Рішення

від 30.01.2025 по справі 420/37929/24

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/37929/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 січня 2025 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Катаєвої Е.В., розглянувши у письмовому провадженні в місті Одесі справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

До суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , в якому позивач просить суд:

визнати протиправними дії відповідача щодо обчисления та виплати йому - ОСОБА_1 , грошового забезпечення з 30.01.2020 по 31.12.2020 року, грошової допомоги на оздоровлення за 2020 рік, грошової компенсації за невикористані дні щорічної додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за 2020 рік, без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб 2102 грн), встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01.01.2020 року;

зобов`язати відповідача здійснити перерахунок його - ОСОБА_1 , грошового забезпечення з 30.01.2020 по 31.12.2020, грошової допомоги на оздоровлення за 2020 рік, грошової компенсації за невикористані дні щорічної додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за 2020 рік, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2102 грн), встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01.01.2020 року, на відповідний тарифний коефіцієнт та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум;

визнати протиправними дії відповідача щодо обчислення та виплати йому - ОСОБА_1 , грошового забезпечення з 01.01.2021 по 31.12.2021 року, грошової допомоги на оздоровлення за 2021 рік, грошової компенсації за невикористані дні щорічної додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за 2021 рік, без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2270 грн), встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01.01.2021 року;

зобов`язати відповідача здійснити перерахунок його - ОСОБА_1 , грошового забезпечення 01.01.2021 по 31.12.2021 року, грошової допомоги на оздоровлення за 2021 рік, грошової компенсації за невикористані дні щорічної додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за 2021 рік, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2270 грн), встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01.01.2021 року, на відповідний тарифний коефіцієнт та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум;

визнати протиправними дії відповідача щодо обчисления та виплати йому - ОСОБА_1 , грошового забезпечення з 01.01.2022 по 31.12.2022 року, грошової допомоги на оздоровлення за 2022 рік, грошової компенсації за невикористані дні щорічної додаткової відпустки, як учаснику бойових дій 2022 рік, без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2481 грн), встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022 року;

зобов`язати відповідача здійснити перерахунок його - ОСОБА_1 , грошового забезпечення з 01.01.2022 по 31.12.2022 року, грошової допомоги на оздоровления за 2022 рік, грошової компенсації за невикористані дні щорічної додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за 2022 рік, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2481 грн), встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022 року, на відповідний тарифний коефіцієнт та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум;

визнати протиправними дії відповідача щодо обчисления та виплати йому - ОСОБА_1 , грошового забезпечення з 01.01.2023 по 19.05.2023 року, грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки за 2023 рік, грошової компенсації за невикористані дні щорічної додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за 2023 рік, одноразової допомоги при звільненні за 19 повних календарних місяців військової служби, без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2684 грн), встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023 року;

зобов`язати відповідача здійснити перерахунок його - ОСОБА_1 , грошового забезпечення з 01.01.2023 по 19.05.2023 року, грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки за 2023 рік, грошової компенсації за невикористані дні щорічної додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за 2023 рік, одноразової допомоги при звільненні за 19 повних календарних місяців військової служби з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2684 грн), встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023 року, на відповідний тарифний коефіцієнт та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він проходив військову службу у в/ч НОМЕР_1 , та наказом від 03.09.2024 №173 звільнений у відставку за станом здоров`я. Вподальшому йому стало відомо, що під час проходження служби у 2020-2023 р.р. відповідач здійснював помилковий розрахунок його грошового забезпечення. Розрахунок та виплата розмірів його посадового окладу та окладу за військовим званням, додаткових видів грошового забезпечення здійснювалась, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого у 2018 році Законом №2246-VII станом на 01.01.2018 в розмірі 1762 грн, замість прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, що призвело в цілому до помилкового розрахунку та виплати грошового забезпечення - щомісячних основних та додаткових видів грошового забезпечення.

Однак пункт 6 Постанови №103 втратив чинність, у зв`язку з чим відновлена дія пункту 4 Постанови №704 у редакції до внесення скасованих судом змін, згідно якої розрахунковою величиною для визначення розміру посадового окладу та розміру окладу за військове звання, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року та множенням на відповідні тарифні коефіцієнти. Таким чином, у зв`язку із щорічною зміною розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, позивач вважає, що має право на перерахунок його грошового забезпечення.

З урахуванням правових висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 02.08.2022 у справі №440/6017/21 наявні підстави для визначення розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями позивача шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

Крім цього позивач вважає, що має право на перерахунок грошової допомоги для оздоровлення, компенсації основної відпустки, компенсації додаткової відпустки як УБД та одноразової допомоги при звільненні. Такого ж висновку дійшов П`ятий апеляційний адміністративний суд в постанові від 18.07.2024 року по справі №420/5438/24.

Також позивач зазначає, що постановою КМУ №481 від 12.05.2023, що набрала чинності 20.05.2023, змінено пункт 4 постанови КМУ від 30.08.2017 №704, відповідно до яких прямо встановлено розрахункову величину у розмірі 1762 грн. Тобто внесеними значно зменшено розмір посадового окладу та окладу за військовими (спеціальними) званнями, що в цілому зменшує загальний розмір грошового забезпечення, що є порушенням Конституційних норм, які є нормами прямої дії, що фактично і було підставою скасування попередньої редакції цього пункту Постанови КМУ рішенням Шостого апеляційного адміністративного суду у справі №826/6453/18 від 29.01.2020.

Позивач вважає, що при наявності діючих змін внесених Постановою КМУ №481 від 12.05.2023, розміри його посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням лише з 20.05.2023 по 20.09.2024 (день звільнення) розраховуються з 1762 грн.

Позивач просить задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою суду від 09.12.2024 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено, що справа буде розглядатися за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Представник відповідача подав до суду відзив на позов, у якому просив відмовити в задоволенні позову, оскільки ним не порушувались вимоги чинного законодавства, адже протягом спірного періоду зміни розміру прожиткового мінімуму, який є розрахунковою величиною для нарахування та виплати грошового забезпечення позивачу, КМУ не вносились.

Під час розв`язання колізії між нормами п. 3 розділу ІІ Закону №1774-VIII та п. 4 Постанови № 704 у редакції до внесення змін Постановою №103 перевагу слід надати положенням Закону, як акту права вищої юридичної сили з урахуванням ст. 8 Конституції України. Враховуючи те, що норма п. 3 розділу ІІ Закону №1774-VIII не втратила чинності і за юридичною силою є вищою за приписи п. 4 Постанови №704 у редакції до внесення змін Постановою №103, правові підстави для обчислення розміру окладу за посадою заявника та окладу за військовим званням із використанням величини мінімальної заробітної плати відсутні.

Аналогічна позиція міститься у постановах Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05.01.2021 у справі №500/1526/20, від 17.12.2020 №500/2266/20.

Справа розглянута в письмовому провадженні.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 являється учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_2 від 04.02.2015 року, та особою з інвалідністю 2 групи, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_3 від 25.09.2024 року.

Відповідно до посвідчення офіцера НОМЕР_4 ОСОБА_1 проходив військову службу у в/ч НОМЕР_1 з 15.06.2019 року.

Згідно з наказом командира в/ч НОМЕР_1 №295 від 20.09.2024 року позивача виключено із списків особового складу та всіх видів забезпечення, у зв`язку зі звільненням в запас ЗСУ за п.п. «б» п.3 ч.5 ст.26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (за станом здоров`я).

Позивач звернувся до відповідача із заявою від 09.10.2024, отриману відповідачем 20.10.2024 року, у якій просив, зокрема, здійснити перегляд його грошового забезпечення під час служби за період з 30.01.2020 по 20.09.2024 для здійснення виплати недоотриманого грошового забезпечення.

Листом від 14.11.2024 року №657/6961 відповідачем повідомлено, що грошове забезпечення за період з 2020 по 2024 р.р. військовою частиною нараховувалось та виплачувалось з розрахунку 1762 грн. При цьому повідомлено, що постановою КМУ №481 від 15.05.2023 року внесено зміни до постанови №704 та визначено розмір посадових окладів та окладів за військовим званням на рівні 1762 грн.

Позивач, вважаючи протиправними дії відповідача щодо виплати йому під час проходження служби у в/ч НОМЕР_1 в період з 30.01.2020 по 19.05.2023 грошового забезпечення без урахування посадового окладу та окладу за військовим званням, розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 2020-2023 роки, а також грошової допомоги для оздоровлення за 2020-2022 роки, грошової компенсації за невикористану щорічну відпустку за 2020-2023 роки, грошової компенсації за невикористану додаткову відпустку як учаснику бойових дій за 2020-2023 роки, одноразової грошової допомоги при звільненні, звернувся до суду з цим позовом.

Відповідно до ч.1 ст.2 Закону України від 25.03.1992 №2232-ХІІ «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі Закон №2232-ХІІ) військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Відповідно до ч.1-3 ст.9 Закону України від 20.12.1991 №2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі Закон №2011-ХІІ) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Частиною 4 ст.9 Закону №2011-XII передбачено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

30.08.2017 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі Постанова №704), якою затверджено тарифні сітки розрядів і коефіцієнтів посадових окладів, схеми тарифних розрядів, тарифних коефіцієнтів, додаткові види грошового забезпечення, розміри надбавки за вислугу років. Установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Пунктом 2 Постанови №704 установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Додатком 1 до Постанови №704 визначено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.

Пунктом 4 Постанови №704 (в первинній редакції на дату прийняття) передбачено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

Також додатки 1, 12, 13, 14 до Постанови №704 містять примітки, відповідно до яких, зокрема посадові оклади за розрядами тарифної сітки та оклади за військовим (спеціальним) званням визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт.

21.02.2018 Кабінет Міністрів України ухвалив Постанову №103 пунктом 6 якої внесено зміни, зокрема до постанови Кабінету Міністрів України №704, пункт 4 якої викладено в такій редакції: « 4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.».

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 по справі №826/6453/18 визнано протиправним та скасовано пункт 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб».

Згідно ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Верховний Суд в постанові від 02.08.2022 року №440/6017/21 зазначив, що законодавець делегував Кабінету Міністрів України повноваження на встановлення умов, порядку та розміру перерахунку пенсій особам, звільненим з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб.

Величина грошового забезпечення як виплати, що є визначальною при перерахунку пенсії, встановлюється Кабінетом Міністрів України в межах повноважень щодо визначення розміру перерахунку пенсій. Відтак, на думку колегії суддів зазначення у п.4 постанови № 704 в формулі обрахунку розміру посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням базового державного соціального стандарту (прожиткового мінімуму для працездатних осіб) як розрахункової величини для їх визначення, не суперечить делегованим Уряду повноваженням щодо визначення розміру грошового забезпечення для перерахунку пенсій, призначених згідно із Законом №2262-ХІІ.

Разом з цим, колегія суддів наголосила на тому на тому, що Кабінет Міністрів України не уповноважений та не вправі установлювати розрахункову величину для визначення посадових окладів із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який не відповідає нормативно-правовому акту вищої юридичної сили.

При цьому колегія суддів зазначила, що пунктом 8 Прикінцевих положень Закону України від 23.11.2018 року №2629-VІІІ «Про Державний бюджет України на 2019 рік» було установлено, що у 2019 році для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів як розрахункова величина застосовується прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений на 1 січня 2018 року.

У свою чергу, Закон України від 14.11.2019 року №294-ІХ «Про Державний бюджет України на 2020 рік» (далі Закон №294-ІХ) та Закон №1082-ІХ таких застережень щодо застосування як розрахункової величини для визначення, зокрема грошового забезпечення, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня 2018 року на 2020 та 2021 роки, відповідно, не містять.

Тобто, положення пункту 4 постанови №704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів, розрахованих згідно з постановою №704, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року до 01.01.2020 - набрання чинності Закон №294-ІХ не входили в суперечність із актом вищої юридичної сили.

Так, ч.3 ст.1-1 Закону №2262-ХІІ містить безумовне застереження про те, що зміна умов і норм пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону та Закону України від 09.07.2003 року №1058-ІV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Юридична природа соціальних виплат, у тому числі пенсій, розглядається не лише з позицій права власності, але й пов`язує з ними принцип захисту «законних очікувань» (reasonable expectations) та принцип правової визначеності (legal certainty), що є невід`ємними елементами правової держави та принципу верховенства права.

У справі «Кечко проти України» (заява №63134/00) ЄСПЛ наголосив, що в межах свободи дій держави перебуває право визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідних для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними (пункт 23). Тобто коли соціальна чи інша подібна виплата закріплена законом, вона має виплачуватися на основі чітких і об`єктивних критеріїв, і якщо людина очевидно підходить під ці критерії - це породжує у такої людини виправдане очікування в розумінні статті 1 Першого протоколу.

Відповідно до ст.7 КАС України суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України. У разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.

Верховний Суд неодноразово наголошував, що суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції та законам України, незалежно від того, чи оскаржувались такі акти в судовому порядку та чи є вони чинними на момент розгляду справи, тобто згідно з правовою позицією Верховного Суду такі правові акти (як закони, так і підзаконні акти) не можуть застосовуватися навіть у випадках, коли вони є чинними (постанови від 12.03.2019 у справі №913/204/18, від 10.03.2020 у справі №160/1088/19).

Отже, з огляду на визначені в ч.3 ст.7 КАС України правила, а також враховуючи на те, що з 01.01.2020 положення пункту 4 постанови №704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно із якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений законодавцем на відповідний рік, у тому числі для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів, до спірних правовідносин підлягає застосуванню пункт 4 постанови №704 в частині, що не суперечить нормативно-правовому акту, який має вищу юридичну силу Закону №10-82-ІХ із використанням для визначення розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік).

Верховний Суд наголосив на тому, що через зростання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, зокрема згідно із Законом №1082-ІХ виникли підстави для перерахунку пенсій, призначених згідно із Законом №2262-ХІІ, виходячи з розміру складових, розрахованих згідно з постановою №704 у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону и №2262-ХІІ та ст.9 Закону №2011-ХІІ, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт.

При цьому, колегія суддів звернула увагу на те, що встановлене положеннями пункту 3 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №1774-VIII обмеження щодо застосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з постановою №704 жодним чином не впливає на спірні правовідносини, оскільки такою розрахунковою величною є, прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року. Розмір мінімальної заробітної плати не є розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, а застосований з іншою метою - для визначення мінімальної величини, яка враховується, як складова при визначенні розмірів посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням.

В подальшому вказана правова позиція підтримана Верховним Судом у постановах від 19.10.2022 у справі №400/6214/21, від 28.02.2023 у справі №380/18850/21, від 06.04.2023 у справі №380/10075/21. Отже, практика Верховного Суду у цій категорії справ є усталеною та послідовною.

Також Верховний Суд у постанові від 15.06.2023 у справі №380/13603/21 зазначив, що позивач по даній справі оскаржує врахований при обчисленні грошового забезпечення військовослужбовця розмір прожиткового мінімуму, а не розмір мінімальної заробітної плати.

Колегія суддів у контексті наведеного дійшла висновку, що для правильного вирішення вимог позивача, суди повинні встановити відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14 на який позивач має право виплати, розмір прожиткового мінімуму, згідно з пунктом 4 Постанови №704 за період з 30.01.2020 до 31.12.2020, з 01.01.2021 до 01.02.2021, з урахуванням раніше виплачених сум.

Суд не приймає посилання сторін спору на правову позицію апеляційних судів, оскільки за ч.5 ст.242 КАС України судом враховуються правові висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

На підставі наведених у рішенні висновків Верховного Суду, з урахуванням постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №826/6453/18, суд дійшов висновку, що відповідач, застосовуючи при обчисленні посадового окладу та окладу за військовим званням позивача такої розрахункової величини як прожитковий мінімум для працездатних осіб, визначений законом на 01.01.2018, в період з 30.01.2020 по 19.05.2023, діяв протиправно.

Водночас, позивач просить перерахувати та виплатити йому розмір грошової допомоги для оздоровлення за 2020-2022 роки, грошової компенсації за невикористану щорічну відпустку за 2020-2023 роки, грошової компенсації за невикористану додаткову відпустку як учаснику бойових дій за 2020-2023 роки, одноразової грошової допомоги при звільненні із посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на відповідний рік.

Проте згідно з наказом командира в/ч НОМЕР_1 №295 від 20.09.2024 року відповідно до абз.3 п.14 ст.10 Закону №2011-ХІІ вирішено виплатити позивачу грошову компенсацію за 35 діб невикористаної щорічної основної відпустки за 2022 рік, за 35 діб невикористаної щорічної основної відпустки на 2023 рік та за 35 діб невикористаної щорічної основної відпустки за 2024 рік. Також відповідно до ст.16-2 Закону України «Про відпустки» та п.12 ч.1 ст.12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» вирішено виплатити позивачу грошову компенсацію за додаткову відпустку як учаснику бойових дій за 2015-2024 роки.

Отже відсутні підстави для нарахування позивачу грошової компенсації за невикористану щорічну основну відпустку за 2020-2021 роки.

Водночас, 12.05.2023 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №481, що набрала законної сили 20.05.5023 року, якою скасовано підпункт 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов КМУ, затверджених постановою №103, та внесено зміни до пункту 4 постанови №704, відповідно до яких установлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.

Тобто, з 20.05.2023 у зв`язку із внесенням постановою КМУ №481 змін до постанови КМУ, затверджених постановою №103, розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 грн та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14, а не виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на відповідний рік, у цьому випадку станом на 01.01.2024.

Суд вважає, що у позивача наявне право на обчислення грошової допомоги для оздоровлення за 2020-2022 роки, грошової компенсації за невикористану щорічну відпустку за 2022-2023 роки, грошової компенсації за невикористану додаткову відпустку як учаснику бойових дій за 2020-2023 роки із посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на відповідний рік, з урахуванням змін, внесених Постановою №481 до Постанови №704.

З урахуванням внесених Постановою №481 до Постанови №704 змін, які набрали законної сили 20.05.2023, та оскільки одноразова грошова допомога при звільненні виплачується з розрахунку місячного грошового забезпечення, на яке військовослужбовець має право на день звільнення, суд дійшов висновку, що відповідачем у 2024 році правомірно обчислено її розмір із розрахункової величини 1762 грн.

З огляду на викладене суд дійшов висновку про протиправність дій відповідача щодо обчислення позивачу у заниженому розмірі з 30.01.2020 по 19.05.2023 грошового забезпечення без урахування посадового окладу та окладу за військовим званням, грошової допомоги для оздоровлення за 2020-2022 роки, грошової компенсації за невикористану щорічну відпустку за 2022-2023 роки, грошової компенсації за невикористану додаткову відпустку як учаснику бойових дій за 2020-2023 роки, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого Законами України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» від 14.11.2019 №294-IX, «Про Державний бюджет України на 2021 рік» від 15.12.2020 №1082-ІХ, «Про Державний бюджет України на 2022 рік» від 02.12.2021 №1928-ІХ, «Про Державний бюджет України на 2023 рік» від 03.11.2022 року №2710-IX відповідно до періоду на відповідний тарифний коефіцієнт, із урахуванням змін, внесених Постановою №481 до Постанови №704.

Суд дійшов висновку про наявність підстав для задовольняння позовних вимог шляхом зобов`язання відповідача здійснити з 30.01.2020 по 19.05.2023 перерахунок грошового забезпечення з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, грошової допомоги для оздоровлення за 2020-2022 роки, грошової компенсації за невикористану щорічну відпустку за 2022-2023 роки, грошової компенсації за невикористану додаткову відпустку як учаснику бойових дій за 2020-2023 роки, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого Законами України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» від 14.11.2019 №294-IX, «Про Державний бюджет України на 2021 рік» від 15.12.2020 №1082-ІХ, «Про Державний бюджет України на 2022 рік» від 02.12.2021 №1928-ІХ, «Про Державний бюджет України на 2023 рік» від 03.11.2022 року №2710-IX відповідно до періоду, на відповідний тарифний коефіцієнт, із урахуванням змін, внесених Постановою №481 до Постанови №704.

Частиною 1 ст.72 КАС України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно зі ст.ст.73,74,75,76 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись ст. ст. 2, 5, 6, 7, 9, 241-246 КАС України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_6 ) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо обчислення ОСОБА_1 у заниженому розмірі з 30.01.2020 по 19.05.2023 грошового забезпечення без урахування посадового окладу та окладу за військовим званням, грошової допомоги для оздоровлення за 2020-2022 роки, грошової компенсації за невикористану щорічну відпустку за 2022-2023 роки, грошової компенсації за невикористану додаткову відпустку як учаснику бойових дій за 2020-2023 роки, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого Законами України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» від 14.11.2019 №294-IX, «Про Державний бюджет України на 2021 рік» від 15.12.2020 №1082-ІХ, «Про Державний бюджет України на 2022 рік» від 02.12.2021 №1928-ІХ, «Про Державний бюджет України на 2023 рік» від 03.11.2022 року №2710-IX відповідно до періоду, на відповідний тарифний коефіцієнт, із урахуванням внесених Постановою Кабінету Міністрів України №481 від 12.05.2023 до Постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30.08.2017 змін.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 з 30.01.2020 по 19.05.2023 перерахунок грошового забезпечення з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, грошової допомоги для оздоровлення за 2020-2022 роки, грошової компенсації за невикористану щорічну відпустку за 2022-2023 роки, грошової компенсації за невикористану додаткову відпустку як учаснику бойових дій за 2020-2023 роки, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого Законами України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» від 14.11.2019 №294-IX, «Про Державний бюджет України на 2021 рік» від 15.12.2020 №1082-ІХ, «Про Державний бюджет України на 2022 рік» від 02.12.2021 №1928-ІХ, «Про Державний бюджет України на 2023 рік» від 03.11.2022 року №2710-IX, відповідно до періоду на відповідний тарифний коефіцієнт, а також провести їх виплату з врахуванням раніше виплачених сум, із урахуванням внесених Постановою Кабінету Міністрів України №481 від 12.05.2023 до Постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30.08.2017 змін.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили у порядку ст.255 КАС України.

Рішення може бути оскаржене у порядку та строки встановлені ст.295-297 КАС України.

Суддя Е.В. Катаєва