Постанова

від 30.01.2025 по справі 380/9233/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 січня 2025 рокуЛьвівСправа № 380/9233/24 пров. № А/857/33253/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Гудима Л.Я.,

суддів: Качмара В.Я., Кузьмича С.М.,

за участю секретаря судового засідання: Кулабухової М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційні скарги Головного управління ДПС у Львівській області та Головного управління ДПС у Рівненській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2024 року, головуючий суддя Кузан Р.І., ухвалене у м. Львові, повний текст якого складено 11.11.2024 року, у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «МОБІЖУК» до Головного управління ДПС у Львівській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Головне управління ДПС у Рівненській області, про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач ТзОВ «МОБІЖУК» звернулося в суд з позовом до ГУ ДПС України у Львівській області, третя особа - ГУ ДПС у Рівненській області, в якому просило визнати протиправним та скасувати у повному обсязі податкове повідомлення- рішення ГУ ДПС у Львівській області № 274/13-01-07-09 від 03.01.2024 року, який нараховано штрафну санкцію у розмірі 438 501,00 грн; визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Львівській області № 273/13-01-07-09 від 03.01.2024 року, в частині нарахування штрафної санкції у розмірі 399 511,00 грн.

В обґрунтування своїх позовних вимог посилалося на те, що відсутність на момент перевірок контролюючим органом первинних документів за місцем реалізації чи зберігання товарів безпосередньо в самому магазині, за умови, що ці товари належним чином обліковані відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», не вважається порушенням, на підставі якого до Позивача може бути застосовано фінансові санкції, передбаченої ст. 20 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг». Крім цього вказувало, що до свого заперечення на Акти перевірок ТзОВ «Мобіжук» надіслало до ГУ ДПС у Рівненській області всі первинні документи, а саме видаткові накладні про отримання товарів та накладні на переміщення товарів, які на момент перевірки знаходились в магазинах. Відповідно, контролюючий орган зобов`язаний був їх долучити до матеріалів перевірки та врахувати при винесенні податкового повідомлення-рішення. Однак, поданим Позивачем документам на стадії досудового оскарження, не була надана належна оцінка відповідачем та вони не були взяті до уваги.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2024 року адміністративний позов задоволено; визнано протиправними та скасовано податкове повідомлення-рішення №274/13-01-07-09 від 03.01.2024 року та податкове повідомлення-рішення №273/13-01-07-09 від 03.01.2024 року в частині нарахування штрафної санкції у розмірі 399511,00 грн, які прийняті Головним управлінням ДПС у Львівській області.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням суду першої інстанції, ГУ ДПС України у Львівській області та ГУ ДПС у Рівненській області оскаржили його в апеляційному порядку, які, покликаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просять суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду та прийняти нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Свою апеляційну скаргу ГУ ДПС України у Львівській області обґрунтовує тим, що головний офіс позивача знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Кульпарківська, 59, а діяльність здійснюється в магазинах, розташованих за адресами: Рівненська обл., м. Дубно, вул. Мирогощанська, 1 та Рівненська обл., Здолбунівський р-н., с.м.т. Мізоч, вул. Хмельницького,14. Жодним доказом позивачем не підтверджено надання на момент перевірки документів, що підтверджують облік та походження товарних запасів, які на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті) зокрема: документи щодо інвентаризації товарних запасів; документи про отримання товарів від інших суб`єктів господарювання; документи на внутрішнє переміщення товарів у випадку якщо реалізація отриманого товару здійснювалась в іншому місці, ніж об`єкт на який товар отримано від інших суб`єктів господарювання.

ГУ ДПС у Рівненській області в обґрунтування апеляційної скарги вказує на те, що документи, що підтверджують облік та походження товарних запасів, зокрема, але не виключно, документи щодо інвентаризації товарних запасів, документи про отримання товарів від інших суб`єктів господарювання та/або документи на внутрішнє переміщення товарів), які на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті) мають бути надані на початок проведення перевірки. Про відсутність таких документів свідчать пояснення продавців. Жодним документом, що міститься в матеріалах справи, не підтверджується наявність первинних документів в місці продажу товару.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав подану апеляційну скаргу, вважає оскаржене рішення суду незаконним та повністю підтримав доводи, зазначені у апеляційній скарзі.

Представник позивача заперечив проти апеляційної скарги, вважає оскаржене рішення суду законним та обґрунтованим та просив апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла переконання, що подана апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ТзОВ «Мобіжук» зареєстроване як суб`єкт господарювання 23.05.2011, основний вид діяльності 47.42 «Роздрібна торгівля телекомунікаційним устаткуванням у спеціалізованих магазинах» та перебуває на обліку в Головному управлінні ДПС у Львівській області.

Позивач здійснює господарську діяльність з роздрібної торгівлі, зокрема, у магазинах за адресами: Рівненська область, м. Дубно, вул. Мирогощанська, 1 та Рівненська область, Здолбунівський район, с.м.т. Мізоч, вул..Хмельницького, 14.

Посадовими особами ГУ ДПС у Рівненській області відповідно до наказів №1920-п, №1918-п від 29.11.2023 року та на підставі направлень №№3062/жЗ/17-0007-05-15, 3063/ж3/17-0007-05-15, №№3067/жЗ/17-00-07-05-15, 3066/жЗ/17-00-07-05-15 від 29.11.2023 року проведено фактичні перевірки магазинів, розташованих за адресою: Рівненська область, Здолбунівський район, смт. Мізоч, вул. Богдана Хмельницького, буд. 14, та за адресою: Рівненська область, м. Дубно, вул. Мирогощанська, буд. 1, де здійснює діяльність ТзОВ «МОБІЖУК».

За результатами проведення фактичних перевірок складено акти перевірок: № 11150/ж5/17-00-07-05-17/37741113 від 30.11.2023 року та Акт №11148/ж5/17-00-07-05-17/37741113 від 30.11.2023 року.

Перевіркою магазину ТзОВ «Мобіжук» за адресою: Рівненська область, Здолбунівський район, смт. Мізоч, вул. Богдана Хмельницького, буд. 14 встановлено порушення вимог пунктів 1, 2 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» № 265/95-ВР від 06.07.1995 - невідповідність готівкових коштів в касі та зазначених в денному звіті РРО, встановлено непроведення розрахункових операцій на суму 55,03 грн; пункту 12 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» - не ведення в порядку встановленому законодавством обліку товарних запасів за місцем реалізації.

Так, в п.п. 2.2.10. акта перевірки № 11148/ж5/17-00- 07-05-17/37741113 від 30.11.2023 зазначено: «на момент проведення перевірки в магазині встановлено факт неведення обліку товарних запасів за місцем реалізації, а саме відсутні будь-які документи, які підтверджують облік та походження товару, який підлягає гарантійному обслуговуванню та є технічно складними приладами на товар за загальну суму 399511,00 грн, згідно з актом зняття залишків товару».

Продавцем магазину ОСОБА_1 надано пояснення, що накладні на товари, які зазначено в даному акті, знаходяться в центральному офісі.

Перевіркою магазину ТзОВ «Мобіжук» за адресою: м Рівненська область, м. Дубно, вул. Мирогощанська, буд. 1 встановлено порушення вимог пункту 12 статті 3 Закону України від 06.07.1995 року №265 «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій (далі - РРО) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг». Так, в п.п. 2.2.10. акту перевірки №11150/ж5/17-00- 07-05-17/37741113 від 30.11.2023 зазначено «не ведення в порядку встановленому законодавством обліку товарних запасів за місцем їх реалізації, а саме: на момент проведення перевірки в магазині за адресою: Рівненська обл., м. Дубно, вул. Мирогощанська, буд. 1 відсутні будь-які документи, які підтверджують походження та/або придбання товарів, які знаходяться в реалізації та підлягають гарантійному ремонту та обслуговуванню, згідно з актом знання залишків на загальну суму 438501,00 грн».

Продавцем магазину ОСОБА_2 надано пояснення, що накладні на товари, які зазначено в даному акті, знаходяться в офісі в бухгалтерії.

Не погодившись із висновками актів перевірки №11150/ж5/17-00-07-05-17/37741113, № 11148/ж5/17-00-07-05-17/37741113 від 30.11.2023 року позивачем подано до ГУ ДПС у Рівненській області заперечення на акти фактичних перевірок. До заперечень позивач долучив копії видаткових накладних та накладних на внутрішнє переміщення товарів зі складу на магазини, в яких проводилась перевірка та про відсутність яких зазначалось у самих Актах фактичних перевірок.

ГУ ДПС у Рівненській області розглянуло заперечення позивача на акти перевірок та 28.12.2023 року надало відповіді, в яких повідомило позивача, що в ході розгляду заперечень до актів фактичних перевірок їх висновки залишено без змін.

Оскільки позивач зареєстрований у м. Львові, матеріали фактичних перевірок надіслані до ГУ ДПС України у Львівській області для прийняття рішень.

На підставі матеріалів фактичних перевірок ГУ ДПС у Львівській області винесено податкові повідомлення-рішення № 273/13-01-07-09 та № 274/13-01-07-09 від 03.01.2024 року, якими позивача притягнуло до відповідальності на підставі п. 1 ст. 17, ст. 20 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» та застосувало штраф у розмірі 399566,03 грн та на підставі ст. 20 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» та застосувало штраф у розмірі 438 501,00 грн.

Позивач, не погоджуючись із оскаржуваними податковими повідомленнями-рішенням, оскаржив їх в адміністративному порядку до Державної податкової служби України шляхом звернення зі скаргами від 26.01.2024 року.

За результатами їх розгляду, Державною податковою службою України 27.03.2024 року прийняті рішення № 8473/6/99-00-06-03-02-06 та №8470/6/99-00-06-03-02-06 про результати розгляду скарг. Зазначеними рішеннями оскаржувані податкові повідомлення-рішення залишені без змін, а скарги - без задоволення.

Вважаючи вказані податкові повідомлення-рішення протиправними позивач звернувся з цим адміністративним позовом до суду.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не доведено належними та допустимими доказами твердження про порушення вимог пункту 12 статті 3 Закону №265/95-ВР, а саме: не ведення обліку товарних запасів за місцем їх реалізації, а саме на момент проведення перевірки в магазині відсутні будь-які документи, які підтверджують походження та/або придбання товарів, які знаходяться в реалізації та підлягають гарантійному ремонту та обслуговуванню. В той же час позивачем спростовано такі доводи долученими до матеріалів справи копіями бухгалтерських документів (видаткові накладні про отримання товарів та накладні на переміщення товарів).

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи з огляду на наступне.

Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій та програмних реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг визначає Закон України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР (діла - Закону № 265/95-ВР). Дія цього закону поширюється на усіх суб`єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб`єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі.

Статтею 3 Закону № 265/95-ВР встановлені обов`язки суб`єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу, до яких, зокрема, належить обов`язок вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів, здійснювати продаж лише тих товарів (послуг), що відображені в такому обліку (пункт 12).

У цьому пункті зазначено також, що суб`єкт господарювання зобов`язаний надати контролюючим органам на початок проведення перевірки документи (у паперовій або електронній формі), що підтверджують облік та походження товарних запасів (зокрема, але не виключно, документи щодо інвентаризації товарних запасів, документи про отримання товарів від інших суб`єктів господарювання та/або документи на внутрішнє переміщення товарів), які на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті).

Відповідно до статті 20 Закону № 265/95-ВР до суб`єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, та/або не надали під час проведення перевірки документи, які підтверджують облік товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті), за рішенням контролюючих органів застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості таких товарів, які не обліковані у встановленому порядку, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

За визначеннями, наведеними у статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року № 996-XIV (далі - Закон № 996-XIV), бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; облікова політика - сукупність принципів, методів і процедур, що використовуються підприємством для складання та подання фінансової звітності.

Відповідно до приписів статті 8 Закону № 996-XIV бухгалтерський облік на підприємстві ведеться безперервно з дня реєстрації підприємства до його ліквідації. Питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів. Підприємство самостійно: визначає за погодженням з власником (власниками) або уповноваженим ним органом (посадовою особою) відповідно до установчих документів облікову політику підприємства, обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них з додержанням єдиних засад, встановлених цим Законом, та з урахуванням особливостей своєї діяльності і технології обробки облікових даних.

За правилами статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку. Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на перше число кожного місяця. Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.

Фінансова санкція, встановлена статтею 20 Закону України № 265/95-ВР, може бути застосована до суб`єкта господарювання лише у тому випадку, коли такий не веде обліку товарів, тоді як сама по собі відсутність на момент проведення перевірки первинних документів за місцем реалізації чи зберігання товарів, за умови, що ці товари належним чином обліковані, не є підставою для застосування до суб`єкта господарювання зазначеної фінансової санкції.

Пунктом 75.1 статті 75 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Одним із прав платника податків відповідно до підпункту 17.1.6 пункту 17.1 статті 17 ПК України, є право бути присутнім під час проведення перевірок та надавати пояснення з питань, що виникають під час таких перевірок, ознайомлюватися та отримувати акти (довідки) перевірок, проведених контролюючими органами, перед підписанням актів (довідок) про проведення перевірки, у разі наявності зауважень щодо змісту (тексту) складених актів (довідок) підписувати їх із застереженням та подавати контролюючому органу письмові заперечення в порядку, встановленому цим Кодексом.

Право платника податків на подання письмових заперечень на акт перевірки та/або додаткових документів у порядку, встановленому нормами ПК України, передбачено пунктом 86.7 статті 86 ПК України. Нормами цього пункту встановлено, що у разі незгоди платника податків або його представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки (крім документальної позапланової перевірки, проведеної у порядку, встановленому підпунктом 78.1.5 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу), вони мають право подати свої заперечення та додаткові документи і пояснення, зокрема, але не виключно, документи, що підтверджують відсутність вини, наявність пом`якшуючих обставин або обставин, що звільняють від фінансової відповідальності відповідно до цього Кодексу, до контролюючого органу, який проводив перевірку платника податків, протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта (довідки).

Такі заперечення, додаткові документи і пояснення є невід`ємною частиною матеріалів перевірки.

Підпунктами 86.7.1 - 86.7.3 пункту 86.7 ст. 86 ПК України встановлено, що акт перевірки, заперечення до акта перевірки та/або додаткові документи і пояснення, у разі їх подання платником податку у визначеному цим пунктом порядку (далі - матеріали перевірки), розглядаються комісією такого контролюючого органу з питань розгляду заперечень та пояснень до актів перевірок (далі - комісія з питань розгляду заперечень), яка є постійно діючим колегіальним органом контролюючого органу. Склад комісії та порядок її роботи затверджуються наказом керівника контролюючого органу.

При цьому, підпунктом 86.7.5 пункту 86.7 ст. 86 ПК України передбачено, що податкове повідомлення-рішення приймається керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу на підставі висновку комісії контролюючого органу з питань розгляду заперечень протягом п`яти робочих днів, наступних за днем прийняття такого висновку комісією і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків, у порядку, визначеному підпунктом 86.7.1 цього пункту.

Крім цього, згідно з пунктом 44.6 статті 44 ПК України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в пункті 86.7 статті 86 цього Кодексу, платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає в порядку пункту 86.7 статті 86 цього Кодексу документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки, такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Як слідує з матеріалів справи, в акті фактичної перевірки №11148/ж5/17-00-07-05-17/37741113 від 30.11.2023 року щодо опису виявлених перевіркою порушень вимог законодавства зазначено: «На момент проведення перевірки в магазині за адресою: Рівненська область, Здолбунівський район, смт. Мізоч, вул. Богдана Хмельницького, буд. 14, що належить ТзОВ «Мобіжук» встановлено факт неведення обліку товарних запасів за місцем реалізації, а саме відсутні будь-які документи, які підтверджують облік та походження товару, який підлягає гарантійному обслуговуванню та є технічно складними приладами на загальну суму 399511 грн, згідно з актом зняття залишків товару».

В акті фактичної перевірки №11150/ж5/17-00-07-05-17/37741113 від 30.11.2023 року в графі опису фактів, встановлених в ході перевірки вказано: «Не ведення обліку товарних запасів за місцем їх реалізації, а саме на момент проведення перевірки в магазині за адресою: м Рівненська область, м. Дубно, вул. Мирогощанська, буд. 1 відсутні будь-які документи, які підтверджують походження та/або придбання товарів, які знаходяться на реалізації та підлягають гарантійному ремонту та обслуговуванню, згідно з актом зняття залишків на загальну суму 438501 грн».

Представниками позивача повідомлено, що накладні на товари, які відображені в актах зняття залишків в магазині відсутні, оскільки знаходяться в бухгалтерії підприємства в центральному офісі.

Позивач, не погодившись з висновками актів перевірок від 30.11.2023 року, подав до ГУ ДПС у Рівненській області заперечення на акти перевірки, та надав копії відповідних документів, а саме видаткові накладні про отримання товарів та накладні на переміщення товарів, які на момент перевірки знаходились в магазинах.

Проте, за результатами розгляду поданих ТзОВ «МОБІЖУК заперечень до актів фактичних перевірок їх висновки залишено без змін. Ні відповідачем, ні третьою особою всупереч вимогам п.86.7 та п.86.8 статті 86 ПК України не надавалась оцінка вказаним документам на предмет їх відповідності порядку ведення обліку товарних запасів. У податкового органу не виникало зауважень до поданих документів, що такі складені з порушенням законодавства.

Верховний Суд в постанові від 17.08.2023 у справі № 380/8798/21 вказав, що: «обставина порушення платником податків обов`язку, встановленого пунктом 85.2 статті 85 ПК України, щодо надання після початку перевірки всіх документів, які належать або пов`язані з предметом перевірки, не означає, що такий платник не має права додатково їх надати до прийняття відповідного рішення й, при цьому, не звільняє контролюючий орган від обов`язку врахувати додатково надані платником документи у строк, встановлений абзацом другим пункту 44.7 статті 44 ПК України, при прийнятті рішення, що прямо передбачено нормами пункту 44.6 статті 44 ПК України».

У постанові від 21.09.2023року у справі № 280/1310/22 Верховний Суд дійшов висновку, що документи, надані разом із запереченнями, є наданими «під час проведення перевірки», тому мають бути враховані при прийнятті рішення: «До заперечень на акт перевірки позивач надав підтвердження установленого порядку ведення обліку товарів […]. Заперечення на акт перевірки і додані до них документи є невід`ємною частиною матеріалів перевірки і мають бути враховані контролюючим органом під час прийняття рішення в силу пункту 86.1., підпункту 86.7.4. пункту 86.7. статті 86 ПК України. Наведене підтверджує, що саме під час проведення перевірки суб`єкт господарювання надав контролюючому органу у паперовій формі документи, які підтверджують облік та походження товарів, що на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті).

При цьому, неврахування контролюючим органом при прийнятті податкових повідомлень-рішень поданих заперечень на Акт перевірки є підставою для їх скасування (постанова Верховного Суду від 12.07.2023 року у справі №200/4704/21).

Аналізуючи наведене, колегія суддів вважає правильним висновок суду попередньої інстанції про те, що відповідачем не доведено належними та допустимими доказами твердження про порушення вимог пункту 12 статті 3 Закону №265/95-ВР, а саме: не ведення обліку товарних запасів за місцем їх реалізації, а саме на момент проведення перевірки в магазині відсутні будь-які документи, які підтверджують походження та/або придбання товарів, які знаходяться в реалізації та підлягають гарантійному ремонту та обслуговуванню, натомість позивачем спростовано такі доводи долученими до матеріалів справи копіями бухгалтерських документів (видаткові накладні про отримання товарів та накладні на переміщення товарів), через що позовні вимоги є підставними та обґрунтованими, відтак підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В частині решти доводів апеляційних скарг колегія суддів враховує, що, оцінюючи наведені сторонами доводи, апеляційний суд виходить з того, що всі конкретні, доречні та важливі доводи, наведені сторонами, були перевірені та проаналізовані судом першої інстанції, та їм було надано належну правову оцінку.

Право на вмотивованість судового рішення є складовою права на справедливий суд, гарантованого ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.

У рішенні «Петриченко проти України» (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи сторін у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.

Інші зазначені в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді.

Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції не встановив неправильного застосування норм матеріального права, порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення і погоджується з висновками суду першої інстанції у справі.

З огляду на наведене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційних скарг не спростовують висновків суду, а тому підстав для скасування рішення колегія суддів не знаходить і вважає, що апеляційні скарги на нього слід залишити без задоволення.

Суд апеляційної інстанції також враховує, що апеляційне провадження у даній справі було відкрито за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Львівській області, до якої було додано документа, що підтверджує сплату судового збору, при цьому такий судовий збір було сплачено не в повному обсязі.

Розмір ставки судового збору за подання апеляційної скарги на рішення суду, відповідно до частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» становить 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги, але не більше 15 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Адміністративний позов в даній справі містить вимогу майнового характеру.

Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду адміністративного позову майнового характеру, який подано суб`єктом владних повноважень, юридичною особою ставка судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відтак, розмір судового збору який підлягав сплаті при поданні позовної заяви становить 12570,18 грн.

Враховуючи наведене, розмір судового збору за подання апеляційної скарги становить 18855,27 грн.

Відповідно до частини 3 статті 4 Закону України «Про судовий збір», при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору. Перевіривши матеріали апеляційної скарги суддя встановив, що її подано в електронній формі через підсистему «Електронний суд», а тому при обрахунку суми судового збору застосовується коефіцієнт 0,8.

Судом встановлено, що Головним управлінням ДПС у Львівській області за подання апеляційної скарги сплачено судовий збір в розмірі 2422,40 грн.

Таким чином, недоплата судового збору за подання апеляційної скарги у даній справі становить 12661,82 грн, яку слід стягнути з ГУ ДПС у Львівській області.

Відтак, враховуючи, що апелянтом сплачено судовий збір за подання апеляційної скарги не в повному обсязі, колегія суддів вважає за необхідне стягнути з Головного управління ДПС у Рівненській області суму судового збору, яка підлягала сплаті за подання апеляційної скарги на рішення суду.

Керуючись ст.ст. 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційні скарги Головного управління ДПС України у Львівській області та Головного управління ДПС у Рівненській області залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2024 року у справі №380/9233/24 - без змін.

Стягнути з Головного управління ДПС у Львівській області (код ЄДРПОУ 43968090) судовий збір в розмірі 12661 (дванадцять тисяч шістсот шістдесят одна) гривня 82 коп. за подання апеляційної скарги на рішення суду у справі №380/9233/24 за наступними реквізитами: «Отримувач - ГУК Львiв/Галицький р-н/22030101; код отримувача (ЄДРПОУ) 38008294; банк отримувача - Казначейство України (ел. адм. подат.); рахунок отримувача UA338999980313161206081013952; код класифікації доходів бюджету 22030101; найменування коду класифікації доходів бюджету: судовий збір (Державна судова адміністрація України, 050); призначення платежу *;101; код платника; судовий збір; № справи; Восьмий апеляційний адміністративний суд».

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку, виключно у випадках передбачених частиною 4 статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Л. Я. Гудим судді В. Я. Качмар С. М. Кузьмич

Повний текст постанови складено 30.01.2025 року.