Рішення

від 30.01.2025 по справі 160/29549/24

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 січня 2025 рокуСправа №160/29549/24 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Неклеса О.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Міністерства молоді та спорту України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Управління молоді та спорту Миколаївської обласної державної адміністрації про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі позивач, ОСОБА_1 ) до Міністерства молоді та спорту України (далі відповідач, міністерство), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Управління молоді та спорту Миколаївської обласної державної адміністрації (далі третя особа), в якій позивач просить:

-визнати протиправними дії Міністерства молоді та спорту України про відмову у присвоєнні ОСОБА_1 спортивного звання Майстер спорту України оформлене листом від 26 серпня 2024 року № 702/Ш-436/24/3.5.

-зобов`язати Міністерство молоді та спору України повторно розглянути подання Управління молоді та спорту Миколаївської обласної державної адміністрації про присвоєння ОСОБА_1 спортивного звання Майстер спорту України за результатами участі у Суперліги Жіночого чемпіонату України 2020-2021 року з гандболу.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач брала участь у Суперлізі Жіночого чемпіонату України 2020-2021 року з гандболу у складі Гандбольного клубу Реал м. Миколаїв. За результатами спортивних змагань чемпіонату клуб зайняв загальне 3 місце, провівши всього 26 ігор. ОСОБА_1 брала участь у Суперлізі Жіночого чемпіонату України 2020-2021 року з гандболу у складі Гандбольного клубу Реал м. Миколаїв, про що свідчать копій протоколів матчів чемпіонату України з гандболу серед жіночих команд Суперліги сезону 2020/2021 від 18.09.2020 року; 19.09.2020 року; 02.10.2020 року; 03.10.2020 року; 13.11.2020 року; 14.11.2020 року; 17.12.2020 року; 18.12.2020 року; 25.12.2020 року; 26.12.2020 року; 22.01.2021 року; 23.01.2021 року; 28.01.2021 року; 29.01.2021 року; 30.01.2021 року; 31.01.2021 року; 26.02.2021 року; 27.02.2021 року; 05.03.2021 року; 06.03.2021 року; 07.04.2021 року; 08.04.2021 року; 28.04.2021 року; 29.04.2021 року; 14.05.2021 року; 15.05.2021 року. По завершенню чемпіонату на позивача, поряд з іншими учасниками змагань, управлінням молоді та спорту Миколаївської обласної державної адміністрації були підготовлені та направлені до Міністерства молоді та спорту України клопотання про присвоєння спортивного звання Майстер спорту України. Міністерство молоді та спорту України листом від 26 серпня 2024 року № 702/Ш- 436/24/3.5 у відповідь на її звернення щодо надання інформації стосовно результатів розгляду подання про присвоєння позивачу спортивного звання Майстер спорту України повідомило і про відмову у присвоєнні звання Майстер спорту України у зв`язку з невідповідністю наданих до Міністерства матеріалів стосовно на присвоєння спортивного званням Майстер спорту України вимогам пункту 8 розділу III Положення про Єдину спортивну кваліфікацію України, затвердженого наказом Мінмолодьспорту від 11.10.2013 № 582. ОСОБА_1 вважає, що відмова Міністерства молоді та спорту України у присвоєнні позивачу спортивного звання Майстер спорту України за результатами спортивних змагань Суперліги Жіночого чемпіонату України 2020-2021 року з гандболу є незаконною, у зв`язку із чим звернулася до суду.

Ухвалою суду від 29.11.2024 року відкрито провадження по справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

06.12.2024 року до суду через систему «Електронний суд» від представника Міністерства молоді та спорту України надійшов відзив на позовну заяву з додатками, в якому відповідач зазначив, що позивач звернулася до Міністерства із заявою від 30.07.2024 про те, щоб її повідомили про результати розгляду направленого на адресу Міністерства клопотання третьої особи від 07.07.2021 № 03-963 про присвоєння ОСОБА_1 спортивного звання «Майстер спорту України» з гандболу за участь у чемпіонаті України з гандболу серед жіночих команд Суперліги ігрового сезону 2020-2021 р. р. За результатами розгляду вказаної заяви Міністерство листом № 702/Ш-436/24/3.5 від 26.08.2021 року повідомило позивача, що надані Третьою особою матеріали не відповідають вимогам пункту 8 розділу III «Умови присвоєння спортивних звань» Положення про Єдину спортивну класифікацію України затвердженого наказом Міністерства молоді та спорту України від 11.10.2013 № 582, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 04.11.2013 № 1861/24393, що діяло на час спірних правовідносин, про що 26.10.2021 було повідомлено третю особу листом № 9312/4.6. Крім того, листом від 11.10.2021 № 03-1338 третя особа повторно зверталася до Міністерства з клопотанням про присвоєння позивачу спортивного звання «Майстер спорту України» з гандболу. На вказаний лист Міністерством направлено відповідь (№ 9312/4.6 від 26.10.2021) про те, що матеріали на присвоєння спортивного звання «Майстер спорту України» з гандболу за участь у чемпіонаті України з гандболу серед жіночих команд Суперліги ігрового сезону 2020-2021 р. р. не відповідають вимогам пункту 8 розділу III «Умови присвоєння спортивних звань» Положення. Відповідно до протоколу № 6 засідання комісії з питань присвоєння спортивних звань від 26.12.2022 Комісія вирішила не підтримувати кандидату ОСОБА_1 для присвоєння спортивного звання «Майстер спорту України». Позивач народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 . Станом на дату звернення третьої особи з клопотаннями до Міністерства, станом на дату винесення протокольного рішення - позивач була повнолітньою і не потребувала батьківської опіки. Таким чином, про своє можливо порушене право позивачу було відомо ще у 2022. Доказів протилежного вона не надала. Лист Відповідача № 702/Ш-436/24/3.5 від 26.08.2024 не є підставою для визнання дій Міністерства протиправними. Вказаний лист, який позивач вважає підставою для визнання дій протиправними є похідним від листів Міністерства № 9312/4.6 від 26.10.2021 та № 9312/4.6 від 26.10.2021, що були направлені на адресу третьої особи та ініціатору колективного звернення. Третя особа, є зацікавленою у доведенні відповідей на свої клопотання позивачу. Як зазначалось, до повноважень Комісії віднесено вирішення питань щодо присвоєння спортивних звань, і такі питання вирішуються Комісією шляхом прийняття рішень на її засіданнях. У спірному випадку Комісію відповідача було прийнято рішення, оформлене протоколом № 6 від 26.12.2022. Отже, саме вказане рішення безумовно стосується прав позивача, породжує певні правовідносини та може бути предметом оскарження в судовому порядку як рішення суб`єкта владних повноважень в питаннях встановлення спортивних звань, а не лист відповідача № 702/Ш-436/24/3.5 від 26.08.2024. Позивач пропустила строки на звернення з позовом до суду. Згідно з копіями документів, що додаються до цього відзиву про порушення свого права позивач знала ще у 2022. Лист відповідача № 702/Ш-436/24/3.5 від 26.08.2024 носить інформативний характер та не є актом індивідуальної дії у розумінні вимог пункту 19 частини першої статті 4 КАС України. На підставі викладеного відповідач просить у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Міністерства молоді та спорту України відмовити у повному обсязі.

16.12.2024 року до суду шляхом поштового зв`язку від представника Міністерства молоді та спорту України надійшов відзив на позовну заяву з додатками, зміст якого аналогічний відзиву надісланого до суду через систему «Електронний суд».

Третя особа правом на надання пояснень по суті спору не скористалася.

Вивчивши та дослідивши всі матеріали справи та надані докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, з`ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 брала участь у Суперлізі Жіночого чемпіонату України 2020-2021 року з гандболу у складі Гандбольного клубу Реал м. Миколаїв, про що свідчать копій протоколів матчів чемпіонату України з гандболу серед жіночих команд Суперліги сезону 2020/2021 від 18.09.2020 року; 19.09.2020 року; 02.10.2020 року; 03.10.2020 року; 13.11.2020 року; 14.11.2020 року; 17.12.2020 року; 18.12.2020 року; 25.12.2020 року; 26.12.2020 року; 22.01.2021 року; 23.01.2021 року; 28.01.2021 року; 29.01.2021 року; 30.01.2021 року; 31.01.2021 року; 07.04.2021 року; 08.04.2021 року; 28.04.2021 року; 29.04.2021 року; 14.05.2021 року; 15.05.2021 року.

Управління молоді та спорту Миколаївської обласної державної адміністрації звернулося до Міністерства молоді та спорту України з клопотанням про присвоєння спортивного звання Майстер спорту України з гандболу ОСОБА_1 .

Відповідно до витягу з протоколу від 26.12.2022 року № 6, який було надано відповідачем разом із відзивом, засіданням Комісії з питань присвоєння спортивних звань Міністерства молоді та спорту України вирішено не підтримувати кандидатуру ОСОБА_1 для присвоєння спортивного звання Майстер спорту України. Результат голосування: за 9, проти 0, утрималися 0.

Позивач звернулася до Міністерства молоді та спорту України із заявою щодо надання інформації стосовно результатів розгляду подання про присвоєння спортивного звання Майстер спорту України.

Листом від 26.08.2024 року №702/Ш-436/24/3.5 Міністерство молоді та спорту України повідомило, що надані до Мінмолодьспорту матеріали на присвоєння спортивного звання «Майстер спорту України» з гандболу не відповідають вимогам пункту 8 розділу III «Умови присвоєння спортивних звань» Положення про Єдину спортивну класифікацію України, затвердженого наказом Мінмолодьспорту від 11.10.2013 № 582, про що було повідомлено управління молоді та спорту Миколаївської обласної державної адміністрації.

Вважаючи протиправними дії Міністерства молоді та спорту України про відмову у присвоєнні ОСОБА_1 спортивного звання Майстер спорту України оформлене листом від 26 серпня 2024 року № 702/Ш-436/24/3.5, позивач звернулася до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Згідно із положеннями частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спірні правовідносини врегульовано Законом України 24.12.1993 року № 3808-XII Про фізичну культуру і спорт (із змінами і доповненнями) (далі - Закон №3808), Положенням про Міністерство молоді та спорту України, затвердженим Кабінетом Міністрів України від 02.07.2014 року №220 (із змінами і доповненнями) (далі - Положення №220, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), Положенням про Єдину спортивну класифікацію України, затвердженим наказом Міністерства молоді та спорту України від 11.10.2013 року №582, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 04.11.2013 року за № 1861/24393 (із змінами і доповненнями) (далі - Положення про ЄСКУ, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до частин першої третьої статті 42 Закону №3808, Єдина спортивна класифікація України визначає порядок, умови та вимоги, необхідні для присвоєння спортсменам і тренерам спортивних звань та спортивних розрядів з видів спорту, визнаних в Україні. Єдина спортивна класифікація України затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері фізичної культури та спорту, відповідно до затвердженого ним Положення про Єдину спортивну класифікацію України з урахуванням пропозицій всеукраїнських спортивних федерацій.

В Україні присвоюються такі спортивні звання: заслужений тренер України; заслужений майстер спорту України; майстер спорту України міжнародного класу; гросмейстер України; майстер спорту України.

Спортсменам, які виконали кваліфікаційні вимоги, передбачені Єдиною спортивною класифікацією України, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері фізичної культури та спорту, видає посвідчення про присвоєння відповідного спортивного звання.

Згідно з абзацами 1-2 пункту 1 Положення №220 Міністерство молоді та спорту України (Мінмолодьспорт) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.

Мінмолодьспорт є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у молодіжній сфері, сферах фізичної культури і спорту, національно-патріотичного виховання.

Відповідно до пункту 1 розділу I Положення про ЄСКУ єдина спортивна класифікація України визначає порядок, умови та вимоги, необхідні для присвоєння спортсменам і тренерам (тренерам-викладачам) спортивних звань та спортивних розрядів з видів спорту, визнаних в Україні.

Згідно з пунктом 1-2 розділу IV Положення про ЄСКУ спортивні звання присвоюються наказом Мінмолодьспорту.

Згідно з пунктами 8-10 розділу IV Положення про ЄСКУ підставою для відмови у присвоєнні спортивного звання є: невиконання вимог цього Положення; невиконання кваліфікаційних норм та вимог до видів спорту, які затверджуються наказом Мінмолодьспорту України; виявлення недостовірної інформації в документах, які подано на присвоєння спортивного звання; довічна спортивна дискваліфікація спортсмена, у тому числі за порушення антидопінгових правил.

Для врегулювання спірних питань, пов`язаних з присвоєнням спортивних звань, наказом Мінмолодьспорту України утворюється постійно діюча комісія з питань присвоєння спортивних звань (далі - Комісія), яку очолює заступник Міністра молоді та спорту України з відповідного напряму діяльності.

Основними завданнями Комісії є: розгляд матеріалів щодо присвоєння спортивного звання у разі їх повторного надходження в установленому порядку; розгляд матеріалів щодо присвоєння спортивного звання у разі відсутності висновку або негативного висновку всеукраїнської спортивної федерації з відповідного виду спорту (спортивної федерації інвалідів); розгляд матеріалів щодо присвоєння спортивного звання "Заслужений тренер України" першому тренеру (тренеру-викладачу) спортсмена; розгляд матеріалів щодо присвоєння спортивного звання "Заслужений тренер України" тренеру, який виконав умови присвоєння спортивних звань, але не має відповідної освіти; розгляд питання щодо позбавлення спортивного звання; розгляд матеріалів для присвоєння спортивних звань іноземцям та особам без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах; забезпечення дотримання посадовими особами Мінмолодьспорту установлених цим Положенням строків опрацювання відповідних матеріалів.

Порядок роботи Комісії визначається наказом Мінмолодьспорту України.

Наказом Мінмолодьспорту України від 10.12.2013 року №1223 Про створення комісії з питань присвоєння спортивних звань та визначення порядку її роботи створено постійно діючу комісію з питань присвоєння спортивних звань (далі також - Комісія) та затверджено її склад згідно з додатком. Визначено, що загальне керівництво діяльністю Комісії здійснює голова Комісії (у разі його відсутності - заступник голови Комісії); організаційною формою роботи Комісії є засідання, які проводяться у разі необхідності; підготовку матеріалів до засідань Комісії здійснює структурний підрозділ, до повноважень якого належать питання щодо присвоєння спортивних звань, за поданням структурного підрозділу, до повноважень якого віднесено координацію розвитку відповідного виду спорту; засідання Комісії є правомочним у разі присутності на ньому більш як половини її членів; рішення Комісії приймається на її засіданні шляхом відкритого голосування більшістю голосів присутніх (у разі рівного розподілу голосів голос голови Комісії є вирішальним) та оформлюється протоколом, який підписують усі присутні на засіданні члени Комісії.

Згідно із пунктом 1 розділу І Положення про Єдину спортивну класифікацію України затверджену наказом Мінмолодьспорту від 11.10.2013 №582 та зареєстровано у Міністерстві юстиції України 04.11.2013 за №1861/24393 (далі - Положення про ЄСКУ, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), Єдина спортивна класифікація України визначає порядок, умови та вимоги, необхідні для присвоєння спортсменам і тренерам (тренерам-викладачам) спортивних звань та спортивних розрядів з видів спорту, визнаних в Україні.

Відповідно до пункту 8 розділу III Положення в ігрових видах спорту кваліфікаційні норми та вимоги до спортивного звання "Майстер спорту України" та спортивних розрядів вважаються виконаними, якщо учасник команди був включений до заявочного листка стартового протоколу змагань, брав участь у змагальній діяльності і зіграв не менше ніж 50 відсотків ігор за календарем відповідних змагань.

У випадках неможливості проведення усіх ігор, передбачених календарем відповідних змагань чемпіонату України на відповідний рік, з незалежних від організатора причин (загроза поширення епідемії, пандемії та/або на час загрози військового, техногенного, природного чи іншого характеру), чемпіонат у відповідному спортивному сезоні вважається таким, що відбувся, якщо проведено не менш ніж 50 відсотків ігор, передбачених календарем таких змагань.

Відповідно до Додатку 15 Кваліфікаційних норм та вимог Єдиної спортивної класифікації України з олімпійських видів спорту (Гандбол), затверджених Наказом Міністерства молоді та спорту України від 17.04.2014 року за № 1258, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, на присвоєння спортивного звання Майстер спорту України претендують гравці команди, яка посіла 1-3 місце на чемпіонаті України (суперліга).

Згідно з пунктом 7, 8 розділу IV Положення №582, у разі невідповідності матеріалів вимогам, передбаченим пунктами 2 та 3 цього розділу, структурний підрозділ Мінмолодьспорту України, до повноважень якого віднесено координацію розвитку виду спорту, письмово повідомляє установу, заклад, організацію (Міністерство освіти і науки, молоді та спорту Автономної Республіки Крим, структурний підрозділ з фізичної культури та спорту обласних, Київську та Севастопольську міські державні адміністрації), яка порушила клопотання, про відмову у присвоєнні спортивного звання.

Підставою для відмови у присвоєнні спортивного звання є:

невиконання вимог цього Положення;

невиконання кваліфікаційних норм та вимог до видів спорту, які затверджуються наказом Мінмолодьспорту України;

виявлення недостовірної інформації в документах, які подано на присвоєння спортивного звання;

довічна спортивна дискваліфікація спортсмена, у тому числі за порушення анти допінгових правил.

Також відповідно пункту 10 розділу IV Положення основними завданнями Комісії є:

розгляд матеріалів щодо присвоєння спортивного звання у разі їх повторного надходження в установленому порядку;

розгляд матеріалів щодо присвоєння спортивного звання у разі відсутності висновку або негативного висновку всеукраїнської спортивної федерації з відповідного виду спорту (спортивної федерації осіб з інвалідністю);

розгляд матеріалів щодо присвоєння спортивного звання "Заслужений тренер України" першому тренеру (тренеру-викладачу) спортсмена;

розгляд матеріалів щодо присвоєння спортивного звання "Заслужений тренер України" тренеру, який виконав умови присвоєння спортивних звань, але не має відповідної освіти;

розгляд питання щодо позбавлення спортивного звання;

розгляд матеріалів для присвоєння спортивних звань іноземцям та особам без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах;

забезпечення дотримання посадовими особами Мінмолодьспорту установлених цим Положенням строків опрацювання відповідних матеріалів.

Судом встановлено, що позивач з 26-и проведених турів Чемпіонату України з гандболу серед жіночих команд Суперліги сезону 2020-2021 до протоколів матчів була включена у 22 іграх, в тому числі у 8 іграх брала участь у змагальній діяльності.

При цьому, судом досліджено зміст протоколів матчів від 26.02.2021 року, 27.02.2021 року, 05.03.2021 року, 06.03.2021 року, які були надані позивачем та встановлено відсутність позивача в списках учасників.

Протоколом № 6 від 26.12.2022 засідання комісії з питань присвоєння спортивних звань ОСОБА_1 відмовлено у присвоєнні спортивного звання Майстер спорту України.

Однак, як вбачається з протоколу № 6 від 26.12.2022 засідання комісії з питань присвоєння спортивних звань, відповідачем не зазначено в протоколі підстав обґрунтування прийняття рішення про відмову позивачеві у присвоєнні спортивного звання Майстер спорту України.

При цьому доводи відповідача про те, що позивач народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 , станом на дату звернення третьої особи з клопотаннями до Міністерства, станом на дату винесення протокольного рішення - позивач була повнолітньою і не потребувала батьківської опіки, судом відхиляються з огляду на наступне.

З наданих відповідачем до суду документів вбачається, що ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 звернулись до Міністерства із колективною заявою від 16.09.2022 з проханням провести перевірку фактів, на думку заявників, необґрунтованої відмови у присвоєнні спортивних звань «Майстер спорту України» з гандболу ОСОБА_7 , ОСОБА_1 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 .

На отримання відповіді на дане звернення уповноважено ОСОБА_2 .

Листом Міністерства від 29.09.2022 № 680/КО-448/22/4.6 повідомлено ОСОБА_2 про розгляд колективного звернення від 16.09.2022 та проінформовано, що Мінмолодьспорт не має правових підстав для присвоєння спортивного звання «Майстер спорту України» з гандболу вказаним спортсменкам.

Заявою від 18.11.2022 ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_11 повторно звернулись до Міністерства з проханням винести на розгляд постійно діючої комісії з питань присвоєння спортивних звань, з повідомленням місця та дати засідання, питання щодо присвоєння спортивних звань «Майстер спорту України» з гандболу ОСОБА_7 , ОСОБА_1 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 . На отримання відповіді на дане звернення уповноважено ОСОБА_2 .

Листом Міністерства від 07.12.2022 № 875/3-559/22/4.6 повідомлено ОСОБА_2 про розгляд колективного звернення від 18.11.2022 та проінформовано про направлення матеріалів на присвоєння спортивного звання «Майстер спорту України» з гандболу ОСОБА_7 , ОСОБА_1 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 на розгляд Комісії з питань присвоєння спортивних звань.

Відповідно до протоколу № 6 засідання комісії з питань присвоєння спортивних звань від 26.12.2022 Комісія вирішила не підтримувати кандидату ОСОБА_1 для присвоєння спортивного звання «Майстер спорту України».

Колективною заявою від 21.02.2022 ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_11 повторно звернулись до Міністерства з проханням надіслати копію протоколу Комісії з питань присвоєння спортивних звань від 26.12.2022 № 6 та копії протоколів матчів чемпіонату України з гандболу жінок команд Суперліги сезону 2020/2021 на підставі яких Комісія дійшла висновку про відсутність підстав для присвоєння спортивного звання «Майстер спорту України» ОСОБА_7 , ОСОБА_1 , ОСОБА_9 . На отримання відповіді на дане звернення уповноважено ОСОБА_2 .

Листом Міністерства від 15.03.2023 № 215/КО-117/23/4.6 направлено на адресу ОСОБА_2 відповідь на колективне звернення від 21.02.2023, надано витяг з протоколу засідання Комісії з питань присвоєння спортивних звань № 6 від 26.12.2022 та повідомлено про відсутність підстав для присвоєння спортивного звання «Майстер спорту України» з гандболу - ОСОБА_7 , ОСОБА_1 , ОСОБА_9 .

Таким чином, всі звернення ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_11 були розглянуті відповідачем по суті поставлених питань.

Відповідач не відмовляв у розгляді поданих заяв ОСОБА_3 з підстав того, що ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 , станом на дату звернення з клопотаннями до Міністерства, станом на дату винесення протокольного рішення - позивач була повнолітньою і не потребувала батьківської опіки, а тому він є неналежним суб`єктом звернення з відповідними запитами.

Доказів протилежного до суду не надано.

Доводи відповідача про те, що про своє можливо порушене право позивачу було відомо ще у 2022, а тому нею пропущено строк звернення до суду з цією позовною заявою, судом відхиляються, оскільки не підтверджено жодними доказами, адже листування відповідач здійснював не з позивачем, відповіді за колективні звернення були надані ОСОБА_2 .

У справі міститься лист від 26.08.2024 року №702/Ш-436/24/3.5 Міністерства молоді та спорту України, який адресовано безпосередньо позивачу та який позивач самостійно надала до суду.

Доказів того, що позивач була ознайомлена та обізнана із зазначеними вище листами (окрім листа від 26.08.2024 року №702/Ш-436/24/3.5) та протоколом відповідачем до суду не надано.

Таким чином, відповідачем не доведено той факт, що позивач про своє можливо порушене право була обізнана ще у 2022 році.

Щодо обраного позивачем способу захисту порушеного права.

Так, позивач оскаржує дії Міністерства молоді та спорту України про відмову у присвоєнні ОСОБА_1 спортивного звання Майстер спорту України оформлене листом від 26 серпня 2024 року № 702/Ш-436/24/3.5.

Суд погоджується з доводами відповідача про те, що лист відповідача № 702/Ш-436/24/3.5 від 26.08.2024 носить інформативний характер та не є актом індивідуальної дії у розумінні вимог пункту 19 частини першої статті 4 КАС України.

Під час розгляду справи судом встановлено, що саме протоколом № 6 від 26.12.2022 засідання комісії з питань присвоєння спортивних звань фактично були порушені права позивача, а саме відмовлено в присвоєнні ОСОБА_1 спортивного звання Майстер спорту України.

Зазначене вище рішення оформлене протоколом є чинним.

Однак, під час розгляду справи, судом було встановлено, що в протоколі № 6 від 26.12.2022 засідання комісії з питань присвоєння спортивних звань, відповідачем не зазначено підстав обґрунтування прийняття рішення про відмову позивачеві у присвоєнні спортивного звання Майстер спорту України.

Суд вважає, що рішення Комісії , оформлене протоколом є актом індивідуальної дії.

Правовий акт індивідуальної дії - це виданий суб`єктом владних повноважень документ, прийнятий із метою реалізації положень нормативно-правового акту (актів) щодо конкретної життєвої ситуації, який не містить загальнообов`язкових правил поведінки та стосується прав і обов`язків лише чітко визначеного суб`єкта (суб`єктів), якому (яким) він адресований.

Загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії, як акта правозастосування, є його обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття.

Натомість, протокол не відповідає критеріям чіткості та зрозумілості акта індивідуальної дії, оскільки не містить підстав обґрунтування його прийняття.

В Україні визнається і діє принцип верховенства права, Конституція України має найвищу юридичну силу, її норми є нормами прямої дії, а тому органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (стаття 8, частина 2 статті 19 Основного Закону України).

Громадяни мають бути впевненими у своїх законних очікуваннях, а також в тому, що набуте ними на підставі чинного законодавства право, його зміст та обсяг буде ними реалізовано. Тобто, набуте право не може бути скасоване чи звужене (правові позиції Конституційного Суду України в рішеннях від 22.09.2005 №5-рп/2005, від 29.06.2010 №17-рп/2010, від 22.12.2010 №23-рп/2010, від 11.10.2011 №10-рп/2011).

Аналіз прецедентної практики Європейського суду з прав людини дає підстави для формування позиції, що при вирішенні питань щодо порушення державами учасницями Ради Європи положень Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї велика увага акцентується на дотриманні державною принципу "правомірних або законних очікувань" та захисту прав людини через призму цього принципу.

Ефективний засіб правого захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату. Прийняття рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.

Суд вважає, що неефективність обраного способу (якщо такий передбачений законом), фактично обмежують право такої особи на доступ до суду.

При цьому, до адміністративного суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено, оскільки підставою для звернення особи до суду з позовом є її суб`єктивне уявлення, особисте переконання в порушенні прав чи свобод. Однак обов`язковою умовою здійснення такого захисту судом є об`єктивна наявність відповідного порушення права або законного інтересу саме позивача. При цьому, неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану суб`єктивних прав та обов`язків, тобто припинення можливості чи неможливість реалізації її законного права та\або виникнення додаткового обов`язку.

Відповідно до частини 2 статті 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

На підставі зазначеного, з метою повного захисту прав, свобод та інтересів позивача, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог і визнати протиправним та скасувати рішення Міністерства молоді та спорту України про відмову у присвоєнні ОСОБА_1 спортивного звання Майстер спорту України, оформлене протоколом Комісії з питань присвоєння спортивних звань Міністерства молоді та спорту України №6 від 26.12.2022 року та, як наслідок, зобов`язати Міністерство молоді та спорту України повторно розглянути подання Управління молоді та спорту Миколаївської обласної державної адміністрації про присвоєння ОСОБА_1 спортивного звання Майстер спорту України за результатами участі у Суперліги Жіночого чемпіонату України 2020-2021 року з гандболу та прийняти відповідне рішення з урахуванням висновків, наведених у рішенні суду.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною першою статті 6 КАС України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Згідно з частиною першою статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини першої статті 73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Згідно з частиною другої статті 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною першою статті 77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів позивача, суд доходить висновку, що з наведених у позовній заяві мотивів та підстав, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд зазначає, що відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 2, 9, 77, 78, 139, 241-246, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Міністерства молоді та спорту України (код ЄДРПОУ 38649881, 01601, м. Київ, вул. Еспланадна, 42), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Управління молоді та спорту Миколаївської обласної державної адміністрації (код ЄДРПОУ 42039559, 54037, м. Миколаїв, вул. Адміральська, 20) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Міністерства молоді та спорту України про відмову у присвоєнні ОСОБА_1 спортивного звання Майстер спорту України, оформлене протоколом Комісії з питань присвоєння спортивних звань Міністерства молоді та спорту України №6 від 26.12.2022 року.

Зобов`язати Міністерство молоді та спорту України повторно розглянути подання Управління молоді та спорту Миколаївської обласної державної адміністрації про присвоєння ОСОБА_1 спортивного звання Майстер спорту України за результатами участі у Суперліги Жіночого чемпіонату України 2020-2021 року з гандболу та прийняти відповідне рішення з урахуванням висновків, наведених у рішенні суду.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства молоді та спорту України (код ЄДРПОУ 38649881) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати з оплати судового збору у розмірі 605 (шістсот п`ять) грн. 60 коп.

Звернути увагу учасників справи, що відповідно до частини 7 статті 18 Кодексу адміністративного судочинства України особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст. ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення складено та підписано 30.01.2025 року.

Суддя О.М. Неклеса