Рішення

від 28.01.2025 по справі 918/801/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Давидюка Тараса, 26А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,

e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" січня 2025 р. м. РівнеСправа № 918/801/24

Господарський суд Рівненської області у складі судді Марач В.В., при секретарі судового засідання Мельник В.Я., розглянувши у загальному позовному провадженні матеріали справи

за позовом Керівника Вараської окружної прокуратури (Рівненська область, Вараський район, м. Вараш, мікрорайон Будівельників, буд.1, код ЄДРПОУ 02910077) в інтересах держави в особі Рівненської обласної військової адміністрації (33028, м. Рівне, майдан просвіти, 1, код ЄДРПОУ 13986712)

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "ВудЛенд-Профі" (34300, Рівненська обл., селище Володимирець, вул. Поліська, буд.48, код ЄДРПОУ 42535490)

третя особа яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» (код ЄДРПОУ 44768034; 01601, м. Київ, вул. Руставелі Шота, 9 А) в особі Філії «Поліський лісовий офіс» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» (43010, Волинська обл.. Луцький р-н., м. Луцьк, пр. Волі, буд. 30, код ЄДРПОУ філії 45601597)

про розірвання договору довгострокового тимчасового користування лісами, повернення лісових ділянок

В судовому засіданні приймали участь:

від позивача: Любчик І.І.;

від відповідача: не з`явився;

від третьої особи: Багацький Є.Г.;

від прокуратури: Сачук І.Р.

ВСТАНОВИВ:

Керівник Вараської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Рівненської обласної військової адміністрації звернувся в Господарський суд Рівненської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВудЛенд-Профі" в якому просить:

- розірвати договір довгострокового тимчасового користування лісовою ділянкою за № 30 від 06.05.2019, укладений між ДП «Ліси України» та ТзОВ «ВудЛенд-Профі»;

- зобов`язати ТзОВ «ВудЛенд-Профі» за актом приймання- передачі повернути лісові ділянки загальною площею 8,3 га, які розташовані в кварталі 90, виділи 1-6, 10, 21-26, 28 Мульчицького лісництва постійному лісокористувачеві ДП «Ліси України» у стані придатному для використання їх в лісогосподарських цілях, відповідно до договору довгострокового тимчасового користування лісовою ділянкою за №30 від 06.05.2019 шляхом звільнення від забудов.

Даний позов обгрунтовує наступним. Згідно розпорядження голови Рівненської обласної державної адміністрації від 15.04.2019 №323, між ДП «Рафалівське лісове господарство» (далі - Сторона 1) та тимчасовим лісокористувачем ТОВ «ВудЛенд-Профі» (далі - Сторона 2) 06.05.2019 укладено договір № 30 дострокового тимчасового користування лісам (далі - Договір).

Відповідно до п. 1 Договору, Сторона 1 виділяє, а Сторона 2 приймає у строкове платне довгострокове тимчасове користування лісову ділянку для використання в рекреаційних цілях.

Відповідно до п. 2 Договору, у користування виділяються лісові ділянки загальною площею 9,3 га, які розташовані в Мульчицькому лісництві, квартал 90, а саме: лісова ділянка №1: виділ 1 - площею 0,7 га, виділ 2 - площею 1,5 га, виділ З - площею 1,1 га, виділ 4 - площею 0,2 га, виділ 5 - площею 0,5 га, виділ 6 - площею 0,5 га, загальною площею 4,5 га; лісова ділянка №2: виділ 21 - площею 0,2 га, виділ 22 - площею 0,6 га, виділ 23 - площею 0,6 га, виділ 24 - площею 0,5 га, виділ 25 - площею 0,3 га, виділ 26 - площею 0,4 га, виділ 27 - площею 0,4 га, виділ 28 - площею 0,8 га, загальною площею 3,8 га; лісова ділянка №3: виділ 10 - площею 1 га.

Згідно п. 3 Договору, на момент передачі в користування на лісовій ділянці будь які об`єкти, відсутні.

Пунктом 22 Договору визначено, що Сторона 2 має право здійснювати господарську діяльність на лісовій ділянці з дотриманням умов цього Договору та законодавства за погодженням із Стороною 1 в установленому порядку зводити тимчасові будівлі, споруди, паркани, необхідні для ведення господарської діяльності.

Керівник прокуратури зазначає, що згідно інформації філії «Рафалівське лісове господарство» ДП «Ліси України», під час патрулювання лісовою охороною філії при обході 22 виділу 90 кварталу Мульчицького лісництва, виявлено будівництво відпочивальних будиночків в кількості 3 штук та вигрібної ями (септик). Порушення виявлені під час перевірки зафіксовані рапортом з фотокопіями помічника лісничого Мульчицького лісництва від 10.01.2024.

В подальшому, 28.02.2024 проведено обстеження ділянки, переданої в довгострокове користування ТзОВ «ВудЛенд-Профі», за результатами якого складено відповідний акт, який затверджено директором філії «Рафалівське лісове господарство». В ході обстеження встановлено що на ділянці проводиться будівництво без погодження відпочивальних будиночків в кількості 3 шт. (внутрішні роботи) та на ділянці розміщена вигрібна яма в кількості 1 шт..

Станом на серпень 2024 року, ДП «Ліси України» та філія «Рафалівське лісове господарство» ДП «Ліси України», спорудження тимчасових будівель і споруд, у тому числі лінійного типу, необхідних для ведення господарської діяльності Товариству з обмеженою відповідальністю «ВудЛенд-Профі» не погоджувало.

Керівник прокуратури вважає, що вказані дії ТзОВ «ВудЛенд - Профі» є підставою для розірвання договору довгострокового тимчасового користування лісовою ділянкою №30 від 06.05.2019 та повернення її у користування ДП «Ліси України» в стані, придатному для ведення лісового господарства.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 03.09.2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Відповідач відзиву на позов суду не надав, причин такого не подання суду не повідомив.

Ухвалою суду від 19 листопада 2024 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Ухвалою суду від 14.01.2025 залучено до участі у справі Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» (код ЄДРПОУ 44768034; 01601, м. Київ, вул. Руставелі Шота, 9 А) в особі Філії «Поліський лісовий офіс» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» (43010, Волинська обл.. Луцький р-н., м. Луцьк, пр. Волі, буд. 30, код ЄДРПОУ філії 45601597), як правонаступника третьої особи яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» в особі Філії «Рафалівське лісове господарство».

Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» в особі Філії «Поліський лісовий офіс» надало суду письмові пояснення по суті спору в яких зазначило, що позовні вимоги підтримує повністю та просить задовольнити позов.

В судовому засіданні, при розгляді справи по суті представники прокуратури, позивача та третьої особи позовні вимоги підтримали з підстав, наведених у позовній заяві та поясненнях по суті спору.

Ні Відповідач, ні його представник у судове засідання не з`явилися, причин неявки суду не повідомили. Відповідач про дату час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №06 102 245 330 74. Неявка Відповідача у судове засідання є повторною.

Відповідно до частини третьої статті 202 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи, зокрема, у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Відтак суд розглядає справу за відсутності Відповідача.

Розглянувши документи і матеріали, які подані учасниками судового процесу, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, з`ясувавши обставини на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, безпосередньо дослідивши докази у справі, господарський суд прийшов до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню. При цьому господарський суд керувався наступним.

Розпорядженням голови Рівненської обласної державної адміністрації від 15.04.2019 №323 виділено Товариству з обмеженою відповідальністю "ВудЛенд-Профі" (34300, Рівненська обл., селище Володимирець, вул. Поліська, буд.48, код ЄДРПОУ 42535490) у довгострокове тимчасове користування з метою використання корисних властивостей лісів лісову ділянку на території Державного підприємства «Рокитнівське лісове господарство» у 90 кварталі (виділи 1-6,10,21-28) Мульчицького лісництва площею 9,3 гектара (VI категорія) для використання в культурно-оздоровчих та рекреаційних цілях на термін 20 років.

На підставі вказаного розпорядження між ДП «Рафалівське лісове господарство» (Сторона 1) та тимчасовим лісокористувачем ТОВ «ВудЛенд-Профі» (Сторона 2) 06.05.2019 року укладено договір №30 дострокового тимчасового користування лісам (далі Договір) та підписано Акт від 08.05.2019 передачі лісових ділянок у довгострокове тимчасове користування суб`єкту господарювання ТзОВ "ВудЛенд-Профі".

Вказаний договір зареєстровано у Рівненському обласному управлінні лісового та мисливського господарства, про що в книзі реєстрації договорів на право тимчасового довгострокового. користування лісами зроблено запис від 21.05.2019 №65.

В подальшому Додатковою угодою №4 від 06 липня 2023 року Сторони погодили внести зміни в Договір, якими, зокрема, замінено Сторону 1 ДП «Рафалівське лісове господарство» на Державне спеціалізоване господарське підприємство "Ліси України" в особі філії «Рафалівське лісове господарство».

Пунктом 22 Договору передбачено, що Сторона-2 має право здійснювати господарську діяльність на лісовій ділянці з дотриманням умов цього Договору та законодавства; за погодженням із Стороною-1 в установленому порядку зводити тимчасові будівлі, споруди, паркани та інші споруди лінійного типу, необхідні для ведення господарської діяльності; отримувати доходи від рекреаційних послуг; приступати до використання лісової ділянки у термін, визначених пунктом 9 цього Договору; отримувати від Сторони-1 необхідну усну та письмову інформацію стосовно режиму та порядку використання лісової ділянки: вносити пропозиції щодо перегляду умов цього Договору або його розірвання у випадках, передбачених цим Договором та законом; здійснювати інші права, надані законом.

У позовній заяві прокурор зазначає, що в даному випадку встановлено порушення інтересів держави, яке полягає в користуванні відповідачем лісовою ділянкою з порушенням істотних умов договору, що призвело до незаконних і безпідставних дій щодо будівництва, унеможливлює її використання за цільовим призначенням та можливого її вибуття із державної власності.

Згідно з частиною 1 ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Згідно з ч. ч. 1, 3, 4 ст. 45 ГПК України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами, можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу. Позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є особи, яким пред`явлено позовну вимогу.

Належним відповідачем є особа, яка є суб`єктом матеріального правовідношення, тобто особа, за рахунок якої можливо задовольнити позовні вимоги, захистивши порушене право чи інтерес позивача (пункт 8.10 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.07.2023 у справі № 910/15792/20).

Вирішуючи спір, суд залежно від характеру правовідносин зобов`язаний визначити суб`єктний склад спору і норми матеріального права, які підлягають застосуванню, та, встановивши факт пред`явлення позову до неналежного відповідача, відсутність клопотань про заміну первісного відповідача належним відповідачем, незалучення до участі у справі співвідповідача, суд відмовляє в задоволенні позову саме із зазначених підстав.

Така правова позиція Верховного Суду викладена в постанові від 16.02.2024 у справі №902/1331/22. Подібний висновок викладено в пункті 57 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2022 у справі № 125/2157/19.

Визначення відповідачів, предмета і підстав спору є правом позивача. Натомість встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.

Аналогічні правові висновки викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018 у справі № 523/9076/16-ц, від 20.06.2018 у справі № 308/3162/15-ц, від 21.11.2018 у справі № 127/93/17-ц, від 12.12.2018 у справах № 570/3439/16-ц і № 372/51/16-ц.

Однак за власною ініціативою суд не може залучити до участі в справі співвідповідача або замінити первісного відповідача належним відповідачем.

Пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для закриття провадження у справі. За результатами розгляду справи суд відмовляє у позові до неналежного відповідача (постанова Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2019 у справі № 910/7122/17).

Таким чином, враховуючи зазначені правові висновки Великої Палати Верховного Суду та виходячи із системного аналізу змісту положень частин 1, 2, 4 статті 48 ГПК України, об`єднана палата Касаційного господарського суду у постанові від 16.02.2024 у справі №902/1331/22 дійшла висновку про те, що зазначені процесуальні норми дозволяють суду першої інстанції залучити до участі в справі співвідповідача (співвідповідачів) або замінити первісного відповідача належним відповідачем, причому вказані процесуальні дії суд має право вчиняти лише за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, тобто не з ініціативи суду, а процесуальним наслідком пред`явлення позову до неналежного відповідача є відмова в позові до нього.

Судом встановлено, що належними сторонами у спорі про розірвання договору є особи, які такий договір уклали.

Натомість Державне спеціалізоване господарське підприємство "Ліси України" в особі філії "Рокитнівське лісове господарство" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України", яке є стороною спірного правочину, приймає участь у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача.

Оскільки сторона спірного договору не залучена до справи в якості позивача чи відповідача, відповідний позов не може бути задоволений судом по суті пред`явлених позовних вимог.

Зазначені обставини є самостійною підставою для відмови в позові та не вимагають додаткового встановлення обґрунтованості пред`явленого позову.

Відповідно до пункту 3 статті 131 1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

15.07.2015 набрав чинності розділ IV Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 № 1697-VII, що визначає повноваження прокурора з виконання покладених на нього функцій, у тому числі стаття 23, що встановлює підстави представництва інтересів громадянина або держави в суді.

Згідно з положеннями частини 3 статті 23 цього Закону прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною 4 цієї статті.

Не допускається здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, а також у правовідносинах, пов`язаних із виборчим процесом, проведенням референдумів, діяльністю Верховної Ради України, Президента України, створенням та діяльністю засобів масової інформації, а також політичних партій, релігійних організацій, організацій, що здійснюють професійне самоврядування, та інших громадських об`єднань. Представництво в суді інтересів держави в особі Кабінету Міністрів України та Національного банку України може здійснюватися прокурором Генеральної прокуратури України або регіональної прокуратури виключно за письмовою вказівкою чи наказом Генерального прокурора або його першого заступника чи заступника відповідно до компетенції (абз. 3 ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру»).

Аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 червня 2023 року у справі № 905/1907/21.

Звертаючись до суду з даним позовом в інтересах держави в особі Рівненської обласної військової адміністрації прокурор в той же час в прохальній частині позову просить зобов`язати відповідача повернути лісові ділянки постійному лісокористувачеві ДП «Ліси України», яке в свою чергу не є органом державної влади чи іншим суб`єктом владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження. При цьому прокурор не ставить до відповідача вимог про вчинення будь-яких дій на користь держави в особі органу до компетенції якого віднесені відповідні повноваження.

Вказане свідчить про те, що прокурор, хоч і зазначив у позові що звертається в суд в інтересах держави, фактично звернувся з позовом в інтересах державного підприємтсва.

Як вбачається з матеріалів справи Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» в особі філії "Рафалівське лісове господарство", правонаступником якого є Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» в особі Філії «Поліський лісовий офіс», укладало Договір довгострокового тимчасового користування лісовою ділянкою за № 30 від 06.05.2019 як постійний лісокористувачем.

При цьому слід відмітити, що відповідно до статті 19 Лісового кодексу України постійні лісокористувачі мають:

1) право самостійно господарювати в лісах;

2) виключне право на заготівлю деревини;

3) право власності на заготовлену ними продукцію та доходи від її реалізації;

4) право на відшкодування збитків у випадках, передбачених законодавством;

5) право здійснювати відповідно до законодавства будівництво доріг, спорудження жилих будинків, виробничих та інших будівель і споруд, необхідних для ведення лісового господарства;

6) право встановлювати ліміти на використання лісових ресурсів під час здійснення побічних лісових користувань у лісах на землях усіх категорій, якщо сумарна площа лісових ділянок таких лісокористувачів до 100 гектарів, крім територій природно-заповідного фонду та земель іншого природоохоронного призначення.

Постійні лісокористувачі зобов`язані:

1) забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень, посилення їх корисних властивостей, підвищення родючості ґрунтів, вживати інших заходів відповідно до законодавства на основі принципів сталого розвитку;

2) дотримуватися правил і норм використання лісових ресурсів;

3) вести лісове господарство на основі матеріалів лісовпорядкування, здійснювати використання лісових ресурсів способами, які забезпечують збереження оздоровчих і захисних властивостей лісів, а також створюють сприятливі умови для їх охорони, захисту та відтворення;

4) вести первинний облік лісів;

5) дотримуватися встановленого законодавством режиму використання земель;

6) забезпечувати охорону типових та унікальних природних комплексів і об`єктів, рідкісних і таких, що перебувають під загрозою зникнення, видів тваринного і рослинного світу, рослинних угруповань, сприяти формуванню екологічної мережі відповідно до природоохоронного законодавства;

8) забезпечувати безперешкодний доступ до об`єктів електромереж, інших інженерних споруд, які проходять через лісову ділянку, для їх обслуговування.

Тобто саме на постійного лісокористувача покладено функції щодо контролю за належним використанням земельних ділянок лісогосподарського призначення, охорони та відтворення лісів і саме останній зобов`язаний самостійно забезпечувати таку охорону та захист, зокрема і шляхом звернення до суду з відповідними позовами до осіб, що порушують лісове законодавство. покладено функції щодо контролю за належним використанням земельних ділянок лісогосподарського призначення, охорони та відтворення лісів.

З огляду на вищенаведене, суд доходить висновку, що прокурор порушив норми частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру", згідно з якою здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній не допускається.

Наведений висновок є додатковою підставою для відмови у позові.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

У відповідності до пункту 4 частини 2 статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.

Згідно із ч. 2-3 ст. 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Поняття і види доказів викладені у статті 73 ГПК України, згідно якої доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів (ст. 74 ГПК України).

Згідно з ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 статті 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У відповідності до ст. 78 ГПК України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 79 ГПК України).

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на вищенаведене та, зокрема те, що керівник Вараської окружної прокуратури звернувся з позовом без залучення до участі у справі в якості відповідачів всіх сторін договору довгострокового тимчасового користування лісовою ділянкою за № 30 від 06.05.2019, який просив розірвати у судовому порядку, фактично звернувся з даним позовом в інтересах державного підприємства, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову.

На підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір за розгляд справи у суді першої інстанції покладається на Вараську окружну прокуратуру.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 129, 232, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Відмовити у задоволенні позову.

2. Судовий збір за розгляд справи у суді першої інстанції покласти на Вараську окружну прокуратуру.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішенні підписано 30 січня 2025 року.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається: http://rv.arbitr.gov.ua.

Суддя Марач В.В.