Рішення

від 29.01.2025 по справі 910/14705/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

29.01.2025Справа № 910/14705/24

Господарський суд міста Києва у складі судді Пукшин Л.Г., за участі секретаря судового засідання Зайченко О.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали господарської справи

за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 )

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ІЛОНІТ-ТВ» (01133, м. Київ, вул. Л. Первомайського, буд. 6, ідентифікаційний код 34614174)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю «КУЛІНАРНИЙ КАНАЛ» (01034, м. Київ, вул. Ярославів Вал, буд. 36-38, ідентифікаційний код: 35625124)

про визнання припиненими трудових відносин.

за участю представників сторін:

від позивача: не з`явились;

від відповідача: не з`явились;

від третьої особи: не з`явились.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІЛОНІТ-ТВ" (далі - відповідач) про визнання припиненими трудових відносин.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач, перебуваючи на посаді директора товариства відповідача, прийняв рішення про звільнення з посади, однак на загальні збори, призначені на 27.05.2024, учасники не прибули, на підставі чого позивач звернувся до суду з позовом про визнання припиненими трудових відносин у зв`язку зі звільненням останнього з посади директора за сумісництвом за власним бажанням на підставі ч. 1 ст. 38 КЗпП України. Крім того позивач зазначає, що Товариство з обмеженою відповідальністю "КУЛІНАРНИЙ КАНАЛ" є власником відповідача у розмірі 100% статутного капіталу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.12.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/14705/24 розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 15.01.2025, залучено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "КУЛІНАРНИЙ КАНАЛ".

09.01.2025 через підсистему "Електронний суд" позивачем подано клопотання про розгляд справи без участі позивача, у якому останній просить розглядати справу без участі позивача та підтримує позовні вимоги в повному обсязі.

У підготовче судове засідання, призначена на 15.01.2025, сторони не забезпечили явку уповноважених представників.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.01.2025 закрито підготовче провадження у справі № 910/14705/24 та призначено справу до судового розгляду по суті у судовому засіданні на 29.01.2025.

У судове засідання 29.01.2025 сторони не забезпечили явку уповноважених представників.

Позивач про свою неявку повідомив суд у клопотанні від 09.01.2025, в якому просив суд розглядати справу без участі позивача та зазначив, що підтримує позовні вимоги в повному обсязі.

Також суд зазначає, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 р. (Закон України від 17.07.1997 р. № 475/97 - ВР), кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи (справа "Скопелліті проти Італії" від 23.11.1993 р.), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа "Папахелас проти Греції" від 25.03.1999 р.).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду неефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі "Смірнова проти України").

Суд нагадує, що роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 р. у справі "Красношапка проти України").

Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Згідно із ч.1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи положення ст.ст. 13, 74 ГПК України якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній матеріалами і документами без явки в судове засідання представників сторін.

Дослідивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.

На підставі рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «ІЛОНІТ-ТВ», яке оформлено протоколом № 11-11/2014 від 11.11.2014, було вирішено призначити ОСОБА_2 на посаду директора ТОВ «ІЛОНІТ-ТВ».

На підставі зазначеного протоколу Загальних зборів учасників товариства ОСОБА_2 приступила до виконання обов`язків директора ТОВ «ІЛОНІТ-ТВ» з 12.11.2014 за сумісництвом (наказ №28-К від 12.11.2014).

У зв`язку зі зміною прізвища Провільської на ОСОБА_3 , рішенням Загальних зборів учасників ТОВ «ІЛОНІТ-ТВ», яке оформлено протоколом № 14-12|15 від 14.12.2025, було вирішено підтвердити повноваження директора Товариства ОСОБА_1 .

Учасником Товариства з обмеженою відповідальністю «ІЛОНІТ-ТВ» згідно із відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань є Товариство з обмеженою відповідальністю «КУЛІНАРНИЙ КАНАЛ».

Рішенням загальних зборів Товариства з обмеженою «ІЛОНІТ-ТВ», оформленим протоколом № 08/02-13 від 08 лютого 2013 року затверджено Статут Товариства з обмеженою відповідальністю «ІЛОНІТ-ТВ» (далі - Статут).

У пункті 1.6 Статуту зазначено, що учасником Товариства є юридична особа за законодавством України Товариство з обмеженою відповідальністю «КУЛІНАРНИЙ КАНАЛ», зареєстроване Шевченківською районною адміністрацією 06 грудня 2007 року, ідентифікаційний код: 35625124, місцезнаходження: 01034, м. Київ, вул. Ярославів Вал, будинок 36-38.

Відповідно до п. 9.3.3. Статуту до компетенції загальних зборів учасників товариства належить створення та відкликання виконавчого органу Товариства.

Пунктом 9.6 Статуту встановлено, що виконавчим органом Товариства, що здійснює управління його поточною діяльністю, є директор.

Директор вирішує усі питання діяльності Товариства, крім тих, які віднесено до компетенції Загальних Зборів учасників (п. 9.6.1 Статуту).

Відповідно до виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань керівником Товариства з обмеженою відповідальністю «ІЛОНІТ-ТВ» є ОСОБА_1 .

Позивачем у позові зазначено, що 19.04.2024 ОСОБА_1 звернулася до Учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «ІЛОНІТ-ТВ» із заявою про звільнення з посади директора за власним бажанням з 27.05.2024, а також направлено повідомлення про скликання загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «ІЛОНІТ-ТВ», які мають відбутись 27 травня 2024 о 12-00 год. за адресою: м. Київ, вул. Л. Первомайського, буд. 6, з винесенням на порядок денний питанням про звільнення з посади директора Товариства ОСОБА_1 що підтверджується описом вкладення у цінний лист та поштовою накладною від 19.04.2024.

Однак, у встановлені дату та час, загальні збори учасників товариства не відбулись, у зв`язку з неявкою представників учасників товариства, у зв`язку з чим, позивач вимушений був звернутись до суду за даним позовом, у якому просить визнати припиненими трудові відносини між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «ІЛОНІТ-ТВ» у зв`язку зі звільненням за власним бажанням на підставі ч. 1 ст. 38 Кодексу законів про працю України.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, та безпосередньому їх дослідженні, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відтак зазначена норма визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес.

Порушення права пов`язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Таким чином, лише порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

У розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Згідно з частиною першою статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Вказаною нормою матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 5 ГПК України здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення (можливого порушення), невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Відтак суд повинен установити, чи були порушені (чи існує можливість порушення), не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого - вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Позивач просить, визнати припиненими його повноваження як директора Товариства з обмеженою відповідальністю «ІЛОНІТ-ТВ».

Конституційний Суд України в абзацах другому та четвертому пункту 3.2 свого Рішення № 1-рп/2010 від 12.01.2010 у справі № 1-2/2010 за конституційним зверненням товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародний фінансово-правовий консалтинг" про офіційне тлумачення частини третьої статті 99 ЦК України, посилаючись на положення законів, що регулюють цивільно-правові відносини, а саме: частину першу статті 98 та частину першу статті 99 ЦК України, а також чинні на той час частину першу статті 23, пункт "г" частини п`ятої статті 41, частину першу статті 59 Закону України "Про господарські товариства" і частину п`яту статті 58 Закону України "Про акціонерні товариства", виснував, що підставою набуття виконавчим органом товариства повноважень є факт його обрання (призначення) загальними зборами учасників (акціонерів) або укладення із членом виконавчого органу товариства трудового договору, який від імені товариства може підписувати голова наглядової ради чи особа, уповноважена на те наглядовою радою.

При цьому Конституційний Суд України наголосив, що реалізація учасниками товариства корпоративних прав на участь у його управлінні шляхом прийняття компетентним органом рішень про обрання (призначення), усунення, відсторонення, відкликання членів виконавчого органу цього об`єднання стосується також наділення або позбавлення їх повноважень на управління товариством. Хоча такі рішення уповноваженого на їхнє прийняття органу можуть мати наслідки і для трудових відносин, але визначальними у таких ситуаціях є відносини корпоративні, тобто пов`язані з управлінням товариством. Такі рішення уповноваженого на це органу мають розглядатися не в межах трудових, а корпоративних правовідносин, що виникають між товариством і особами, яким довірено повноваження з управління ним.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово підтримувала ці висновки, зокрема, в постановах від 10.04.2019 у справі №510/456/17, від 10.09.2019 у справі №921/36/18, від 30.01.2019 у справі №145/1885/15-ц, від 08.11.2019 у справі №667/1/16, від 04.02.2020 у справі №915/540/16, від 19.02.2020 у справі №145/166/18, від 12.01.2021 у справі №127/21764/17, від 14.06.2023 у справі №448/362/22, від 06.09.2023 у справі №127/27466/20.

Судом враховується, що управління товариством здійснюють його органи - загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом (ч. ч. 1, 2 ст. 97 ЦК України).

Частинами 1-4 ст. 99 ЦК України передбачено, зокрема, що загальні збори товариства своїм рішенням створюють виконавчий орган та встановлюють його компетенцію і склад. Виконавчий орган товариства може складатися з однієї або кількох осіб.

Органами товариства з обмеженою відповідальністю є загальні збори учасників, наглядова рада (у разі утворення) та виконавчий орган (ст. 28 Закону України "Про товариства з обмеженою і додатковою відповідальністю"; тут і далі Закон в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, якщо окремо не вказано про інше).

Загальні збори учасників є вищим органом товариства (ч. 1 ст. 29 Закону), до компетенції якого належить, зокрема обрання одноосібного виконавчого органу товариства або членів колегіального виконавчого органу (всіх чи окремо одного або декількох з них) (п. 7 ч. 2 ст. 30 Закону).

Схожі положення містяться і у Статуті відповідача, яким передбачено, що органами управління Товариства є загальні збори учасників та директор Товариства. Вищим органом Товариства є загальні збори учасників. До компетенції загальних зборів учасників належить вирішення будь-яких питань з діяльності Товариства, зокрема: призначення та звільнення директора товариства (п. п. 9.1, 9.3, 9.3.10 Статуту).

Як зазначено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 06.09.2023 у справі №127/27466/20, за загальним правилом створення (обрання) виконавчого органу товариства відбувається за рішенням загальних зборів учасників товариства (частина перша статті 99 ЦК України, пункт 7 частини другої статті 30 Закону) або в окремих випадках - наглядової ради товариства (частина друга статті 38 Закону). Це рішення породжує між особами, яких воно стосується, корпоративні відносини, у яких обрана особа наділяється повноваженнями з управління.

Ці корпоративні відносини також є підставою для виникнення відносин представництва товариства перед третіми особами, а також трудових відносин, що регулюються законодавством про працю, та виникають у зв`язку з укладенням в установленому порядку (ч. 12 ст. 39 Закону) з одноосібним виконавчим органом (членом колегіального виконавчого органу) трудового договору (контракту).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач був обраний на посаду директора Товариства з обмеженою відповідальністю «ІЛОНІТ-ТВ» з 12.11.2014 рішенням загальних зборів учасників товариства, оформленим протоколом № 11-11/2014 від 11.11.2014.

Разом з тим, будь-які докази укладення з позивачем трудового контракту в порядку, передбаченому ч. 12 ст. 39 Закону, п. 9.3.1 Статуту відповідача, у матеріалах справи відсутні.

Оскільки товариство не укладало з позивачем трудового договору (контракту), суд доходить висновку про те, що між сторонами не виник спір стосовно припинення такого правочину. Натомість, беручи до уваги обрання позивача як одноосібного виконавчого органу товариства, тобто існування відносин з управління товариством без укладення трудового договору, саме відносини з управління товариством, у яких директору надані відповідні повноваження, за здійснення яких він несе встановлену законом відповідальність, становлять основу відносин між товариством та позивачем.

Такого висновку дотримується Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06.09.2023 у справі №127/27466/20.

Крім того, у вказаній вище постанові Велика Палата Верховного Суду зазначила, що корпоративні відносини також є підставою для виникнення відносин представництва товариства перед третіми особами. Відповідно, заявлені позовні вимоги про визнання трудових правовідносин припиненими, або про звільнення, або про припинення трудових правовідносин та / або правовідносин представництва у такому спорі спрямовані насамперед на припинення правовідносин з управління, які існують між директором та товариством.

Звернення до суду особи, яка є одноосібним виконавчим органом товариства, для припинення її повноважень, зокрема у випадку, якщо загальні збори учасників не розглядають заяву про звільнення з посади директора, пов`язане з корпоративними відносинами у цьому товаристві (висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.06.2023 у справі №448/362/22).

Загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що належать до компетенції інших органів товариства (частина перша статті 98 ЦК України).

Статтею 31 Закону передбачено, що загальні збори учасників скликаються у випадках, передбачених цим Законом або статутом товариства, зокрема, з ініціативи виконавчого органу товариства (пункт 1 цієї статті).

Порядок скликання загальних зборів учасників товариства визначено статтею 32 Закону, частина перша якої передбачає, що загальні збори учасників скликаються виконавчим органом товариства. Статутом товариства може бути визначений інший орган, уповноважений на скликання загальних зборів учасників.

З огляду на наведене директор для припинення своїх повноважень як одноосібного виконавчого органу за своєю ініціативою мав скликати загальні збори учасників Товариства (пункт 1 частини першої, частина сьома статті 31 Закону) з включенням до порядку денного питання про припинення своїх повноважень шляхом обрання нового директора або тимчасового виконувача його обов`язків (частина тринадцята статті 39 Закону), оскільки вирішення цього питання належить до виключної компетенції загальних зборів учасників товариства (частина перша статті 99 ЦК України, пункт 7 частини другої статті 30 Закону).

При цьому директор повинен дотриматись вимог статті 32 Закону щодо порядку скликання загальних зборів учасників Товариства, зокрема: повідомити учасників товариства не менше ніж за 30 днів до запланованої дати проведення загальних зборів учасників. Повідомлення надсилається простим поштовим відправленням. У повідомленні про загальні збори учасників зазначаються дата, час та місце проведення, порядок денний. Якщо до порядку денного включено питання про внесення змін до статуту товариства, до повідомлення додається проект запропонованих змін.

Аналогічних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06.09.2023 у справі №127/27466/20.

З матеріалів справи вбачається, що 19.04.2024 ОСОБА_1 звернулася до учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «ІЛОНІТ-ТВ» із заявою про звільнення її з посади директора за власним бажанням, згідно із ст. 38 Кодексу законів про працю України з 27.05.2024

Також, 19.04.2024 ОСОБА_1 як виконавчим органом Товариства з обмеженою відповідальністю «ІЛОНІТ-ТВ» відповідно до чинного законодавства України ініційовано проведення загальних зборів учасників товариства із наступними порядком денним:

- звільнення ОСОБА_1 з посади директора товариства;

- призначення на посаду директора

- про надання повноважень щодо державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу, що міститься в Єдиному державному реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Проведення загальних зборів призначено на 12:00 год. 27 травня 2024 року за адресою місцезнаходження Товариства, про дату, час і місце проведення яких та порядок денний, позивач повідомив учасника товариства, шляхом надсилання останнім відповідних поштових відправлень.

З огляду на встановлені судом вище обставини, суд дійшов висновку, що позивачем як директором ТОВ «ІЛОНІТ-ТВ» дотримано порядок скликання загальних зборів учасників відповідача та належним чином повідомлено про час, дату, місце та мету (порядок денний) таких зборів.

Надані позивачем докази направлення засновникам (учасникам) ТОВ «ІЛОНІТ-ТВ» повідомлення про скликання загальних зборів суд визнає належними та допустимими, що свідчить про вчинення позивачем всіх залежних від нього дій задля припинення трудових відносин з відповідачем в порядку, визначеному чинним законодавством.

В той же час, за доводами позивача, скликані на 27.05.2024 загальні збори учасників ТОВ «ІЛОНІТ-ТВ» не відбулися, питання звільнення позивача не вирішено, а доказів зворотного суду не надано.

Вищенаведені обставини свідчать про те, що в порядку вимог ст. ст. 31, 32 Закону позивачем як одноосібним виконавчим органом товариства за своєю ініціативою скликано загальні збори учасників товариства із включенням до порядку денного питання про звільнення його з посади директора та обрання нового директора шляхом надсилання поштовим відправленням з описом вкладення повідомлення іншим учасникам товариства про скликання таких зборів із зазначенням порядку денного, дати, часу і місця їх проведення.

Доказів про ненадання можливості учасникам ознайомитися з документами та інформацією, необхідними для розгляду питань порядку денного, та незабезпечення належних умов для ознайомлення з такими документами та інформацією суду не подано.

Дотримання позивачем визначеного законодавством та статутом товариства порядку скликання загальних зборів учасників з власної ініціативи дає підстави для висновку про те, що права позивача були порушені внаслідок позбавлення його можливості припинити свої повноваження як директора товариства з незалежних від нього причин.

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Використання примусової праці забороняється.

Конституційний Суд України у Рішеннях від 07.07.2004 № 14-рп/2004, від 16.10.2007 № 8-рп/2007 та від 29.01.2008 № 2-рп/2008 зазначав, що визначене статтею 43 Конституції України право на працю розглядає як природну потребу людини своїми фізичними і розумовими здібностями забезпечувати своє життя. Це право передбачає як можливість самостійно займатися трудовою діяльністю, так і можливість працювати за трудовим договором чи контрактом.

Свобода праці передбачає можливість особи займатися чи не займатися працею, а якщо займатися, то вільно її обирати, забезпечення кожному без дискримінації вступати у трудові відносини для реалізації своїх здібностей. За своєю природою право на працю є невідчужуваним і по суті означає забезпечення саме рівних можливостей для його реалізації.

Незважаючи на те, що право на працю безумовно є правом, а не обов`язком, для належної реалізації свого права на звільнення за власним бажанням керівник (директор) товариства має не тільки написати заяву про звільнення за власним бажанням на підставі статті 38 КЗпП України та подати/надіслати її всім учасникам товариства, а й за власною ініціативою, як виконавчий орган товариства, скликати загальні збори учасників товариства, на вирішення яких і поставити питання щодо свого звільнення.

Як зазначила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14.06.2023 у справі №448/362/22, у випадку відсутності рішення скликаних загальних зборів учасників товариства про звільнення директора товариства, зокрема через неможливість зібрати кворум для проведення цих зборів, директор має право звернутися до суду з вимогою про припинення його повноважень.

Отже, з урахуванням позицій Великої Палати Верховного Суду, викладених у постановах від 14.06.2023 у справі №448/362/22, від 06.09.2023 у справі №127/27466/20, вищенаведених обставин справи щодо вчинення позивачем дій, спрямованих на скликання загальних зборів учасників товариства для вирішення питання про припинення її повноважень як директора з дотриманням порядку, передбаченого законодавством та статутом товариства, в результаті яких загальні збори з незалежних від позивача обставин не вирішили питання щодо припинення його повноважень як директора що, у свою чергу, призводить до порушення прав позивача, суд доходить висновку про обґрунтованість позовних вимог про визнання трудових відносин між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «ІЛОНІТ-ТВ» припиненими на підставі рішення суду з дати набрання останнім законної сили.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з покладенням судового збору на відповідача в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. 129, 236 - 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати трудові відносини між ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ІЛОНІТ-ТВ» (01133, м. Київ, вул. Л. Первомайського, буд. 6, ідентифікаційний код 34614174) припиненими у зв`язку зі звільненням за власним бажанням на підставі ч. 1 ст. 38 Кодексу законів про працю України.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ІЛОНІТ-ТВ» (01133, м. Київ, вул. Л. Первомайського, буд. 6, ідентифікаційний код 34614174) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) витрати по сплаті судового збору в розмірі 3028 грн 00 коп.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 29.01.2025.

Суддя Л. Г. Пукшин