Ухвала

від 16.01.2025 по справі 757/51433/24-к

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа №757/51433/24-к Слідчий суддя в суді першої інстанції - ОСОБА_1

Провадження № 11-сс/824/597/2025 Суддя-доповідач у суді апеляційної інстанції - ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 січня 2025 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючого судді: ОСОБА_2 ,

суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

при секретарі судового засідання - ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали провадження за апеляційною скаргою з доповненнями прокурора першого відділу управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 19 листопада 2024 року про арешт майна в рамках кримінального провадження № 12023000000001372,

за участю:

прокурора ОСОБА_6 ,

представників власника майна ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,

в с т а н о в и л а:

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 19 листопада 2024 рокузалишено без задоволення клопотання прокурора першого відділу управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 про арешт майна, в рамках кримінального провадження № 12023000000001372.

Повернуто ОСОБА_9 , майно, вилучене 18.10.2024 року під час проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , що перебуває у власності та користуванні ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , належні останній ноутбук марки «НР» S/N: 5C4G2135MBQ з зарядним пристроєм; мобільний телефон марки SAMSUNG Note 20 5G, ІМЕН: НОМЕР_1 , ІМЕІ2: НОМЕР_2 , з сім-карткою мобільного оператора «Київстар» з абонентським номером НОМЕР_3 ; грошові кошти в сумі 134 990 доларів США та 27 000 Євро.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, прокурор першого відділу управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу з доповненнями, в якій просив скасувати ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 19 листопада 2024 року та постановити нову ухвалу, якою задовольнити клопотання про арешт тимчасово вилученого майна у кримінальному провадженні № 12023000000001372 від 21.07.2023 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191 КК України, та накласти арешт на ноутбук марки «НР» S/N: 5C4G2135MBQ з зарядним пристроєм; мобільний телефон марки SAMSUNG Note 20 5G, ІМЕН: НОМЕР_1 , ІМЕІ2: НОМЕР_2 , з сім-карткою мобільного оператора «Київстар» з абонентським номером НОМЕР_3 ; грошові кошти в сумі 134 990 доларів США та 27 000 Євро, вилучені 18.10.2024 року під час проведення обшуку будинку за адресою: АДРЕСА_1 , який перебуває у власності та користуванні ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, з урахуванням доповнень до апеляційної скарги, прокурор зазначає, що оскаржувана ухвала слідчого судді є необґрунтованою, незаконною, винесеною з істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону та такою, що підлягає скасуванню у зв`язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи.

Прокурор зазначає, що в ході проведення досудового розслідування 18.10.2024 року на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва органом досудового розслідування проведено обшук за адресою: АДРЕСА_1 , що на праві власності належить ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у якому проживає остання, з метою виявлення та вилучення речей та документів, які мають значення для досудового розслідування.

Вказує, що ОСОБА_9 є фізичною особою-підприємцем в сфері надання інформаційних послуг та отримувала від ТОВ «Медіван» кошти на власні підприємницькі банківські рахунки.

Під час проведення вказаного обшуку, серед іншого, виявлено та вилучено речі, дозвіл на вилучення яких прямо не надано слідчим суддею та воно являється тимчасово вилученим майном, а саме ноутбук марки «НР» S/N: 5C4G2135MBQ з зарядним пристроєм; мобільний телефон марки SAMSUNG Note 20 5G, ІМЕН: НОМЕР_1 , ІМЕІ2: НОМЕР_2 , з сім-карткою мобільного оператора «Київстар» з абонентським номером НОМЕР_3 ; грошові кошти в сумі 134 990 доларів США та 27 000 Євро.

Апелянт стверджує, що під час проведення обшуку та допиту в якості свідка ОСОБА_9 не змогла пояснити, за які саме надані послуги отримала від ТОВ «Медіван» грошові кошти в сумі 300 000 грн., а також джерело походження виявлених у неї грошових коштів, що може свідчити про причетність її до вчинення кримінального правопорушення.

На підставі викладеного прокурор у кримінальному провадженні звернувся до слідчого судді з відповідним клопотанням про накладення арешту на вилучене майно.

Прокурор у своїй апеляційній скарзі також посилається на те, що під час судового засідання з розгляду вказаного клопотання прокурором додатково долучені копії протоколів огляду вилучених телефону та ноутбуку, на яких виявлено переписки та файли щодо перерахування ОСОБА_9 грошових коштів від ТОВ «Український медичний дім» та ТОВ «Медіван», які мають значення для досудового розслідування. Також, під час зазначеного судового засідання 12.11.2024 року оголошено перерву у зв`язку з неповідомленням ОСОБА_9 про дату та час розгляду клопотання.

В подальшому, 21.11.2024 року прокурору стало відомо, що розгляд клопотання відбувся 19.11.2024 року без участі сторони обвинувачення, про призначення дати та часу розгляду клопотання сторона обвинувачення не була повідомлена, що вплинуло на прийняте слідчим суддею рішення.

Крім цього, прокурор посилається на те, що підставою для відмови у задоволенні клопотання прокурора про накладення арешту на майно стало те, що власниками майна в судовому засіданні доведено походження грошових коштів, які належать батькам ОСОБА_10 та відношення до розслідування кримінального провадження не мають.

Заперечуючи проти такого висновку оскаржуваної ухвали, сторона обвинувачення звертає увагу на те, що питання походження грошових коштів під час судового засідання не досліджувалось.

Зазначає, що твердження про те, що постанова слідчого про визнання речовим доказом не містить достатніх обґрунтувань, якому чи яким із критеріїв ч. 1 ст. 98 КПК України відповідає вказане вище майно, відсутні будь-які докази того, що вилучене майно містить дані щодо обставин кримінального правопорушення, не відповідають дійсності, так як в третьому абзаці третього аркушу постанови зазначено, яким саме критеріям ч. 1 ст. 98 КПК України відповідає вилучене майно.

На думку прокурора, безпідставним є висновок слідчого судді зокрема про те, що клопотання прокурора не відповідає вимогам кримінального процесуального законодавства, оскільки в чому саме полягає невідповідність та які саме норми КПК України порушені, в ухвалі не зазначено та із аналізу тексту не зрозуміло.

10 грудня 2024 року від представника ОСОБА_9 - адвоката ОСОБА_7 надійшли письмові заперечення на апеляційну скаргу, в яких представник просить відмовити у провадженні за апеляційною скаргою прокурора відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 та закрити вказане провадження, оскільки відповідна апеляційна скарга подана поза межами строків апеляційного оскарження та поза межами відповідного процесуального рішення, яке нібито оскаржує, без надання належної копії оскаржуваного рішення, оскільки ухвала слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 19.11.2024 року є повністю законною та вступила в законну силу, а апеляційна скарга прокурора фактично по своїй суті є документом, який скерований до суду з метою свідомого перешкоджання виконанню судового рішення, що вступило в законну силу.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення прокурора ОСОБА_6 , який підтримав апеляційну скаргу і просив її задовольнити з наведених у ній підстав, пояснення представників власника майна - адвокатів ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , які заперечували проти задоволення апеляційної скарги та просили ухвалу слідчого судді залишити без змін, вивчивши матеріали провадження і перевіривши доводи апеляційної скарги з доповненнями, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга з доповненнями прокурора підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів судового провадження, Головним слідчим управлінням Національної поліції України здійснюється досудове розслідування кримінального провадження № 12023000000001372 від 21.07.2023 року, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191 КК України.

Згідно матеріалів клопотання, досудовим розслідуванням встановлено, що впродовж 2022-2023 років, службові особи підпорядкованих Командуванню медичних сил Збройних сил України підрозділів, за попередньою змовою із службовими особами підконтрольних суб`єктів господарювання, організували схему протиправного заволодіння коштами Міністерства оборони України, виділеними на закупівлю товарів медичного призначення для потреб ЗСУ.

Так, службовими особами Національного військово-медичного клінічного центру «Головний військовий клінічний госпіталь» (код ЄДРПОУ 07773293) (далі - НВМКЦ «ГВКГ»), за попередньою змовою із службовими особами ТОВ «Український Медичний Дім» (код ЄДРПОУ 36113325), а також іншими суб`єктами господарювання, з мстою заволодіння коштами, виділеними на закупівлю медичного обладнання для потреб ЗСУ, розроблено план закупівлі операційного мікроскопу за завищеною вартістю.

Реалізуючи вказаний план, службовими особами НВМКЦ «ГВКГ», у період часу з вересня по листопад 2022 року формувалась потреба в закупівлі операційного мікроскопу із проведенням аналізу ринку та формуванням очікуваної вартості предмета закупівлі в сумі 18 534 323,55 грн.

В подальшому, 25.11.2022 року НВМКЦ «ГВКГ» оголошено про проведення відкритих торгів (UA-2022-11-25-014577-а) предмету закупівлі: Устаткування для операційних блоків, код 33160000-9 за ДК 021:2015 «Єдиний закупівельний словник» (Хірургічні інструменти, код 33169000-2 за ДК 021:2015 «Єдиний закупівельний словник», код 35191 за НК 024.2*019 Мікроскоп хірургічний загального призначення), на онлайн-платформі електронної системи публічних закупівель «Prozorro». Цього ж дня, тобто 25.11.2022 року, ТОВ «Б. Браун Медікал Україна» (код ЄДРПОУ 36798085), яке є офіційним дистриб`ютором компанії виробника предмету закупівлі, реалізовує зазначений хірургічний мікроскоп, який був імпортований на територію України 10.07.2022 року за 6 130 013,24 грн., на адресу ТОВ «Медіван» (код ЄДРПОУ 44435815) за 10 068 655,87 грн.

Єдиним учасником та переможцем зазначених торгів було ТОВ «Український медичний дім».

При цьому, ще 25.05.2022 року між ТОВ «Український медичний дім» та ТОВ «Медіван» підписано Договір поставки № 1/05/2022, згідно якого ТОВ «Медіван» є «Постачальником» а ТОВ «Український медичний дім» - «Покупцем». Предметом Договору є товари, які вказані в рахунках-фактурах та видаткових накладних, які складаються до кожної окремої партії товару.

14.12.2022 року відповідно до видаткової та податкової накладних документально оформлено поставку операційного мікроскопу від ТОВ «Медіван» до ТОВ «Український медичний дім».

Наступного дня, тобто, 15.12.2022 року між службовими особами НВМКЦ «ГВКГ» та ТОВ «Український медичний дім» укладено Договір № 395, згідно якого НВМКЦ «ГВКГ» - Замовник, а ТОВ «Український медичний дім» - Постачальник та того ж дня, відповідно до видаткової накладної і товаро-транспортної накладної, відбулась поставка предмету закупівлі на адресу НВМКЦ «ГВКГ».

Згідно банківських виписок, 20.12.2022 року НВМКЦ «ГВКГ» здійснив оплату за предмет закупівлі - операційний мікроскоп, на адресу ТОВ «Український медичний дім» в сумі 18 306 647,12 грн., після отримання якої 21.12.2022 року здійснено оплату ТОВ «Український медичний дім» на адресу ТОВ «Медіван» в сумі 14 645 317,63 грн., а ТОВ «Медіван», того ж дня здійснило оплату на адресу ТОВ «Б. Браун Медікал Україна» в сумі 10 068 655,87 гри.

Відповідно до Висновку Аналітичного дослідження від 21.06.2024 року № 170/99-00-08-02-01-20/36113325 про результати дослідження фінансово-господарської діяльності ТОВ «Український медичний дім», ТОВ «Медіван» та ТОВ «Б. Браун Медікал Україна» в частині поставки медичного обладнання (операційний мікроскоп) НВМКЦ «ГВКГ» щодо наявності ознак правопорушень, пов`язаних з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванням тероризму або фінансуванням розповсюдження зброї масового знищення, та/або інших правопорушень за період з 01.01.2022 року по 31.12.2023 року вбачається штучне завищення вартості медичного обладнання (операційний мікроскоп, номер за каталогом PV011UA) на загальну суму 8 237 991,25 грн. за рахунок залучення до ланцюга постачання ТОВ «Медіван» та ТОВ «Український медичний дім», кінцевим споживачем якого є НВМКЦ «ГВКГ».

Окрім цього, після отримання оплати за операційний мікроскоп, впродовж 20 днів, підприємствами здійснено перерахування на розрахункові рахунки фізичних осіб-підприємців ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_9 , ОСОБА_13 та ОСОБА_14 коштів на загальну суму 3 406 276,90 грн., в тому числі ТОВ «Український медичний дім» (код ЄДРПОУ 36113325) - 1 141 064,80 грн., ТОВ «Медіван» (код ЄДРПОУ 44435815) - 2 265 212,10 грн.

В ході проведення досудового розслідування, у період часу з 07 год. 22 хв. по 12 год. 31 хв. 18.10.2024 року, на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва, органом досудового розслідування проведено обшук за адресою: АДРЕСА_1 , що на праві власності належить ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у якому проживає остання, з метою виявлення та вилучення речей та документів, які мають значення для досудового розслідування. ОСОБА_9 є фізичною особою-підприємцем в сфері надання інформаційних послуг та отримувала від ТОВ «Медіван» кошти на власні підприємницькі банківські рахунки.

Під час проведення вказаного обшуку, серед іншого, виявлено та вилучено речі, дозвіл на вилучення яким прямо не надано слідчим суддею та вони, згідно положень ч. 7 ст. 236 КПК України є тимчасово вилученим майном, а саме: ноутбук марки «НР» S/N: 5C4G2135MBQ з зарядним пристроєм, мобільний телефон марки SAMSUNG Note 20 5 G, чорного кольору, в чохлі зеленого кольору, ІМЕІ1: НОМЕР_1 , ІМЕІ2: НОМЕР_2 , з сім-карткою мобільного оператора «Київстар» з абонентським номером НОМЕР_4 та грошові кошти в сумі 134 990 доларів США, 27 000 Євро.

18.10.2024 року постановою старшого слідчого в ОВС Головного слідчого управління Національної поліції України ОСОБА_15 вищевказані речі, які вилучені під час зазначеного обшуку, визнано речовими доказами в розслідуваному кримінальному провадженні.

05.11.2024 року (клопотання датоване 18.10.2024 року) до Печерського районного суду м. Києва надійшло клопотання прокурора першого відділу управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 про арешт майна, в рамках кримінального провадження № 12023000000001372, в якому прокурор просив накласти арешт на вилучені 18.10.2024 року, під час проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , що на перебуває у власності та користуванні ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , належні останній ноутбук марки «НР» S/N: 5C4G2135MBQ з зарядним пристроєм; мобільний телефон марки SAMSUNG Note 20 5G, ІМЕІ1: НОМЕР_1 , ІМЕІ2: НОМЕР_2 , з сім-карткою мобільного оператора «Київстар» з абонентським номером НОМЕР_3 ; грошові кошти в сумі 134 990 доларів США та 27 000 Євро, з метою забезпечення збереження речових доказів.

Клопотання обґрунтоване посиланням на те, що під час проведення обшуку та допиту в якості свідка ОСОБА_9 не пояснила, за які надані послуги отримала від ТОВ «Медіван» грошові кошти в сумі 300 000 грн., що може свідчити про причетність її до вчинення кримінального правопорушення.

Прокурором у поданому до суду клопотанні зазначено, що вилучені грошові кошти, мобільний телефон та ноутбук підпадають під ознаки ст. 98 КПК України, оскільки містять відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження та в сукупності з іншими, мають значення для кримінального провадження, а вилучені кошти можуть бути отримані протиправним шляхом.

У зв`язку з цим, 18.10.2024 року слідчим прийнято рішення про визнання речовим доказом в розслідуваному кримінальному провадженні вищевказаних речей, які вилучені під час зазначеного обшуку.

Метою арешту вилучених речей та грошових коштів є забезпечення збереження речових доказів, що визначено пунктом 1 ч. 2 ст. 170 КПК України.

В клопотанні прокурор також зазначив, що застосування заходів забезпечення кримінального провадження, передбачених главою 17 КПК України є необхідним для збереження речових доказів, оскільки у вказаному мобільному телефоні та ноутбуці наявна інформація, що стосується розслідуваного кримінального провадження, а також для забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 19 листопада 2024 рокузалишено без задоволення клопотання прокурора першого відділу управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 про арешт майна, в рамках кримінального провадження № 12023000000001372.

Повернуто ОСОБА_9 , майно, вилучене 18.10.2024 року, під час проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , що перебуває у власності та користуванні ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , належні останній ноутбук марки «НР» S/N: 5C4G2135MBQ з зарядним пристроєм; мобільний телефон марки SAMSUNG Note 20 5G, ІМЕН: НОМЕР_1 , ІМЕІ2: НОМЕР_2 , з сім-карткою мобільного оператора «Київстар» з абонентським номером НОМЕР_3 ; грошові кошти в сумі 134 990 доларів США та 27 000 Євро.

Відмовляючи у задоволенні клопотання прокурора про арешт майна, слідчий суддя посилався на те, що клопотання про арешт майна є необґрунтованим та таким, що не відповідає вимогам кримінально-процесуального законодавства.

Слідчий суддя також зазначив, що постанова слідчого про визнання майна речовим доказом у кримінальному провадженні не містить достатніх обґрунтувань, якому чи яким із критеріїв ч. 1 ст. 98 КПК України відповідає вказане вище майно, відсутні будь-які докази того, що вилучене майно містить дані щодо обставин кримінального правопорушення. Крім того, власниками майна у судовому засіданні доведено походження грошових коштів, які належать батькам ОСОБА_10 та відношення до розслідуваного кримінального провадження не мають.

З такими висновками слідчого судді колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується з огляду на наступне.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя згідно ст.ст. 94, 132, 173 КПК України повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Згідно усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).

У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов`язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому, закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред`явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість в тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддями вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

За правилами ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 ч. 2 цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України.

Частиною 2 ст. 168 КПК України передбачено, що тимчасове вилучення майна може здійснюватися також під час обшуку, огляду.

Відповідно до ч.7 ст. 236 КПК України вилучені речі та документи, які не входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукання в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, та не відносяться до предметів, які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном.

У відповідності до ч. 10 ст. 170 КПК України, арешт може бути накладено у встановленому цим КПК порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

Дослідивши доводи клопотання прокурора та матеріали судового провадження, колегія суддів вважає, що встановлені у даному кримінальному провадженні фактичні обставини кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191 КК України, за якими здійснюється досудове розслідування, містять сукупність підстав та розумних підозр вважати, що на даному етапі досудового розслідування є підстави для обґрунтованого висновку, що майно, тимчасово вилучене 18.10.2024 року, під час проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , що перебуває у власності та користуванні ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , належні останній ноутбук марки «НР» S/N: 5C4G2135MBQ з зарядним пристроєм; мобільний телефон марки SAMSUNG Note 20 5G, ІМЕН: НОМЕР_1 , ІМЕІ2: НОМЕР_2 , з сім-карткою мобільного оператора «Київстар» з абонентським номером НОМЕР_3 ; грошові кошти в сумі 134 990 доларів США та 27 000 Євро, відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України, оскільки дані, що містяться у вказаних вище мобільному телефоні та ноутбуці, містять відомості щодо перерахування ОСОБА_9 грошових коштів від ТОВ «Український медичний дім» та ТОВ «Медіван», тому є достатні підстави вважати, що вилучені мобільний телефон та ноутбук містять відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, а грошові кошти могли бути отримані протиправним шляхом, що згідно ч. 3 ст. 173 КПК України дає підстави для арешту вказаного майна, як речових доказів, з метою їх збереження.

Крім того, постановою старшого слідчого в ОВС Головного слідчого управління Національної поліції України ОСОБА_15 від 18.10.2024 року вищевказані речі, які вилучені під час зазначеного обшуку, визнано речовими доказами в розслідуваному кримінальному провадженні.

При цьому, колегія суддів не погоджується з висновком слідчого судді про те, що постанова слідчого від 18.10.2024 року про визнання майна речовими доказами носить формальний характер, так як вказана постанова слідчого, а також клопотання прокурора про арешт майна, з посиланням на встановлені у кримінальному провадженні фактичні обставини кримінального правопорушення, містять відповідні мотиви та підстави на обґрунтування висновку про відповідність такого майна ознакам речових доказів, визначеним ст. 98 КПК України, зокрема, посилання на те, що зазначене майно може містити дані, які можуть підтверджувати відомості про встановлення факту здійснення протиправної діяльності, а тому мобільний телефон та ноутбук містить відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, а грошові кошти можуть бути отримані протиправним шляхом.

Прокурором у клопотанні, у відповідності до вимог ст.ст. 132, 170 - 173 КПК України доведено, що існують правові підстави для накладення арешту на вилучене майно з метою забезпечення збереження вказаного майна як речових доказів, оскільки у даному кримінальному провадженні є всі підстави вважати, що вказане майно може бути знищене, приховане, передане чи відчужене.

З огляду на положення КПК України, майно, яке має ознаки речового доказу, повинно вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто є його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.

З урахуванням наведеного, на переконання колегії суддів, слідчий суддя дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для накладення арешту на майно, тимчасово вилучене 18.10.2024 року, під час проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , що перебуває у власності та користуванні ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , належні останній ноутбук марки «НР» S/N: 5C4G2135MBQ з зарядним пристроєм; мобільний телефон марки SAMSUNG Note 20 5G, ІМЕН: НОМЕР_1 , ІМЕІ2: НОМЕР_2 , з сім-карткою мобільного оператора «Київстар» з абонентським номером НОМЕР_3 ; грошові кошти в сумі 134 990 доларів США та 27 000 Євро.

Матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна.

Крім цього, колегія суддів при вирішенні питання про накладення арешту на майно, також враховує той факт, що в даному випадку обмеження права власності є розумним і співрозмірним завданням кримінального провадження.

Негативних наслідків від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження, які можуть суттєво позначитися на інтересах інших осіб, колегією суддів не встановлено, як не встановлено і невідповідності клопотання прокурора про арешт майна вимогам ст.ст. 170, 171 КПК України, які б свідчили про наявність визначених законом підстав для відмови у задоволенні такого клопотання.

Зважаючи на викладене вище, слідчий суддя, не в повній мірі дослідивши клопотання із доданими до нього документами, дійшов передчасного висновку про відмову у задоволенні клопотання прокурора, яке останнім було належним чином обґрунтоване та мотивоване.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає обґрунтованими доводи апеляційної скарги прокурора про те, що слідчий суддя дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для накладення арешту на вилучене майно з метою забезпечення збереження речових доказів.

Що стосується доводів представників власника майна про те, що вилучені під час обшуку грошові кошти не мають жодного відношення до обставин кримінального провадження та належать батькам ОСОБА_10 , то колегія суддів оцінює ці доводи критично, оскільки дані обставини можуть бути підтверджені лише шляхом проведення ретельної перевірки під час досудового розслідування для спростування або підтвердження даних доводів. При цьому, на час розгляду слідчим суддею клопотання прокурора про арешт майна, переконливих доказів належності вилучених при обшуку грошових коштів саме батькам ОСОБА_10 , суду надано не було, і матеріали справи таких доказів не містять, відтак, висновок слідчого судді про належність грошових коштів батькам ОСОБА_10 ґрунтується на припущеннях та є помилковим.

Досудове розслідування на даний час ще триває і ці обставини також підлягають перевірці при його проведенні, тому в такому випадку, вбачається за можливе застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна.

При цьому, матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження, при вирішенні питання щодо арешту майна, з підстав визначених ст. 170 КПК України, потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою забезпечення кримінального провадження та збереження речових доказів, а слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи у вчиненні злочину, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких є накладення арешту на майно.

Колегія суддів також звертає увагу, що арешт майна з підстав передбачених ч. 2, 3 ст. 170 КПК України по суті являє собою форму забезпечення доказів і є самостійною правовою підставою для арешту майна поряд з забезпеченням цивільного позову та конфіскацією майна та, на відміну від двох останніх правових підстав, не вимагає оголошення підозри у кримінальному провадженні і не пов`язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна.

Слід зауважити і на тому, що досудове розслідування у кримінальному провадженні триває, а органом досудового розслідування здійснюється збирання доказів та встановлення усіх обставин кримінального правопорушення, у тому числі усіх причетних до вказаного кримінального правопорушення осіб.

Отже, сукупність долучених до клопотання прокурора матеріалів та викладені у клопотанні обставини на даному етапі досудового розслідування є достатніми для застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна.

На підставі вищевикладених обставин, які свідчать про однобічність і необ`єктивність судового розгляду, ухвала слідчого судді підлягає скасуванню, а апеляційна скарга прокурора - задоволенню, з постановленням апеляційним судом нової ухвали про задоволення клопотання прокурора, оскільки останнім в повній мірі доведено необхідність накладення арешту на майно, вилучене 18.10.2024 року, під час проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , що перебуває у власності та користуванні ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , належні останній ноутбук марки «НР» S/N: 5C4G2135MBQ з зарядним пристроєм; мобільний телефон марки SAMSUNG Note 20 5G, ІМЕН: НОМЕР_1 , ІМЕІ2: НОМЕР_2 , з сім-карткою мобільного оператора «Київстар» з абонентським номером НОМЕР_3 ; грошові кошти в сумі 134 990 доларів США та 27 000 Євро, з метою забезпечення його збереження, як речового доказу у кримінальному провадженні.

При цьому колегія суддів враховує і те, що у відповідності до вимог ст. 174 КПК України арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Керуючись ст.ст. 170-173, 307, 309, 376, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу прокурора першого відділу управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 - задовольнити.

Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 19 листопада 2024 року - скасувати.

Постановити нову ухвалу, якою клопотання прокурора першого відділу управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 про арешт вилученого майна у кримінальному провадженні № 12023000000001372 від 21.07.2023 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191 КК України - задовольнити.

Накласти арешт на вилучене 18.10.2024 року, під час проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , який перебуває у власності та користуванні ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , майно, а саме: ноутбук марки «HP» S/N: 5C4G2135MBQ з зарядним пристроєм; мобільний телефон марки SAMSUNG Note 20 5G, IMEIl: НОМЕР_1 , ІМЕІ2: НОМЕР_2 , з сім-карткою мобільного оператора «Київстар» з абонентським номером НОМЕР_3 ; грошові кошти в сумі 134 990 доларів США та 27 000 Євро, що належить ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4 ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді:

---

---

---

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4