Рішення

від 29.01.2025 по справі 380/22578/24

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №380/22578/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 січня 2025 року

Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Ланкевича А.З., розглянувши у письмовому провадженні в м.Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, -

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся з позовною заявою, в якій просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області №913090190197 від 24.10.2024 року про відмову позивачеві у переведенні з пенсії за віком, розрахованої відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу»;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (місцезнаходження: вул.Митрополита Андрея, 10, м.Львів, 79000; код ЄДРПОУ: 13814885) призначити, нарахувати та виплачувати з 17.10.2024 року пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» у розмірі 60 відсотків від заробітку, зазначеного у довідці Департаменту соціального захисту населення міста Львова №06-443 від 17.10.2024 року.

Посилається на те, що з 06.09.2016 року перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області як одержувач пенсії за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 року №1058 «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Зазначив, що 26.08.2021 року позивач звернувся до відповідача із заявою щодо переведення його на інший вид пенсії пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу», однак рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області від 01.09.2021 року №913090190197 відмовлено у такому переведенні; рішення було мотивоване тим, що стаж роботи ОСОБА_1 на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, становить менше 20 років. У подальшому, постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 30.11.2022 року у справі №380/22857/21 зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу державної служби періоди роботи з 01.04.1997 року по 01.09.1997 року, з 01.09.1997 року по 01.07.1999 року, з 31.10.2014 року по 01.12.2014 року та перевести його з пенсії за віком, призначеної згідно із Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», на пенсію за віком згідно Закону України «Про державну службу» з 26.08.2021 року, після чого надіслати рішення та інші матеріали пенсійної справи до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області для здійснення з 26.08.2021 року перерахунку та виплати пенсії, з урахуванням раніше виплачених сум. Вказав, що судовим рішенням у справі №380/22857/21 встановлено, що у ОСОБА_1 стаж державної служби становить 20 років 2 місяці 13 днів, проте, станом на момент звернення до суду з даним позовом, позивача так і не було переведено на інший вид пенсії. 17.10.2024 року позивач у черговий раз звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області із заявою про переведення його з пенсії за віком, призначеної згідно із Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», на пенсію за віком згідно Закону України «Про державну службу». Втім, зазначив, що за результатами розгляду даної заяви Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області №913090190197 від 24.10.2024 року прийнято рішення про відмову у переведенні на інший вид пенсії з тих підстав, що Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області не є учасником судового процесу, судове рішення у справі №380/22857/21 повинне виконуватися №380/22857/21 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Кіровоградській області. Позивач з таким рішенням не погоджується та вказав, що він має більше як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, а відтак за ним збережено право на призначення пенсії відповідно до ст.37 Закону України від 16.12.1993 року №3723-ХІІ «Про державну службу». Наведене і зумовило позивача звернутись до суду з даним позовом. Просить позов задовольнити повністю.

Від відповідача, Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, надійшов відзив на позовну заяву, в якому посилається на те, що дії Головного управління є правомірними та такими, що ґрунтуються на Конституції, законах України та роз`яснювальних листах Пенсійного фонду України, а відтак позовні вимоги позивача є безпідставними та необґрунтованими. Просить відмовити у задоволенні позову повністю.

Від відповідача, Головного управління Пенсійного фонду України у Полтавській області, надійшов відзив на позовну заяву, в якому посилається на те, що постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 30.11.2022 року у справі №380/22857/21 вимоги зобов`язального характеру щодо переведення ОСОБА_1 з пенсії за віком, призначеної згідно Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», на пенсію за віком згідно Закону України «Про державну службу» з 26.08.2021 року покладені на Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області. Враховуючи викладене, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області прийнято оскаржуване у даній справі рішення №913090190197 від 24.10.2024 року про відмову позивачу в переведенні з 26.08.2021 року з пенсії за віком, призначеної згідно Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», на пенсію за віком згідно Закону України «Про державну службу» у зв`язку з відсутністю правових підстав.

Ухвалою судді від 11.11.2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; на підставі п.1 ч.1 ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

Позивач, ОСОБА_1 , з 01.04.2018 року перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області як одержувач пенсії за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 року №1058 «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Дослідженням записів у трудовій книжці серії НОМЕР_1 судом встановлено, що вона містить такі записи про роботу позивача, зокрема:

- з 01.04.1977 року по 01.09.1997 року - працював на посаді провідного мисливознавця відділу мисливського господарства і контролю за використанням тваринного світу на підставі наказу №61-н від 01.04.1997 року;

- з 01.09.1997 року по 01.07.1999 року - працював на посаді провідного мисливствознавця відділу мисливського господарства в Державному лісогосподарському об`єднанні «Львівліс» на підставі наказу №116-к від 01.07.1999 року;

- з 07.10.2013 року по 31.12.2015року - переведений на посаду начальника відділу охорони водних біоресурсів на підставі наказу №680 від 07.10.2013 року.

26.08.2021 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області із заявою про переведення його з пенсії за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 року №1058 «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на пенсію державного службовця відповідно до ст.37 Закону України від 16.12.1993 року №3723-ХІІ «Про державну службу».

За принципом екстериторіальності його заява та додані документи розглядались та, відповідно, рішення приймалось Головним управлінням Пенсійного фонду України в Кіровоградській області.

Рішенням Головно управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області №913090190197 від 01.09.2021 року відмовлено ОСОБА_1 в переведенні на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» на підставі заяви від 26.08.2021 року, мотивувавши тим, що стаж роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців складає 17 років 9 місяців 13 днів. Оскільки стаж роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, становить менше 20 років, відтак у ОСОБА_1 відсутнє право на переведення з пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на пенсію державного службовця відповідно до Закону України «Про державну службу».

Не погодившись з таким рішенням, позивач оскаржив його до суду.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 23.06.2022 року у справі №380/22857/21, зміненим постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 30.11.2022 року, позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії задоволено частково. Зокрема, визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області №913090190197 від 01.09.2021 року про відмову в переведенні ОСОБА_1 з пенсії за віком згідно із Законом України «Про державну службу» на підставі заяви від 26.08.2021 року №4038; зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу державної служби періоди роботи з 01.04.1997 року по 01.09.1997 року, з 01.09.1997 року по 01.07.1999 року, з 31.10.2014 року по 01.12.2014 року та перевести позивача з пенсії за віком, призначеної згідно із Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», на пенсію за віком згідно Закону України «Про державну службу» з 26.08.2021 року, після чого надіслати рішення та інші матеріали пенсійної справи до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області для здійснення з 26.08.2021 року перерахунку та виплати пенсії, з урахуванням раніше виплачених сум.

У подальшому, ОСОБА_1 неодноразово звертався до пенсійного органу із заявами про переведення його з пенсії за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 року №1058 «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на пенсію державного службовця відповідно до ст.37 Закону України від 16.12.1993 року №3723-ХІІ «Про державну службу», однак отримував рішення про відмову у такому переведенні. Зокрема:

- рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області від 14.04.2023 року №913090190197, яке мотивоване тим, що у довідці про зарплату №1-5-17/333-23 від 03.04.2023 року, яку надав заявник для перерахунку пенсії, що видана Управлінням Державного агентства меліорації та рибного господарства у Львівській області, зазначено посадовий оклад станом на серпень 2021 року, а заява про перехід з виду на вид подана 06.04.2023 року, що суперечить вимогам п.4 Порядку призначення пенсій деяким категоріям осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.09.2016 року №622. Крім того, вказано, що заявник ОСОБА_1 був звільнений 31.12.2015 року з Управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства у Львівській області (ЄДРПОУ 35047550), а довідку про зарплату №1-5-17/333-23 від 03.04.2023 року, яку надав він для перерахунку пенсії, видано Управлінням Державного агентства меліорації та рибного господарства у Львівській області (ЄДРПОУ 41759514). Згідно повідомлення про проведення державної реєстрації припинення юридичної особи Управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства у Львівській області (ЄДРПОУ 35047550) ліквідовано, будь-яких документів про те, що Управління Державного агентства меліорації та рибного господарства у Львівській області є правонаступником Управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства у Львівській області не надано. Також зазначено, що судовими інстанціями не розглядалось питання порядку обчислення заробітної плати для призначення пенсії державного службовця, відповідно враховувати довідку про складові заробітної плати №1-5-17/333-23 від 03.04.2023 року, при призначенні пенсії згідно Закону України «Про державну службу» з урахуванням постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду у справі №380/22857/21 від 30.11.2022 року немає підстав;

- рішення територіального органу пенсійного фонду від 05.02.2024 року №913090190197, яке мотивоване тим, що до заяви від 20.12.2023 року додана довідка про складові заробітної плати державного службовця від 05.12.2023 року №06-872, видана Департаментом соціального захисту населення Львівської ОДА відповідно до наказу Міністерства соціальної політики від 10.05.2017 року №750 «Про затвердження порядку видачі довідок про заробітну плату для призначення пенсій окремим категоріям осіб у разі ліквідації державних органів у яких особи працювали, а також перейменування (відсутності) їхніх посад» (далі - Наказ №750) станом на жовтень 2023 року, що суперечить вимогам абз.2 п.4 Порядку №622. Крім того, у вищевказаній довідці невірно визначена сума грошової допомоги, що надається до щорічної основної оплачуваної відпустки державним службовця відповідно до підп.4 п.4 наказу №750 (у розмірі 1/12 сум розмірів посадового оклад надбавок за ранг та вислугу років, премії, визначених відповідно до підпунктів 1-3 цього пункту). Враховуючи зазначене, прийнято рішення відмовити ОСОБА_1 в переході з пенсії за віком згідно Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» у зв`язку з наданням довідки про складові заробітної плати державного службовця, яка не відповідає вимогам чинно законодавства;

- рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 01.08.2024 року №607, яке мотивоване тим, що у рішенні Львівського окружного адміністративного суду від 23.06.2022 року у справі №380/22857/21 відсутнє зобов`язання щодо обчислення пенсії згідно Закону України «Про державну службу» з урахуванням довідок про заробітну плату державного службовця відсутні. Крім того, надана заявником довідка про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця №06-231 від 25.07.2024 року не відповідає додатку 4 Постанови Кабінету Міністрів України №823 від 12.07.2024 року, оскільки до цієї довідки включені складові, які не передбачені вимогами зазначеного нормативного документа.

Отримавши від Департаменту соціального захисту населення Львівської ОДА довідку №06-443 від 17.10.2024 року про складові заробітної плати для державного службовця у відповідності до Наказу Мінсоцполітики від 10.05.2017 року №750 з урахуванням вимог Постанови Кабінету Міністрів України від 12.07.2024 року №823 за жовтень 2024 року, позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області із заявою від 17.10.2024 року про переведення з пенсії за віком, призначеної згідно Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на пенсію за віком згідно Закону України «Про державну службу».

До заяви позивачем, серед іншого, додано: вищевказану довідку №06-443 від 17.10.2024 року про складові заробітної плати для державного службовця та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 30.11.2022 року у справі №380/22857/21, в якій встановлено, що стаж державної служби Підгірного О.Г. на момент досягнення пенсійного віку і подачі заяви від 26.08.2021 року складав 20 років 2 місяці 13 днів, відтак, за ним зберігається право на отримання пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу».

За принципом екстериторіальності її заява та додані документи розглядались та, відповідно, рішення приймалось Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області.

За результатами розгляду заяви та наданих позивачем документів відповідач прийняв рішення від 24.10.2024 року №913090190197, яким відмовлено позивачу у переході на пенсію державного службовця. Зокрема, вказано, що «…Рішення про відмову в переведенні з пенсії за віком, призначеної згідно Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на пенсію за віком згідно Закону України «Про державну службу», згідно з поданою 26.08.2021 року заявою, прийняте за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Кіровоградській області 01.09.2021 року. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду по справі №380/22857/21 від 30.11.2022 року зобов`язання щодо переведення ОСОБА_1 з пенсії за віком, призначеної згідно Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на пенсію за віком згідно Закону України «Про державну службу» з 26.08.2021 покладене на Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області.

Враховуючи вищевикладене прийнято рішення: відмовити гр. ОСОБА_1 в переведенні з 26.08.2021 року з пенсії за віком, призначеної згідно Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на пенсію за віком згідно Закону України «Про державну службу», згідно поданої заяви від 17.10.2024 року, оскільки Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області не є учасником судового процесу, рішення Восьмого апеляційного адміністративного суду по справі №380/22857/21 від 30.11.2022 року повинне виконуватися Головним управлінням Пенсійного фонду України в Кіровоградській області.».

Не погоджуючись з таким рішенням відповідача, позивач звернувсі до суду з даним позовом.

Вказані обставини та зміст спірних правовідносин підтверджені наявними у справі доказами.

Вирішуючи спір, суд застосовує наступні норми права.

Відповідно до ч.1 ст.46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, визначені Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року №1058-IV, який набрав чинності з 01.01.2004 року (далі - Закон №1058-IV).

Згідно зі ст.5 Закону №1058-IV, цей Закон регулює відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються, зокрема, умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат, порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.8 Закону №1058-IV, право на отримання пенсії та соціальних послуг із солідарної системи мають: громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку, чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідно виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Статтею 9 Закону №1058-IV передбачено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Згідно положень ст.10 Закону №1058-IV, особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один з цих видів пенсії за вибором.

Пенсійне забезпечення державних службовців регулюється ст.37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 року №3723-XII (далі - Закон №3723-XII).

Відповідно до ст.37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 року №3723-XII, на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.

Згідно зі ст.26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року №1058, особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема: з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року.

До 1 травня 2016 (дата набрання чинності Законом України «Про державну службу» від 10.12.2015 року №889-VІІІ) право на пенсію державного службовця мали особи, які: а) досягли певного віку та мають передбачений законодавством страховий стаж; б) мали стаж державної служби не менш як 10 років, та на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців; а також особи, які мали не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.

Після 1 травня 2016 року, відповідно до ст.90 Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 року №889-VІІІ, пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

При цьому законодавець визначив певні умови, за дотримання яких у осіб зберігається право на призначення пенсії відповідно до ст.37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 року №3723-ХІІ.

Пунктом 2 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 року №889-VIII передбачено, що Закон України «Про державну службу» від 16.12.1993 року №3723-ХІІ втратив чинність, крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 розділу XI Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 року №889-VIII.

Так, відповідно до п.10 вищевказаного Закону, державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Попереднього Закону та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до ст.37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 року №3723-ХІІ у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Згідно з п.12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 року №889-VІІІ, для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статті 25 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 року №3723-ХІІ та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до ст.37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 року № 3723-ХІІ в порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Тобто Прикінцевими та перехідними положеннями Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 року №889-VІІІ передбачено, що за наявності у особи станом на 1 травня 2016 певного стажу держслужби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років стажу держслужби незалежно від того, чи працювала особа станом на 1 травня 2016 на держслужбі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до ст.37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 року №3723-ХІІ, але за певної додаткової умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Отже, після 1 травня 2016 року (дата набрання чинності Законом України «Про державну службу» від 10.12.2015 року №889-VІІІ) зберігають право на призначення пенсії державного службовця відповідно до ст.37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 року №3723-ХІІ лише ті особи, які мають стаж державної служби, визначений п.п.10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 року №889-VІІІ, та мають передбачені ч.1 ст.37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 року №3723-ХІІ вік і страховий стаж.

Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права була висловлена у рішенні Верховного Суду від 04.04.2018 року у зразковій справі №822/524/18 та у постанові Верховного Суду від 26.06.2018 року у справі №676/4235/17.

При цьому, для призначення пенсії за віком за Законом України «Про державну службу» від 16.12.1993 року №3723-ХІІ особі, яка на час звернення за її призначенням не є державним службовцем, проте відповідає критеріям, визначеним у п.12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 року №889-VІІІ, використовується розмір заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та відповідного рангу за останнім місцем роботи на державній службі, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а не розмір заробітної плати, яку така особа отримувала під час перебування на державній службі.

Вказане узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 12.09.2023 року у справі №560/8328/22.

Суд встановив, що позивач досяг необхідного пенсійного віку та має стаж на посаді державної служби понад 20 років. Зазначені обставини встановлені також постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 30.11.2022 року у справі №380/22857/21 та, з огляду на зміст ч.4 ст.78 Кодексу адміністративного судочинства України, не доказуються при розгляді цієї справи.

Щодо посилань відповідача на те, що Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області не був учасником судового процесу по справі №380/22857/21 та не може здійснити переведення ОСОБА_1 з пенсії за віком, призначеної згідно Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», на пенсію за віком згідно Закону України «Про державну службу», суд враховує, що змістом заяви позивача від 17.10.2024 року було переведення його з пенсії за віком, призначеної згідно Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», на пенсію за віком згідно Закону України «Про державну службу» (первинно), а не перегляд раніше призначеної пенсії державного службовця з 26.08.2021 року згідно постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 30.11.2022 року у справі №380/22857/21, яка так і не була призначеною.

Відповідно до п.1.8 розділу І Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року №22-1, днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви.

Враховуючи викладене, днем звернення за призначенням пенсії ОСОБА_1 з пенсії за віком, призначеної згідно Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», на пенсію за віком згідно Закону України «Про державну службу» є 17.10.2024 року.

Оскільки на час звернення до відповідача із заявою про перехід на пенсію держаного службовця позивач досяг пенсійного віку, встановленого ст.26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», на день набрання чинності Законом України «Про державну службу» від 10.12.2015 року №889-VІІІ мав понад 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, та мав необхідний страховий стаж, суд приходить висновку, що позивач набув право на призначення пенсії відповідно до положень Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 року №3723-ХІІ.

За таких обставин, суд вважає, що відповідач протиправно відмовив позивачу в переході на пенсію державного службовця відповідно до ст.37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 року №3723-ХІІ.

Відтак, спірне рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 24.10.2024 року №913090190197 слід визнати протиправним та скасувати.

Питання щодо порядку переведення (переходу) з одного виду пенсії на інший та питання призначення пенсії неодноразово було проаналізовано у постанові Верховного Суду України від 31.03.2015 року у справі №21-612а14, постановах Верховного Суду від 23.10.2018 року у справі №317/4184/16-а; від 17.05.2019 року у справі №511/777/17; від 11.07.2019 року у справі №264/6292/16-а; від 10.10.2019 року у справі №520/7533/17; від 13.02.2020 року у справі №263/3478/17; від 17.07.2020 року у справі №335/13894/16-а, в яких суди дійшли висновку, що, якщо особа отримувала пенсію на підставі одного закону (наприклад, Закону України «Про прокуратуру») та виявила бажання перейти на пенсію за іншим законом (наприклад, на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»), зазначені правовідносини слід розцінювати як нове призначення пенсії. У іншому ж випадку, якщо такий перехід відбувся в рамках одного закону - Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», вказані правовідносини є переведенням на пенсію в рамках одного закону.

Станом на дату виникнення спірних правовідносин позивач отримує пенсію за віком, яка їй обчислюється відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», та не обіймає посади державного службовця.

При цьому, позивач має право на призначення пенсії державного службовця відповідно до ст.37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 року №3723-ХІІ.

Правовідносини щодо переходу позивача із пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на пенсію державного службовця по Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 року №3723-ХІІ розцінюються відповідно до положень чинного законодавства та усталеної судової практики як призначення нового виду пенсії.

Частиною 3 ст.45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.

Згідно з ч.4 ст.245 Кодексу адміністративного судочинства України, у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Позиція Верховного Суду щодо застосування ч.4 ст.245 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме, щодо можливості зобов`язання суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, була висловлена у постановах від 04.09.2021 року у справі №320/5007/20, від 23.12.2021 року у справі №480/4737/19 та від 22.06.2023 року у справі №480/4288/21.

Відповідач, Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, відмовляючи позивачеві у призначенні пенсії державного службовця, виходив з того, що не був учасником судового процесу по справі №380/22857/21 та не може здійснити переведення ОСОБА_1 з пенсії за віком, призначеної згідно Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», на пенсію за віком згідно Закону України «Про державну службу».

Разом з тим, відповідачем, як органом, що призначає пенсії, не вимагалось дооформлення поданих позивачем документів для призначення пенсії, у тому числі заяви про призначення пенсії, чи подання додаткових документів.

Тобто позивачем, як суб`єктом звернення, було дотримано всіх визначених законом умов для призначення пенсії державного службовця відповідно до ст.37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 року №3723-ХІІ та п.п.10, 12 Закону України від 10.12.2015 року №889-VIII «Про державну службу».

Відповідно до п.4 Порядку призначення пенсій деяким категоріям осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.09.2016 року №622 (далі Порядок №622), пенсія державним службовцям призначається з дати звернення, але не раніше дати виникнення права.

Враховуючи вищенаведене та те, що позивачем виконано всі умови, визначені Законами України «Про державну службу», а тому, в силу вимог ст.ст.5, 245 Кодексу адміністративного судочинства України, з метою ефективного захисту його порушених прав, слід зобов`язати відповідача призначити ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до ст.37 Закону України від 16.12.1993 року №3723-ХІІ «Про державну службу», п.п.10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 10.12.2015 року №889-VIII «Про державну службу», а саме з 17.10.2024 року.

При цьому, суд враховує, що згідно з п.4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року №22-1, після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

У цій справі для прийняття рішення за результатами поданої позивачем заяви за принципом екстериторіальності структурним підрозділом визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, рішенням якого відмовлено ОСОБА_1 в призначенні пенсії державного службовця.

Тож, дії зобов`язального характеру щодо призначення позивачу вказаного виду пенсії має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, що вирішував питання про призначення ОСОБА_1 пенсії за його заявою від 17.10.2024 року, яким у цьому випадку є Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області.

До аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у складі у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постановах від 08.02.2024 року у справі №500/1216/23 та від 09.07.2024 року у справі №240/16372/23, який в силу приписів ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України та ч.6 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» враховуються судом під час вирішення цього спору.

Щодо вимог про зобов`язання відповідача призначити позивачу пенсію у розмірі 60 відсотків від заробітку, зазначеного у довідці Департаменту соціального захисту населення міста Львова №06-443 від 17.10.2024 року, суд враховує таке.

Як видно з матеріалів справи, останнім місцем роботи позивача на державній службі було «начальник відділу охорони водних біоресурсів» в Управлінні охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства у Львівській області (код ЄДРПОУ: 35047550).

Відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства у Львівській області (код ЄДРПОУ 35047550) ліквідовано.

Згідно п.п.5 і 6 Порядку №622, форма довідки про заробітну плату, що подається для призначення пенсії державним службовцям, затверджується правлінням Пенсійного фонду України за погодженням із Мінсоцполітики. У разі ліквідації державного органу довідку видає орган, який є правонаступником, а в разі його відсутності чи перейменування (відсутності) посад, у тому числі відсутності відповідних посад державної служби, довідка видається у порядку, встановленому Мінсоцполітики за погодженням із Нацдержслужбою.

Відповідно до п.п.10 і 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 10.12.2015 року №889-VIII «Про державну службу», п.6 Порядку призначення пенсій деяким категоріям осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.09.2016 року №622 «Деякі питання пенсійного забезпечення окремих категорій осіб», наказом Міністерства соціальної політики від 10.05.2017 року №750 затверджено Порядок видачі довідок про заробітну плату для призначення пенсій окремим категоріям осіб у разі ліквідації державних органів, у яких особи працювали, а також перейменування (відсутності) їхніх посад.

Пунктом 3 Порядку №750 визначено, що у разі ліквідації державного органу без правонаступника або якщо останнє місце роботи особи на посаді державної служби було в органі, який на час призначення особі пенсії відсутній чи у якому на час призначення пенсії перейменовані (відсутні) посади, у тому числі відсутні відповідні посади державної служби, довідки для призначення пенсії видають, зокрема: структурні підрозділи з питань соціального захисту населення обласних, районних, районних у місті Києві державних адміністрацій, виконавчі органи міських, районних у містах (у разі утворення) рад - особам, у яких останнє місце роботи на посаді державної служби було у відповідних державних органах, юрисдикція яких поширювалася на територію однієї або кількох областей, м.Києва або м.Севастополя, одного або кількох районів, міст обласного значення, та органах місцевого самоврядування.

Тобто, як слідує зі змісту цієї норми, обов`язок щодо видачі довідки для призначення пенсії особам, у яких останнє місце роботи на посаді державної служби було у відповідних державних органах, юрисдикція яких поширювалася на територію області або району, виникає у відповідних структурних підрозділів з питань соціального захисту населення у разі ліквідації державного органу без правонаступника.

Позивач при зверненні до територіального органу Пенсійного фонду із заявою від 17.10.2024 року, долучив довідку про складові заробітної плати для державного службовця від 17.10.2024 року №06-443, видану Департаментом соціального захисту населення Львівської ОДА за посадою начальника відділу охорони водних біоресурсів станом на 31.12.2023 року.

При цьому, у довідці зазначено, що на всі види оплати праці, включені до довідки, нараховано єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. Довідка видана на підставі Наказу Мінсоцполітики від 10.05.2017 року №750 з урахуванням вимог Постанови Кабінету Міністрів України від 12.07.2024 року №823 за жовтень 2024 року.

Отже, довідка від 17.10.2024 року №06-443 є такою, що відповідає встановленій формі і в силу вимог п.п.4, 6 Порядку №622 повинна бути врахована відповідачем при призначенні позивачу пенсії з 17.10.2024 року.

Крім того, частиною 1 ст.37 Закону України від 16.12.1993 року №3723-ХІІ «Про державну службу» встановлено, що пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 01.01.2011 - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Враховуючи вищенаведене, оскільки відповідач уже тричі відмовляв позивачу у призначенні пенсії з урахуванням поданих ним довідок, позивачем дотримано всіх визначених законом умов для призначення пенсії державного службовця відповідно до ст.37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 року №3723-ХІІ та п.п.10, 12 Закону України від 10.12.2015 року №889-VIII «Про державну службу», а тому, в силу вимог ст.ст.5, 245 Кодексу адміністративного судочинства України, з метою ефективного захисту порушених прав позивача, суд дійшов висновку про наявність підстав для зобов`язання

При цьому, суд враховує, такий спосіб захисту, як зобов`язання МВС України повторно розглянути заяву (рапорт) та документи позивача, призведе до чергового ухилення суб`єктом владних повноважень від виконання покладених на нього законодавством обов`язків.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. А, згідно ч.1 ст.90 цього ж Кодексу, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню повністю.

Щодо судових витрат, то згідно ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України такі відшкодовуються позивачу в повному обсязі.

Керуючись ст.ст.2, 6, 8-10, 13, 14, 72-77, 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в :

позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 24.10.2024 року №913090190197.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (місцезнаходження: вул.Гоголя, 34, м.Полтава, 36000; код ЄДРПОУ: 13967927) призначити ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_2 ) пенсію за віком відповідно до статті 37 Закону України від 16.12.1993 року №3723-ХІІ «Про державну службу», пунктів 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 10.12.2015 року №889-VIII «Про державну службу», з 17.10.2024 року, у розмірі 60 відсотків від заробітку, зазначеного у довідці Департаменту соціального захисту населення Львівської обласної державної адміністрації №06-443 від 17.10.2024 року, здійснивши перерахунок та виплату пенсії, з урахуванням раніше виплачених сум.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (місцезнаходження: вул.Гоголя, 34, м.Полтава, 36000; код ЄДРПОУ: 13967927) на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_2 ) судовий збір, сплачений за подання цього позову, у сумі 1937 (одна тисяча дев`ятсот тридцять сім) гривень 92 копійки.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Суддя Ланкевич А.З.