Рішення

від 23.01.2025 по справі 922/3999/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.01.2025м. ХарківСправа № 922/3999/24

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Лавренюк Т.А.

при секретарі судового засідання Сіліній М.Г.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Узкимеимпєкс-Україна" (03113, м. Київ, пров. Артилерійський, 5-А, офіс 11, код ЄДРПОУ 44098464) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрозахист Харків" (61098, м. Харків, вул. Кашуби, 10, код ЄДРПОУ 37875888) про стягнення 3 405 169,58грн за участю учасників справи:

позивача - Васьківський Л.М.

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить стягнути з відповідача суму основного боргу в розмірі 1 752 000,83грн, збитки від інфляції у розмірі 90 955,01грн, 3% річних в розмірі 33 173,13грн, пеню в розмірі 295 159,48грн, 10% штрафу у розмірі 1 233 881,13грн. Судові витрати зі сплати судового збору та на професійну правничу допомогу позивач просить суд покласти на відповідача.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору поставки № 12-2024 на поставку карбамід марки "Б" ГОСТ 2081-2010 в частині здійснення своєчасної оплати за отриманий товар, з посиланням на норми Цивільного кодексу України.

Ухвалою суду від 12.11.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, почато у справі підготовче провадження та призначено підготовче засідання.

Відповідач у відзиві на позов посилається на те, що позивачем надано до позову видаткові накладні, які були направлені в електронному вигляді, та товарно-транспортні накладні, проте матеріали справи не містять доказів щодо їх направлення, а тому не дозволяють встановити факт отримання і дати їх отримання відповідачем, і відповідно набуття відповідачем обов`язку щодо оплати. Крім того, як зазначає відповідач, товарно-транспортні накладні не відповідають вимогам законодавства щодо оформлення первинних документів, а відтак не можуть бути прийняті судом в якості доказу на підтвердження факту поставки продукції, оскільки підписані вантажовідправником та скріплені його печаткою, при цьому цією особою є не позивач, а третя особа, на накладних відсутній підпис вантажоодержувача (відповідача) та вони не скріплені печаткою підприємства відповідача, пунктом доставки за наданими накладними є різні населенні пункти, в різних областях України (Рівенська, Запорізька).

В матеріалах справи відсутні повідомлення позивача про готовність товару до відправки/або відвантаження, а тому їх відсутність ставить під сумнів достовірність наданих позивачем документів і можливість підтвердження ними тих відомостей, що в них містяться. Передбачена договором послідовність дій передбачає, що постачальник має направити повідомлення не менше ніж за 10 днів про готовність здійснити відвантаження, покупець надіслати транспортну інструкцію чи заявку на відвантаження протягом 72 годин з моменту отримання, після чого постачальником узгоджуються умови відвантаження і сторони, після складання постачальником видаткової накладної на відвантаження партії товару проводять відвантаження. На думку відповідача, вказане не дозволяє стверджувати взагалі про існування взаємовідносин між сторонами в тій мірі, як про це зазначає позивач за текстом позовної заяви.

Не погоджуючись із нарахуванням штрафних санкцій, відповідач зазначає про те, що позивач, звертаючись до суду з вимогою про стягнення з відповідача суми штрафних санкцій, жодним чином не обґрунтовує розміру таких штрафних санкцій, не надає доказів, які б підтверджували факт виконання ним своїх зобов`язань за договором і, відповідно, наявність в нього права вимоги до відповідача про виконання останнім своїх зустрічних зобов`язань, а також не підтверджує взагалі факт вчинення відповідачем прострочення своїх зобов`язань, за які могла б настати відповідальність в тому розмірі і порядку, про які стверджує позивач в своїй позовній заяві.

На підставі зазначеного, відповідач просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Позивач у відповіді на відзив з доводами відповідача не погоджується, вважає їх необґрунтованими та такими, що жодним чином не спростовують правомірність позовних вимог позивача, посилаючись на те, що надані позивачем видаткові накладні, які були підписані електронним підписом є належними доказами по справі та підтверджують факти наведені в них, а саме факт передачі товару. Сторонами у р. 8 договору поставки № 12-2024 від 08.03.2024 врегульовано відносини електронного документообігу. Обов`язок продавця щодо передачі товару вважається виконаним з моменту передачі товару першому перевізнику. В матеріалах справи наявні товарно-транспортні накладні, які підтверджуються факт передачі товару перевізнику, де відображено інформацію про те, що замовником перевезень є саме відповідач.

Позивач наголошує на тому, що відповідач фактично не заперечує отримання товару, а лише посилається на недоліки первинних документів. Доказом того, що відповідач отримав товар є також здійснення ним часткових оплат по договору. Позивачем у податковій звітності належним чином відображено всі факти поставки товару відповідачу, про що свідчать відповідні податкові накладні.

З урахуванням викладеного позивач просить суд позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Відповідач заперечень на відповідь позивача на відзив суду не надав.

В судовому засіданні 19.12.2024 судом без виходу до нарадчої кімнати було постановлено ухвалу із занесенням її до протоколу судового засідання про закриття підготовчого провадження у справі та призначення справи до судового розгляду по суті на 16.01.2025 о 13:30год.

Ухвалою суду від 25.12.2024, у зв`язку з тим, що дата проведення судового засідання, призначеного на 16.01.2025, припадала на час перебування судді Лавренюк Т.А. у відпустці, розгляд справи по суті у даній справі було призначено на 23.01.2025.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримує, просить позов задовольнити в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві та відповіді на відзив.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи по суті повідомлений судом відповідно до вимог чинного законодавства.

З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

08.03.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Узкимеимпєкс-Україна" (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрозахист Харків" (відповідач), укладено договір поставки № 12-2024 (далі договір), відповідно до умов якого позивач зобов`язався передати (поставити) у зумовлені строки відповідачу товар, а відповідач прийняти та оплатити на умовах цього договору товар згідно із специфікаціями.

Найменування, кількість, асортимент, ціна, терміни, умови оплати та поставки кожної окремої партії товару, що постачається за даним договором, визначається у специфікаціях, що є додатками до договору (п.1.2 договору).

У розділі 2 договору сторони погодили ціну та загальну суму договору, порядок та умови оплати товару. Так, відповідач, відповідно до п.2.1 договору, зобов`язався здійснити оплату вартості товару шляхом банківського переведення коштів у національній валюті України на поточний рахунок позивача на підставі рахунків постачальника в терміни і на умовах згідно специфікацій.

Датою оплати товару, за умовами п.2.2 договору, вважається дата зарахування коштів на розрахунковий рахунок позивача.

Відповідно до п.2.3 договору сторони дійшли згоди, що ціна товару визначається в специфікаціях/додатках до цього договору. Загальна сума договору визначається сукупною вартістю всіх поставлених партій товару відповідно до підписаних сторонами специфікацій, що являються невід`ємними частинами цього договору.

Поставка товару позивачем здійснюється на умовах, які зазначені сторонами у специфікаціях (згідно Правил Інкотермс 2020) (п.3.1 договору).

Сторони у р.8 договору погодили врегулювання відносин електронного документообігу, відповідно до якого сторони домовились, що на виконання умов даного договору буде застосовуватись наступний вид електронних документів: договір, додатки/специфікації, додаткові угоди/зміни до договору, рахунок-фактура, акт звірки взаєморозрахунків, акт прийому-передачі товарів, видаткова накладна, накладна на повернення ТМЦ, акт про анулювання документа.

Пунктами 8.2.9, 8.2.10 договору передбачено що КЕП (кваліфікований електронний підпис) за правовим статусом прирівнюється до власноручного підпису; Е-документи, які відправлені та підписані стороною-відправником з використанням КЕП, мають повну юридичну силу, породжують права та обов`язки для сторін, можуть бути представлені до суду в якості належних доказів та визнаються рівнозначними документами, що складаються на паперовому носії. Підтвердження передачі Е-документів (відправлення, отримання, тощо) вважається легітимним підтвердженням фактичного прийому-передачі таких документів уповноваженими особами сторін і не вимагає додаткового доказування.

Договір вважається укладеним і набирає чинності з дня його підписання сторонами та скріплення їх печатками і діє до 31.12.2024 (п.9.1 договору).

Закінчення терміну дії договору, відповідно до п.9.3 договору, не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього договору та належного виконання зобов`язання за цим договором.

08.01.2024 між сторонами складено та підписано специфікацію № 1 до договору, в якій погоджено найменування товару, його загальну кількість, вид упаковки, код, одиницю виміру, ціну за одиницю та загальну вартість товару, а саме: позивач зобов`язався поставити відповідачу карбамід марки "Б" ГОСТ 2081-2010 в кількості 2 000тон, вартістю 43 600 040,00грн.

Відповідно до п.п.3, 4 специфікації, позивач здійснює передачу (продаж) партії Товару (у кількості 2 000,00 тон) частинами на умовах FСA Порт Ізмаїл (Ізмаїльський морський торговельний порт) відповідно до видаткових(ої) накладних(ої) в строк до 31.03.2024.

Порядок та умови оплати товару сторони погодили у п.5.1 специфікації до договору, а саме: відповідач зобов`язався здійснити оплату товару 100% вартості відвантаженого товару протягом 3-х банківських днів з дня його відвантаження, на підставі виставленого рахунку.

08.03.2024 позивач виставив відповідачу рахунок на оплату № 18 на загальну суму 43 600 008,00грн та на виконання умов договору в період з 12.03.2024 по 16.03.2024 здійснив поставку товару відповідачу в обсязі 566,00 тон на загальну суму 12 338 802,25грн на підставі наступних видаткових накладних, а саме:

- № 128 від 12.03.2024 у кількості 23,00 тон на суму 501 400,09грн;

- № 129 від 12.03.2024 у кількості 25,00 тон. на суму 545 000,10грн;

- № 130 від 12.03.2024 у кількості 25,00 тон. на суму 545 000,10 грн;

- № 131 від 12.03.2024 у кількості 22,00 тон. на суму 479 600,09 грн;

- № 132 від 12.03.2024 у кількості 26,00 тон. на суму 566 800,10грн;

- № 133 від 12.03.2024 у кількості 20,00 тон. на суму 436 000,08грн;

- № 134 від 12.03.2024 у кількості 25,00 тон. на суму 545 000,10грн;

- № 137 від 13.03.2024 у кількості 26,00 тон. на суму 566 800,10грн;

- № 139 від 14.03.2024 у кількості 25,00 тон. на суму 545 000,10грн;

- № 140 від 14.03.2024 у кількості 25,00 тон. на суму 545 000,10грн;

- № 141 від 14.03.2024 у кількості 24,00 тон. на суму 523 200,10грн;

- № 142 від 14.03.2024 у кількості 24,00 тон. на суму 523 200,10грн;

- № 143 від 14.03.2024 у кількості 24,00 тон. на суму 523 200,10грн;

- № 148 від 15.03.2024 у кількості 26,00 тон. на суму 566 800,10грн;

- № 149 від 15.03.2024 у кількості 26,00 тон. на суму 566 800,10грн;

- № 150 від 15.03.2024 у кількості 26,00 тон. на суму 566 800,10грн;

- № 151 від 15.03.2024 у кількості 26,00 тон. на суму 566 800,10грн;

- № 152 від 15.03.2024 у кількості 26,00 тон. на суму 566 800,10грн;

- № 153 від 15.03.2024 у кількості 25,00 тон. на суму 545 000,10грн;

- № 154 від 15.03.2024 у кількості 25,00 тон. на суму 545 000,10грн;

- № 155 від 15.03.2024 у кількості 25,00 тон. на суму 545 000,10грн;

- № 156 від 15.03.2024 у кількості 25,00 тон. на суму 545 000,10грн;

- № 157 від 16.03.2024 у кількості 22,00 тон. на суму 479 600,09 грн.

Факт поставки товару відповідачу також підтверджується товарно-транспортними накладними, наявними в матеріалах справи.

Претензій з боку відповідача щодо поставленого позивачем товару на адресу останнього не надходило.

Відповідач взяті на себе зобов`язання за договором виконав не належним чином, протягом періоду з 14.03.2024 по 28.06.2024 здійснив часткову оплату за поставлений позивачем товар, на загальну суму 10 586 801,42грн, що підтверджується платіжними інструкціями кредитового переказу коштів № 4351 від 14.03.2024 на суму 3 749 600,68грн, № 4357 від 15.03.2024 на суму 436 000,08грн, № 4361 від 15.03.2024 на суму 2 616 000,48грн, № 4382 від 19.03.2024 на суму 2 049 200,00грн, № 4400 від 20.03.2024 на суму 566 800,00грн, № 4419 від 28.03.2024 на суму 479 600,09грн, № 4488 від 05.04.2024 на суму 260 000,00грн, № 453123 від 07.05.2024 на суму 100 000,00 грн, № 453247 від 28.05.2024 на суму 30 000,00грн, № 453342 від 06.06.2024 на суму 50 000,00грн, № 453419 від 28.06.2024 на суму 30 000,00грн, у зв`язку з чим у нього перед позивачем утворилась заборгованість в розмірі 1 752 000,83грн, яка до теперішнього часу не відшкодована.

Оскільки відповідачем грошові зобов`язання з оплати товару здійснено частково та з порушенням строків, визначених умовами договору та специфікацією до нього, позивач призупинив подальше відвантаження товару.

20.09.2024 позивач направив на електронну адресу відповідача (az_h@ukr.net) та через відділення Укрпошти претензію № 25 від 18.09.2024 з вимогою терміново в строк до 23.09.2024 (включно) здійснити погашення заборгованості в розмірі 1 752 000,83грн.

Дана претензія залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

На суму поставленого товару позивач за його несвоєчасну оплату здійснив нарахування пені в розмірі 295 159,48грн, 3% річних в розмірі 33 173,13грн, збитків від інфляції в розмірі 90 955,01грн та штраф у розмірі 10% від вартості партії товару, в сумі 1 233 881,13грн.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення також закріплені в ст.ст.173-175 Господарського кодексу України.

Згідно із ч.1 ст.193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За приписами ст.ст.627,628 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, зміст договору складається з умов, які визначаються на розсуд та за погодженням сторін, та умов, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до вимог ст.ст.525, 526, 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами, а зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

За своєю правовою природою укладений між сторонами є договором поставки.

За договором поставки постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму (ч.1 ст.265 Господарського кодексу України).

До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (ч.6 ст.265 Господарського кодексу України).

Так, відповідно до ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як вже було встановлено судом, відповідач взяв на себе зобов`язання здійснити розрахунок за товар протягом 3-х банківських днів з дня його відвантаження, на підставі виставленого рахунку.

Проте, відповідач поставлений позивачем товар прийняв, однак грошові кошти в повному обсязі не сплатив та не надав суду жодних доказів, які б спростовували суму заявленого боргу.

За приписами ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Таким чином, у процесуальному та матеріальному законодавстві передбачено обов`язок доказування, який слід розуміти як закріплену міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах. Цей склад фактів визначається нормою права, що регулює спірні правовідносини.

Відповідно, звертаючись із позовом на захист свого порушеного права в зобов`язальних правовідносинах, позивач повинен довести належними, допустимими та достовірними доказами підстави виникнення в боржника обов`язку та зміст цього обов`язку згідно з нормами права, що регулюють спірні правовідносини.

У свою чергу процесуальні обов`язки відповідача полягають також у здійснені ним активних процесуальних дій, наведенні доводів та наданні доказів, що спростовують існування цивільного права позивача як кредитора у зобов`язанні. Тож виходячи з принципу змагальності сторін у процесі на позивача за загальним правилом розподілу тягаря доказування не може бути покладено обов`язок доведення обставин, за які відповідає боржник, зокрема, щодо вчинення боржником дій, які мають наслідком припинення зобов`язання, у випадку, якщо відповідач нехтує своїми процесуальними обов`язками.

В матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що відповідач в повному обсязі розрахувався за товар, поставлений позивачем. Відповідачем в порядку ст.74 Господарського процесуального кодексу не спростовано наявність заборгованості, не отримання ним товару та не доведено припинення зобов`язання будь-яким передбаченим законом способом.

Матеріалами справи підтверджується здійснення позивачем поставки товару відповідачу.

Враховуючи фактичні обставини справи та наведені норми законодавства, відповідач визнається судом таким, що прострочив виконання зобов`язання з оплати поставленого товару на суму 1 752 000,83грн, у зв`язку з чим позовні вимоги в цій частині суд вважає обґрунтованими, доведеними документально та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Посилання відповідача на те, що видаткові накладні, які були підписані електронним підписом, та товарно-транспортні накладні не відповідають вимогам законодавства щодо оформлення первинних документів, та не містять доказів щодо їх направлення, а тому не дозволяють встановити факт і дату їх отримання відповідачем, і відповідно набуття відповідачем обов`язку щодо оплати товару судом не приймаються через їх безпідставність та необґрунтованість.

Суд зазначає, що порушення правил оформлення первинних документів не спричиняє їх недійсність, але безпосередньо впливає на можливість доведення стороною обставин, на підтвердження яких вона подала відповідні документи. У разі дефектів первинних документів та невизнання стороною факту постачання спірного товару, сторони не позбавлені можливості доводити постачання товару іншими доказами, які будуть переконливо свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару.

Як вже зазначалось вище, матеріалами справи підтверджується здійснення позивачем поставки товару відповідачу. Так, окрім видаткових накладних, позивачем надано суду податкові накладні, відповідно до яких у податковій звітності належним чином відображено всі факти поставки товару відповідачу. Здійснення часткових оплат відповідачем також свідчить про отримання ним товару за спірним договором.

Даний факт відповідачем не спростовано, в матеріалах справи такі докази також відсутні.

Також суд вважає за необхідне зазначити, що сторони у договорі, а саме специфікації до нього, поставку товару погодили на умовах FСA Правил ІНКОТЕРМС 2020, відповідно до яких базис поставки "FCA" означає, що продавець вважається таким, що виконав свої зобов`язання щодо поставки, в момент, коли він надав товар у розпорядження покупця на площах свого підприємства чи в іншому названому місці (наприклад, на заводі, фабриці, складі і т. ін.), без здійснення митного очищення товару для експорту та завантаження його на будь-який приймаючий транспортний засіб. Таким чином, цей термін покладає мінімальні обов`язки на продавця, а покупець несе всі витрати і ризики у зв`язку з перевезенням товару з площ продавця до місця призначення.

В матеріалах справи наявні товарно-транспортні накладні, які підтверджують факт передачі товару перевізнику, де відображено інформацію про те, що замовником перевезень є саме відповідач. Що стосується вантажовідправника, вказаного у товарно-транспортних накладних, який не є позивачем у даній справі, та на якого посилається відповідач, суд зазначає, що дійсно у товарно-транспортних накладних товаровідправником вказано ТОВ "Юнайтед Глобал Лоджистік", проте ця юридична особа, як вказано у ТТН, діяла за дорученням позивача.

Також суд не приймає посилання відповідача на відсутність повідомлення з боку позивача про готовність товару до відправки/або відвантаження, що на думку відповідача, ставить під сумнів достовірність наданих позивачем документів і можливість підтвердження ними тих відомостей, що в них містяться, оскільки у разі ненадання позивачем таких повідомлень, відповідач не був позбавлений права відмовитись від прийняття товару та звернутись до позивача з мотивованою відмовою від його отримання, чого відповідачем зроблено не було, а навпаки товар ним було отримано без будь-яких зауважень та заперечень, а також здійснено часткові оплати.

Розглянувши позовні вимоги в частині стягнення 3% річних в розмірі 33 173,13грн, збитків від інфляції в розмірі 90 955,01грн, пені в розмірі 295 159,48грн та штрафу в розмірі 1 233 881,13грн, суд керується наступним.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 2 ст.193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом зазначеної норми закону нарахування трьох процентів річних та збитків від інфляції входить до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов`язання.

У сфері господарювання згідно ч.2 ст.217 та ч.1 ст.230 Господарського кодексу України застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Статтею 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Щодо пені за порушення грошових зобов`язань застосовується припис ч.6 ст.232 Господарського кодексу України, якою передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

В силу приписів ст.3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 5.2 договору сторони погодили, що за прострочення відповідачем строку оплати товару, відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної ставки НБУ від вартості несплаченої партії товару за кожен день прострочення оплати товару, а відповідно до п.5.3 договору штраф у розмірі 10% від вартості партії товару.

На підставі зазначеного позивач нарахував відповідачу 3% річних в розмірі 33 173,13грн за період з 20.03.2024 по 05.11.2024, збитки від інфляції в розмірі 90 955,01грн за період квітень-вересень 2024 року, пеню в розмірі 295 159,48грн за період з 20.03.2024 по 05.11.2024 та штраф в розмірі 1 233 881,13грн, які і просить стягнути з відповідача.

Проте, розглянувши позовні вимоги в цій частині, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог в частині стягнення 3% річних, пені та 10% штрафу, виходячи з наступного.

Як вже було встановлено судом, відповідач частково здійснив оплату за поставлений позивачем товар на загальну суму 10 586 801,42грн, у зв`язку з чим залишився несплаченим товар частково за видатковою накладною № 154 від 15.03.2024 на суму 182 400,54грн та повністю не оплаченим товар, поставлений за видатковими накладними № 155 від 15.03.2024 на суму 545 000,10грн, № 156 від 15.03.2024 на суму 545 000,10грн та № 157 від 16.03.2024 на суму 479 600,09грн.

За приписами ст.253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Перевіривши правомірність нарахування 3% річних та пені, судом встановлено, що позивач неправильно визначив період прострочення заборгованості.

Відповідно до ч.1 ст.251 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

За приписами ч.1 ст.252 Цивільного кодексу України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.

Якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день (ч.5 ст.254 Цивільного кодексу України).

Оскільки сторони у договорі погодили здійснення оплати відповідачем протягом 3-х банківських днів, останнім днем здійснення оплати за вищевказаними видатковими накладними є 20.03.2024, у зв`язку з чим прострочення оплати за товар починається з наступного дня, а саме 21.03.2024.

Крім того, як вбачається з розрахунку позивача, розрахунок пені здійснено позивачем в порушення ч.6 ст.232 Господарського кодексу України з перевищенням шести місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Оскільки сторони умовами договору не передбачили більшу тривалість періоду нарахування пені, а відповідно до умов договору відповідач повинен був здійснити оплату товару протягом 3-х банківських днів, період пені, за який можливо її нарахування починається з 21.03.2024 та закінчується 21.09.2024.

Суд звертає увагу, що умова договору про здійснення нарахування пені за кожен день прострочення виконання зобов`язання не може розцінюватись судом як установлення цим договором іншого, ніж передбачений ч.6 ст.232 Господарського кодексу України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Крім того, під час перевірки розрахунку 10% штрафу судом встановлено, що позивачем також допущено арифметичну помилку.

Даний факт позивачем не спростовано.

Таким чином, здійснивши за допомогою системи "Ліга-Закон" свій розрахунок 3% річних, пені та штрафу, судом встановлено, що:

- 3% річних за період з 21.03.2024 по 05.11.2024 складають 33 029,52грн,

- пеня за період з 21.03.2024 по 21.09.2024 складає 237 764,70грн,

- 10% штрафу в розмірі 1 233 880,23грн, які і підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

В задоволенні позовних вимог в частині стягнення 3% річних в розмірі 143,61грн, пені в розмірі 57 394,78грн та штрафу в розмірі 0,90коп, суд вважає за необхідне відмовити.

Що стосується розрахунку збитків від інфляції в розмірі 90 955,01грн, такий розрахунок є арифметично правильним, а тому підлягає задоволенню в повному обсязі.

Заперечення відповідача в частині нарахування штрафних санкцій є безпідставними, необґрунтованими та такими, що повністю спростовуються матеріалами справи, а тому судом також не приймаються.

У відповідності до ст.76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст.77 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За таких обставин, позов підлягає задоволенню частково.

Пунктом 5 ч.1 ст.237 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує питання як розподілити між сторонами судові витрати.

При розподілі сум судового збору суд, керуючись ст.129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати зі сплати судового збору покладає на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст.2, 13, 74, 76, 77, 78, 86, 123, 129, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрозахист Харків" (61098, м. Харків, вул. Кашуби, 10, код ЄДРПОУ 37875888) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Узкимеимпєкс-Україна" (03113, м. Київ, пров. Артилерійський, 5-А, офіс 11, код ЄДРПОУ 44098464) - 1 752 000,83грн основного боргу, 33 029,52грн 3% річних, 237 764,70грн пені, 90 955,01грн збитків від інфляції, 1 233 880,23грн штрафу та 40 171,56грн судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В задоволенні позовних вимог в частині стягнення 3% річних в розмірі 143,61грн, пені в розмірі 57 394,78грн та штрафу в розмірі 0,90коп відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дане рішення може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення шляхом подання апеляційної скарги до Східного апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено "30" січня 2025 р.

Суддя Т.А. Лавренюк