Ухвала

від 30.01.2025 по справі 160/2615/25

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УХВАЛА

30 січня 2025 р.Справа №160/2615/25

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Рябчук О.С.

розглянувши в порядку письмового провадження заяву про забезпечення позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпромлин» в адміністративній справі № 160/2615/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпрохарчпром» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування наказу, -

УСТАНОВИВ:

29.01.2025 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпрохарчпром» про забезпечення позову у справі № 160/2615/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпромлин» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування наказу:

- зупинити дію Наказу Головного управління ДПС від 15.01.2025 № 361-п «Про внесення змін до Наказу ГУ ДПС від 06.01.2022 року № 23-п» до завершення судом розгляду справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпрохарчпром» ( 49038, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Княгині Ольги, буд. 10/14, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 37987680) до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування Наказу Головного управління ДПС від 15.01.2025 № 361-п «Про внесення змін до Наказу ГУ ДПС від 06.01.2022 року № 23-п» щодо проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ «Дніпрохарчпром» та набранням рішенням суду законної сили.

В обґрунтування заяви позивач зазначив, що Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області прийнято Наказ, сформований на підставі доповідної записки управління податкового аудиту Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 10.01.2025 №265/04-36-07-02-14 на підставі пп. 77.1, п. 77.4 ст. 77 ПКУ та призначено провести документальну планову виїзну перевірку ТОВ «Дніпрохарчпром» (ЄДРПОУ 37987680) за період діяльності 01.01.2017 30.09.2021 з метою здійснення контролю за додержанням вимог податкового, валютного та іншого законодавства. Вважаючи означений наказ незаконним, товариством оскаржено його в судовому порядку. Разом з тим, оскарження наказу про проведення перевірки не зупиняє його виконання. Заявник також зазначив, що правомірність (неправомірність) прийняття оскаржуваного наказу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області буде встановлена лише судовим рішенням, прийнятим за результатами розгляду адміністративної справи, але у разі встановлення протиправності оскаржуваної постанови і задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпрохарчпром» про його скасування, товариству доведеться докласти значних зусиль і витрат, щоб відновити свої права та повернути своє майно (кошти), на яке може бути накладено арешт внаслідок не допуску посадових осіб контролюючого органу до перевірки.

Заяву зареєстровано за № 55зп-25/160/2615/25 та відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.01.2025року передано до розгляду судді Рябчук О.С.

Відповідно до ст. 153 Кодексу адміністративного судочинства України заява про забезпечення позову подається: 1) до подання позовної заяви - до суду, до якого має бути подано позов за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом; 2) одночасно з пред`явленням позову - до суду, до якого подається позов за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом; 3) після відкриття провадження у справі - до суду, у провадженні якого перебуває справа.

Згідно з ч.2 ст. 154 Кодексу адміністративного судочинства України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Розглянувши подану заяву про забезпечення позову №55зп-25/160/2615/25, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 1ст. 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Частиною 2 цієї статті встановлено, що забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Згідно із частинами 1, 2 ст. 151 КАС України позов може бути забезпечено:

1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;

2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;

4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;

5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Згідно із частиною 4ст. 150 Кодексу адміністративного судочинства Україниподання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб`єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.

Статтею 150 КАС Українивизначено вичерпний перелік підстав для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а суд повинен, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи існує хоча б одна з названих підстав, і оцінити, чи не може застосування заходів забезпечення позову завдати більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

В розумінні наведених норм процесуального закону, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги; ймовірності ускладнення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушення у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є у часниками даного судового процесу.

Суд, приймаючи рішення про забезпечення позову, повинен пересвідчитися в тому чи існує реальна загроза невиконання, чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який можливо застосувати, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд враховує інтереси не тільки позивача, а також інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Суд також враховує співмірність заходів забезпечення позову заявленим позовним вимогам та обставинам справи.

Тобто, з даної норми слідує, що прийняття рішення про забезпечення позову доцільно та можливе лише в разі наявності достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття заходів забезпечення може у майбутньому ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду чи привести до потреби докладати значні зусилля та витрати для відновлення прав та інтересів позивача або є очевидними ознаками протиправності оскаржуваного рішення та порушення прав позивача цим рішенням.

Судом встановлено, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Дніпрохарчпром» отримано Наказ від 15.01.2025 № 5361-п щодо проведення документальної планової виїзної перевірки від Головного управління ДПС у Дніпропетровській області.

Зазначений Наказ прийнятий на підставі доповідної записки управління податкового аудиту Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 10.01.2025 № 265/04-36-07-02-14 на підставі пп. 77.1, п. 77.4 ст. 77 ПКУ та ним було внесено зміни до Наказу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 06.01.2022 № 23-п «Про проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ «Дніпромлин».

Наказом призначено провести документальну планову виїзну перевірку ТОВ «Дніпрохарчпром» ( код ЄДРПОУ 37987680) за період діяльності 01.01.2017 30.09.2021 з метою здійснення контролю за додержанням вимог податкового, валютного та іншого законодавства.

Заявник вважає спірний наказ неправомірним, оскільки Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області не дотримано норми порядку публікації перевірки ТОВ «Дніпрохарчпром» у плані графіку строків початку проведення перевірки та проведення перевірки у 2025 році за наказом від 2022 року.

Розглянувши наведені заявником доводи в обґрунтування заяви про забезпечення позову суд вважає за потрібне зазначити про наступне.

Суд зазначає, що забезпечення позову - це елемент права на судовий захист, що спрямований на те, щоб не допустити незворотності певних наслідків відповідних дій щодо відновлення порушеного права (попередній судовий захист).

За змістом частини другої статті 150 КАС України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Відповідно до частини четвертої статті 150 КАС України, подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб`єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.

З огляду на приписи наведеної статті, небезпека заподіяння шкоди до вирішення справи по суті не є фактом, який підлягає встановленню, а є елементом аргументації або оціночною категорією.

У статті 151 КАС України визначено виключний перелік видів забезпечення позову. Позов може бути забезпечено, зокрема: зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; забороною відповідачу вчиняти певні дії.

При цьому, відповідно до частини другої статті 151 КАС України, суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Суд відмічає, що за своєю суттю інститут забезпечення позову в адміністративному судочинстві є інститутом попереднього тимчасового судового захисту.

Метою його запровадження є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

При цьому заходи забезпечення мають вживатись лише в межах позовних вимог, бути співмірними з ними, а необхідність їх застосування повинна обґрунтовуватись поважними підставами й підтверджуватись належними доказами.

Доведення наявності зазначених підстав або принаймні однієї з них, з точки зору процесуального закону, є необхідною передумовою для вжиття судом заходів до забезпечення позову у разі їх вжиття за клопотанням позивача.

При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що забезпечення позову застосовується у виключних випадках за наявності об`єктивних обставин, які дозволяють зробити обґрунтоване припущення, що невжиття відповідних заходів потягне за собою більшу шкоду, ніж їх застосування.

Так, відповідно до правової позиції Верховного Суду України, висловленої у постанові від 24.12.2010, платник податків, який вважає порушеним порядок та підстави призначення податкової перевірки щодо нього, має захищати свої права шляхом недопуску посадових осіб контролюючого органу до такої перевірки. Якщо ж допуск до проведення перевірки відбувся, в подальшому предметом розгляду в суді має бути лише суть виявлених порушень податкового та іншого законодавства, дотримання якого контролюється податковими органами.

Саме на етапі допуску до перевірки платник податків може поставити питання про необґрунтованість її призначення та проведення, реалізувавши своє право на захист від безпідставного та необґрунтованого здійснення податкового контролю щодо себе.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Салах Шейх проти Нідерландів", ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби ст. 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Товариством з обмеженою відповідальністю «Дніпрохарчпром» не обґрунтовано того, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, тобто не доведено наявності підстав, передбачених частиною 2статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України, які є обов`язковими для постановлення ухвали про забезпечення позову.

Крім того, зазначений позивачем спосіб забезпечення позову шляхом зупинення дії Наказу Головного управління ДПС від 15.01.2025 № 361-п «Про внесення змін до Наказу ГУ ДПС від 06.01.2022 року № 23-п»,фактичноє вирішенням спору по суті, оскількиє рівнозначним задоволенню позовних вимог.

Разом з тим, при розгляді заяви про забезпечення позову не вирішується питання про законність або обґрунтованість позовних вимог по суті, їх оцінка в сукупності може бути надана судом лише за наслідками розглядусправи.

Заявником не доведені та документально не підтверджені обставини, які б унеможливили захист його прав та інтересів без вжиття відповідних заходів до ухвалення рішення у справі, та на які він посилається у заяві про забезпечення позову.

Суд наголошує на тому, що спосіб забезпечення позову, обраний заявником, не відповідає завданням адміністративного судочинства, що є неприпустимим.

Виходячи з викладених заявником обставин та вищенаведених положень чинного законодавства, суд дійшов висновку, що клопотання про забезпечення позову не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 150, 153, 152, 154, 256, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні заяви про забезпечення позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпрохарчпром» в адміністративній справі № 160/2615/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпрохарчпром» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування наказу відмовити.

Відповідно до ст. 154 КАС України ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Ухвала суду набирає законної сили відповідно до вимогст. 256 Кодексу адміністративного судочинства Українита може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені статтями295та297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.С. Рябчук