Рішення

від 29.01.2025 по справі 917/1940/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

адреса юридична: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, адреса для листування: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36607, тел. (0532) 61 04 21, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/

Код ЄДРПОУ 03500004

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.01.2025 Справа № 917/1940/24

Господарський суд Полтавської області у складі судді Ківшик О.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без участі сторін справу

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортна компанія "Трансфер", вул. Сидоренківська, 58, м. Харків, 61030

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтобізнес контракт", вул. Незалежності, 130, смт. Машівка, Машівський район, Полтавська область, 39400

про стягнення 70 995,00 грн,

Секретар судового засідання Костандян О.В.

Без виклику учасників справи,

установив:

1. Короткий зміст позовних вимог та заперечень.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Транспортна компанія "Трансфер" просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтобізнес контракт" 70 995,00 грн заборгованості за отримані послуги перевезення вантажу, що виникла внаслідок неналежного виконання останнім умов укладеного 03.10.2023 року між сторонами Договору міжнародного перевезення автотранспортом №03/10/23-1.

Викладені в позовній заяві вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач не здійснив оплату за отримані послуги у визначені Договором строки, чим порушив умови господарського зобов`язання, встановлені зазначеним договором та законом.

На підтвердження обґрунтованості позовних вимог позивач надав наступні докази : копія Договору міжнародного перевезення автотранспортом; копія Додаткової угоди № 1; копія Додатку №1; копія накладної CMR, Рахунку на оплату, Акту та Платіжної інструкції по першому перевезенню; копія накладної CMR, Рахунку на оплату, Акту та Платіжної інструкції по другому перевезенню; копія накладної CMR, Рахунку на оплату, Акту та Платіжної інструкції по третьому перевезенню;копія накладної CMR, Рахунку на оплату, Акту та Платіжної інструкції по четвертому перевезенню; копія експрес-накладної Нової Пошти, що підтверджує направлення/отримання документів на оплату; документи, що підтверджують повноваження адвоката та витрати, понесені на правову допомогу адвоката; копія договору про правову допомогу; копія акту наданих послуг; копія квитанції до прибуткового касового ордера; довіреність; копія свідоцтва адвоката.

28.11.2024 відповідач надав відзив на позов (вх. № 16141), згідно якого заперечує проти позовних вимог з огляду на наступне.

Враховуючи умови п. 2.4 та п. 6.2 Договору, у зв`язку з понесеними збитками, ТОВ «Нафтобізнес контракт» частково притримав оплату рахунків № 966 від 02.11.2023, № 1037 від 22.11.2023, № 1073 від 05.12.2023, № 1078 від 07.14.2023. Загальна вартість притриманої суми становила 70 995,00 грн, тобто суми збитків, яке зазнало ТОВ «Нафтобізнес контракт» у зв`язку із доставкою вантажоотримувачу товару неналежної якості.

Відповідач наголошує, що у зв`язку з неузгодженістю суми, зазначеної в рахунку, відсутністю підписаних Сторонами актів надання послуг, враховуючи понесення ТОВ «Нафтобізнес контракт» збитків в наслідок погіршення якості товару (дизельного палива) під час його перевезення ТОВ «Транспортна компанія «Трансфер» на підставі договору від 03.10.2023, у розмірі 70995,00 грн, заборгованість перед ТОВ «Транспортна компанія «Трансфер» відсутня, і як наслідок-відсутні підстави для задоволення позову.

На підтвердження заперечень проти позову відповідач надав наступні докази : копія Договору міжнародного перевезення від 03.10.2023; копії додаткових угод до Договору від 03.10.2023, від 02.11.2023, від 22.11.2023; копія претензії від 22.11.2023; копія паспорту якості від 31.10.2023; копія паспорту якості вантажовідправника від 23.10.2023; копія рахунку № 188 від 25.10.2023, надісланого до отримання претензії ТОВ «Інтерагроінвест» на суму 1497638,00 грн; копія платіжної інструкції ТОВ «Інтерагроінвест» від 19.12.2023 про сплату 1420643,00 грн;

05.12.2024 позивач надав Відповідь на відзив (вх. № 16367), у якій спростовує доводи відповідача та просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Інших заяв по суті спору не надходило.

2. Процесуальні питання, вирішені судом.

08.11.2024 року до Господарського суду Полтавської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортна компанія "Трансфер" до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтобізнес контракт" про стягнення 70 995,00 грн заборгованості за отримані послуги перевезення вантажу, що виникла внаслідок неналежного виконання останнім умов укладеного 03.10.2023 року між сторонами Договору міжнародного перевезення автотранспортом №03/10/23-1.

У позовній заяві позивач просив суд розглянути справу за правилами спрощеного позовного провадження.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.11.2024 справу № 917/1940/24 розподілено судді Ківшик О.В.

Суд ухвалою від 13.11.2024 прийняв позовну заяву до розгляду і відкрив провадження у справі, ухвалив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання); встановив відповідачу строк для подання відзиву на позов - 15 днів з дня вручення ухвали.

Судом було створено всі належні умови для того, щоб сторони скористались всіма процесуальними правами, наданими останнім ГПК України.

Під час розгляду справи по суті судом були досліджені всі письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Суд також зазначає, що з урахуванням умов воєнного стану в Україні, загальної ситуації в Україні та особливого режиму роботи суду, спрямованого на необхідності збереження життя і здоров`я суддів, працівників апарату та відвідувачів суду, господарський суд здійснює розгляд справи №917/1940/24 у розумний строк, тобто такий, що є об`єктивно необхідним для забезпечення можливості реалізації учасниками справи відповідних процесуальних прав.

У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення (ч. 4 ст. 240 ГПК України). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 240 ГПК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 233 ГПК України дане рішення прийнято, складено та підписано в нарадчій кімнаті.

3. Обставини, встановлені судом під час розгляду справи.

03.10.2023 року між ТОВ «ТК «ТРАНСФЕР» (далі - перевізник) та ТОВ «НАФТОБІЗНЕС КОНТРАКТ» (вантажоодержувач, що виступив замовником перевезення, далі - замовник) був укладений Договір №03/10/23-1 міжнародного перевезення автотранспортом (далі - Договір, а.с. 8-15).

У Договорі сторони узгодили, зокрема, наступне :

- в порядку та на умовах, визначених цим договором, перевізник бере на себе зобов`язання доставити автомобільним транспортом довірений йому замовником вантаж (згідно із міжнародною товарно-транспортною накладною CMR) з місця відправлення до пункту призначення, і видати вантаж уповноваженій на одержання вантажу особі (далі по тексту вантажоодержувач), а Замовник бере на себе зобов`язання сплатити плату за перевезення вантажу, згідно умов цього договору. Послуги перевезення вантажів за цим договором перевізник надає (здійснює) на території України та/або за її межами (за кордоном) в міжнародному сполученні. Окрім безпосереднього здійснення перевезення, перевізник зобов`язується надати замовнику пов`язані із перевезенням вантажу послуги із транспортного експедирування, а саме: перевірка кількості вантажу при завантаженні та розвантаженні; організація перевезення вантажу за маршрутом, що обраний замовником; забезпечувати підготовку транспортних засобів, у т.ч. причепи та напівпричепи, згідно з вимогами законодавства; водії (екіпажі), що працюють на транспортних засобах повинні мати відповідний рівень кваліфікації та відповідати вимогам законодавства з охорони праці; забезпечувати оптимізацію руху вантажів від вантажовідправника до вантажоодержувача з метою мінімізації рівня затрат; здійснювати охорону вантажів під час їх перевезення, зберігання; у випадку необхідності оформляти товарно-транспортну документацію та її розсилання за належність; здійснювати страхування своєї відповідальності під час перевезення, зберігання вантажів. Перелік послуг, які може надавати перевізник не є вичерпним і може доповнюватись сторонами (п.1.1 Договору);

- вартість послуг перевезення повинна бути узгоджена сторонами письмово у додаткових угодах на кожне окреме перевезення додатково, форма якого затверджена в додатку до цього договору. Сторони узгодили, що така додаткова угода одночасно вважається заявкою до виконання. Додаткова угода за цим пунктом договору може бути підписана сторонами спрощеним зв`язком з використанням - електронної пошти від замовника а rusin@oil.pl.ua,від перевізника tk.transfer@ukr.net. Інші електронні адреси для виконання цього договору не є легітимними, якщо сторони письмово не погодять іншого. Додаткова угода підписана за допомогою обміну документом електронною поштою повинна відображати підписи та печаті сторін, і після цього у сторін виникають обов`язки виконувати умови Договору та додаткової угоди з детальними умовами перевезення (п. 2.1 Договору);

- оплата проводиться в безготівковому порядку шляхом перерахування замовником коштів із свого рахунку на рахунок перевізника не пізніше 3 /трьох/ банківських днів з дня отримання актів наданих послуг, рахунків- фактур, що складаються перевізником на підставі CMR-накладної, якщо замовник не направить до перевізника обґрунтовані письмові заперечення щодо рахунків плати за надані послуги в той же строк (п. 2.3 Договору);

- Замовник може притримати здійснення рахунків з Перевізником, якщо останнім пошкоджено, втрачено або погіршено якість Вантажу або Вантаж прибув із прострочкою, що завдало збитків Замовнику і такі збитки, штрафні санкції не були відшкодовані Перевізником (п.2.4 Договору);

- Перевізник відшкодовує збиток Замовнику, що заподіяний пошкодженням, повною або частковою втратою вантажу або несвоєчасну доставку вантажу, що сталася з вини Перевізника. (п.6.2 Договору).

23 жовтня 2023 між сторонами була укладена Додаткова угода №1 до основного Договору з Додатком №1. За умовами вказаного Додатку, сторонами було затверджено перелік транспортних засобів, які подаються під завантаження первізником для відправника.

За умовами вказаного Додатку Товариством «ТК «ТРАНСФЕР» для виконання перевезення було поставлено шість транспортних засобів, які були завантажені дизельним паливом.

На підтвердження укладення договору перевезення (згідно ст. 4, 9 КДПВ) були складені шість товаротранспортних накладних CMR.

Відповідно до абз. 4 Додаткової угоди сторони домовилися, що вартість послуг перевізника складає суму у гривні еквівалентну 110 євро (сто десять євро) за кожну тону, згідно CMR по курсу НБУ на дату завантаження з урахуванням ПДВ « 0%». Вартість послуг може узгоджуватися сторонами додатково.

На виконання Договору позивач здійснив перевезення за маршрутом Литва - с.Селещина, Машівський район, Полтавська область, на підставі накладних CMR №ORC117251, №ORC117255, №ORCl19381, №ORCl19771, №ORCl19762, №ORC119925, №ORC120039, №ORC121592, №ORCl21995, №ORC122039. Дана обставина відповідачем визнається.

Позивач зазначає, що за отримані послуги за накладними CMR №ORC121592, CMR №ORC121995, CMR №ORC120039 та CMR №ORC122039 відповідач не у повному обсязі їх оплатив, а саме :

1) Згідно накладної CMR №ORC121592 позивачем було здійснено перевезення 25,287 тон (25287 кг) вантажу. Вартість перевезення 1 тони - 110 євро, що передбачає оплату перевезення у євро у сумі 2781,57 євро (25,287x110). Відповідно графи 4 накладної CMR, дата завантаження -16.11.2023 року. Курс НБУ на вказану дату становив 39,3939 грн за 1 євро, що передбачає оплату перевезення у гривнях у сумі 109 576,89 грн (2781,57x39,3939). Рахунок на оплату №1037 від 22.11.2023 (з урахуванням додаткових витрат перевізника) був виготовлений на суму 111076,94 грн.

Позивач зазначає, що Рахунок первинно був направлений на адресу замовника перевезення засобами електронного зв`язку. Будь-яких заперечень щодо заявленої в виставленому Рахунку суми, з боку відповідача не було.

Згідно Платіжної інструкції № 4153 від 08 грудня 2023 відповідачем частково було оплачено на користь позивача Рахунок №1037 від 22.11.2023, а саме : на суму 93 328,19 грн. У даній платіжній інструкції відповідач у графі призначення платежу вказав : «за транспортувальні послуги згідно рахунку № 1037 (22.11.2023), без ПДВ».

Документи, що згідно п.2.3 Договору, є підставою для проведення оплати цього перевезення, разом з документами за інші перевезення, за даними Експрес-накладної «НОВОЇ ПОШТИ» №59001082664875 були отримані уповноваженим представником ТОВ «НАФТОБІЗНЕС КОНТРАКТ» 05 січня 2024 р.

Отже, відповідно до п. 2.3 Договору строк для проведення остаточної оплати отриманих послуг завершився 08.01.2024 р.

В погоджені строки перевезення оплачене не було, заборгованість відповідача становить 17 748,75 грн.

2) Згідно накладної CMR №ORC121995 позивачем було перевезено 25,322 тон (25322 кг) вантажу. Вартість перевезення 1 тони - 110 євро, що передбачає оплату перевезення у євро у сумі 2785,42 євро (25,322x110). Відповідно графи 4 накладної CMR, дата завантаження - 22.11.2023 р. Курс НБУ на вказану дату становив 39,4660 грн за 1 євро, що передбачає оплату перевезення у гривнях у сумі 109929,39 грн (2785,42x39,460).

Позивач зазначає, що Рахунок на оплату №1073 від 05.12.2023 первинно був направлений на адресу замовника засобами електронного зв`язку. Будь-яких заперечень щодо заявленої в виставленому Рахунку суми, з боку відповідача не було.

Згідно Платіжної інструкції № 197 від 12.12.2023 відповідачем на користь позивача було частково оплачено Рахунок № 1073, а саме : сплачено 92 180,64 грн. У даній платіжній інструкції відповідач у графі призначення платежу вказав : «за транспортувальні послуги згідно рахунку № 1073 (05.12.2023), без ПДВ».

Документи, що згідно п.2.3. Договору, є підставою для проведення оплати цього перевезення, разом з документами за інші перевезення, за даними Експрес-накладної «НОВОЇ ПОШТИ» №59001082664875 були отримані уповноваженим представником ТОВ «НАФТОБІЗНЕС КОНТРАКТ» - 05 січня 2024 р.

Отже, відповідно до п. 2.3 Договору строк для проведення остаточної оплати отриманих послуг завершився 08.01.2024 р.

В погоджені строки перевезення оплачене не було, заборгованість відповідача становить 17 748,75 грн.

3) Згідно накладної CMR №ORC120039 позивачем було перевезено 25,396 тон (25396 кг) вантажу. Вартість перевезення 1 тони - 110 євро, що передбачає оплату перевезення у євро у сумі 2793,56 євро (25,396x110). Відповідно графи 4 накладної CMR, дата завантаження - 29 жовтня 2023 р. Курс НБУ на вказану дату становив 38,4687 грн за 1 євро, що передбачає оплату перевезення у гривнях у сумі 107464,62 грн (2793,56x38,4687). В Рахунку на оплату №996 від 02.11.2023 була вказана менша сума - 107354,68 грн.

Позивач зазначає, що вказаний Рахунок був направлений на адресу замовника засобами електронного зв`язку. Будь-яких заперечень щодо заявленої в виставленому Рахунку суми, з боку відповідача не було.

Згідно Платіжної інструкції №4152 від 08.12.2023 відповідачем на користь позивача було проведено часткову оплату Рахунку № 996, а саме : сплачено 89 605,93 грн. У даній платіжній інструкції відповідач у графі призначення платежу вказав : «за транспортувальні послуги згідно рахунку № 966 (02.11.2023), без ПДВ».

Документи, що згідно п.2.3. Договору, є підставою для проведення оплати цього перевезення, разом з документами за інші перевезення, за даними Експрес-накладної «НОВОЇ ПОШТИ» №59001082664875 були отримані уповноваженим представником відповідача - 05 січня 2024 р.

Отже, відповідно до п. 2.3 Договору строк для проведення остаточної оплати отриманих послуг завершився 08.01.2024 р.

В погоджені строки перевезення оплачене не було, заборгованість відповідача становить 17 748,75 грн.

4) Згідно накладної CMR №ORC122039 позивачем було перевезено 25,343 тон 25343 кг) вантажу. Вартість перевезення 1 тони - 110 євро, що передбачає оплату перевезення у євро у сумі 2787,73 євро (25,343x110). Відповідно графи 4 накладної CMR, дата завантаження - 22.11.2023 р. Курс НБУ на вказану дату становив 39,4660 грн за 1 євро, що передбачає оплату перевезення у гривнях у сумі 110 020,55 грн (2787,73x39,4660).

Позивач зазначає, що Рахунок на оплату № 1078 від 07.12.2023 первинно був направлений на адресу замовника засобами електронного зв`язку. Будь-яких заперечень щодо заявленої в виставленому Рахунку суми, з боку відповідача не було.

Згідно Платіжної інструкції №198 від 12.12.2023 відповідачем на користь позивача було частково оплачено Рахунок № 1078, а саме : сплачено 92 271,80 грн. У даній платіжній інструкції відповідач у графі призначення платежу вказав : «за транспортувальні послуги згідно рахунку № 1078 (07.12.2023), без ПДВ».

Документи, що згідно п.2.3. Договору, є підставою для проведення оплати цього перевезення, разом з документами за інші перевезення, за даними Експрес-накладної «НОВОЇ ПОШТИ» №59001082664875 були отримані уповноваженим представником ТОВ «НАФТОБІЗНЕС КОНТРАКТ» - 05 січня 2024 р.

Отже, відповідно до п. 2.3 Договору строк для проведення остаточної оплати отриманих послуг завершився 08.01.2024 р.

В погоджені строки перевезення оплачене не було, заборгованість відповідача становить 17 748,75 грн.

За даними позивача загальна заборгованість у розмірі 70 995,00 грн відповідачем не сплачена.

Вважаючи свої права порушеними, Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з Відповідача 70 995,00 грн заборгованості (основний борг), що виникла внаслідок неналежного виконання останнім умов укладеного 03.10.2023 року між сторонами Договору № 03/10/23-1 міжнародного перевезення вантажу автомобільним транспортом.

4. Норми права, з яких виходить господарський суд при прийнятті рішення, та висновки господарського суду за результатами вирішення спору.

Згідно із ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставами виникнення прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Правочин за приписами ст. 204 ЦК України є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Положеннями статей 627, 628 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За приписами ст.9 Конституції України та ст. 19 Закону України "Про міжнародні договори України", чинні міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства. Якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.

Приписами частини 1 статті 67 Господарського кодексу України (далі - ГК України) унормовано, що відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем Договору, суд прийшов до висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором перевезення вантажу.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про автомобільний транспорт" міжнародні перевезення пасажирів і вантажів - це перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом з перетином державного кордону.

Ст.50 Закону України "Про автомобільний транспорт" встановлено, що договір про перевезення вантажу автомобільним транспортом укладається відповідно до цивільного законодавства між замовником та виконавцем у письмовій формі. Істотними умовами договору є: найменування та місцезнаходження сторін; найменування та кількість вантажу, його пакування; умови та термін перевезення; місце та час навантаження і розвантаження; вартість перевезення; інші умови, узгоджені сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст.909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі (ч. 2 ст. 909 ЦК України).

Відповідно до ч. 3 ст. 909 ЦК України укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Відповідно до ч. 1 ст. 306 ГК України перевезенням вантажів у цьому Кодексі визнається господарська діяльність, пов`язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами.

Відповідно до ч. 1 ст. 307 ГК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Відповідно до ч. 2 ст. 307 ГК України договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов`язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.ч.1-2 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно з ст. 4 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, до якої приєдналася Україна відповідно до Закону України від 01.08.2006 р. № 57-V (далі - Конвенція), договір перевезення підтверджується складанням вантажної накладної. Відсутність, неправильність чи утрата вантажної накладної не впливають на існування та чинність договору перевезення, до якого й у цьому випадку застосовуються положення цієї Конвенції.

Статтею 6 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів визначено перелік даних, які повинна містити вантажна накладна.

Відповідно до ст. 9 Конвенції вантажна накладна є первинним доказом укладання договору перевезення, умов цього договору і прийняття вантажу перевізником.

Як вбачається з наданих Позивачем копій міжнародних товарно-транспортних накладних CMR, у графі 24 "вантаж одержано/місце" містяться підписи та печатки одержувачів.

Отже, матеріалами справи підтверджується, що вантаж було отримано одержувачами, найменування, адреса та країна яких визначені у графі 2 товарно-транспортних накладних CMR. При цьому, на лівому полі CMR зазначено, що пункти 1-15 та пункти 19, 21, 22 заповнюються відправником.

Таким чином, наявними у матеріалах справи копіями міжнародних товарно-транспортних накладних підтверджується факт належного виконання Позивачем зобов`язань за Договором щодо надання ним послуг. Відповідач в порушення прийнятих на себе зобов`язань за вказаним Договором не оплатив отримані послуги у повному обсязі та у визначені строки.

Належних доказів наявності претензій по обсягу, якості та строках надання послуг відповідачем до суду не подано.

Здійснення відповідачем майже повної оплати чотирьох перевезень здійснених позивачем з посиланням на виставлені позивачем рахунки, які складені на підставі Договору, є діями, що свідчать про визнання відповідачем свого обов`язку з оплати саме за Договором № 03/10/23-1 від 03.10.2023.

У п.7.14 Постанови ВС складі колегії КГС у справі №910/14371/18 зазначено : «відносно доводів скаржника викладених у п.5.3 даної постанови, колегія суддів враховує правову позицію наведену у постановах Верховного Суду від 26.10.2018 у справі №922/4099/17, від 09.11.2018 у справі №911/3685/17, від 30.01.2019 у справі №905/2324/17, від 08.05.2019 у справі №910/9078/18, від 21.05.2019 у справі №904/6726/17, від 05.06.2019 у справі №905/1562/18, від 10.06.2019 у справі №911/935/18 та від 11.06.2019 у справі №904/2394/18, згідно з якою, з урахуванням конкретних обставин справи, до дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов`язку, можуть належати : визнання пред`явленої претензії; зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору; письмове прохання відстрочити сплату боргу; підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акту звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір; письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплаті суми боргу, часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій».

Відповідно до приписів п. 4 ст. 236 ГПК України, судом враховано висновки Верховного суду викладеній вище у постанові.

Отже, матеріалами справи підтверджується наявність заборгованості відповідача перед позивачем у розмірі 70 995,00 грн. Дані обставини відповідачем не спростовані, на наявність доказів сплати вказаної заборгованості представник відповідача не посилався.

Відповідач в заперечення проти позову посилається на те, що на адресу ТОВ «Нафтобізнес контракт» надійшла претензія вантажоотримувача за CMR №ORCl19381 (перевізник ТОВ «Транспортна компанія «Трансфер» ) ТОВ «Інтерагроінвест» про те, що 25.10.2024 при розвантаженні бензовозу MAH КА 79-19 ЕА за адресою Київська область, Білоцерківський р-н, смт.Ставище виявлено нехарактерні для дизельного палива консистенція та колір, у зв`язку з чим були відібрані проби, які направлено на лабораторне дослідження.

Згідно з паспортом якості Вінницької випробувальної лабораторії AT «Концерн Галнафтогаз» №06328501/23-0002/1886 від 31.10.2024 паливо дизельне ДП-3-Євро5-В0 не відповідає ДСТУ 7688:2015 за показниками: вміст сірки, масова частка води, гранична температура фільтрованості.

За результатами розгляду претензії ТОВ «Нафтобізнес контракт» зменшило вартість за дизельного палива (59,000 грн/кг з ПДВ) та виставило рахунок з меншою вартістю дизельного палива (56,19188 грн/кг). У зв`язку з цим вартість товару у кількості 25,282 т, відвантаженого та користь покупця та вартажоотримувача ТОВ «Інтерагроінвест» зменшилась на 70 995,00 грн у порівнянні із початковою договірною вартістю. ТОВ «Інтерагроінвест» здійснило оплату отриманого товару на загальну суму 1 420 643,00 грн.

Враховуючи умови п. 2.4 та п. 6.2 Договору, у зв`язку з понесеними збитками, відповідач вважає, що він правомірно частково притримав оплату рахунків № 966 від 02.11.2023, № 1037 від 22.11.2023, № 1073 від 05.12.2023, № 1078 від 07.14.2023 на загальну суму 70995,00 грн, тобто суму збитків, яку зазнав відповідач у зв`язку із доставкою вантажоотримувачу товару неналежної якості.

Суд не оцінює дані твердження відповідача як правомірні, за наступного мотивування.

Згідно ч.1 ст.30 КДПВ, якщо одержувач приймає вантаж без належної перевірки його стану разом з перевізником або не робить заяви перевізнику, яка вказує на загальний характер втрат або пошкоджень, щонайпізніше в момент прийняття вантажу у випадку, коли втрата або пошкодження є очевидними, і не пізніше семи днів від дня отримання вантажу, виключаючи недільні та святкові дні, у випадку, коли втрата або пошкодження не є очевидними, то факт отримання ним вантажу є первинним доказом того, що він отримав вантаж у такому стані, який описано у вантажній накладній (в належному стані). У випадку втрати або пошкодження, які не є очевидними, відповідна заява повинна бути зроблена у письмовій формі.

Конвенція, надаючи одержувачу достатні права, визначає певні застереження до його правової поведінки. У ч. 2 ст. 30 Конвенції зазначено, якщо стан вантажу був належним чином перевірений одержувачем та перевізником, докази, що суперечать результатам цієї перевірки, допускаються тільки у випадку, коли втрата або пошкодження не є очевидними і за умови, що одержувач належним чином зробив перевізнику заяву у письмовій формі протягом семи днів від дня перевірки, виключаючи недільні та святкові дні.

Процитована норма визначає часові та процедурні межі допустимості доказів втрати вантажу, визнаючи допустимими докази втрати, лише у тому випадку, коли заява перевізнику зроблена у письмовій Формі відразу або у семиденний строк. Будь-якої письмової претензії з приводу пошкодження вантажу в межах семиденного строку перевізнику зроблено не було, що додатково свідчить про недопустимість використання у якості доказів наданих з відзивом документів.

Таким чином, Конвенція чітко регламентує, що коли вантажоодержувачем була встановлене пошкодження вантажу, то така обставина мала бути зафіксована в момент розвантаження (відображена в CMR та/або направлена перевізнику іншим способом) однак, не пізніше семиденного строку, з моменту завершення перевезення.

Матеріалами справи підтверджується, що спірне перевезення було завершене позивачем 26 жовтня 2023 р. Накладна не містить будь-яких заяв одержувача про пошкодження вантажу. Тобто, в момент передачі вантажу у розпорядження вантажоодержувача, в останнього були відсутні будь-які претензії до перевізника. Доказів у спростування викладеного відповідачем суду не надано.

Заява про доставку неякісного вантажу була зроблена відповідачем позивачу (перевізнику) шляхом направлення 22.11.2023 листа вих. №22/11/23-1, тобто, поза межами семиденного строку, визначеного ст.30 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів.

Отже, відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів своєчасного в розумінні ст. 30 Конвенції повідомлення одержувача вантажу перевізнику про невідповідності вантажу умовам перевезення та вимогам до якості, так і своєчасного повідомлення про це вантажоодержувачем.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ч.1 ст.14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Заява відповідача про заподіяну шкоду виходить за межі предмету даного спору і могли б бути розглянуті судом виключно в межах зустрічного (чи окремого) позову.

Судом враховано правовий висновок викладений у Постанові ВС у складі КГС у справі №910/8772/17, в якому суд зазначив : « 3.4.2. Відповідач в установленому законодавством порядку від зобов`язання в односторонньому порядку не відмовився, умови зобов`язання не змінив. Натомість, відшкодування збитків під час перевезення є окремою складовою даних правовідносин, що обумовлена іншим предметом доказування та матеріально-правового обґрунтування вимог. Суд першої інстанції, досліджуючи питання наявності чи відсутності збитків в результаті пошкодження вантажу та наявності вини позивача під час перевезення товару, вийшов за межі позовних вимог, оскільки предметом позову у даній справі було встановлення факту здійснення позивачем перевезення товару та наявність чи відсутність підстав для стягнення заборгованості за договором перевезення...».

Згідно із ч. 2-3 ст.13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч.1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з ч. 1 ст. 79 ГПК наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до с. 79 ГПК України стандарт доказування підкреслює необхідність зіставлення судом доказів, які надають позивач та відповідач. Тобто з уведенням в дію вказаного стандарту доказування необхідним є не надання достатньої кількості доказів для підтвердження певної обставини, а надання саме тієї кількості, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Тобто, на суд покладено обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж ні.

Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень, неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини, з урахуванням поданих доказів, видається більш вірогідним, ніж протилежний (п. 6.19, 6.20 постанови Верховного Суду від 04.02.2021 у справі №910/11534/18).

Враховуючи специфіку взаємовідносин між сторонами в частині узгодження послуг перевезення вантажу, суд оцінює надані Позивачем докази на підтвердження надання ним таких послуг та отримання їх Відповідачем більш вірогідними.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Судом досліджено всі докази, наявні у матеріалах справи.

Допустимих доказів в спростування зазначеного чи будь-яких обґрунтованих заперечень по суті спору відповідач суду не надав.

Отже, з аналізу наведених норм права та поданих доказів суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 70 995,00 грн основного боргу, підтверджені документально та нормами матеріального права, відповідачем не спростовані, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд виходить із наступного.

У відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача у розмірі 3 028,00 грн.

Позивачем також заявлено до стягнення 9 500,00 грн витрат на правову допомогу та 3 000,00 гонорару.

Як вбачається з матеріалів справи, 18.10.2024 між адвокатським бюро «ЛОЗИ» в особі керуючого/адвоката Лози Віктора Миколайовича та позивачем укладено Договір про надання правової допомоги (далі -Договір).

У Договорі сторони узгодили, зокрема, наступне :

- повірений зобов`язується від імені і за рахунок довірителя надати правову допомогу у спорі з ТОВ «Нафтобізнес Контракт». З цією метою здійснити дослідження, аналіз та попередню правову оцінку документів та інших доказів за їх місцезнаходженням (4 год); провести заходи досудового врегулювання, шляхом проведення переговорів на предмет повернення боргу (0,5 год; провести арифметичні розрахунки (1,5 год); Здійснити аналіз судової практики (1 год); підготувати пакет документів, необхідний для звернення до суду, підготувати позовну заяву (9 год); вчинити інші дії необхідні для розгляду справи в суді та з метою забезпечення виконання судового рішення (4год) (п. 1.1 Договору).

- за здійснення дій, визначених у п. 1.1 Договору, Довіритель сплачує повіреному винагороду в розмірі 9 500,00 грн (п. 2.1 Договору);

- розрахунок здійснюється в момент передачі довірителю підготовленої позовної заяви (п. 2.2. Договору);

- при задоволенні позову довіритель сплачує повіреному премію в сумі 3 000,00 грн (п. 2.3 Договору).

18.10.2024 позивачем було видано Адвокатському бюро Довіреність б/н, якою надано Лозі В.М. усіх прав, наданих законом позивачу, відповідачу та іншим учасникам судового процесу.

На виконання умов Договору сторонам було підписано Акт приймання-передачі наданих послуг від 23.10.2024, де позивач підтвердив надання йому правової допомоги у визначеному обсязі та вартістю 9 500,00 грн. Згідно даного акту адвокатське бюро надало, а клієнт прийняв наступні послуги :

- огляд, аналіз та попередню правову оцінку документів та інших доказів за їх місцезнаходженням (4 год 05 хв);

- проведення заходів досудового врегулювання, шляхом проведення переговорів на предмет повернення боргу (0,15 год);

- здійснення арифметичних розрахунків (1,2 год);

- аналіз судової практики (1 год);

- підготовка пакету документів, необхідний для звернення до суду, підготовка позовної заяви (9 год 20 хв);

- вчинення інших дії необхідних для розгляду справи в суді та її повного юридичного супроводу (4год).

Також позивачем надано квитанцію до прибуткового касового ордера № 05-10 від 23.10.2024 на підтвердження проведення ним оплати Адвокатському бюро у розмірі 9 500,00 грн.

Суд прийшов до висновку про наявність підстав для задоволення заяви про вирішення питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відповідача по справі № 917/1940/24, виходячи з наступного.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України).

Статтею 123 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст.126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорар адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч. 8 ст. 129 ГПК України).

Згідно з ч. 3 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з положеннями статті 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу.

За пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України від 5 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

За пунктом 9 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні. Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).

Відповідно до статті 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону № 5076-VI).

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини.

Аналогічна правова позиція викладена додатковій у постанові Великої Палати Верховного суду у справі № 910/12876/19 від 15 червня 2022 року.

Крім того, у даній постанові суд дійшов висновку, що поряд з вищевикладеним чинним процесуальним законодавством визначено критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), у тому числі в рішенні від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» (Lavents v. Latvia) за заявою № 58442/00 щодо судових витрат, за статтею 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму (див., серед багатьох інших, рішення ЄСПЛ у справах «Ніколова проти Болгарії» та «Єчюс проти Литви», пункти 79 і 112 відповідно).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі «Схід / Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (пункт 268).

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

В цілому нормами процесуального законодавства (ч. 4 ст. 126 та ч. 5 ст. 129 ГПК України) передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.

У разі недотримання вимог частини четвертої статті ст. 126 ГПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 126 ГПК України).

Отже, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідач не надав суду ні заперечення щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу відповідача, ні клопотання про зменшення розміру витрат позивача на професійну правничу допомогу.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 126 цього Кодексу).

Аналогічну правову позицію викладено у постановах об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 року у справі № 922/445/19, постановах від 22.11.2019 року у справі № 910/906/18, від 04.06.2020 року у справі № 906/598/19 та від 24.01.2019 у справі № 910/15944/17.

Пунктом 4 ст. 129 ГПК України встановлено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються : 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на надані докази, суд дійшов висновку, що розмір адвокатських витрат в сумі 12 500,00 грн є підтверджений матеріалами справи, співрозмірним наданому об`єму адвокатських послуг, тому витрати на професійну правничу допомогу з урахуванням приписів п. 4 ст. 129 ГПК України підлягають стягненню з відповідача.

Керуючись статтями 129, 232-233, 236-238, 240, 252 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтобізнес контракт" (вул. Незалежності, 130, смт. Машівка, Машівський район, Полтавська область, 39400, код ЄДРПОУ 43185964) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортна компанія "Трансфер", вул. Сидоренківська, 58, м. Харків, 61030, код ЄДРПОУ 37459701) 70995,00 грн основного боргу, 3 028,00 грн витрат по сплаті судового збору та 12 500,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Видати наказ із набранням рішенням законної сили.

3. Рішення надіслати учасникам справи в порядку, встановленому статтею 242 ГПК України.

Рішення складено та підписано 29.01.2025 р.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст. 257 ГПК України).

Суддя О.В.Ківшик