Рішення

від 27.01.2025 по справі 914/2333/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.01.2025 Справа № 914/2333/24

За позовом: Дрогобицької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Трускавецької міської ради, м. Трускавець, Львівська область,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Сколівська ВЕС, с. Орів, Львівська область,

про розірвання договору оренди землі

Суддя Манюк П.Т.

За участю секретаря Амбіцької І.О.

Представники:

прокурор: Леонтьєва Наталія Теодорівна,

від позивача: не з`явився,

від відповідача: не з`явився.

Дрогобицька окружна прокуратура в інтересах держави в особі Трускавецької міської ради звернулось до Господарського суду Львівської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Сколівська ВЕС про розірвання договору оренди землі.

Ухвалою суду від 27.09.2024 відкрито провадження у справі № 914/2333/24 за правилами загального позовного провадження та підготовче судове засідання призначено на 28.10.2024.

Ухвалою суду від 28.10.2024 підготовче судове засідання відкладено на 18.11.2024.

Хід розгляду справи викладено у відповідних ухвалах суду, зокрема ухвалою суду 02.12.2024 підготовче провадження закрито та розгляд справи по суті призначено на 12.12.2024. Ухвалою суду від 12.12.2024 розгляд справи по суті призначено на 09.01.2025.

Ухвалою суду від 09.01.2025 розгляд справи по суті відкладено на 27.01.2025.

Судове засідання, що було призначене на 27.01.2025 о 11.20. год, було проведено із затримкою, після надходження повідомлення про непідтвердження інформації щодо замінування приміщення Господарського суду Львівської області.

У судове засідання 27.01.2025 прокурор з`явився, підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

У судове засідання 27.01.2025 представник позивача не з`явився, у клопотанні від 18.10.2024 просив розгляд справи проводити за його відсутності та позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

У судове засідання 27.01.2025 представник відповідача в черговий раз не з`явився, причин неявки не повідомив, поштові конверти з ухвалами суду, скеровані на адресу відповідача повернуті з відміткою «за закінченням терміну зберігання».

Відповідно до приписів п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв`язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідно до ч. 3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Враховуючи те, що зібраних в матеріалах справи доказів достатньо для з`ясування обставин справи і прийняття судового рішення, в судовому засіданні 27.01.2025 справу розглянуто по суті та оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення у справі.

Позиція прокурора.

Дрогобицька окружна прокуратура в інтересах держави в особі Трускавецької міської ради (позивач) звернулось до Господарського суду Львівської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Сколівська ВЕС (відповідач) про розірвання договору оренди землі.

Як стверджує прокурор, 20.11.2014 відповідачу була надана у користування строком на 49 років земельна ділянка площею 1, 0000 га кадастровий номер 4624585200:03:000:0062 із земель сільськогосподарського призначення для будівництва та обслуговування вітрової електростанції, яка знаходиться за межами села Орів Сколівського району Львівської області (на даний час за межами села Орів в межах Трускавецької територіальної громади).

Договір було укладено між ГУ Держземагентва у Львівській області та відповідачем, проте у подальшому вказана земельна ділянка увійшла до складу земель Трускавецької територіальної громади, яка є правонаступником всіх прав та обов`язків по даному договору.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, прокурор вказує, що відповідач систематично порушує умови договори в частині внесення орендної плати за землю та не вносив орендних платежів з липня 2021 по червень 2024 року.

Зважаючи на це, прокурор просить розірвати договір оренди землі від 20.11.2014 та зобов`язати відповідача повернути на користь територіальної громади в особі Трускавецької міської ради спірну земельну ділянку.

Позиція позивача.

Позивач подав до суду пояснення у якому підтримав заявлені прокурором позовні вимоги у повному обсязі.

Позиція відповідача.

Відповідач участі представника в судових засіданнях не забезпечив, відзиву чи письмових обґрунтованих пояснень суду не представив, позовні вимоги не заперечив.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представника прокуратури, суд вважає, що позовні вимоги слід задоволити, виходячи із таких мотивів.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Як передбачено ст. 174 Господарського кодексу України, однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але які йому не суперечать.

Як встановлено судом, 20.11.2014 між Головним управлінням Держземагенства у Львівській області та ТзОВ Сколівська ВЕС укладено договір оренди землі № 51/20/11-14.

Відповідно до умов п. 1 договору, орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку із земель сільськогосподарського призначення для будівництва та обслуговування вітрової електростанції, яка знаходиться за межами села Орів Сколівського району Львівської області (на даний час за межами села Орів в межах Трускавецької територіальної громади). В оренду передається земельна ділянка загальною площею 1 га кадастровий номер 4624585200:03:000:0062 (п. 2 договору).

Пунктами 15, 16 договору встановлено, що земельна ділянка передається в оренду для розміщення, будівництва, обслуговування, експлуатації вітрової електростанції ТзОВ Сколівська ВЕС, яка виробляє електричну енергію з відновлювальних джерел. Цільове призначення земельної ділянки за КВЦПЗ землі енергетики, код 14.01 для будівництва, експлуатації та обслуговування будівель і споруд об`єктів енергогенеруючих підприємств, установ і організацій.

Пунктом 5 договору передбачено, що нормативно грошова оцінка землі становить 156 600, 00 грн за 1 га.

Відповідно до п. 8 договору, його укладено на 49 років. Після закінчення строку договору орендар має переважне право на поновлення його на новий строк.

Пункт 31 договору передбачає, що орендар зобов`язаний приступити до використання земельної ділянки після державної реєстрації договору оренди; у відповідності до договору своєчасно сплачувати орендну плату.

Згідно із пунктом 20 договору передача земельної ділянки орендарю здійснюється протягом 5 днів після державної реєстрації договору за актом приймання-передачі.

Відповідачу було передано в оренду вказану вище земельну ділянку, що підтверджується актом приймання-передачі земельної ділянки в оренду від 20.11.2014 № 2-о. Право відповідача на користування спірною земельною ділянкою було зареєстроване 15.12.2014, що підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав № 396050290 від 23.09.2024.

Варто зазначити, що 13.12.2021 право власності на земельну ділянку із кадастровим номером 4624585200:03:000:0062 перейшло до Трускавецької міської громади в особі міської ради, що підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав № 396050032 від 23.09.2024.

Відповідно до частини 1 статті 148-1 ЗК України до особи, яка набула право власності на земельну ділянку, що перебуває у користуванні іншої особи, з моменту переходу права власності на земельну ділянку переходять права та обов`язки попереднього власника земельної ділянки за чинними договорами оренди, суперфіцію, емфітевзису, земельного сервітуту щодо такої земельної ділянки. Як передбачено частиною 4 статті 148-1 ЗК України, внесення змін до договорів оренди із зазначенням нового власника земельної ділянки не вимагається і здійснюється лише за згодою сторін договору.

Статтею 32 Закону України «Про оренду землі» також передбачено, що перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи (у тому числі в порядку спадкування), реорганізація юридичної особи-орендаря не є підставою для зміни умов або припинення договору, якщо інше не передбачено договором оренди землі.

Таким чином, суд приходить до висновку, що з моменту набуття права власності на земельну ділянку площею 1 га із кадастровим номером 4624585200:03:000:0062, до міської ради перейшли права та обов`язки попереднього орендодавця, тобто ГУ Держземагенства у Львівській області, за договором оренди землі № 51/20/11-14 від 20.11.2014.

Відповідно до п. 287.3 ст. 287 Податкового кодексу України орендна плата вноситься орендарем щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Згідно з п. 9 та п. 11 договору, орендна плата складає 4 698, 00 грн на рік, встановлюється в розмірі 3 % від нормативно грошової оцінки та вноситься рівними частинами щомісячно. Орендна плата вноситься шляхом безготівкового перерахунку, рівними частинами, не пізніше як через 30 днів після закінчення звітного періоду.

Під систематичною несплатою орендної плати, відповідно до ст. 782 Цивільного кодексу України, слід розуміти невнесення наймачем плати за користування річчю протягом трьох місяців підряд.

Судом встановлено, що відповідач порушив умови договору, а саме не сплачував орендну плату за період з липня 2021 року по червень 2024 року, у зв`язку із чим у нього утворилась заборгованість.

Факт систематичної несплати орендних платежів за користування земельною ділянкою підтверджується також листом ГУ ДПС у Львівській області від 25.07.2024 № 8896/5/13-01-04-13-9, у якому податковий орган вказав, що станом на 01.07.2024 заборгованість відповідача зі сплати орендної плати за земельними ділянками становить 228, 3 тис. гривень. Відповідачу виставлено податкову вимогу, описано майно у податкову заставу, винесено рішення керівника № 5/4-1328 від 20.05.2022 про стягнення коштів платника податків з рахунків у банках у рахунок погашення податкового боргу.

Відповідно до податкових декларацій за 2021-2024 роки відповідачу нараховані такі суми орендної плати:

- за 2021 рік у розмірі 32 886, 00 грн, з яких 4 456, 50, 00 грн за спірну земельну ділянку;

- за 2022 рік у розмірі 64 745, 94 грн, з яких 9 768, 39 грн за спірну земельну ділянку;

- за 2023 рік у розмірі 78 925, 28 грн, з яких 11 275, 08 грн за спірну земельну ділянку;

- за 2024 рік у розмірі 82 950, 42 грн, з яких 5 925, 06 грн за спірну земельну ділянку.

Як встановлено судом, жодних платежів за зазначений період відповідачем здійснено не було. Доказів здійснення оплати заборгованості відповідачем не надано. Згідно із даними ІКС Податковий облік станом на 20.07.2024 від відповідача відсутня оплата орендної плати з юридичних осіб.

Статтею 141 ЗК України встановлено, що підставами припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата земельного податку або орендної плати.

Як передбачено пунктом 36 договору, дія договору припиняється шляхом його розірвання за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін унаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором.

Згідно із пунктом 21 договору, після припинення дії договору орендар повертає орендодавцеві земельну ділянку у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому від одержав її в оренду.

Відповідно до ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема розірвання договору. Така ж відповідальність за невиконання умов договору оренди встановлена ст. 36 Закону України «Про оренду землі»

Згідно із статтями 31, 32 Закону України Про оренду землі на вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. На вимогу однієї зі сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору.

За приписами статті 651 ЦК України, договір може бути розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

При вирішенні питання щодо розірвання договору оренди землі за обставин систематичного невнесення орендної плати, застосуванню підлягають положення частини 2 статті 651 ЦК України щодо підстав для розірвання договору за рішенням суду на вимогу однієї із сторін з підстав істотного порушення договору другою стороною (постанова Верховного Суду від 30.04.2024 у справі № 903/775/23).

У постанові Верховного Суду від 22.06.2020 у справі № 922/2216/19 вказано, що істотним є таке порушення договору однією зі сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору. Іншим критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. Водночас, йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору.

Згідно зі статтями 13, 15, 21 Закону України Про оренду землі основною метою договору оренди земельної ділянки та одним із визначальних прав орендодавця є своєчасне отримання орендної плати у встановленому розмірі. Отже, оскільки законодавець визначає однією із істотних умов договору оренди землі орендну плату, то основний інтерес особи, яка передає земельну ділянку в оренду, полягає в отриманні орендної плати за таким договором. У результаті порушення цього інтересу сторона (орендодавець) значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору оренди земельної ділянки (постанова Верховного Суду від 30.04.2024 у справі № 903/775/23).

Враховуючи те, що відповідачем взагалі не здійснювалася сплата орендних платежів за період з липня 2021 року по червень 2024 року, тобто більше як за три роки, суд приходить до висновку, що таке неналежне виконання договірного зобов`язання значною мірою позбавило орендодавця того, на що він розраховував при укладенні договору.

Зважаючи на це, суд приходить до висновку, що допущене відповідачем порушення слід визнавати істотним у розумінні статті 651 ЦК України, а тому позовна вимога про розірвання договору є законною, обґрунтованою та підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статті 34 Закону України Про оренду землі у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов`язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця.

Враховуючи розірвання судом договору, вимога про зобов`язання відповідача повернути позивачу орендовану земельну ділянку також підлягає задоволенню.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позов є обґрунтованим, підтвердженим належними та допустимими доказами, а тому підлягає задоволенню у повному обсязі.

Також судом встановлено, що прокурор звертався до Трускавецької міської ради із листами від 12.06.2024 № 14.52/04-27-3292вих-24 та від 02.09.2024 № 14.52/04-27-4686вих-24, у яких, серед іншого, просив повідомити, чи наявна у відповідача заборгованість зі сплати орендних платежів за користування спірною земельною ділянкою, чи вживала міська рада заходів представницького характеру щодо відповідача з метою стягнення боргу і розірвання договору, чи знаходяться на спірній земельній ділянці об`єкти нерухомого майна.

У відповідь на вказані листи міською радою повідомлено, що у відповідача існує заборгованість, однак така не погашена. Заходи представницького характеру органом місцевого самоврядування не вживатимуться, а тому останній просить прокурора звернутись до суду із позовом. Крім цього, позивач вказав, що на відповідній земельній ділянці відсутні об`єкти нерухомого майна.

У подальшому, прокурором направлено позивачу лист від 12.09.2024 № 14.52/04-27-4897вих-24, у якому повідомлено про звернення до суду із позовною заявою в інтересах держави.

Таким чином, направляючи відповідні звернення позивачу, прокурор фактично повідомляв його про порушення інтересів держави та надав можливість відреагувати на порушення шляхом вчинення відповідних дій. Разом з цим, попри визначені на законодавчому рівні повноваження, компетентний орган не вживав жодних заходів спрямованих на усунення таких порушень, зокрема не звертався до суду за захистом інтересів держави, що свідчить про його бездіяльність.

Відтак, суд дійшов висновку, що, звертаючись до суду із позовом у даній справі, прокурор відповідно до вимог ст. 23 Закону України Про прокуратуру обґрунтував наявність у нього підстав для представництва інтересів держави в суді, визначив, у чому саме полягає порушення таких інтересів та правильно встановив орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 1 ст. 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Відповідно до ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Стаття 79 ГПК України визначає, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Виходячи із викладеного вище, суд прийшов до висновку, що прокурором наданими доказами підтверджено обґрунтованість заявлених вимог, відтак позов підлягає до задоволення повністю.

Відшкодування витрат прокурора, пов`язаних зі сплатою судового збору, відповідно до ст. 129 ГПК України, покладається на відповідача.

Керуючись статтями 2, 13, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 129, 236-241, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Розірвати договір оренди землі від 20.11.2014 № 51/20/11-14, сторонами якого є Трускавецька міська рада (82200, Львівська обл., м. Трускавець, вул. Бориславська, буд. 2, код ЄДРПОУ 26230588) та Товариство з обмеженою відповідальністю Сколівська ВЕС (82610, Львівська обл., Сколівський р-н, с. Орів, вул. Шевченка, буд. 174, код ЄДРПОУ 38740608) та який укладено щодо земельної ділянки площею 1,0000 га із кадастровим номером 4624585200:03:000:0062.

3. Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю Сколівська ВЕС (82610, Львівська обл., Сколівський р-н, с. Орів, вул. Шевченка, буд. 174, код ЄДРПОУ 38740608) повернути на користь територіальної громади в особі Трускавецької міської ради (82200, Львівська обл., м. Трускавець, вул. Бориславська, буд. 2, код ЄДРПОУ 26230588) земельну ділянку площею 1, 0000 га із кадастровим номером 4624585200:03:000:0062.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Сколівська ВЕС (82610, Львівська обл., Сколівський р-н, с. Орів, вул. Шевченка, буд. 174, код ЄДРПОУ 38740608) на користь Львівської обласної прокуратури (79005, м. Львів, проспект Шевченка, буд. 17/19; код ЄДРПОУ 02910031) 4 844, 80 грн судового збору.

5. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені статтями 256, 257 ГПК України.

Веб-адреса сторінки суду http://lv.arbitr.gov.ua на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається.

Повний текст рішення складений 30 січня 2025 року.

СуддяМанюк П.Т.