КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
справа №757/60345/24-к Головуючий у І інстанції - ОСОБА_1
апеляційне провадження №11-сс/824/1088/2025 Доповідач у ІІ інстанції - ОСОБА_2
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 січня 2025 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:
Головуючий суддя: ОСОБА_2 ,
судді: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря судового засідання: ОСОБА_5
прокурора: ОСОБА_6
підозрюваної: ОСОБА_7
захисника: ОСОБА_8
розглянув у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 в інтересах підозрюваної ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 20 грудня 2024 року щодо продовження строку тримання під вартою відносно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , громадянинки України, не адвоката, не депутата, раніше не судимої, підозрюваної у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною третьою статті 255, частиною третьою статті 212, частиною п`ятою статті 27, статтею 219, частиною п`ятою статті 27, частиною третьою статті 209, частиною п`ятою статті 27, частиною третьою статті 212 КК України, у кримінальному провадженні №62021000000000862 від 07 жовтня 2021 року,-
ВСТАНОВИВ:
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 20 грудня 2024 року клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань ОСОБА_9 , погоджене прокурором другого відділу другого управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів органами Державного бюро розслідувань Офісу Генерального прокурора ОСОБА_10 , про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задоволено.
Продовжено у кримінальному провадженні №62021000000000862 від 07 жовтня 2021 року підозрюваній ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк тримання під вартою у межах строків досудового розслідування, тобто до 16 лютого 2025 року, одночасно визначивши альтернативний запобіжний захід у вигляді застави для забезпечення виконання обов`язків, визначених КПК України.
Розмір застави визначено у межах 5 000 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що відповідно становить 15 140 000 грн.
Сума застави у національній грошовій одиниці може бути внесена як самим підозрюваним так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок:
Отримувач ТУ ДСАУ у м. Києві
ЄДРПОУ банку: 26268059;
р/р UA128201720355259002001012089
Банк одержувача: Державна казначейська служба України м. Київ. МФО 820172;
Застава за …(П.І.П., дата народження особи за яку вноситься застава), згідно ухвали … (назва суду), від …(дата ухвали), по справі № …, внесені …(П.І.П. особи, що вносить заставу).
Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою протягом дії ухвали.
У разі внесення застави покласти на підозрюваного такі обов`язки: не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; утримуватися від спілкування зі свідками та підозрюваними у даному кримінальному провадженні; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.
Строк дії обов`язків, покладених судом, у разі внесення застави визначено до 16 лютого 2025 року включно.
Не погоджуючись з указаною ухвалою захисник ОСОБА_8 в інтересах підозрюваної ОСОБА_7 подала апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову ухвалу, визначивши альтернативний запобіжний захід у вигляді застави у межах, визначених пунктами 1-3 частини п`ятої статті 182 КПК України, або застосувати до підозрюваної запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, заборонивши цілодобово залишати місце свого проживання з покладенням на неї процесуальних обов`язків.
Апеляційну скаргу мотивує тим, що повідомлена ОСОБА_7 підозра є необґрунтованою, оскільки фактичною підставою перенесення термінів проведення перевірки були вказані контролюючим органом обставини вилучення оригіналів первинних документів ГСУ ДБР, проте на даний час терміни вищезазначеної перевірки перенесені, результати перевірки у формі акта або довідки відсутні, а отже наразі відсутні документи органу податкового контролю, яким було б зафіксовано допущені порушення у сфері бухгалтерського та податкового обліку ТОВ «Краснолиманське», також податковими органами не висувалось на адресу ТОВ «Краснолиманське» жодних податкових повідомлень-рішень та/або вимог.
Уважає, що вказані обставини свідчать про відсутність будь-якого прояву прямого умислу, що безумовно виключає склад злочину, передбачений частинами першою-третьою статті 212 КК України.
Посилається а те, що станом на час розгляду даного клопотання сторона обвинувачення не відшукала будь-яких інших допустимих та належних доказів здійснення ОСОБА_11 повноважень керівника ДП «ВК «Краснолиманська».
Вказує, що єдиною особою, яка була уповноваженою в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань представляти інтереси ДП «ВК «Краснолиманська», у досліджуваний слідчим період (2022 - 2023 роки) є ОСОБА_12 , призначений у встановленому законом порядку Міненерго та погоджений КМУ.
Зауважує, що можливість будь-якої непричетності ОСОБА_11 до керівництва ДП «ВК «Краснолиманська» в аспекті можливості (теоретичної) вчинення ним на посаді головного інженера саме кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 212 КК України, спростовується нормами чинного податкового законодавства.
Уважає, що викладені стороною захисту доводи повністю спростовують версію слідства про те, що ОСОБА_11 (за пособництва ОСОБА_7 , ОСОБА_13 на виконання спільного плану ОСОБА_14 ) забезпечив нереєстрацію податкових накладних, оскільки дана особа не мала кваліфікованого електронного підпису та відповідно доступу до електронного кабінету платника податків.
Зазначає, що заявлену слідчим станом на 30 вересня 2023 року суму заборгованості у розмірі 2 166 702 584,36 грн ОСОБА_7 не визнає, оскільки вказана заборгованість вочевидь утворилася ще приблизно у 2014 році, задовго до придбання ТОВ «Краснолиманське», має ознаки безнадійної та відповідно у ТОВ «Краснолиманське» відсутній обов`язок щодо її погашення, у зв`язку з чим ТОВ «Краснолиманське» не має встановленого рішенням суду обов`язку сплачувати ДП ВК «Краснолиманська» 407,8 млн. грн за минулі періоди, за якими сплив строк позовної давності, однак, можливо, вказана заборгованість не списана та відображається у бухгалтерському обліку останнього.
Також указує, що процесуальні перспективи визнання ряду доказів, зібраних ГСУ ДБР, вже на даному етапі справи розцінюються стороною захисту як вкрай низькі.
На переконання сторони захисту, у клопотанні не доведено, що заявлені ризики не зменшилися або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.
Звертає увагу суду, що ОСОБА_7 є особою похилого віку, відповідно має вікові зміни, пов`язані зі станом здоров`я, вже 30 років на постійній основі приймає ліки від астми; протягом всього життя, постійно працюючи, придбала квартири у м. Донецьку (наразі знаходяться під арештом у даному кримінальному провадженні), однак з 2014 року у зв`язку з окупацією змушена була покинути все своє майно та виїхати на підконтрольну Україні територію до м. Покровська.
Уважає, що при визначенні розміру застави слідчим суддею було проігноровано, що у власності ОСОБА_7 є лише нерухомість в окупованому Донецьку, а відсутність рухомого майна (зокрема автомобіля) підтверджується відповіддю ГСЦ на запит адвоката ОСОБА_8 .
При цьому, згідно довідки про доходи за рік, що передував утриманню у слідчому ізоляторі, заробітна плата за рік (травень 2023 - травень 2024) становить 1 184 711,80 грн.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення підозрюваної ОСОБА_7 , її захисника ОСОБА_8 , які підтримали апеляційну скаргу, думку прокурора ОСОБА_6 , який заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив ухвалу слідчого судді залишити без змін, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як убачається з матеріалів судового провадження, Головним слідчим управлінням Державного бюро розслідувань за процесуального керівництва Офісу Генерального прокурора здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №62021000000000862 від 07 жовтня 2021 року, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених частиною другою статті 15, частиною п`ятою статті 191, частиною другою статті 364, частиною п`ятою статті 191, частиною третьою статті 212, частинами першою, третьою статті 209, частиною п`ятою статті 191, частинами першою, другою, третьою статті 255, статтею 219, частиною другою статті 367 КК України та за підозрами:
1) ОСОБА_14 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною першою статті 255, частиною третьою статті 27, частиною третьою статті 212, частиною третьою статті 27, статтею 219, частиною третьою статті 27, частиною третьою статті 209 КК України;
2) ОСОБА_15 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною другою статті 255, частиною п`ятою статті 27, частиною третьою статті 212, частиною п`ятою статті 27, статтею 219, частиною п`ятою статті 27, частиною третьою статті 209 КК України;
3) ОСОБА_13 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною третьою статті 255, частиною третьою статті 212, частиною п`ятою статті 27, статтею 219, частиною третьою статті 209, частиною п`ятою статті 27, частиною третьою статті 212 КК України;
4) ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною третьою статті 255, частиною третьою статті 212, частиною п`ятою статті 27, статтею 219, частиною третьою статті 209, частиною п`ятою статті 27, частиною третьою статті 212 КК України;
5) ОСОБА_11 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною третьою статті 255, частиною п`ятою статті 27, частиною третьою статті 212, частиною п`ятою статті 27, статтею 219 КК України;
6) ОСОБА_12 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною третьою статті 212, статтею 219 КК України.
Процесуальне керівництво у кримінальному провадженні здійснюється групою прокурорів Офісу Генерального прокурора.
17 травня 2024 року ОСОБА_14 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною першою статті 255, частиною третьою статті 27, частиною третьою статті 212, частиною третьою статті 27, статтею 219, частиною третьою статті 27, частиною третьою статті 209 КК України, ОСОБА_15 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною другою статті 255, частиною п`ятою статті 27, частиною третьою статті 212, частиною п`ятою статті 27, статтею 219, частиною п`ятою статті 27, частиною третьою статті 209 КК України, ОСОБА_13 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною третьою статті 255, статтею 219, частиною третьою статті 212, частиною третьою статті 209 КК України, ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною третьою статті 255, статтею 219, частиною третьою статті 212, частиною третьою статті 209 КК України.
Надалі, 27 червня 2024 року ОСОБА_11 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною третьою статті 255, статтею 219, частиною третьою статті 212 КК України.
Цього ж дня, повідомлено про зміни раніше повідомлених підозр ОСОБА_14 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною першою статті 255, частиною третьою статті 27, частиною третьою статті 212, частиною третьою статті 27, статтею 219, частиною третьою статті 27, частиною третьою статті 209 КК України, ОСОБА_15 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною другою статті 255, частиною п`ятою статті 27, частиною третьою статті 212, частиною п`ятою статті 27, статтею 219, частиною п`ятою статті 27, частиною третьою статті 209 КК України, ОСОБА_13 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною третьою статті 255, частиною третьою статті 212, частиною п`ятою статті 27, статтею 219, частиною п`ятою статті 27, частиною третьою статті 209, частиною п`ятою статті 27, частиною третьою статті 212 КК України, ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною третьою статті 255, частиною третьою статті 212, частиною п`ятою статті 27, статтею 219, частиною п`ятою статті 27, частиною третьою статті 209, частиною п`ятою статті 27, частиною третьою статті 212 КК України.
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 18 травня 2024 року до підозрюваної ОСОБА_7 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в межах строку досудового розслідування, строком на 60 днів, тобто до 15 липня 2024 року включно.
Не погоджуючись з вищевказаним судовим рішенням сторона захисту оскаржувала його в апеляційному порядку. За результатами апеляційного розгляду у задоволенні апеляційних скарг відмовлено, а вищевказане рішення слідчого судді залишено без змін.
Надалі, ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 11 липня 2024 року продовжено строк тримання під вартою стосовно ОСОБА_7 до 08 вересня 2024 року включно.
Одночасно, слідчим суддею визначено альтернативний запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 100 000 000 грн.
Надалі, ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 05 вересня 2024 року продовжено строк тримання під вартою стосовно ОСОБА_7 до 03 листопада 2024 року включно.
Одночасно, слідчим суддею визначено альтернативний запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 80 000 000 грн.
У подальшому, ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 05 листопада 2024 року продовжено строк тримання під вартою стосовно ОСОБА_7 до 30 грудня 2024 року включно.
Одночасно, слідчим суддею визначено альтернативний запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 40 000 000 грн.
Також, у разі внесення застави на підозрювану покладено відповідні обов`язки передбачені частиною п`ятою статті 194 КПК України.
На теперішній час підозрюваною або заставодавцем заставу не внесено.
У той же час, 13 вересня 2024 року досудове розслідування у кримінальному провадженні №62021000000000862 від 07 жовтня 2021 року визначено за Головним підрозділом детективів Бюро економічної безпеки України.
У подальшому, 01 жовтня 2024 року заступником Генерального прокурора ОСОБА_16 , у зв`язку з неефективністю досудове розслідування у кримінальному провадженні №62021000000000862 від 07 жовтня 2021 року доручено іншому органу досудового розслідування - Головному слідчому управлінню Державного бюро розслідувань.
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 04 липня 2024 року у справі №757/29709/24-к строк досудового розслідування у цьому кримінальному провадженні продовжено до 9 (дев`яти) місяців, тобто до 17 лютого 2025 року.
20 грудня 2024 року до Печерського районного суду м. Києва надійшло клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань ОСОБА_9 , погоджене прокурором другого відділу другого управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів органами Державного бюро розслідувань Офісу Генерального прокурора ОСОБА_10 , про продовження строку тримання під вартою у кримінальному провадженні №62021000000000862 від 07 жовтня 2021 року відносно підозрюваної ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 20 грудня 2024 року клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань ОСОБА_9 , погоджене прокурором другого відділу другого управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів органами Державного бюро розслідувань Офісу Генерального прокурора ОСОБА_10 , про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задоволено.
Продовжено у кримінальному провадженні №62021000000000862 від 07 жовтня 2021 року підозрюваній ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк тримання під вартою у межах строків досудового розслідування, тобто до 16 лютого 2025 року, одночасно визначивши альтернативний запобіжний захід у вигляді застави для забезпечення виконання обов`язків, визначених КПК України.
Розмір застави визначено у межах 5 000 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що відповідно становить 15 140 000 грн.
Сума застави у національній грошовій одиниці може бути внесена як самим підозрюваним так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок:
Отримувач ТУ ДСАУ у м. Києві
ЄДРПОУ банку: 26268059;
р/р UA128201720355259002001012089
Банк одержувача: Державна казначейська служба України м. Київ. МФО 820172;
Застава за …(П.І.П., дата народження особи за яку вноситься застава), згідно ухвали … (назва суду), від …(дата ухвали), по справі № …, внесені …(П.І.П. особи, що вносить заставу).
Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою протягом дії ухвали.
У разі внесення застави покласти на підозрюваного такі обов`язки: не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; утримуватися від спілкування зі свідками та підозрюваними у даному кримінальному провадженні; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.
Строк дії обов`язків, покладених судом, у разі внесення застави визначено до 16 лютого 2025 року включно.
Постановляючи ухвалу про продовження підозрюваній запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя врахував особу підозрюваної та встановлення обґрунтованості підозри, продовження існування ризиків, що встановлені судами при застосуванні запобіжного заходу та продовження строку його дії відносно ОСОБА_7 , які не зменшились з часу застосування запобіжного заходу, взяв до уваги те, що на даний час у зазначеному кримінальному провадженні продовжують проводитися слідчі (розшукові) дії, направлені на забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування.
Крім того, при продовженні строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слідчий суддя у відповідності до положень статей 177, 178 КПК України врахував, що протягом часу перебування підозрюваної ОСОБА_7 під вартою ступінь ризиків зменшився, а з моменту попереднього строку дії ухвали про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою змінилися обставини, які мають вплив при вирішенні питання про запобіжний захід.
З висновками слідчого судді, викладеними в оскаржуваній ухвалі, колегія суддів погоджується, з огляду на наступне.
Відповідно до положень частини першої статті 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.
Розглядаючи клопотання про продовження строку тримання під вартою для прийняття законного і обґрунтованого рішення в порядку статті 199 КПК України, слідчий суддя повинен з`ясувати всі обставини, з якими пов`язана можливість застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою та умови, за яких таке продовження можливе.
Згідно частини третьої статті 199 КПК України клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити:
1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою;
2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
За змістом частини першої статті 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Аналогічне відображення принципів вирішення питання застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та продовження строків тримання під вартою щодо особи міститься і в положеннях статей 177, 178, 183 КПК України.
Предметом апеляційного оскарження є ухвала слідчого судді, яка переглядається, виходячи з тих обставин кримінального провадження, які існували на день її постановлення.
Так, під час судового розгляду слідчий суддя з`ясував, що наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 інкримінованих їй кримінальних правопорушень підтверджується на даному етапі розслідування зібраними у кримінальному провадженні доказами, які містяться у матеріалах клопотання.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
У даному кримінальному провадженні зв`язок підозрюваної ОСОБА_7 з інкримінованими їй кримінальними правопорушеннями підтверджується наявними у кримінальному провадженні доказами, сукупність яких дає підстави вважати, що причетність ОСОБА_7 до вчинення інкримінованого їй кримінального правопорушення є обґрунтованою.
Слідчим суддею досліджено доводи клопотання прокурора щодо обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попереднього судового рішення про тримання ОСОБА_7 під вартою та встановлено, що для закінчення досудового розслідування необхідно провести ще ряд слідчих та процесуальних дій, які необхідні для завершення досудового розслідування.
Перевіряючи доводи клопотання прокурора на предмет наявності ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, колегія суддів уважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про продовження їх існування, з огляду на конкретні обставини кримінального провадження, тяжкість покарання, яке загрожує ОСОБА_7 у разі визнання її винуватою в інкримінованих їй кримінальних правопорушеннях, а також з огляду на характер інкримінованих діянь, їх корисливий мотив та підвищену суспільну небезпеку кримінальних правопорушень, у вчиненні яких вона підозрюється.
Відповідно до вимог статті 178 КПК України у сукупності з вищезазначеними обставинами слідчий суддя врахував тяжкість кримінального правопорушення, в якому підозрюється ОСОБА_7 , дані про особу підозрюваної та дійшов обґрунтованого висновку про те, що більш м`які запобіжні заходи, ніж тримання під вартою, не здатні запобігти ризикам, які зазначені у клопотанні слідчого та не забезпечить виконання останньою покладених на неї процесуальних обов`язків.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.
З урахуванням указаного, на думку колегії суддів, слідчий суддя дійшов правильного висновку про необхідність продовження ОСОБА_7 виняткового запобіжного заходу, оскільки встановлені судом обставини свідчать про те, що на даний час продовжують існувати ризики, передбачені статтею 177 КПК України, які не зменшилися з часу застосування щодо ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, та жоден із більш м`яких запобіжних заходів, окрім тримання під вартою, не зможе запобігти таким ризикам.
Даних, які б унеможливлювали подальше тримання ОСОБА_7 під вартою, матеріали судового провадження не містять та колегією суддів не встановлено.
Крім того, на переконання колегії суддів, слідчий суддя станом на день розгляду клопотання, враховуючи обставини кримінального правопорушення, в якому підозрюється ОСОБА_7 , особу підозрюваної, мету, спосіб та обстановку вчинення ОСОБА_7 кримінальних правопорушень, що інкримінуються їй органом досудового розслідування, наявність ризиків переховування підозрюваної від органів досудового розслідування та суду, а також те, що протягом часу перебування підозрюваної ОСОБА_7 під вартою ступінь ризиків зменшився, а з моменту попереднього строку дії ухвали про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою змінилися обставини, які мають вплив при вирішенні питання про запобіжний захід, дійшов обґрунтованого висновку, що запропонований стороною обвинувачення розмір застави у розмірі 40 000 000 грн, як альтернативний запобіжний захід підлягає зменшенню до 5 000 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 15 140 000 грн, оскільки внесення застави у зазначеному розмірі може гарантувати виконання підозрюваною покладених на неї обов`язків.
З таким висновком погоджується і колегія суддів, оскільки вказаний розмір застави є відповідним і достатнім у даному кримінальному провадженні, оскільки виходячи з практики Європейського суду з прав людини, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.
На переконання колегії суддів, такий запобіжний захід буде достатнім стримуючим засобом, який здатен забезпечити гарантії належної процесуальної поведінки підозрюваної ОСОБА_7 . Підстав уважати його завідомо непомірним для підозрюваного колегія суддів не вбачає.
З огляду на вищезазначене, не заслуговують на увагу суду посилання захисника на те, що при визначенні розміру застави слідчим суддею було проігноровано, що у власності ОСОБА_7 є лише нерухомість в окупованому Донецьку, а відсутність рухомого майна (зокрема автомобіля) підтверджується відповіддю ГСЦ на запит адвоката ОСОБА_8 .
З наведеного убачається, що слідчим суддею враховано обставини справи у сукупності з даними про особу підозрюваної, які вказують на можливість останньої вчиняти дії, передбачені частиною першою статті 177 КПК України, у зв`язку з чим ОСОБА_7 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який, на думку колегії суддів, у сукупності з існуючими ризиками, особою підозрюваного, тяжкістю злочинів та їх наслідками, є обґрунтованим, та підстав для обрання ОСОБА_7 іншого запобіжного заходу, не пов`язаного з позбавленням волі, колегія суддів не вбачає.
Доводи апеляційної скарги про необґрунтованість повідомленої ОСОБА_7 підозри колегія суддів уважає безпідставними, оскільки наведені у клопотанні дані, виклад яких зроблено з посиланням на матеріали кримінального провадження, свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні нею кримінальних правопорушень, передбачених частиною третьою статті 255, частиною третьою статті 212, частиною п`ятою статті 27, статтею 219, частиною п`ятою статті 27, частиною третьою статті 209, частиною п`ятою статті 27, частиною третьою статті 212 КК України.
Враховуючи те, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх належності і допустимості, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу, то з огляду на вищенаведені дані, у колегії суддів наявні підстави для висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 інкримінованого йому кримінального правопорушення.
Для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення винуватості чи її відсутності у особи за вчинення злочину, доведення чи не доведення винуватості особи, з метою досягнення таких висновків, які необхідні суду при постановленні вироку, а з тією метою, щоб визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
У розумінні положень, що наведені у численних рішеннях Європейського Суду з прав людини («Нечипорук, Йонкало проти України» №42310/04 від 21 квітня 2011 року, «Фокс, Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства» №12244/86, №12245/86, №12383/86 від 30 серпня 1990 року, «Мюррей проти Сполученого Королівства» №14310/88 від 28 жовтня 1994 року та ін.), термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити це правопорушення.
Більш того, у пункті 48 рішення «Чеботарь проти Молдови» №35615/06 від 13 листопада 2007 року Європейський Суд з прав людини зазначив: «Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності із статтею 5 1 (с), поліція не зобов`язана мати докази, достатні для пред`явлення обвинувачення, ні в момент арешту ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов`язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред`явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання».
Крім того, колегія суддів враховує правову позицію Європейського Суду з прав людини, викладену у рішенні за скаргою «Ферарі-Браво проти Італії», відповідно до якої затримання та тримання особи під вартою, безумовно, можливе не лише у випадку доведеності факту вчинення злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі і є метою досудового розслідування, досягненню цілей якого і є тримання під вартою.
У відповідності до змісту статті 368 КПК України питання щодо наявності чи відсутності події та складу кримінального правопорушення в діянні, винуватості особи в його вчиненні, у тому числі наявності або відсутності умислу в діях особи, вирішуються судом під час ухвалення вироку, тобто на стадії судового провадження.
Обставини здійснення підозрюваним конкретних дій, доведеність його винуватості, у тому числі правильність кваліфікації його дій, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування, а дослідження та оцінка доказів, встановлення наявності або відсутності події та складу кримінального правопорушення, та достатності доказів для доведеності винуватості особи, відноситься до стадії судового розгляду по суті, та не вирішується на стадії досудового розслідування.
З наведених підстав, доводи захисника, викладені в апеляційній скарзі, що фактичною підставою перенесення термінів проведення перевірки були вказані контролюючим органом обставини вилучення оригіналів первинних документів ГСУ ДБР, проте на даний час терміни вищезазначеної перевірки перенесені, результати перевірки у формі акта або довідки відсутні, а отже наразі відсутні документи органу податкового контролю, яким було б зафіксовано допущені порушення у сфері бухгалтерського та податкового обліку ТОВ «Краснолиманське», також податковими органами не висувалось на адресу ТОВ «Краснолиманське» жодних податкових повідомлень-рішень та/або вимог; станом на час розгляду даного клопотання сторона обвинувачення не відшукала будь-яких інших допустимих та належних доказів здійснення ОСОБА_11 повноважень керівника ДП «ВК «Краснолиманська»; єдиною особою, яка була уповноваженою в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань представляти інтереси ДП «ВК «Краснолиманська», у досліджуваний слідчим період (2022 - 2023 роки) є ОСОБА_12 , призначений у встановленому законом порядку Міненерго та погоджений КМУ; можливість будь-якої непричетності ОСОБА_11 до керівництва ДП «ВК «Краснолиманська» в аспекті можливості (теоретичної) вчинення ним на посаді головного інженера саме кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 212 КК України, спростовується нормами чинного податкового законодавства; викладені стороною захисту доводи повністю спростовують версію слідства про те, що ОСОБА_11 (за пособництва ОСОБА_7 , ОСОБА_13 на виконання спільного плану ОСОБА_14 ) забезпечив нереєстрацію податкових накладних, оскільки дана особа не мала кваліфікованого електронного підпису та відповідно доступу до електронного кабінету платника податків; заявлену слідчим станом на 30 вересня 2023 року суму заборгованості у розмірі 2 166 702 584,36 грн ОСОБА_7 не визнає, оскільки вказана заборгованість вочевидь утворилася ще приблизно у 2014 році, задовго до придбання ТОВ «Краснолиманське», має ознаки безнадійної та відповідно у ТОВ «Краснолиманське» відсутній обов`язок щодо її погашення, у зв`язку з чим ТОВ «Краснолиманське» не має встановленого рішенням суду обов`язку сплачувати ДП ВК «Краснолиманська» 407,8 млн. грн за минулі періоди, за якими сплив строк позовної давності, однак, можливо, вказана заборгованість не списана та відображається у бухгалтерському обліку останнього, а також, що процесуальні перспективи визнання ряду доказів, зібраних ГСУ ДБР, вже на даному етапі справи розцінюються стороною захисту як вкрай низькі, є передчасними та такими, що підлягають вирішенню під час розгляду кримінального провадження по суті.
На даному етапі провадження, слідчий суддя у відповідності до вимог процесуального закону обґрунтовано обмежився виключно питанням визначення причетності ОСОБА_7 до вчинення інкримінованих їй кримінальних правопорушень та дійшов висновку про вірогідність та достатність доказів її причетності для застосування обмежувальних заходів.
Доводи захисника про те, що органом досудового розслідування не доведено наявність ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, є безпідставними, оскільки слідчий суддя прийняв рішення на основі всебічно з`ясованих обставин, з якими закон пов`язує можливість обрання виключного запобіжного заходу у виді тримання під вартою, при цьому врахував дані про особу підозрюваної, дослідив належним чином всі матеріали провадження та навів в ухвалі мотиви, з яких прийняв відповідне рішення.
Матеріалами судового провадження, які були предметом дослідження судом першої інстанції, підтверджується існування ризиків, передбачених частиною першою статті 177 КПК України, а тому доводи апелянта в цій частині є необґрунтованими.
Посилання апелянта на те, що ОСОБА_7 є особою похилого віку, відповідно має вікові зміни, пов`язані зі станом здоров`я, вже 30 років на постійній основі приймає ліки від астми; протягом всього життя, постійно працюючи, придбала квартири у м. Донецьку (наразі знаходяться під арештом у даному кримінальному провадженні), однак з 2014 року у зв`язку з окупацією змушена була покинути все своє майно та виїхати на підконтрольну Україні територію до м. Покровська, не свідчать про зменшення існування ризиків, передбачених частиною першою статті 177 КПК України, та не є достатньою підставою для обрання ОСОБА_17 більш м`якого запобіжного заходу.
Сукупність зібраних доказів та матеріалів судового провадження на даному етапі кримінального провадження до моменту з`ясування істини у справі, є достатньою для продовження щодо підозрюваної запобіжного заходу.
Інші доводи апеляційної скарги висновків слідчого судді не спростовують.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити слідчому судді постановити законну та обґрунтовану ухвалу, колегією суддів апеляційної інстанції не встановлено.
За таких обставин у їх сукупності, ухвала слідчого судді суду першої інстанції відповідно до вимог статті 370 КПК України є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а тому колегія суддів не вбачає підстав для її скасування.
Керуючись статтями 176-178, 182, 183, 199, 376, 407, 418, 422 КПК України, Київський апеляційний суд у складі колегії суддів, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 в інтересах підозрюваної ОСОБА_7 - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 20 грудня 2024 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.
Головуючий ОСОБА_2
Судді ОСОБА_3
ОСОБА_4
Суд | Київський апеляційний суд |
Дата ухвалення рішення | 27.01.2025 |
Оприлюднено | 03.02.2025 |
Номер документу | 124813124 |
Судочинство | Кримінальне |
Категорія | Злочини проти громадської безпеки |
Кримінальне
Київський апеляційний суд
Гуль В'ячеслав Володимирович
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні