Рішення

від 23.01.2025 по справі 922/3442/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.01.2025м. ХарківСправа № 922/3442/24

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Хотенця П.В.

при секретарі судового засідання Гаврильєві О.В.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Приватного підприємства ОХОРОННЕ АГЕНТСТВО "Р-4", смт. Пісочин, Харківська область до Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "ПРОЛІСОК 2010", м. Харків про стягнення 402826,53 грн. за участю представників сторін:

позивача не з`явився

відповідача не з`явився

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Приватне підприємство ОХОРОННЕ АГЕНТСТВО "Р-4", смт. Пісочин, Харківська область звернулося до господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача - Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "ПРОЛІСОК 2010", м. Харків, в якій просить стягнути з відповідача заборгованість за договором № 23/11 про надання охоронних послуг на території будівельного майданчика житлового кварталу по проспекту Льва Ландау (колишній проспект П`ятдесятиріччя СРСР) ріг проспекту Героїв Харкова (колишній проспект Московський) в м. Харкові (ЖК "Пролісок") від 01 листопада 2023 року на загальну суму 402826,53 грн, яка складається з 388800,00 грн основного боргу, 9082,62 грн пені, 2851,20 грн інфляційних втрат та 2092,71 грн 3% річних за користування коштами. Також просить покласти на відповідача витрати зі сплати судового збору.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 02 жовтня 2024 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження з повідомленням сторін та призначено підготовче засідання на 29 жовтня 2024 року о 15:30 годин.

07 жовтня 2024 року через систему "Електронний суд", Обслуговуючим кооперативом "Житлово-будівельний кооператив "ПРОЛІСОК 2010" подано заяву (вхідний № 25175) про ознайомлення з матеріалами справи, яку суд задовольняє та долучає до матеріалів справи.

14 жовтня 2024 року через систему "Електронний суд", Обслуговуючим кооперативом "Житлово-будівельний кооператив "ПРОЛІСОК 2010" подано відзив (вхідний № 25764) на позовну заяву, який суд приймає та долучає до матеріалів справи.

18 жовтня 2024 року через систему "Електронний суд", Приватним підприємством ОХОРОННЕ АГЕНТСТВО "Р-4" подано відповідь (вхідний № 26342) на відзив, яку суд задовольняє та долучає до матеріалів справи.

18 жовтня 2024 року через систему "Електронний суд", Приватним підприємством ОХОРОННЕ АГЕНТСТВО "Р-4" подано клопотання (вхідний № 26348) про проведення підготовчого засідання та розгляду справи без участі представника позивача, яке суд задовольняє та долучає до матеріалів справи.

24 жовтня 2024 року через систему "Електронний суд", Обслуговуючим кооперативом "Житлово-будівельний кооператив "ПРОЛІСОК 2010" подано заперечення (вхідний № 26870), які суд приймає та долучає до матеріалів справи.

28 жовтня 2024 року внаслідок обстрілу було пошкоджено будівлю Держпрому та приміщення, в яких знаходиться Господарський суд Харківської області. У зв`язку зі значними руйнуваннями, відсутністю світла та умов для проведення судових засідань, усі судові засідання 29 жовтня 2024 року не відбулися.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 05 листопада 2024 року підготовче засідання відкладено на 19 листопада 2024 року о 14:40 годин.

19 листопада 2024 року через систему "Електронний суд", Обслуговуючим кооперативом "Житлово-будівельний кооператив "ПРОЛІСОК 2010" подано заяву (вхідний № 29073) про відкладення підготовчого засідання, яку суд задовольняє та долучає до матеріалів справи.

Протокольною ухвалою суду від 19 листопада 2024 року, на підставі статтей 177, 181, пункту 3 частини 2 статті 183, статті 232 Господарського процесуального кодексу України відкладено підготовче засідання на 02 грудня 2024 року о 15:20 годин.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 02 грудня 2024 року продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів, до 01 січня 2025 року та підготовче засідання відкладено на 16 грудня 2024 року о 16 годин.

13 грудня 2024 року через систему "Електронний суд", Приватним підприємством ОХОРОННЕ АГЕНТСТВО "Р-4" подано клопотання (вхідний № 31437) про приєднання доказів до матеріалів справи, яке суд задовольняє та долучає до матеріалів справи надані докази.

13 грудня 2024 року через систему "Електронний суд", Обслуговуючим кооперативом "Житлово-будівельний кооператив "ПРОЛІСОК 2010" подано заяву (вхідний № 31399) про долучення до матеріалів справи копії платіжної інструкції № 2231 від 28 жовтня 2024 року, яку суд задовольняє та долучає до матеріалів справи надану копію платіжної інструкції.

13 грудня 2024 року через систему "Електронний суд", Обслуговуючим кооперативом "Житлово-будівельний кооператив "ПРОЛІСОК 2010" подано заяву (вхідний № 31413) про відкладення підготовчого засідання, яку суд приймає та долучає до матеріалів справи.

Протокольною ухвалою суду від 16 грудня 2024 року, на підставі пункту 3 частини 2 статті 185, статті 232 Господарського процесуального кодексу України закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 23 січня 2025 року о 15 годин.

21 січня 2024 року через систему "Електронний суд", Обслуговуючим кооперативом "Житлово-будівельний кооператив "ПРОЛІСОК 2010" подано заяву (вхідний № 1631) про розгляд справи без участі представника відповідача, яку суд задовольняє та долучає до матеріалів справи.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, у наданій заяві просить розглядати справу без участі представника Приватного підприємства ОХОРОННЕ АГЕНТСТВО "Р-4". У відповіді на відзив підтримує заявлені позовні вимоги і просить їх задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, у наданій заяві просить розглядати справу без участі представника Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "ПРОЛІСОК 2010". У відзиві на позовну заяву та письмових запереченнях просить зменшити розмір пені, інфляційних втрат, 3 % річних на 90% та врахувати часткову сплату відповідачем заборгованості.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, всебічно та повно з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

01 листопада 2023 року між Приватним підприємством ОХОРОННЕ АГЕНТСТВО "Р-4" (позивачем, охоронним агентством) та Обслуговуючим кооперативом "Житлово-будівельний кооператив "ПРОЛІСОК 2010" (відповідачем, замовником) було укладено договір № 23/11 про надання охоронних послуг на території будівельного майданчика житлового кварталу по проспекту Льва Ландау (колишній проспект П`ятдесятиріччя СРСР) ріг проспекту Героїв Харкова (колишній проспект Московський) в м. Харкові (ЖК "Пролісок").

Згідно пункту 1.1. договору замовник доручає, а охоронне агентство зобов`язується з 01 листопада 2023 року здійснювати фізичну охорону майна та матеріальних цінностей, а також надавати послуги по забезпеченню охорони фізичних осіб, які знаходяться на території будівельного майданчика житлового кварталу по проспекту Льва Ландау (колишній проспект П`ятдесятиріччя СРСР) ріг проспекту Героїв Харкова (колишній проспект Московський) в м. Харкові (ЖК "Пролісок") (Об`єкт) з метою відвернення, недопущення та/або припинення несанкціонованого замовником доступу до майна та цінностей, шляхом запобігання або недопущення негативного безпосереднього впливу факторів (діяльності або бездіяльності) протиправного характеру, а замовник зобов`язується своєчасно здійснювати оплату послуг охоронного агентства на умовах і в порядку, передбачених цим договором.

Відповідно до пункту 2.2. договору загальна вартість послуг з охорони Об`єкта 4 (чотирма) цілодобовими постами охорони щомісячно складає: 129600,00 грн (сто двадцять дев`ять тисяч шістсот грн 00 коп.), без ПДВ. Загальна договірна вартість послуг охорони в місяць складається із фактично відпрацьованих годин в місяці та вказується охоронним агентством у наданих актах виконаних робіт до 5-го числа кожного місяця, наступного за місяцем надання послуг.

Згідно пункту 2.3. договору оплата за охоронні послуги здійснюється замовником щомісячно до 5 числа місяця, наступного за місяцем, в якому були надані охоронні послуги, на підставі наданого Акту прийому-передачі наданих послуг.

Відповідно до пункту 5.2.2. договору за порушення строків оплати, передбачених пунктом 2.3. цього договору, охоронне агентство має право стягнути пеню у розмірі однієї облікової ставки від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу.

Згідно пункту 6.1. договору замовник зобов`язаний підписати подані охоронним агентством Акти виконаних робіт (наданих послуг), що підтверджують надані послуги, або обґрунтувати причини відмови від їх підписання протягом 10 робочих днів з дня надання Актів охоронним агентством.

Пунктом 6.2. договору унормовано, що розрахунки за надані згідно пункту 1.1. даного договору послуги здійснюються на підставі підписаних сторонами актів приймання-передачі наданих послуг та згідно виставленим рахункам.

У пункті 6.3. договору сторони узгодили, що у разі непідписання Акту виконаних робіт (наданих послуг) протягом строку, встановленого пунктом 6.1. договору, вони вважаються підписаними, а послуги прийнятими.

Матеріали справи свідчать про те, що на виконання умов договору позивачем були належним чином виконані зобов`язання з надання охоронних послуг, що підтверджується підписаними сторонами цього договору актами надання послуг, а саме: акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № 24 від 31 грудня 2023 року на суму 129600,00 грн; акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № 4 від 31 січня 2024 року на суму 129600,00 грн; акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № 9 від 29 лютого 2024 року на суму 129600,00 грн; акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № 16 від 31 березня 2024 року на суму 129600,00 грн; акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № 22 від 30 квітня 2024 року на суму 129600,00 грн; акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № 28 від 31 травня 2024 року на суму 129600,00 грн; акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № 33 від 30 червня 2024 року на суму 129600,00 грн.

В свою чергу, акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № 20 від 30 листопада 2023 року на суму 129600,00 грн був направлений Обслуговуючому кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "ПРОЛІСОК 2010" засобами електронного документообігу "M.E.Doc". Охоронні послуги за цим актом були оплачені відповідачем і прийняті ним без будь-яких застережень, що підтверджується актами звіряння взаємних розрахунків між позивачем та відповідачем та банківською випискою по рахунку позивача в АТ КБ "Приватбанк", тому оскільки Обслуговуючий кооператив "Житлово-будівельний кооператив "ПРОЛІСОК 2010" не обґрунтував причини відмови від підписання цього акту протягом 10 робочих днів з дня його надання, то цей акт вважається підписаним, а послуги прийнятими.

Також, акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № 39 від 31 липня 2024 року на суму 139600,00 грн був направлений Обслуговуючому кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "ПРОЛІСОК 2010" засобами електронного документообігу "M.E.Doc". Згідно протоколу руху документа засобами електронного документообігу "M.E.Doc" повідомлення про його доставку було отримане відповідачем 17 липня 2024 року. Оскільки Обслуговуючий кооператив "Житлово-будівельний кооператив "ПРОЛІСОК 2010" не обґрунтував причини відмови від його підписання протягом 10 робочих днів з дня його надання, то цей акт вважається підписаним, а послуги прийнятими.

Таким чином, надані охоронні послуги на загальну суму 1166400,00 грн є прийнятими Обслуговуючим кооперативом "Житлово-будівельний кооператив "ПРОЛІСОК 2010" в повному обсязі та без жодних зауважень чи заперечень щодо неповноти чи інших недоліків фактично наданих послуг, а відповідно у відповідача виникло зобов`язання з їх оплати.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, Обслуговуючим кооперативом "Житлово-будівельний кооператив "ПРОЛІСОК 2010" не було сплачено в повному обсязі за надані охоронні послуги за договором № 23/11, а саме не сплачено за надані охоронні послуги у травні, червні та липні 2024 року.

Відповідно до банківських виписок по рахункам позивача в АТ КБ "Приватбанк" та АТ "Укрсиббанк" в період з 04 жовтня 2023 року по 06 вересня 2024 року, акту звіряння взаємних розрахунків за період з 01 січня 2024 року по 31 травня 2024 року та акту звіряння взаємних розрахунків за період з 01 квітня 2024 року по 01 серпня 2024 року вбачається, що відповідач здійснив часткову оплату за отримані охоронні послуги за договором, а саме: 07 грудня 2023 року проведено оплату за охоронні послуги за листопад 2023 року на суму 129600,00 грн; 19 січня 2024 року проведено оплату за охоронні послуги за грудень 2023 року на суму 129600,00 грн; 13 лютого 2024 року проведено оплату за охоронні послуги за січень 2024 року на суму 129600,00 грн; 07 березня 2024 року проведено оплату за охоронні послуги за лютий 2024 року на суму 129600,00 грн; 05 квітня 2024 року проведено оплату за охоронні послуги за березень 2024 року на суму 129600,00 грн; 14 травня 2024 року проведено оплату за охоронні послуги за квітень 2024 року на суму 129600,00 грн.

Таким чином, Обслуговуючим кооперативом "Житлово-будівельний кооператив "ПРОЛІСОК 2010" за період з листопад 2023 року по липень 2024 року включно здійснено оплату позивачу за отримані охоронні послуги за договором на загальну суму 777600,00 грн.

Отже, у відповідача перед Приватним підприємством ОХОРОННЕ АГЕНТСТВО "Р-4" утворилась заборгованість зі сплати охоронних послуг на загальну суму 388800,00 грн, яка складається з: заборгованості за надані охоронні послуги у травні 2024 року в розмірі 129600,00 грн; заборгованості за надані охоронні послуги у червні 2024 року в розмірі 129600,00 грн; заборгованості за надані охоронні послуги у липні 2024 року в розмірі 129600,00 грн.

У зв`язку з порушенням Обслуговуючим кооперативом "Житлово-будівельний кооператив "ПРОЛІСОК 2010" грошового зобов`язання, передбаченого пунктами 1.1. та 2.3. договору, щодо своєчасної оплати охоронних послуг, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, трьох процентів річних від простроченої суми та пені у розмірі однієї облікової ставки від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу.

Таким чином, заборгованість у відповідача за договором № 23/11 від 01 листопада 2023 року складає суму у розмірі в розмірі 402826,53 грн (388800,00 грн основного боргу, 9082,62 грн пені, 2851,20 грн інфляційних втрат та 2092,71 грн 3% річних за користування коштами).

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Згідно статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 174 Господарського кодексу України господарський договір є підставою виникнення господарських зобов`язань.

Згідно статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків; договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 Цивільного кодексу України).

Згідно частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частини 1 статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно частини 1 статті 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно частини 2 статті 193 Господарського кодексу, України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до статей 526 та 525 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено законом або договором.

З матеріалів справи вбачається, що під час розгляду справи відповідачем було сплачено заборгованість на суму 20000,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 2231 від 28 жовтня 2024 року на суму 10000,00 грн та платіжною інструкцією № 2252 від 27 грудня 2024 року на суму 10000,00 грн.

Згідно пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору. Господарський суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору (пункт 2 частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи.

За таких обставин, суд вважає за необхідне позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості за договором № 23/11 про надання охоронних послуг на території будівельного майданчика житлового кварталу по проспекту Льва Ландау (колишній проспект П`ятдесятиріччя СРСР) ріг проспекту Героїв Харкова (колишній проспект Московський) в м. Харкові (ЖК "Пролісок") від 01 листопада 2023 року в розмірі 368800,00 грн задовольнити, в частині стягнення 20000,00 грн заборгованості провадження у справі закрити, у зв`язку з відсутністю предмета спору, оскільки цю заборгованість погашено.

Щодо стягнення із відповідача заявлених позивачем суми пені у розмірі 9082,62 грн у відповідності до договору, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 5.2.2. договору за порушення строків оплати, передбачених пунктом 2.3. цього договору, охоронне агентство має право стягнути пеню у розмірі однієї облікової ставки від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу.

За приписами частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (частина 3 статті 549 Цивільного кодексу України).

Статтею 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно частини 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Згідно частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Отже, відповідно до статті 230 Господарського кодексу України, пеня та штраф є видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності.

Відповідно до статтей 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно частини 1 статті 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Схоже правило міститься в частині 3 статті 551 Цивільного кодексу України, відповідно до якої розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.

Відповідно до частин 2, 3 статті 551 Цивільного кодексу України, розмір неустойки (до якої віднесено штраф і пеню) встановлюється договором або актом цивільного законодавства і може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Зі змісту зазначених норм вбачається, що, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступінь виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання; строк прострочення виконання; наслідки порушення зобов`язання, відповідність / невідповідність розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінку винної особи (в тому числі, вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

Згідно пункту 13 постанови Верховного Суду від 08 травня 2018 року у справі №924/709/17 зменшення розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені та штрафу та розмір, до якого підлягає зменшенню. При цьому, відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Таким чином, законом надано право суду зменшити неустойку, яка є надмірною порівняно з наслідками порушення грошового зобов`язання, що спрямовано на встановлення балансу між мірою відповідальності і дійсного (а не можливого) збитку, що завданий правопорушенням, а також проти зловживання правом.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною (частина 2 статті 224 Господарського кодексу України).

При цьому, обов`язково варто розмежовувати вимоги про стягнення основної суми боргу і збитків. Аналіз судової практики дає підстави для висновку про недопустимість ототожнення збитків з несплаченими за товар грошовими сумами, які іменуються заборгованістю.

Цивільні та господарські відносини у країні ґрунтуються на засадах справедливості, добросовісності, розумності як складових елементів принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми в якості неустойки спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором (Постанова Верховного Суду від 21 жовтня 2019 року по справі №910/1005/19).

Зваживши на фактичні обставини спору, поведінку відповідача у спірних правовідносинах, взявши до уваги інтереси обох сторін, з огляду на приписи статей 253, 509, 525, 526, 549, 551, 610, 611, 627, 629 Цивільного кодексу України та статей 231-233 Господарського кодексу України, з метою уникнення зупинення роботи підприємства відповідача, спираючись на принципи справедливості та розумності, суд дійшов висновку про доцільність зменшення розміру пені на 90 %, а саме до суми у розмірі 908,26 грн у зв`язку з порушенням відповідачем своїх договірних зобов`язань.

Щодо стягнення із відповідача заявлених позивачем суми інфляційних втрат у розмірі 2851,20 грн та 3% річних у розмірі 2092,71 грн, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Аналіз зазначеної статті вказує на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов`язання.

Разом з тим за частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості, а частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Справедливість, добросовісність, розумність належать до загальних засад цивільного законодавства, передбачених статтею 3 Цивільного кодексу України, які обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин.

Ці загальні засади втілюються у конкретних нормах права та умовах договорів, регулюючи конкретні ситуації таким чином, коли кожен з учасників відносин зобов`язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов`язки, захищати власні права та інтереси, а також дбати про права та інтереси інших учасників, передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам і інтересам інших осіб, закріпляти можливість адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу.

Зокрема, загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. Цій меті, насамперед, слугує стягнення збитків. Розмір збитків в момент правопорушення, зазвичай, ще не є відомим, а дійсний розмір збитків у більшості випадків довести або складно, або неможливо взагалі.

З метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному порівняно зі стягненням збитків порядку, і ця спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків.

Наприклад, такими правилами є правила про неустойку, передбачені статтями 549-552 Цивільного кодексу України. Для того щоб неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було б передбачити. Якщо неустойка стягується понад збитки (частина 1 статті 624 Цивільного кодексу України), то вона також не є каральною санкцією, а має саме компенсаційний характер.

Така неустойка стягується не понад дійсні збитки, а лише понад збитки у доведеному розмірі, які, як правило, є меншими за дійсні збитки. Для запобігання перетворенню неустойки на каральну санкцію суд має застосовувати право на її зменшення. Тож право суду на зменшення неустойки є проявом принципу пропорційності у цивільному праві.

Водночас закріплений законодавцем принцип можливості обмеження свободи договору в силу загальних засад справедливості, добросовісності, розумності може бути застосований і як норма прямої дії, як безпосередній правовий засіб врегулювання прав та обов`язків у правовідносинах.

Главою 24 Господарського кодексу України загальні засади відповідальності учасників господарських відносин врегульовано таким чином, що господарсько-правова відповідальність передбачена за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Тож справедливість, добросовісність, розумність як загальні засади цивільного законодавства є застосовними у питаннях застосування господарсько-правової відповідальності.

За частиною 2 статті 216 Господарського кодексу України застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Господарсько-правова відповідальність базується на принципах, згідно з якими: потерпіла сторона має право на відшкодування збитків незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; передбачена законом відповідальність виробника (продавця) за недоброякісність продукції застосовується також незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; сплата штрафних санкцій за порушення зобов`язання, а також відшкодування збитків не звільняють правопорушника без згоди другої сторони від виконання прийнятих зобов`язань у натурі; у господарському договорі неприпустимі застереження щодо виключення або обмеження відповідальності виробника (продавця) продукції (частина 3 статті 216 Господарського кодексу України).

За частинами 1 та 2 статті 217 Господарського кодексу України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань.

Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.

Згідно статті 611 та частини 3 статті 692, статті 625 Цивільного кодексу України, яка регулює відповідальність за порушення грошового зобов`язання, стягувана позивачем з відповідача сума річних у визначеному за договором розмірі від несплаченої заборгованості є відповідальністю сторони господарського договору за допущене нею правопорушення у сфері господарювання.

Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Подібні висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц. Суд зауважує, що відповідна позиція Великої Палати Верховного Суду inter alia вказує на однопорядковість правової природи трьох процентів річних та інфляційних нарахувань, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України.

Звертаючись з вимогою про стягнення процентів річних та інфляційних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, позивач також не повинен доводити розмір дійсних майнових втрат, яких він зазнав. Тому оцінка таких втрат кредитора, пов`язаних із затримкою розрахунку, не має на меті встановлення точного їх розміру.

Відповідно до частини 1 статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

З огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18 березня 2020 року у справі 902/417/18 дійшла висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання. При цьому суд враховує усталений в практиці Верховного Суду підхід щодо однопорядковості правової природи трьох процентів річних та інфляційних нарахувань, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, як особливих видів відповідальності й вважає необхідним застосувати mutatis mutandis правову позицію щодо припустимості зменшення за рішенням суду процентів річних, викладену в постанові від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18, також і до інфляційних нарахувань. При цьому суд також враховує засади розумності та справедливості (пункт 6 статті 3 Цивільного кодексу України), які послідовно оцінюються в практиці Верховного Суду як фундаментальні принципи, норми прямої дії, які визначають зміст усіх інших норм цивільного законодавства та підходи до їх тлумачення і застосування (постанова Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 18 квітня 2022 року у справі № 520/1185/16-ц, постанова Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 04 серпня 2022 року у справі № 607/5148/20 тощо). З цих причин, зокрема, суд не вважає розумним та справедливим покладати на відповідача в конкретних умовах спірної правової ситуації, що дають підстави для зменшення як неустойки, так і трьох процентів річних, що підлягають стягненню з відповідача, тягар сплати повної суми інфляційних нарахувань, природа яких як особливого виду відповідальності нічим кардинально не відрізняється від трьох процентів річних.

За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача суми інфляційних збитків та 3% річних слід задовольнити частково, зменшити розмір цих нарахувань та стягнути з відповідача суми інфляційних втрат в розмірі 285,12 грн та 3% річних в розмірі 209,27 грн.

Згідно статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. За змістом статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (стаття 77 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Отже, враховуючи фактичні обставини справи та наведені норми законодавства, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується статтею 129 Господарського процесуального кодексу України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином на відповідачів покладається судовий збір у розмірі 5553,04 грн.

На підставі викладеного та керуючись статтями 1-5, 10, 11, 12, 20, 41-46, 73-80, 86, 123, 129, 183, 194, 195, 196, 201, 208-210, 217, 218, 219, 220, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "ПРОЛІСОК 2010" (61145, м. Харків, вул. Космічна, буд. 12, код ЄДРПОУ 39617651) на користь Приватного підприємства ОХОРОННЕ АГЕНТСТВО "Р-4" (62416, Харківська область, Харківський район, смт. Пісочин, вул. Некрасова, буд. 11, код ЄДРПОУ 34566985) заборгованість за договором № 23/11 про надання охоронних послуг на території будівельного майданчика житлового кварталу по проспекту Льва Ландау (колишній проспект П`ятдесятиріччя СРСР) ріг проспекту Героїв Харкова (колишній проспект Московський) в м. Харкові (ЖК "Пролісок") від 01 листопада 2023 року на загальну суму 370202,65 грн, яка складається з 368800,00 грн основного боргу, 908,26 грн пені, 285,12 грн інфляційних втрат та 209,27 грн 3% річних за користування коштами та 5553,04 грн судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В частині стягнення з Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "ПРОЛІСОК 2010" 20000,00 грн основного боргу провадження по справі закрити.

В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення відповідно до статей 256, 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням пункту 17.5 Перехідних положень Кодексу.

Повне рішення складено "30" січня 2025 р.

СуддяП.В. Хотенець