Рішення

від 30.01.2025 по справі 300/7704/24

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" січня 2025 р. справа № 300/7704/24

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Микитюка Р.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Нова-Тек" до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 18.07.2024 №016730/0705

ВСТАНОВИВ:

Представник Товариство з обмеженою відповідальністю "Нова-Тек" (далі також - позивач, ТзОВ "Нова-Тек") звернулася до Івано-Франківського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області (далі також відповідач, ГУ ДПС в Івано-Франківській області) про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення від 18.07.2024 №016730/0705.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Івано-Франківській області від 18.07.2024 №016730/0705, винесено безпідставно, оскільки відповідачем протиправно встановлено порушення статті 13 Закону України від 21 червня 2018 року № 2473-VII1 "Про валюту і валютні операції" по зовнішньоекономічному контракту від 20.09.2023 № 1/09-23, який укладено з Witali Wolf (Німеччина).

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду 14.10.2024 відкрито провадження у даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (а.с.62-63).

Відповідач скористався своїм правом на подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду 04.11.2024. У даному відзиві на позовну заяву представник відповідача заперечив проти задоволення позовних вимог та просив у задоволенні позову відмовити. Зазначив, що відповідач під час спірних правовідносин діяв у спосіб та у межах, визначених чинним законодавством.

Суд, розглянувши у відповідності до вимог статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, дослідивши докази і письмові пояснення, викладених у заявах по суті справи, встановив такі обставини.

На підставі направлення від 20.06.2024 №3588, виданим Головним управлінням Державної податкової служби в Івано-Франківській області головним державним інспектором відділу позапланових перевірок з інших податків управління податкового аудиту Головного управління ДПС в Івано-Франківській області Матвіїшин Надією Богданівною згідно ст. 20 розділу І, пп.69.2 п.69 підрозділу 10 "Інші перехідні положення" розділу ХХ Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI (із внесеними змінами та доповненнями) та на підставі наказу Головного управління ДПС в Івано-Франківській області від 19.06.2024 №1880-п, проведена позапланова виїзна документальна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю "Нова-Тек" з питань дотримання вимог валютного законодавства України при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності за період з 01.01.2024 по 31.05.2024, відповідно до затвердженого переліку питань документальної перевірки.

За результатами перевірки відповідачем складено акт.

Згідно висновків акту перевіркою встановлено порушення ТзОВ "Нова-Тек" статті 13 Закону України від 21 червня 2018 року №2473-VII1 "Про валюту і валютні операції" при здійсненні розрахунків по експортному договору купівлі-продажу №1/09-23 від 20.09.2023 із нерезидентом Wolf Bauservice (Німеччина).

ТзОВ "Нова-Тек" отримало податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС в Івано-Франківській області від 18.07.2024 №016730/0705, яким ТзОВ "Нова-Тек" застосовано суму штрафних санкцій та пені у тому числі за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності в розмірі 108 278,61 грн за платежем пеня за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності та за невиконання зобов`язань та порушення вимог валютного законодавства.

Не погоджуючись з винесеним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду за захистом своїх порушених прав.

У відповідності до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 КАС України, визначаючи яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин, суд зазначає, що при вирішенні даної справи керується нормами Законів та підзаконних нормативно-правових актів в тій редакції, яка чинна на момент виникнення чи дії конкретної події, обставини і врегулювання відповідних відносин.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.

Верховною Радою України 21.06.2018 прийнято Закон України «Про валюту і валютні операції» №2473-VIII, який вступив в дію 07.02.2019.

Відповідно до вимог ч.1 ст.13 вказаного Закону №2473-VІІІ, Національний банк України має право встановлювати граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів.

Також, п.21 "Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті" (затв. постановою Правління НБУ від 02.01.2019 №5) встановлено, що граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів становлять 365 календарних днів.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України № 2755-VI від 02.12.2010 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі Податковий кодекс України).

У відповідності до пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Підпунктом 78.1.1 та пп. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78 ПК України передбачено, що в письмовому запиті контролюючого органу про надання пояснень та їх документального підтвердження має бути зазначено порушення цим платником податків відповідно валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, та відповідно виявлену недостовірність даних та відповідну декларацію.

Як зазначено у п.3 ч.1 ст.14 Закону України "Про валюту і валютні операції" (набрав чинності 07.07.2018, введений в дію 07.02.2019), за порушення вимог валютного законодавства (крім порушення строків за операціями з експорту та імпорту товарів, відповідальність за яке встановлюється згідно із статтею 13 цього Закону) можуть бути застосовані: до юридичних осіб (крім уповноважених установ) - заходи впливу у вигляді штрафних санкцій.

Згідно з ч.5 ст.13 Закону України «Про валюту і валютні операції» (набрав чинності 07.07.2018, введений в дію 07.02.2019) порушення резидентами строку розрахунків, встановленого згідно із цією статтею, тягне за собою нарахування пені за кожний день прострочення в розмірі 0,3 відсотка суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару) у національній валюті (у разі здійснення розрахунків за зовнішньоекономічним договором (контрактом) у національній валюті) або в іноземній валюті, перерахованій у національну валюту за курсом Національного банку України, встановленим на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару).

Згідно п.6-8 ст. 13 вказаного Закону - у разі якщо виконання договору, передбаченого частинами другою або третьою цієї статті, зупиняється у зв`язку з виникненням форс-мажорних обставин, перебіг строку розрахунків, установленого згідно з частиною першою цієї статті, та нарахування пені відповідно до частини п`ятої цієї статті зупиняється на весь період дії форс-мажорних обставин та поновлюється з дня, наступного за днем закінчення дії таких обставин.

Підтвердженням виникнення та закінчення дії форс-мажорних обставин є відповідна довідка уповноваженої організації (органу) країни розташування сторони зовнішньоекономічного договору (контракту) або третьої країни відповідно до умов цього договору (контракту).

У разі прийняття до розгляду судом, міжнародним комерційним арбітражем позовної заяви резидента про стягнення з нерезидента заборгованості, що виникла внаслідок недотримання нерезидентом строку, передбаченого зовнішньоекономічним договором (контрактом), або прийняття до провадження уповноваженим органом відповідної країни документа про стягнення такої заборгованості з боржника-нерезидента на користь резидента в позасудовому (досудовому) примусовому порядку строк, встановлений відповідно до цієї статті, зупиняється з дня прийняття до розгляду такої заяви (прийняття до провадження відповідного документа) і пеня за порушення строку в цей період не нараховується.

У разі ухвалення судом, міжнародним комерційним арбітражем рішення про відмову в позові повністю чи частково в частині майнових вимог або про відмову у відкритті провадження у справі чи про залишення позову без розгляду, а також у разі визнання документа про стягнення заборгованості з боржника-нерезидента таким, що не підлягає виконанню, недійсним, незаконним тощо та (або) закриття (припинення) провадження без зарахування грошових коштів на рахунки резидентів у банках України за таким документом строк, встановлений відповідно до цієї статті, поновлюється і пеня за його порушення нараховується за кожний день прострочення, включаючи період, на який цей строк було зупинено.

У разі ухвалення судом, міжнародним комерційним арбітражем рішення про задоволення позову сплаті підлягає лише пеня, нарахована до дня прийняття позовної заяви до розгляду судом, міжнародним комерційним арбітражем.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, за результатами перевірки стягує у встановленому законом порядку з резидентів пеню, передбачену частиною п`ятою цієї статті.

Відповідно до ч. 2 ст. 15 Закону України "Про валюту і валютні операції" (набрав чинності 07.07.2018, введений в дію 07.02.2019) заходи впливу можуть бути застосовані протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше ніж через три роки з дня його вчинення.

Отже, з аналізу вищенаведених норм чинного законодавства вбачається, що визначальним фактором для нарахування пені є власне порушення резидентами передбачених Законом та/або постановою правління Національного банку України строків при здійсненні імпортних операцій на умовах відстрочення поставки. Проте, зазначені строки зупиняються і пеня за їх порушення за цей період не нараховується у випадку звернення резидента з позовом до суду, Міжнародного комерційного арбітражного суду.

Вказана позиція узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, яка викладена у постановах від 27.12.2018 по справі №821/81/16 та від 11.03.2019 по справі №826/7409/16.

Згідно із ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Під час розгляду справи встановлено, що ТОВ "НОВА-ТЕК" в особі директора Тамарілаєва Сайхана (Продавець) та Wolf Ваusегvісе в особі директора Witali Wolf (Покупець) уклало договір купівлі-продажу №1/09-23 від 20.09.2023.

Згідно умов Договору Продавець зобов`язується передати у власність Покупцеві модульний будиночок Duomod 39, що складається з двох частин в комплектації. Місце здійснення поставки товару продавцем: Am Bakenberg 14. 28832 Achim, доставка товару здійснюється перевізником за рахунок продавця, розвантаження товару на території покупця здійснюється продавцем за його рахунок та під його відповідальність. Загальна сума договору становить 57 600 євро. Розрахунки здійснюються в євро. Усі спори, що виникають з цього договору або пов`язані із ним, вирішуються шляхом переговорів між сторонами. У випадку, якщо вирішити спір в рамках проведених переговорів вирішити неможливо - вирішення такого спору відбувається, незалежно чи він виник у зв`язку з подіями укладення, тлумачення, виконання, порушення, припинення чи недійсності, у Постійно діючому Третейському суді при Асоціації українських банків.

На виконання умов договору №1/09-23 від 20.09.2023 року ТОВ "НОВА-ТЕК" експортовано товар згідно МД №UA206020018230U1 від 27.09.2023 року (дата першого дня перевищення граничного строку розрахунків 25.03.2024) - будиночок Duomod 39, що складається з двох частин в комплектації (код товару 94069010) на суму 57 600 євро.

Від нерезидента WolfBauservice надійшли кошти на розрахунковий рахунок НОМЕР_1 відкритий АТ АКБ "Львів" - 19.03.2024 в сумі 10 000 євро.

Станом на 25.03.2024 року по контракту №1/09-23 від 20.09.2023 року з нерезидентом WolfBauservice (Німеччина) виникла протермінована дебіторська заборгованість в сумі 47 600 євро.

Судом встановлено, що на виконання ст.13 Закону України «Про валюту і валютні операції», умов договору поставки з урахуванням третейської угоди, ТОВ «НОВА-ТЕК» вчасно, до настання визначеного законом граничного терміну, а саме 25.03.2024 звернулося до Третейського суду при Асоціації Українських банків з питання стягнення з нерезидента, контрагента за договором №1/09-23 від 20.09.2023 існуючої заборгованості, у зв`язку з чим ухвалою Третейського суду від 12.04.2024 порушено провадження у справі №7/24.

Слід зазначити, що у акті документальної позапланової виїзної перевірки валютного законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи від 28.06.2024 №12428/09-19-07-05/38162882 на сторінці 8 (а.с.15), про це зазначено, що згідно імперативних вимог ч. 7 статті 13 ЗУ «Про валюту і валютні операції» повністю виключає правові підстави притягнення ТОВ "НОВА-ТЕК" до відповідальності, визначеної статтею 13 ЗУ "Про валюту і валютні операції".

Підпунктом 6 пункту 1 статті 1 Європейської Конвенції про зовнішньоторговельний арбітраж від 21.04.1961, яка ратифікована Україною, зазначено, що термін "арбітраж" визначає розгляд спорів як арбітрами, призначеними по кожній окремій справі (арбітраж), так і постійними арбітражними органами.

За приписами статті 38 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" спори, що виникають між суб`єктами зовнішньоекономічної діяльності, іноземними суб`єктами господарської діяльності у процесі такої діяльності можуть розглядатися судами України, а також за згодою сторін спору Міжнародним комерційним арбітражним судом та Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України та іншими органами вирішення спору, якщо це не суперечить чинним законам України або передбачено міжнародними договорами України.

Відповідно до змісту ч.ч. 1 та 2 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України спір, який відноситься до юрисдикції господарського суду, може бути переданий сторонами на вирішення третейського суду або міжнародного комерційного арбітражу, крім:

1) спорів про визнання недійсними актів, спорів про державну реєстрацію або облік прав на нерухоме майно, прав інтелектуальної власності, прав на цінні папери, а також спорів, що виникають при укладанні, зміні, розірванні та виконанні договорів про публічні закупівлі з урахуванням частини другої цієї статті;

2) спорів, передбачених пунктами 2, 3, 7-13 частини першої, пунктами 2, 3, 6 частини другої статті 20 цього Кодексу, з урахуванням частини другої цієї статті;

3) інших спорів, які відповідно до закону не можуть бути передані на вирішення третейського суду або міжнародного комерційного арбітражу.

Спори, передбачені пунктом 3 частини першої статті 20 цього Кодексу, що виникають з договору, можуть бути передані на вирішення міжнародного комерційного арбітражу лише на підставі арбітражної угоди, укладеної між юридичною особою та всіма її учасниками.

Таким чином, суд дійшов до висновку, що законодавство України не робить винятку щодо можливості передачі майнового спору, що випливає з зовнішньоекономічної угоди, на вирішення третейського суду (арбітражу).

Пунктом 12 частини 1 статті 6 Закону України "Про третейські суди" застережено, що третейські суди в порядку, передбаченому цим Законом, можуть розглядати будь-які справи, що виникають із цивільних та господарських правовідносин, за винятком справ, коли хоча б одна із сторін спору є нерезидентом України. При цьому ч. 4 ст. 1 цього Закону визначено, що його дія не поширюється на міжнародний комерційний арбітраж.

Натомість, частиною 2 статті 1 Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж" передбачено, що до міжнародного комерційного арбітражу можуть за угодою сторін передаватися, зокрема, спори з договірних та інших цивільно-правових відносин, що виникають при здійсненні зовнішньоторговельних та інших видів міжнародних економічних зв`язків, якщо комерційне підприємство хоча б однієї із сторін знаходиться за кордоном.

Статтею 2 Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж" визначено, що для цілей цього Закону: "арбітраж" - будь-який арбітраж (третейський суд) незалежно від того, чи утворюється він спеціально для розгляду окремої справи, чи здійснюється постійно діючою арбітражною установою, зокрема Міжнародним комерційним арбітражним судом або Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України (додатки № 1 і № 2 до цього Закону); "третейський суд" - одноособовий арбітр або колегія арбітрів; "суд" - відповідний орган судової системи держави.

Згідно зі статтею 7 Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж" підставою для розгляду справи арбітражем, переліченим у статті 2 цього Закону, є виключно арбітражна угода.

Крім того, відповідно до частини 4 статті 1 Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж" обумовлено, що цей Закон не зачіпає дії будь-якого іншого закону України, в силу якого певні спори не можуть передаватися до арбітражу або можуть бути передані до арбітражу тільки згідно з положеннями іншими, ніж ті, що є в цьому Законі.

Так, з огляду на зміст вищенаведених нормативних актів, під судом, переліченим у статті 4 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", слід розуміти відповідний орган судової системи держави, зокрема, створений відповідно до Розділу VІІІ Конституції України, Закону України "Про судоустрій і статус суддів", або Міжнародний комерційний арбітражний суд чи Морська арбітражна комісія при Торгово-промисловій палаті України або інший арбітраж (третейський суд), створений відповідно до положень Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж".

Встановлюючи наявність компетенції Третейського суду при Асоціації Українських банків приймати арбітражне рішення у відповідності до Розділу VІ Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж", суд дійшов такого висновку.

Відповідно до ст. 1 Регламенту постійно діючого третейського суду при Асоціації Українських банків, третейський суд при Асоціації Українських банків (далі - Третейський суд) є самостійним недержавним незалежним постійно діючим інституціональним арбітражем, що здійснює свою діяльність відповідно до Закону України "Про третейські суди" від 11 травня 2004 року №1701-ІУ, Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж" №4002-111 від 24 лютого 1994 р., Європейської конвенції 1961 р. "Про зовнішньоторговельний арбітраж", Нью-йоркської конвенції 1958 р. "Про визнання та приведення в дію іноземних арбітражних рішень", Положення про Третейський суд при Асоціації захисту приватних інвестицій, затвердженого зборами учасників Асоціації „Захисту прав приватних інвестицій" від 01 лютого 2007 року, цього Регламенту та додатків до цього Регламенту. Третейський суд створюється і діє на принципах: 1) законності; 2) незалежності третейських суддів та підкорення їх тільки законові; 3) рівності всіх учасників третейського розгляду перед законом і третейським судом; 4) змагальності сторін, свободи в наданні ними третейському суду своїх доказів і у доведенні перед третейським судом їх переконливості; 5) обов`язковості для сторін рішень третейського суду; 6) добровільності утворення третейського суду; 7) добровільності згоди третейських суддів на їхнє призначення чи обрання у конкретній справі; 8) самоврядування; 9) всебічності, повноти та об`єктивності вирішення спорів; 10) сприяння сторонам у досягненні ними мирової угоди на будь-якій стадії третейського розгляду. Третейський суд складається із Голови Третейського суду та Секретаря Третейського суду. Третейські судді є особами, незалежними від Третейського суду, які здійснюють розгляд справ на підставі їх обрання сторонами за умови їх власної згоди. В цьому Регламенті „Третейський суд" означає постійно діючий інститут, що адмініструє здійснення третейського провадження: „третейський суд" означає одноособового третейського суддю або колегію третейських суддів, що здійснюють третейське провадження по справі.

Відповідно до ст. 2 Регламенту постійно діючого третейського суду при Асоціації Українських банків, у Третейський суд за згодою сторін можуть передаватися будь-які спори за участю будь-яких дієздатних осіб приватного права, за винятком спорів, що мають публічно-правову природу та відповідно до діючого законодавства України не можуть розглядатися третейськими судами, утвореними на підставі Закону України „Про третейські суди", зокрема: спори про визнання недійсними нормативно-правових актів; спори, що виникають при укладенні, зміні, розірванні та виконанні господарських договорів, пов`язаних із задоволенням державних потреб; справ, пов`язаних з державною таємницею; справ про відновлення платоспроможності боржника чи визнання його банкрутом; справ, однією із сторін в яких є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, державна установа чи організація, казенне підприємство; інших справ, які відповідно до закону підлягають вирішенню виключно державними судами або Конституційним Судом України. Спір може бути переданий на розгляд третейського суду за наявності між сторонами третейської угоди, яку укладено у письмовій формі в такий спосіб, що беззаперечно вказує на відповідний намір сторін. Спір може бути переданий на вирішення третейського суду до прийняття компетентним судом рішення у спорі між тими ж сторонами, з того ж предмета і з тих самих підстав. Питання про компетенцію третейського суду на підставі третейської угоди вирішує intra vires Голова Третейського суду. Третейський суд приймає рішення на підставі законодавства України та міжнародних договорів, імплементованих у національне законодавство України. Третейський суд розглядає спори за участю іноземних учасників на підставі Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж". Третейський суд може здійснювати адміністрування арбітражу ad hoc з використанням арбітражного регламенту ЮНСИТРАЛ.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку, що Третейський суд при Асоціації Українських банків, до якого звернувся позивач, є судом, створеним на підставі положень Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж" та має компетенцію приймати арбітражне рішення відповідно до Розділу VІ Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж", що має наслідком звільнення його від відповідальності за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Таким чином, в силу вимог Закону України "Про валюту і валютні операції" зазначені обставини виключають підстави для нарахування пені та як наслідок свідчать про безпідставність та протиправність податкового повідомлення-рішення від 18.07.2024 №016730/0705 квітня 2021 року, законодавчо визначених підстав для винесення податкового повідомлення-рішення та нарахування ТОВ "Нова-Тек" пені за порушення строків розрахунків по зовнішньоекономічному контракту не було, а тому податкове повідомлення-рішення від 18.07.2024 №016730/0705 підлягає скасуванню.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За приписами ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України.

Суд зазначає, що відповідачем не доказано правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення та наказу, при цьому, судом на підставі належних та допустимих доказів встановлена їх протиправність, а тому суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню.

Частина 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи те, що позовні вимоги підлягають задоволенню, суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС в Івано-Франківській області на користь ТзОВ "Нова-Тек" сплачений судовий збір у розмірі 3028,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №431 від 07.10.2024 (а.с. 6).

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Нова-Тек" (код ЄДРПОУ 38162882, вул. Січових Стрільців, 23, офіс 401, м. Івано-Франківськ, 76018) до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 43968084, вул. Незалежності, 20, м. Івано-Франківськ, 76018) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 18.07.2024 №016730/0705 - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Івано-Франківській області від 18.07.2024 №016730/0705.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 43968084, вул. Незалежності, 20, м. Івано-Франківськ, 76018) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Нова-Тек" (код ЄДРПОУ 38162882, вул. Січових Стрільців, 23, офіс 401, м. Івано-Франківськ, 76018) сплачений судовий збір у розмірі 3028 (три тисячі двадцять вісім) гривень 00 копійок.

Сторонам рішення надіслати через підсистему "Електронний суд".

Перебіг процесуальних строків, початок яких пов`язується з моментом вручення процесуального документа учаснику судового процесу в електронній формі, починається з наступного дня після доставлення документів до Електронного кабінету в розділ "Мої справи".

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя /підпис/ Микитюк Р.В.