Ухвала

від 30.01.2025 по справі 914/198/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

30.01.2025 Справа № 914/198/25

Господарський суд Львівської області у складі судді Манюка П.Т., розглянувши матеріали заяви Акціонерного товариства «Комінбанк», м. Київ,

про забезпечення позову

у справі № 914/198/25

за позовом: Акціонерного товариства «Комінбанк», м. Київ,

до відповідача 1: Товариства з обмеженою відповідальністю «Манс торг», м. Львів,

до відповідача 2: ОСОБА_1 , м. Дніпро,

до відповідача 3: Товариства з обмеженою відповідальністю «Реелті Центр», м. Львів,

за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю «Дакорт», м. Херсон

про стягнення 632 848, 12 грн

встановив:

Акціонерне товариство «Комінбанк» звернулося в Господарський суд Львівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Манс торг», ОСОБА_1 та Товариства з обмеженою відповідальністю «Реелті Центр» про стягнення 632 848, 12 грн за договорами.

Ухвалою господарського суду від 30.01.2025 відкрито провадження у справі № 914/198/25 за правилами загального позовного провадження, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю «Дакорт».

Канцелярією господарського суду 28.01.2025 зареєстровано заяву Акціонерного товариства «Комінбанк» про забезпечення позову.

Згідно зі статтею 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Забезпечення позову по суті це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.

Отже, аналізуючи викладене, можна дійти висновку, що метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Правові позиції Верховного Суду в питаннях забезпечення позову зводяться до того, що господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості й адекватності заявлених вимог щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову (постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 08.10.2018 у справі № 913/257/18).

Пунктами 1, 2 ч. 1 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або оплаті відповідачу і знаходяться в нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії.

У позовній заяві позивач просить суд, у зв`язку з невиконанням Товариством з обмеженою відповідальністю «Дакорт» взятих на себе зобов`язань за кредитним договором від 05.07.2019 № 94/19 про відкриття відновлювальної кредитної лінії та за договором про надання овердрафту за поточним рахунком від 20.09.2021 № 147/21 у загальному розмірі 632 848, 12 грн, що забезпечені порукою відповідачів згідно з договорами поруки, стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Манс торг», ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Реелті Центр» на користь Акціонерного Товариства «Комінбанк» вказану заборгованість, відтак предметом позову у справі № 914/198/25 є стягнення з відповідачів на користь позивача заборгованості у розмірі 632 848, 12 грн.

У заяві про забезпечення позову позивач просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти кожного із відповідачів у межах суми позову, а також накласти арешт на майно належне відповідачам у межах заборгованості у розмірі 632 848, 12 грн. Також заборонити ОСОБА_1 тимчасово, до повного виконання своїх зобов`язань перед позивачем, виїзд за кордон.

Суд зазначає, що виконання будь-якого судового рішення є невід`ємною стадією процесу правосуддя, а отже, має відповідати вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод.

Статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод визнається право людини на доступ до правосуддя, а відповідно до статті 13 Конвенції (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі.

Європейським судом з прав людини у справі "Горнсбі проти Греції" (рішення від 19.03.1997) зазначено, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду. Водночас судовий захист, як і діяльність суду, не можуть вважатися дієвими, якщо судові рішення не виконуються або виконуються неналежним чином і без контролю суду за їх виконанням.

Таким чином, саме вжиття судом заходів забезпечення позову сприяє гарантуванню відновлення порушених прав позивача в разі задоволення позову та виконання ухваленого судового рішення, що повністю відповідає вимогам Європейського суду з прав людини.

Також, суд враховує, що заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Виконання в майбутньому судового рішення у даній справі, за позовом Акціонерного товариства «Комінбанк» про стягнення 632 848, 12 грн, у разі задоволення позовних вимог безпосередньо залежатиме від тієї обставини, чи матимуть відповідачі необхідну суму грошових коштів, тому застосування такого заходу забезпечення позову як накладення арешту на грошові кошти, безпосередньо пов`язане із предметом позову.

Господарський суд повинен врахувати потенційні ризики можливості невиконання рішення суду та гарантувати відновлення порушених прав позивача в разі задоволення позову та виконання ухваленого рішення.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (частини третя статті 13 ГПК України).

Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що у випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача в будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін.

Суд враховує, що заходи забезпечення позову, виконуючи роль гарантії виконання судового рішення з конкретним предметом спору, водночас не повинні припиняти чи іншим чином негативно впливати на діяльність сторони зобов`язання чи інших осіб. Проте, у заявлений позивачем спосіб забезпечення позову (арешт на грошові кошти) і в межах суми спору, що є предметом стягнення у справі № 914/198/25, законні права відповідачів не порушуються. Арешт на грошові кошти, який накладається судом для забезпечення позову про стягнення грошових коштів, має на меті подальше звернення стягнення на них в разі задоволення позову. Відповідний спосіб забезпечення позову не порушує балансу інтересів сторін, а є законним тимчасовим заходом до результатів вирішення спору, спрямованим на забезпечення гарантії виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

Таким чином, у даному випадку, застосування судом обраного заходу забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти направлено, насамперед, на забезпечення дійсної ефективності судового захисту та упередження можливості додаткового порушення прав та законних інтересів заявника.

Також у рішенні Європейського суду з прав людини від 18.05.2004 року у справі «Продан проти Молдови» Суд наголосив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантований Європейською конвенцією з прав людини, буде ілюзією, якщо правова система держав, які ратифікували Конвенцію, дозволятиме остаточному, обов`язковому судовому рішенню залишатися невиконаним, завдаючи шкоди одній із сторін.

Таким чином, вжиття судом заходів забезпечення позову сприяє гарантуванню відновлення порушених прав позивача в разі задоволення позову та виконання ухваленого судового рішення, що повністю відповідає позиції Європейського суду зазначеній вище.

Згідно зі статтею 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків від заборони відповідачу/іншим особам здійснювати певні дії (постанова Верховного Суду від 22.07.2021 у справі № 910/4669/21).

За таких обставин, суд вважає вимоги заяви позивача про забезпечення позову такими, що підлягають до часткового задоволення шляхом накладення арешту на грошові кошти, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю «Манс торг», ОСОБА_1 , Товариству з обмеженою відповідальністю «Реелті Центр», які знаходяться на рахунках відповідачів в банківських або інших фінансово-кредитних установах у межах суми позову у розмірі 632 848, 12 грн

Щодо встановлення тимчасової заборони виїзду за кордон ОСОБА_1 до повного виконання своїх зобов`язань перед позивачем за договором поруки від 05.07.2019 № 94/19-П-2 та договором поруки від 20.09.2021 № 147/21-П-2, укладеними на забезпечення договору № 94/19 та договору № 147/21, суд не вбачає підстав для його застосування, виходячи із його виключності відповідно до приписів ч. ст. 337 ГПК України, оскільки позивачем не надано жодних обґрунтувань та доказів на підтвердження факту необхідності такого обмеження саме щодо відповідача 2.

Щодо вимоги позивача вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно, яке належить Товариству з обмеженою відповідальністю «Реелті Центр», ОСОБА_1 та Товариства з обмеженою відповідальність «Манс Торг» у межах суми позову у розмірі 632 848, 12 грн, суд вказує наступне.

Арешт майна, як спосіб забезпечення позову, передбачає накладання заборони на право розпоряджатися майном з метою його збереження до визначення подальшої долі цього майна (зокрема, постанови Верховного Суду у складі суддів Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 17 червня 2022 року у справі №908/2382/21, Верховного Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 лютого 2024 року у справі № 504/3408/22 (провадження № 61-18041св23)).

Арешт віднесений до видів обтяжень речових прав на нерухоме майно, об`єктів незавершеного будівництва, майбутніх об`єктів нерухомості (пункт 4 частини першої статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

Застосування заходів забезпечення позову може мати місце лише за наявності підстав, викладених у законі.

При подачі заяви про забезпечення позову заявник насамперед повинен обґрунтувати звернення із заявою відповідними доказами, що підтверджують необхідність вжиття відповідних заходів. У вирішенні питання про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно відповідача, суд повинен дотриматися розумного балансу між необхідністю забезпечити можливе майбутнє виконання судового рішення та неприпустимістю блокування господарської діяльності відповідача з огляду на розмір заявленого у позовній заяві боргу. Заявником не наведено суду жодних обставин, що ускладнювали б можливість виконання рішення суду у цій справі, з якими пов`язується необхідність застосування арешту на майно відповідачів, наявність у них майна та його склад і вартість.

Беручи до уваги вищевказане, суд не вбачає достатніх підстав для задоволення вимоги позивача про накладення арешту на майно відповідачів у розмірі суми позову.

Відповідно до частини 1 та частини 4 статті 141 Господарського процесуального кодексу України суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення). Питання застосування зустрічного забезпечення вирішується судом в ухвалі про забезпечення позову або в ухвалі про зустрічне забезпечення позову. Якщо клопотання про зустрічне забезпечення подане після застосування судом заходів забезпечення позову, питання зустрічного забезпечення вирішується судом протягом десяти днів після подання такого клопотання.

Отже, з наведеного вбачається, що зустрічне забезпечення є гарантією відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть виникнути в результаті застосування судом забезпечувальних заходів.

Комплексний аналіз процесуальних норм свідчить, що вирішення питання про необхідність застосування зустрічного забезпечення саме за ініціативою суду є виключно правом суду, і лише подача відповідного клопотання зацікавленим учасником справи створює вже обов`язок суду вирішити позитивно чи негативно дане питання. Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд, зокрема, у постановах від 31.07.2019 у справі № 904/4900/18 та від 20.08.2020 у справі № 910/6503/19.

Розгляд судом заяви про забезпечення позову, яка не містить пропозиції щодо зустрічного забезпечення, не є порушенням норм статей 139, 140 ГПК України.

Відповідно до частин 1, 2 статті 144 ГПК України, ухвала господарського суду про забезпечення позову має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження. Примірник ухвали про забезпечення позову негайно надсилається заявнику, всім особам, яких стосуються заходи забезпечення позову і яких суд може ідентифікувати, а також, залежно від виду вжитих заходів, направляється судом для негайного виконання державним та іншим органам для вжиття відповідних заходів.

Керуючись ст. ст. 140, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд Львівської області

ухвалив:

1. Заяву Акціонерного товариства «Комінбанк» про забезпечення позову у справі № 914/198/25 задовольнити частково.

2. Вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю «Манс торг» (82831, Львівська область, Львівський район, село Костеїв, вулиця Городня, будинок 18/2, код ЄДРПОУ 39135074), які знаходяться на всіх рахунках в усіх банківських або інших фінансово-кредитних установах у межах суми позову 632 848, 12 грн до набрання законної сили рішенням суду у справі.

3. Вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, що належать ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), які знаходяться на всіх рахунках в усіх банківських або інших фінансово-кредитних установах у межах суми позову 632 848, 12 грн до набрання законної сили рішенням суду у справі.

4. Вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю «Реелті Центр» (79035, місто Львів, вулиця Зелена, будинок 109, офіс 411, код ЄДРПОУ 39135074), які знаходяться на всіх рахунках в усіх банківських або інших фінансово-кредитних установах, у межах суми позову 632 848, 12 грн до набрання законної сили рішенням суду у справі.

5. У задоволенні решти вимог заяви Акціонерного товариства «Комінбанк» про забезпечення позову - відмовити

6. Дана ухвала відповідно до ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження» є виконавчим документом. Строк пред`явлення ухвали про забезпечення позову до виконання становить три роки.

7. Сторонами у виконавчому провадженні за даною ухвалою є:

Стягувач: Акціонерне товариство «Комінбанк» (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, буд. 6, код ЄДРПОУ 21580639).

Боржник: Товариство з обмеженою відповідальністю «Манс торг» (82831, Львівська область, Львівський район, село Костеїв, вулиця Городня, будинок 18/2, код ЄДРПОУ 39135074).

Боржник: Разумов Олексій Юрійович ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

Боржник: Товариство з обмеженою відповідальністю «Реелті Центр» (79035, місто Львів, вулиця Зелена, будинок 109, офіс 411, код ЄДРПОУ 39135074).

8. Ухвала набирає законної сили негайно після її підписання.

9. Суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи.

10. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

11. Ухвала може бути оскаржена до Західного апеляційного господарського суду в строки та в порядку визначеному ст. ст. 256, 257 ГПК України.

Суддя Манюк П.Т.