Рішення

від 29.01.2025 по справі 916/5139/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" січня 2025 р.м. Одеса Справа № 916/5139/24

Господарський суд Одеської області у складі судді Сулімовської М.Б., за участю секретаря судового засідання Толкунової М.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРЕЇН- ЕКСПОРТ" (код ЄДРПОУ 33202904, 68000, Одеська область, м. Чорноморськ, просп. Миру, буд. № 2/2-Н)

до відповідача: TRANS TRADE RK SA (Транс Трейд РК СА) (rue Francois-Versonnex 1, 1207, Geneva, Switzerland (вулиця Франсуа-Версонне, 11, 1207 Женева, Швейцарія)

про стягнення 354243,68 дол. США, що еквівалентно 14644894,24 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Юлія Бондаренко

від відповідача: Наталя Коновалова

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "ГРЕЇН- ЕКСПОРТ" звернувся до Господарського суду Одеської області із позовом до відповідача TRANS TRADE RK SA (Транс Трейд РК СА) про стягнення 354243,68 дол. США, що еквівалентно 14644894,24 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем умов контракту №2024/0713 від 13.07.2024.

Ухвалою суду від 09.12.2024 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРЕЇН- ЕКСПОРТ" прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі; постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження; призначено підготовче засідання та вирішено інші процесуальні питання.

У судовому засіданні 26.12.2024 господарський суд оголосив перерву до 16.01.2025.

26.12.2024 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому TRANS TRADE RK SA підтверджує факт отримання від позивача товару на суму 51461,21 дол. США, несплату заборгованості за поставлений позивачем товар обґрунтовує скрутним матеріальним становищем та відсутністю експорту товарів у зв`язку з введенням воєнного стану в Україні.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 16.01.2025 відкладено підготовче засідання на 29.01.2025.

27.01.2025 до суду від відповідача надійшла заява про визнання позову.

В судове засідання 29.01.2025 з`явились представники сторін.

Представник позивача надала пояснення по суті позовних вимог та просила суд задовольнити позов.

Представник відповідача підтримала заяву про визнання позову у повному обсязі.

За змістом статей 2, 7, 11, 365 ГПК України, господарське судочинство здійснюється на засадах верховенства права, розумності строків розгляду справи судом, рівності учасників судового процесу перед законом і судом, в тому числі рівності іноземних осіб у процесуальних правах та обов`язках з громадянами України та юридичними особами, створеними за законодавством України, крім винятків, встановлених законом чи міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

В силу частини 5 статті 13 ГПК України, з метою дотримання принципу змагальності сторін при здійсненні судочинства господарський суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.

Положеннями статті 42 ГПК України визначено права та обов`язки учасників справи, до яких віднесено право на участь у судових засіданнях з можливістю подання доказів, заяв і клопотань, а також надання суду пояснень, наведення своїх доводів і міркувань щодо питань, які виникають під час розгляду справи судом.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 46 та ч. 1 ст. 191 Господарського процесуального кодексу України, крім прав та обов`язків, визначених у статті 42 цього Кодексу, відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

Відповідно до частин 3, 4 статті 185 Господарського процесуального кодексу України, за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення суду у випадку визнання позову відповідачем. Ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому статтями 191, 192 цього Кодексу.

Частинами 2, 4 статті 191 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що до ухвалення судового рішення у зв`язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз`яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Положеннями частини 3 статті 56 ГПК України визначено право юридичної особи брати участь у справі через представника, повноваження якого підтверджуються довіреністю, виданою юридичною особою (пункт 1 частини 1 статті 60 ГПК України). Повноваження адвоката, як представника, підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

Так, заяву про визнання позову підписано представником відповідача адвокатом Коноваловою Н.В., яка діє на підставі довіреності № 21/10 від 21.10.2024.

Дослідивши матеріали заяви про визнання позову, суд зауважує, що визнання відповідачем позову не суперечить закону та не порушує права чи інтереси інших осіб, а тому суд, відповідно до частин 3, 4 статті 185 Господарського процесуального кодексу України, вважає за можливе прийняти визнання позову відповідачем і ухвалити судове рішення у цьому підготовчому засіданні.

Відповідно до ст.233 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

В судовому засіданні 29.01.2025 на підставі ст.240 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши представників сторін, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

в с т а н о в и в:

Як слідує з матеріалів справи та встановлено господарським судом, 13.07.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ГРЕЇН-ЕКСПОРТ" (далі-продавець) та TRANS TRADE RK SA (далі-покупець) було укладено форвардний контракт №2024/0713, за умовами якого продавець зобов`язується продати і поставити покупцю, а покупець згоден прийняти і оплатити нижчеописаний товар відповідно до умов цього контракту.

Відповідно до п. 1 форвардного контракту товаром є кукурудза 3 класу (далі-товар).

Пунктом 4 форвардного контракту передбачена кількість товару, а саме: 5000,00 метричних тонн +/- 10% (вага-нетто), в опціоні продавця.

Відповідно до розділу 8 форвардного контракту, ціна на товар, зазначена у цьому контракті, становить 160,00 доларів США за одну метричну тонну. Загальна вартість цього контракту становить 80000,00 доларів США +/- 5%.

Згідно з розділом 9 форвардного контракту, оплата за товар провадиться шляхом переказу безготівкових коштів на валютних рахунок продавця покупцем протягом 120 календарних днів з моменту підписання даного контракту. Допускається оплата третіми особам. Допускається погашення заборгованості будь-яким іншими способом прямо не забороненим законодавством України. Валюта платежу долар США/або Євро. У разі оплати у євро застосовується крос-курс євро до долару США 1 до 1,10. Усі банківські послуги з переказу грошових коштів на рахунок продавця, а також усі витрати за міжнародними розрахунками оплачує покупець.

За умовами п. 10.2 форвардного контракту, датою переходу права влас ності на товар від продавця до покупця є дата перетину митного кордону України.

Відповідно до п. 13.9. форвардного контракту, він набуває чинності з моменту його підписання обома сторонами і діє до повного виконання сторонами прийнятих на себе зобов`язань і врегулювання взаєморозрахунків.

Контракт підписано представниками сторін без жодних зауважень, підписи скріплено печатками.

22.07.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ГРЕЇН-ЕКСПОРТ" та TRANS TRADE RK SA була укладена додаткова угода № 1 до вищевказаного договору, в якій сторони домовились викласти п. 12.2 договору у такій редакції: "12.2 Даний контракт регулюється і тлумачиться у відповідності до матеріального права України. Всі невирішені суперечки, що виникають із або у зв`язку з даним контрактом, включаючи будь-які питання щодо його існування, дійсності або припинення, відшкодування збитків, стягнення штрафів, пені та інше передаються на розгляд до відповідного господарського суду України за місцем знаходження продавця та розглядаються у відповідності до норм матеріального та процесуального права України. Рішення суду повинно бути остаточним і обов`язковим для виконання обома сторонами".

Додаткову угоду підписано представниками сторін без жодних зауважень, підписи скріплено печатками.

На виконання умов Контракту позивачем було здійснено поставку товару відповідачу на загальну суму 14644894,24 грн. (яка еквівалентна 354243,68 дол. США), що підтверджується наступними документами:

- bill of lading № 7 (коносаментом) (товаророзпорядчий документ, що видається морським перевізником вантажу його відправнику, що засвідчує прийняття вантажу до перевезення і містить зобов`язання доставити вантаж до пункту призначення і передати його одержувачу);

- bill of lading № 8 (коносаментом) (товаророзпорядчий документ, що видається морським перевізником вантажу його відправнику, що засвідчує прийняття вантажу до перевезення і містить зобов`язання доставити вантаж до пункту призначення і передати його одержувачу);

- сertificate of origin (сертифікатом походження на вантаж) №TN45101G 1348/1 1022411;

- фітосанітарним сертифікатом № 13/15-6080/ЕВ-667509;

- договором комісії №ГТ 12/7/24 від 12.07.2024 з додатками та актами прийому-передачі на комісію;

- митними деклараціями 24UA500090007430U6 та 24UA500090007432U4;

- рахунками-фактурами від 18.07.2024 №18/0724-3, від 18.07.2024 №18/0724-2.

В матеріалах справи також наявний підписаний між сторонами акт звірки взаємних розрахунків за 2024 рік на суму 354243,68 дол. США.

Також, до матеріалів справи позивачем долучено Журнал-ордер і Відомість по рахунку 362 Розрахунки з іноземними покупцями за 2024 рік по контракту № 2024/0713.

Позивач зазначає, що відповідачем в порушення прийнятих на себе зобов`язань за форвардним контрактом не було перераховано на користь позивача вартість поставленого позивачем товару, внаслідок чого за відповідачем рахується заборгованість у розмірі 14644894,24 грн., що еквівалентно 354243,68 дол. США, Непогашення цього боргу зумовило звернення позивача до суду із даним позовом.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

За загальними положеннями цивільного законодавства, зобов`язання виникають з підстав, зазначених у ст.11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї ж статті, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до ч.1 ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За змістом ч.1 ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно з ч.1 ст.175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до вимог ст.193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Зобов`язана сторона має право відмовитися від виконання зобов`язання у разі неналежного виконання другою стороною обов`язків, що є необхідною умовою виконання.

Статтями 525, 526 і 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами, а зобов`язання за ним має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності до положень статей 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ч.1 ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Укладений між сторонами договір, з огляду на встановлений статтею 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, є належною підставою, у розумінні статті 11 Цивільного кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав і обов`язків, та за своєю правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

У відповідності зі статтею 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець - прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За приписами ст.663 ЦК України, продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 664 ЦК України, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов`язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв`язку для доставки покупцеві.

Відповідно до ч.1 ст.691 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

За умовами ст. 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами. Якщо покупець відмовився прийняти та оплатити товар, продавець має право за своїм вибором вимагати оплати товару або відмовитися від договору купівлі-продажу. Якщо продавець зобов`язаний передати покупцеві крім неоплаченого також інший товар, він має право зупинити передання цього товару до повної оплати всього раніше переданого товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства.

Згідно з ст. 693 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов`язку щодо попередньої оплати товару засовуються положення статті 538 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати. На суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов`язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За приписами статей 525, 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Нормами ст. 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Приписами статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Частинами 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до частин 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Статтею 42 ГПК України визначено перелік прав та обов`язків учасників справи.

Відповідно до ч. 2 п. 1 ст. 46 ГПК України, крім прав та обов`язків, визначених у статті 42 цього Кодексу, позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) - на будь-якій стадії судового процесу.

Згідно з ч. 1 ст. 75 ГПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Частиною 1 ст. 191 ГПК України встановлено, що позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

Згідно з ч. 4 ст. 191 ГПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Згідно з ч. 6 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України, якщо одна із сторін визнала пред`явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 191 цього Кодексу.

Так, 13.07.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ГРЕЇН- ЕКСПОРТ" та TRANS TRADE RK SA було укладено форвардний контракт № 2024/0509-2, за умовами якого продавець зобов`язувався продати і поставити покупцю товар, а покупець прийняти і оплатити його відповідно до умов цього форвардного контракту.

Суд встановив факт поставки позивачем товару, визначеного у форвардному контракті, загальною вартістю 14644894,24 грн. (що еквівалентно 354243,68 дол. США), про що свідчать наявні в матеріалах справи належним чином засвідчені копії доказів.

Наявність заборгованості в загальному розмірі 14644894,24 грн., (що еквівалентно 354243,68 дол. США), відповідачем визнається відповідно до поданої ним заяви.

Отже, враховуючи визнання відповідачем позову, відсутність у суду підстав для постановлення ухвали про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовження судового розгляду, встановивши вірність розрахунків позивача, суд дійшов висновку, що згідно з вищенаведеними нормами ГПК України позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 14644894,24 грн. (що еквівалентно 354243,68 дол. США) заборгованості підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

За змістом ч. 4 ст. 129 ГПК України, судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При цьому суд враховує, що згідно з ч.1 ст. 130 ГПК України, у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а в разі якщо домовленості про укладення мирової угоди, відмову позивача від позову або визнання позову відповідачем досягнуто сторонами за результатами проведення медіації - 60 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Наразі підготовче провадження у цій справі триває.

Приймаючи до уваги визнання відповідачем позову до початку розгляду справи по суті, враховуючи задоволення судом позову позивача, суд дійшов висновку про необхідність покладення на відповідача судового збору в розмірі 50 %, а саме в розмірі 110483,38 грн.

Суд роз`яснює позивачу, що він не позбавлений права звернутись до суду з окремим клопотанням про повернення 50% сплаченого судового збору за подання позову після ухвалення рішення судом.

Керуючись статтями 13, 73, 74, 76-80, 86, 129, 130, 185, 191, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

в и р і ш и в:

1. Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

2. Стягнути з TRANS TRADE RK SA (Транс Трейд РК СА) (rue Francois-Versonnex 1, 1207, Geneva, Switzerland (вулиця Франсуа-Версонне, 11, 1207 Женева, Швейцарія) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРЕЇН- ЕКСПОРТ" (код ЄДРПОУ 33202904, 68000, Одеська область, м.Чорноморськ, просп. Миру, буд. №2/2-Н) - заборгованість у розмірі 14644894 (чотирнадцять мільйонів шістсот сорок чотири тисячі вісімсот дев`яносто чотири) грн. 24 коп., що еквівалентно 354243 (триста п`ятдесят чотири тисячі двісті сорок три) дол. США 68 цент., 110483 (сто десять тисяч чотириста вісімдесят три) грн. 38 коп. судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням суду законної сили.

Суддя М.Б. Сулімовська

Згідно з ч.1, 2ст.241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення у порядку, передбаченому ст.257 ГПК України.

Повне рішення складено і підписано 30 січня 2025 р.