 31.07.2024 року, з доказами її надсилання на адресу відповідача, відповідно до якої позивач зазначає, що згідно до Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу продовжуються на строк дії карантину, а у період дії воєнного стану продовжуються на строк його дії. Також позивач вказує, що укладаючи договір відповідач мав оцінити погоджений сторонами порядок виконання договору та об`єктивно оцінити можливість виконання такого зобов`язання. Відповідь на відзив долучена судом до матеріалів справи.

Інших доказів на підтвердження своїх вимог та заперечень, а також заяв та клопотань процесуального характеру, окрім наявних в матеріалах справи, сторонами суду не надано.

В свою чергу суд наголошує, що відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Наразі, від відповідача станом на час винесення рішення до суду не надходило жодних заяв про неможливість подання заперечень на відповідь на відзив та/або про намір вчинення відповідних дій у відповідності до статті 166 ГПК України та/або продовження відповідних процесуальних строків та заперечень щодо розгляду справи по суті.

З огляду на вищевикладене, оскільки Товариство з обмеженою відповідальністю "МАС Сістемз" не скористалось наданими йому процесуальними правами, зокрема, відповідачем не надано на адресу суду заперечень на відповідь на відзив, суд дійшов висновку про можливість розгляду даної справи виключно за наявними матеріалами.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Згідно з частиною 1, пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1, 4 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до частини 1 статті 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Суд зазначає, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).

Правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади встановлені Законом України "Про публічні закупівлі", метою якого є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.

Статтею 1 Закону України «Про публічні закупівлі» передбачено, що публічна закупівля (далі - закупівля) - придбання замовником товарів, робіт і послуг у порядку, встановленому цим Законом; тендерна документація - документація щодо умов проведення тендеру, що розробляється та затверджується замовником і оприлюднюється для вільного доступу в електронній системі закупівель; тендерна пропозиція - пропозиція щодо предмета закупівлі або його частини (лота), яку учасник процедури закупівлі подає замовнику відповідно до вимог тендерної документації.

Згідно з ч.ч. 1, 4 статті 10 Закону України «Про публічні закупівлі» замовник самостійно та безоплатно через авторизовані електронні майданчики оприлюднює на веб-порталі Уповноваженого органу в порядку, встановленому Уповноваженим органом та цим Законом, інформацію про закупівлю, зокрема, оголошення про проведення відкритих торгів, тендерну документацію та проект договору про закупівлю не пізніше ніж за 15 днів до кінцевого строку подання тендерних пропозицій, якщо вартість закупівлі не перевищує межі, встановлені у частині третій цієї статті, та не пізніше 30 днів у разі перевищення таких меж.

Як встановлено судом за матеріалами справи, на виконання вимог статті 10 Закону України "Про публічні закупівлі" уповноваженою особою на онлайн-платформі Електронної системи публічних закупівель Prozorro було оприлюднено оголошення про проведення відкритих електронних торгів за предметом закупівлі «ДК 021:2015: 33150000-6 - Апаратура для радіотерапії, механотерапії, електротерапії та фізичної терапії «Киснева станція».

Відповідно до пункту 15 статті 1 Закону України «Про публічні закупівлі» переможець процедури закупівлі - учасник, тендерна пропозиція якого відповідає всім критеріям та умовам, що визначені у тендерній документації, і визнана найбільш економічно вигідною, та якому замовник повідомив про намір укласти договір, або учасник, якому замовник повідомив про намір укласти договір за результатами застосування переговорної процедури закупівлі.

Частиною 1 статті 33 Закону України «Про публічні закупівлі» визначено, що рішення про намір укласти договір про закупівлю приймається замовником у день визначення учасника переможцем процедури закупівлі/спрощеної закупівлі.

За приписами частини 4статті 36 Закону України «Про публічні закупівлі» умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції за результатами аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі або ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури.

В подальшому, за наслідками визначення відповідача переможцем аукціону (https://prozorro.gov.ua/tender/UA-2021-12-17-012733-c), 17.12.2021 року між Державним підприємством «Медичні закупівлі України» (позивач у справі, замовник за договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю «МАС СІСТЕМЗ» (відповідачу у справі, постачальник за договором) укладено Договір про закупівлю №09/487-12/2021 (далі - Договір), відповідно до пункту 1.1. якого постачальник бере на себе зобов`язання у строки, в порядку та на умовах, визначених цим договором, поставити замовнику Кисневу станцію (Код згідно з УКТЗЕД 8414, 9019 20 00 00, 9020 00 00 00) ДК 021:2015: 33150000-6 - Апаратура для радіотерапії, механотерапії, електротерапії та фізичної терапії «Киснева станція» (далі - товар), а Замовник прийняти такий товар та оплатити його в порядку та на умовах, визначених цим Договором. Інформація про предмет закупівлі, а також про його технічні, якісні та інші характеристики, вказана у річному плані закупівель в електронній системі закупівель (ID: UА-Р-2021-12-14-009462-с).

Розділами 1-16 Договору сторони погодили предмет, ціну та порядок оплати, порядок поставки та приймання-передачі товару, якість та гарантія, права та обов`язки сторін, відповідальність сторін за порушення договору, вирішення спорів, обставини непереборної сили, порядок здійснення повідомлення сторін, прикінцеві положення тощо.

Суд зазначає, що за приписами статті 180 Господарського кодексу України строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов`язання сторін, що виникли на основі цього договору.

Відповідно до статті 631 Цивільного кодексу України час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору, є строком дії останнього.

Відповідно до пункту 11.1. Договору визначено, що цей договір вважається укладеним і набирає чинності після його підписання сторонами з моменту надання згоди уповноваженим органом управління на вчинення даного значного господарського зобов`язання (у разі, якщо надання такої згоди передбачено законодавством) та діє до 30.04.2022 року, а в частині виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором, у тому числі в частині штрафних санкцій та поставки товару - до повного його виконання.

Вказаний Договір підписаний представниками постачальника і замовника та скріплений печатками сторін.

Окрім цього, сторонами вносились зміни до умов Договору шляхом укладення додаткових угод, а саме: № 1 від 17.12.2021 року, № 2 від 18.04.2022 року, № 3 від 23.06.2022 року, № 4 від 23.08.2022 року, № 5 від 21.11.2022 року, № 6 від 06.01.2023 року.

Так, умовами Додаткової угоди № 6 від 06.01.2023 року строк дії Договору продовжено до 23.06.2023 року.

Судом встановлено, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором поставки, який регулюється нормами §3глави 54 Цивільного кодексу України та §1глави 30 Господарського кодексу України.

Згідно з частиною 1статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною першою статті 712 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

За приписами частини 2статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі статтею 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до пункту 1.2. Договору найменування (номенклатура, асортимент) товару, обсяг та кількість товару, ціна за одиницю товару та загальна вартість товару вказується в специфікації (додаток №1), що є невід`ємною частиною цього договору.

Пунктом 1.3. Договору сторонами погоджено, що постачальник гарантує, що товар, який є предметом цього договору, вільний від боргових зобов`язань, не перебуває під забороною, обмеженнями використання та відчуження, обтяженнями, заставою та у власності третіх осіб.

Згідно з пунктом 1.4. Договору цей договір виконується в рамках виконання бюджетної програми «Централізовані закупівлі кисневих станцій для опорних закладів охорони здоров`я та постанови Кабінету Міністрів України від 24 листопада 2021р. №1243 «Деякі питання здійснення централізованих закупівель кисневих станцій».

Відповідно до Специфікації від 17.12.2021 року, яка є Додатком №1 до Договору, сторони погодили поставку Системи киснепостачання: генератор кисню MAS-OXY-30-52-R-1-1-1-1 ТУ У 32.5-39376051-002:2020, що змонтований в блочно-модульному машинному відділенні, загальною кількістю 60 шт., за ціною 2 585 000,00 грн. без ПДВ за одиницю, на загальну суму 155 100 000,00 грн. без ПДВ.

Згідно з частиною 1 статті 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

Відповідно до пункту 3.1 Договору валютою цього Договору є національна валюта України - гривня. Загальна ціна продукції складає 155 100 000,00 грн. без ПДВ. Ціна за одиницю товару вказується у Специфікації (Додаток № 1), що є невід`ємною частиною цього Договору.

У загальну ціну товару включені всі витрати постачальника, які він може понести у зв`язку з виконанням ним обов`язків за цим Договором (п. 3.2 Договору).

За приписами частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

У відповідності до частини 1 статті 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Розрахунок здійснюється в безготівковій формі на умовах попередньої оплати в розмірі 100 (ста) відсотків від ціни Товару на підставі оригіналу рахунку на оплату шляхом перерахування замовником коштів на небюджетний рахунок, відкритий постачальником в органах Державної казначейської служби України відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 4 грудня 2019 року №100 «Деякі питання здійснення розпорядниками (одержувачами) бюджетних коштів попередньої оплати товарів, робіт і послуг, що закуповуються за бюджетні кошти», з подальшим використанням таких коштів на цілі визначені Додатковою угодою до цього Договору.

Датою оплати за Товар є дата списання грошових коштів з рахунку Замовника (пункт 3.3 Договору).

В свою чергу, виходячи з умов пункту 3.3 Договору виконання зобов`язання постачальника з поставки товару, в тому числі його строк, не ставиться в безпосередню залежність від здійснення оплати (попередньої оплати) товару покупцем (замовником) та його строку.

Так, згідно п. 1.1 Додаткової угоди № 1 від 17.12.2021 року до Договору постачальник може використовувати отриману попередню оплату для здійснення оплат, необхідних для виконання Договору (придбання і постачання необхідних матеріалів, виробів, устаткування та обладнання, сплату податків, зборів тощо).

Згідно п. 2 Додаткової угоди № 6 від 06.01.2023 року до Договору постачальник зобов`язується використати одержану попередню оплату у строк до 23 червня 2023 року та у строк, визначений замовником у заявці на поставку товару, здійснити поставку товару за Договором, що буде підтверджено підписанням сторонами відповідної видаткової накладної та/або Акту приймання товару за місцем поставки, за умов відсутності будь - яких зауважень до товару з боку замовника.

По закінченню терміну надання попередньої оплати, невикористані суми попередньої оплати повертаються замовнику у той же день. Замовник має право контролювати використання наданих постачальнику сум попередньої оплати (п.п.2.1 п. 2 Додаткової угоди № 6 від 06.01.2023 року до Договору).

Судом встановлено, що наявною у матеріалах справи платіжною інструкцією №3 від 23.12.2021 року підтверджено факт перерахування позивачем на користь відповідача попередньої оплати за товар за Договором №09/487-12/2021 від 17.12.2021 року по рахунку №1205 від 17.12.2021 року у розмірі 155 100 000,00 грн. без ПДВ.

Наразі, зважаючи на зміст позовних вимог, обставини виконання умов Договору в частині здійснення оплати товару замовником не є предметом дослідження у даній справі.

Поряд із цим, станом на час розгляду справи докази наявності претензій відповідача як продавця з питань здійснення оплати та/або наявного спору щодо стягнення заборгованості позивача з оплати поставленого відповідачем товару (Киснева станція) в матеріалах справи відсутні.

Доказів наявності на момент реалізації сторонами правовідносин за спірним Договором та звернення ТОВ «МАС СІСТЕМЗ» до покупця з відповідними листами, вимогами, претензіями щодо питання невчасного здійснення оплати за поставлений товар сторонами суду не надано.

В свою чергу, в силу частини 1 статті 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов`язку однією зі сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов`язку, є зустрічним виконанням зобов`язання.

За загальним правилом, визначеним частиною 2 вказаної норми при зустрічному виконанні зобов`язання сторони повинні виконувати свої обов`язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту.

Частиною 3 статті 538 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі невиконання однією із сторін у зобов`язані свого обов`язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов`язку у встановлений строк (термін) або не виконає його в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов`язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.

Суд зазначає, що вказане правило має загальний характер та розповсюджується на будь - які зустрічні зобов`язання, до яких відносяться і зобов`язання, які випливають із договору поставки.

За приписами частини 4 статті 538 Цивільного кодексу України якщо зустрічне виконання обов`язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов`язку, друга сторона повинна виконати свій обов`язок.

В силу приписів статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Як передбачено частиною 1статті 664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Пунктами 2.1, 2.2 Договору визначено, що поставка товару здійснюється відповідно до Incoterms 2020. Поставка товару здійснюється на умовах DDP - склад(-и) замовника.

Адреса (и) пункту (ів) поставки товару (у межах переліку закладів охорони здоров`я визначених для госпіталізації пацієнтів із гострою респіраторною хворобою COVID-19, спричиненою короновірусом SARS-CoV-2, затвердженого керівником робіт з ліквідації наслідків медико-біологічної надзвичайної ситуації природного характеру державного рівня пов`язаної із поширенням короновірусної хвороби (COVID-19)) визначаються замовником в заявці на поставку товару, складеній замовником за формою, встановленою у Додатку № 2 до цього Договору (далі - заявка на поставку) (п.2.3 Договору).

Згідно з пунктом 2.4 Договору право власності на товар переходить від постачальника до замовника після прийняття товару в пункті поставки та підписання видаткової накладної та/або Акту приймання товару згідно з умовами Розділу 6 цього Договору.

Як погоджено сторонами в пункті 4.1 Договору, постачальник зобов`язаний здійснити поставку товару за цим Договором в строк, визначений замовником у заявці на поставку товару, направленій замовником постачальнику засобами електронної пошти у порядку, цим договором. При цьому, строк поставки товару. Визначений замовником у заявці на поставку товару, повинен становити не менше 45 календарних днів з дати направлення замовником постачальнику відповідної заявки на поставку. Строк між датою подачі замовником заявки на поставку товару та датою поставки товару може бути зменшено за взаємною згодою Сторін.

Протягом 2 робочих днів після отримання заявки на поставку товару постачальник зобов`язаний підтвердити замовнику свою готовність поставити товар або надає мотивоване звернення щодо зміни дати поставки товару, вказаної замовником у заявці на поставку товару. Таке підтвердження або мотивоване звернення направляються замовнику засобами електронної пошти у порядку, визначеному цим Договором. Замовником може бути відмовлено в розгляді мотивованого звернення постачальника щодо зміни такої поставки товару без надання будь-яких пояснень та обґрунтувань щодо такої відмови (пункт 4.2. Договору).

У разі ненадання постачальником підтвердження готовності поставити товар або мотивованого звернення щодо зміни дати поставки товару протягом 2 (двох) робочих днів після отримання від замовника заявки на поставку товару така заявка вважається підтвердженою постачальником (пункт 4.3 Договору).

Докази того, що сторони узгодили інший термін поставки товару за Договором в матеріалах справи відсутні.

Як зазначає позивач у позовній заяві та встановлено судом за матеріалами справи, на виконання умов Договору позивачем 17.12.2021 року було направлено постачальнику Заявку на постачання №1 від 17 грудня 2021 року до договору про закупівлю №09/487-12/2021 від 17.12.2021 року, згідно якої передбачена поставки товару Системи киснепостачання: генератор кисню MAS-OXY-30-52-R-1-1-1-1 ТУ У 32.5-39376051-002:2020, що змонтований в блочно-модульному машинному відділенні, загальною кількістю 20 шт., за ціною 2 585 000,00 грн. без ПДВ за одну одиницю, на загальну суму 51 700 000,00 грн. без ПДВ.

За умовами п. 6 Заявки на постачання № 1 поставка товару здійснюється транспортом постачальника або третьої особи, номінованої постачальником, на умовах DDP - склад(-и) замовника, про що замовник повідомляє постачальника у відповідності до положень, визначених розділом 14 цього Договору.

Так, згідно пункту 4 Заявки на поставку № 1 дата поставки товару за місцем поставки товару, визначеним п. 6 цієї заявки на поставку: до 31.01.2022 року включно.

В подальшому відповідачу було направлено ряд уточнюючих заявок на поставку, якими було змінено дати поставок товару та місце поставки товару.

Зокрема, уточнюючою заявкою на поставку № 1 від 31.01.2022 року було продовжено термін поставки до 03.02.2022 року включно.

Уточнюючою заявкою на поставку № 2 від 03.02.2022 року було продовжено термін поставки до 07.02.2022 року включно.

Пунктом 4 Уточнюючої заявки на поставку № 3 від 07.02.2022 року було визначено наступні дати поставки товару:

1. Комунальне некомерційне підприємство «Багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування м. Бахмут» - до 21.02.2022 включно.

2. КНП «Мирноградська центральна міська лікарня» Мирноградської міської ради - до 23.02.2022 включно.

3. КНП «Слов`янської міської ради«Міська клінічна лікарня м. Слов`янська» - до 09.02.2022 включно.

4. КНП «Бориспільська багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування» -до 15.02.2022 включно.

5. КНП «Ірпінська центральна міська лікарня «Ірпінської міської ради Київської області» - до 15.02.2022 включно.

6. КНП Білоцерківської міської ради «Білоцерківська міська лікарня №3» - до 15.02.2022 включно.

7. КНП Кагарлицької міської ради «Кагарлицька багатопрофільна лікарня» - до 21.02.2022 включно.

8. КНП Борщівська міська лікарня «Борщівської міської ради» - до 22.02.2022 включно.

9. КНП «Бучацька міська лікарня «Бучацької міської ради» - до 16.02.2022 включно.

10. КНП «Гусятинська комунальна лікарня» Гусятинської селищної ради - до 09.02.2022 включно.

11. КНП «Заліщицька центральна міська лікарня» Заліщицької міської ради - до 10.02.2022 включно.

12. КНП «Збаразька центральна лікарня» Збаразької міської ради - до 09.02.2022 включно.

13. КНП «Козівська центральна районна лікарняКозівськоїселищної ради - до 09.02.2022 включно.

14. КНП «Кременецька опорна лікарня» Кременецької міської ради - до 09.02.2022 включно.

15. КНП «Лановецька міська лікарня» - до 23.02.2022 включно.

16. КНП «Монастирська міська лікарня» Монастирської міської ради - до 11.02.2022 включно.

17. КНП «Тернопільська комунальна міська лікарня №2» - до 27.02.2022 включно.

18. КНП «Тернопільський регіональний фтизіопульмонологічний медичний центр» Тернопільської обласної ради - до 09.02.2022 включно.

19. КНП «Чортківська центральна міська лікарня» Чортківської міської ради - до 25.02.2022 включно.

20. КНП Теребовлянської міської ради «Теребовлянська міська лікарня» - до 25.02.2022 включно.

Пунктом 4 Уточнюючої заявки на поставку № 11 від 16.01.2023 року було змінено місце поставки товару:

1. Комунальне некомерційне підприємство «Багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування м. Бахмут» - до 21.02.2022 включно/ замінена на Комунальне підприємство «Томаківська центральна районна лікарня» Томаківської селищної ради.

2. КНП «Мирноградська центральна міська лікарня» Мирноградської міської ради - до 23.02.2022 включно/ замінена на в/ч НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 .

3. КНП «Слов`янської міської ради «Міська клінічна лікарня м. Слов`янська» - до 09.02.2022 включно/ замінена на в/ч НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 .

Будь-які заперечення щодо даних, вказаних в заявках щодо строків та місця доставки товару з боку сторін відсутні.

В свою чергу суд зазначає, що відповідно до статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні"господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства. Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини 1статті 9 Закону "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні"підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій, та які повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Отже, за висновками суду, з урахуванням положень укладеного між сторонами Договору, документом, який підтверджує факт виконання відповідачем зобов`язання з поставки товару позивачу є видаткова накладна.

Частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За приписами частин 1, 2статті 251 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Таким чином, з урахуванням приписів статті 530 Цивільного кодексу України та умов пункту 4.1 Договору і Заявки на поставку № 1, з урахуванням уточнюючих заявок, відповідач був зобов`язаний здійснити поставку всього обсягу товару - у строки зазначені в Уточнюючій заявці на поставку № 3 від 07.02.2022 року.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, зазначено позивачем в позовній заяві та відповідачем не заперечувалось останнім, в порушення умов Договору поставку товару здійснено з порушенням обумовлених строків, що підтверджується видатковими накладними кожна на суму 2 585 000,00 грн., копії яких наявні в матеріалах справи:

1. Видаткова накладна №23826 від 22.05.2023р., постачальник - ДМ «Медичні закупівлі України», одержувач - КП Томаківська центральна районна лікарня» Томаківської селищної ради, строк поставки до 21.02.2022р.

2. Видаткова накладна №5-08 від 15.05.2023р., постачальник -ТОВ «МАС СІСТЕМЗ», одержувач - ДМ «Медичні закупівлі України», строк поставки до 23.02.2022р.

3. Видаткова накладна №5-20 від 23.05.2023р., постачальник -ТОВ «МАС СІСТЕМЗ», одержувач - ДМ «Медичні закупівлі України», строк поставки до 09.02.2022р.

4. Видаткова накладна №6-002 від 03.06.2022р., постачальник -ТОВ «МАС СІСТЕМЗ», одержувач - ДМ «Медичні закупівлі України», строк поставки до 15.02.2022р.

5. Видаткова накладна №5-005 від 30.05.2022р., постачальник -ТОВ «МАС СІСТЕМЗ», одержувач - ДМ «Медичні закупівлі України», строк поставки до 15.02.2022р.

6. Видаткова накладна №5-007 від 31.05.2022р., постачальник -ТОВ «МАС СІСТЕМЗ», одержувач - ДМ «Медичні закупівлі України», строк поставки до 15.02.2022р.

7. Видаткова накладна №5-004 від 27.05.2022р., постачальник -ТОВ «МАС СІСТЕМЗ», одержувач - ДМ «Медичні закупівлі України», строк поставки до 21.02.2022р.

8. Видаткова накладна №12-010 від 15.12.2022р., постачальник -ТОВ «МАС СІСТЕМЗ», одержувач - ДМ «Медичні закупівлі України», строк поставки до 22.02.2022р.

9. Видаткова накладна №12-002 від 02.12.2022р., постачальник -ТОВ «МАС СІСТЕМЗ», одержувач - ДМ «Медичні закупівлі України», строк поставки до 16.02.2022р.

10. Видаткова накладна №8-007 від 16.08.2022р., постачальник -ТОВ «МАС СІСТЕМЗ», одержувач - ДМ «Медичні закупівлі України», строк поставки до 09.02.2022р.

11. Видаткова накладна №8-008 від 16.08.2022р., постачальник -ТОВ «МАС СІСТЕМЗ», одержувач - ДМ «Медичні закупівлі України», строк поставки до 10.02.2022р.

12. Видаткова накладна №12-001 від 02.12.2022р., постачальник -ТОВ «МАС СІСТЕМЗ», одержувач - ДМ «Медичні закупівлі України», строк поставки до 09.02.2022р.

13. Видаткова накладна №8-009 від 17.08.2022р., постачальник -ТОВ «МАС СІСТЕМЗ», одержувач - ДМ «Медичні закупівлі України», строк поставки до 09.02.2022р.

14. Видаткова накладна №8-014 від 24.08.2022р., постачальник -ТОВ «МАС СІСТЕМЗ», одержувач - ДМ «Медичні закупівлі України», строк поставки до 09.02.2022р.

15. Видаткова накладна №8-013 від 24.08.2022р., постачальник -ТОВ «МАС СІСТЕМЗ», одержувач - ДМ «Медичні закупівлі України», строк поставки до 23.02.2022р.

16. Видаткова накладна №12-003 від 02.12.2022р., постачальник -ТОВ «МАС СІСТЕМЗ», одержувач - ДМ «Медичні закупівлі України», строк поставки до 11.02.2022р.

17. Видаткова накладна №8-012 від 24.08.2022р., постачальник -ТОВ «МАС СІСТЕМЗ», одержувач - ДМ «Медичні закупівлі України», строк поставки до 09.02.2022р.

При цьому судом встановлено, що факт отримання товару позивачем підтверджується підписами на видаткових накладних представника постачальника - ТОВ «МАС СІСТЕМЗ», засвідченим відбитком печатки та представника покупця - Державного підприємства «Медичні закупівлі України», засвідченого штампом.

Заперечень щодо факту поставки товару за вказаними видатковими накладними зазначених позивачем суду не надано.

Згідно з частиною 1 статті 673 Цивільного кодексу України продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі - продажу.

Відповідно до частини 1статті 680 Цивільного кодексу України покупець має право пред`явити вимогу у зв`язку з недоліками товару за умови, що недоліки виявлені в строки, встановлені цією статтею, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до умов пунктів 7.1 та 7.6 Договору Постачальник гарантує якість Товару, що поставляється. Товар, що постачається, повинен відповідати нормам і стандартам законодавчо встановленим на території України, а також, технічним, якісним та іншим характеристикам предмета закупівлі, що зазначені у річному плані закупівель в електронні системі закупівель, вимогам цього Договору.

У разі виявлення прихованих недоліків товару замовник або кінцевий(-і) набувач(-і) одноособово складає про це акт.

Доказів пред`явлення актів, претензій щодо якості та кількості поставки товару у відповідності до умов Договору, Специфікації та Заявки на поставку № 1, уточнюючих заявок №1 від 31.01.2022 року, №2 від 03.02.2022 року, №3 від 07.02.2022 року, №11 від 16.01.2023 року, а також наявності письмових претензій та/або повідомлень про невідповідність якісних показників товару, упаковки (пакування), маркування, транспортування, зберігання ознак псування поставленого товару від відповідача до суду не надходило.

За таких обставин суд доходить висновку, що у відповідності до наявних в матеріалах справи видаткових накладних відповідачем виконані прийняті на себе зобов`язання з передачі товару позивачу - Державному підприємству «Медичні закупівлі України», а позивачем, у свою чергу, прийнято товар без будь - яких зауважень, в частині його якості та кількості.

Факт передачі позивачеві товару підтверджено матеріалами справи та не заперечуються відповідачем.

У відповідності до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку, є зобов`язанням.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

В силу статей 525, 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За приписами частини 2статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Проте, як зазначено позивачем в позовній заяві та встановлено судом за змістом заявок та видаткових накладних, наявних в матеріалах справи, відповідачем допущено порушення умов Договору в частині своєчасної поставки передбаченого умовами Договору товару.

Відповідно до пункту 8.3.1. та пункту 8.3.3. Договору постачальник зобов`язаний забезпечити поставку товару у строки, встановлені цим договором (заявкою на поставку товару). Нести всі ризики та витрати, пов`язані з поставкою товару, включаючи оплату податків та інших зборів і обов`язкових платежів у відповідності до вимог чинного законодавства України.

Згідно з пунктом 9.1. Договору в разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань, що виникають з цього договору, сторони несуть відповідальність, передбачену цим договором та чинним законодавством України.

У разі порушення строку поставки, не передачу (несвоєчасну передачу, повернення з підстав, встановлених цим договором, несвоєчасне проведення монтажу, пусконалагоджувальних робіт, введення в експлуатацію, навчання медичного персоналу кінцевого (-их) набувача (-ів) методам роботи) товару, постачальник сплачує замовнику пеню у розмірі 0, 1 (нуль цілих одна десята) відсотка від ціни товару, строк поставки якого порушено, за кожен день прострочення або ціни не переданого (несвоєчасно переданого, повернутого або строк проведення пусконалагоджувальних робіт, введення в експлуатацію якого, а також навчання медичного персоналу кінцевого(-их) набувача(-ів) методам роботи з яким порушено) товару, за кожний день затримки передачі. Пеня нараховується протягом строку порушення виконання зобов`язань за договором, включаючи день виконання такого зобов`язання. За порушення строку поставки товару понад 30 (тридцять) календарних днів додатково стягується штраф у розмірі 7 (сім) відсотків від вартості непоставленого (неприйнятого, не переданого) товару (пункт 9.2. Договору).

Відповідно до пункту 9.7. Договору закінчення строку дії договору не звільняє сторони від повного виконання зобов`язань за цим договором.

В свою чергу, у зв`язку з нездійсненням своєчасної поставки товару за Договором позивач 15.01.2024 року звернувся до відповідача з претензією № 05/220-01/2024 щодо сплати неустойки, а саме 374 825,00 грн. пені, копія якої наявна в матеріалах справи.

За результатами розгляду претензії позивача відповідач направив на адресу позивача відповідь вих. №206 від 31.05.2024 на претензію, в якій вказував, що порушення строків поставки товару відбулось за відсутності вини товариства через обставини, які товариство не могло передбачити та на які не могло вплинути, оскільки при виконанні умов Договору про закупівлі від 17.12.2021 року №09/487-12/2021 року мало місце несвоєчасне (зі значною затримкою) фінансування Державним казначейством України ТОВ «МАС СІСТЕМЗ». Як наслідок, зазначена обставина мала істотний вплив на спроможність Товариства виконати вчасно свої зобов`язання щодо поставки Товару за Заявкою №3. З огляду на зазначене, відвідач просив не висувати вимогу щодо застосування штрафних санкцій.

Суд зазначає, що згідно приписів частини 1 статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання (частина 2 статті 216 Господарського кодексу України).

Відповідно до положень частин 1, 4 статті 217 Господарського кодексу України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються у встановленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин.

Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності (стаття 218 Господарського кодексу України).

Так, виходячи з положень частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з пунктом 1 статті 546, статті 547 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (частина 1 статті 548 Цивільного кодексу України).

У відповідності до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного або неналежно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Таким чином, оскільки, як зазначено позивачем в позовній заяві та встановлено судом, відповідачем допущено порушення умов Договору в частині своєчасної поставки передбаченого умовами Договору та Уточнюючої заявки на поставку № 3 товару, позивачем на підставі статей 216-218, 231 ГК України та пункту 9.2 Договору нараховано відповідачеві пеню в розмірі 374 825,00 грн. за період з 09.02.2022 року по 23.02.2022 року, яку позивач просить суд стягнути з відповідача в поданій суду позовній заяві.

За приписами статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу.

У відповідності до статті 124, пунктів 2, 3, 4 частини 2 статті 129 Конституції України, статей 2, 7, 13 Господарського процесуального кодексу України основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд наголошує, що відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Таким чином, обов`язок доказування, а отже і подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України, покладено саме на сторони та інших учасників судового процесу, а тому суд лише створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

При цьому відповідачем не надано суду жодних доказів на підтвердження виконання своїх зобов`язань в частині здійснення своєчасної поставки товару, передбаченого умовами Договору, відсутності боргу з оплати штрафних санкцій або письмових пояснень щодо неможливості надання таких доказів.

Згідно статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Доказів визнання недійсним чи розірвання Договору про закупівлю № 09/487-12/2021 від 17.12.2021 року та Додаткових угод та/або їх окремих положень на час фактичного виконання сторонами суду не надано.

Будь-які заперечення щодо порядку та умов укладення спірного Договору на час його підписання та на протязі виконання з боку сторін відсутні.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Отже, матеріалами справи підтверджується той факт, що відповідач прострочив виконання зобов`язання, позаяк не виконав належним чином умови укладеного між сторонами Договору в частині постачання товару покупцю - ДП «Медичні закупівлі України» у визначені Договором строки.

Статтею 199 Господарського кодексу України передбачено, що виконання господарських зобов`язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватись передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов`язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов`язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (частина 1 статті 548 Цивільного кодексу України).

За приписами частини 2 статті 231 Господарського кодексу України у разі, якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Отже, даною нормою, що належить застосуванню до правовідносин сторін, пов`язаних із виконанням зобов`язання, що фінансується за рахунок Державного бюджету України, чітко встановлено розмір штрафних санкцій за порушення господарського зобов`язання.

Виходячи із положень зазначеної норми, застосування до боржника, який порушив господарське зобов`язання, штрафних санкцій у вигляді пені, штрафу, передбачених абз. 3 частиною 2 статті 231 Господарського кодексу України, можливо при сукупності відповідних умов, а саме: якщо інший розмір певного виду штрафних санкцій не передбачений договором або законом; якщо, між іншим, порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, якщо допущено прострочення виконання зобов`язання, пов`язаного з обігом (поставкою) товарів, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких і вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафу.

Відтак, суб`єкти господарських відносин при укладенні договору наділені законодавцем правом забезпечення виконання господарських зобов`язань встановленням окремого виду відповідальності - договірної санкції, за невиконання чи неналежне виконання договірних зобов`язань, зокрема, пені та штрафу, передбаченої пунктом 9.2 Договору, зокрема, у разі порушення строку поставки, не передачу (несвоєчасну передачу, повернення з підстав, встановлених цим договором, несвоєчасне проведення монтажу, пусконалагоджувальних робіт, введення в експлуатацію, навчання медичного персоналу кінцевого(-их) набувача(-ів) методам роботи) товару, постачальник сплачує замовнику пеню у розмірі 0, 1 (нуль цілих одна десята) відсотка від ціни товару, строк поставки якого порушено, за кожен день прострочення або ціни не переданого (несвоєчасно переданого, повернутого або строк проведення пусконалагоджувальних робіт, введення в експлуатацію якого, а також навчання медичного персоналу кінцевого(-их) набувача(-ів) методам роботи з яким порушено) товару, за кожний день затримки передачі. Пеня нараховується протягом строку порушення виконання зобов`язань за договором, включаючи день виконання такого зобов`язання. За порушення строку поставки товару понад 30 (тридцять) календарних днів додатково стягується штраф у розмірі 7 (сім) відсотків від вартості непоставленого (неприйнятого, не переданого) товару.

При цьому, оскільки відповідачем допущено прострочення виконання негрошового зобов`язання, пов`язаного з обігом (поставкою) товару, факт якого належним чином підтверджується матеріалами справи, суд приходить до висновку, що передбачений умовами Договору розмір штрафних санкцій узгоджується з приписами чинного законодавства України та, відповідно, про правомірність застосування позивачем передбаченої пунктом 9.2 Договору пені та наявність правових підстав для нарахування відповідачеві відповідних штрафних санкцій за прострочення ТОВ "МАС СІСТЕМЗ" виконання договірних зобов`язань.

З огляду на вимоги статті 86 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Тобто, визначаючи розмір заборгованості за Договором, зокрема, в частині пені, суд зобов`язаний належним чином дослідити поданий стороною доказ (в даному випадку - розрахунок заборгованості та нарахувань), перевірити його, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково - зазначити правові аргументи на його спростування і навести у рішенні свій розрахунок - це процесуальний обов`язок суду.

В свою чергу, відповідачем не надано суду контррозрахунку заявлених до стягнення сум або заперечень щодо здійсненого позивачем розрахунку.

Суд зазначає, що відповідно до частини другої статті 251 ЦК України терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Згідно з частиною другою статті 252 ЦК України термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Статтею 253 ЦК України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Відповідно до частини першої статті 255 ЦК України якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку.

Згідно із статтею 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Правовий аналіз вказаних норм законодавства свідчать про те, що пеня може бути нарахована лише за кожен повний день прострочення виконання зобов`язання, а день фактичної поставки товару не включається до періоду часу, за який може здійснюватися стягнення пені.

Аналогічна правова позиція наведена у постановах Верховного Суду від 10.07.2018 року у справі № 927/1091/17.

Разом з тим, як вбачається зі змісту позовної заяви, кількість днів прострочення поставки товару позивачем розрахована до настання обставин непереборної сили, які були визнані форс-мажорними, про що свідчить лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 року №2024/02.0-7.1, а саме: військова агресія російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року.

Відповідно до розрахунку пені, наведеному у позовній заяві розмір пені розрахований позивачем наступним чином:

1. Комунальне некомерційне підприємство «Багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування м. Бахмут»: період прострочення зобов`язання за Договором з 22.02.2022 по 23.02.2022 включно, вартість продукції, що непоставлена складає 2 585 000,00 грн. Розмір пені 5 170,00 грн. = 2 585,00 грн. х 2 дні.

2. КНП «Слов`янської міської ради «Міська клінічна лікарня м. Слов`янська»: період прострочення зобов`язання за Договором з 10.02.2022 по 23.02.2022 включно, вартість продукції, що непоставлена складає 2 585 000,00 грн. Розмір пені 36 190,00 грн. = 2 585,00 грн. х 14 днів.

3. КНП «Бориспільська багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування»: період прострочення зобов`язання за Договором з 16.02.2022 по 23.02.2022 включно, вартість продукції, що непоставлена складає 2 585 000,00 грн. Розмір пені 20 680,00 грн. = 2 585,00 грн. х 8 днів.

4. КНП «Ірпінська центральна міська лікарня «Ірпінської міської ради Київської області»: період прострочення зобов`язання за Договором з 16.02.2022 по 23.02.2022 включно, вартість продукції, що непоставлена складає 2 585 000,00 грн. Розмір пені 20 680,00 грн. = 2 585,00 грн. х 8 днів.

5. КНП Білоцерківської міської ради «Білоцерківська міська лікарня №3»: період прострочення зобов`язання за Договором з 16.02.2022 по 23.02.2022 включно, вартість продукції, що непоставлена складає 2 585 000,00 грн. Розмір пені 20 680,00 грн. = 2 585,00 грн. х 8 днів.

6. КНП Кагарлицької міської ради «Кагарлицька багатопрофільна лікарня»: період прострочення зобов`язання за Договором з 22.02.2022 по 23.02.2022 включно, вартість продукції, що непоставлена складає 2 585 000,00 грн. Розмір пені 5 170,00 грн. = 2 585,00 грн. х 2 дні.

7. КНП Борщівська міська лікарня «Борщівської міської ради»: період прострочення зобов`язання за Договором з 23.02.2022 по 23.02.2022 включно, вартість продукції, що непоставлена складає 2 585 000,00 грн. Розмір пені 2 585,00 грн. = 2 585,00 грн. х 1 день.

8. КНП «Бучацька міська лікарня «Бучацької міської ради»: період прострочення зобов`язання за Договором з 17.02.2022 по 23.02.2022 включно, вартість продукції, що непоставлена складає 2 585 000,00 грн. Розмір пені 18 950,00 грн. = 2 585,00 грн. х 7 днів.

9. КНП «Гусятинська комунальна лікарня» Гусятинської селищної ради: період прострочення зобов`язання за Договором з 10.02.2022 по 23.02.2022 включно, вартість продукції, що непоставлена складає 2 585 000,00 грн. Розмір пені 36 190,00 грн. = 2 585,00 грн. х 14 днів.

10. КНП «Заліщицька центральна міська лікарня» Заліщицької міської ради: період прострочення зобов`язання за Договором з 11.02.2022 по 23.02.2022 включно, вартість продукції, що непоставлена складає 2 585 000,00 грн. Розмір пені 33 605,00 грн. = 2 585,00 грн. х 13 днів.

11. КНП «Збаразька центральна лікарня» Збаразької міської ради: період прострочення зобов`язання за Договором з 10.02.2022 по 23.02.2022 включно, вартість продукції, що непоставлена складає 2 585 000,00 грн. Розмір пені 36 190,00 грн. = 2 585,00 грн. х 14 днів.

12. КНП «Козівська центральна районна лікарня Козівської селищної ради: період прострочення зобов`язання за Договором з 10.02.2022 по 23.02.2022 включно, вартість продукції, що непоставлена складає 2 585 000,00 грн. Розмір пені 36 190,00 грн. = 2 585,00 грн. х 14 днів.

13. КНП «Кременецька опорна лікарня» Кременецької міської ради: період прострочення зобов`язання за Договором з 10.02.2022 по 23.02.2022 включно, вартість продукції, що непоставлена складає 2 585 000,00 грн. Розмір пені 36 190,00 грн. = 2 585,00 грн. х 14 днів.

14. КНП «Монастирська міська лікарня» Монастирської міської ради: період прострочення зобов`язання за Договором з 12.02.2022 по 23.02.2022 включно, вартість продукції, що непоставлена складає 2 585 000,00 грн. Розмір пені 31 020,00 грн. = 2 585,00 грн. х 12 днів.

15. КНП «Тернопільський регіональний фтизіопульмонологічний медичний центр» Тернопільської обласної ради: період прострочення зобов`язання за Договором з 10.02.2022 по 23.02.2022 включно, вартість продукції, що непоставлена складає 2 585 000,00 грн. Розмір пені 36 190,00 грн. = 2 585,00 грн. х 14 днів.

За результатами здійсненої за допомогою системи "ЛІГА" перевірки нарахування позивачем заявленої до стягнення пені судом встановлено, що її розмір, перерахований судом у відповідності до приписів чинного законодавства та в межах визначеного позивачем періоду прострочення, відповідає вимогам зазначених вище норм законодавства, умовам Договору та є арифметично вірним, тому вказані вимоги позивача про стягнення з відповідача 374 825,00 грн. пені підлягають задоволенню у заявленій позивачем сумі.

Щодо заяви відповідача про застосування наслідків пропуску позовної давності щодо вимоги про стягнення пені суд зазначає, що Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що "позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав - учасниць Конвенції, виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу" (пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою № 14902/04 у справі відкрите акціонерне товариство "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії"; пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства").

Отже, дотримання строку звернення є однією з умов реалізації права на позов і тісно пов`язане з реалізацією права на справедливий судовий розгляд.

Суд зазначає, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно з частиною першою статті 260 Цивільного кодексу України позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253 - 255 цього Кодексу.

Згідно статті 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина 1), за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частина 5).

Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок (стаття 253 Цивільного кодексу України), а спливає у відповідні місяць та число останнього року строку, якщо строк визначений роками (частина перша статті 254 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

У відповідності до частини 2 статті 258 Цивільного кодексу України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.

Суд зазначає, що частиною третьою статті 267 ЦК України передбачена можливість застосування позовної давності, у тому числі й спеціальної, лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення судом.

При цьому, за змістом частини першої статті 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен розглянути справу у повному обсязі, дати належну оцінку доказам, відповідно до вимог статті 43 ГПК України, з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості.

Положення закону про правові наслідки спливу строку позовної давності можуть бути застосовані судом тільки у тому випадку, коли буде доведено існування самого суб`єктивного права і факт його порушення чи оспорювання. Якщо ж під час розгляду справи буде встановлено, що у позивача немає суб`єктивного права, про захист якого він просить, або ж воно не порушувалось чи не оспорювалось, суд повинен відмовити у позові не через пропущення строку позовної давності, а за безпідставністю матеріально-правової-вимоги.

В свою чергу, судом за матеріалами справи встановлено факт несвоєчасного виконання відповідачем своїх зобов`язань з поставки товару за спірним Договором, що є підставою для застосування передбачених приписами статті 549 Цивільного кодексу України штрафних санкцій у вигляді пені.

Відповідно до частини 4 статті 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Разом з цим судом враховано, що пунктом 12 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України передбачено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Вказаний пункт був введений в дію на підставі Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 30 березня 2020 року № 540-IX (далі - Закон України від 30 березня 2020 року № 540-IX), який набрав чинності з 2 квітня 2020 року.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020 року: з 12 березня 2020 року з метою запобігання поширенню на території України коронавірусу на всій території України запроваджено карантин. Карантин діє протягом всього часу з дати запровадження з 12.03.2020 року, та в подальшому був продовжений постановою Кабінету Міністрів України №383 від 25.04.2023 року до 30.06.2023 року.

Отже, відповідно до пункту 12 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу з урахуванням дії карантину на території України з 12.03.2020 року по 30.06.2023 року строк позовної давності збільшено на увесь строк дії карантину.

Окрім цього, згідно з пунктом 19 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України передбачено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.

Розділ "Прикінцеві положення" Цивільного кодексу України доповнено пунктом 19 згідно із Законом України "Про несення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану" № 2120-IX від 15.03.2022 року (далі Закон України № 2120-IX від 15.03.2022 року).

Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" № 64/2022 від 24.02.2022 на території України із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 введено воєнний стан строком на 30 діб, який продовжено згідно зі змінами, внесеними Указами Президента № 133/2022 від 14.03.2022 року, № 259/2022 від 18.04.2022 року, № 341/2022 від 17.05.2022 року, № 573/2022 від 12.08.2022 року, № 757/2022 від 07.11.2022 року, № 58/2023 від 06.02.2023 року, № 254/2023 від 01.05.2023 року, № 451/2023 від 26.07.2023 року, № 734/2023 від 06.11.2023 року, № 49/2024 від 05.02.2024 року, № 271/2024 від 06.05.2024 року, № 469/2024 від 23.07.2024 року, № 740/2024 від 28.10.2024 року та на даний час не скасовано.

Отже, відповідно до пункту 19 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу з урахуванням дії на території України воєнного стану починаючи з 24.02.2022 року строк позовної давності збільшено на увесь строк його дії.

Відповідно до положень статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

За загальним принципом, дія нормативно-правового акту в часі починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події або факту застосовується той нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Наразі, судом встановлено за матеріалами справи, що з урахуванням строку поставки товару, який настав після набрання чинності вказаного Закону України від 30.03.2020 року № 540-IX, позовна давність не спливла, відтак її перебіг було зупинено згідно Закону України від 30.03.2020 року № 540-IX та Закону України від 15.03.2022 року № 2120-ІХ, дія яких розповсюджується на спірні правовідносини, на період дії на території України карантину та воєнного стану.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позивачем на момент звернення з позовом до суду 21.06.2024 року (згідно поштового конверту) встановлений статтею 257 Цивільного кодексу України строк позовної давності не пропущений, відтак, заява відповідача про застосування позовної давності задоволенню не підлягає.

Поряд із цим суд зазначає, що відповідно до статей 42, 44 Господарського кодексу України, підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Підприємництво здійснюється, зокрема, на основі принципів комерційного розрахунку та власного комерційного ризику.

Отже, у разі здійснення підприємницької діяльності особа має усвідомлювати, що така господарська діяльність здійснюється нею на власний ризик, особа має здійснювати власний комерційний розрахунок щодо наслідків здійснення відповідних дій, самостійно розраховувати ризики настання несприятливих наслідків в результаті тих чи інших її дій та самостійно приймати рішення про вчинення (чи утриматись від) таких дій.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2019 року у справі № 910/15484/17, а також у постанові Верховного Суду від 13.11.2018 року у справі № 910/2376/18.

Таким чином, укладаючи спірний Договір із умовами щодо сплати пені (пункт 9.2.), у випадку порушення взятих на себе зобов`язань та застосування майнової відповідальності, відповідач мав оцінити погоджений сторонами порядок виконання договору та об`єктивно оцінити можливість виконання такого зобов`язання відповідно з погодженими у договорі умовами.

Також судом враховано той факт, що Договір укладався із застосуванням Закону України «Про публічні закупівлі».

Згідно частини 4 статті 41 Законом України "Про публічні закупівлі" умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції/пропозиції за результатами електронного аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі або узгодженої ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов`язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції/пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 43 Законом України "Про публічні закупівлі" договір про закупівлю є нікчемним у разі укладення договору з порушенням вимог частини четвертої статті 41 цього Закону.

При настанні обставин непереборної сили, що призводять до неможливості повного або часткового виконання сторонами зобов`язань за цим договором, строк виконання зобов`язань відкладається на час, протягом якого діятимуть такі обставини (пункт 12.1. Договору).

Відповідно до пунктів 12.2 та 12.3 Договору у разі настання обставин непереборної сили Сторона, яка підпала під їх дію, має негайно упродовж 3 (трьох) робочих днів повідомити про це іншу Сторону у письмовій формі, вказавши характер цих обставин та очікуваний строк їх дії. Якщо інша Сторона не надасть їй інших письмових інструкцій, вона має й надалі виконувати свої зобов`язання за цим Договором, наскільки це буде можливо в даних обставинах, та шукати інших прийнятних альтернативних способів виконання своїх зобов`язань, яким би не заважала дія обстави непереборної сили. Після закінчення дії обставин непереборної сили Сторона, яка підпала під дію таких обставин, повинна повідомити про це іншу Сторону протягом 3 (трьох) робочих днів з моменту припинення дії таких обставин.

Виникнення, дія та/або припинення обставин непереборної сили підтверджується документом, виданим торгово-промисловою палатою України та/або уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами.

Узагальнюючими обставинами непереборної сили є їх об`єктивна і абсолютна дія, яка розповсюджується на невизначене коло осіб та неможливість передбачення та відвернення цих обставин. До таких обставин відносяться перш за все природні та техногенні явища катастрофічного характеру (землетрус, повінь, пожежі тощо), а також соціальні явища (війни, страйки, акти владних органів тощо).

У пункті 1 частини 1 статті 263 Цивільного кодексу України наведено ознаки непереборної сили та визначено, що непереборна сила - це надзвичайна або невідворотна за даних умов подія. Частина 2 статті 218 Господарського кодексу України також містить визначення непереборної сили як надзвичайних і невідворотних обставин.

Ключовим є те, що непереборна сила робить неможливим виконання зобов`язання в принципі, незалежно від тих зусиль та матеріальних витрат, які сторона понесла чи могла понести (п. 38 постанови Верховного Суду від 21.07.2021 у справі № 912/3323/20).

Виходячи з аналізу статті 218 Господарського кодексу України звільнення сторони від відповідальності у разі настання обставин непереборної сили (форс-мажору) відбувається за умови, якщо дані обставини безпосередньо вплинули на своєчасне виконання договірних зобов`язань.

При цьому, сторона, яка не виконує зобов`язання, повинна довести існування конкретних обставин, які мають непереборний характер і які унеможливили виконання зобов`язання. І кожен такий випадок має оцінюватись судом незалежно від наявності засвідчених компетентним органом обставин непереборної сили.

Разом з тим, при вирішенні питання щодо впливу обставин непереборної сили має бути підтверджено не факт настання таких обставин, а саме їхня здатність впливати на реальну можливість виконання зобов`язання.

Так, у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 25.01.2022 у справі № 904/3886/21 та від 30.11.2021 у справі № 913/785/17 визначено, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і під час їх виникнення сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести не тільки наявність таких обставин, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання.

Також доведення наявності обставин непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона повинна довести не тільки наявність таких обставин, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання зобов`язання; доведення наявності обставин непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.

Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 15.06.2018 у справі № 915/531/17, від 26.05.2020 у справі № 918/289/19, від 17.12.2020 у справі № 913/785/17.

Наразі, введення воєнного стану на території України є форс-мажором та є підставою для звільнення від відповідальності за порушення Договору, але тільки в тому випадку, якщо саме ця обставина стала підставою для невиконання договірних зобов`язань.

Крім того, пунктом 12.5 Договору визначено, що Сторона не має права посилатись на обставини непереборної сили, як на підставу звільнення її від відповідальності, якщо на момент виникнення обставин непереборної сили сторона, яка підпала під їх дію, прострочила виконання своїх зобов`язань за договором.

Також, у матеріалах справи відсутні підтвердження інформування відповідачем у строк, встановлений Договором, позивача щодо настання форс-мажорних обставин.

Більш того суд наголошує, що порушення третіми особами, в даному випадку строків фінансування Державним казначейством України видатків на виконання спірного Договору, не є форс-мажорною обставиною.

Як зазначено в листі Управління Державної казначейської служби України у Святошинському районі м. Києва від 31.05.2024 року № 02-16-10/503, в якому ТОВ «МАС Сістемз» знаходиться на розрахунково - касовому обслуговуванні та яке забезпечує проведення платежів в межах повноважень та у спосіб, передбачений законом, оплата платіжних доручень відповідача, які були виставлені в період 14.02.2022 року - 23.02.2022 року, була проведена 02.03.2022 року в порядку черговості та з урахуванням ресурсного забезпечення єдиного казначейського рахунку.

Отже, затримка фінансування з боку Держказначейства згідно платіжних документів відповідача, переважна більшість яких виставлена після настання граничного строку поставки товару, не може бути розцінена в якості обставин, що звільняють відповідача від відповідальності, враховуючи відсутність визначеного умовами Договору обов`язку фінансування виробництва товару, який є предметом поставки, виключно за рахунок бюджетних коштів, що за умови недоведення відповідачем виключного взаємозв`язку бюджетного фінансування та поставки товару кінцевим одержувачам, а також визначеного строку поставки до моменту введення воєнного стану саме по собі позбавляє останнього права посилатись на наявність обставин невиконання умов Договору у відповідній частині.

Окрім цього, судом враховано зміст п. 3 Додаткової угоди № 6 від 06.01.2023 року до Договору, за змістом якого постачальник погоджується з тим, що він не звільняється від зобов`язань щодо пені та/або штрафів, передбачених Договором, а також відшкодування замовнику документально підтверджених витрат, спричинених порушенням строків поставки, непередачею (несвоєчасною передачею) продукції у період з 22 грудня 2022 року по дату набрання чинності цією Додатковою угодою (включно).

Слід також зазначити, що сума пені нарахована позивачем Товариству з обмеженою відповідальністю "МАС Сістемз" за несвоєчасну поставку товару до 23.02.2022 року, тобто до введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022 воєнного стану в Україні.

Додатково, з урахуванням посилання відповідача у відзиві на позовну заяву на приписи ст. 233 ГК України та ст. 551 ЦК України, якими передбачено право суду зменшувати розмір заявлених до стягнення сум неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд зазначає, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

Відтак, законом надано право суду зменшити неустойку, яка є надмірною порівняно з наслідками порушення грошового зобов`язання, що спрямовано на встановлення балансу між мірою відповідальності і дійсного (а не можливого) збитку, що завданий правопорушенням, а також проти зловживання правом.

При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Подібний за змістом висновок щодо застосування норм права, а саме статті 551 ЦК України та 233 ГК України, неодноразово викладався Верховним Судом у постановах, зокрема, але не виключно, у постанові від 13.05.2019 року у справі №904/4071/18, від 22.01.2019 року у справі №908/868/18, від 06.11.2019 року у справі №917/1638/18, від 17.12.2019 року у справі №916/545/19 від 19.02.2020 року у справі №910/1303/19, від 26.02.2020 року у справі №925/605/18, від 17.03.2020 року №925/597/19.

З урахуванням викладеного та змісту поданого відповідачем відзиву, враховуючи обставини справи та майнові інтереси обох учасників, за відсутності наведення відповідачем обставин, які можуть бути розцінені як виняткові та такі, що є підставою для зменшення нарахованих та заявлених до стягнення з відповідача штрафних санкцій у вигляді пені, суд не вбачає об`єктивних підстав для зменшення їх розміру.

Також судом враховано, що метою штрафних санкцій в першу чергу є стимулювання боржника до виконання своїх обов`язків за договором, при цьому розмір таких санкцій не є джерелом збагачення кредитора. Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. В умовах воєнного стану неустойка не може становити непомірний тягар для осіб, місце розташування яких та місце ведення їх бізнесу є окуповані території або території, які знаходяться в зоні бойових дій.

Разом з тим, в даному випадку суд вважає справедливим та співмірним заявлений позивачем розмір штрафних санкцій, з огляду на співмірність розміру пені по відношенню до суми Договору та вартості фактично простроченої поставки товару.

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції законів України та на засадах верховенства права (частина 1статті 6 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

Аналіз практики Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод(див. рішення від 21 січня 1999 року в справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22 лютого 2007 року в справі "Красуля проти Росії", від 5 травня 2011 року в справі "Ільяді проти Росії", від 28 жовтня 2010 року в справі "Трофимчук проти України", від 9 грудня 1994 року в справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 1 липня 2003 року в справі "Суомінен проти Фінляндії", від 7 червня 2008 року в справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії") свідчить, що право на мотивоване (обґрунтоване) судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється як на цивільний, так і на кримінальний процес.

Вимога пункту 1 статті 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов`язок суду детально відповідати на кожен довід заявника.

Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

Відповідно до пункту 58 рішення ЄСПЛ Справа "Серявін та інші проти України" (Заява № 4909/04) від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (RuizTorija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).

При цьому суд наголошує, що усі інші доводи та міркування сторін, окрім зазначених у мотивувальній частині рішення, взяті судом до уваги, однак не спростовують висновків суду та не суперечать дійсним обставинам справи і положенням чинного законодавства.

Рішення суду про задоволення позову може бути прийнято виключно у тому випадку, коли подані позивачем докази дозволять суду зробити чіткий, конкретний та безумовний висновок про обґрунтованість та законність вимог позивача.

Відповідно до приписів ч.ч.1, 2, 5 ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим, ухвалюватись у відповідності до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права та на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені судом та з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

З огляду на вищевикладене, виходячи з того, що позов доведений позивачем, обґрунтований матеріалами справи та відповідачем не спростований, суд доходить висновку, що вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються судом на відповідача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 73-80, 86, 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "МАС Сістемз" (просп. Берестейський, 67, м. Київ, 03117; код ЄДРПОУ 39376051) на користь Державного підприємства "Медичні закупівлі України" (вул. Грушевського Михайла, 7, м. Київ, 01021; код ЄДРПОУ 42574629) 374 825 (триста сімдесят чотири тисячі вісімсот двадцять п`ять) грн. 00 коп. пені та 5 622 (п`ять тисяч шістсот двадцять дві) грн. 38 коп. судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно частини 2 статті 256 Господарського процесуального кодексу України учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено та підписано 29 січня 2025 року.

Суддя А.М. Селівон