Постанова

від 14.01.2025 по справі 280/8591/24

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

14 січня 2025 року м. Дніпросправа № 280/8591/24

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Добродняк І.Ю. (доповідач),

суддів: Бишевської Н.А., Семененка Я.В.,

за участю секретаря судового засідання Поспєлової А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області

на ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 27 вересня 2024 року (суддя Батрак І.В.)

у справі №280/8591/24

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ГІГАБІТ ІНК»

до Головного управління ДПС у Запорізькій області

про визнання протиправним та скасування рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ГІГАБІТ ІНК» звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Запорізькій області, в якому просило суд визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у Запорізькій області від 26.08.2024 №66/08-01-04-07/40422949, яким виключено позивача з реєстру платників єдиного податку з 01 жовтня 2024 року.

Позовні вимоги обґрунтовані безпідставністю висновків, які стали підставою для прийняття спірного рішення, щодо порушення позивачем як платником єдиного податку третьої групи умов перебування на спрощеній системі оподаткування, а саме: здійснення видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування. Позивач зазначає, що для провадження діяльності у сфері електронних комунікаційних мереж він зареєстрований в реєстрі постачальників електронних комунікаційних мереж та послуг як надавач послуги, що забезпечує доступ до мережі Інтернет і можливість логічного з`єднання з кінцевими точками мережі Інтернет незалежно від технології, що застосовується в електронній комунікаційній мережі, і кінцевого (термінального) обладнання, що використовується.

26 вересня 2024 року позивач подав заяву про забезпечення позову, в якій просив зупинити дію рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку Головного управління ДПС у Запорізькій області від 26.08.2024 №66/08-01-04-07/40422949, яким виключено Товариство з обмеженою відповідальністю «ГІГАБІТ ІНК» з реєстру платників єдиного податку з 1 жовтня 2024 року.

Заява мотивована тим, що анулювання реєстрації платником єдиного податку третьої групи може бути реалізоване шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку. Заявник вважає, що невжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії оскарженого рішення істотно ускладнює ефективний захист прав та інтересів позивача від порушень з боку суб`єкта владних повноважень у сфері господарської діяльності, а саме: право здійснювати самостійно без обмежень господарську діяльність, оскільки анулювання реєстрації платника єдиного податку третьої групи за ставкою 5% призводить до негативних наслідків для позивача, зокрема, до неможливості здійснення господарської діяльності, можливого розірвання ділових відносин з контрагентами, вивільнення працівників, покладення додаткового обов`язку на позивача щодо подання документів та погіршення ділової репутації, утруднення або неможливість відновлення господарської діяльності та у зв`язку з чим, для відновлення прав та інтересів позивача, необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а забезпечення позову на час судового розгляду справи відновить право позивача на здійснення господарської діяльності, дасть можливість останньому до остаточного вирішення даного спору реалізовувати своє право на здійснення господарської діяльності.

Прийняття рішення про виключення ТОВ «ГІГАБІТ ІНК» з реєстру платників єдиного податку третьої групи за ставкою 5% має наслідком зміни системи оподаткування позивача, формату розрахункового документа, існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам та інтересам позивача у вигляді зупинення господарської діяльності позивача, у зв`язку із застосуванням штрафних санкцій, до ухвалення рішення суду у даній справі. У разі не зупинення дії оскаржуваного рішення у підприємство має перейти до сплати податку на прибуток та податку на додану вартість. Враховуючи, що більшість абонентів підприємства не є платниками ПДВ, а основні витрати підприємства полягають у сплаті послуг контрагентам неплатникам ПДВ та виплаті заробітної плати, що не надає права на отримання податкового кредиту з ПДВ, це призведе до прямого навантаження ПДВ у розмірі 20 відсотків від всієї суми доходу.

Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 27 вересня 2024 року заяву позивача задоволено.

Суд, виходячи з наведених позивачем в заяві про забезпечення позову обставин, дійшов висновку, що в даному випадку дійсно існує реальна загроза завдання шкоди правам, свободам та інтересам позивача внаслідок невжиття заходів забезпечення адміністративного позову до ухвалення рішення у даній справі, та того, що захист прав, свобод та інтересів позивача стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат. Суд зазначив, що існує вірогідність того, що до прийняття рішення у цій справі можуть вчинятись дії щодо виконання оскаржуваного акта індивідуальної дії, що, в подальшому, може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду та відмовити у задоволенні заяви ТОВ «ГІГАБІТ ІНК» про вжиття заходів забезпечення адміністративного позву у цій справі.

Скаржник, посилаючись на правову позицію Верховного Суду, зазначає, що у вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову суд повинен здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності їх вжиття з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову та його предметом; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду у разі невжиття заходів забезпечення позову; запобігання порушенню охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу, у разі вжиття заходів забезпечення позову.

З приводу доводів позивача скаржник наголошує, що зміна системи оподаткування не може вважатись підставою настання негативних наслідків для підприємства. Наведені у заяві обставини щодо неможливості здійснення господарської діяльності, можливого розірвання ділових відносин з контрагентами, вивільнення працівників, покладення додаткового обов`язку на позивача щодо подання документів та погіршення ділової репутації, утруднення або неможливість відновлення господарської діяльності не підтверджені належними та достатніми доказами. Заявник не обґрунтував причин неможливості захисту (поновлення) його прав, свобод та інтересів після набрання законної сили рішенням в адміністративній справі без вжиття таких заходів, не розкрив у чому полягає необхідність докладання значних зусиль та витрат для відновлення прав заявника у майбутньому.

В судовому засіданні представники відповідача підтримали доводи, викладені в апеляційній скарзі.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, про час і місце судового засідання позивач повідомлений судом належним чином.

Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити таке.

За правилами ч. 1 ст. 150 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Відповідно до ч.2 ст. 150 КАС України забезпечення позову допускається, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Згідно з положеннями частин першої і другої статті 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється в безспірному порядку.

Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання (ч.6 ст. 154 КАС України).

Тобто, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

При цьому заходи забезпечення мають вживатись лише в межах позовних вимог, бути співмірними з ними, а необхідність їх застосування повинна обґрунтовуватись поважними підставами й підтверджуватись належними доказами. Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

При розгляді заяв про забезпечення позову суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позов та з`ясувати відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, що звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

Суд повинен також враховувати специфіку правовідносин, стосовно яких виник спір, та їх відповідне законодавче врегулювання, за наслідками аналізу якого можна зробити висновок, чи дійсно застосування заходів забезпечення позову є необхідним у даному конкретному випадку, чи може невжиття таких засобів мати незворотні наслідки.

Так само суд повинен вказати підстави, з яких він дійшов висновку про існування очевидних ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, цим рішенням, дією або бездіяльністю до ухвалення рішення у справі. В той же час під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не можуть вирішуватись ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.

Таким чином, враховуючи, що підстави забезпечення позову, передбачені ч.2 ст.150 КАС України, є оціночними, суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Постановляючи ухвалу про забезпечення позову за поданою позивачем заявою, суд першої інстанції погодився з наведеним позивачем мотивуванням, зазначивши, що існує вірогідність того, що до прийняття рішення у цій справі можуть вчинятись дії щодо виконання оскаржуваного акта індивідуальної дії, що, в подальшому, може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Суд апеляційної інстанції, виходячи з положень статей 150, 151 КАС України, вважає за необхідне зазначити, що сам по собі факт прийняття відповідачем рішення, яке стосується прав та інтересів позивача, не може автоматично свідчити про те, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити виконання рішення суду, а факт порушення прав та інтересів позивача підлягає доведенню у встановленому законом порядку.

В даному випадку заявником не доведено, а судом першої інстанції не встановлено і не підтверджено у передбаченому процесуальним законом порядку, наявність підстав для застосування заходів забезпечення позову за заявою позивача, оскільки у заяві не зазначено, яким чином невжиття заходів забезпечення позову в цьому конкретному випадку може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду.

З огляду на обраний позивачем у цій справі спосіб захисту його прав та повноваження адміністративного суду, суд у разі наявності підстав для задоволення позову може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування оскаржуваного рішення контролюючого органу, тому є необґрунтованими доводи позивача, що невжиття запропонованих ним заходів забезпечення позову істотно ускладнить чи унеможливить виконання судового рішення, яке може бути ухвалене за результатом розгляду його позову.

При цьому суд апеляційної інстанції враховує, що скасування судом індивідуального акта суб`єкта владних повноважень є самостійним і вичерпним способом захисту порушених прав особи в адміністративному судочинстві, практична реалізація якого відбувається одночасно з набранням законної сили судовим рішенням, і не вимагає здійснення від суб`єкта, що видав скасований акт, чи інших осіб, будь-яких дій. (Аналогічний висновок міститься в постанові Верховного Суду від 11.12.2024 у справі №280/4194/24).

Також є суто теоретичними, не підтвердженими жодними доказами, твердження позивача, що анулювання реєстрації платника єдиного податку третьої групи за ставкою 5% призводить до неможливості здійснення господарської діяльності, можливого розірвання ділових відносин з контрагентами, вивільнення працівників, погіршення ділової репутації підприємства, утруднення або неможливість відновлення господарської діяльності, та у зв`язку з чим для відновлення прав та інтересів позивача необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, позивач не зазначив, як саме невжиття запропонованих ним заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення його прав. Необхідність забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення контролюючого органу, що оскаржується у цій справі, мотивована позивачем виключно негативними наслідками для його господарської діяльності, які настають або імовірно настануть через прийняття відповідачем оскаржуваного рішення, зокрема, у вигляді додаткового податкового навантаження.

Суд апеляційної інстанції не заперечує того, що безумовно, рішення чи дії суб`єктів владних повноважень справляють певний вплив на суб`єктів господарювання. Такі рішення можуть завдавати шкоди і мати наслідки, які позивач оцінює негативно. Водночас, саме по собі посилання на негативний вплив рішення суб`єкта владних повноважень не є підставою для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі. Відповідно до ст. 150 КАС України зазначені обставини, навіть у разі їх доведення, не є підставами для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12.03.2021 у справі №140/10203/20.

В даному випадку, наведені позивачем доводи не свідчать про наявність обставин, з якими процесуальний закон пов`язує можливість вжиття визначених статтею 151 КАС України заходів забезпечення позову. Позивачем не доведено, із матеріалів справи не вбачається, що невжиття заходів забезпечення адміністративного позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, або унеможливить ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав/інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Стосовно посилань позивача на практику Верховного Суду, викладену у постанові від 25.10.2023 у справі №160/11784/23, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що у цій постанові Верховний Суд зауважив, що у кожних окремих правовідносинах при застосуванні судом одних й тих самих норм права в залежності від фактичних обставин справи, оцінки судами доказів або відсутності певних доказів, висновки судів можуть бути відмінними від тих, що здійснені судом в цій справі, проте це не свідчить про неправильне застосування норми матеріального права, а вказує на відмінність фактичних обставин та доказової бази. Різниця у встановлених обставинах у сукупності з наданими сторонами доказами об`єктивно впливає на умови застосування правових норм.

У цьому конкретному випадку позивачем не викладено юридично спроможних доводів стосовно наявності встановлених у ст.150 КАС України підстав для забезпечення позову та документально не підтверджено існування обставин, які б явно та очевидно поза розумним сумнівом вказували на очевидну небезпеку заподіяння шкоди правам та інтересам позивача або які б унеможливили захист його прав та інтересів без вжиття відповідних забезпечувальних заходів до ухвалення рішення у справі.

Отже, приймаючи до уваги, що позивачем не доведено та документально не підтверджено обставин, які б вказували на очевидну небезпеку заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача, що унеможливило б захист його прав, свобод та інтересів без вжиття відповідних заходів до ухвалення рішення у справі, як і не доведено того, що невжиття заходів забезпечення позову може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду у цій справі, суд апеляційної інстанції вважає необґрунтованим висновок суду першої інстанції про наявність передбачених законом підстав для вжиття у заходів забезпечення позову, що відповідно до ст. 317 КАС України є підставою для скасування ухвали суду першої інстанції з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Керуючись ст.ст. 310, 315, 317, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області задовольнити.

Ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 27 вересня 2024 року у справі №280/8591/24 скасувати.

В задоволенні заяви ТОВ «ГІГАБІТ ІНК» про забезпечення позову відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, може бути оскаржена до касаційного суду в порядку та строки, встановлені ст.ст.328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий - суддяІ.Ю. Добродняк

суддяН.А. Бишевська

суддяЯ.В. Семененко