Постанова

від 30.01.2025 по справі 440/8156/23

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 січня 2025 р. Справа № 440/8156/23

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Подобайло З.Г.,

Суддів: Ральченка І.М. , Чалого І.С. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної служби України з безпеки на транспорті на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 13.09.2023, головуючий суддя І інстанції: Т.С. Канигіна, повний текст складено 13.09.23 по справі № 440/8156/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Глобинський м`ясокомбінат"

до Державної служби України з безпеки на транспорті

про визнання протиправною та скасування постанови

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Глобинський м`ясокомбінат» (далі також ТОВ «Глобинський м`ясокомбінат», позивач) звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державної служби України з безпеки на транспорті (далі також Укртрансбезпека, відповідач), у якій просило визнати протиправною та скасувати постанову Відділу державного нагляду (контролю) у Полтавській області Державної служби України з безпеки на транспорті про застосування адміністративно-господарського штрафу від 27 січня 2023 року № 190865.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржувану постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу від 27 січня 2023 року № 190865 винесено на підставі акта перевірки № 251528 від 09 листопада 2022 року, у якому зазначено відомості, що не відповідають дійсності, оскільки адміністративно-господарські санкції застосовуються контролюючим органом саме до автомобільного перевізника, а не до власника транспортного засобу.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 13 вересня 2023 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправною та скасовано постанову Відділу державного нагляду (контролю) у Полтавській області Державної служби України з безпеки на транспорті про застосування адміністративно-господарського штрафу від 27 січня 2023 року № 190865. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті (вул. Антоновича, буд. 51, м. Київ, 03150, код ЄДРПОУ 39816845) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Глобинський м`ясокомбінат» (вул. К.Маркса, буд. 228, м. Глобине, Кременчуцький район, Полтавська область, 39000, код ЄДРПОУ 25167451) судовий збір в розмірі 2684,00 грн (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири гривні 00 копійок).

Відповідач, не погодившись з вищевказаним рішенням суду, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права, а також неповне з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, просить рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 13.09.2023 по справі №440/8156/23 скасувати та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що для транспортних засобів, що перебувають, зокрема, у користуванні у фізичних та юридичних осіб, реєстраційним документом, наявність яких є обов`язковою згідно вимогами ст.39, 48 Закону №2344-ІІІ, є тимчасовий реєстраційний талон на транспортний засіб. Стверджує, що зі змісту наданих водієм під час рейдової перевірки документів не вбачається за можливе встановити законність та правомірність використання транспортного засобу ТОВ "НВП "Глобинський свинокомплекс". Так, договір оренди позивачем було надано лише до суду разом з позовною заявою, а видаткова накладна не є належним доказом для встановлення автомобільного перевізника, оскільки є лише документом бухгалтерського обліку.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 05 липня 2024 року апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті - залишено без задоволення. Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 13 вересня 2023 року змінено в частині мотивів та підстав задоволення позову ТОВ «Глобинський м`ясокомбінат». В іншій частині рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 13 вересня 2023 року залишено без змін.

Постановою Верховного суду від 14 листопада 2024 року по справі № 440/8156/23 касаційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті задоволено частково. Постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 05 липня 2024 року у справі № 440/8156/23 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до Другого апеляційного адміністративного суду.

Направляючи справу на новий розгляд до апеляційної інстанції , Верховний суд виходив з того , що в ході апеляційного розгляду справи відповідач наполягав на тому, що договір оренди від 31 січня 2017 року б/н (8675) не надавався позивачем ні під час проведення рейдової перевірки, ні під час розгляду справи про порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт. Однак, суд апеляційної інстанції не надав жодної оцінки указаним доводам відповідача та посиланням на відповідні докази, адже не дослідив обставини наданих документів відповідачу як контролюючому органу водієм транспортного засобу в момент виявлення порушення та/або під час безпосереднього розгляду питання про притягнення до адміністративної відповідальності (зокрема, договір оренди, видаткову накладну, товарно-транспортну накладну), та достатність цих документів для встановлення належного перевізника у спірних правовідносинах. Відтак, суд апеляційної інстанції залишив поза увагою, без належного аналізу надані учасниками справи докази в їх сукупності та наведені ними доводи, в тому числі і аргументам апеляційної скарги. При цьому, колегія суддів звертає увагу, що суд апеляційної інстанції змінюючи мотивувальну частину рішення Полтавського окружного адміністративного суду та підстави задоволення позову, не надав оцінку тим підставам, з яких виходив суд першої інстанції задовольняючи позов, зокрема, в контексті установлення належного автомобільного перевізника. Отже, Верховний Суд зазначив, що суд апеляційної інстанції не вжив усіх визначених законом заходів щодо встановлення дійсних обставин справи, які склалися між учасниками справи в момент здійснення спірної перевірки із посиланням на норми законодавства, якими врегульовано такі правовідносини, у зв`язку із чим не встановив усі дійсні фактичні обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, у зв`язку з чим передчасно дійшов висновків по суті вимог без належного мотивування.

Відповідно до вимог ч.5 ст.353 КАС України висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов`язковими для суду першої або апеляційної інстанції при новому розгляді справи.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Учасникам по даній справі було направлено судом апеляційної інстанції та отримано останніми копії ухвал Другого апеляційного адміністративного суду про відкриття апеляційного провадження та про призначення даної справи до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження, у т.ч. копію апеляційної скарги, що підтверджується наявними в матеріалах справи довідками про доставку електронного листа .

Відповідно до ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів, вислухавши суддюдоповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції , доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи у їх сукупності вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи , що 09 листопада 2022 року під час проведення рейдової перевірки, місце перевірки: с. Устимівка, Полтавська область, відповідно до направлення на рейдову перевірку № 008170 від 07 листопада 2022 року, інспекторами Укртрансбезпеки був перевірений транспортний засіб марки MAN, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належить ТОВ «Глобинський м`ясокомбінат».

За результатами перевірки Відділом державного нагляду (контролю) у Полтавській області складено акт від 09 листопада 2022 року № 251528 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, згідно з яким під час перевірки виявлені порушення, відповідальність за яке передбачена абзацом 3 частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» (перевезення вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтею 48 Закону України «Про автомобільний транспорт»), а саме: без оформлення протоколу перевірки та адаптації тахографу до транспортного засобу.

27 січня 2023 року за результатами розгляду справи про порушення позивачем законодавства про автомобільний транспорт внаслідок здійснення перевезення вантажу за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтею 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», відповідач прийняв постанову № 190865 про застосування адміністративно- господарського штрафу, згідно з яким позивача притягнуто до адміністративної відповідальності шляхом застосування на підставі абзацу 3 частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17 000,00 грн.

Не погоджуючись із вказаною постановою про застосування адміністративно-господарського штрафу, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не доведено наявності достатніх правових підстав для прийняття спірної постанови про застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу № 190865 від 27 січня 2023 року, у зв`язку з чим суд дійшов висновку про її необґрунтованість та протиправність, а також про наявність підстав для її скасування.

Такого висновку суд першої інстанції дійшов на підставі того, що в ході розгляду справи не було встановлено того, що ТОВ «Глобинський м`ясокомбінат» у спірних правовідносинах є автомобільним перевізником у розумінні Закону України «Про автомобільний транспорт», а тому не може нести відповідальність на підставі статті 60 цього Закону, оскільки за порушення законодавства про автомобільний транспорт адміністративно-господарські штрафи застосовуються саме до автомобільних перевізників.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позову , виходячи з наступного.

Спірним у цій справі є питання правомірності стягнення саме з власника транспортного засобу адміністративно-господарських санкцій та визначення такого власникаавтомобільним перевізникому розумінні вимог Закону № 2344-III.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначає Закон № 2344-III, статтею 1 якого визначено, що: 1)автомобільний перевізник- це фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами; 2) водій - це особа, яка керує транспортним засобом і має відповідне посвідчення встановленого зразка; 3) товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, та є одним із документів, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, що може бути складений у паперовій та/або електронній формі та має містити обов`язкові реквізити, передбачені цими Правилами; 4)послуга з перевезення пасажирів чи вантажів - перевезення пасажирів чи вантажів транспортними засобами на договірних умовах із замовником послуги за плату.

Відповідно до статті 33 Закону № 2344-IIIавтомобільним перевізником,що здійснює перевезення вантажів на договірних умовах, є суб`єкт господарювання, який відповідно до законодавства надає послугу згідно з договором про перевезення вантажу транспортним засобом, що використовується на законних підставах.

Частиною першою статті 34 цього Закону передбачено, щоавтомобільний перевізникповинен виконувати, зокрема, вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів.

Згідно з частинами першою, другою статті 50 Закону № 2344-III договір про перевезення вантажу автомобільним транспортом укладається відповідно до цивільного законодавства між замовником та виконавцем у письмовій формі (договір, накладна, квитанція тощо).

Відповідно до статті 48 Закону № 2344-III автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:

- для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;

- для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством.

Абзацом 3 частини першої статті 60 Закону № 2344-III визначено, що за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи, зокрема, за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Колегія суддів зазначає, що автомобільний перевізник має використовувати транспортний засіб для перевезення вантажу на законних підставах.

Проте, автомобільним перевізником є той, хто за умовами договору (із замовником) про перевезення вантажу надає відповідну послугу, а не власник/користувач транспортного засобу. Надання цієї послуги може передбачати використання (на законних підставах) транспортного засобу, який належить іншій особі, але ця обставина не змінює правового статусу перевізника в цих правовідносинах, особливо коли йдеться про застосування відповідальності, передбаченої абзацом шістнадцятим частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт». Томуавтомобільний перевізникне може визначатися тільки на підставі реєстраційних документів на транспортний засіб (адже такі дані не завжди можуть збігатися).

Аналогічний висновок узгоджено з правовою позицією, яку викладено у постановах Верховного Суду від 23 серпня 2023 у справі № 600/1407/22-а, від 12 жовтня 2023 року у справі № 280/3520/22.

Отже, системний аналіз наведених вище положень законодавства свідчить про те, що відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт, яка передбачена положеннями частини першої статті 60 Закону № 2344-III, застосовується лише до автомобільних перевізників, а не до власників/користувачів транспортного засобу, яким перевозиться вантаж.

Варто зауважити, що посадові особи відповідача повинні забезпечити відповідні вимоги Закону № 2344-III про те, що відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт повинен нести дійсний автомобільний перевізник, тобто особа, яка в момент перевірки здійснювала автомобільне перевезення, при цьому була зобов`язана дотримуватись вимог указаного Закону і, серед іншого, забезпечити водія (та/або іншу уповноважену особу, присутню при перевірці) відповідною документацією, яка є необхідною для повното та всебічного встановлення усіх обставин, які були предметом перевірки.

Вказаний правовий висновок відповідає позиції, яка викладена в постанові Верховного Суду від 28 грудня 2023 року у справі № 300/4673/22.

Колегія суддів погоджується з доводами відповідача про те, що автомобільний перевізник має використовувати транспортний засіб для перевезення вантажу на законних підставах, проте наголошує, що автомобільним перевізником є той, хто за умовами договору (із замовником) про перевезення вантажу надає відповідну послугу (статті 33, 50 Закону № 2344-III), а не власник/користувач транспортного засобу.

Не без того, що надання цієї послуги може передбачати використання (на законних підставах) транспортного засобу, який належить іншій особі, але ця обставина не змінює правового статусу перевізника в цих правовідносинах, особливо коли йдеться про застосування відповідальності, передбаченої абзацом чотирнадцятим частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Вказаний правовий висновок відповідає позиції, яку викладено в постановах від 22 лютого 2023 року у справі № 240/22448/20 та від 22 грудня 2021 року у справі № 420/3371/21.

З Акту проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 09.11.2022 № 251528 ( а.с. 37) встановлено , що водій під час перевірки надав видаткову накладну № 3874 від 09.11.22 .

Відповідачем до відзиву на позов надано копію такої видаткової накладної № 3874 від 09.11.22.

Дослідивши видаткову накладну № 3874 від 09.11.22 , колегія суддів звертає увагу , що така складена ТОВ «НВП «Голобинський свинокомплекс» на перевезення престартера9-12 автомобілем MAN 18.440 державний номер НОМЕР_1 (Оренда ГМК).

ТОВ «Глобинський м`ясокомбінат» не було зазначено як автомобільний перевізник у видатковій накладній, яку надано відповідачу водієм під час перевірки.

Інших доказів того, що саме ТОВ «Глобинський м`ясокомбінат» здійснювало перевезення вантажу, як автомобільний перевізник, відповідачем до матеріалів справи не надано.

Положеннями частини другої статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Отже, з огляду на приписи частини другої статті 77 КАС України, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про відсутність належних, достатніх та беззаперечних доказів на підтвердження того, що під час проведення рейдової перевірки допущено перевезення вантажу за відсутності документів, визначених положеннями Закону № 2344-III.

Та обставина, що власником транспортного засобу є ТОВ «Глобинський м`ясокомбінат» має значення для з`ясування питання законності його користування для перевезення вантажу, але не особи, яка має відповідати за порушення вимог статті 48 Закону № 2344-III.

Колегія суддів зауважує, що автомобільний перевізник визначається на основі документів, якими підтверджується укладення договору перевезення вантажу.

Натомість, в обсязі встановлених обставин у цій справі відповідач зосередив свою увагу лише на реєстраційних документах на транспортний засіб позивача та відомостях акта від 09.11.2022 року щодо відсутності передбачених законодавством документів, внаслідок чого застосував адміністративно-господарський штраф щодо особи, причетність якої до перевезення вантажу не підтверджена належними доказами.

Разом з цим, видаткова накладна № 3874 від 09.11.22 , яка надана на перевірку , містить інформацію , що ТОВ «НВП «Голобинський свинокомплекс» здійснює перевезення престартера 9-12 автомобілем MAN 18.440 державний номер НОМЕР_1 (Оренда ГМК).

Обставини щодо здійснення перевезення престартера 9-12 саме ТОВ «НВП «Голобинський свинокомплекс» автомобілем MAN 18.440 державний номер НОМЕР_1 (Оренда ГМК) відповідач зобов`язаний був установити під час розгляду матеріалів справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт в органах Укртрансбезпеки, проте цього не здійснив і протиправно застосував відповідальність до власника транспортного засобу, а не до дійсного автомобільного перевізника.

Колегія суддів звертає увагу на те, що під час розгляду справи відповідачем не надано жодного доказу щодо того, що під час проведення рейдової перевірки 09.11.2022 року автомобільним перевізником було саме ТОВ «Глобинський м`ясокомбінат», тобто співробітниками Укртранспбезпеки не спростовано доводів щодо безпідставності застосування саме до нього адміністративної відповідальності за встановлене порушення.

Також слід звернути увагу на те, що посадові особи відповідача в акті від 09.11.2023 року не зазначали, на підставі яких документально підтверджених доказів ними було вказано автомобільного перевізника саме ТОВ «Глобинський м`ясокомбінат» та чи було їм надано в момент перевірки документи, що засвідчують використання водієм транспортного засобу на договірних умовах, при тому, що видаткова накладна № 3874 від 09.11.22 містить інформацію щодо оренди ТОВ «НВП «Голобинський свинокомплекс» автомобіля MAN 18.440 державний номер НОМЕР_1 у ГМК.

У постанові Верховного суду від 19 жовтня 2023 року у справі № 640/27759/21 зазначено, що в контексті належного установлення автомобільного перевізника, щодо якого проводиться перевірка, варто виходити із того, що у кожному такому випадку уповноважений контролюючий орган зобов`язаний встановити, а особа, транспортний засіб якої перевіряється,зобов`язана надати документи, які містять беззаперечну інформацію щодо предмета такої перевірки, зокрема інформацію про автомобільного перевізника. Верховний Суд зауважив, що основну інформацію для притягнення особи до відповідальності, а також для можливого наступного оскарження особою дій Укртрансбезпеки, несуть саме ті документи, які особа (водій транспортного засобу або інша компетентна особа автомобільного перевізника)подає контролюючому органу в момент виявлення порушення та/або під час безпосереднього розгляду питання про притягнення до адміністративної відповідальності. Натомість нові докази, які подають заінтересовані особи, зокрема до суду, який розглядає відповідний спір,після визначення контролюючим органом належного перевізника та його притягнення до адміністративної відповідальності мають оцінюватися, на думку Верховного Суду, із розумною критикою та із чітким застосуванням критеріїв належності, допустимості, достовірності та достатності таких нових доказів, а також їх взаємозв`язку із документами, які були надані контролюючому органу в момент перевірки.

Так, позивачем до позову надано договір оренди транспортного засобу б/н (8675) від 31.01.2027, акт приймання передачі до договору, додаткову угоду до договору, якими підтверджено факт укладання між ТОВ «Глобинський м`ясокомбінат» (орендодавець) та ТОВ «Науково-виробниче підприємство «Глобинський свинокомплекс» (орендар) договору оренди , відповідно до умов якого, транспортний засіб марки MAN, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 (свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 ) передано в оренду ТОВ «Науково-виробниче підприємство «Глобинський свинокомплекс».

Враховуючи те , що видаткова накладна № 3874 від 09.11.22 , яка надана на перевірку, містить інформацію , що ТОВ «НВП «Голобинський свинокомплекс» здійснює перевезення престартера 9-12 автомобілем MAN 18.440 державний номер НОМЕР_1 (Оренда ГМК), то надані позивачем до позову вищенаведені документи є взаємопов`язаними із документами, які були надані контролюючому органу в момент перевірки, тому оцінюються судом із розумною критикою та із чітким застосуванням критеріїв належності, допустимості, достовірності та достатності таких нових доказів, а також їх взаємозв`язку із документами, які були надані контролюючому органу в момент перевірки.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про помилковість притягнення ТОВ «Глобинський м`ясокомбінат» до відповідальності з огляду на те, що останній є власником транспортного засобу, а не перевізником в розумінні положень Закону №2344-III, тому не має відношення до подій, які описані в акті перевірки та спірній постанові.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного суду від 24 січня 2025 року у справі №520/11723/23.

Колегія суддів зазначає, що обов`язок щодо встановлення дійсногоавтомобільного перевізникапокладено на Укртрансбезпеку, яка, у випадку встановлення порушення законодавства про автомобільний транспорт, зобов`язана притягнути до адміністративної відповідальності лише винну в указаних порушеннях особу.

При цьому притягнення до адміністративної відповідальності особи, яка не була автомобільним перевізником є недопустимою, а тягар наслідків у такому випадку покладено на компетентний контролюючий орган, яким є Укртрансбезпека.

Аналогічний висновок відповідає правовій позиції викладеній в постанові Верховного суду від 28 грудня 2023 року у справі № 300/4673/22.

З огляду на наведене, висновки суду першої інстанції відповідають загальним підходам сформованим Верховним судом стосовно належного установлення автомобільного перевізника, щодо якого проводиться перевірка, зокрема, у постановах Верховного Суду від 21 грудня 2023 року у справі № 440/9668/22 , від 22 грудня 2023 року у справі № 140/6451/22 , від 24 січня 2025 року у справі №520/11723/23 та інші.

На підставі вищенаведеного , колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції , що відповідачем не доведено наявності достатніх правових підстав для прийняття спірної постанови про застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу №190865 від 27.01.2023, тому така постанова є необґрунтованою , протиправною та підлягає скасуванню.

Відповідно до правових висновків Великої Палати Верховного Суду, наведених у постанові від 30.01.2019 у справі №755/10947/17, суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Верховного Суду, а тому до спірних правовідносин підлягає застосуванню саме правові позиції Верховного Суду, викладені у постановах зазначених колегією суддів вище в даній постанові.

Зважаючи на вказані судові рішення Верховного Суду, суд апеляційної інстанції не виключає можливості того, що після прийняття судом рішення у цій справі, остання правова позиція Верховного Суду буде незмінною.

Доводи апеляційної скарги є безпідставними , не впливають на правомірність висновків суду, оскільки в апеляційній скарзі зазначено лише те, що постанова суду першої інстанції є незаконною, підлягає скасуванню у зв`язку із ненаданням судом належної правової оцінки обставинам справи та невірним застосуванням норм матеріального та процесуального права, зміст апеляційної скарги , який повністю дублює позов та додаткові пояснення , подані до суду першої інстанції , містить виключно суб`єктивне бачення апелянта обставин справи, які розглянуто судом першої інстанції та надано належну правову оцінку, апелянтом у скарзі абсолютно не зазначено в чому ж конкретно виявилося ненадання судом першої інстанції належної правової оцінки обставинам справи, тобто які з них випали з поля зору суду, а які було досліджено невірно, а також не зазначено того, які ж висновки, натомість, повинні були б бути зроблені судом та не обґрунтовано в чому полягає невірність застосування судом норм матеріального права, які саме норми та яким чином було порушено чи неправильно застосовано та яких процесуальних норм адміністративного судочинства не було дотримано судом під час розгляду даної адміністративної справи, а також не зазначено які з поданих доказів суд дослідив неправильно або неповно, а відповідно і підстави для скасування постанови суду першої інстанції відсутні.

Колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (№ 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (№ 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення із додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.

Зважаючи на результати апеляційного перегляду оскарженого судового рішення та положення статті 139 КАС України, у справі відсутні підстави для зміни розподілу судових витрат зі сплати судового збору.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 13.09.2023 по справі № 440/8156/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України відповідно до вимог ст.327, ч.1 ст.329 КАС України.

Головуючий суддя (підпис)З.Г. Подобайло Судді(підпис) (підпис) І.М. Ральченко І.С. Чалий