Ухвала

від 30.01.2025 по справі 320/18991/24

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про витребування доказів

30 січня 2025 року 320/18991/24

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дудіна С.О., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Головного управління ДПС у м. Києві до Товариства з обмеженою відповідальністю «АПБ Топаз» про надання дозволу на погашення податкового боргу,

у с т а н о в и в:

до Київського окружного адміністративного суду звернулось Головне управління ДПС у м. Києві (далі по тексту також позивач, ГУ ДПС у м. Києві) з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «АПБ Топаз» (далі по тексту також відповідач, ТОВ «Топаз»), в якому просить суд надати позивачу дозвіл на погашення усієї суми податкового боргу відповідача за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач повідомив, що за відповідачем обліковується податковий борг у розмірі 530 550,65 грн з податку на прибуток підприємств, який сплачують інші підприємства, податку на нерухоме майно та пені у сфері ЗЕД.

Позивач вказує, що вживав заходи щодо погашення податкової заборгованості, визначені Податковим кодексом України, а саме:

- прийняв рішення від 28.03.2023 про опис майна у податкову заставу, на підставі якого складено акт опису майна у податкову заставу від 13.06.2023;

- зареєстрував податкову заставу у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію обтяження;

- направив до банків, які обслуговують відповідача, інкасові доручення.

Однак, вжиті заходи не призвели до надходження коштів до бюджету для погашення податкового боргу відповідачем, інкасові доручення були повернуті без виконання у зв`язку з відсутністю коштів на рахунках платника.

Позивач зазначив, що станом на день звернення до суду податковий борг відповідача становить 530 550,65 грн, який продовжує обліковуватися за ним.

З цих підстав позивач просить надати дозвіл на погашення усієї податкової заборгованості за рахунок майна відповідача, що перебуває у податковій заставі.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 27.05.2024 відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем зазначено про наявність у відповідача податкового боргу на загальну суму 530 550,65 грн, який складається з:

- податку на прибуток підприємств, який сплачують інші підприємства у розмірі 187 200,00 грн, який складається з самостійно нарахованих податкових зобов`язань за податковими деклараціями з податку на прибуток №9427656607 від 03.02.2022 у розмірі 160 921,48 грн, №9219316870 від 24.10.2022 у розмірі 4 601,00 грн, №9219317225 від 24.10.2022 у розмірі 12 903,00 грн, №9236744089 від 09.11.2022 у розмірі 5 995,00 грн, №9307882217 від 17.02.2023 у розмірі 338,00 грн, штрафних санкцій, нарахованих податковими повідомленнями-рішеннями від 06.01.2023 №16510415 у розмірі 680,00 грн, від 16.01.2024 №30440415 у розмірі 1759,74 грн, а також пені у розмірі 1,78 грн;

- податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений юридичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості, у розмірі 7 452,59 грн, який складається з самостійно нарахованих податкових зобов`язань за податковими деклараціями №9018820659 від 09.02.2023 з термінами сплати до 01.05.2023, 31.07.2023, 30.10.2023 по 1 840,83 грн, з терміном сплати до 29.01.2024 у розмірі 1 840,81 грн, а також донарахованих податковим повідомленням-рішенням від 16.01.2024 №30780415 штрафних санкцій у розмірі 89,29 грн;

- пені у сфері ЗЕД за порушення вимог валютного законодавства у розмірі 335 898,06 грн, нарахованої рішенням від 31.08.2022 №21548/26-15-07-01-03/36566856.

Верховний Суд у постанові від 17.09.2024 у справі № 400/11548/23 виснував, що з аналізу положень пункту 95.5 статті 95 Податкового кодексу України, чинного на момент виникнення спірних правовідносин податкового законодавства вбачається, що за наявності відповідних обставин, а саме:

1) якщо податковий борг виник у результаті несплати грошових зобов`язань та/або пені, визначених платником податків у податкових деклараціях або уточнюючих розрахунках, що подаються контролюючому органу в установлені Податковим кодексом України строки, за умови якщо такий податковий борг не сплачується протягом 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку його сплати, та

2) відсутності/наявності у меншій сумі непогашеного зобов`язання держави щодо повернення такому платнику податків помилково та/або надміру сплачених ним грошових зобов`язань, та/або бюджетного відшкодування податку на додану вартість, контролюючий орган за рішенням його керівника (його заступника або уповноваженої особи) наділений правом для здійснення стягнення коштів за рахунок готівки, що належить такому платнику податків, та/або коштів з рахунків/електронних гаманців такого платника у банках, небанківських надавачах платіжних послуг/емітентах електронних грошей, без звернення до суду.

Проте матеріали справи не містять доказів відсутності/наявності у меншій сумі непогашеного зобов`язання держави щодо повернення такому платнику податків помилково та/або надміру сплачених ним грошових зобов`язань, та/або бюджетного відшкодування податку на додану вартість як обов`язкової передумови для використання контролюючим органом права за рішенням його керівника (його заступника або уповноваженої особи) на здійснення стягнення коштів за рахунок готівки, що належить такому платнику податків, та/або коштів з рахунків/електронних гаманців такого платника у банках, небанківських надавачах платіжних послуг/емітентах електронних грошей, без звернення до суду.

Крім того, матеріали справи не містять жодної інформації, підтвердженої доказами, щодо того, чи оскаржувались відповідачем податкові повідомлення-рішення від 06.01.2023 №16510415 у розмірі 680,00 грн, від 16.01.2024 №30440415 у розмірі 1759,74 грн, від 16.01.2024 №30780415, рішення від 31.08.2022 №21548/26-15-07-01-03/36566856, як і відсутні докази на підтвердження направлення їх на адресу відповідача та вручення. Тобто, матеріалами справи не підтверджено набуття означеними податковими повідомленнями-рішеннями та рішенням статусу податкового боргу.

Суд також зауважує, що за встановленими абзацом першим пункту 95.3 статті 95 Податкового кодексу України правилами стягнення коштів також здійснюється і з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в органі, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів. Водночас матеріали справи не містять доказів вчинення позивачем дій, направлених на стягнення коштів з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в органі, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Згідно з частиною третьою статті 80 Кодексу адміністративного судочинства України про витребування доказів за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи, або про відмову у витребуванні доказів суд постановляє ухвалу.

Статтею 129 Конституції України обов`язковість рішень суду (до яких належать і ухвали) визначена як одна з основних засад судочинства.

Відповідно до статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судові рішення, що набрали законної сили є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом. Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.

Суд зазначає, що за приписами статті 242 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно статті 9 КАС України принципами адміністративного судочинства є змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з`ясування всіх обставин у справі.

Суть офіційного з`ясування всіх обставин у справі визначена в частині четвертій статті 9 цього Кодексу, якими встановлено, що суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Таким чином, принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі зобов`язує суд вчинити всі необхідні дії для повного та всебічного з`ясування фактичних обставин справи з метою забезпечення прийняття правосудного рішення.

Згідно з частинами другою та третьою статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Відповідно до частин першої та другої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються зокрема письмовими, речовими і електронними доказами.

Положеннями частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини третьої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи.

Згідно частини шостої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України6. якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

Згідно статті 80 КАС України, про витребування доказів за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи, або про відмову у витребуванні доказів суд постановляє ухвалу.

Будь-яка особа, у якої знаходиться доказ, повинна видати його на вимогу суду.

Особи, які не мають можливості подати доказ, який витребовує суд, або не мають можливості подати такий доказ у встановлені строки, зобов`язані повідомити про це суд із зазначенням причин протягом п`яти днів з дня вручення ухвали.

У випадку неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, а також за неподання таких доказів без поважних причин, суд застосовує до відповідної особи заходи процесуального примусу, визначені цим Кодексом.

Частиною першою статті 149 КАС України закріплено, що суд може постановити ухвалу про стягнення в дохід Державного бюджету України з відповідної особи штрафу у сумі від 0,3 до трьох розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, зокрема, у випадку неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, або неподання таких доказів без поважних причин суб`єктом владних повноважень.

Враховуючи вказане, суд вважає за необхідне витребувати від позивача:

- докази відсутності/наявності у меншій сумі непогашеного зобов`язання держави щодо повернення відповідачу помилково та/або надміру сплачених ним грошових зобов`язань, та/або бюджетного відшкодування податку на додану вартість за період з дати виникнення податкового боргу до теперішнього часу;

- інформацію, підтверджену доказами, щодо того, чи оскаржувались відповідачем податкові повідомлення-рішення від 06.01.2023 №16510415 у розмірі 680,00 грн, від 16.01.2024 №30440415 у розмірі 1759,74 грн, від 16.01.2024 №30780415, рішення від 31.08.2022 №21548/26-15-07-01-03/36566856;

- докази направлення адресу відповідача та вручення податкових повідомлень-рішень від 06.01.2023 №16510415 у розмірі 680,00 грн, від 16.01.2024 №30440415 у розмірі 1759,74 грн, від 16.01.2024 №30780415, рішення від 31.08.2022 №21548/26-15-07-01-03/36566856;

- докази вчинення позивачем дій, направлених на стягнення коштів з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в органі, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Керуючись статтями 12, 72, 77, 80, 94, 241 - 243, 248, 257, 260, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в:

1. Витребувати від позивача:

- докази відсутності/наявності у меншій сумі непогашеного зобов`язання держави щодо повернення відповідачу помилково та/або надміру сплачених ним грошових зобов`язань, та/або бюджетного відшкодування податку на додану вартість за період з дати виникнення податкового боргу до теперішнього часу;

- інформацію, підтверджену належними та допустимими доказами, щодо того, чи оскаржувались відповідачем податкові повідомлення-рішення від 06.01.2023 №16510415 у розмірі 680,00 грн, від 16.01.2024 №30440415 у розмірі 1759,74 грн, від 16.01.2024 №30780415, рішення від 31.08.2022 №21548/26-15-07-01-03/36566856;

- докази направлення адресу відповідача та вручення податкових повідомлень-рішень від 06.01.2023 №16510415 у розмірі 680,00 грн, від 16.01.2024 №30440415 у розмірі 1759,74 грн, від 16.01.2024 №30780415, рішення від 31.08.2022 №21548/26-15-07-01-03/36566856;

- інформацію щодо звернення позивача з адміністративним позовом до суду про стягнення з ТОВ «АПБ Топаз» податкового боргу, який виник на підставі податкових повідомлень-рішень від 06.01.2023 №16510415 у розмірі 680,00 грн, від 16.01.2024 №30440415 у розмірі 1759,74 грн, від 16.01.2024 №30780415, рішення від 31.08.2022 №21548/26-15-07-01-03/3656685, підтверджену належними та допустимими доказами;

- докази вчинення позивачем дій, направлених на стягнення коштів з рахунків відповідача у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в органі, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.

2. Витребувані докази надати суду протягом п`яти календарних днів з моменту отримання копії цієї ухвали (або її тексту засобами зв`язку).

3. Зобов`язати відповідача у випадку неможливості подати докази, витребувані судом, або неможливості подати такі докази у встановлені строки, повідомити про це суд із зазначенням причин протягом п`яти днів з дня вручення ухвали.

4. Роз`яснити, що відповідно до положень статті 80 Кодексу адміністративного судочинства України за неподання без поважних причин доказів, витребуваних судом, суд застосовує до відповідної особи заходи процесуального примусу, визначені цим Кодексом, зокрема, штраф або тимчасове вилучення доказів для дослідження судом.

У разі неподання суб`єктом владних повноважень витребуваних судом доказів без поважних причин або без повідомлення причин суд, залежно від того, яке ці докази мають значення, може визнати обставину, для з`ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у її визнанні, або розглянути справу за наявними в ній доказами.

5. Роз`яснити, що відповідно до положень статті 79 Кодексу адміністративного судочинства України копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи.

6. Копію ухвали суду надіслати (вручити, надати) учасникам справи (їх представникам), зокрема, шляхом направлення тексту ухвали електронною поштою, факсимільним повідомленням (факсом, телефаксом), телефонограмою.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення суддею та не підлягає оскарженню. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.

Суддя Дудін С.О.