Постанова

від 30.01.2025 по справі 120/8804/24

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 120/8804/24 Суддя (судді) першої інстанції: Чернюк Алла Юріївна

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 січня 2025 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Заїки М.М.,

суддів - Сорочка Є.О., Чаку Є.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 10 липня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Сьомого апеляційного адміністративного суду про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ,) звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Сьомого апеляційного адміністративного суду (далі - відповідач, 7ААС), в якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність Сьомого апеляційного адміністративного суду, яка полягає у не розгляді скарги ОСОБА_1 від 08.03.2024;

- зобов`язати Сьомий апеляційний адміністративний суд розглянути скаргу ОСОБА_1 від 08.03.2024 та надати відповідь.

Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 10.07.2024 позовну заяву повернуто особі, яка її подала.

При цьому суд першої інстанції виходив з того, що позов підписано від імені позивача ОСОБА_1 не ним особисто, а іншою особою.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 10.07.2024 скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що як вбачається з переліку документів, які надавалися до позовної заяви, такого документу як довіреність, про яку зазначено в ухвалі, немає в списку. На думку позивача, це може свідчити про те що працівник суду свідомо вилучив копію довіреності з іншої справи, яку мали у розпорядженні та без згоди сторони долучив до цієї справи таку копію.

Ухвалою Верховного Суду від 15.08.2024 визначено підсудність справи №120/8804/24 за Шостим апеляційним адміністративним судом.

Шостим апеляційним адміністративним судом ухвалою від 25.09.2024 відкрито апеляційне провадження у справі, встановлено строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу.

Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу позивача, в якому вказав на законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, а також на безпідставність доводів апеляційної скарги.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 20.01.2025 справу призначено до розгляду у порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Згідно ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У відповідності до частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист визначеним законом шляхом.

Відповідно до пункту 5 частин четвертої статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивачем подано до цього самого суду інший позов (позови) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з однакових підстав і щодо такого позову (позовів) на час вирішення питання про відкриття провадження у справі, що розглядається, не постановлена ухвала про відкриття або відмову у відкритті провадження у справі, повернення позовної заяви або залишення позову без розгляду.

Стаття 171 КАС України передбачає, що суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи: 1) подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; 2) має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); 3) відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; 4) належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; 5) позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); 6) немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Згідно із частиною 2 статті 171 КАС України суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження у справі.

Відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позов подано особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано.

Отже, нормами процесуального законодавства визначено імперативний обов`язок суду щодо повернення позовної заяви у випадку, якщо позов подано особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності, не підписаний або підписаний особою, яка не має права його підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано.

Встановлено, що зазначена позовна заява була подана нарочно до відділу документального забезпечення (канцелярії) суду, при цьому особою, яка подавала позовну заяву, на підтвердження повноважень долучено копію довіреності № 223 від 09.12.2022, посвідчену секретарем Вороновицької селищної ради Вінницького району Вінницької області Терещенко М.І., якою уповноважено Аврамича Андрія Станіславовича на представництво ОСОБА_1, зокрема надано право бути представником з усіма відповідними повноваженнями в усіх судових органах України всіх рівнів при вирішенні будь-яких питань, що стосуватимуться ОСОБА_1 . При цьому, комісією в складі: головний спеціаліст Стеценко Наталя Миколаївна, секретар суду Машталяр Олександра Олександрівна, архіваріус Бугай Максим Олександрович, начальник відділу Гарболінська Олена Петрівна складено акт про те, що в переліку документів, які додаються до позовної заяви, вказана довіреність № 233 від 09.12.2022 року не зазначена.

Повертаючи позовну заяву суд першої інстанції виходив з того, що позов підписано від імені позивача ОСОБА_1 не ним особисто, а іншою особою. Так, у позовній заяві зазначено відомості, що ідентифікують позивача, і підписано її саме від імені позивача ( ОСОБА_1 ).

В той же час, встановлено, що наявний в поданих матеріалах зразок підпису ОСОБА_1 (що міститься на копії довіреності № 223 від 09.12.2022) не відповідає підпису, вчиненому від імені позивача ОСОБА_1 в позовній заяві.

Дана невідповідність підпису ОСОБА_1 є очевидною та не потребує будь-яких спеціальних знань для встановлення зазначеного, з огляду на що суд дійшов висновку, що дана позовна заява від імені позивача ОСОБА_1 підписана іншою особою, відомості про яку в позовній заяві відсутні.

Щодо вказаного висновку суду першої інстанції колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини десятої статті 44 КАС України, якщо документи подаються учасниками справи до суду або надсилаються іншим учасникам справи в електронній формі, такі документи скріплюються електронним підписом учасника справи (його представника). Якщо документи подаються учасниками справи до суду або надсилаються іншим учасникам справи в паперовій формі, такі документи скріплюються власноручним підписом учасника справи (його представника).

Так, зі змісту оскаржуваної ухвали суду слідує, що підставою для повернення позовної заяви слугувала встановлена судом невідповідність підпису позивача зразку його підпису, наявному в довіреності від 09.12.2022, який перевірено та посвідчено секретарем виконавчого комітету Вороновицької селищної ради Вінницького району, копія якої наявна в матеріалах справи.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що в матеріалах справи міститься копія повернутої позивачу позовної заяви, в якій у лівому верхньому куті міститься підпис особи, яка її подала, а саме - ОСОБА_1.

При цьому, суд апеляційної інстанції зауважує, що норми КАС України не містять положень, які б зобов`язували особу, яка звертається до суду з відповідним процесуальним документом надавати суду доказ автентичності власного підпису, який міститься в такому документі.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 26 вересня 2023 року у справі № 120/3185/22-а.

Разом з тим, посилаючись на наявну в матеріалах справи копію довіреності від 09.12.2022, у якій міститься підпис ОСОБА_1 , суд першої інстанцій дійшов передчасних висновків, що вказаний документ є належним доказом автентичності підпису позивача.

Окрім того, колегія суддів зазначає, що в матеріалах справи відсутній оригінал довіреності від 09.12.2022 і як додаток до позовної заяви копія цієї довіреності у переліку документів, що додаються не значиться, її належність до позовної заяви судом не з`ясовано, а тому вказане не надавало суду підстав беззаперечно стверджувати, що позовна заява не підписана, особою, що її подала.

Таким чином суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про наявність підстав для повернення позовної заяви згідно з пунктом 3 частини 4 статті 169 КАС України.

Аналогічний висновок Верховний Суд висловив у постанові від 30.09.2024 у справі № 120/6044/24, у якій сторони та позовні вимоги аналогічні тим, що у даній справі.

У рішенні від 08 грудня 2016 року у справі "ТОВ "ФРІДА" проти України" (заява №24003/07) Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначив, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням. Проте встановлені обмеження не повинні обмежувати доступ, наданий особам, у такий спосіб або такою мірою, що підриватимуть саму суть цього права. Крім того, обмеження буде несумісним із пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, якщо воно не переслідує законну мету, та у разі відсутності розумного пропорційного співвідношення між застосованими засобами та метою, якої прагнуть досягти (рішення від 17.01.2012 у справі "Станев проти Болгарії" (Stanev v. Bulgaria), заява №36760/06).

Згідно із практикою ЄСПЛ, реалізуючи положення Конвенції, необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише формальний, але й фактичний. Надмірний формалізм при вирішені питання щодо прийняття позовної заяви або скарги є порушенням права на справедливий судовий захист.

У справі "Bellet v. France", ЄСПЛ зазначив, що стаття 6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданих національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

Отже, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.

Право на захист у суді своїх прав і свобод є конституційною гарантією, яка забезпечується реальною можливістю усякій заінтересованій особі звернутися до суду у встановленому законом порядку про захист прав, свобод та інтересів та можливістю обирати спосіб захисту, використовуючи при цьому всі дозволені законодавством інструменти та засоби.

Таким чином, колегія суддів вважає, що ухвала Вінницького окружного адміністративного суду від 10.07.2024 про повернення позовної заяви у справі № 120/8804/24 на підставі пункту 3 частини 4 статті 169 КАС України є протиправною та прийнята судом з порушенням норм процесуального права.

Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно із п.1 ч.1 ст. 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку, що, повертаючи позовну заяву, судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини справи та зміст позовних вимог, що є наслідком задоволення апеляційної скарги, скасування ухвали Вінницького окружного адміністративного суду від 10.07.2024 як такої, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направленню справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 312, 315, 320, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 10 липня 2024 року скасувати, а справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Сьомого апеляційного адміністративного суду про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії направити до Вінницького окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у строк визначений ст. 329 КАС України.

Головуючий суддя М.М. Заїка

Судді Є.О. Сорочко

Є.В. Чаку

Повний текст постанови складено та підписано 30 січня 2025 року.