Рішення

від 30.01.2025 по справі 420/27540/24

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/27540/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 січня 2025 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Білостоцького О.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження, визначеного ч. 5 ст. 262 КАС України, адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ВАРТІС» до Одеської митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів, та картки відмови, -

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «ВАРТІС» до Одеської митниці, в якому позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товару №UA500130/2024/000028/1 від 02.08.2024 року;

- визнати протиправним та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500130/2024/000258.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 01.07.2024 року між іноземною фірмою «MESCIER DIS TACARET» (Туреччина) (як продавцем) та товариством з обмеженою відповідальністю «ВАРТІС» (Україна) (як покупцем) було укладено Договір №MES2412512, за умовами якого продавець поставляє в Україну металопрокат в асортименті.

З метою митного оформлення імпортованого товару, 01.08.2024 року представник позивача подав до Одеської митниці митну декларацію №24UA500130022959U9, а також повний та змістовний пакет документів, передбачених Митним кодексом України.

Проте, відповідачем було необґрунтовано винесено рішення про коригування митної вартості товарів №UA500130/2024/000028/1 від 02.08.2024 року та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500130/2024/000258.

Не погоджуючись із зазначеними рішеннями відповідача та вважаючи їх протиправними і необґрунтованими, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

Ухвалою суду у справі №420/27540/24 було відкрито спрощене позовне провадження без виклику (повідомлення) сторін за наявними у справі матеріалами в порядку ч. 5 ст. 262 КАС України. Відповідачу запропоновано в 15-денний строк з дня отримання ухвали надати відзив на адміністративний позов.

Під час розгляду справи до суду від Одеської митниці надійшов відзив на адміністративний позов, з якого вбачається, що відповідач позов не визнає та зазначає, що надані позивачем документи містили розбіжності та не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Надані позивачем на вимогу контролюючого органу додаткові документи не усунули виявлені розбіжності та не спростували сумніви у правильності задекларованої ним митної вартості.

З огляду на зазначене митним органом не міг бути застосований метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), а було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA500130/2024/000028/1 від 02.08.2024 року, відповідно до якого митну варіть товару було визначено за 6-м резервним методом. Крім того, за зазначених обставин, Одеською митницею було прийнято картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500130/2024/000258.

Таким чином відповідач вважає, що Одеська митниця під час здійснення контролю митної вартості товарів позивача діяла у відповідності до вимог законів та інших нормативно-правових актів України, не порушувала права та законні інтереси позивача, а тому відсутні підстави для задоволення адміністративного позову підприємства.

Від сторони позивача до суду також надійшла відповідь на відзив, на яку представник Одеської митниці надіслав заперечення.

Згідно частини 2 ст. 262 КАС України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.

Судом під час розгляду справи встановлено наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ВАРТІС» (далі ТОВ «ВАРТІС», підприємство) зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за наступним кодом юридичної особи 34350636.

Основним видом економічної діяльності підприємства є (код КВЕД 25.93) Виробництво виробів із дроту, ланцюгів і пружин.

01.07.2024 року між іноземною фірмою «MESCIER DIS TACARET» (Туреччина) (як продавцем) та товариством з обмеженою відповідальністю «ВАРТІС» (Україна) (як покупцем) було укладено Договір купівлі продажу №MES2412512 (далі Договір), за умовами якого продавець поставляє покупцю наступний товар: гарячекатані сталеві двотаврові швелери, вага 408,00 мт (10%/+10%), загальна вартість 290 400,00 дол. США (-10%/+10%), умови поставки FOB STW Бартін/Туреччина, умови оплати 15% аванс, дата відвантаження 16.07.2024 року.

На підставі вищевказаного Договору було складено рахунок-проформу (інвойс) №MES2410222 на товар «гарячекатані сталеві двотаврові швелери», вагою 408,00 мт, загальною вартістю 290 400,00 дол. США.

На підтвердження здійснення авансового платежу (15% від вартості) за вищевказаним інвойсом №MES2410222, то суду надано платіжну інструкцію №8 від 05.07.2024 року на суму 43 560,00 дол. США. В подальшому, позивач до відвантаження сплатив інші 85% від вартості товару, а саме 246 840,00 дол. США , що підтверджується платіжною інструкцією №11 від 12.07.2024 року.

За твердженням позивача, у зв`язку зі зміною ваги товару іноземна фірма «MESCIER DIS TICARET» надіслала підприємству новий комерційний інвойс №MDT2024000000969 від 24.07.2024 року, відповідно до якого вага товару складала вже 418,15 мт, а вартість збільшилась до 297 827,70 дол. США. Зокрема, із загальної суми вартість сталі з маркою S275JR розміру 220 мм склала 42 018,00 дол. США.

Розмір передплати склав вже 43 540 дол. США, яку підприємство на час видачі комерційного інвойсу від 24.07.2024 року вже сплатило у розмірі 43 560 дол. США в якості передплати за попереднім інвойсом №MES2410222. Також підприємством вже було сплачено 246 840,00 дол. США за попереднім інвойсом №MES2410222, тому борг підприємства за новим комерційним інвойсом №MDT2024000000969 від 24.07.2024 року складав лише 7 427,70 дол. США (у розрахунку 297 827,70 - 290 400,00) та, за твердженням позивача, рахувався на дату фактичної поставки товару.

Також судом встановлено, що оскільки поставка вищевказаного товару була виконана на умовах FOB, то до числових показників для визначення митної вартості товару, окрім ціни контракту, була окремо врахована сума сплаченого фрахту у розмірі 13 589,88 дол. США, на підтвердження чого надано інвойс №2024/07/22-49 від 24.07.2024 року на суму 13 589,88 дол. США та платіжну інструкцію в іноземній валюті №55 від 25.07.2024 року на суму 13 589,88 дол. США, а також була окремо врахована сума сплаченого страхового платежу у розмірі 27 629,80 грн., на підтвердження чого надана платіжна інструкція №000014196 від 25.07.2024 року на суму 27 629,80 грн.

З метою митного оформлення імпортованих партій товару (профілі І-подібні гарячекатані з вуглецевої сталі марки S275JR розміру 220 мм), 01.08.2024 року представник позивача подав до Одеської митниці митну декларацію №24UA500130022959U9, у якій в графі 22 позивач зазначив, що загальна сума товару за рахунком за основним методом, а саме за ціною договору (контракту), становить 297 827,70 дол. США, в графі 42 ціною товару зазначено 42 018,00 дол. США.

При цьому, представником позивача разом із митною декларацією будо надано наступні документи:

- пакувальний лист від 24.07.2024 року;

- рахунок-проформа (інвойс) від 01.07.2024 року;

- рахунок-фактура (інвойс) від 24.07.2024 року;

- коносамент від 24.07.2024 року;

- вантажна відомість від 24.07.2024 року;

- сертифікат про походження товару від 24.07.2024 року;

- е-фактура від 24.07.2024 року;

- банківський платіжний документ, що стосується товару від 12.07.2024 року;

- банківський платіжний документ, що стосується товару від 05.07.2024 року;

- документ, що підтверджує вартість перевезення товару від 24.07.2024 року;

- документ, що підтверджує вартість страхування товару від 25.07.2024 року;

- документ, що підтверджує вартість страхування товару від 24.07.2024 року;

- каталог виробника товару від 30.07.2024 року;

- висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією від 30.07.2024 року;

- страховий поліс від 24.07.2024 року;

- зовнішньоекономічний договір (контракт) від 01.07.2024 року;

- внутрішній договір (контракт) доручення від 25.04.2024 року;

- договір про надання послуг митного брокера від 10.05.2024 року;

- договір (контракт) про перевезення від 12.07.2024 року;

- комерційна пропозиція від 28.06.2024 року;

- лист від 01.08.2024 року;

- лист виробника від 01.08.2024 року;

- сертифікат випробовувань від 19.07.2024 року;

- сертифікат випробовувань від 23.07.2024 року;

- копія митної декларації країни відправлення від 23.07.2024 року.

Одеською митницею було адресовано повідомлення представнику позивача про надання декларантом додаткової інформації та документів для підтвердження заявленої ним митної вартості товару, з огляду на що 02.08.2024 року представником підприємства до митного органу було направлено повідомленнями, з яких вбачається, що декларант не буде подавати додаткових документів для підтвердження заявленої ним митної вартості товару у зв`язку з їх відсутністю.

Під час здійснення Одеською митницею правильності визначення митної вартості товарів, які надійшли на адресу товариства з обмеженою відповідальністю «ТАВРІЯ-В», та перевірки документів, поданих декларантом до митного органу з метою підтвердження митної вартості товарів разом з митною декларацією №24UA500500009378U4 від 18.03.2024 року, контролюючим органом було зазначено, що у поданих документах містяться розбіжності, а також, на думку контролюючого органу, надані товариством документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а саме:

1) в рахунку-проформі від 01.07.2024 року №MES2412512 зазначено обов`язковий авансовий платіж в розмірі 15% від суми зазначеної в документі, а саме 43 560 дол.США, також надано платіжний документ від 05.07.2024 року №8 із сплатою вище зазначеної суми. Однак в інвойсі від 24.07.2024 року №MDT2024000000969 вказано, що авансовий платіж було сплачено у розмірі 43 540 дол. США.;

2) в рахунку-проформі №MES2412512 відсутня дата документа, тоді як в гр.44 зазначено дату 01.07.2024 року. На першій сторінці, із посиланням на зовнішньоекономічний договір від 01.07.2024 року №MES2412512, в пункті «VALIDITY» зазначено дату 01.07.2024 року;

3) у наданій до митного оформлення копії митній декларації країни відправлення від 23.07.2024 № 24411800EX00001217 не зазначено реквізити зовнішньоекономічного договору та значиться фактура від 24.07.2024 року №e-Fatura №MDT2024000000979 лише на першому листі декларації, на інших листах зазначається інша фактура e-Fatura №24243160110886036990888/1 від 25-07-24, №24243160110886036990888/2 від 25-07-24, №24243160110886036990888/4 від 25-07-24, які в 44 гр. відсутні та зазначені документи не надано до митного оформлення;

4) в наданій до митного оформлення копії експортної декларації країни відправлення №24411800EX00001217 від 23.07.2024 року наявний QR-код з посиланням на систему перевірки митних декларацій Турецької республіки. При цьому, при переході за посиланням наявне повідомлення «Інформація не може бути перевірена/не підтверджена/недійсна»;

5) в наданих до митного оформлення документах, а саме у копії митної декларації країни відправлення від 23.07.2024 року №24411800EX00001217, рахунку-проформі від 01.07.2024 року №MES2412512 зазначено, що задекларований товар відповідає профілям сталевим нелегована сталь, проте в митній декларації задекларовано товар №3, що відповідно до заявлених характеристик товару відповідає легованій сталі, тобто відомості в наданих комерційних документах містять розбіжності щодо матеріалу виготовлення задекларованих товарів.

Враховуючи виявлені неточності у поданих документах до митного оформлення товару, 02.08.2024 року Одеською митницею було винесено рішення про коригування митної вартості товарів №UA500130/2024/000028/1 від 02.08.2024 року, в якому зазначено, що на підставі аналізу баз даних ЄАІС та АСМО «Інспектор» відповідачем встановлено, що по товару позивача рівень митної вартості за товарами, митне оформлення яких вже здійснено, є більшим та становить 1,4159 дол. США за кг (митна декларація №24UA209170062763U2 від 01.08.2024 року).

Додатково у спірному рішенні митним органом зазначено, що товариством не надані усіх документів, згідно з переліком у ч.2 ст. 53 МК України, а тому розбіжності у заявленій митній вартості товару не спростовано.

Також відповідачем було складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500130/2024/000258.

Не погоджуючись із вказаним рішенням про коригування митної вартості товарів та карткою відмови, вважаючи їх необґрунтованими та протиправними, позивач звернувся до адміністративного суду з позовом про їх оскарження в межах даної справи.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Дослідивши адміністративний позов позивача, відзив, та інші надані до суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному і об`єктивному дослідженні, проаналізувавши положення чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, та судову практику, суд доходить висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб.

Засади державної митної справи, зокрема, правовий статус органів доходів і зборів, митну територію та митний кордон України, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, митні режими та умови їх застосування, заборони та/або обмеження щодо ввезення в Україну, вивезення з України та переміщення через територію України транзитом окремих видів товарів, умови та порядок справляння митних платежів, митні пільги, визначаються Митним кодексом України (далі - МК України, МКУ) та іншими законами України.

Відповідно до п.п. 23, 24 ч.1 ст. 4 МК України митне оформлення - виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення; митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.

Відповідно до ст. 49 МК України, митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України - це вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відомості про митну вартість використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів (ст. 50 МК України).

Відповідно до Брюссельської Конвенції про створення уніфікованої методології визначення митної вартості товарів 1950 року (Конвенція про оцінку товарів у митних цілях), митна вартість була визначена як номінальна ціна товару, за якою відповідний товар може бути проданий в країну призначення в момент подання митної декларації (тобто ціна, що укладається між незалежними один від одного продавцем і покупцем на умов повної ринкової конкуренції).

Відповідно до Генеральної угоди про тарифи і торгівлю (ГАТТ), підписаної 30 жовтня 1947 року, оцінка імпортованого товару для митних цілей (митна вартість) повинна ґрунтуватись на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито.

Згідно Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року митною вартістю імпортованих товарів є їх контрактна вартість, тобто ціна, що фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт до країни імпорту.

Керуючись ч.1 ст.51 МК України, митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм Митного кодексу України.

При цьому, відповідно до ч.2 ст.52 МК України, декларант або уповноважена ним особа зобов`язані подавати митниці достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню, а митний орган має право впевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості (п.1 ч.5 ст.54 МК України).

Як встановлено ч.1 ст.53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Згідно із ч. 2 ст. 53 МК документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1)декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2)зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У той же час, відповідно до ч. 3 ст. 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Згідно із ч.ч.5 та 6 ст.53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

Згідно з ч.1 ст.54 МКУ, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Відповідно до ч.4 ст.54 МКУ, орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

У відповідності до ч.5 ст.54 МКУ, орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, визначеному статтями 345 - 354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; 5) звертатися до органів доходів і зборів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Згідно з положеннями статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

При цьому кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу (ч.3 ст.57 МК України).

Відповідно до ч.2 ст.54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у ч.1 ст.58 МК України.

За результатами контролю митний орган визнає заявлену митну вартість або ж приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень ст.55 МК України (ч.3 ст.54 МК України).

Рішення про коригування митної вартості товарів приймається митним органом у письмовій формі, якщо митним органом виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість (ч.1 ст.55 МК України).

Таке рішення має містити необхідні реквізити, визначені ч.2 ст.55 МК України, а форма рішення затверджена наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 року №598 (далі - Правила №598).

Так, прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:

1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;

2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;

3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів;

4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування;

5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Відповідно до ч.6 ст.54 МК України, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів у випадках, визначених даною частиною.

У разі відмови у митному оформленні складається картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, форма та порядок заповнення якої визначено Порядком, затвердженим Міністерством фінансів України №631 від 30.05.2012 року.

Як було встановлено судом, позивачем було визначено митну вартість товару за основним методом за ціною контракту. Водночас, відповідач здійснив коригування заявленої позивачем митної вартості товарів із застосуванням резервного методу.

Відповідно до частини першої статті 58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2)щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Частиною другою статті 58 МК України встановлено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Відповідно до частини третьої статті 58 МК України, у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Частиною дев`ятою статті 58 МК України передбачено, що розрахунки при застосуванні методу визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), робляться лише на основі об`єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню.

Частинами 1, 2 ст. 64 МК України, які встановлюють порядок визначення митної вартості з використанням резервного методу, передбачено, що у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT).

Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.

Так, з оскарженого рішення про коригування митної вартості судом встановлено, що митний орган не застосував другого-п`ятого методів визначення митної вартості у зв`язку з відсутністю інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, інформації щодо обчислення вартості, наданої виробником товарів.

Водночас, відповідач застосував шостий резервний метод і джерелом для коригування митної вартості слугував аналіз баз даних ЄАІС та АСМО «Інспектор», зокрема, митна декларація №24UA209170062763U2 від 01.08.2024 року.

З даного приводу суд зазначає, що відомості, які містяться в базах даних ЄАІС та АСМО «Інспектор», мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті митним органом відповідних рішень, та жодним чином не можуть слугувати визначальним фактором під час прийняття рішення про коригування митної вартості товарів. Різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювалися цією особою чи іншими особами у попередніх періодах, також не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками (АСАУР).

Наявність у названій системі інформації про те, що подібний товар у попередні періоди розмитнювався за вартістю більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення органом доходів і зборів контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за другорядними методами, оскільки торгові відносини з різноманітними контрагентами здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо), і сама по собі не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не призводить до автоматичного збільшення митної вартості товарів, адже законодавство таких підстав прямо не встановлює, тому не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару.

Верховним Судом було сформовано правову позицію, що «формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості. Рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися лише на інформації ЄАІС ДФС України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб`єктами господарських відносин під час здійснення ними зовнішньоекономічної діяльності МК України не передбачено. Також слід урахувати, що в ЄАІС ДФС України відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо судових рішень із питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв`язку з чим така інформаційна база не містить всіх об`єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню» (згідно постанов від 21.02.2018 року по справі №820/17417/14, від 04.09.2018 року по справі №818/1186/17).

Також суд зазначає, що згідно з наказом Міністерства фінансів України №598 від 24.05.2012 року «Про затвердження форми рішення про коригування митної вартості товарів, Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та Переліку додаткових складових до ціни договору» митницею при визначенні митної вартості товарів у Графі 33 зазначаються причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції). Посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.

Суд зазначає, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів всупереч положенням п.п. 2, 4 ч. 2 ст. 55 МК України (крім номерів митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів), не містить жодних належних обґрунтувань митного органу щодо зроблених коригувань, зокрема, умов поставки, комерційних умов подібних (аналогічних) товарів, та інформації і джерел, які використовувались митницею при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

З огляду на викладені вище обставини, суд доходить висновку про недотримання митним органом вимог МК України при здійсненні перевірки правильності визначення митної вартості імпортованого товару та визначення більшої митної вартості за резервним методом.

Відповідач в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості посилався на той факт, що в рахунку-проформі від 01.07.2024 року №MES2412512 зазначено обов`язковий авансовий платіж в розмірі 15% від суми зазначеної в документі, а саме 43 560 дол.США, також надано платіжний документ від 05.07.2024 року №8 із сплатою вище зазначеної суми. Однак в інвойсі від 24.07.2024 року №MDT2024000000969 вказано, що авансовий платіж було сплачено у розмірі 43 540 дол. США.

Як було встановлено судом під час розгляду справи, за приписами Договору №MES2412512 продавець поставляє покупцю наступний товар (гарячекатані сталеві двотаврові швелери) вагою 408,00 мт (10%/+10%) та загальною вартістю 290 400,00 дол. США (-10%/+10%). Умовою оплати вказано 15% аванс. На підставі вищевказаного Договору було складено рахунок-проформу №MES2410222 на вищевказаний товар з аналогічними відомостями про вагу та ціну товару. На підтвердження здійснення авансового платежу (15% від вартості) за вищевказаним інвойсом №MES2410222, позивач надав платіжну інструкцію №8 від 05.07.2024 року на суму 43 560,00 дол. США.

Разом з тим, як було встановлено судом за час розгляду справи, у зв`язку зі зміною ваги продавець надіслав позивачу новий комерційний інвойс №MDT2024000000969 від 24.07.2024 року, відповідно до якого вага товару складала вже 418,15 мт, а вартість збільшилась до 297 827,70 дол. США. Розмір передплати за новим комерційним інвойсом склав вже 43 540 дол. США, водночас, підприємство на час видачі даного комерційного інвойсу від 24.07.2024 року вже сплатило у розмірі 43 560 дол. США в якості передплати за попереднім інвойсом №MES2410222.

Враховуючи вищевказані обставини, судом не вбачається розбіжностей у вищевказаних документах, наданих декларантом на підтвердження митної вартості матеріалів. Крім того, за час розгляду справи представником відповідача також не доведено наявність розбіжностей у вищевказаних рахунках-фактурах (інвойсах), які, унеможливили б визначення митної вартості імпортованого товару підприємства.

Суд критично ставиться до посилань митного органу на те, що в рахунку-проформі №MES2412512 відсутня дата документа, тоді як в гр.44 зазначено дату 01.07.2024 року, а також на той факт, що на першій сторінці, із посиланням на зовнішньоекономічний договір від 01.07.2024 року №MES2412512, в пункті «VALIDITY» зазначено дату 01.07.2024 року, оскільки матеріалами справи встановлено, що рахунок-проформа №MES2410222 складено на підставі Договору купівлі продажу №MES2412512 від 01.07.2024 року, що прямо вбачається з відомостей, зазначених на 1-й сторінці рахунку-проформи. За час розгляду справи стороною відповідача не наведено обґрунтувань щодо того факту, що незазначення в рахунку-проформі №MES2412512 дати документа, при відповідності цього документи приписам Договору №MES2412512 від 01.07.2024 року, може вплинути на митну вартість імпортованого товару.

Щодо посилань митного органу на те, що в наданій до митного оформлення копії митній декларації країни відправлення від 23.07.2024 року №24411800EX00001217 не зазначено реквізити зовнішньоекономічного договору та значиться фактура від 24.07.2024 року №e-Fatura №MDT2024000000979 лише на першому листі декларації, а на інших листах зазначається інша фактура e-Fatura №24243160110886036990888/1 від 25-07-24, №24243160110886036990888/2 від 25-07-24, №24243160110886036990888/4 від 25-07-24, які в 44 гр. відсутні та не надані до митного оформлення.

Суд з цього приводу зауважує, що в межах спірних правовідносин первинними документами, що підтверджують вартість імпортованого товару, є Договір купівлі продажу №MES2412512 від 01.07.2024 року, рахунок-проформа (інвойс) №MES2410222 на товар «гарячекатані сталеві двотаврові швелери», вагою 408,00 мт, загальною вартістю 290 400,00 дол. США, платіжні інструкції №8 від 05.07.2024 року та №11 від 12.07.2024 року, а також комерційний інвойс №MDT2024000000969 від 24.07.2024 року. Вищевказані документи містять відомості про вартість імпортованого товару, яка повністю збігається із відомостями, зазначеними у митній декларації №UA500130/2024/000028/1 від 02.08.2024 року. Крім того, вказана документація подавалась декларантом до митного оформлення товару, що підтверджується відомостями, зазначеними в картці відмові в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500130/2024/000258.

З цього приводу суд акцентує увагу на тому, що декларант не може нести відповідальність за заповнення постачальником або його уповноваженою особою митної декларації країни експортера.

Також суд зауважує, що звертаючись до позивача з вимогою про надання додаткових документів у порядку ч. 3 ст. 53 МК України, митний орган чітко не зазначав про необхідність надання такого документу як E-Fatura.

Враховуючи, що відповідачем під час розгляду даної справи не було надано достатніх обґрунтувань щодо необхідності надання вищезазначеного документу та не було доведено його впливу на визначення митної вартості задекларованого товару позивачем, суд вказані твердження митного органу до уваги не приймає.

Суд також критично ставиться на зауваження митного органу щодо того, що в наданій до митного оформлення копії експортної декларації країни відправлення №24411800EX00001217 від 23.07.2024 року наявний QR-код з посиланням на систему перевірки митних декларацій Турецької республіки, при переході за посиланням по якому наявне повідомлення «Інформація не може бути перевірена/не підтверджена/недійсна», оскільки, як вже було зазначено судом, такі документи як експортна декларація країни відправлення не є основною документацією, яка надається на підтвердження митної вартості імпортованого товару. Факт неможливості перевірки інформації, наявної за посиланням по QR-коду, який міститься в експортній декларації країни відправлення №24411800EX00001217 від 23.07.2024 року, не може бути підставою коригування митної вартості імпортованого товару за наявності іншої основної документації, як наприклад Договір №MES2412512 від 01.07.2024 року, рахунок-проформа (інвойс) №MES2410222 та комерційний інвойс №MDT2024000000969 від 24.07.2024 року, яка надана на підтвердження митної вартості товару за ціною контракту.

Щодо зауваження митного органу щодо того, що у копії митної декларації країни відправлення від 23.07.2024 року №24411800EX00001217, рахунку-проформі від 01.07.2024 року №MES2412512 зазначено, що задекларований товар відповідає профілям сталевим нелегована сталь, проте в митній декларації задекларовано товар №3, що відповідно до заявлених характеристик товару відповідає легованій сталі, тобто відомості в наданих комерційних документах містять розбіжності щодо матеріалу виготовлення задекларованих товарів.

За ст.67 МК України закріплено, що Українська класифікація товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТ ЗЕД) складається на основі Гармонізованої системи опису та кодування товарів та затверджується законом про Митний тариф України.

В УКТ ЗЕД товари систематизовано за розділами, групами, товарними позиціями, товарними підпозиціями, найменування і цифрові коди яких уніфіковано з Гармонізованою системою опису та кодування товарів.

Позивач за час розгляду справи посилався на те, що відповідно до наданого сертифікату якості №2412512 товар «гарячекатані сталеві двотаврові швелери», розмір заввишки 180 мм, довжина 12000 мм (100/+100мм) у кількості 41 710 кг, має наступні технічно-хімічні показники: C 0,14 ; Si - 0,20; Mn - 0,69; P 0,02; S- 0,02; Ti 0,001; Cu - 0,43; Ni 0,09; Cr 0,15; Mo - 0,03; V - 0,004; Al 0,005; W 0,005; Nb 0,001; N 0,008.

У експортній декларації країни відправника від 23.07.2024 року №24411800EX00001217 (2-а сторінка декларації) у вищезазначеного товару вказаний код УКТЗЕД 72163219.

Законом України від 19.10.2022 року №2697-IX було встановлено Митний тариф України, який містить перелік ставок загальнодержавного податку - ввізного мита на товари, що ввозяться на митну територію України і систематизовані згідно з Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТ ЗЕД), складеною на основі Гармонізованої системи опису та кодування товарів.

Згідно Митного тарифу України (група 50-97) за групою 72 закріплені чорні метали. У примітках до групи 72 містяться тлумачення наступних термінів:

(е) "корозійностійка (нержавіюча) сталь" - легована сталь з масовою часткою вуглецю 1,2 % чи менше та хрому 10,5 % чи більше, з вмістом інших елементі;

(f) "інші леговані сталі" - сталі, які не відповідають визначенню "корозійностійка (нержавіюча) сталь", з масовою часткою одного чи кількох нижче наведених елементів у такій пропорції:

алюмінію 0,3 % чи більше;

бору 0,0008 % чи більше;

хрому 0,3 % чи більше;

кобальту 0,3 % чи більше;

міді 0,4 % чи більше;

свинцю 0,4 % чи більше;

марганцю 1,65 % чи більше;

молібдену 0,08 % чи більше;

нікелю 0,3 % чи більше;

ніобію 0,06 % чи більше;

кремнію 0,6 % чи більше;

титану 0,05 % чи більше;

вольфраму 0,3 % чи більше;

ванадію 0,1 % чи більше;

цирконію 0,05 % чи більше;

інших елементів 0,1 % чи більше (крім сірки, фосфору, вуглецю та азоту), взятих окремо;

Разом з тим, у вищезазначеному сертифікаті якості, значення Cu складає 0,43%, а у вищезазначених нормативних актах значення Cu - 0,4% та більше , відповідно до зазначених хімічних показників імпортований товар, на думку позивача, що не було спростовано відповідачем, підпадає під визначення товарі «інші леговані сталі».

У той же час, у сертифікаті якості №2412512 зауважили, що вуглецевою (нелегованою) сталлю називають сплави і сталь, в яких відношення частки вуглецю становить від 0,1% до 1,5% вуглецю і максимальне значення, вказане для будь-якого з наступних елементів не перевищує відсотка: марганець 1,65%, кремнію 0,60%, міді 0,60%. Тобто, саме ці показники підтверджують, що сталь є нелегованою.

Враховуючи вищевказану розбіжність між сертифікатом якості №2412512 та УКТЗЕД, суд враховує той факт, що позивач прийняв рішення на підставі того, що показники Cu у розмірі 0,43% відповідають за приписами чинного законодавства класифікації товару «інші леговані сталі», а тому у митній декларації зазначено саме код УКТЗЕД 7228, що відрізняється від коду 7216, якій зазначений у експортній декларації.

Крім того суд зазначає, що відповідно до ст.69 МК України товари при їх декларуванні підлягають класифікації, тобто у відношенні товарів визначаються коди відповідно до класифікаційних групувань, зазначених в УКТ ЗЕД.

Митні органи здійснюють контроль правильності класифікації товарів, поданих до митного оформлення, згідно з УКТ ЗЕД.

На вимогу посадової особи митного органу декларант або уповноважена ним особа зобов`язані надати усі наявні відомості, необхідні для підтвердження заявлених ними кодів товарів, поданих до митного оформлення, а також зразки таких товарів та/або техніко-технологічну документацію на них.

У разі виявлення під час митного оформлення товарів або після нього порушення правил класифікації товарів митний орган має право самостійно класифікувати такі товари.

Враховуючи вищевказані приписи суд зазначає про те, що при перевірці документів, наданих декларантом на підтвердження митної вартості товару, митний орган не виявив порушень правил класифікації цього товару, а також не запитував у декларанта додаткові відомості, необхідні для підтвердження виключно заявленого позивачем у митний декларації коду товару. Крім того суд зауважує, що за час розгляду справи митним органом не було надано доказів того, що зазначення позивачем різних характеристик матеріалу виготовлення задекларованого товару в даному випадку прямо впиває на митну вартість товару.

На думку суду, наявними у справі доказами підтверджується, що заявлена позивачем митна вартість товарів базувалась на документально підтверджених відомостях, що піддавалась обчисленню, до митного органу декларантом подано всі необхідні документи для підтвердження заявлених відомостей про його митну вартість за ціною договору, а тому відповідач неправомірно відмовив позивачу у визнанні задекларованої ним митної вартості товару за основним методом і визначив митну вартість за резервним методом.

Крім того суд вказує, що Верховний Суд в постанові від 08.10.2019 року у справі №803/776/17 вказав, що декларант не зобов`язаний (звільнений від обов`язку) доводити правильність заявленої ним митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, поки протилежне не буде доведено контролюючим органом. Водночас, неподання декларантом документів, перелічених у ч.2 ст.53 МК України, само по собі не тягне для нього негативних правових наслідків та не може тягнути за собою відмову у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю та, як наслідок, коригування митної вартості товарів з тих підстав, коли контролюючий орган вважає, що таке неподання зумовило неповноту та/або недостовірність відомостей про митну вартість.

Суд при вирішенні даної справи також враховує правовий висновок Верховного Суду, зазначений у постанові від 26.03.2019 року у справі №826/17973/14, в якій зазначено, що: «…однієї лише вказівки на наявність розбіжностей та недоліків у поданих документах, без роз`яснення, в чому такі розбіжності полягають, який їхній вплив на митну вартість оцінюваного товару і чому без їх усунення заявлена митна вартість не може бути визнана, недостатньо для висновку про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості...».

Під час розгляду справи відповідач не підтвердив належними та допустимими доказами, а також аргументованими доводами, наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутності всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за цей товар. Тобто, правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об`єктивна можливість застосування першого методу не були спростовані відповідачем.

Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку, що оскаржувані рішення про коригування митної вартості товарів №UA500130/2024/000028/1 від 02.08.2024 року та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500130/2024/000258 від 02.08.2024 року є необґрунтованими, а тому протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи наявність підстав для задоволення позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «ВАРТІС», суд вважає за необхідне стягнути на його користь з Одеської митниці суму сплаченого позивачем судового збору у розмірі 6 589,42 грн.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Керуючись вимогами ст.ст. 2, 6-11, 12, 77, 90, 241-246, 251, 255, 257, 258, 262, 293-295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ :

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «ВАРТІС» (08132, Київська область, Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Київська, 21, корп. В, п.1) до Одеської митниці (65078, м. Одеса, вул. Лип Івана та Юрія, 21А) про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів, та картки відмови задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів №UA500130/2024/000028/1 від 02.08.2024 року.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Одеської митниці №UA500130/2024/000258 від 02.08.2024 року.

Стягнути з Одеської митниці за рахунок його бюджетних асигнувань на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ВАРТІС» суму сплаченого позивачем судового збору за подання адміністративного позову у розмірі 6 589,42 грн.

Рішення суду може бути оскаржене до П`ятого апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, встановлені статтями 293, 295 КАС України.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст. 255 КАС України.

Суддя О.В. Білостоцький