Рішення

від 30.01.2025 по справі 918/1115/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Давидюка Тараса, 26А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,

e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" січня 2025 р. Справа № 918/1115/24

Господарський суд Рівненської області у складі головуючого судді Політики Н.А.,

за участі секретаря судового засідання Костюкович Ю.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Опал Стар" від 15.01.2025 року про ухвалення додаткового рішення у справі № 918/1115/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Опал Стар"

до фізичної особи-підприємця Іценка Сергія Леонідовича

про стягнення заборгованості у сумі 330 000 грн 00 коп.,

у судове засідання учасники справи не з`явилися.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 13 січня 2025 року у справі № 918/1115/24 позов задоволено та стягнуто з фізичної особи-підприємця Іценка Сергія Леонідовича на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Опал Стар" заборгованість у сумі 330 000 грн 00 коп. та 2 475 грн 00 коп. витрат по оплаті судового збору. Одночасно вказаним рішенням суду повернуто Товариству з обмеженою відповідальністю "Опал Стар" з Державного бюджету України судовий збір в розмірі 2 475 грн 00 коп., сплачений згідно платіжної інструкції від 3 грудня 2024 року № 316.

15 січня 2025 року від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Опал Стар" через систему "Електронний суд" надійшла заява від 15.01.2025 року про ухвалення додаткового рішення у справі № 918/1115/24, в якій просить ухвалити додаткове рішення, яким стягнути з фізичної особи-підприємця Іценка Сергія Леонідовича на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Опал Стар" понесені витрати на правничу допомогу в розмірі 30 000 грн 00 коп.

Ухвалою суду від 16 січня 2024 року заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Опал Стар" від 15.01.2025 року про ухвалення додаткового рішення у справі № 918/1115/24 прийнято до розгляду та призначено до розгляду у судовому засіданні на 27 січня 2025 року.

27 січня 2025 року від представника відповідача через систему "Електронний суд" надійшло клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, в якому просить заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Опал Стар" про стягнення з фізичної особи-підприємця Іценка Сергія Леонідовича понесених витрат на правничу допомогу задовольнити частково, стягнувши з відповідача суму у розмірі 3 000 грн 00 коп. Представник відповідача вважає, що витрати на правничу допомогу у розмірі 30 000 грн 00 коп. є неспівмірними та непропорційними як до ціни позову, яка становить 300 000 грн 00 коп., так і до складності справи, оскільки розгляд справи проводився за правилами спрощеного позовного провадження, не потребував проведення експертиз та витребування і дослідження додаткових доказів, відповідач позов визнав до початку розгляду справи по суті. Так як позовна заява є не складною та адвокат брав участь у судовому засідання, то представник відповідача вважає, що витрати на правничу допомогу у розмірі 3 000 грн 00 коп. є співмірними з наданими послугами.

У судове засідання 27 січня 2025 року позивач не з`явився, про дату, час і місце даного засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи довідками за підписом відповідального працівника суду про доставку електронного листа, а саме ухвали суду від 16.01.2025 року, до електронного кабінету Товариства з обмеженою відповідальністю "Опал Стар" та його представника (а.с. 61). В той час 27 січня 2025 року від представника позивача через систему "Електронний суд" надійшла заява про проведення засідання за відсутності учасника справи, в якій просить розгляд заяви від 15.01.2025 року про ухвалення додаткового рішення у справі № 918/1115/24 здійснити за відсутності представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Опал Стар". Також в заяві представник позивача зазначив, що заяву підтримує в повному обсязі та просить задовольнити.

Крім того відповідач у судове засідання 27 січня 2025 року також не з`явився, про дату, час і місце даного засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою за підписом відповідального працівника суду про доставку електронного листа, а саме ухвали суду від 16.01.2025 року, до електронного кабінету фізичної особи-підприємця Іценка Сергія Леонідовича (а.с. 62). В той час про причини неявки суд не повідомив.

Відповідно до ч. ч. 3, 4 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Враховуючи визначений законом строк і порядок ухвалення додаткового рішення, а також заяву представника позивача, суд вважає за можливе розглянути заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Опал Стар" від 15.01.2025 року про ухвалення додаткового рішення у справі № 918/1115/24 за відсутності учасників справи.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч. 5 вказаної статті).

У судовому засіданні 27 січня 2025 року судом було прийнято додаткове рішення.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 244 ГПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема, судом не вирішено питання про судові витрати.

Отже, за приписами ст. 244 ГПК України слідує, що додаткове рішення - це засіб виправлення неповноти основного судового рішення. Через незмінність судового рішення суд, який його ухвалив, не вправі його скасувати чи змінити, проте, він має право виправити деякі його недоліки, зокрема неповноту. Неповнота судового рішення може полягати в невирішеності деяких питань, що стояли перед судом.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 221 ГПК України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Так, Товариством з обмеженою відповідальністю "Опал Стар" в позовній заяві було зазначено, що орієнтовний розмір витрат на професійну правничу допомогу становить 30 000 грн 00 коп. У судовому засіданні 13 січня 2025 року представник позивача зазначив, що докази на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 30 000 грн 00 коп. будуть подані після ухвалення рішення у справі.

В заяві від 15.01.2025 року про ухвалення додаткового рішення представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Опал Стар" просить ухвалити додаткове рішення, яким стягнути з фізичної особи-підприємця Іценка Сергія Леонідовича на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Опал Стар" понесені витрати на правничу допомогу в розмірі 30 000 грн 00 коп.

Частина 1 ст. 123 ГПК України встановлює, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, серед іншого, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України).

Згідно з приписами ч. 2 ст. 16 ГПК України представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Частини 1 та 2 ст. 126 ГПК України встановлює, що:

- витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави;

- за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).

Частина 4 ст. 126 ГПК України встановлює, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 ГПК України).

При цьому, відповідно до приписів ч. 6 ст. 126 ГПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Частиною восьмою статті 129 ГПК України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

На підтвердження понесених витрат в сумі 30 000 грн 00 коп. представник позивача надав договір про надання правничої допомоги від 6 грудня 2024 року № 06/12, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Опал Стар" (далі - Клієнт) та Каблучко Дмитром Олеговичем (далі - Адвокат); Акт приймання-передачі наданої правничої допомоги від 13.01.2025 року № 1 на суму 30 000 грн 00 коп.; детальний опис наданої правничої допомоги та розрахунок її витрат на суму 30 000 грн 00 коп.; квитанцію до прибуткового касового ордеру № 1/01 від 13 січня 2025 року на суму 10 000 грн 00 коп. (типова форма № КО-1); квитанцію до прибуткового касового ордеру № 1/02 від 14 січня 2025 року на суму 10 000 грн 00 коп. (типова форма № КО-1); квитанцію до прибуткового касового ордеру № 1/03 від 15 січня 2025 року на суму 10 000 грн 00 коп. (типова форма № КО-1) та довідку від 15.01.2025 року № 1/25 про сплату гонорару Адвоката.

Відповідно до п. 1.1. Договору про надання правничої допомоги від 6 грудня 2024 року № 06/12, Адвокат бере на себе зобов`язання надавати необхідну правничу допомогу Клієнту щодо стягнення заборгованості за договором про надання поворотної фінансової допомоги № 01/09 від 01.09.2023 року, укладеного з фізичної особи-підприємця Іценка Сергія Леонідовича, включаючи підготовку позовної заяви про стягнення заборгованості, усіх інших необхідних процесуальних документів в процесі розгляду позовної заяви та участі в судових засіданнях.

Сторони погодили фіксований розмір гонорару Адвоката за підготовку позовної заяви та її розгляд в суді першої інстанції у розмірі 30 000,00 грн., який оплачується Клієнтом протягом 5 календарних днів з дня ухвалення рішення судом (п. 5.1. Договору про надання правничої допомоги від 6 грудня 2024 року № 06/12).

Надання правничої допомоги підтверджується Актом приймання-передачі наданої правничої допомоги, підписаної Сторонами протягом 3 (трьох) календарних днів від дня фактичного надання Адвокатом правничої допомоги Клієнту та оплати Клієнтом гонорару (п. 6.3. Договору про надання правничої допомоги від 6 грудня 2024 року № 06/12).

Договір укладено строком на 1 (один) календарний рік, який набирає чинності з моменту його підписання Сторонами та діє до 06.12.2025 року включно (п. 8.1. Договору про надання правничої допомоги від 6 грудня 2024 року № 06/12).

Договір про надання правничої допомоги від 6 грудня 2024 року № 06/12 підписаний повноважними представниками сторін, підпис зі сторони Клієнта скріплений печаткою юридичної особи.

Правову допомогу за Договором про надання правничої допомоги від 6 грудня 2024 року № 06/12 надавав Клієнту адвокат Каблучко Дмитро Олегович.

Доказом того, що Каблучко Дмитро Олегович є адвокатом свідчить Свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю від 8 жовтня 2019 року Серії ПТ № 3056.

Також до матеріалів справи долучено ордер на надання правничої допомоги Серії ВІ № 1264732 від 11.12.2024 року адвоката Каблучко Дмитра Олеговича, виданий адвокатом, що здійснює адвокатську діяльність індивідуально, на підставі договору про надання правової допомоги від 06.12.2024 року № 06/12.

Сторони підтвердили факт надання правничої допомоги на загальну суму 30 000 грн 00 коп. в підписаному Акті приймання-передачі наданої правничої допомоги від 13.01.2025 року № 1.

Судом досліджено детальний опис наданої правничої допомоги та розрахунок її витрат.

Клієнт повністю розрахувався за отримані послуги, сплативши Адвокату кошти в сумі 30 000 грн 00 коп., що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордеру № 1/01 від 13 січня 2025 року на суму 10 000 грн 00 коп. (типова форма № КО-1), квитанцією до прибуткового касового ордеру № 1/02 від 14 січня 2025 року на суму 10 000 грн 00 коп. (типова форма № КО-1) та квитанцією до прибуткового касового ордеру № 1/03 від 15 січня 2025 року на суму 10 000 грн 00 коп. (типова форма № КО-1).

15.01.2025 року Адвокатом складено довідку № 1/25 про сплату гонорару Адвоката, якою підтверджено, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Опал Стар" було сплачено у повному обсязі згідно п. 5.1 Договору про надання правничої допомоги від 06.12.2024 року гонорар у розмірі 30 000,00 грн.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

З урахуванням наведеного, понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу, окрім документального обґрунтування та доведеності, мають відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Визначивши розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, суд здійснює розподіл таких витрат.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України, відповідно до якої інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Разом з тим у частині п`ятій статті 129 ГПК України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до частини п`ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 129 ГПК України, також визначені положеннями частин шостої, сьомої та дев`ятої статті 129 цього Кодексу.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

При цьому обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята та шоста статті 126 ГПК України).

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою - сьомою та дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами п`ятою - сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

За змістом частини третьої статті 237 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) однією з підстав виникнення представництва є договір.

Частиною першою статті 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Так, договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (стаття 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Закон України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту визначає гонорар.

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року у справі № 755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 року у справі № 910/12876/19).

Велика Палата Верховного Суду у справі № 922/1964/21 зауважує, що неврахування судом умов договору про надання правової допомоги щодо порядку обчислення гонорару не відповідає принципу свободи договору, закріпленому у статті 627 ЦК України.

Частинами другою та третьою статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

З аналізу зазначеної норми слідує, що гонорар може встановлюватися у формі: фіксованого розміру; погодинної оплати.

Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається частиною першою статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" як "форма винагороди адвоката", але в розумінні ЦК України становить ціну такого договору.

Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.

Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

Велика Палата Верховного Суду зауважує у справі № 922/1964/21, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 року у справі № 904/4507/18.

Суд, враховуючи принцип співмірності розміру витрат на оплату послуг адвоката із складністю справи, обсягом та змістом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, а також відповідність суми понесених витрат критеріям реальності і розумності, дійшов висновку про те, що справедливими, розумними та співмірними є витрати позивача на професійну правничу допомогу в розмірі 20 000 грн 00 коп.

Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Дану позицію підтримує Верховний Суд відповідно до постанови Об`єднаної Палати Касаційного господарського суду у складі Верховного суду у справі № 922/445/19 від 03.10.2019 року.

Відповідно до частини п`ятої статті 126 ГПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Враховуючи, що відповідачем заявлено клопотання про зменшення витрат на професійну правничу допомогу, суд вважає за необхідне зменшити заявлену до стягнення суму витрат на професійну правничу допомогу до 15 000 грн 00 коп.

Згідно ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Пунктом 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до п. п. 1, 2 ч. 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача.

З урахуванням наведеного, оскільки позовні вимоги у даній справі задоволені повністю, та враховуючи, що судом при ухваленні рішення від 13.01.2025 року не вирішено питання щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу, надану позивачу при розгляді справи № 918/1115/24, суд дійшов висновку про часткове задоволення заяви представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Опал Стар" від 15.01.2025 року про ухвалення додаткового рішення та в порядку ст. 244 ГПК України ухвалити додаткове рішення, яким стягнути з відповідача витрати позивача на оплату правничої допомоги в розмірі 15 000 грн 00 коп.

Керуючись ст. ст. 123, 124, 126, 129, 202, 240-242, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Опал Стар" від 15.01.2025 року про ухвалення додаткового рішення у справі № 918/1115/24 - задовольнити частково.

Стягнути з фізичної особи-підприємця Іценка Сергія Леонідовича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Опал Стар" (61072, м. Харків, пр. Науки, буд. 58, оф. 405, код ЄДРПОУ 44188573) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 15 000 (п`ятнадцять тисяч) грн 00 коп.

Наказ видати після набрання додатковим рішенням законної сили.

У решті вимог щодо витрат на професійну правничу допомогу - відмовити.

Додаткове рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до частини 5 статті 240 ГПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Повний текст додаткового рішення складено та підписано 30 січня 2025 року.

Суддя Політика Н.А.