Ухвала

від 29.01.2025 по справі 917/170/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

адреса юридична: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, адреса для листування: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36607, тел. (0532) 61 04 21, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/ Код ЄДРПОУ 03500004

УХВАЛА

про залишення позовної заяви без руху

29.01.2025 Справа № 917/170/25

Суддя Тимощенко О.М., розглянувши матеріали справи №917/170/25

за позовною заявою Житлового кооперативу "Гуртожиток Решетилівська 66", вул. Решетилівська, 66, м. Полтава, 36007

до відповідача Полтавської міської ради, вул. Соборності, 36, м. Полтава, 36000

про визнання права власності та зобов`язання провести державну реєстрацію права комунальної власності,

ВСТАНОВИВ:

24.01.2025 року через систему "Електронний суд" на адресу Господарського суду Полтавської області надійшла позовна заява Житлового кооперативу "Гуртожиток Решетилівська 66" до відповідача Полтавської міської ради про:

- визнання за територіальною громадою міста Полтави право комунальної власності на гуртожиток за адресою: вул. Решетилівська, 66, м. Полтава, загальною площею 4 838,1 кв. м., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 384774053101;

- зобов`язання територіальної громади міста Полтави в особі Полтавської міської ради провести державну реєстрацію права комунальної власності на гуртожиток за адресою вул. Решетилівська, 66, м. Полтава, загальною площею 4 838,1 кв. м., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 384774053101.

Дослідивши дану позовну заяву із додатками, суд дійшов до висновку про наявність підстав для залишення позовної заяви без руху, виходячи з наступного.

1) Судом встановлено, що позовні вимоги стосуються визнання права власності на нерухоме майно не за заявником, а за територіальною громадою міста Полтава.

Тобто, фактично позов заявлено в інтересах та з метою захисту прав іншої особи - територіальної громади міста Полтава, правовий статус якої визначено як відповідач.

Згідно з частиною п`ятою статті 162 Господарського процесуального кодексу України у разі пред`явлення позову особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, в заяві повинні бути зазначені підстави такого звернення.

При цьому за частиною другою статті 164 цього Кодексу позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Зазначене є важливим з огляду на нормативні приписи частини другої статті 4 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Всупереч викладеному, звертаючись з позовом до суду за захистом прав власності територіальної громади, заявник не зазначив підстав такого звернення в інтересах іншої особи (територіальної громади міста Полтава) та не надав доказів, якими йому надано таке право.

Наведене свідчить про недотримання заявником вимог статей 162, 164 Господарського процесуального кодексу України.

2) Відповідно до ч. 2 ст.164 Господарського процесуального кодексу України позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

У відповідності до ст.91 ГПК України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Згідно з ч.1 ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

У позовній заяві позивач посилається:

- постанову Октябрського районного суду м. Полтави від 13.03.2015 року у адміністративній справі №554/14548/14-а;

- ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 08.07.2015 року у справі №554/14548/14-а.

Позивачем не повідомлено суду причин, з яких докази не можуть бути подані позивачем у строк вказаний в ст. 80 ГПК України та не надано суду доказів, які підтверджують, що позивач здійснив всі залежні від нього дії, спрямовані на отримання вказаних доказів.

Водночас, суд звертає увагу позивача на тому, що згідно приписів ст. ст. 14, 74, 164 Господарського процесуального кодексу України суд позбавлений права збирати докази з власної ініціативи, тоді як позивач зобов`язаний вказати, якими саме доказами підтверджуються викладені ним у позові обставини, та відповідно надати такі докази або повідомити суд про неможливість їх надання.

3) Відповідно до ч.1 та 2 ст.2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

У ст.162 та 164 Господарського процесуального кодексу України встановлені вимоги, які мають бути дотримані позивачем при поданні позовної заяви.

Суд зазначає, що дотримання необхідних вимог до позовної заяви, які встановлені статтями 162 та 164 цього Кодексу, пов`язане з виконанням завдання господарського судочинства.

Відповідно до ст.164 Господарського процесуального кодексу України до позовної заяви додаються документи про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Позивачем судовий збір за подання позовної заяви не сплачено, однак до позовної заяви додано клопотання про звільнення позивача від сплати судового збору. У клопотанні позивач просить суд звільнити його від сплати судового збору або відстрочити сплату судового збору, посилаючись на те, що фактично позовні вимоги спрямовані на захист соціальних та житлових прав мешканців гуртожитку, а саме: отримання можливості реалізації приписів ЗУ "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків", відновлення пошкоджень, завданих будівлі гуртожитку внаслідок збройної агресії та забезпечення можливості реалізації позивачем участі в програмах по компенсації втрат на заходи з енергоефективності у багатоповерхівках, компенсації впровадження альтернативних джерел енергії. Крім того, Житловий кооператив "Гуртожиток Решетилівська 66" є неприбутковою організацією, що існує виключно за кошти мешканців гуртожитку - членів кооперативу. Позивач має скрутний фінансовий стан (через збільшення вартості енергоносіїв та комунальних послуг), що ускладнює можливість сплати с удового збору.

Дослідивши клопотання позивача про звільнення від сплати судового збору, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.2 ст.123 Господарського процесуального кодексу України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Таким законом є Закон України "Про судовий збір". Відповідно до статті 1 цього Закону судовий збір це збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.

Питання відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати врегульоване статтею 8 Закону України "Про судовий збір", норма якої є спеціальною.

Як убачається зі змісту цієї норми, існує три умови, за яких суд, враховуючи майновий стан сторони та за її клопотанням, може відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення (частина перша статті 8 Закону України "Про судовий збір"), зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати (частина друга цієї ж статті):

1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або

2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або

3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Насамперед варто зауважити, що Законом України "Про судовий збір" визначений перелік осіб, які безумовно звільнені від сплати судового збору у всіх інстанціях у силу закону, який наділяє їх певним статусом, або виходячи із чітко визначеного предмета спору. Цей перелік наведений у статті 5 зазначеного Закону та є вичерпним. Позивач не належать до вказаного переліку осіб в статті 5 зазначеного Закону.

З аналізу ж статті 8 Закону України "Про судовий збір" чітко вбачається, що законодавець, застосувавши конструкцію "суд, враховуючи майновий стан сторони, може…", тим самим визначив, що питання звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення сплати судового збору осіб, які не зазначені в статті 5, або у справах із предметом спору, не охопленим статтею 5, є правом, а не обов`язком суду навіть за наявності однієї з умов для такого звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення.

Що ж до самих умов, визначених статтею 8, то вони диференційовані за суб`єктним та предметним застосуванням. Так, умови, визначені у пунктах 1 та 2 частини першої статті 8, можуть застосовуватися лише до фізичних осіб, котрі перебувають у такому фінансовому стані, що розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру їх річного доходу, та до фізичних осіб, що мають певний соціальний статус, підтверджений державою, - є військовослужбовцями, батьками, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; одинокими матерями (батьками), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; особами, які діють в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена.

Щодо третьої умови, визначеної у пункті 3 частини першої статті 8, то законодавець, застосувавши слово "або", не визначив можливість її застосування за суб`єктом застосування, в той же час визначив коло предметів спору, коли така умова може застосовуватись, - лише у разі, коли предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю, тобто особистих майнових та особистих немайнових прав фізичних осіб.

Окремо слід зазначити, що встановлений статтею 8 Закону України "Про судовий збір" перелік умов, за яких особа може бути звільнена від сплати судового збору або може бути надано відстрочення сплати судового збору, є вичерпним.

При цьому, як уже зазначалось, із системного аналізу змісту норм зазначеної статті убачається, що положення пунктів 1 та 2 частини першої статті 8 Закону України "Про судовий збір" не поширюються на юридичних осіб, незалежно від наявності майнового критерію (майнового стану учасника справи - юридичної особи), а положення пункту 3 частини першої статті 8 Закону України "Про судовий збір" можуть бути застосовані до юридичної особи за наявності майнового критерію, але тільки у справах, визначених цим пунктом, тобто предметом позову у яких є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Спір у справі №917/170/25 є немайновим в частині зобов`язання здійснити реєстраційну дію та майновим спором з приводу права власності на нерухоме майно і не є спором про захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю, а тому підстав для розгляду судом питання про звільнення юридичної особи від сплати судового збору або надання їй відстрочення сплати судового збору немає.

Зазначені висновки суду кореспондуються з правовою позицією, що викладена у постанові Верховного Суду від 14.01.2021 у справі №0940/2276/18.

Крім того, відповідно до ч.3 ст.2 та ст.7 Господарського процесуального кодексу України одним із принципів господарського судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Відповідно до ст.7 Господарського процесуального кодексу України правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин; рівності всіх фізичних осіб незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного і соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних або інших ознак; рівності фізичних та юридичних осіб незалежно від будь-яких ознак чи обставин.

Суд при цьому відмічає, що в умовах воєнного стану значна кількість підприємств, установ, організацій та інших юридичних осіб перебуває у важкому майновому стані. В такому разі звільнення судом позивача від сплати судового збору, що не передбачене законом, з підстав, які наведені позивачем у його клопотанні про звільнення від сплати судового збору, створило би суперечливу практику та порушило би принцип рівності учасників судового процесу в умовах, коли одним учасникам судового процесу надавалось би звільнення або відстроченням від сплати судового збору, а іншим ні.

Таким чином, виходячи з того, що позивач не підпадає під категорію осіб, яких суд може звільнити від сплати судового збору або яким може бути надане відстрочення сплати судового збору, а позов не спрямований на захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю, суд не знаходить правових підстав звільнення позивача від сплати судового збору чи для надання позивачу відстрочення сплати судового збору.

У зв`язку з цим позивачу необхідно надати докази сплати судового збору за подання позовної заяви.

Враховуючи встановлені ст.4 Закону України «Про судовий збір» ставки судового збору, за подання у 2025 році до господарського суду позовної заяви немайнового характеру судовий збір справляється у розмірі 1 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" з 1 січня 2025 року розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб становить 3028, 00 грн.

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 162, п. 1-3 ч. 1 ст. 163 ГПК України - позовна заява повинна містити зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці. Ціна позову визначається: 1) у позовах про стягнення грошових коштів - сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку; 2)у позовах про визнання права власності на майно або його витребування - вартістю майна; 3) у позовах, які складаються з кількох самостійних вимог, - загальною сумою всіх вимог.

Відповідно до ч. 2 ст. 163 ГПК України якщо визначена позивачем ціна позову вочевидь не відповідає дійсній вартості спірного майна або на момент пред`явлення позову встановити точну його ціну неможливо, розмір судового збору попередньо визначає суд з наступним стягненням недоплаченого або з поверненням переплаченого судового збору відповідно до ціни позову, встановленої судом при розгляді справи.

Житловий кооператив "Гуртожиток Решетилівська 66" звертаючись до суду не зазначив ціну позову, а вказав, що даний позов не містить вимог майнового характеру. Однак, як встановлено вище, поданий позов містить одну вимогу майнового характеру - про визнання права власності.

Згідно правової позиції Верховного Суду викладеної в ухвалі від 12.09.2018 по справі №916/540/17, судовий збір з позовної заяви про визнання права власності на майно, витребування або повернення майна визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру, притому незалежно від того, чи є зобов`язання, які виникли між сторонами, позадоговірними або договірними.

Аналіз п. 3 ч. 3 ст. 162 та ч. 2 ст. 163 ГПК України дозволяє дійти висновку, що законодавець пов`язує визначення ціни позову з моментом пред`явлення позову до суду (правова позиція Верховного Суду, викладена в ухвалі від 08 вересня 2022 року у справі № 924/829/21).

Таким чином, судовий збір з позовної заяви про визнання права власності на майно, стягнення, витребування або повернення майна - як рухомих речей, так і нерухомості - визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру. При зверненні до суду з позовом про визнання права власності обов`язковим є зазначення ціни позову та долучення до позовних матеріалів належних доказів на підтвердження дійсної вартості спірного майна та, відповідно, дійсної ціни позову.

Для правильного визначення суми судового збору за вимогу майнового характеру необхідно встановити ринкову вартість майна щодо якого заявлено вимогу на день подання позовної заяви до суду (правова позиція Верховного Суду, наведена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.08.2020 у справі №910/1373/19; в ухвалах Верховного Суду від 08.09.2022 у справі № 924/829/21 та від 03.05.2023 у справі №916/1457/19).

Вартість майна на день подання позову може підтверджуватися, зокрема, звітом про оцінку майна або актом оцінки майна (ст. 12 Закону України Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні, Постанова Кабінету Міністрів України №1440 від 10.09.2003 Про затвердження Національного стандарту №1 Загальні засади оцінки майна і майнових прав).

Зважаючи на вищезазначене, суд критично ставиться до посилань представника позивача відносно того, що балансова вартість гуртожитку складає 292 000,00 грн, адже вказана вартість не підтверджена належними доказами.

Отже, позивачем вказано балансову вартість нерухомого майна - гуртожитку, що знаходиться за адресою вул. Решетилівська, 66 м. Полтава, у розмірі 292 000,00 грн, однак не надано жодних доказів дійсної вартості майна станом на дату подання позову (звіту про оцінку майна, висновку експерта тощо), на яке він просить визнати право власності, що унеможливлює зазначення судом в цій ухвалі точної суми судового збору за вказаною майновою вимогою, яку необхідно сплатити (доплатити) позивачу.

Відносно розміру судового збору за вимогу немайнового характеру, суд звертає увагу що позовна заява ЖК "Гуртожиток Решетилівська 66" була подана за допомогою системи "Електронний суд".

Відповідно до ч. 3 статті 4 даного Закону при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Отже, позивачу при зверненні до суду з однією немайновою вимогою необхідно сплатити судовий збір в сумі 2422,40 грн (3 028,00 грн *0,8).

Відповідно до п. 1 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України, суддя встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Отже, на підставі вищевикладеного суд приходить до висновку про залишення позовної заяви ЖК "Гуртожиток Решетилівська 66" без руху.

Для усунення зазначених судом недоліків у поданій позовній заяві позивачу необхідно:

- надати письмові пояснення щодо підстав звернення з позовом в інтересах та з метою захисту прав іншої особи - територіальної громади міста Полтава, а також надати докази, якими йому надано таке право;

- надати належним чином завірені копії постанови Октябрського районного суду м. Полтави від 13.03.2015 року у адміністративній справі №554/14548/14-а та ухвали Харківського апеляційного адміністративного суду від 08.07.2015 року у справі №554/14548/14-а;

- вказати ціну позову;

- надати докази на підтвердження дійсної вартості спірного майна станом на момент пред`явлення позову;

- надати докази сплати судового збору у встановленому законом порядку та розмірі (2 422,40 грн - за вимогу немайнового характеру; за вимогу майнового характеру - виходячи з визначеної позивачем ціни позову (вартості спірного майна), підтвердженої належними та допустимими доказами).

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 162,176, 234 ГПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у задоволенні клопотання ЖК "Гуртожиток Решетилівська 66" про звільнення від сплати або відстрочення сплати судового збору за подання позовної заяви до ухвалення господарським судом першої інстанції рішення у справі № 917/170/25.

2. Залишити позовну заяву без руху.

3. Надати позивачу строк 5 днів з дня вручення даної ухвали для усунення вказаних у ній недоліків позовної заяви.

4. Зобов`язати позивача надіслати копії наданих на виконання даної ухвали документів на адресу відповідача, докази чого надати суду.

5. Попередити позивача про те, що відповідно до частин 3, 4 ст. 174 ГПК України якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до господарського суду та приймається до розгляду, про що суд постановляє ухвалу в порядку, встановленому статтею 176 цього Кодексу. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.

Ухвала підписана 29.01.2025 року. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню окремо від рішення суду (ст.ст.235,255 ГПК України).

Суддя О. М. Тимощенко