Рішення

від 21.01.2025 по справі 620/14254/24

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 січня 2025 року Чернігів Справа № 620/14254/24

Чернігівський окружний адміністративний суд:

під головуванням судді Соломко І.І.,

за участю секретаря Лавровської В.І.,

представника позивача Черевка А.П.,

представника відповідача Полегешко Л.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Форсаж" до Головного управління ДПС у Чернігівській області відокремленого підрозділу Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення

У С Т А Н О В И В:

У провадженні Чернігівського окружного адміністративного суду перебуває справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Форсаж" (далі також ТОВ "Форсаж", позивач) до Головного управління ДПС у Чернігівській області відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (далі також ГУ ДПС у Чернігівській області, відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення Головного управління ДПС у Чернігівській області від 07.10.2024 №15247/ж10/25-01-07-00.

В обґрунтування позову зазначено, що в ході перевірки податковому органу надано всі первинні документи на підтвердження реальності господарських операцій з контрагентом ТОВ «Селтік Агро», а отже, висновок, викладений в акті перевірки від 17.09.2024, про порушення п. 5 П(С)БО 11 «Зобов`язання» затвердженого наказом Мінфіну 31.01.2000 №20, п.5, п.6, п.11 П(С)БО 16 «Витрати», затвердженого наказом Мінфіну 31.12.1999 №318, п. 134.1 ст.134 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI, внаслідок чого занижено податок на прибуток на суму 3023431 грн., в т.ч. за 2023 на суму 3023431 грн, є помилковим. Також просить врахувати судове рішення у справі № 620/17097/23, яке набрало законної сили, та яким встановлені обставини щодо реальності господарським операцій з вказаним контрагентом, що відповідно до частини четвертої статті 78 КАС України не підлягає доказуванню. За таких обставин позивач вважає спірне рішення протиправним.

04.11.2024 ухвалою суду провадження у справі відкрито, розгляд справи призначено за правилами загального позовного провадження.

Відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому заперечував проти доводів позивача, викладених у позові та зазначив, що податкове повідомлення рішення прийнято на підставі акту перевірки від 17.09.2024, а тому є правомірним.

Ухвалою суду від 17.12.2024, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав, просив задовольнити з доводів, наведених у позові.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав з мотивів , викладених у відзиві.

Заслухавши пояснення сторін розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

ТОВ "Форсаж" зареєстроване в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 08.11.2001, є платником податку на додану вартість за видами діяльності ТОВ «ФОРСАЖ» зокрема, є: оптова торгівля хімічними продуктами (КВЕД 46.75); неспеціалізована оптова торгівля (КВЕД 46.90); оптова торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів (КВЕД 45.31); оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин (КВЕД 46.21).

У період з 05.08.2024 по 10.09.2024 Головним управлінням ДПС у Чернігівській області проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ "ФОРСАЖ" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2017 по 30.06.2024, з питань правомірності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2017 по 30.06.2024.

За результатами перевірки посадовими особами ГУДПС у Чернігівській області складено акт від 17.09.2024 № 12514/ж5/25-01-07-01-01 (далі - Акт перевірки), у висновках якого зокрема зазначено про порушення ТОВ "ФОРСАЖ" податкового законодавства, а саме: п. 5 П(С)БО 11 «Зобов`язання» затвердженого наказом Мінфіну 31.01.2000 №20, п.5, п.6, п.11 П(С)БО 16 «Витрати», затвердженого наказом Мінфіну 31.12.1999 №318, п 134.1 cm. 134 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI, внаслідок чого занижено податок на прибуток на суму 3 023 431грн., в т.ч. за 2023 на суму 3 023 431 грн.

Вказане порушення є спірним у дані справі.

На підставі висновків, викладених у акті перевірки, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №15247/ж10/25-01-07-00 від 07.10.2024 («Форма Р»), яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на 3 779 289 грн, у тому числі: 3 023 431 грн. - основний платіж; 755 858 грн. - штрафні санкції «в зв`язку з безпідставним відображенням сум в собівртості реалізованих товарів по взаємовідносинам з ТОВ «Селтік Агро», за якими лише наявне документальне оформлення без фактичного їх здійснення».

Вважаючи спірне рішення протиправним, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд враховує наступне.

Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Податковим кодексом України (далі - ПК України).

Так, відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.

Відповідно до підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Пунктом 44.1 статті 44 ПК України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

За приписами пункту 44.2 статті 44 ПК України для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Відповідно до положень підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу. Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку). Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку). Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.

Пунктом 135.1 статті 135 ПК України передбачено, що базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Згідно з пунктом 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 11 "Зобов`язання", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.01.2000 № 20 зобов`язання визнається, якщо його оцінка може бути достовірно визначена та існує ймовірність зменшення економічних вигод у майбутньому внаслідок його погашення. Якщо на дату балансу раніше визнане зобов`язання не підлягає погашенню, то його сума включається до складу доходу звітного періоду.

Відповідно до пунктів 5-7 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 № 318 (далі - П(С)БО 16), витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов`язань. Витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені. Витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені.

Відповідно до статті 1 Закону №996-ХІV господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію.

Згідно із частиною першою статті 9 Закону №996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною другою зазначеної статті передбачено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування податкових вигод.

Недоведеність змін у структурі активів платника та їх кількісних показників позбавляє первинні документи доказової сили для цілей формування податкових вигод, а покупця - права на їх формування та відображення у бухгалтерському та податковому обліку.

Тобто, документальному підтвердженню підлягає одна із вищезазначених подій, і якщо дана подія оформлена первинним документом, що містить усі обов`язкові реквізити, визначені частиною другою статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", то дана обставина є належним доказом реальності господарської операції.

Верховний суд у постанові від 13.03.2024 у справі №420/13976/21 зазначив, що правові наслідки у платника податків для податкового обліку наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції.

Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування об`єкту оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Отже, факт реального здійснення операцій з придбання товарів з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також оформлення відповідних операцій має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.

Суд встановив, що у періоді, що перевірявся, позивач мав господарські відносини із контрагентом ТОВ "Селтік Агро".

Так відповідно до договору поставки № 43 від 02.05.2023 ТОВ "Форсаж" (покупець) здійснювало придбання добрив у червні, липні 2023 року у ТОВ «Селтік Агро» (постачальник) код 44818247, яке перебуває на обліку у ГУ ДПС у Вінницькій області (Жмеринська ДПІ). Видом діяльності ТОВ «Селтік Агро» є оптова торгівля хімічними продуктами (46.75), кількість працюючих 16 осіб.

Згідно умов вказаного договору поставки, постачальник здійснює постачання товару згідно специфікації та видаткових накладних. Найменування (асортимент, номенклатура) товару, його кількість, ціна, строки та умови поставки, строки оплати товару (доларовий еквівалент), а також інші умови, визначаються в Специфікації (додатку), що є невід`ємним додатком до цього Договору. У разі відсутності Специфікації (додатку) товар поставляється на умовах ЕХ\Л/ (Інкотермс 2010) за найменуванням (асортиментом, номенклатурою), у кількості та за ціною, що зазначено у видатковій накладній, та підлягає оплаті покупцем протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту поставки партії товару. Поставка товару здійснюється партіями. Під партією слід розуміти ту кількість товару, яка зазначена у Специфікації (додатку) та/або у видатковій накладній. Якщо інше не обумовлене у Специфікаціях (додатках) до цього Договору, товар поставляється на умовах ЕХ\Л/ (Інкотермс 2010), місце отримання вказане в графі "Базис поставки" в Специфікації (додатку) до цього Договору. Приймання товару за якістю здійснюється відповідно до даних, зазначених у документах, які посвідчують якість товару та згідно вимог Інструкції № П-7 від 25.04.66 «Про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за якістю», але з урахуванням умов цього Договору.

Обсяг постачання за червень-липень 2023 року становить 20 156 209,04 грн. в т.ч. ПДВ 3 359 368,18 грн.

Відвантаження товару відбувалося з 06.07.2023 по 13.07.2023, за наслідком чого складено 7 видаткових накладних на загальну суму 20 156 209,04 грн. ПДВ -3 359 368,18 грн.

Згідно товаро-транспортних накладних транспортування товару здійснювалося автомобільним транспортом з м. Рени до Чернігівської області м. Ічня, вул. Бунівка 166. Перевізник та замовник - ТОВ "ПМТЗ "ІНЖЕНЕРНИЙ ЦЕНТР "РЕАГЕНТ" (код 19313492). Вантажовідправник - ТОВ «СЕЛТІК АГРО» (код 44818247), Вантажоодержувач - ТОВ «ФОРСАЖ» (код 31691350).

На підтвердження реальності здійснення господарської операції (поставки товару, а саме: моноамоній фосфат кристалічний розчинний; калій їдкій (калій гідроксид) ТОВ «Форсаж» надані контролюючому органу наступні документи: Договір поставки № 43 від 02.05.2023, Додаток до договору (Специфікація), видаткові накладні: № 571 від 03.07.2023, № 573 від 03.07.2023, № 574 від 03.07.2023, № 590 від 06.07.2023, № 594 від 11.07.2023, № 599 від 13.07.2023, № 600 від 13.07.2023, товаро-транспорті накладні: № Р/СЕЛ0000618 від 03.07.2023, № Р/СЕЛ0000699 від 03.07.2023, № Р/СЕЛ0000619 від 03.07.2023, № Р/СЕЛ0000620 від 06.07.2023, № Р/СЕЛ0000621 від 11.07.2023, № Р/СЕЛ0000622 від 13.07.2023, № Р/СЕЛ0000641 від 13.07.2023, № Р/СЕЛ0000623 від 13.07.2023, № Р/СЕЛ0000702 від 13.07.2023, № Р/СЕЛ0000701 від 13.07.2023, № Р/СЕЛ0000700 від 13.07.2023, № Р/СЕЛ0000618 від 13.07.2023, сертифікат якості (моноамоній фосфат кристалічний розчинний №:Р/12:61), сертифікат якості (калій їдкій (калій гідроксид), платіжні інструкції: №1105 від 23.06.2023, №1113 від 28.06.2023, №1272 від 19.07.2023.

За результатом здійснення відповідної господарської операції ТОВ «Селтік Агро» зареєстровано відповідні податкові накладні в Єдиному реєстрі податкових накладних, а саме: № 11 на загальну суму 2 000 000,00 грн. (в т.ч. ПДВ 333 333,33 грн.); № 1 на загальну суму 8 000 000,00 грн. (в т.ч. ПДВ 1 333 333,33 грн.); № 5 на загальну суму 4 700 208,69 грн. (в т.ч. ПДВ 783 368,13 грн.); № 6 на загальну суму 5 456 000,35 грн. (в т.ч. ПДВ 909 333,39 грн.).

У подальшому, придбаний у ТОВ «Селтік Агро» товар реалізовано позивачем іншим суб`єктам господарювання, які є виробниками сільськогосподарської продукції: ПП «АГРО-ТРЕЙДЕР» (Договір поставки №1 від 02.01.2023, видаткова накладна № ПА000003143 від 01.09.2023, видаткова накладна № ПА000003147 від 01.09.2023, видаткова накладна № ПА000003345 від 03.10.2023, видаткова накладна № ПА000003349 від 03.10.2023); ПрАТ «НИВА-ПЛЮС» (Договір поставки №2 від 02.01.2023, видаткова накладна № ПА000003145 від 01.09.2023, видаткова накладна № ПА000003149 від 01.09.2023, видаткова накладна № ПА000003348 від 03.10.2023, видаткова накладна № ПА000003352 від 03.10.2023); СТОВ «ІНТЕР» (Договір поставки №3 від 02.01.2023, видаткова накладна № ПА000003146 від 01.09.2023, видаткова накладна № ПА000003142 від 01.09.2023, видаткова накладна № ПА000003344 від 03.10.2023, видаткова накладна № ПА000003350 від 03.10.2023, видаткова накладна № ПА000003392 від 03.10.2023, видаткова накладна № ПА000003613 від 11.10.2023, видаткова накладна № ПА000003614 від 11.10.2023); СТОВ «ТУПИЧІВСЬКЕ» (Договір поставки №4 від 02.01.2023, видаткова накладна № ПА000003347 від 03.10.2023, видаткова накладна № ПА000003354 від 03.10.2023); ТОВ «ЩУРІВСЬКЕ-АГРО» (Договір поставки № 6 від 01.05.2023, видаткова накладна № ПА000003144 від 01.09.2023, видаткова накладна № ПА000003148 від 01.09.2023, видаткова накладна № ПА000003351 від 03.10.2023, видаткова накладна № ПА000003346 від 03.10.2023, видаткова накладна № ПА000003353 від 03.10.2023).

У спірних правовідносинах, для встановлення правомірності визначення платником податків його податкових зобов`язань належить з`ясувати реальність руху активів і коштів у процесі здійснення господарських операцій, господарську мету укладання відповідних договорів та економічний результат їх вчинення.

Предметом спору у цій справі є фінансово-господарські взаємовідносини позивача з контрагентом ТОВ «Селтік Агро», висновки щодо яких викладені податковим органом в акті перевірки від 17.09.2024 № 12514/Ж5/25-01-07-01-01.

Аналізуючи доводи відповідача, суд відзначає, що вони переважно зводяться до ланцюга постачання товару, а саме розбіжності між ТТН та документами, наявними в ЄАІС Державної митної служби.

Дане порушення, як зазначено в акті перевірки, встановлено за результатами аналізу Єдиного реєстру податкових накладних.

Водночас вказаний висновок податкового органу є хибним, оскільки позивач не має обов`язку вимагати від контрагента документи, що підтверджується постачання товару по ланцюгу постачання.

Щодо посилань контролюючого органу на невідповідність сертифікату якості, що підтверджують придбання товару (моноамоній фосфат кристалічний розчинний), то суд їх відхиляє, оскільки це документи, які підтверджують якість товарів та відповідно, за своїм змістом вони не можуть доводити або спростовувати факт поставки товарів, оскільки містять виключно інформацію стосовно відповідності товарів стандартам та технічним умовам і не є первинними документами в розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що фіксують факти здійснення господарських операцій, у зв`язку з чим їх відсутність жодним чином не може впливати на результати проведення перевірки.

Також суд зазначає, що навіть відсутність такого сертифікату само по собі не може свідчити про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.03.2021 у справі №826/9061/17 та від 12.03.2021 у справі №200/6316/19-а.

Щодо зберігання товарно-матеріальних цінностей, то суд зазначає, що товар зберігався на складських приміщеннях, які позивач орендує на підставі договору оренди, укладеного 01.10.2021 між СТОВ «Інтер» (в подальшому Орендодавець) та ТОВ «Форсаж» (в подальшому Орендар). Предметом вказаного договору встановлено Орендодавець зобов`язується передати, а Орендар прийняти в строкове платне володіння і користування нежитлову будівлю розташовану за адресою: 16703, м. Ічня, Чернігівська область, вул. Бунівка,168, а саме: - матеріальний склад, площа -1446,2 кв.м (Д-1). Факт належності вказаному СТОВ та передачі цих приміщень підтверджується: актом прийму передачі складських приміщень від 01.10.2021, витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 13.09.2021 № 274589454, факт оплати за оренду приміщень підтверджується актами здачі приймання робіт (надання послуг): від 30.06.2023 №82, від 31.07.2023 №94, від 31.08.2023 №118, від 30.09.2023 №133, від 31.10.2023 №152, платіжною інструкцією від 11.09.2023 №1707 на суму 41650,56 грн.

Отже, доводи відповідача про нереальність господарських операцій між позивачем та ТОВ «Селтік Агро» суд вважає необґрунтованими, оскільки вони спростовуються наявним у матеріалах справи доказами.

У даній справі суд також враховує судове рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 30.07.2024 у справі № 620/17097/23, яке набрало законної сили, в якому суд встановив реальність господарських операцій позивача з ТОВ «Селтік Агро» у періоді, що перевірявся.

Частиною четвертою статті 78 КАС України встановлено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Отже, обставини, встановлені у справі № 620/17097/23 є приюдиційними у даній справі, тому не підлягають доказуванню.

Відповідачем також не надано доказів та не наведено жодних обставин, які б свідчили про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, незвичності цих операцій для цих осіб, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли б свідчити про не пов`язаність операцій з господарською діяльністю позивача або не вчинення операцій.

Згідно з частиною другою статті 6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

У статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" зазначається, що суди при розгляді справ застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікована Україною 17.07.1997 року (далі - Конвенція), є частиною національного законодавства.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Статтею 19 Конвенції передбачено, що для забезпечення дотримання Високими Договірними Сторонами, однією з яких є Україна, їхніх зобов`язань за Конвенцією та протоколами до неї, створюється Європейський суд з прав людини. Він функціонує на постійній основі. Високі Договірні Сторони зобов`язуються виконувати остаточні рішення Суду в будь-яких справах, у яких вони є сторонами (ст. 46 Конвенції).

Суд звертає увагу на те, що збільшення суми грошового зобов`язання (шляхом прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень) порушує право позивача мирно володіти своїм майном, визначення якого міститься у Першому Протоколі до Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини від 20 березня 1952 року (надалі також "Протокол 1 до Конвенції"), яка є частиною національного законодавства України згідно із статтею 9 Конституції України.

Зокрема, стаття 1 Протоколу 1 до Конвенції так визначає підстави, за яких особа може бути позбавлена свого майна: "Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права"

Роз`яснення цієї норми містяться в рішеннях Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ).

Так, у пункті 53 рішення в справі "Булвес" АД проти Болгарії, ЄСПЛ визначив поняття власності, вказавши, що "власність" може включати як існуючу власність, так і активи, включаючи вимоги стосовно яких заявник може стверджувати, що у нього чи у неї є принаймні "правомірні очікування" отримати ефективне здійснення свого майнового права.

У рішенні в справі "Щокін проти України"(п. 49) ЄСПЛ вказав, що збільшення податковим органом зобов`язання особи з податку безперечно є втручанням до майнових прав заявника, гарантованих статтею 1 Протоколу 1 до Конвенції. Таке втручання за Конвенцією може бути визнане тільки якщо здійснене на умовах, передбачених законом. Так, у пп. 50-51 згаданого рішення ЄСПЛ зазначає: "Найпершою та найбільш важливою вимогою ст. 1 Протоколу 1 до Конвенції є те, що будь-яке втручання державних органів у мирне володіння майном повинне бути законним: друге речення першого параграфу наділяє правом позбавляти майна лише "на умовах, передбачених законом" і другий параграф визначає, що Держава має право контролювати використання майна шляхом введення в дію "законів". Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, притаманний всім статтям Конвенції. Це поняття (поняття "закону") вимагає, перш за все, щоб заходи, що застосовуються, ґрунтувалися на національному законодавстві. Воно також посилається на якість закону, що застосовується, вимагаючи його доступності для осіб, яких він стосується, точності та передбачуваності в його застосуванні."

Таким чином, будь-які дії, спрямовані на позбавлення особи її майна є незаконними, якщо контролюючі органи діють не у відповідності до закону.

Неприпустимість притягнення до відповідальності однієї компанії, у випадку за неправомірні дії іншої компанії підтверджується практикою Європейського суду з прав людини.

Отже, Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагентом.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов`язок (тягар) доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати докази, що свідчать про правомірність його дій, законність прийнятих рішень.

Оскільки належними та допустимими доказами відповідач, як суб`єкт владних повноважень на якого покладено обов`язок щодо доказування правомірності прийнятого ним рішення, не довів обґрунтованість висновків акту перевірки, суд вважає, що позивачем та матеріалами справи доведено ті обставини, на яких ґрунтуються вимоги.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову повністю.

Щодо клопотання позивача про стягнення витрат на правничу допомогу в розмірі 15000,00 грн на підтвердження яких позивачем надані відповідні документи (а.с193-198), суд зазначає таке, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першоїстатті 132 КАС Українисудові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

За пунктом 1 частини третьоїстатті 132 КАС Українидо витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За правилами частин першої та другоїстатті 134 КАС Українивитрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Згідно частиною дев`ятою статті 139 КАС Українипри вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно дозаконудосудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Разом з тим, при визначенні суми відшкодування вказаного виду судових витрат суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ), присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Суд враховує, що доводи й позиція сторін протягом усього часу розгляду справи не змінювалась, думку відповідача, тривалість розгляду справи.

Отже, усі ці витрати повинні перебувати у безпосередньому причинному зв`язку із наданням правової допомоги у конкретній справі, а їх розмір повинен бути розумним.

Враховуючи викладене, вказані обставини свідчать, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката не єспівмірниміз складністю справи та об`ємом виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт та їх обсягом, тому суд дійшов висновку про необхідність зменшити їх розмір та стягнути з відповідача на користь позивача 10000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.

У відповідності до вимог частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем за подання позову сплачений судовий збір в розмірі 30280,00 грн.

Тому за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у Чернігівській області на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 30280,00 грн та витрати на правничу допомогу у розмірі 10000,00 грн.

Керуючись ст. ст.139, 227, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДПС у Чернігівській області від 07.10.2024 №15247/ж10/25-01-07-00.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС України у Чернігівській області відокремленого підрозділу Державної податкової служби України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ''Форсаж'' судовий збір у розмірі 30280,00 грн (тридцять тисяч двісті вісімдесят гривень), сплачений відповідно до платіжної інструкції від 28.10.2024 №2513, витрати на правничу допомогу у розмірі 10000,00 грн (десять тисяч гривень 00 коп).

Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Форсаж" вул. Реміснича, 18,м. Чернігів,Чернігівська обл., Чернігівський р-н,14000 код ЄДРПОУ 31691350

Відповідач: Головне управління ДПС у Чернігівській області відокремлений підрозділ Державної податкової служби України вул. Реміснича, 11,м. Чернігів,Чернігівська обл., Чернігівський р-н,14000 код ЄДРПОУ 44094124.

Повний текс рішення виготовлено - 30.01.2025.

Суддя І.І. Соломко