Постанова

від 21.01.2025 по справі 480/2668/24

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2025 р.Справа № 480/2668/24Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Жигилія С.П.,

Суддів: Перцової Т.С. , Спаскіна О.А. ,

за участю: секретаря судового засідання Щурової К.А.

представника відповідача Рогози Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової служби України на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 29.08.2024 (суддя Шаповал М.М.; м. Суми; повний текст рішення складено 03.09.2024) по справі № 480/2668/24

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Переробна компанія "ПЕТРОЛ"

до Державної податкової служби України

про визнання протиправним та скасування розпорядження, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Переробна компанія "ПЕТРОЛ" (далі по тексту позивач, ТОВ "Переробна компанія "ПЕТРОЛ") звернулось до Сумського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової служби України (далі по тексту відповідач, ДПС України), в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати розпорядження Державної податкової служби України від 04.03.2024 № 87-р/п "Про відмову у видачі ліцензії", яким відмовлено у видачі ліцензії на виробництво пального Товариству з обмеженою відповідальністю "Переробна компанія "ПЕТРОЛ";

- зобов`язати Державну податкову службу України видати Товариству з обмеженою відповідальністю "Переробна компанія "ПЕТРОЛ" ліцензію на виробництво пального за місцем знаходження виробництва: 42203, Сумська область, Сумський район, місто Лебедин, вулиця Незалежності, будинок 210.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач безпідставно відмовив Товариству з обмеженою відповідальністю "Переробна компанія "ПЕТРОЛ" у видачі відповідної ліцензії, оскільки ним були подані всі необхідні документи для отримання останньої.

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 29.08.2024 по справі № 480/2668/24 адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Переробна компанія "ПЕТРОЛ" до Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування розпорядження, зобов`язання вчинити дії задоволено.

Визнано протиправним та скасовано розпорядження Державної податкової служби України від 04.03.2024 р. № 87-р/п "Про відмову у видачі ліцензії" Товариству з обмеженою відповідальністю "Переробна компанія "ПЕТРОЛ" на виробництво пального.

Зобов`язано Державну податкову службу України (04053, м. Київ, Львівська площа, 8, код ЄДРПОУ 43005393) видати Товариству з обмеженою відповідальністю "Переробна компанія "ПЕТРОЛ" (42203, Сумська область, Сумський район, м. Лебедин, вул. Незалежності, 210) ліцензію на виробництво пального за місцем знаходження виробництва: 42203, Сумська область, Сумський район, м. Лебедин, вул. Незалежності, 210.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової служби України (04053, м. Київ, Львівська площа, 8, код ЄДРПОУ 43005393) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Переробна компанія "ПЕТРОЛ" (42203, Сумська область, Сумський район, м. Лебедин, вул. Незалежності, 210) судові витрати в загальній сумі 6076 гривень.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Сумського окружного адміністративного суду від 29.08.2024 по справі № 480/2668/24 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що за результатами розгляду заяви та поданих документів прийнято рішення про відмову у видачі ліцензії у формі розпорядження ДПС України від 04.03.2024 № 87-р/л, в якому зазначено підстави для відмови у видачі такої ліцензії, а саме недотримання вимог абзацу 6 частини 11 статті 3 Закону № 481 (заявником не надано технологічні інструкції, що стосуються виробництва пального за вказаною у заяві адресою виробництва). При цьому, Товариством надано Технологічні інструкції ТІ 44765646.001:2023, ТІ 44765646.002:2023 та ТІ 44765646.003:2023, в кожній з яких вказано, що виробничий об`єкт розташовано за адресою: Сумська обл., Сумський р-н, м. Лебедин, вул. Незалежності, буд.12 (абзац 2 розділ 1 "ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА"), що не відповідає адресі місця виробництва, яку зазначено у заяві.

Також, вказує, що Товариством надано договір оренди майнового комплексу № 050823 від 05.08.2023, згідно з п.п. 8.5 п. 8 "Заключні положення" якого, строк дії цього договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 8.4 цього договору та припиняється 31 грудня 2023 року, при цьому, якщо за один календарний місяць до закінчення строку дії договору жодна зі сторін не попередить іншу про намір розірвати договір, дія договору продовжується (пролонгується) на новий термін строком на один рік. Таким чином, на дату подання заяви Товариством, станом на 05.02.2024, термін дії договору завершено, а інформація щодо його продовження в пакеті документів була відсутня.

Зазначає, що, відповідно до п.п. 8.4 п. 8 "Заключні положення", цей договір підписаний та скріплений печатками сторін вважається укладеним і набирає чинності з 14 лютого 2023 року, при цьому договір оренди майнового комплексу № 050823 від 05 серпня 2023 року, що майже на 6 місяців пізніше вказаної дати набрання чинності. Вказане свідчить про невідповідність щодо дати набрання чинності вказаного договору та відповідно його закінчення.

Крім того, щодо вимоги позивача зобов`язати ДПС України видати Товариству ліцензію на виробництво пального, зазначає, що видача ліцензій або рішення про відмову у її видачі видається заявнику органом виконавчої влади, уповноваженим Кабінетом Міністрів України, і є дискреційними повноваженнями та виключною компетенцією уповноваженого органу. Суд є правозастосовчим органом та не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень.

Позивач, у надісланому відзиві на апеляційну скаргу, посилаючись на законність та обґрунтованість висновків суду першої інстанції, просить суд апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Представник позивача в судове засідання не прибув, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

У відповідності до ч. 2 ст. 313 КАС України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав.

Судовим розглядом встановлено, що 05.02.2024 позивач звернувся до ДПС України із заявою щодо видачі ліцензії на право виробництва пального (вх. ДПС № 534/АП від 05.02.2024). Адреса місця виробництва, згідно з поданою заявою: 42203, Сумська обл., Сумський район, м. Лебедин, вул. Незалежності, буд. 210.

Розпорядженням Державної податкової служби України від 04.03.2024 № 87-р/п "Про відмову у видачі ліцензії" відмовлено у видачі ліцензії на виробництво пального Товариству з обмеженою відповідальністю "Переробна компанія "Петрол" у зв`язку з недотриманням позивачем:

- абзацу шостого частини одинадцятої статті 3 Закону України № 481/95-ВР (заявником не надано технологічної інструкції, що стосується виробництва пального за вказаною в заявці адресою виробництва);

- частини чотирнадцятої статті 3 Закону № 481/95-ВР (відсутній документ, що підтверджує право заявника на використання об`єкта, оскільки наданий договір оренди майнового комплексу завершив термін дії, а інформація про його продовження відсутня).

Вважаючи розпорядження відповідача про відмову у видачі ліцензії протиправним, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Приймаючи рішення про задоволення адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості останнього.

Надаючи правову оцінку обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, враховуючи межі перегляду, передбачені ст. 308 КАС України, апеляційний суд зазначає таке.

Статтею 19 Конституції України визначено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі пальним, а також посилення боротьби з незаконним його виробництвом та обігом на території України регулює Закон України від 19 грудня 1995 року № 481/95-ВР "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального" (далі по тексту - Закон № 481/95-ВР).

Відповідно до статті 15 Закону № 481/95-ВР, роздрібна торгівля алкогольними напоями (крім столових вин) або тютюновими виробами, або рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, або пальним може здійснюватися суб`єктами господарювання (у тому числі іноземними суб`єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій на роздрібну торгівлю.

Крім того, статтею 15 Закону № 481/95-ВР передбачено, що ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним видаються уповноваженими Кабінетом Міністрів України органами виконавчої влади за місцем торгівлі суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) терміном на п`ять років.

Ліцензія видається за поданою нарочно, поштою або в електронному вигляді заявою суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво), до якої додається документ, що підтверджує внесення річної плати за ліцензію (крім ліцензії на оптову торгівлю пальним за наявності місць оптової торгівлі пальним, роздрібну торгівлю пальним, зберігання пального з метою подальшої його реалізації іншим споживачам).

У заяві зазначається вид господарської діяльності, на провадження якого суб`єкт господарювання (у тому числі іноземний суб`єкт господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) має намір одержати ліцензію (оптова, роздрібна торгівля алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, оптова, роздрібна торгівля пальним або зберігання пального).

Для отримання ліцензії на право оптової або роздрібної торгівлі пальним або на право зберігання пального разом із заявою додатково подаються завірені заявником копії таких документів:

- документи, що підтверджують право власності або право користування земельною ділянкою, або інше передбачене законодавством право землекористування на земельну ділянку, на якій розташований об`єкт оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, чинні на дату подання заяви та/або на дату введення такого об`єкта в експлуатацію, будь-якого цільового призначення;

- акт вводу в експлуатацію об`єкта або акт готовності об`єкта до експлуатації, або сертифікат про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, або інші документи, що підтверджують прийняття об`єктів в експлуатацію відповідно до законодавства, щодо всіх об`єктів у місці оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, необхідних для оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального;

- дозвіл на виконання робіт підвищеної небезпеки та експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки.

Відповідальність за достовірність даних у документах, поданих разом із заявою, несе заявник.

У разі якщо зазначені документи видані (оформлені) іншій особі, ніж заявник, такий заявник додатково подає документи, що підтверджують його право на використання відповідного об`єкта.

Після видачі/призупинення/анулювання ліцензії на право оптової або роздрібної торгівлі пальним або на зберігання пального податковий орган вносить відповідні відомості до Єдиного реєстру ліцензіатів та місць обігу пального не пізніше наступного робочого дня з дня видачі/призупинення/анулювання відповідної ліцензії.

Вимагати представлення інших документів, крім зазначених у цьому Законі, забороняється. Зазначені в цьому Законі документи (крім документів, які подаються заявником для отримання ліцензії на право виробництва пального, оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального) подаються в одному примірнику в копіях, засвідчених нотаріально або органом, який видав оригінал документа або посадовою особою органу ліцензування. Заява про видачу ліцензії та визначені цим Законом документи подаються уповноваженою особою заявника або надсилаються рекомендованим листом. У разі подання заяви про видачу ліцензії та доданих до неї документів особисто вони приймаються за описом, копія якого видається заявнику з відміткою про дату прийняття заяви та документів і підписом особи, яка їх прийняла.

Судовим розглядом встановлено, що 01.02.2024 позивач на виконання вищенаведених норм Закону засобами поштового зв`язку подав відповідачу пакет завірених документів, що підтверджується копією опису вкладення у цінний лист, накладною № 4002203220941 і поштовою квитанцією.

З аналізу наведених вище приписів Закону № 481/95-ВР вбачається, що підставою для видачі ліцензії є надання заявником певного переліку документів, в тому числі акту вводу в експлуатацію об`єкта або акту готовності об`єкта до експлуатації, або сертифікату про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, або інші документи, що підтверджують прийняття об`єктів в експлуатацію відповідно до законодавства, щодо всіх об`єктів у місці оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, необхідних для оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального.

Ліцензія або рішення про відмову у її видачі видається заявнику органом виконавчої влади, уповноваженим Кабінетом Міністрів України, не пізніше 30 календарних днів з дня одержання зазначених у цьому Законі документів. У рішенні про відмову у видачі ліцензії повинна бути вказана підстава для відмови.

Порядок видачі, анулювання ліцензій на виробництво спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, і пального регулюється ст. 3 Закону України № 481/95-ВР.

Приймаючи розпорядження про відмову у видачі ліцензії, відповідач посилався на порушення позивачем вимог: абзацу шостого частини одинадцятої статті 3 Закону України № 481/95-ВР (заявником не надано технологічної інструкції, що стосується виробництва пального за вказаною в заявці адресою виробництва); частини чотирнадцятої статті 3 Закону № 481/95-ВР (відсутній документ, що підтверджує право заявника на використання об`єкта, оскільки наданий договір оренди майнового комплексу завершив термін дії, а інформація про його продовження відсутня).

Колегія суддів зазначає, що стаття 3 Закону № 481/95 не містить вимоги щодо надання технологічної інструкції з прив`язкою до адреси виробництва. Натомість, Закон № 481/95 містить вимоги щодо подачі технологічної документації (стандарти, регламенти, технологічні інструкції), що стосується виробництва та зберігання пального. Жодної прив`язки до адреси заявника Закон № 481/95 не містить.

Також, така підстава для відмови у видачі позивачу ліцензії, як недотримання позивачем частини чотирнадцятої статті 3 Закону № 481/95-ВР (відсутній документ, що підтверджує право заявника на використання об`єкта, оскільки наданий договір оренди майнового комплексу завершив термін дії, а інформація про його продовження відсутня), є також необґрунтованою, оскільки спростовується змістом поданого відповідачу договору оренди майнового комплексу № 050823 від 05.08.2023, укладеного позивачем, як орендарем, із Товариством з обмеженою відповідальністю "Праймері Петроліум", як орендодавцем.

Так, за умовами вказаного договору, орендодавець зобов`язався передати, а позивач (орендарю) зобов`язався прийняти у строкове платне користування об`єкт оренди - майновий комплекс, що знаходиться за адресою: Сумська область, м. Лебедин, вул. Незалежності (попередня назва Гастелло), буд. 210, а повний склад майна, переданого за даним договором, у т.ч. установку по переробці нафти, міститься у акті приймання - передачі обладнання від 24.08.2023.

Пунктом 8.5 вказаного договору встановлено, що його строк дії починає свій перебіг у момент, визначений п.8.4. договору, та припиняється 31 грудня 2023 року, при цьому, якщо за один місяць до закінчення строку дії договору жодна із сторін не попередить іншу про намір розірвати договір, договір продовжується на новий термін строком на один рік.

Крім того, 28.09.2023 позивачем до податкового органу, через електронний кабінет було подане за формою 20-ОПП "Повідомлення про об`єкти оподаткування або об`єкти, які пов`язані з оподаткуванням або через які проводиться діяльність", що підтверджується квитанцією № 2. Із змісту повідомлення позивача податковому органу про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність, вбачається, що позивач подав податковому органу відомості про розташовані за адресою, зазначеною у договорі оренди майнового комплексу (Сумська область, місто Лебедин, вул. Незалежності, буд. 210), такі об`єкти оподаткування як: 1. Установка первинної обробки нафти; 4. Ємкість, 5. Склади сировини, готової продукції, 6. Контрольно вимірювальні прибори; 7. Насоси.

Колегія суддів вказує, що надані позивачем документи були визнані достовірними та достатніми податковим органом для видачі ліцензії.

З урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог про визнання протиправним та скасування розпорядження Державної податкової служби України від 04.03.2024 № 87-р/п "Про відмову у видачі ліцензії", яким відмовлено у видачі ліцензії на виробництво пального товариству з обмеженою відповідальністю "Переробна компанія "ПЕТРОЛ".

Частиною 5 ст. 242 КАС України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

За правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 01.11.2022 у справі № 560/377/20, питання достатності документів для здобуття права на реалізацію пального підлягає дослідженню самим же органом доходів і зборів на стадії розгляду заяви особи про надання ліцензії.

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Зважаючи на те, що розпорядження Державної податкової служби України від 04.03.2024 № 87-р/п "Про відмову у видачі ліцензії", яким відмовлено у видачі ліцензії на виробництво пального Товариству з обмеженою відповідальністю "Переробна компанія "ПЕТРОЛ", визнане протиправним, колегія суддів, з метою ефективного поновлення порушеного оскаржуваним рішенням відповідача права позивача, вважає за можливе зобов`язати Державну податкову службу України (04053, м. Київ, Львівська площа, 8, код ЄДРПОУ 43005393) видати Товариству з обмеженою відповідальністю "Переробна компанія "ПЕТРОЛ" (42203, Сумська область, Сумський район, м. Лебедин, вул. Незалежності, 210) ліцензію на виробництво пального за місцем знаходження виробництва: 42203, Сумська область, Сумський район, м. Лебедин, вул. Незалежності, 210.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог ТОВ "Переробна компанія "ПЕТРОЛ".

Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Суд, у цій справі, також враховує положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (п. 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору по даній справі, колегія суддів прийшла до висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи сторін, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.

Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване судове рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст. 229, 241, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 327-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової служби України залишити без задоволення.

Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 29.08.2024 по справі № 480/2668/24 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя С.П. ЖигилійСудді Т.С. Перцова О.А. Спаскін Повний текст постанови складено 30.01.2025 року