Рішення

від 29.01.2025 по справі 916/4890/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"29" січня 2025 р.м. Одеса Справа № 916/4890/24Господарський суд Одеської області у складі судді Петренко Н.Д.,

розглянувши справу № 916/4890/24 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у порядку письмового провадження

за позовом: акціонерного товариства «Міжнародний Резервний Банк» в особі в.о. уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "МР БАНК" Паламарчука Віталія Віталійовича /ЄДРПОУ 25959784, адреса 01601, м. Київ, вул. Володимирська, буд. 46/

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю «Монтажне управління №14» /ЄДРПОУ 04772900, адреса 75000, Херсонська область, смт. Білозерка, вул. Карла Маркса, буд. 86-4, кім. 8/

про стягнення заборгованості у розмірі 4 473,00 євро

ВСТАНОВИВ:

04.11.2024 акціонерне товариство «Міжнародний Резервний Банк» в особі в.о. уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "МР БАНК" Паламарчука Віталія Віталійовича звернулося до Господарського суду Одеської області з позовною заявою /вх. № 5013/24/ до товариства з обмеженою відповідальністю «Монтажне управління №14» про стягнення частини заборгованості по тілу кредиту за Кредитним договором №66-В/07 від 20.03.2007 у розмірі 4 473,00 євро, що в гривневому еквіваленті, розрахованому по офіційному курсу НБУ станом на 28.10.2024 становить 200 003,93 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на невиконання відповідачем умов кредитного договору №66-В/07 від 20.03.2007.

Позов пред`явлено на підставі ст. ст. 525-527, 530, 599, 610, 1054 ЦК України.

Ухвалою суду від 08.11.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/4890/24; постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження, в порядку ст.ст.247-252 ГПК України без повідомлення учасників справи у порядку письмового провадження.До повноважень господарських судів не віднесено з`ясування фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб-учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Ухвала суду по справі № 916/4890/24 про відкриття провадження у справі від 08.11.2024 направлялась учасникам справи в порядку, визначеному положеннями Господарського процесуального кодексу України, зокрема відповідачу, за адресою, вказаною в позовній заяві (75000, Херсонська обл., Херсонський р-н, смт Білозерка, вул. Свободи, буд. 86-4, кімн. 8, яка є місцезнаходженням відповідача, що підтверджується Витягом в Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань), про що свідчить відтиск штампу вихідної кореспонденції на зворотньому боці другої сторінки цих ухвал з зазначенням адреси відповідача, рекомендованим листом з повідомленням про вручення з позначкою на конверті „Судова повістка.

Відповідно до п. 4 ч. 6 ст. 242 ГПК днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

21.11.2024 на адресу суду повернуто рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення відповідачу з ухвалою суду від 08.11.2024 з відміткою відділення поштового зв`язку Укрпошта - "адресат відсутній за вказаною адресою" від 15.11.2024.

Суд звертає увагу, що положеннями ч. 7 ст. 120 ГПК України визначено, що учасники судового засідання зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.

У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою в вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за відповідною адресою не проживає.

Отже, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії. Сам лише факт не отримання скаржником кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася в суд у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною не виконання ухвали суду, оскільки зумовлено не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу (аналогічна правова позиція викладена в постанові Касаційного господарського суду Верховного Суду у справі № 910/15442/17 від 16.05.2018 року).

Також необхідно зазначити, що за змістом ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.

Ухвалу Господарського суду Одеської області від 18.11.2024 було оприлюднено у Єдиному державному реєстрі судових рішень, а тому відповідач міг ознайомитися з текстом цієї ухвали.

Оскільки відповідач по справі не надав суду відзив на позовну заяву у строк, встановлений судом, суд в порядку ч. 9 ст. 165 ГПК України вирішує справу за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення заявлених позовних вимог, виходячи з наступного.

Як встановлено при безпосередньому дослідженні доказів, 20.03.2007 між Закритим акціонерним товариством «Банк НРБ», правонаступником якого є Акціонерне товариство «Міжнародний резервний банк» (АТ «МР Банк»), та Відкритим акціонерним товариством «Монтажне управління №14», правонаступником якого є Товариство з додатковою відповідальністю «Монтажне управління «№14», було укладено Кредитний договір №66-В/07.

Окрім того, до вказаного Кредитного договору сторонами було укладено ряд додаткових угод, а саме:

- 27.02.2008 укладена Додаткова угода до Кредитного договору №66-В/07 від 20.03.2007 року;

- 21.08.2007 укладена Договір про внесення змін №1 до Кредитного договору №66-В/07 від 20.03.2007 року;

- 31.03.2009 укладена Додаткова угода №2 до Кредитного договору №66-В/07 від 20.03.2007 року;

- 08.04.2010 укладена Додаткова угода №3 до Кредитного договору №66-В/07 від 20.03.2007 року;

- 09.02.2011 укладена Договір про внесення змін №4 до Договору про відкриття кредитної лінії №66-В/07 від 20.03.2007.

Щодо правонаступництва АТ «МР Банк» суд зазначає наступне.

09.12.2021 проведено державну реєстрацію змін до Статуту Акціонерного товариства «Сбербанк», які були погоджені Національним банком України 22.11.2021.

Так, відповідно до п. 1.4. Статуту Банку в новій редакції повне офіційне найменування Банку українською мовою Акціонерне товариство «Міжнародний резервний банк», скорочене офіційне найменування Банк АТ «МР Банк».

Згідно з п.1.3. Статуту Акціонерного товариства «Міжнародний резервний банк» в новій редакції, погодженого Національним Банком України 21.11.2021, Акціонерне товариство «Міжнародний резервний банк» є правонаступником всього майна, прав та обов`язків Акціонерного товариства «Сбербанк», Публічного акціонерного товариства «Сбербанк», Публічного акціонерного товариства «Дочірній банк Сбербанку Росії», Відкритого акціонерного товариства «Дочірній банк Сбербанку Росії», Закритого акціонерного товариства «Дочірній банк Сбербанку Росії», Закритого акціонерного товариства «Банк НРБ», Закритого акціонерного товариства «Комерційний банк НРБ - Україна».

Крім того, відповідно до рішення Правління Національного банку України від 25.02.2022 №91-рш/БТ «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Акціонерного товариства "Міжнародний резервний банк" та рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 25.02.2022 №131 «Про початок процедури ліквідації АТ «МР Банк» та делегування повноважень ліквідатора банку» розпочато процедуру ліквідації Акціонерного товариства «Міжнародний резервний банк».

Вказаним рішенням ліквідатором АТ «МР Банк» було призначено Луньо Іллю Вікторовича строком на три роки з 25.02.2022 до 24.02.2025 включно.

Станом на день ухвалення рішення процедура ліквідації АТ «МР Банк» триває, що вбачається з офіційної публічної інформації, розміщеної на сайті Фонду гарантування вкладів фізичних осіб: https://mr-bank.fg.gov.ua/.

Згідно з ч. 1 ст. 48 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Фонд безпосередньо або шляхом делегування повноважень уповноваженій особі Фонду з дня початку процедури ліквідації банку здійснює такі повноваження:

1) здійснює повноваження органів управління банку;

2) приймає в управління майно (у тому числі кошти) банку, вживає заходів щодо забезпечення його збереження, формує ліквідаційну масу, виконує функції з управління та продає майно банку;

3) складає реєстр акцептованих вимог кредиторів (вносить зміни до нього) та здійснює заходи щодо задоволення вимог кредиторів;

4) вживає у встановленому законодавством порядку заходів до повернення дебіторської заборгованості банку, заборгованості позичальників перед банком та пошуку, виявлення, повернення (витребування) майна банку, що перебуває у третіх осіб, оновлює інформацію, що міститься у Кредитному реєстрі Національного банку України;

5) звільняє працівників банку відповідно до законодавства України про працю;

6) заявляє відмову від виконання договорів та в установленому законодавством порядку розриває їх. Цей пункт не застосовується до правочинів, зобов`язання за якими припиняються у процедурі ліквідаційного неттінгу, що здійснюється в порядку, встановленому статтею 541 цього Закону;

7) передає у встановленому порядку на зберігання документи банку, що підлягають обов`язковому зберіганню;

8) здійснює повноваження, визначені частиною другою статті 37 та статтею 38 цього Закону;

9) здійснює відчуження активів та/або зобов`язань банку, якщо це було передбачено планом врегулювання, або в інших випадках, передбачених цим Законом;

10) повертає ініціатору переказу кошти, що надійшли на кореспондентський рахунок банку для зарахування на поточні рахунки клієнтів банку або для виплати переказів протягом процедури ліквідації до дня відкриття банком накопичувального рахунка в Національному банку України (крім коштів, призначенням платежу за якими є погашення зобов`язань перед банком).

Згідно рішення Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 17.10.2024 за № 1057 "Про виконання обов`язків уповноваженої особи Фонду на ліквідацію АТ "МР БАНК" на час перебування у відпустці уповноваженої особи Фонду на ліквідацію АТ "МР БАНК" Луньо Іллі Вікторовича з 28.10.2024 по 01.11.2024 (включно) та з 04.11.2024 по 06.11.2024 (включно), виконуючим обов`язи уповноваженої особи Фонду на ліквідацію зазначеного банку з 28.10.2024 по 06.11.2024 (включно) призначено провідного професіонала з управління активами та ліквідації відділу організації процедур ліквідації банків департаменту ліквідації банків Паламарчука Віталія Віталійовича з делегуванням йому повноважень ліквідатора АТ "МР БАНК", визначених Законом, зокрема ст.ст. 37, 38, 47-52, 52-1, 53.

Суд зазначає, що АТ «МР БАНК» на сьогоднішній день є акціонерним товариством, 100% акцій якого належить державі Україна, із правом господарського відання всіма акціями Банку у ДП «Національний фонд інвестицій України», що вбачається з Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань /а.с.47-зворот/.

Відповідно до п.1.1. Кредитного договору №66-В/07 від 20.03.2007 Кредитор надає Позичальнику Кредит у розмірі 1 085 181,50 євро, з кінцевим терміном повернення Кредитору Кредиту 19.03.2012.

Згідно з п.1.2. Кредит надається виключно на виконання зобов`язань по Договору на відкриття та оплату акредитиву, а саме оплату 85% вартості обладнання, що імпортується на умовах Імпортних Контрактів та оплату комісії ЕКА.

На виконання п. п. 1.1. Кредитного договору в редакції, викладеній в п. 1 Додаткової угоди №1 від 21.08.2007 до Кредитного договору, Банком було надано Позичальнику кредитні кошти в розмірі 1 087 457,50 Євро, що підтверджується відповідними платіжними документами, а саме суду надано: меморіальний ордер №652287 від 13.06.2007 на суму 175 600,00 євро, меморіальний ордер №1027835 від 21.08.2007 на суму 64 889,00 євро, меморіальний ордер №532347 від 18.05.2007 на суму 846 968,50 євро /а.с.16-18/.

Відповідно до п. 6.1. Кредитного договору в редакції, викладеній в п. 1 Додаткової угоди №2 від 31.03.2009 до Кредитного договору Позичальник зобов`язується повернути Кредитору Кредит таким чином:

- 03.04.2009 10 874,55 євро;

- 20.04.2009 19 574,24 євро;

- 18.05.2009 19 574,24 євро;

- 20.07.2009 - 19 574,24 євро;

- 18.08.2009 - 19 574,24 євро;

- починаючи з 19.09.2009 і по 19.03.2012 таким чином, щоб станом на 19 число кожного наступного місяця загальна заборгованість за Кредитом за цим Договором зменшувалась на 108 745,75 Євро;

- станом на 20.03.2012 заборгованість за кредитом за цим Договором не існувало.

При цьому заборгованість Позичальником по тілу кредиту не була погашена в повній мірі, що суперечить приписам Кредитного договору та вимогам чинного законодавства України.

Відповідно до п. 9.1. Кредитного договору надання, повернення кредиту, сплата процентів за користування кредитом здійснюються в валюті кредиту. Передбачені цим Договором комісії, пеня та штрафи розраховуються в Валюті Кредиту і сплачуються в гривнях в еквіваленті до офіційного курсу Національного банку України на день їх сплати.

Пунктом 9.3. Кредитного договору передбачено, що Позичальник зобов`язаний здійснити усі платежі на користь Кредитора по цьому Договору так, щоб кредитор одержав усі належні йому суми в повному обсязі, без відрахування з них будь-яких податків, зборів, мит, комісій банків-кореспондентів або інших витрат.

В позовній заяві позивач посилається на те, що строк для виконання зобов`язань за Кредитним договором сплинув, однак Відповідач продовжує ухилятися від їх виконання, чим порушує законні права та інтереси АТ «МР Банк», в зв`язку з чим позивач змушений звернутися до суду за захистом своїх прав.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 Позика, глави 71 Цивільного кодексу України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору

Так, за правилами ст. 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до п. 2 ст. 1050 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Судом встановлено, що предметом позову у даній справі є стягнення частини заборгованості за кредитним договором в розмірі 4 473,00 євро, що в гривневому еквіваленті, розрахованому по офіційному курсу НБУ станом на 28.10.2024 року 1 євро - 44,7136 грн, становить 200003,93 грн.

Судом досліджено долучені до матеріалів позовної заяви виписки по особовим рахункам АТ «МР Банк» з 20.03.2007 по 24.10.2024 /а.с.5-15/, з яких вбачається, що заборгованість відповідача перед позивачем за кредитним договором становить 677 659,09 євро. При цьому, користуючись своїми правами в порядку ст. 1, позивач заявляє позовні вимоги лише щодо стягнення частини заборгованості в розмірі 4 473,00 євро.

Доказів на спростування розміру вищевказаної заборгованості за відповідачем не надано.

Матеріали справи не містять доказів, які були б відхилені судом.

За правилами ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Частинами ч. ч. 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до ч. ч. 2, 3, 4 ст. 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. 1 ст. 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Враховуючи принципи змагальності сторін та диспозитивності господарського судочинства суд не збирає докази за власною ініціативою та ухвалює рішення на підставі наявних в матеріалах справи доказів.

За таких обставин, з урахуванням вищевикладеного, проаналізувавши та оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги АТ «Міжнародний Резервний Банк» підлягають задоволенню в повному обсязі, так як обґрунтовані та доведені.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судом встановлено, що позивач при пред`явленні позову сплатив судовий збір у розмірі 3028,00 грн, що вбачається із платіжної інструкції № 153103 від 25.10.2024.

Таким чином, враховуючи висновок суду про задоволення позовних вимог у повному обсязі, судовий збір у розмірі 3028,00 грн підлягає стягненню з відповідача.

Керуючись ст. ст. 4, 5, 74-75, 129, 237-241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги акціонерного товариства «Міжнародний Резервний Банк» задовольнити у повному обсязі.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Монтажне управління №14» /ЄДРПОУ 04772900, адреса 75000, Херсонська область, смт. Білозерка, вул. Карла Маркса, буд. 86-4, кім. 8/ на користь акціонерного товариства «Міжнародний Резервний Банк» /ЄДРПОУ 25959784, адреса 01601, м. Київ, вул. Володимирська, буд. 46/ частину заборгованості по тілу кредиту за Кредитним договором №66-В/07 від 20.03.2007 у розмірі 4 473,00 євро /чотири тисячі чотириста сімдесят три євро 00 євроцентів/, що в гривневому еквіваленті, розрахованому по офіційному курсу НБУ станом на 28.10.2024 року 1 євро - 44,7136 грн, становить 200 003, 93 /двісті тисяч три гривні 93 копійки/ та судовий збір у розмірі 3 028,00 грн /три тисячі двадцять вісім гривень 00 копійок/.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Рішення складено та підписано 29 січня 2025 р.

Суддя Н.Д. Петренко