Постанова

від 17.12.2024 по справі 916/2932/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2024 року

м. Київ

cправа № 916/2932/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Дроботової Т. Б. - головуючого, Багай Н. О., Чумака Ю. Я.,

секретар судового засідання - Денисюк І. Г.,

представники учасників справи:

позивача - Шевченко В. В.,

відповідача - Біллерис Ю. О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства "СЕНС БАНК"

на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 30.07.2024 (судді: Богацька Н. С. - головуючий, Діброва Г. І., Ярош А. І.) та рішення Господарського суду Одеської області від 26.01.2024 (суддя Волков Р. В.) у справі

за первісним позовом Акціонерного товариства "СЕНС БАНК"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ю-ГАЗ"

про розірвання договорів,

та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ю-ГАЗ"

до Акціонерного товариства "Сенс Банк"

про стягнення 127 074 274,07 грн,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст і підстави позовних вимог

1.1. У квітні 2023 року Акціонерне товариство "СЕНС БАНК" (далі - АТ "СЕНС БАНК"; Банк) звернулося до Господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮГ-ГАЗ" (після перейменування - Товариство з обмеженою відповідальністю "Ю-ГАЗ", далі - ТОВ "Ю-ГАЗ") про розірвання укладених між сторонами договорів, а саме:

- форвардного контракту без поставки базового активу від 07.10.2021 № Ф-29/2020-37/БП (далі - форвардний контракт від 07.10.2021);

- форвардного контракту без поставки базового активу від 11.10.2021 № Ф-29/2020-38/БП (далі - форвардний контракт від 11.10.2021);

- форвардного контракту без поставки базового активу від 12.10.2021 № Ф-29/2020-39/БП (далі - форвардний контракт від 12.10.2021).

1.2. Позовні вимоги з посиланням на положення статті 652 Цивільного кодексу України обґрунтовані істотною зміною обставин, якими є повномасштабна військова агресія Російської Федерації проти України, заборона певних видів банківської (господарської) діяльності позивача, встановлена постановою Кабінету Міністрів України від 03.03.2022 № 187 та різке збільшення курсу долара США по відношенню до гривні після військової агресії. Позивач вважає, що у цьому випадку порушуються майнові інтереси сторін, у результаті чого позивач позбавлений того, на що він розраховував при укладенні спірних договорів.

1.3. ТОВ "Ю-ГАЗ", заперечуючи проти позовних вимог, вказувало, зокрема на те, що курс гривні до долара США за період з 2013 по 2021 рік неодноразово різко змінювався. Виконання таких угод відповідно до умов форвардних контрактів не спричиняє збитків для Банку, а відмова від виконання зобов`язань перед клієнтами за такими угодами призводить до суттєвих прибутків Банку та, відповідно, збитків для клієнта. Дані нормативу достатності регуляторного капіталу банку свідчать про те, що Банк в межах значень регулятивного капіталу мав змогу та був зобов`язаний виконати спірні форвардні контракти та сплатити ТОВ "Ю-ГАЗ" грошові кошти.

1.4. У серпні 2023 року до суду надійшла зустрічна позовна заява ТОВ "Ю-ГАЗ" до АТ "СЕНС БАНК", яку прийнято до спільного розгляду з первісним позовом згідно з ухвалою Господарського суду Одеської області від 25.08.2023, в якій ТОВ "Ю-ГАЗ" просило стягнути з АТ "СЕНС БАНК":

- суму результату за форвардним контрактом без поставки базового активу від 07.10.2021 № Ф-29/2020-37/БП у загальному розмірі 39 527 500,00 грн, 3% річних 805 711,23 грн, інфляційні втрати у сумі 1 850 125,31 грн;

- суму результату за форвардним контрактом без поставки базового активу від 11.10.2021 № Ф-29/2020-38/БП у загальному розмірі 39 286 000,00 грн, 3% річних 781 414,68 грн, інфляційні втрати у сумі 1 552 949,01 грн;

- суму результату за форвардним контрактом без поставки базового активу від 12.10.2021 № Ф-29/2020-39/БП у загальному розмірі 39 721 500,00 грн, 3% річних 832 519,11 грн, інфляційні втрати у сумі 1 859 205,68 грн.

1.5. Зустрічні позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Банком прийнятих на себе зобов`язань за форвардними контрактами щодо повної та своєчасної сплати сум результату за цими контрактами.

1.6. АТ "СЕНС БАНК", заперечуючи проти задоволення зустрічного позову, вказувало також на те, що згідно з рішенням Національного банку України "Про обмеження здійснення окремих видів здійснюваних АТ "СЕНС БАНК" операцій" від 27.02.2023, Банк обмежений у можливості виконання зобов`язань перед ТОВ "Ю-ГАЗ" на строк до 01.04.2024, оскільки останнє відповідно до рішення правління Банку від 10.05.2023 включено до переліку пов`язаних з банком осіб.

2. Короткий зміст оскаржуваного судового рішення у справі

2.1. Рішенням Господарського суду Одеської області від 26.01.2024, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 30.07.2024, у задоволенні первісного позову відмовлено, зустрічний позов задоволено повністю, стягнуто з АТ "СЕНС БАНК" на користь ТОВ "Ю-ГАЗ" суму результату за форвардними контрактами, а також нараховані на цю суму 3% річних та інфляційні втрати.

2.2. Суди виходили з такого:

- форвардні договори укладаються саме з метою мінімізації ризиків національних імпортерів та експортерів, пов`язаних із валютними коливаннями. Настання такого ризику (задля уникнення якого було укладено форвардний договір/контракт) не може вважатись істотною зміною обставин, оскільки при укладенні такого договору сторони передбачали коливання курсу валют та саме для мінімізації наслідків такого коливання і укладались спірні правочини. Таким чином, у момент укладення спірних форвардних контрактів сторони виходили з того, що така зміна обставин (зміна курсу валют) настане, та в залежності від того, в який бік таке коливання відбулось в певну визначену сторонами дату, у сторін виникали права та обов`язки (у разі укріплення гривні, відповідач повинен був сплачувати кошти банку, а у разі девальвації - банк повинен був виплачувати кошти відповідачу).;

- спірні форвардні контракти не передбачали встановлення розміру максимального допустимого перевищення зміни між курсами валют - курсом переоцінки та ціною виконання (курсом виконання);

- постановою Національного банку України "Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану" від 24.02.2022 не було введено обмежень на здійснення операцій з виконання форвардних контрактів на купівлю іноземної валюти без поставки базового активу;

- наслідки повномасштабної військової агресії стосуються в рівній мірі як позивача, так і відповідача;

- згідно з висновком експерта, складеного на замовлення відповідача, основні економічні показники ліквідності та платоспроможності Банка, виражені через розмір регулятивного капіталу та економічні нормативи, що є обов`язковими до виконання всіма банками, характеризують його ліквідним та платоспроможним станом на дати фіксингу/валютування - 06.12.2022, 13.12.2022, 19.12.2022 за спірними форвардними контрактами, а отже, здатним своєчасно і в повному обсязі розраховуватися за своїми зобов`язаннями. Документально підтверджується фінансова можливість Банка перерахувати на користь ТОВ "Ю-ГАЗ" суми позитивного результату за спірними форвардними контрактами як на дату валютування за кожним спірним форвардним контрактом, так і дату подання зустрічного позову 21.08.2023 у даній справі;

- наведені Банком обставини та надані докази в сукупності не свідчать про істотну зміну обставин після укладення спірних форвардних контрактів.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги

3.1. Не погоджуючись з постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 30.07.2024 та рішенням Господарського суду Одеської області від 26.01.20024, АТ "СЕНС БАНК" у касаційній скарзі просить їх скасувати та передати справу на новий розгляд, обґрунтовуючи підстави для касаційного оскарження судових рішень посиланням на пункти 1, 2, 3, 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

Скаржник зазначає таке:

- суд апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові застосував норми статті 652 Цивільного кодексу України без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 31.08.2022 у справі № 910/15264/21;

- для правильного вирішення спору в справі існує необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні, а саме від висновку щодо застосування норми частини 1 статті 652 Цивільного Кодексу України, викладеного у постанові Верховного Суду від 18.09.2020 у справі № 916/4693/15, згідно з яким "обставини зміни політичної, економічної ситуації в країні, коливання курсу іноземної валюти стосовного національної валюти України є комерційними ризиками сторін договору, не є істотною зміною обставин у розумінні частини 1 статті 652 Цивільного кодексу України";

- відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування частин 1 та 2 статті 652 Цивільного кодексу України у подібних правовідносинах, а саме висновок про те, чи означає істотна зміна обставин таку зміну обставин, що свідчить про неможливість виконання стороною своїх зобов`язань за договором, та чи пов`язує цивільне законодавство застосування такої підстави для зміни або розірвання договору як істотна зміна обставин лише з неможливістю виконання стороною договору без зміни чи розірвання останнього;

- судові рішення в цій справі оскаржуються також з підстав, передбачених пунктом 3 частини 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України, оскільки суд апеляційної інстанції необґрунтовано відхилив клопотання Банку про призначення судової економічної експертизи, поданого на стадії апеляційного розгляду справи.

3.2. ТОВ "ЮГ-ГАЗ" у відзиві на касаційну скаргу просить відмовити в її задоволенні з підстав, наведених у відзиві, вказуючи, зокрема на те, що посилаючись на необхідність відступити від висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 18.09.2020 у справі № 916/4693/15 про те, що обставини зміни політичної, економічної ситуації в країні, коливання курсу іноземної валюти стосовно національної валюти України є комерційними ризиками сторін договору не є істотною зміною обставин у розумінні частини 1 статті 652 Цивільного кодексу України, оскільки вони були зроблені до повномасштабного вторгнення рф на територію України, скаржник не звертає увагу на те, що військова агресія рф проти України є на всій території України та її впливу зазнали всі регіони та юридичні особи, проте без належного обґрунтування неможливості виконання зобов`язань саме через військову агресії рф за певним договором сторона позбавляється права посилатися на неї як на підставу неможливості виконання зобов`язань чи зміни істотних умов, якими сторони керувалися під час укладання правочину є недопустимим.

Також скаржник посилається на те, що судом апеляційної інстанції в порушення вимог процесуального законодавства безпідставно залишено без задоволення клопотання про призначення судової економічної експертизи на стадії апеляційного розгляду, проте за приписами процесуального законодавства призначення судової експертизи на стадії апеляційного провадження можливе, якщо суд першої інстанції необґрунтовано відмовив у призначенні такої експертизи. Водночас, позивач за первісним позов взагалі не звертався до суду першої інстанції з відповідним клопотанням про призначення судової експертизи. Всі обставини справи були відомі під час розгляду справи у суді першої інстанції, на час розгляду судом апеляційної інстанції не з`явилися жодні нові обставини, як можна було б вважати підставою для проведення експертизи.

Щодо доводів скаржника про необхідність формування висновку Верховного Суду щодо застосування норм частин 1, 2 статті 652 Цивільного кодексу України, товариство акцентує увагу на тому, що закон пов`язує можливість розірвання договору безпосередньо не з наявністю істотної зміни обставин, а з наявністю чотирьох умов, визначених частиною 2 вказаної норми при істотній зміні обставин. Відсутність хоча б однієї з умов тягне за собою відмову у задоволенні позову у зв`язку з недоведеністю таких позовних вимог.

Суди попередніх інстанцій установили, що Банком не доведено наявність всіх чотирьох умов, з якими закон пов`язує можливість розірвання договору на підставі статті 652 Цивільного кодексу України.

У той же час, правовий висновок щодо застосування положень статті 652 Цивільного кодексу України міститься у постановах Верховного Суду від 27.02.2018 у справі № 910/5110/17, від 23.07.2019 у справі № 910/13249/17 і вказаний висновок є чітким, зрозумілим і однозначним, і суд касаційної інстанції не вбачає підстав відступати від викладеного висновку.

Щодо доводів скаржника про неврахування судами правового висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 31.08.2022 у справі № 910/15264/21, то у цьому випадку досліджувалися обставин невиконання умов договору, у зв`язку з настанням/ненастанням форс-мажорних обставин, наявністю причинно-наслідкового зв`язку між обставинами непереборної сили та неможливістю належного виконання зобов`язання. При цьому предметом позову у справі № 910/15264/21 було внесення змін до договору поставки, укладеного на підставі Закону України "Про публічні закупівлі", з підстав настання форс-мажорних обставин.

4. Розгляд касаційної скарги і позиція Верховного Суду

4.1. Заслухавши суддю-доповідача, представників учасників справи, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі та запереченнях на неї, перевіривши у межах розумних процесуальних строків правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права в межах касаційної скарги та у розумні строки, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити частково з огляду на таке.

4.2. Суди попередніх інстанцій установили, що 02.03.2020 між Акціонерним товариством "АЛЬФА-БАНК" (після перейменування - в АТ "СЕНС БАНК") та ТОВ "Ю-ГАЗ" (Клієнт) укладено Генеральну угоду про загальні умови та порядок здійснення операцій на умовах форвард № Ф-29/2020 (далі - Генеральна угода), за умовами пункту 1.1 якої з урахуванням умов договору на комплексе банківське обслуговування суб`єкта господарювання від 06.08.20018 № 270171 Банк зобов`язується здійснювати для Клієнта операції з купівлі-продажу іноземної валюти на умовах "форвард" згідно з форвардним контрактом, умови якого передбачають виконання операцій пізніше, ніж на другий день після укладення форвардного контракту.

За змістом пункту 3.2 Генеральної угоди форвардний контракт повинен містити всі погоджені сторонами істотні умови операції на умовах "форвард". Попереднє погодження істотних умов форвардного контракту здійснюється шляхом переговорів уповноважених представників сторін.

Якщо дата здійснення платежів, передбачених кожним окремим форвардним контрактом, не є банківським днем, то такий платіж виконується в перший за ним банківський день (пункт 3.4 Генеральної угоди).

Пунктом 6.1 Генеральної угоди передбачено, що при настанні дати фіксингу, зазначеної у форвардному контракті без поставки базового активу, Банк розраховує курс фіксингу, згідно якого розраховується сума еквіваленту базового активу угоди та розраховується позитивний або негативний результат за певним форвардним контрактом для кожної із сторін. Результатом за форвардним контрактом (R) є різниця між сумою еквіваленту базового активу угоди по ціні виконання (форвардному курсу) (EFrwd) і сумою еквіваленту базового активу угоди про курсу фіксингу (Efix).

R=EFrwd-Efix

При купівлі Клієнтом базового активу (валюти): - R0 - клієнт оплачує Банку суму R;

При продажі базового активу (валюти):- R>0 - Банк зараховує клієнту суму R на поточний рахунок; - R

Відповідно до пункту 6.2 Генеральної угоди в дату фіксингу Банк відправляє Клієнту інформаційне повідомлення згідно з додатком № 7 до цієї Генеральної угоди, де зазначається курс фіксингу, результат за форвардним контрактом (R) та повідомляє про необхідність забезпечення на поточному рахунку результату за форвардним контрактом (R), якщо за результатом по операції клієнт повинен оплатити банку суму R.

Пунктом 6.3 Генеральної угоди визначено, що при настанні дати валютування (дати розрахунків) за певною операцією на умовах "форвард" без поставки базового активу:

- у разі позитивного результату від операції для Клієнта Банк перераховує клієнту на вказаний у форвардному контракті поточний рахунок суму результату за форвардним контрактом (R);

- у разі негативного результату від операції для Клієнта, Клієнт повинен не пізніше 13:00 сплатити банку або з метою подальшого договірна списання забезпечити наявність суми R, що зазначена у Додатку № 7 до цієї Генеральної угоди щодо відповідної операції на умовах "форвард", на своєму поточному рахунку або транзитному рахунку банку.

Генеральна угода набуває чинності з дати її підписання сторонами і скріплення печатками сторін, якщо це вимагає законодавство або внутрішні положення сторін, та діє до повного виконання сторонами взятих на себе згідно Генеральної угоди зобов`язань (пункт 11.1 Генеральної угоди).

Пунктом 11.2 Генеральної угоди встановлено, що кожна із сторін має право розірвати цю Генеральну угоду відповідно до чинного законодавства, письмово попередивши іншу сторону не пізніше ніж за 20 банківських днів до передбаченої дати розірвання.

Згідно з 11.3 Генеральної угоди форвардні контракти, укладені на підставі цієї Генеральної угоди і не виконані на день її розірвання, продовжують діяти і регулюються відповідними положеннями цієї Генеральної угоди до моменту належного виконання сторонами зобов`язань за такими форвардними контрактами або їх припинення з інших підстав.

4.3. Суди установили, що на підставі вказаної Генеральної угоди між АТ "СЕНС БАНК" та ТОВ "Ю-ГАЗ" укладені три форвардні контракти без поставки базового активу (далі - форвардні контракти):

1) від 07.10.2021 № Ф-29/2020-37/БП, згідно з яким: Умови операції на умовах "форвард": - Валютна пара (код валюти / код валюти): USD/UAH; - Вид контракту - купівля; - Базовий актив угоди (назва валюти) - долари США; - Сума базового активу 5 000 000 доларів США; - Ціна виконання (курс) - 28,6631; - Сума еквіваленту базового активу угоди - 143 315 500 грн; - Дата фіксингу та дата валютування - 13.12.2022. Умови форвардного покриття: - Розмір максимального допустимого перевищення зміни між курсами валют - курсом переоцінки та ціною виконання (курсом виконання) - не застосовується.

2) від 11.10.2021 № Ф-29/2020-38/БП, згідно якого: Умови операції на умовах "форвард": - Валютна пара (код валюти / код валюти): USD/UAH; - Вид контракту - купівля; - Базовий актив угоди (назва валюти) - Долари США; - Сума базового активу - 5 000 000 доларів США; - Ціна виконання (курс) - 28,7114; - Сума еквіваленту базового активу угоди - 143 557 000 грн. - Дата фіксингу та дата валютування - 19.12.2022. Умови форвардного покриття: - Розмір максимального допустимого перевищення зміни між курсами валют - курсом переоцінки та ціною виконання (курсом виконання) - не застосовується.

3) від 12.10.2021 № Ф-29/2020-39/БП, згідно з яким: Умови операції на умовах "форвард": - Валютна пара (код валюти / код валюти): USD/UAH; - Вид контракту - купівля; - Базовий актив угоди (назва валюти) - Долари США; - Сума базового активу - 5 000 000 доларів США; - Ціна виконання (курс) - 28,6243; - Сума еквіваленту базового активу угоди - 143 121 500 грн. - Дата фіксингу та дата валютування - 06.12.2022. Умови форвардного покриття: - Розмір максимального допустимого перевищення зміни між курсами валют - курсом переоцінки та ціною виконання (курсом виконання) - не застосовується.

4.4. Також суди установили, що АТ "СЕНС БАНК" листом від 27.10.2022 вих. № 47199-52 звернулося до ТОВ "Ю-ГАЗ" з повідомленням про неможливість виконання спірних форвардних контрактів та їх одностороннє розірвання, вказуючи на зміну обставин, якими керувались сторони при їх укладенні.

Листом від 01.12.2022 вих. № 53257-33 АТ "СЕНС БАНК" повторно звернулося до ТОВ "Ю-ГАЗ" з проханням розірвати спірні форвардні договори та підписати відповідні додаткові угоди.

ТОВ "Ю-ГАЗ" у листі від 14.12.2022 вих. № 1737 повідомило Банк про відсутність підстав для припинення форвардних контрактів та просило виконати свої зобов`язання.

4.5. Предметом первісного позову у справі, яка розглядається, є вимоги АТ "СЕНС БАНК" про розірвання укладених між сторонами форвардних контрактів від 07.10.2021, від 11.10.2021 та від 12.10.2021 на підставі статті 652 Цивільного кодексу України у зв`язку з істотною зміною обставин.

Частиною 1 статті 652 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Відповідно до частини 2 статті 652 Цивільного кодексу України, якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:

1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;

2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;

3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;

4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Суди попередніх інстанцій з посиланням на правові позиції Верховного Суду, викладені у постановах від 04.04.2018 у справі № 910/12154/16, від 17.04.2018 у справі № 927/763/17, вказали на те, що закон пов`язує можливість розірвання договору безпосередньо не з наявністю істотної зміни обставин, а з наявністю чотирьох умов, визначених частиною 2 статті 652 Цивільного кодексу України, при істотній зміні обставин. Відсутність хоча б однієї з умов тягне за собою відмову у задоволенні позову у зв`язку з недоведеністю таких позовних вимог.

4.6. У постанові Верховного Суду від 16.08.2023 у справі № 910/17639/21 зазначено, що зміна договору у зв`язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом (частина 4 статті 652 Цивільного кодексу України).

Велика Палата Верховного Суду у пунктах 87-89 постанови від 13.07.2022 у справі № 363/1834/17 зазначила, що на стабільність договірних відносин можуть вплинути непередбачувані обставини, що виникають після укладення договору, істотно порушують баланс інтересів сторін і суттєво знижують для кожної з них очікуваний результат договору. Право змінити чи розірвати договір у разі істотної зміни обставин, які були визначальними на час його укладення, направлене на захист сторін договору від настання ще більш несприятливих наслідків, пов`язаних із подальшим його виконанням за існування обставин, що відповідають характеристикам, визначеним у статті 652 Цивільного кодексу України. За загальним правилом у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися, укладаючи договір, його можна змінити чи розірвати за згодою сторін. Можливість такої зміни або розірвання може бути обмежена, коли інше передбачає договір або випливає із суті зобов`язання (абзац1 частини 1 статті 651 Цивільного кодексу України). В абзаці 2 частини 1 статті 652 Цивільного кодексу України встановлено критерій, за яким для зміни чи розірвання договору на підставі цієї статті обставини, якими, укладаючи його, керувалися сторони, мають змінитися настільки, що, якби останні могли це передбачити, то б узагалі не уклали договір чи уклали б його на інших умовах. За відсутності істотної зміни обставин, зокрема за незначної їх зміни або за виникнення труднощів у виконанні договору, які сторони могли розумно передбачити, на підставі статті 652 Цивільного кодексу України договір не можна змінити ні за згодою сторін, ні за рішенням суду.

Істотна зміна обставин, якими сторони керувалися, укладаючи договір, має бути не наслідком поведінки сторін, а бути зовнішньою щодо юридичного зв`язку між ними. Зміна договору у зв`язку з істотною зміною обставин за рішенням суду, виходячи з принципу свободи договору (пункт 3 частини 1 статті 3, частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України), є винятковим заходом.

Для застосування судом відповідного повноваження потрібна як сукупність чотирьох умов, визначених у частині 2 статті 652 Цивільного кодексу України, так і встановлення того, що розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом (частина 4 статті 652 вказаного Кодексу), тобто що таке розірвання буде необґрунтованим згідно з принципом "найменших негативних наслідків" для сторін договору (п.90 постанови Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 у справі № 363/1834/17, постанови Верховного Суду від 12.09.2019 у справі № 910/17469/18 (пункти 41,42), від 19.11.2019 у справі № 910/9859/18 (пункти 37, 41 - 44), від 25.02.2020 у справі № 922/2279/19 (пункти 8.8 - 8.12), від 19.07.2022 у справі № 910/14155/21 (п.8)).

У постанові Верховного Суду від 31.08.2022 у справі № 910/15264/21 зазначено, що надзвичайними є ті обставини, настання яких не очікується сторонами при звичайному перебігу справ. Під надзвичайними можуть розумітися такі обставини, настання яких добросовісний та розумний учасник правовідносин не міг очікувати та передбачити при прояві ним достатнього ступеня обачливості.

Невідворотними є обставини, настанню яких учасник правовідносин не міг запобігти, а також не міг запобігти наслідкам таких обставин навіть за умови прояву належного ступеня обачливості та застосуванню розумних заходів із запобігання таким наслідкам. Ключовим є те, що непереборна сила робить неможливим виконання зобов`язання в принципі, незалежно від тих зусиль та матеріальних витрат, які сторона понесла чи могла понести (п.38 постанови Верховного Суду від 21.07.2021 у справі №912/3323/20), а не лише таким, що викликає складнощі, або є економічно невигідним.

На відміну від форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), які роблять неможливим виконання зобов`язання в принципі, істотна зміна обставин є оціночною категорією, яка полягає у розвитку договірного зобов`язання таким чином, що виконання зобов`язання для однієї зі сторін договору стає більш обтяженим, ускладненим, наприклад, у силу збільшення для сторони вартості виконуваного або зменшення цінності отримуваного стороною виконання, чим суттєво змінюється рівновага договірних стосунків, призводячи до неможливості виконання зобов`язання.

Подібний висновок наведений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2019 у справі № 910/15484/17 та у постанові Верховного Суду від 21.07.2021 у справі № 912/3323/20.

4.7. Суди попередніх інстанцій установили, що АТ "СЕНС БАНК" листом від 27.10.2022 вих. № 47199-52 зверталося до ТОВ "Ю-ГАЗ" з повідомленням про неможливість виконання спірних форвардних контрактів, вказуючи на зміну обставин, якими керувались сторони при їх укладенні та з листом від 01.12.2022 вих. № 53257-33 з проханням розірвати спірні форвардні договори та підписати відповідні додаткові угоди. ТОВ "Ю-ГАЗ" у листі від 14.12.2022 вих. № 1737 повідомило Банк про відсутність підстав для припинення форвардних контрактів та просило виконати свої зобов`язання.

4.8. Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 3 Цивільного кодексу України справедливість, добросовісність та розумність є загальними засадами цивільного законодавства. Тлумачення вказаної норми свідчить, що загальні засади (принципи) цивільного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, в першу чергу акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад.

Добросовісність - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Тобто цивільний оборот ґрунтується на презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних відносин, які вправі розраховувати саме на таку поведінку інших учасників, яка відповідатиме зазначеним критеріям і уявленням про честь та совість (подібна позиція викладена в постановах Верховного Суду від 11.11.2021 у справі № 910/8482/18 (910/4866/21), від 04.08.2021 у справі № 185/446/18, від 07.10.2020 у справі № 450/2286/16-ц).

4.9. АТ "СЕНС БАНК", звертаючись з позовом до суду, вказувало на те, що 03.03.2022 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 187 "Про забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави Україна у зв`язку з військовою агресією російської федерації" (зі змінами та доповненнями).

Так, для забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави Україна у зв`язку з військовою агресією російської федерації установити до прийняття та набрання чинності Законом України щодо врегулювання відносин за участю осіб, пов`язаних з державою-агресором, мораторій (заборону), зокрема, на виконання, у тому числі в примусовому порядку, грошових та інших зобов`язань, кредиторами (стягувачами) за якими є російська федерація або юридичні особи, створені та зареєстровані відповідно до законодавства України, кінцевим бенефіціарним власником, членом або учасником (акціонером), що має частку в статутному капіталі 10 і більше відсотків, якої є російська федерація, громадянин російської федерації, крім того, що проживає на території України на законних підставах, або юридична особа, створена та зареєстрована відповідно до законодавства російської федерації; або юридичні особи, утворені відповідно до законодавства іноземної держави, кінцевим бенефіціарним власником, членом або учасником (акціонером), що має частку в статутному капіталі 10 і більше відсотків, яких є російська федерація, громадянин російської федерації, крім того, що проживає на території України на законних підставах, або юридична особа, створена та зареєстрована відповідно до законодавства російської федерації, - у випадку виконання зобов`язань перед ними за рахунок коштів, передбачених у державному бюджеті.

АТ "СЕНС БАНК" вказувало на те, що з публічних відомостей вбачається, що частка громадян російської федерації у статутному капіталі становить більше 10 відсотків, що свідчить про мораторій, встановлений постановою Кабінету Міністрів України прийнято постанову № 187.

Однак суди попередніх інстанцій такі доводи позивача залишили поза увагою, обставини щодо зміни правовідносин сторін за спірними контрактами у зв`язку із прийняттям Кабінетом Міністрів України постанови № 187, та введенням вказаною постановою мораторію, який впливає на перебіг грошових та інших зобов`язань за контрактами, не встановлювали, як й не з`ясовували питання стосовно унеможливлення здійснення позивачем основних видів своєї статутної діяльності та наявності обмежень Банку здійснювати відповідну господарську діяльність.

Не надано судами оцінки доводам позивача про прийняття 21.07.2023 Кабінетом Міністрів України постанови № 739 "Про участь держави у виведенні системно важливого банку з ринку" щодо участі держави в особі Міністерства фінансів України у виведенні з ринку системно важливого банку АТ "СЕНС БАНК", що дасть змогу забезпечити подальшу стабільну роботу банку, захист інтересів вкладників й інших кредиторів банку, у зв`язку із застосуванням до власників істотної участі у банку санкцій, та запобігти негативним наслідкам на фінансовому ринку, та не з`ясовано питання щодо наявності/відсутності будь-яких змін (обмежень) у діяльності Банку внаслідок прийняття цієї постанови.

Не надали суди оцінки доводам позивача про те, що в момент укладання форвардних договорів Банк не міг передбачити військову агресію російської федерації проти України, введення військового стану та, як наслідок, законодавчої заборони на здійснення певних видів банківської (господарської) діяльності, що порушує баланс інтересів та не відповідає справедливості, добросовісності та розумності.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що АТ "СЕНС БАНК" визначено системно важливим банком згідно з рішенням Правління Національного банку України від 08.03.2023 № 95-рш, а також критично важливим для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період відповідно до наказу Національного банку України від 17.04.2023 № 377-но.

20.07.2023 Правління Національного банку України прийняло рішення № 248-рш про виведення з ринку системно важливого банку АТ "СЕНС БАНК" і на підставі цього рішення виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб було прийнято рішення про запровадження тимчасової адміністрації в АТ "СЕНС БАНК" та делегування повноважень тимчасового адміністратора Банку з 21.07.2023.

Ураховуючи наведене необхідним є з`ясування питання щодо наявності у цьому випадку обмежень на стягнення з Банку грошових коштів за позовними вимогами ТОВ "Ю-ГАЗ".

Отже, суди обмежившись посиланням на загальний характер обставин щодо початку повномасштабної військової агресії російської федерації проти України та коливання валют, не врахували всіх доводів та доказів сторін і наявних у справі доказів у їх сукупності.

4.10. Щодо підстав для касаційного оскарження судових рішень, колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке.

Оскаржуючи судові рішення у справі з підстави, передбаченої у пункті 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, АТ "СЕНС БАНК" вказувало на застосуванні судами статті 652 Цивільного кодексу України без урахування висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 31.08.2022 у справі № 910/15264/21.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Відповідно до положень пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України касаційний перегляд з указаних мотивів може відбутися за наявності таких складових: (1) суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду; (2) спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

Верховний Суд звертається до постанов Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 11.11.2020 у справі № 753/11009/19, від 27.07.2021 у справі № 585/2836/16-ц, в яких означено, що висновок (правова позиція) - це виклад тлумачення певної норми права (або ряду норм), здійснене Верховним Судом (Верховним Судом України) під час розгляду конкретної справи, обов`язкове для суду та інших суб`єктів правозастосування під час розгляду та вирішення інших справ у разі існування близьких за змістом або аналогічних обставин спору.

Отже, правовим висновком Верховного Суду є висновок щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, сформульований внаслідок казуального тлумачення цієї норми при касаційному розгляді конкретної справи, та викладений у мотивувальній частині постанови Верховного Суду, прийнятої за наслідками такого розгляду, який обов`язковий для суду та інших суб`єктів правозастосування під час розгляду та вирішення інших справ у разі існування близьких за змістом або аналогічних обставин спору.

Підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в обґрунтування мотивувальної частини постанови. Неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права, зокрема, має місце тоді, коли суд апеляційної інстанції, посилаючись на норму права, застосував її інакше (не так, в іншій спосіб витлумачив тощо), ніж це зробив Верховний Суд в іншій справі.

При цьому наявності самих лише висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у певній справі не достатньо, обов`язковою умовою для касаційного перегляду судового рішення є незастосування правових висновків, які мали бути застосовані у подібних правовідносинах у справі, в якій Верховних Суд зробив висновки щодо застосування норми права, з правовідносинами у справі, яка переглядається.

Правові висновки Верховного Суду не мають універсального характеру для всіх без винятку справ, а регулятивний вплив пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, якою передбачено таку підставу касаційного оскарження як застосування судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку, поширюється саме на подібні (аналогічні) правовідносини.

Щодо визначення подібних правовідносин за пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 задля юридичної визначеності у застосуванні приписів процесуального закону, які зобов`язують визначати подібність правовідносин, конкретизувала висновки Верховного Суду щодо тлумачення поняття "подібні правовідносини", що полягає у тому, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

У кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними, а тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що таку подібність суд касаційної інстанції визначає з урахуванням обставин кожної конкретної справи (постанови від 27.03.2018 у справі №910/17999/16 (пункт 32); від 25.04.2018 у справі №925/3/17 (пункт 38); від 16.05.2018 у справі №910/24257/16 (пункт 40); від 05.06.2018 у справі №243/10982/15-ц (пункт 22); від 31.10.2018 у справі №372/1988/15-ц (пункт 24); від 05.12.2018 у справах №522/2202/15-ц (пункт 22) і №522/2110/15-ц (пункт 22); від 30.01.2019 у справі №706/1272/14-ц (пункт 22)). Це врахування слід розуміти як оцінку подібності насамперед змісту спірних правовідносин (обставин, пов`язаних із правами й обов`язками сторін спору, регламентованими нормами права чи умовами договорів), а за необхідності, зумовленої специфікою правового регулювання цих відносин, - також їх суб`єктів (видової належності сторін спору) й об`єктів (матеріальних або нематеріальних благ, щодо яких сторони вступили у відповідні відносини).

У справі № 910/15264/21 (постанова Верховного Суду від 31.08.2022) предметом розгляду судами були позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Захисні технології України" до Міністерства оборони України про внесення змін до договору постачання в частині строку та обсягів виконання зобов`язання з поставки продукції. Верховний Суд, залишаючи без змін постанову суду апеляційної інстанції про відмову у задоволенні позову, виходив із встановлення судом обставин неповідомлення позивачем іншу сторону про виникнення форс-мажорних обставин.

Отже, у справі, на неврахування висновків в якій посилається скаржник, спірні правовідносин виникли через необхідність внесення змін до договору постачання щодо строків через виникнення форс-мажорних обставин, у той час, як у справі АТ "СЕНС БАНК" заявлені позовні вимоги про розірвання договору у зв`язку з істотною зміною обставин, а тому Верховний Суд відхиляє помилкові доводи скаржника про те, що оскаржувані судові рішення у справі № 916/2932/23 ухвалені без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах у справі № 910/15264/21, оскільки зазначені справи не є релевантними (подібними) до справи, що розглядається.

4.11. Оскаржуючи судові рішення у справі з підстави, передбаченої у пункті 2 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, скаржник вважає за необхідне відступити від щодо застосування норми частини 1 статті 652 Цивільного Кодексу України, викладеного у постанові Верховного Суду від 18.09.2020 у справі № 916/4693/15, згідно з яким "обставини зміни політичної, економічної ситуації в країні, коливання курсу іноземної валюти стосовного національної валюти України є комерційними ризиками сторін договору, не є істотною зміною обставин у розумінні частини 1 статті 652 Цивільного кодексу України".

За змістом пункту 2 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.

Отже, відповідно до положень пункту 2 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України касаційний перегляд з указаних мотивів може відбутися за наявності таких складових: (1) суд апеляційної інстанції застосував норму права у подібних правовідносинах з урахуванням висновку Верховного Суду, викладеного у постанові; (2) скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від такого висновку.

Відступленням від висновку є повна відмова Верховного Суду від свого попереднього висновку на користь іншого або ж конкретизація попереднього висновку із застосуванням відповідних способів тлумачення юридичних норм (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2018 у справі № 823/2042/16).

Обґрунтованими підставами для відступу від уже сформованої правової позиції Верховного Суду є, зокрема: 1) зміна законодавства (існують випадки, за яких зміна законодавства не дозволяє суду однозначно дійти висновку, що зміна судової практики можлива без відступу від раніше сформованої правової позиції); 2) ухвалення рішення Конституційним Судом України; 3) нечіткість закону (невідповідності критерію "якість закону"), що призвело до різного тлумаченням судами (палатами, колегіями) норм права; 4) винесення рішення ЄСПЛ, висновки якого мають бути враховані національними судами; 5) зміни у праворозумінні, зумовлені: розширенням сфери застосування певного принципу права; зміною доктринальних підходів до вирішення складних питань у певних сферах суспільно-управлінських відносин; наявністю загрози національній безпеці; змінами у фінансових можливостях держави.

Отже, причинами для відступу можуть бути вади попереднього рішення чи групи рішень (їх неефективність, неясність, неузгодженість, необґрунтованість, незбалансованість, помилковість); зміни суспільного контексту. Водночас, з метою забезпечення єдності та сталості судової практики для відступу від висловлених раніше правових позицій Верховного Суду суд повинен мати ґрунтовні підстави: попередні рішення мають бути помилковими, неефективними чи застосований у цих рішеннях підхід повинен очевидно застаріти внаслідок розвитку в певній сфері суспільних відносин або їх правового регулювання. Такий правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду у постанові від 04.09.2018 у справі № 823/2042/16, який є сталим і послідовним щодо причин для відступу.

Слід також зазначити, що Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у пункті 70 рішення від 18.01.2001 у справі "Чепмен проти Сполученого Королівства" (Chapman v. the United Kingdom) наголосив на тому, що в інтересах правової визначеності, передбачуваності та рівності перед законом він не повинен відступати від попередніх рішень за відсутності належної для цього підстави. Причинами для відступу можуть бути вади попереднього рішення чи групи рішень (їх неефективність, неясність, неузгодженість, необґрунтованість, незбалансованість, помилковість); зміни суспільного контексту.

Проте, звертаючись з касаційною скаргою на підставі пункту 2 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, скаржник вмотивовано не обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у вказаних ним постановах Верховного Суду, не навів змістовного обґрунтування мотивів і причин такого відступлення, а також не навів вагомих та достатніх аргументів, які б свідчили про помилковість такого висновку. Касаційна скарга не містить фундаментальних обґрунтувань щодо підстави необхідності і причин для відступу від правової позиції, яка міститься у постанові Верховного Суду від 18.09.2020 у справі № 916/4693/15. Посилання скаржника на приписи пункту 2 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України є загальними, абстрактними, містять ознаки формального характеру та незгоду з висновками судів попередніх інстанцій, які були зазначені в оскаржуваних у даній справі судових рішеннях.

4.12. Щодо оскарження АТ "СЕНС БАНК" судових рішень у справі з підстави, передбаченої у пункті 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України у зв`язку з відсутністю висновку Верховного Суду щодо питання застосування частин 1 та 2 статті 652 Цивільного кодексу України у подібних правовідносинах, а саме висновку про те, чи означає істотна зміна обставин таку зміну обставин, що свідчить про неможливість виконання стороною своїх зобов`язань за договором, та чи пов`язує цивільне законодавство застосування такої підстави для зміни або розірвання договору як істотна зміна обставин лише з неможливістю виконання стороною договору без зміни чи розірвання останнього, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до приписів пункту 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

Необхідним є з`ясування відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, та наявність/відсутність подібності правовідносин та наявність/відсутність неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Положення пункту 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України спрямовані на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію правовідносин, та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору.

Водночас у наведеному випадку скаржник не обґрунтував необхідності формування єдиної правозастосовчої практики щодо застосування таких норм для правильного вирішення спору у подібних правовідносинах, натомість його аргументи фактично ґрунтуються на власних запереченнях висновків судів, покладених в основу судових рішень та стосуються виключно незгоди із встановленими судами обставинами справи. Проте з огляду на визначені у статті 300 Господарського процесуального кодексу України межі розгляду справи судом касаційної інстанції переоцінка доказів та встановлення по новому обставин справи не належить до повноважень Верховного Суду, а отже, відповідні доводи не є належним обґрунтуванням необхідності формування Верховним Судом висновку щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах.

4.13. Як свідчать матеріали справи, суди попередніх інстанцій, задовольняючи зустрічні позовні вимоги ТОВ "Ю-ГАЗ" про стягнення з АТ "СЕНС БАНК" суму результату за форвардними контрактами, а також нараховані на цю суму 3% річних та інфляційні втрати, з посиланням на пункти 6.1-6.3 Генеральної угоди, положень статей 530, 610, 625 Цивільного кодексу України, установивши настання дати фіксингу та дати валютування, дійшли висновку про обґрунтованість позовних вимог за зустрічним позовом.

Крім того суди посилалися на наданий ТОВ "Ю-ГАЗ" висновок експерта від 14.11.2023 за вих. № 14/11-2023, згідно з яким основні економічні показники ліквідності та платоспроможності, виражені через розмір регулятивного капіталу та економічні нормативи АТ "СЕНС БАНК", що є обов`язковими до виконання всіма банками, характеризують його ліквідним та платоспроможним станом на дати фіксингу/валютування - 06.12.2022, 13.12.2022, 19.12.2022, за спірними форвардними контрактами укладеними в рамках Генеральної угоди, а отже, здатним своєчасно і в повному обсязі розраховуватися за своїми зобов`язаннями.

4.14. АТ "СЕНС БАНК" у касаційній скарзі також вказувало на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального законодавства та безпідставне відхилення клопотання товариства про призначення судово-економічної експертизи для правильного вирішення зустрічного позову ТОВ "Ю-ГАЗ" щодо стягнення грошових коштів.

Суд апеляційної інстанції відхиляючи клопотання АТ "СЕНС БАНК" про призначення експертизи вказав на те, що Банк в процесі розгляду справи в суді першої інстанції жодного разу не заявляв клопотання про проведення у справі судової економічної експертизи та жодного разу не повідомляв суд про неможливість замовлення експертного висновку у встановлений законом строк, з метою встановлення судом додаткового строку для подання вказаного доказу.

Суд вказав на те, що проведення у даному випадку судової експертизи фактично буде мати наслідком залучення до матеріалів даної справи нового доказу (висновку експерта), який не існував на момент прийняття оскаржуваного рішення суду першої інстанції.

4.15. Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 42 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право подавати заяви та клопотання.

За змістом частини 1 статті 99 Господарського процесуального кодексу України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.

Питання про призначення судової експертизи повинно вирішуватися лише після ґрунтовного вивчення обставин справи і доводів сторін щодо необхідності такого призначення (постанови Верховного Суду від 24.01.2018 у справі № 907/425/16 та у справі № 917/50/17).

Відповідно до частини 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

4.16. Як вже зазначалося, у пункті 6.1 Генеральної угоди при настанні дати фіксингу, зазначеної у форвардному контракті передбачений порядок розрахунку курс фіксингу, згідно якого розраховується сума еквіваленту базового активу угоди та розраховується позитивний або негативний результат за певним форвардним контрактом для кожної із сторін. А пунктом 6.3 Генеральної угоди визначено, що при настанні дати валютування (дати розрахунків) за певною операцією на умовах "форвард" без поставки базового активу: - у разі позитивного результату від операції для Клієнта Банк перераховує клієнту на вказаний у форвардному контракті поточний рахунок суму результату за форвардним контрактом (R); - у разі негативного результату від операції для Клієнта, Клієнт повинен не пізніше 13:00 сплатити банку або з метою подальшого договірна списання забезпечити наявність суми R, що зазначена у Додатку № 7 до цієї Генеральної угоди щодо відповідної операції на умовах "форвард", на своєму поточному рахунку або транзитному рахунку банку.

Проте задовольняючи позовні вимоги ТОВ "Ю-ГАЗ" про стягнення з АТ "СЕНС БАНК" грошових коштів, судами попередніх інстанцій не встановлювалися обставин здійснення розрахунку заявлених до стягнення коштів саме відповідно до умов Генеральної угоди, а отже і відповідність заявленої до стягнення суми визначеному сторонами розміру, а також можливості у Банку її сплати.

При цьому колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що нормами процесуального законодавства не обмежене право суду за наявності обґрунтованих підстав для призначення експертизи у справі для вирішення спору по суті.

4.17. Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Таким чином, з`ясування фактичних обставин справи має здійснюватися судом із застосуванням критеріїв оцінки доказів, передбачених статтею 86 Господарського процесуального кодексу України щодо відсутності у доказів заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо та їх сукупності в цілому.

У пунктах 1-3 частини 1 статті 237 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема, питання, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.

4.18. Щодо клопотань АТ "СЕНС БАНК" про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду оскільки справи має виключну проблему і така передача необхідна для правильного вирішення цієї справи, для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики, проти задоволення яких заперечував представник ТОВ "Ю-ГАЗ", колегія суддів зазначає таке.

Згідно із частиною 5 статті 302 Господарського процесуального кодексу України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.

Згідно з усталеною практикою Великої Палати Верховного Суду виключна правова проблема має оцінюватися з урахуванням кількісного та якісного вимірів.

Кількісний ілюструє той факт, що вона наявна не в одній конкретній справі, а в невизначеній кількості спорів, які або вже існують, або можуть виникнути з урахуванням правового питання, щодо якого постає проблема невизначеності.

З погляду якісного критерію про виключність правової проблеми свідчать такі обставини, як: відсутність сталої судової практики в питаннях, що визначаються як виключна правова проблема; невизначеність на нормативному рівні правових питань, які можуть кваліфікуватися як виключна правова проблема; необхідність застосування аналогії закону чи права; вирішення правової проблеми необхідне для забезпечення принципу пропорційності, тобто належного балансу між інтересами сторін у справі. Метою вирішення виключної правової проблеми є формування єдиної правозастосовної практики та забезпечення розвитку права.

З огляду на викладені критерії Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, передаючи справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду для вирішення виключної правової проблеми, повинен обґрунтувати її наявність за кількісним та якісним вимірами, зокрема: навести інші справи різних юрисдикцій, у яких мала місце зазначена правова проблема, наявність різної судової практики її вирішення тощо.

Аналіз судової практики, здійснений на підставі інформації, що міститься у Єдиному державному реєстрі судових рішень, не виявив виключної правової проблеми із зазначеного заявником у його клопотаннях питання (застосування статті 652 Цивільного кодексу України) з урахуванням кількісного та якісного критеріїв, глибоких та довгострокових розходжень у відповідній судовій практиці або наявності загрози таких розходжень.

Отже, підстава для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, передбачена частиною 5 статті 302 Господарського процесуального кодексу України, не знайшла свого підтвердження.

5. Висновки Верховного Суду

5.1. За змістом статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

5.2. За змістом пункту 2 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд.

Згідно із частиною 3 статті 310 цього Кодексу підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

5.3. Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає, що судові рішення у справі слід скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

6. Розподіл судових витрат

6.1. Оскільки у цьому випадку суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом касаційної інстанції не здійснюється (частина 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Керуючись статтями 300, 301, пунктом 2 частини 1 статті 308, статтями 310, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Акціонерного товариства "СЕНС БАНК" задовольнити частково.

2. Постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 30.07.2024 та рішення Господарського суду Одеської області від 26.01.2024 у справі № 916/2932/23 скасувати, справу передати на новий розгляд до Господарського суду Одеської області.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Т. Б. Дроботова

Судді Н. О. Багай

Ю. Я. Чумак