Рішення

від 29.01.2025 по справі 910/12848/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

29.01.2025Справа № 910/12848/24

Господарський суд міста Києва у складі судді Маринченка Я.В. розглянувши матеріали справи

За позовом Акціонерного товариства «Українська залізниця»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лемтранс»

про стягнення 239217,24 грн

Без виклику представників сторін

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2024 року Акціонерне товариство «Українська залізниця» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лемтранс» про стягнення 239217,24 грн.

Позовні вимоги з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог неналежним виконанням відповідачем умов договору оренди нерухомого майна №ПР/ВЧДЕ-16-2020-032/НКМ-дч від 01.12.2020 в частині повної та своєчасної сплати орендної плати за період з 24.07.2024 по 31.10.2024, внаслідок чого у відповідача утворилася заборгованість у розмірі 629166,73 грн, яку позивач просить суд стягнути з відповідача.

Відповідач заперечив проти задоволення позову, вказавши, що строк дії Договору закінчився, орендарем майно не повернути, акт приймання-передачі майну від орендаря до орендодавця не підписано. Відповідач зазначає, що позивач одночасно з претензіями про сплату орендної плати звертався до відповідача з претензіями про сплату неустойки. Відповідач відповідно до статті 785 Цивільного кодексу України та пункту 8.6. договору відповідачем сплачував неустойку у подвійному розмірі орендної плати. Так, відповідач вказує на те, що правовідносини сторін за договором оренди майна у разі (після) припинення договору не можуть бути врегульовані іншим чином, ніж визначено частиною 2 статті 785 Цивільного кодексу України, а відтак позовні вимоги АТ «Укрзалізниця» до ТОВ «Лемтранс» про стягнення орендної плати за спірний є необґрунтованими.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.10.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 01.12.2020 між Акціонерним товариством «Українська залізниця» (далі - орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Лемтранс» (далі - орендар) укладено Договір оренди окремого індивідуально визначеного майна №ПР/ВЧДЕ-16-2020-032/НКМ-дч (далі - Договір) відповідно до умов якого, Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування окреме індивідуально визначене майно (далі - майно) відповідно до акта приймання-передачі майна, що складає невід`ємну частину цього Договору. (п.1.1. Договору)

Згідно з п.2.1. Договору передача орендареві майна в строкове платне користування здійснюється на підставі Акта приймання-передачі майна від орендодавця до орендаря, складеного за формою. Майно вважається переданим орендодавцем орендарю з дати підписання уповноваженими представниками сторін акта приймання-передачі майна та скріплення печатками (у разі наявності) в строки, встановлено цим Договором.

Пунктом 2.4. Договору визначено, що орендар не пізніше останнього дня строку (терміну) дії цього Договору зобов`язаний повернути, а орендодавець прийняти майно за актом приймання-передачі майна від орендаря до орендодавця, що складається та підписується сторонами відповідно до форми.

Майно вважається повернутим орендодавцю з дати підписання уповноваженими представниками сторін акта приймання-передачі майна від орендаря до орендодавця та скріплення печатками (у разі наявності). (п.2.5. Договору)

Відповідно до п.3.1. Договору розмір орендної плати визначається за результатами електронних торгів (аукціону) і становить за перший базовий місяць листопад 2020 року користування майном 101109,11 грн, крім того ПДВ - 20221,82 грн, а всього разом з ПДВ - 121330,93 грн (далі - орендна плата). У разі підписання Сторонами акта приймання-передачі майна від Орендодавця до Орендаря у місяці, що не є місяцем проведення аукціону, розмір Орендної плати за перший місяць оренди визначається шляхом коригування Орендної плати за базовий місяць, визначеної у пункті 3.1 Договору, на індекс інфляції за місяць, що передують місяцю підписання та за місяць підписання Сторонами акта приймання-передачі майна від Орендодавця до Орендаря. Розмір Орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування Орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць. Сторони погодили, що для розрахунків приймається індекс інфляції розрахований Державною службою статистики України та опублікований на офіційному ресурсі.

Орендна плата нараховується починаючи з дати передачі майна за Актом приймання-передачі майна від Орендодавця до Орендаря та сплачується Орендарем щомісяця, шляхом перерахування у безготівковій формі на поточний банківський рахунок Орендодавця до 20 числа поточного місяця, за попередній місяць, за який здійснюється розрахунок. Невиставлення рахунку Орендодавцем не звільняє Орендаря від сплати Орендної плати за Договором. (п.3.2. Договору)

Нарахування Орендної плати здійснюється за весь час фактичного користування майном. (п.3.4. Договору)

У разі припинення (розірвання) цього Договору орендар сплачує орендну плату до дати фактичного повернення майна за актом приймання-передачі майна від орендаря до Орендодавця включно. Закінчення строку дії цього Договору не звільняє Орендаря від обов`язку виконання перед Орендодавцем всіх грошових зобов`язань за цим Договором враховуючи і відповідальність за порушення умов Договору

Відповідно до п.8.7. Договору у разі невиконання обов`язку щодо повернення майна у строки відповідно до умов Договору орендар сплачує неустойку у розмірі подвійної орендної плати за час прострочення зобов`язання щодо повернення майна.

Згідно з п.11.1. Договору цей Договір набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів відбитками печаток сторін (за наявності) і діє до 23.07.2024 та в будь-якому разі до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

На виконання умов Договору 01.12.2020 сторонами складено та підписано акт приймання-передачі майна, згідно якого Орендодавець передав, а Орендар прийняв відповідно до умов Договору окреме індивідуально визначене майно згідно переліку.

Відповідно до частини 1 статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно з частиною 1 статті 795 Цивільного кодексу України передання наймачеві будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту починається обчислення строку договору найму, якщо інше не встановлено договором.

За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму (частина 1 статті 762 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 286 Господарського кодексу України передбачено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

Згідно з частиною 1 статті 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Статтею 785 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Згідно з частиною 2 статті 795 Цивільного кодексу України повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.

Отже, виходячи із змісту частини 1 статті 759 та частини 1 статті 785 Цивільного кодексу України, договір найму (оренди) зумовлює право наймача (орендаря) користуватися орендованим майном упродовж строку дії договору зі сплатою наймодавцю (орендодавцю) орендної плати, погодженої умовами договору оренди; припинення договору найму зумовлює обов`язок наймача негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Як вбачається з матеріалів справи та пояснень сторін, позивач повідомив відповідача, що не має наміру продовжувати дію договору.

Таким чином, з урахуванням пункту 11.1 Договору, Договір №ПР/ВЧДЕ-16-2020-032/НКМ-дч від 01.12.2020 є припиненим з 24.07.2024.

Правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму Цивільного кодексу України.

Частиною 1 статті 785 Цивільного кодексу України передбачено, що в разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Як встановлено судом та не заперечується відповідачем, ТОВ «Лемтранс» після закінчення строку дії договору (23.07.2024) не повернуло орендоване майно позивачу.

Доказів вжиття ним заходів щодо своєчасного повернення об`єкта з оренди після закінченням строку дії Договору чи вчинення позивачем перешкод у його поверненні, відповідач суду не надав.

Відповідачем не доведено відсутність своєї вини в порушенні зобов`язань орендаря негайно повернути орендодавцю майно, яке є предметом оренди, після закінчення строку дії відповідного договору оренди.

Отже відсутні підстави для звільнення відповідача від цивільно-правової відповідальності за таке порушення.

Враховуючи вказане, суд приходить до висновку, що неповернення об`єкта оренди за договором у період після закінчення строку дії договору, відбулося виключно з вини самого орендаря (відповідача), а тому існують усі правові підстави для застосування до відповідача відповідно до частини 2 статті 785 Цивільного кодексу України неустойки, розрахованої за безпідставне користування спірним об`єктом оренди після закінчення строку дії договору.

Так, відповідно до вимог частини 2 статті 785 Цивільного кодексу України, якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Вказані вимоги закону кореспондуються з положеннями пункту 8.7 Договору, в якому сторони погодили, що у разі невиконання обов`язку щодо повернення майна орендар сплачує неустойку у подвійному розмірі орендної плати за час прострочення зобов`язання щодо повернення.

Як вбачається з матеріалів справи, після закінчення строку дії договору позивачем надсилались відповідачу претензії щодо сплати неустойки у подвійному розмірі орендної плати, зокрема, претензія №ВПридн-02/2425 від 19.08.2024 в якій позивачем зазначено про наявність заборгованість щодо сплати неустойки у розмірі подвійної плати за період з 24.07.2024 по 31.07.2024, що становить 81395,52 грн (09.09.2024 відповідачем сплачено вказану суму згідно платіжної інструкції №7113 від 09.09.2024 із призначенням платежу «оплата неустойки за оренду майна за претензією №ВПридн-02/2425 від 19.08.2024 за договором №ПР/ВЧДЕ-16-2020-032/НКМ-дч від 01.12.2020, без ПДВ») та претензія №ВПридн-04/13 від 17.09.2024 в якій позивачем зазначено про наявність заборгованість щодо сплати неустойки у розмірі подвійної плати за період з 01.08.2024 по 31.08.2024, що становить 317299,88 грн (11.10.2024 відповідачем визначено та сплачено частково згідно платіжної інструкції №7900 від 11.10.2024 із призначенням платежу «оплата неустойки за оренду майна за претензією №ВПридн-04/13 від 17.09.2024 за договором №ПР/ВЧДЕ-16-2020-032/НКМ-дч від 01.12.2020, без ПДВ»)

В той же час, як зазначає позивач, укладаючи Договір, сторони погодили, що нарахування орендної плати здійснюється за весь час фактичного користування майном, у зв`язку з чим позивач розрахував та заявив до стягнення орендну плату за період фактичного користування майном в період з 24.07.2024 по 31.10.2024.

Суд вважає вказані вимоги позивача такими, що суперечать вимогам чинного законодавства, з огляду на таке.

Користування майном за договором оренди є правомірним, якщо воно відповідає його умовам та положенням чинного законодавства, які регулюють такі правовідносини з урахуванням особливостей предмета найму та суб`єктів договірних правовідносин.

Відносини найму (оренди) у разі неправомірного користування майном можуть регулюватися умовами договору, що визначають наслідки неправомірного користування майном, та нормами законодавства, які застосовуються до осіб, які порушили зобов`язання у сфері орендних відносин.

Правова природа плати за користування річчю (орендної плати) безпосередньо пов`язана із правомірним користуванням річчю протягом певного строку, і обов`язок здійснення такого платежу є істотною ознакою орендних правовідносин, що випливає зі змісту регулятивних норм статей 759, 762, 763 Цивільного кодексу України, статей 283, 284, 286 Господарського кодексу України. Із припиненням договірних (зобов`язальних) відносин за договором у наймача (орендаря) виникає новий обов`язок - негайно повернути наймодавцеві річ.

Після спливу строку дії договору оренди невиконання чи неналежне виконання обов`язку з негайного повернення речі свідчить про неправомірне користування майном, яке було передане в найм (оренду). Тому права та обов`язки наймодавця і наймача, що перебували у сфері регулятивних правовідносин, переходять у сферу охоронних правовідносин та охоплюються правовим регулюванням за частиною 2 статті 785 Цивільного кодексу України, яка регламентує наслідки невиконання майнового обов`язку щодо негайного повернення речі наймодавцеві.

Відтак, користування майном після припинення договору оренди є таким, що здійснюється не відповідно до його умов - неправомірне користування майном, у зв`язку з чим вимога щодо орендної плати за користування майном за умовами договору, що припинився (у разі закінчення строку, на який його було укладено тощо), суперечить змісту правовідносин за договором найму (оренди) і регулятивним нормам Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України.

Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма статті 762 Цивільного кодексу України («Плата за користування майном») і охоронна норма частини 2 статті 785 Цивільного кодексу України («Обов`язки наймача у разі припинення договору найму») не можуть застосовуватися одночасно, адже орендар не може мати одночасно два обов`язки, які суперечать один одному: сплачувати орендну плату, що здійснюється за правомірне користування майном, і негайно повернути майно.

Отже, положення пункту 3 частини 1 статті 3 та статті 627 Цивільного кодексу України про свободу договору не застосовуються до договорів оренди в тій їх частині, якою передбачені умови щодо здійснення орендної плати за період від моменту припинення дії договору до моменту повернення орендованого майна, оскільки сторони в такому випадку відступають від положень актів цивільного законодавства (стаття 6 Цивільного кодексу України).

Неврахування таких висновків щодо застосування положень цивільного та господарського законодавства на практиці призводить до того, що з орендаря, який після припинення строку дії договору оренди не повернув майно орендодавцю на його вимогу, фактично стягується потрійний розмір орендної плати, а саме: безпосередньо орендна плата, а також неустойка у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення. Наведений підхід у регулюванні орендних правовідносин, вочевидь, не узгоджується з такими загальними засадами цивільного законодавства, як справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 частини 1 статті 3 Цивільного кодексу України).

З викладеного вбачається, що обов`язок орендаря сплачувати орендну плату за користування орендованим майном зберігається до припинення договору оренди (до спливу строку його дії), оскільки орендна плата є платою орендаря за користування належним орендодавцю майном та відповідає суті орендних правовідносин, що полягають у строковому користуванні орендарем об`єктом оренди на платній основі.

Водночас, неустойка, стягнення якої передбачено частиною 2 статті 785 Цивільного кодексу України, є самостійною формою майнової відповідальності у сфері орендних правовідносин, яка застосовується у разі (після) припинення договору оренди - якщо наймач не виконує обов`язку щодо негайного повернення речі, і є належним способом захисту прав та інтересів орендодавця після припинення вказаного договору, коли користування майном стає неправомірним. Для притягнення орендаря, що порушив зобов`язання, до зазначеної відповідальності необхідна наявність вини (умислу або необережності) відповідно до вимог статті 614 Цивільного кодексу України.

Тому, яким би способом у договорі оренди не регламентувалися правовідносини між сторонами у разі невиконання (несвоєчасного виконання) наймачем (орендарем) обов`язку щодо повернення речі з найму (оренди) з її подальшим користуванням після припинення такого договору, проте ці правовідносини не можуть врегульовуватись іншим чином, ніж визначено частиною 2 статті 785 Цивільний кодекс України (зокрема, з установленням для наймача (орендаря) будь-якого іншого (додаткового) зобов`язання, окрім того, що передбачений вказаною нормою).

Враховуючи вищевикладене, з урахуванням всіх наявних у справі доказів в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами правомірність вимог щодо стягнення орендної плати за Договором №ПР/ВЧДЕ-16-2020-032/НКМ-дч від 01.12.2020 у розмірі 629166,73 грн, у зв`язку з чим у суду відсутні підстави для задоволення позову в даному випадку.

Згідно із ч.2-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

За приписами ч.1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на позивача в повному обсязі.

Керуючись ст.ст.13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, ст.ст.232, 233, 237, 238, 240, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено: 29.01.2025.

Суддя Я.В. Маринченко