Постанова

від 28.01.2025 по справі 400/2645/24

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 січня 2025 р.м. ОдесаСправа № 400/2645/24

Місце ухвалення рішення суду 1 інстанції:

м. Миколаїв;

Дата складання повного тексту рішення суду 1 інстанції:

10.06.2024 року;

Головуючий в 1 інстанції: Гордієнко Т.О.

П`ятий апеляційний адміністративний суд в складі колегії:

Головуючого судді Єщенка О.В.

суддів Крусяна А.В.

Яковлєва О.В.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Миколаївській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 10 червня 2024 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СП ЗЛАТО ТАВРІЇ» до Головного управління ДПС у Миколаївській області, Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «СП ЗЛАТО ТАВРІЇ» звернулось до суду першої інстанції з позовом, в якому просило:

визнати протиправними та скасувати рішення комісії Головного управління ДПС у Миколаївській області від 17.01.2024 року №10381987/33277131, №10381986/33277131, №10381988/33277131 про відмову в реєстрації податкових накладних №2 від 12.12.2023 року, №3 від 15.12.2023 року, №4 від 16.12.2023 року в Єдиному реєстрі податкових накладних;

зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати податкові накладні №2 від 12.12.2023 року, №3 від 15.12.2023 року, №4 від 16.12.2023 року в Єдиному реєстрі податкових накладних датою їх фактичного отримання Державною податковою службою України, а саме 29.12.2023 року.

В обґрунтування позову зазначено, що відповідно до положень п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України позивачем за результатом здійснення господарської діяльності складено та направлено на реєстрацію в ЄРПН податкові накладні №2 від 12.12.2023 року, №3 від 15.12.2023 року, №4 від 16.12.2023 року. На виконання вимог п. 201.16 ст. 201 Податкового кодексу України, Порядку №1165, Порядку №520 в підтвердження показників податкових накладних підприємством направлено відповідні пояснення щодо господарських операцій та матеріали.

Вказані документи у повній мірі підтверджують реальність господарських операцій, розкривають їх зміст та характер і відповідно до положень Порядку від 11.12.2019 року №1165 та Порядку від 12.12.2019 року №520 є достатніми для реєстрації податкових накладних. В свою чергу контролюючим органом не обґрунтовано недостатність документів первинного і бухгалтерського обліку, неможливість їх прийняти до уваги під час вирішення питання щодо реєстрації податкових накладних.

Позивач зазначає, що є діючим підприємством та зареєстроване платником податку на додану вартість, забезпечує свою господарську діяльність необхідними ресурсами, ведення якої відбувається суворо з дотриманням правил податкового законодавства та належного оформлення податкового і бухгалтерського обліку, а отже спірні операції не відповідають жодному з Критеріїв ризиковості.

Наведені обставини у сукупності підтверджують правомірність дій платника та не доведеність законності і обґрунтованості дій та рішень суб`єкта владних повноважень, що є безумовною підставою для задоволення адміністративного позову та вжиття заходів захисту порушених прав та інтересів платника шляхом скасування неправомірних рішень органу податкового контролю із його зобов`язанням зареєструвати податкові накладні в судовому порядку.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 10 червня 2024 року адміністративний позов задоволено.

Суд визнав протиправними та скасував рішення від 17.01.2024 №10381987/33277131, №10381986/33277131, №10381988/332771313.

Зобов`язав Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні №2 від 12.12.2023, №3 від 15.12.2023, №4 від 16.12.2023 Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське підприємство «Злато Таврії» датою подання на реєстрацію 29.12.2023.

Стягнув за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової служби України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське підприємство «Злато Таврії» судовий збір у сумі 4542 грн.

Стягнув за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Миколаївській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське підприємство «Злато Таврії» судовий збір у сумі 4542 грн.

Проаналізувавши положення ст. 201 Податкового кодексу України, Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних від 29.12.2010 року №1246, Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 11.12.2019 року №1165, Порядку прийняття рішень про реєстрацію/ відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 12.12.2019 року №520, суд першої інстанції виходив з того, що можливість надання платником податків вичерпного переліку документів на підтвердження правомірності формування та подання податкової накладної прямо залежить від чіткого визначення податковим органом конкретного виду критерію оцінки ступеня ризиків з зазначенням необхідності надання документів за вичерпним переліком, відповідно до критерію зупинення реєстрації податкової накладної, а не довільно, на власний розсуд. Невиконання податковим органом законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акту індивідуальної дії має наслідком визнання його протиправним.

З огляду на те, що позивачем на підтвердження показників податкових накладних представлено контролюючому органу первинні документи, оформлені в рамках господарських операцій, надано пояснення щодо спірних операцій, а під час зупинення реєстрації податкових накладних податковим органом не було вказано конкретного переліку документів, необхідних для реєстрації податкових накладних, недостатність поданих матеріалів не доведена відповідачами і під час вирішення справи, суд першої інстанції дійшов висновку про необґрунтованість та неправомірність рішень суб`єкта владних повноважень і наявність підстав для зобов`язання відповідача провести реєстрацію податкових накладних в судовому порядку.

В апеляційній скарзі Головне управління ДПС у Миколаївській області, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин справи, просить скасувати рішення суду та прийняти нове судове рішення про відмову у задоволенні позову у повному обсязі.

В обґрунтування доводів та вимог апеляційної скарги апелянт посилається на те, що судом першої інстанції не надано належної правової оцінки положенням Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 11.12.2019 року №1165, Порядку прийняття рішень про реєстрацію/ відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 12.12.2019 року №520 і помилково не враховано, що на законодавчому рівні визначений вичерпний перелік матеріалів, які є підставою для прийняття рішення комісією про реєстрацію податкової накладної. Положеннями вказаних актів встановлений обов`язок контролюючого органу запропонувати надати документи, необхідні для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної, натомість для платника надати повний пакет первинних документів, вичерпний перелік яких встановлений Порядком.

Наголошуючи на тому, що чинним законодавством не встановлено обов`язку контролюючого органу та відповідної процедури конкретизації переліку документів, необхідних для реєстрації податкової накладної, в свою чергу обов`язок доведення реальності господарської операції та підтвердження її належним чином оформленими документами покладається на платника, апелянт наполягає на правомірності своїх висновків та рішень і відсутності підстав для задоволення адміністративного позову у повному обсязі.

У відзиві Товариство з обмеженою відповідальністю «СП ЗЛАТО ТАВРІЇ» просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. Заперечуючи проти обґрунтованості доводів та вимог апелянта, позивач зазначає, що зупинення реєстрації податкових накладних та, в подальшому, відмова у проведенні реєстрації податкових накладних в ЄРПН відбулось за формальних підстав та без урахування первинних документів, що підтверджують як показники податкових накладних так і правомірність дій платника щодо направлення податкових накладних для реєстрації в ЄРПН.

Судом першої інстанції з`ясовано та як встановлено під час апеляційного розгляду, Товариство з обмеженою відповідальністю «СП ЗЛАТО ТАВРІЇ» зареєстровано юридичною особою, є платником податку на додану вартість, основним видом діяльності за КВЕД якого є 01.11. Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур.

За результатом господарських операцій в межах Договору поставки від 07.12.2023 року №166-П, укладеного з ТОВ «ОССОЙО», позивачем складено та направлено засобами телекомунікаційного на реєстрацію в ЄРПН податкові накладні за №2 від 12.12.2023 на суму 183180 грн., у тому числі ПДВ 22495,79 грн.; №3 від 15.12.2023 на суму 185735,99 грн., у тому числі ПДВ 22809,68 грн.; №4 від 16.12.2023 на суму 178494 грн., у тому числі ПДВ 21920,32 грн.

Згідно квитанцій від 29.12.2023 року податкові накладні прийнято, але їх реєстрацію в ЄРПН зупинено.

У квитанціях визначено, що відповідно до п. 201.16 ст. 201 Податкового кодексу України реєстрація ПК/РК в Єдиному реєстрі податкових накладних зупинена. Обсяг постачання товару / послуги 1001 дорівнює або перевищує величину залишку, визначеного як різниця обсягу придбання такого товару/послуги та обсягу його постачання, що відповідає п. 1 Критеріїв ризиковості здійснення операцій.

Запропоновано надати пояснення та копії документів щодо підтвердження інформації, зазначеної в ПН/РК для розгляду питання прийняття рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Додатково повідомлено показник «D» = .0000%, «Рпоточ» = 0.

02.01.2024 року позивачем направлено контролюючому органу пояснення щодо показників податкових накладних та специфіки господарської діяльності платника і господарських операцій; подано документи, що стосуються господарських операцій із контрагентом, у тому числі договір поставки, специфікації, рахунки-фактури, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, банківські виписки, та підтверджують наявність у платника необхідних ресурсів для здійснення відповідного виду господарських операцій.

05.01.2024 року Комісією направлено Товару повідомлення про необхідність надання додаткових документів копій документів на підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній, у тому числі щодо зберігання продукції, складських документів.

14.01.2024 року позивач направив повідомлення про подання додаткових пояснень та документів, однак такі не було прийнято до розгляду внаслідок порушення терміну подання повідомлення, передбаченого п. 3 Порядку прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в ЄРПН.

Рішеннями Комісії Головного управління ДПС у Миколаївській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, від 17.01.2024 №10381987/33277131, №10381986/33277131, №10381988/332771313 відмовлено Товариству у реєстрації в ЄРПН податкових накладних №2 від 12.12.2023, №3 від 15.12.2023, №4 від 16.12.2023.

Згідно вказаних рішень, підставою для їх прийняття стало ненадання/часткове надання додаткових письмових пояснень та копій документів стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податкових накладних/розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено в Єдиному реєстрі податкових накладних, при отриманні повідомлення про необхідність надання додаткових пояснень та/або документів, необхідних для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію податкової накладної/ розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, платником податку.

Не погоджуючись із висновками органу податкового контролю, посилаючись на їх необґрунтованість і безпідставність, позивач звернувся до суду із цим позовом, в якому ставиться питання про скасування рішення суб`єкта владних повноважень із зобов`язанням відповідача вчинити певні дії в судовому порядку.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів виходить з наступного.

Пунктами 201.1, 201.7 статті 201 Податкового кодексу України (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

За правилами п. 201.16 ст. 201 Податкового кодексу України реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Так, за приписами п. 3 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 року №1165 (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин), податкові накладні/розрахунки коригування (крім розрахунків коригування, складених постачальником товарів/послуг до податкової накладної, складеної на отримувача - платника податку, в яких передбачається зменшення суми компенсації вартості хоча б одного з товарів/послуг їх постачальнику, та розрахунків коригування, складених на неплатника податку, за винятком розрахунку коригування, визначеного підпунктом 7 цього пункту), що подаються для реєстрації в Реєстрі, перевіряються щодо відповідності таким ознакам безумовної реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування.

Відповідно до п.п. 4, 5 Порядку від 11.12.2019 року №1165 (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) у разі коли за результатами перевірки податкової накладної/розрахунку коригування визначено, що податкова накладна / розрахунок коригування відповідають одній з ознак безумовної реєстрації, визначених у пункті 3 цього Порядку, реєстрація таких податкової накладної / розрахунку коригування не зупиняється в Реєстрі.

Платник податку, яким складено та/або подано для реєстрації в Реєстрі податкову накладну/розрахунок коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряється щодо відповідності критеріям ризиковості платника податку (додаток 1), показникам, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку (додаток 2).

Податкова накладна/розрахунок коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряються щодо відповідності відображених у них операцій критеріям ризиковості здійснення операцій (додаток 3).

Згідно з п. 7 Порядку від 11.12.2019 року №1165 (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) у разі коли за результатами автоматизованого моніторингу податкової накладної/розрахунку коригування встановлено, що відображена в них операція відповідає хоча б одному критерію ризиковості здійснення операції, крім податкової накладної/розрахунку коригування, складених платником податку, який відповідає хоча б одному показнику, за яким визначається позитивна податкова історія, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється.

Відповідно до п.п. 10, 11 Порядку від 11.12.2019 року №1165 (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі контролюючий орган протягом операційного дня надсилає (в електронній формі у текстовому форматі) в автоматичному режимі платнику податку квитанцію про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, яка є підтвердженням зупинення такої реєстрації.

У квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначаються:

1) номер та дата складення податкової накладної/розрахунку коригування;

2) критерій (критерії) ризиковості платника податку та/або ризиковості здійснення операцій, на підставі якого (яких) зупинено реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, з розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку;

3) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів відповідно до Порядку прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого наказом Мінфіну від 12 грудня 2019 р. №520.

Додатком 3 до Порядку від 11.12.2019 року №1165 (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено Критерії ризиковості здійснення операцій, зокрема: 1. Обсяг постачання товару/послуги згідно з кодом УКТЗЕД/Державного класифікатора продукції та послуг/умовним кодом такого товару, зазначений у податковій накладній/розрахунку коригування до податкової накладної на збільшення суми податкових зобов`язань, яку/який подано для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Реєстр), перевищує величину залишку, що визначається як різниця між обсягом придбання на митній території України такого/такої товару/послуги (крім обсягу придбання товарів/послуг за операціями, які звільнені від оподаткування та підлягають оподаткуванню за нульовою ставкою) та/або ввезення на митну територію України такого товару, зазначеного з 1 січня 2017 р. в отриманих податкових накладних/розрахунках коригування, зареєстрованих у Реєстрі, і митних деклараціях, збільшеного у 1,5 раза, та обсягом постачання відповідного товару/послуги, зазначеного/зазначеної в податкових накладних/розрахунках коригування, зареєстрованих з 1 січня 2017 р. у Реєстрі за відсутності такого товару/послуги згідно з кодом УКТЗЕД/Державного класифікатора продукції та послуг/умовного коду товару у врахованій таблиці даних платника податку.

Вказані положення Порядку від 11.12.2019 року №1165 кореспондуються із приписами Порядку прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 12.12.2019 року №520.

Разом з цим, відповідно п.п. 5, 6 Порядку від 12.12.2019 року №520 (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) платник податку, який склав податкову накладну / розрахунок коригування, реєстрацію яких зупинено, для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію / відмову в реєстрації таких податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі може подати такі документи:

договори, у тому числі зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них;

договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлено повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції;

первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи, інвентаризаційні описи, у тому числі рахунки-фактури / інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм і галузевої специфіки, накладні;

розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків;

документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачено договором та/або законодавством;

інші документи, що підтверджують інформацію, зазначену у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі.

У разі, коли у квитанції до податкової накладної / розрахунку коригування зазначено код товару/ послуги згідно з Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності / умовним кодом товару / Державним класифікатором продукції та послуг, операція за яким стала підставою для зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування, платник податку має право подати письмові пояснення та копії документів виключно до такої операції.

Письмові пояснення та копії документів, зазначених у пункті 5 цього Порядку, платник податку має право подати до контролюючого органу протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов`язання, відображеного в податковій накладній/розрахунку коригування.

За правилами п. 9 Порядку від 12.12.2019 року №520 за результатами розгляду поданих письмових пояснень та копій документів комісія регіонального рівня протягом 5 робочих днів, що настають за днем отримання пояснень та копій документів, поданих відповідно до пункту 4 цього Порядку:

або приймає рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі та надсилає його платнику податку засобами електронного зв`язку в електронній формі з дотриманням вимог Кодексу та Законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронні довірчі послуги» за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку;

або надсилає повідомлення про необхідність надання додаткових пояснень та/або документів, необхідних для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі (далі - Повідомлення), засобами електронного зв`язку в електронній формі з дотриманням вимог Кодексу та Законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронні довірчі послуги» за формою згідно з додатком 2 до цього Порядку з пропозицією щодо надання платником податку додаткових пояснень та копій документів на підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування;

або приймає рішення про відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі у разі надання платником податку копій документів, складених/оформлених із порушенням законодавства, та надсилає його платнику податку засобами електронного зв`язку в електронній формі з дотриманням вимог Кодексу та Законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронні довірчі послуги» за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку.

Платник податку має право подати до контролюючого органу додаткові пояснення та копії документів на підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, протягом 5 робочих днів з дня, наступного за днем отримання Повідомлення.

За результатами розгляду поданих додаткових пояснень та копій документів комісія регіонального рівня протягом 5 робочих днів, що настають за днем їх отримання, приймає рішення про реєстрацію / відмову в реєстрації податкових накладних / розрахунків коригування в Реєстрі та надсилає його платнику податку засобами електронного зв`язку в електронній формі з дотриманням вимог Кодексу та Законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронні довірчі послуги» за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку.

Якщо платник податку не надав додаткових пояснень та копій документів на підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, комісія регіонального рівня приймає рішення про відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі протягом 5 робочих днів, що настають за днем граничного строку їх подання, визначеного абзацом шостим цього пункту, та надсилає його платнику податку засобами електронного зв`язку в електронній формі з дотриманням вимог Кодексу та Законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронні довірчі послуги» за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку.

Відповідно до п. 10, 12 Порядку від 12.12.2019 року №520 Комісія регіонального рівня приймає рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування в Реєстрі в разі:

ненадання / часткового надання додаткових письмових пояснень та копій документів стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі, при отриманні Повідомлення;

та/або надання платником податку копій документів, складених/оформлених із порушенням законодавства.

Рішення комісії регіонального рівня про відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі може бути оскаржено в адміністративному або судовому порядку.

Одночасно слід враховувати, що за визначенням, наведеним у п. 61.1 ст. 61 Податкового кодексу України, податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Згідно із п. 61.2 ст. 61, п. 62.1 ст. 62 Податкового кодексу України податковий контроль здійснюється органами, зазначеними у статті 41 цього Кодексу, в межах їх повноважень, встановлених цим Кодексом.

Податковий контроль здійснюється шляхом: ведення обліку платників податків; інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючих органів; перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин; моніторингу контрольованих операцій та опитування посадових, уповноважених осіб та/або працівників платника податків відповідно до статі 39 цього Кодексу.

Аналіз наведених норм показав, що контролюючий орган під час прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної має перевірити її дані, у тому числі, відповідно до критеріїв оцінки ступеня ризиків платника податку, ризиковості здійснення операцій із обґрунтуванням показника за кожним критерієм.

За результатом перевірки уповноважений орган приймає рішення про реєстрацію податкової накладної чи про відмову у проведенні такої реєстрації.

Водночас, відмова у реєстрації надісланої платником податкової накладної може мати місце лише у тому разі, якщо встановлені під час перевірки податкової накладної ризики не спростовані платником документальним підтвердженням її вартісних та кількісних показників.

Здійснення моніторингу відповідності податкових накладних/розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків є превентивним заходом, спрямованим на убезпечення від безпідставного формування податкового кредиту за операціями, що не підтверджені первинними документами або підтверджені платником податку копіями документів, які складені з порушенням законодавства.

Натомість, здійснення моніторингу не повинне підміняти за своїм змістом проведення податкових перевірок як способу реалізації владних управлінських функцій податкового органу.

Колегія суддів враховує, що згідно даних податкових накладних у графі опис (номенклатура) товарів/послуг позивачем визначено вид товару, його об`єми, ціну тощо.

Вказані показники позивач через особистий електронний кабінет на вимогу контролюючого органу підтвердив первинними матеріалами, надав пояснення з приводу операцій та специфіки своєї господарської діяльності.

Водночас, у квитанціях про зупинення реєстрації податкових накладних не визначено перелік документів, який є недостатнім для проведення реєстрації податкових накладних, не наведено обставини, які свідчать про недостатність матеріалів первинного і бухгалтерського обліку чи оформлення документів з порушенням законодавства.

Окремо апеляційний суд зауважує на тому, що до прийняття оспорюваних рішень на розгляд Комісії платником направлено додаткові матеріали та пояснення. Положення п. 9 Порядку від 12.12.2019 року №520 вказують на наявність підстав для прийняття Комісією рішення про відмову в реєстрації податкової накладної лише у випадку не надання платником додаткових пояснень та копій документів на підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній, однак не створюють безумовних правових підстав для не врахування Комісією вже надісланих на розгляд матеріалів та пояснень до фактичного прийняття рішення стосовно реєстрації податкової накладної.

На переконання апеляційного суду, наведені обставини у сукупності свідчать про те, що вимоги відповідача не були вичерпними, не були направлені на одержання від платника конкретних матеріалів та на встановлення дійсних показників податкових накладних.

Враховуючи, що контролюючий орган належним чином не дослідив подані позивачем матеріали для підтвердження кількісних і вартісних показників податкових накладних, а висновки в оскаржуваних рішеннях не містять належних обґрунтувань неможливості провести реєстрацію податкових накладних, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції з урахуванням правильної оцінки обставин справи та застосуванням норм матеріального права дійшов вірного висновку про наявність підстав для скасування рішень суб`єкта владних повноважень.

При цьому, слід враховувати, що відповідно до положень п.п. 19, 20 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 року №1246 (в редакції, яка діє на момент ухвалення судом першої інстанції рішення), податкова накладна та/або розрахунок коригування, реєстрацію яких зупинено, реєструється у день настання однієї з таких подій:

прийняття в установленому порядку та набрання чинності рішенням про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування;

набрання рішенням суду законної сили про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування (у разі надходження до ДПС відповідного рішення);

неприйняття та/або відсутність реєстрації в установленому порядку рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування.

Внесення відомостей до Реєстру на підставі рішення суду, яке набрало законної сили, здійснюється з дотриманням вимог цього Порядку. При цьому вимоги абзацу десятого пункту 12 цього Порядку не застосовуються до податкової накладної та/або розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено в установленому порядку.

Датою внесення відомостей до Реєстру вважається день, зазначений в рішенні суду, або день набрання законної сили таким рішенням.

Отже, встановлення судом першої інстанції способу усунення порушень прав та інтересів позивача шляхом зобов`язання податкового органу провести реєстрацію податкових накладних датою, визначеною у рішенні, відбулось з дотриманням вказаних положень Порядку від 29.12.2010 року №1246.

Щодо розподілу судових витрат, понесених позивачем на правничу допомогу у зв`язку із розглядом справи на стадії апеляційного провадження, колегія суддів виходить з наступного.

За правилами частини 1 статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частиною 3 вказаної статті КАС України передбачено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду;

3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз;

4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Слід враховувати, що відповідно до статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

При цьому, під час визначення суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява № 19336/04).

Вказані положення кореспондуються із приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 року №5076-VI, згідно яких гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Разом з цим, колегія суддів враховує, що за визначеннями, наведеними у пунктах 2, 6, 9 статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 року №5076-VI, адвокатська діяльність це незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту;

інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення;

представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Згідно із статтею 19 Закону України від 05.07.2012 року №5076-VI видами адвокатської діяльності є, у тому числі:

надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;

складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;

представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.

Таким чином, склад та розмір судових витрат, зокрема, на професійну правничу допомогу входить до предмета доказування у справі, а отже зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг, у зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Cуд також має враховувати чи пов`язані ці витрати з розглядом справи, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес тощо.

Так, 23.02.2024 року між Адвокатом Хуснутдіновою Наілею Чингізівною та Товариством з обмеженою відповідальністю «СП ЗЛАТО ТАВРІЇ» укладено Договір №1 про надання правової допомоги (правничих послуг).

У п.п. 1.1 Договору передбачено, що предметом Договору є надання Адвокатом усіма законними методами та способами правової допомоги Клієнту у всіх питань з приводу здійснення Клієнтом його діяльності, у справах, які пов`язані чи можуть бути пов`язані із захистом та відновленням порушених, оспорюваних, невизнаних його прав та законних інтересів Клієнта, а Клієнт зобов`язується сплатити гонорар (винагороду) за надану правову допомогу та компенсувати фактичні витрати на її надання в обсязі та на умовах, визначених Договором.

Згідно з п.п. 3.1, 3.2, 3.3 Договору розмір гонорару, який Клієнт сплачує Адвокату, визначається за домовленістю сторін, та визначається у відповідних додатках до цього Договору, виходячи з досвіду Адвоката, його кваліфікації, персонального попиту на допомогу Адвоката, складності правового питання, справи, її тривалості, важливості питання, що вирішується для Клієнта, фінансових можливостей та матеріального стану Клієнта.

Факт надання правової допомоги засвідчується актом прийому-передачі виконаних робіт, який підписується сторонами.

За надання правової допомоги, відповідно до даного Договору, Клієнт авансовано сплачує Адвокату гонорар у фіксованій сумі або у процентному відношенні залежно від ціни позову, відповідно до домовленості сторін та визначається у відповідних додатках до цього Договору.

Пунктом 5.1 передбачено, що Договір набуває чинності з дня його підписання уповноваженими представниками Сторін і діє до 23.02.2026 року, а у фінансовому аспекті до повного виконання Сторонами грошових зобов`язань.

У додатковій угоді №2 від 09.08.2024 року до Договору про надання правової допомоги (правничих послуг) №1 від 23.02.2024 року Сторонами обумовлено вид наданих послуг та їх вартість, а саме:

підготовка відзиву на апеляційну скаргу до апеляційного суду, вартість послуг становить 3000 грн.;

підготовка заяв з процесуальних питань (заяви, клопотання), вартість послуг становить 500 грн.;

представництво інтересів Клієнта у суді апеляційної інстанції, вартість послуг становить 5000 грн.;

супроводження судової справи у суді апеляційної інстанції, вартість послуг становить 5000 грн.

У заяві про розподіл понесених витрат зазначається, що під час апеляційного розгляду апеляційної скарги Головного управління ДПС у Миколаївській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 10 червня 2024 року Адвокатом надано Клієнту такі послуги: підготовка відзиву на апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Миколаївській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 10.06.2024 по справі №400/2645/24 (3000,00 грн.); представництво інтересів Клієнта у суді апеляційної інстанції (5000,00 грн.).

У заяві про неспівмірність понесених Товариством витрат на правничу допомогу Головне управління ДПС у Миколаївській області вказує, що позивачем документально не підтверджені витрати на правничу допомогу, у тому числі не надано документи із детальними зазначенням змісту послуг, які підтверджують фактичне понесення витрат. Разом з цим, подані матеріали справи не містять належних доказів на підтвердження співмірності заявлених витрат із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Перевіривши представлені учасниками матеріали та їх доводи, апеляційний суд враховує, що вид правничих послуг, їх вартість та обсяги сторонами узгоджено у відповідному Договорі та додатковій угоді до цього Договору.

За цими матеріалами апеляційний суд встановив, що ці послуги пов`язані із наданням правової консультацій і роз`яснень з правових питань, складенням заяв, представництвом, тобто відповідно до положень статтей 1, 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 року №5076-VI відносяться до видів адвокатської діяльності.

Зокрема, такий вид послуг, наданий позивачеві у виді підготовки відзиву на апеляційну скаргу в цій адміністративній справі є документально підтвердженим та безпосередньо пов`язаним із процесуальними правами учасника, а понесені витрати, угоджені Сторонами Договору у фіксованому розмірі 3000 грн., не є завищеним і являється співмірним із складністю адміністративної справи.

Натомість, колегія суддів враховує, що адміністративна справа призначена до апеляційного розгляду у порядку письмового провадження, її розгляд і вирішення здійснені у порядку письмового провадження без участі та виклику учасників справи, а тому не вбачається обґрунтованих і правових підстав для відшкодування позивачеві витрат на правову допомогу у виді представництва інтересів Клієнта у суді апеляційної інстанції, вартістю 5000 грн.

Підсумовуючи, колегія судді доходить висновку, що, з огляду на положення частини 1 статті 139 КАС України, позивачеві підлягають відшкодуванню понесені судові витрати на правничу допомогу у межах суми 3000 грн.

Враховуючи викладене у сукупності, судом першої інстанції правильно застосовані норми матеріального та процесуального права, висновки суду першої інстанції відповідають дійсним обставинам справи, а тому колегія суддів вважає, що судове рішення відповідно до ст. 316 КАС України підлягає залишенню без змін.

Також, судові витрати підлягають розподілу між сторонами відповідно до приписів ч. 1 ст. 139 КАС України.

Відповідно до приписів ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст.ст. 139, 308, 311, п. 1 ч. 1 ст. 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Миколаївській області залишити без задоволення.

Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 10 червня 2024 року залишити без змін.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Миколаївській області (код ЄДРПОУ 44104027; вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське підприємство «Злато Таврії» (код ЄДРПОУ 33277131; вул. Озерна, 9В/3, каб. 5, м. Миколаїв, 54058) судові витрати, понесені у зв`язку із правничою допомогою адвоката, у сумі 3000 (три тисячі) гривень.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її прийняття, але може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Головуючий-суддя: О.В. Єщенко

Судді: А.В. Крусян

О.В. Яковлєв