Рішення

від 30.01.2025 по справі 643/6065/20

ОКТЯБРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ПОЛТАВИ

Дата документу 30.01.2025Справа № 643/6065/20 Провадження № 2/554/1137/2025

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 січня 2025 року м. Полтава

Октябрський районний суд м. Полтави у складі:

головуючого судді Материнко М.О.,

за участі секретаря - Кашуби В.А.,

розглянувшиу відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ТДВ «СТ «ДОМІНАНТА», ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з зазначеним позовом, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що06.07.2018 р. о 20:30 год. в м. Харків по вул. Тюринській, 158 сталася дорожньо-транспортна пригода за участі автомобіля ВАЗ-21101, д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 та автомобіля ВАЗ-21099, д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 . Внаслідок ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження, завдані матеріальні збитки.

Постановою Московського районного суду м. Харкова від 27.08.2018 по справі про адміністративне правопорушення №643/9802/18 ОСОБА_2 було визнано винним у скоєнні вказаної ДТП та притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.ст. 122-4, 124 КУпАП.

Цивільно-правова відповідальність водія автомобіля ВАЗ-21099, держ. номер НОМЕР_2 , на момент ДТП була застрахована в ТДВ «СТ «ДОМІНАНТА». Позивач звертався до ТДВ «СТ «ДОМІНАНТА» з повідомленням про настання ДТП та заявою про страхове відшкодування, які було направлено на адресу страхової компанії поштою, але ні виплати, ні будь-якої іншої відповіді від страхової компанії не отримав. Лист повернувся з відміткою від 05.09.2018 р. «не орендують».

З метою визначення розміру матеріального збитку позивач звернувся доСОД ФОП ОСОБА_3 , яким було складено Звіт про оцінку вартості матеріального збитку заподіяного власнику колісного транспортного засобу № 281/12-18 від 04.12.2018 р. Згідно вказаного Звіту вартість відновлювального ремонту автомобіля ВАЗ-21101, держ. номер НОМЕР_1 , становить 31 578,04 грн., вартість матеріального збитку 26 825,25 грн. Вподальшому транспортний засіб було відремонтовано ФОП ОСОБА_4 , вартість відновлювального ремонту склала 33239,00 грн. Витрати на проведення оцінки склали 1000,00 грн.

Також, позивач був вимушений на період з 25.01.2020 по 24.02.2020 звернутись до ФОП ОСОБА_5 щодо прокату автомобіля на час проведення ремонтних робіт, вартість прокату автомобіля Hyundai Accent, держ. номер НОМЕР_3 склала 15000,00 грн.

Позивач вважає, що ТДВ «СТ «ДОМІНАНТА» зобов`язане здійснити страхове відшкодування відповідно до ст. 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у розмірі оціненої вартості відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням фізичного зносу 26 825,25 грн. та витрати на незалежну експертну оцінку 1000,00 грн., а завдавач шкоди ОСОБА_2 , зобов`язаний відшкодувати різницю між фактичним розміром шкоди (фактичними витратами на відновлення автомобіля) і страховим відшкодуванням відповідно до ст. 1194 ЦК України у розмірі 6 413,75 грн., а також витрати на прокат автомобіля у розмірі 15000,00 грн.

Крім того, позивач просить стягнути з ТДВ «СТ «ДОМІНАНТА» пеню у розмірі 11 545,24 грн., 3% річних у розмірі 1 088, 56 грн. та інфляційні втрати у розмірі 1 732,90 грн., загальна сума яких складає 14 366,70 грн., за прострочення виконання зобов`язання з виплати страхового відшкодування.

Також, позивач просить стягнути з ОСОБА_2 моральну шкоду в розмірі 5000,00 грн, в обгрунтування чого вказує про понесення моральних страждань та переживань з приводу пошкодження майна та незручностях і клопотах, пов`язаних з його відновленнямза власний рахунок.

В позовній заяві позивачем зазначено орієнтовний розмір судових витрат 10840,80 грн., які складаються з судового збору та витрат на правову допомогу.

Таким чином, позивач просив стягнути з ТДВ «СТ «ДОМІНАНТА» страхове відшкодування в розмірі 26825,25 грн., пеню у розмірі 11 545.24 грн., 3% річних у розмірі 1 088, 56 грн., інфляційні втрати у розмірі 1 732,90 грн., витрати на незалежну експертну оцінку 1000,00 грн. а всього - 42 191,95 грн.; з ОСОБА_2 відшкодування матеріальної шкоди в сумі 21 413,75 грн. та моральної шкоди в сумі 5000,00 грн.; з відповідачів понесені судові витрати.

З даним позовом позивач звернувся 17.04.2020 р. до Московського районного суду м. Харкова.

Згідно розпорядження Верховного Суду від 08.03.2022 року № 2/0/9-22 « Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану » змінено територіальну підсудність справ Московського районного суду м. Харкова на Октябрський районний суд м. Полтави.

На виконання вищевказаного розпорядження цивільна справа надійшла до Октябрського районного суду м. Полтави та була розподілена на суддю Материнко М.О.

Ухвалою від 16.05.2023 р. справу прийнято до провадження та призначено розгляд в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Представником відповідача ОСОБА_2 , адвокатом Лемішко Ю.М., було подано відзив на позов, в якому просив відмовити в задоволенні. В обгрунтування своєї позиції зокрема зазначав, що на момент ДТП цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 була застрахована у ТДВ «СТ «ДОМІНАНТА» згідно полісу АМ «3994971, розмір страхового відшкодування за полісом складає 100000,00 грн. за заподіяну матеріальну шкоду, що перевищує розмір завданого позивачу матеріального збитку та вартість відновлювальних робіт. Позивач не надав належних доказів та не обгрунтував обов`язок відповідача відшкодувати витрати на прокат автомобіля. Заперечував щодо стягнення витрат позивача на правову допомогу та вимог про відшкодування моральної шкоди посилаючись на їх недоведеність.

Представником позивача ОСОБА_1 , адвокатом Рудиком І.І., було подано відповідь на відзив, в якій вказує про обгрунтованість вимог позивача про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, зазначає про те, що докази судових витрат позивача будуть подані в порядку ч. 8 ст. 141 ЦПК України.

Представником відповідача ОСОБА_2 , адвокатом Лемішко Ю.М., було подано заперечення на відповідь на відзив, в якому вказує про те, що наданий позивачем Рахунок-Замовлення № СЗк-001261 від 25.02.2020 р.(який є актом виконаних робіт) є не достовірним доказом, оскільки ФОП ОСОБА_4 , який видав вказаний документ, не було надано відповіді на направлений адвокатський запит з метою отримання документів, які підтверджують розмір витрат та об`єм робіт виконаних згідно вказаного рахунку. Зазначає про необгрунтованість витрат позивача на прокат автомобіля, оскільки ФОП ОСОБА_5 , який надавав такі послуги також не надав відповіді на адвокатський запит поданий з метою з`ясування фактичних обставин прокату, що свідчить про те, що докази подані позивачем є недостовірними.

У судове засідання позивач ОСОБА_1 та його представник адвокат Рудик І.І. не з`явилися, останній надіслав до суду заяву про розгляд справи у їх відсутність, позов підтримали.

Від представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Лемішко Ю.М. на адресу суду надійшла заява про розгляд справи без їх участі, в задоволенні позовних вимог прохали відмовити в повному обсязі.

Відповідач - ТДВ «СТ «ДОМІНАНТА» в судове засідання свого представника не направляло, про час та місце розгляду справи повідомлене належним чином, відзиву на позов не надходило.

У зв`язку з неявкою сторін в силу ч. 2ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Всебічно, повно, об`єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємозв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позову, з наступних підстав.

Відповідно до ч.1ст.13 ЦПК Українисуд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до положень ч.ч.1,2,3ст.12 ЦПК Україницивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною першоїстатті 1166 ЦК Українипередбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Частиною 2статті 1187 ЦК Українишкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Судом встановлено, що 06.07.2018 р. о 20:30 год. в м. Харків по вул. Тюринській, 158 сталася дорожньо-транспортна пригода за участі автомобіля ВАЗ-21101, держ. номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 та автомобіля ВАЗ-21099, держ. номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 . Внаслідок ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження, завдані матеріальні збитки.

Позивач згідно свідоцтва про реєстрацію є власником транспортного засобуВАЗ-21101, д.н.з. НОМЕР_1 .

Постановою Московського районного суду м. Харкова від 27.08.2018 по справі про адміністративне правопорушення №643/9802/18 ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні правопорушень передбачених ст.ст. 122-4, 124 КУпАПта притягнуто до адміністративної відповідальності. Вказана постанова набрала законної сили.

Відповідно до полісу №АМ/3994671 від 25.04.2018 р. цивільно-правова відповідальність водія автомобіля ВАЗ-21099, держ. номер НОМЕР_2 , на момент ДТП була застрахована в ТДВ «СТ «ДОМІНАНТА», за яким ліміт відповідальності страховика за шкоду завдану майну встановлений у розмірі 100 000 грн., франшиза - 1000 грн.

Позивач звертався до ТДВ «СТ «ДОМІНАНТА» з заявою про страхове відшкодування та повідомленням про ДТП від 03.09.2018 р., які направлялися засобами поштового зв`язку. Лист повернувся з відміткою від 05.09.2018 р. «не орендують».

05.10.2018 р. позивачем було укладено договір на проведення експертної оцінки №218/12-18 із ФОП ОСОБА_6 щодо визначення вартості матеріального збитку завданого власнику автомобіля марки ВАЗ 21101, реєстраційний номер НОМЕР_1 . Вартість проведення оцінки 1000,00 грн.

Згідно Звіту про оцінку вартості матеріального збитку заподіяного власнику колісного транспортного засобі №281/12-18 від 04.12.2018 р.:

-Вартість матеріального збитку (вартість відновлювального ремонту з урахуванням фізичного зносу) складає 26825,25 грн.;

-Вартість відновлювального ремонту, без урахування фізичного зносу вузлів і агрегатів, становить 31578,04 грн.;

-Ринкова вартість транспортного засобу до ДТП становить 70765,50 грн.

На підтвердження здійснення відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля ВАЗ-21101, д.н.з. НОМЕР_1 позивачем надано Рахунок-Замовлення № СЗк-001261 від 25.02.2020 р. татоварним чек № 22 від 25.02.2020 р., видані ФОП ОСОБА_4 , згідно яких вартість ремонту склала 33239,00 грн.

Станом на час розгляду справи судом відомостей про отримання позивачем будь-якого відшкодування не має.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитки в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Згідно з ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

До джерел підвищеної небезпеки відноситься, зокрема, діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, (ч. 1 ст. 1187 ЦК України).

Згідно з Висновком Великої Палати Верховного Суду, наданим в постанові від 14 грудня 2021 року у справі № 147/66/17 основний тягар відшкодування шкоди, спричиненої за наслідками ДТП, повинен нести страховик та саме він є належним відповідачем у справах за позовами про відшкодування шкоди в межах страхової суми (п. 85).

Відповідно до ст. 29 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Відповідно до ст. 34 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" - представник страховика зобов`язаний протягом 10ти робочих днів з дня отримання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду направити свого представника (працівника, аварійного комісара або експерта) на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків. Якщо представник страховика не з`явився у визначений строк, потерпілий має право самостійно обрати аварійного комісара або експерта для визначення розміру шкоди. У такому разі страховик зобов`язаний відшкодувати потерпілому витрати на проведення експертизи (дослідження).

Як зазначено у п. 36.2 ст. 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його.

Судом встановлено, що ТДВ «СТ «ДОМІНАНТА» не було виконано обов`язку з визначення розміру завданої шкоди та виплати страхового відшкодування. Позивач у відповідності до п. 34.3 ст. 34 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» з метою визначення розміру завданої шкоди звернувся до ФОП ОСОБА_6 , яким було складено Звіт про оцінку №281/12-18 від 04.12.2018 р. Вказаний Звіт визнається судом належним і допустимим доказом розміру завданої позивачу шкоди.

Відтак, визначаючи обсяг відповідальності ТДВ «СТ «ДОМІНАНТА», суд виходить з того, що розмір страхового відшкодування (ліміт відповідальності страховика) обмежується вартістю відновлювального ремонту з урахуванням зносу транспортного засобу, що в даному випадку становить 26825,25 грн.Окрім того, згідно ст. 12 Закону, страхове відшкодування повинно бути зменшене на суму франшизи, яка в даному випадку становить 1000,00 гривень.

Таким чином, з ТДВ «СТ «ДОМІНАНТА» підлягає стягненню страхове відшкодування у розмірі 25825,25 грн.

Також, у відповідності до ст. 34 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» з ТДВ «СТ «ДОМІНАНТА» підлягають стягненню витрати позивача на проведення оцінки розміру завданого збитку у сумі 1000,00 грн.

Щодо вимог позивача про стягнення ТДВ «СТ «ДОМІНАНТА» пені, 3 відсотків річних та інфляційних втрат, то суд виходить з наступного.

Згідно ст. 992 ЦК України у разі несплати страховиком страхувальникові або іншій особі страхової виплати страховик зобов`язаний сплатити неустойку в розмірі, встановленому договором або законом.

Відповідно до п. 36.5 ст. 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений законом або договором.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16.10.2019 у справі № 452/3519/15 (провадження № 61-14973св18) зазначено, що правовідносини з виплати страхового відшкодування, які склалися між сторонами у справі на підставі договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, є грошовим зобов`язанням.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 25.09.2019 у справі № 757/26834/15-ц (провадження № 61-23871св18) зазначено, що оскільки за своєю правовою природою зобов`язання щодо виплати страхового відшкодування є грошовим, до спірних правовідносин слід застосовувати положеннястатті 625 ЦК України щодо стягнення зі страхової компанії трьох відсотків річних від простроченої суми та інфляційних втрат.

За змістом аналізованої норми закону, нарахування інфляційних втрат на суму боргу і 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання. Вони є способом захисту майнового права й інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів і отриманні компенсації (плати) від боржника, який користується утримуваними грошовими коштами, що належить сплатити кредиторові.

Судом встановлено, що ТДВ «СТ «ДОМІНАНТА» не було виконано свої обов`язки з виплати страхового відшкодування, а тому позивачем обгрунтовано заявлено вимоги про стягнення пені, 3 відсотків річних та інфляційних втрат за прострочення виконання зобов`язання починаючи з 04.12.2018 р.

Проте, з розрахунками наведеними позивачем у позовній заяві суд не може погодитися, оскільки визначаючи розмір відшкодування пені у сумі 11 545.24 грн., 3 відсотків річних у сумі 1 088, 56 грн., інфляційних втрат у сумі 1 732,90 грн., позивач виходив із того, що сума заборгованості складає 26825,25, грн. Враховуючи, що полісом страхування була встановлена франшиза 1000,00 грн., яка не підлягає відшкодуванню страховиком, то відповідно судом встановлено, що розмір страхового відшкодування, яке повинне відшкодувати ТДВ «СТ «ДОМІНАНТА» становить 25825,25 грн., і саме від цієї суми повинні розраховуватися штрафні санкції. Провівши відповідні розрахунки за період вказаний у позові з 04.12.2018 р. по 10.04.2020 р.(494 дні), судом встановлено, що розмір пені за прострочення виконання зобов`язання повинен складати 11115,95 грн., розмір 3 відсотків річних 1047,99 грн., розмір інфляційних втрат 1668,31 грн.

Таким чином, за несвоєчасне виконання зобов`язання з виплати страхового відшкодування з ТДВ «СТ «ДОМІНАНТА» підлягає стягненню пеня - 11115,95 грн., 3 відсотки річних 1047,99 грн., інфляційні втрати 1668,31 грн., що разом складає 13832,25 грн.

Щодо вимог позивача про стягнення різниці між фактичним розміром завданої шкоди і страховим відшкодуванням, то суд виходить з такого.

Статтею 1194 ЦК України передбачено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відшкодування шкоди особою, яка її завдала, можливе лише за умови, що згідно із Законом № 1961-IV у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Покладення обов`язку з відшкодування шкоди в межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону № 1961-IV) (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 760/15471/15-ц з урахуванням постанови Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2021 року у справі № 147/66/17).

Уклавши договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов`язання бере на себе в межах суми страхового відшкодування виконання обов`язку страхувальника, який завдав шкоди (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15 ц (провадження № 14-176цс18), від 03 жовтня 2018 року у справі № 760/15471/15-ц (провадження № 14-316цс18) та ухвалу Великої Палати Верховного Суду від 20 лютого 2020 року у справі № 753/15214/16-ц (провадження № 14-25цс20)).

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 14 грудня 2021 року у справі № 147/66/17 зазначила, що внаслідок заподіяння під час ДТП шкоди виникають цивільні права й обов`язки, пов`язані з її відшкодуванням. Зокрема, потерпілий набуває право отримати відшкодування шкоди, а обов`язок виплатити відповідне відшкодування за Законом № 1961-IV виникає у страховика особи, яка застрахувала цивільну відповідальність (у визначених Законом № 1961-IV випадках - МТСБУ), та в особи, яка застрахувала цивільну відповідальність, якщо розмір завданої нею шкоди перевищує розмір страхового відшкодування, зокрема на суму франшизи, чи якщо страховик (МТСБУ) за Законом № 1961-IV не має обов`язку здійснити страхове відшкодування (регламентну виплату). Тобто внаслідок заподіяння під час ДТП шкоди (настання страхового випадку) винуватець ДТП не звільняється від обов`язку відшкодувати завдану шкоду, але цей обов`язок розподіляється між ним і страховиком (МТСБУ).

Визначення розміру матеріального збитку, завданого власнику пошкодженого транспортного засобу, здійснюється відповідно до Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України № 142/5/2092 від 24 листопада 2003 року.

Згідно пунктів 1.6, 8.1 та 8.3 Методики відновлювальний ремонт (або ремонт) - це комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності колісного транспортного засобу чи його складника(ів) та відновлення їхніх ресурсів. Ремонт здійснюється методами відновлення чи заміни складових частин. Для визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу, застосовуються витратний підхід і метод калькуляції вартості відновлювального ремонту. Вартість матеріального збитку визначається як сума вартості відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу складників колісного транспортного засобу та величини втрати товарної вартості. Тому вартість відновлювального ремонту пошкодженого у ДТП транспортного засобу більша за вартість матеріального збитку, а вартість матеріального збитку це та сума, яку за Законом має сплатити страховик як страхове відшкодування.

Системний аналіз указаних положень законодавства, дає можливість дійти висновків, що власник пошкодженого внаслідок ДТП транспортного засобу має право на відшкодування в повному обсязі завданої йому майнової шкоди. При цьому, якщо цивільна відповідальність заподіювана шкоди була застрахована, але розміру страхового відшкодування не вистачає для повного відшкодування завданої майнової шкоди, у тому числі й у разі встановлення законодавчих обмежень щодо відшкодування шкоди страховиком, то такому разі майнова шкода у повинна бути відшкодована винною особою в загальному порядку.

З огляду на вказане, судом не приймаються заперечення представника відповідача про те, що розмір страхового відшкодування за полісом складає 100000,00 грн. за заподіяну матеріальну шкоду, що перевищує розмір завданого позивачу матеріального збитку та вартість відновлювальних робіт.

Разом із тим, судом враховуються заперечення відповідача ОСОБА_2 щодо належності та достовірності наданих позивачем доказів на підтвердження вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля, а саме щодо Рахунку-Замовлення № СЗк-001261 від 25.02.2020 р. татоварного чек № 22 від 25.02.2020 р., виданих ФОП ОСОБА_4 .Як вбачається з матеріалів справи, представником відповідача направлялися адвокатські запити до ФОП ОСОБА_4 з вимогою надати підтверджуючі документи щодо проведеного ремонту, проте відповіді на запити отримано не було.

Ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 16.09.2020 року було частково задоволено клопотання представника відповідача Світличного Д.В., ухвалено витребувати уФОПОСОБА_4 належнимчином засвідченікопії наступнихдокументів:-Коли (день,час)доФОП ОСОБА_4 звернувся ОСОБА_1 з метою укладення договору ремонту автомобіля 21101, номерний знак НОМЕР_1 ; -Копію договору укладеного між ФОП ОСОБА_4 та ОСОБА_1 , відповідно до якого надавались послуги з ремонту автомобіля; - Акт приймання-передачі КТЗ, його складових частин під час приймання автомобіля для проведення ремонту; - Акт приймання-передачі КТЗ після надання послуг з технічного обслуговування та ремонту; - Наряд-замовлення, довідку-рахунок на складові частини, придбані й установлені виконавцем на КТЗ. Відповіді на виконання ухвали суду не надійшло.

У зв`язку із цим суд критично оцінює надані позивачем докази на підтвердження вартості відновлювального ремонту автомобіля.

В той же час, визначаючи обсяг відповідальності винної особи за шкоду заподіяну майну, яка через законодавчі обмеження не відшкодовується страховою компанією, суд виходить із того, що об`єктивно встановлений розмірвартості відновлювального ремонту транспортного засобу позивача відповідно до Звіту про оцінку №281/12-18 від 04.12.2018 р. становить 31578,04 грн. Відповідачем не заявлялося заперечень щодо правильності висновків чи повноти вказаного звіту. При цьому, страховою виплатою у розмірі 25825,25 грн. не покривається відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП позивачу, у повному обсязі.

Згідно з положеннями ст. 36.6. Закону, страхувальником або особою, відповідальною за завдані збитки, має бути компенсована сума франшизи, якщо вона була передбачена договором страхування.

Виходячи із положень ст. 22 ЦК України фактичним розміром шкоди є витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки)

Таким чином, різниця між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою, з врахуванням франшизи, становить 5752,79 грн. (31578,04 - 25825,25). Це ті витрати, які не можуть бути покриті страховиком, але об`єктивно були необхідні для приведення автомобіля до стану, який передував ДТП, шляхом виконання робіт необхідних для його відновлення.

Таким чином, різниця між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою у розмірі 5752,79 грн. підлягає стягненню з ОСОБА_2 .

Щодо вимог позивача про відшкодування витрат понесених на прокат автомобіля суд виходить з такого.

Договір прокату є різновидом договору найму (оренди). Питання договору прокату регулюються ст. 787-791 ЦК України.Предметом договору прокату не можуть бути хоч і рухомі речі, але ті, щодо яких ЦК України містить окремі правила передачі їх у користування, зокрема, транспортні засоби (статті 798-805 ЦК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 799 ЦК України договір найму транспортного засобу за участі фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню.

Відповідно до частини першої статті 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Нікчемний договір не породжує тих прав і обов`язків, настання яких бажали сторони, і визнання такого договору недійсним судом не вимагається.

Подібні правові висновки викладені в постановах Верховного Суду України від 19 жовтня 2016 року у справі № 6-1551цс16, від 18 січня 2017 року у справі № 6-648цс16, у постанові Верховного Суду від 01 квітня 2020 року у справі № 404/4702/18-ц (провадження № 61-8629св19).

Позивачем на підтвердження витрат на прокат автомобіля надано копії Договору № 25/01 прокату легкового автомобіля від 25.01.2020 р.,Акту Приймання-передачі легкового автомобіля від 25.01.2020 р., Акту повернення автомобіля з прокату від 24.02.2020 р. укладених із ФОП ОСОБА_5 .

Виходячи з наведених вище положень Цивільного кодексу України наданий позивачем договір прокату легкового автомобіля по суті є договором найму транспортного засобу. Проте, вказаний договір не містить нотаріального посвідчення та позивачем не підтверджено оплату вартості прокату (найму) належними доказами.

Таким чином, суд прийшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про стягнення витрат позивача на прокат автомобіля у розмірі 15000,00 грн.

Щодо моральної шкоди, то судом враховано наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року №4 із змінами і доповненнями, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків (постанова Верховного Суду від 21.04.2021 р. у справі № 308/3695/17).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 01 вересня 2020 року в справі № 216/3521/16-ц (провадження № 14-714цс19) зроблено висновок, що, виходячи з положень статей 16 і 23 ЦК України та змісту права на відшкодування моральної шкоди в цілому, як способу захисту суб`єктивного цивільного права, компенсація моральної шкоди повинна відбуватися у будь-якому випадку її спричинення - право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди виникає внаслідок порушення права особи незалежно від наявності спеціальних норм цивільного законодавства.

Суд вважає, що позивачу дійсно заподіяно моральну (немайнову) шкоду, у зв`язку із його участю в ДТП, яка виникла з вини відповідача.Матеріалами справи підтверджується, що внаслідок вказаної події було пошкоджено належний позивачу транспортний засіб, а відповідач після зіткнення залишив місце ДТП.

Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більш ніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен призводити до її збагачення.

Виходячи із засад розумності і справедливості, враховуючи характер правопорушення, глибину душевних страждань та переживань, їх тривалість, ступінь вини відповідача, який завдав моральної шкоди, суд приходить до висновку стягнути з відповідача на користь позивача моральну шкоду у розмірі 2500 грн.

Щодо судових витрат.

Відповідно до положень частини першої, пунктів 1, 4 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Частинами 1 та 2 ст. 141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

При зверненні до суду з цим позовом ОСОБА_1 було сплачено судовий збір у розмірі 840,80 грн.

Враховуючи, що частка задоволених позовних вимог у сумі 49910,29 грн. від загальної ціни позову 68505,70 грн. складає 71,4%, витрати зі сплати судового збору у розмірі 600,33 грн. (840,80 грн.*71,4%) підлягають стягненню з відповідачів на користь позивача.При цьому, вирішуючи питання про пропорційність задоволення позовних вимог серед відповідачів, суд також враховує частки задоволених позовних вимог ОСОБА_1 до ТДВ «СТ «ДОМІНАНТА» (59,35%) та ОСОБА_2 (12,05%), з огляду на що розмір витрат позивача зі сплати судового збору має бути пропорційно розподілено серед відповідачів наступним чином: з ТДВ «СТ «ДОМІНАНТА» у розмірі 499,01 грн. та з ОСОБА_2 у розмірі 101,32 грн.

Відповідно до ч. 1 статті 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Згідно з положеннями частин першої-четвертої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частин п`ятої, шостої статті 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат (за наявності заперечень учасника справи, якими є відповідні заперечення представника відповідача), що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява № 19336/04, п. 269).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

При розгляді справи «Гуриненко проти України» (рішення Європейського суду з прав людини від 18 лютого 2010 року, №37246/04) ЄСПЛ зазначив, що при розгляді питань компенсації витрат, понесених сторонами на отримання ними юридичної допомоги (в тому числі й під час розгляду їх справ в національних судах) задоволенню судом підлягають лише ті вимоги, по яким доведено, що витрати заявника були фактичними, неминучими, необхідними, а їх розмір розумним та обґрунтованим.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 червня 2018 року по справі № 826/1216/16 висловила правову позицію про те, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Верховний Суд у своїй постанові від 03 травня 2018 року в справі №372/1010/16-ц дійшов висновку, що якщо стороною буде документально доведено, що нею понесені витрати на правову допомогу, а саме, надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат, стороні на користь якої ухвалено судове рішення.

В обґрунтування розміру понесених ОСОБА_1 витрат на правничу допомогу до матеріалів справи надано наступні документи:

1. копію договору про надання правової допомоги, укладеного 21.02.2020 року між ОСОБА_1 та адвокатом Рудик І.І., згідно з умовами якого адвокат бере на себе зобов`язання надавати правову допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим договором, яка полягає у наданні консультацій, підготовці і поданні запитів, заяв, інших процесуальних документів та представництві інтересів клієнта по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до СК «ДОМІНАНТА», ОСОБА_2 , а клієнт зобов`язаний оплатити замовлення у порядку та строки обумовлені сторонами.

2. копія акту про надану правову допомогу від 25.11.2023 року, відповідно до якого адвокатом надані наступні послуги: консультація адвоката з приводу стягнення на користь клієнта шкоди, завданої внаслідок ДТП, визначення правової позиції та обсягу матеріалів, які необхідно зібрати для підготовки позову, вартістю 500,00 грн.; підготовка позовної заяви про стягнення на користь ОСОБА_1 , шкоди, завданої внаслідок ДТП, вартістю 3500.00 грн.; подання позовної заяви до суду адвокатом 17.04.2020 р., вартістю 500,00 грн.; відстеження ходу розгляду справи № 643/6065/20 в суді, інформування клієнта про стан розгляду справи, надання поточних роз`яснень, вартістю500,00 грн.; ознайомлення і аналіз відзиву на позов, підготовка і направлення до суду та сторонам відповіді на відзив, вартістю 1500,00 грн.; підготовка процесуальних заяв, вартістю 500,00 грн.; участь адвоката в судових засідання(готовність адвоката брати участь): засідання відбулося16.09.2020 р., 01.12.2021 р., засідання не відбулося01.12.2020 р.,04.02.2022 р., 26.07.2023 р;21.11.2023 р. подано заяву про розгляд без участі., вартістю 2500,00 грн.; підготовка та направлення до суду та сторонам заяви про винесення додаткового рішення по справі № 643/6065/20, вартістю 500 грн. Сторони погодили, що вартість правової допомоги наданої адвокатом (гонорар) і прийнятої клієнтом відповідно до цього акту складає 10000 грн.

3. копію квитанції до прибуткового касового ордера № 5 від 21.02.2020 року про сплату ОСОБА_1 адвокату Рудик І.І. 5000,00 грн., копію квитанції до прибуткового касового ордера № 12 від 25.11.2023 року про сплату ОСОБА_1 адвокату Рудик І.І. 5000 грн.

Зважаючи на те, що заява про винесення додаткового рішення разом з доказами на підтвердження витрат позивача на правову допомогу була подана представником позивача до винесення рішення по справі, суд вважає за можливе вирішити питання про розподіл таких витрат в рішенні по суті справи.

Заперечення відповідача ОСОБА_2 щодо ненадання позивачем до суду документально підтверджених розрахунків на підтвердження своїх витрат на правову допомогу, та доказів, якими ці витрати підтверджено, не приймаються судом, оскільки копії таких документів надсилалися відповідачу разом із позовною заявою та заявою про винесення додаткового рішення засобами поштового зв`язку.

На підставі вищевикладеного, приймаючи до уваги, що частка задоволених позовних вимог складає 71,4%, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідачів за на користь ОСОБА_1 витрат на правничу допомогу у розмірі 7140,00 грн. (10000грн.*71,4%).

При цьому, вирішуючи питання про пропорційність задоволення позовних вимог суд також враховує частки задоволених позовних вимог ОСОБА_1 до ТДВ «СТ «ДОМІНАНТА» (59,35%) та ОСОБА_2 (12,05%), з огляду на що розмір витрат ОСОБА_1 на правову допомогу має бути пропорційно розподілено серед відповідачів наступним чином: з ТДВ «СТ «ДОМІНАНТА» у розмірі 5935,00 грн. та з ОСОБА_2 у розмірі 1205,00 грн..

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81,141,200, 229,258,259, 263-265 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхове товариство «ДОМІНАНТА», ОСОБА_2 про відшкодування шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхове товариство «ДОМІНАНТА» на користь ОСОБА_1 страхове відшкодування в розмірі 25825,25 грн., пеню у розмірі 11115,95 грн., 3 відсотки річних у розмірі 1047,99 грн., інфляційні втратиу розмірі 1668,31 грн. та витрати на незалежну експертну оцінку у розмірі 1000,00 грн., а всього 40657,50 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 5752,79 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 відшкодування моральної шкоди в розмірі 2500,00 грн.

Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхове товариство «ДОМІНАНТА» на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 499,01 грн. на правову допомогу в розмірі5935,00 грн., а всього 6434,01 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 101,32 грн., на правову допомогу в розмірі1205,00 грн., а всього 1306,32 грн.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Полтавського апеляційного суду як суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Материнко М.О.