Ухвала

від 30.01.2025 по справі 910/640/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

30.01.2025Справа № 910/640/25

Суддя Маринченко Я.В., розглянувши заяву Акціонерного товариства «Райффайзен Банк» про забезпечення позову у справі №910/640/25 за позовом Акціонерного товариства «Райффайзен Банк» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТД КОРНЕР ПЛЮС» та ОСОБА_1 про стягнення 3950168,21 грн, без виклику сторін,

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство «Райффайзен Банк» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТД КОРНЕР ПЛЮС» та ОСОБА_1 про стягнення 3950168,21 грн

Також, від позивача надійшла заява про забезпечення позову.

Вказана заява обґрунтована тим, що відповідачами порушено умови Договору овердрафту та договору поруки в частині повного та своєчасного повернення коштів, які було отримано за Договором овердрафту № 015/84-14/221 від 25.05.2023, внаслідок чого за відповідача утворилась заборгованість у розмірі 3950168,21 грн. Вимоги позивача щодо погашення заборгованості залишені відповідачами без відповіді та задоволення. Також, позивач зокрема, зазначає, що 27.08.2024 ОСОБА_1 зареєстрував в ТСЦ 8048 право власності на транспортні засоби такі як: - вантажний сідловий тягач RENAULT T 460, 2016 р.в., Об`єм двигуна НОМЕР_1 , білого кольору; - цистерна FELDBINDER TSA 42.3, 2008р.в., білого кольору. Протягом останніх місяців Позичальник сплачував на користь ОСОБА_1 , який є власником цього бізнесу, кошти на загальну суму більше 1000000 грн за оренду транспортних засобів й за транспортно-експедиторські послуги. Також позивач зазначає, що позичальник за 2024 рік сплатив за транспортні послуги на користь ФОП ОСОБА_2 , ФОП ОСОБА_3 , ФОП ОСОБА_1 на суму більше 3 900 000 гривень. Так позивач вказує на те, що відповідач 2, як реальний керівник позичальника, знаючи про наявні грошові зобов`язання Позичальника перед Банком, за якими він є водночас поручителем, та грошові складності компанії, витрачає кошти не для здійснення розрахунків з позивачем, а для задоволення власних потреб шляхом придбання основних засобів (тягача з напівпричепом) з подальшим переведенням коштів з позичкового рахунка відповідача 1 на свій власний або на рахунок відкритий ним як фізичною особою-підприємцем. При цьому, особисте майно саме у позичальника відсутнє. Так позивач зазначає, що існує реальна потреба в застосування заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на рухоме майно, яке належить на праві власності ОСОБА_1 , що забезпечить реальне виконання судового рішення по даній справі, оскільки у випадку відчуження майна відповідачем призведе до порушення прав та інтересів Позивача та завдасть останньому значних матеріальних збитків за невиконання судового рішення по даній справі про стягнення заборгованості з відповідачів.

На підставі викладеного, позивач просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на рухоме майно, а саме: Вантажний тягач RENAULT T 460, 10837, (2016 року випуску), № шасі НОМЕР_2 , Напівпричіп FELDBINDER TSA 42.3, (2008 року випуску), № шасі НОМЕР_3 , Автомобіль VOLKSWAGEN PASSAT, 1968, (2013 року випуску), № куз. НОМЕР_4 , що належать ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_5 ).

Розглянувши заяву Акціонерного товариства «Райффайзен Банк» про забезпечення позову, суд дійшов висновку, що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Частиною 1 ст.138 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що заява про забезпечення позову подається: до подання позовної заяви - за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом для відповідного позову, або до суду за місцезнаходженням предмета спору - якщо суд, до підсудності якого відноситься справа, визначити неможливо; одночасно з пред`явленням позову - до суду, до якого подається позовна заява, за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом; після відкриття провадження у справі - до суду, у провадженні якого перебуває справа.

Відповідно до ст.136 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Частиною 1 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що позов забезпечується:

1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб;

2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;

3) встановленням обов`язку вчинити певні дії;

4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання;

5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку;

6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту;

7) передачею речі, що є предметом спору, на зберігання іншій особі, яка не має інтересу в результаті вирішення спору;

8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності;

9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги;

10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1 - 9 цієї частини.

Заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити найменування суду, до якого подається заява; повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) заявника, його місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта (для фізичних осіб - громадян України), номери засобів зв`язку, адресу електронної пошти (за наявності), відомості про наявність або відсутність електронного кабінету; предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; ціну позову, про забезпечення якого просить заявник; пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення; інші відомості, потрібні для забезпечення позову (ч. 1 ст. 139 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частинами 1-2 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України).

В той же час, матеріали справи не містять доказів, які б підтверджували сплату відповідачем 1, зокрема, на користь відповідача 2 грошових коштів за оренду плату транспортних засобів та за транспортно-експедиторські послуги, так само як і не містять доказів на підтвердження відсутності у відповідача особистого майна.

Інших належних та допустимих доказів на підтвердження зазначених у заяві обставин та необхідності вжиття заходів забезпечення позову матеріли справи не містять.

Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Суд зазначає, що заявником у заяві про забезпечення позову не наведено достатніх обґрунтувань та не доведено належними доказами, що невжиття заходів забезпечення позову може в подальшому ускладнити чи унеможливити виконання рішення чи ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні поданої заяви.

Відповідно до ч.6 ст.140 Господарського процесуального кодексу України, про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

На підставі ст.129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір за подання заяви про забезпечення позову покладається на заявника - Акціонерне товариство «Райффайзен Банк».

Керуючись ст.ст.136, 137, 138-140 та ст.234 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

Відмовити Акціонерному товариству «Райффайзен Банк» в задоволенні заяви про забезпечення позову.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в установленому законом порядку.

Дата підписання: 30.01.2025.

Суддя Я.В. Маринченко