Ухвала

від 21.05.2021 по справі 296/4365/21

КОРОЛЬОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЖИТОМИРА

Справа № 296/4365/21

2-з/296/93/21

УХВАЛА

"21" травня 2021 р. м.Житомир

Суддя Корольовського районного суду м. Житомира Сингаївський О.П., розглянувши заяву адвоката Дубчак Лесі Сергіївни про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЯнЕір» ЛТД про стягнення нарахованої, але невиплаченої заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

04 травня 2021 року до Корольовського районного суду м. Житомира звернулася представник позивача ОСОБА_1 Дубчак Л.С. із позовною заявою, в якій просить стягнути з ТОВ «ЯнЕір» ЛТД на користь ОСОБА_1 : нараховану, але невиплачену заробітну плату у розмірі 90000,00 грн; середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати за період з 20.07.2020 по 21.04.2021 - 62746,74 грн та з 22.04.2021 і по день прийняття судом рішення по суті заявлених вимог обрахований відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМУ від 08.02.1995 № 100; завдану моральну шкоду в розмірі 10000,00 грн; понесені витрати на професійну правничу допомогу.

Одночасно при зверненні із позовом до суду, представник позивача подала заяву про забезпечення вказаного позову, де просить накласти арешт на транспортний засіб, що належить на праві власності відповідачу, марки Volkswagen, модель Transporter, 2007 року випуску та заборонити його відчуження.

Заяву про забезпечення позову представник позивача обґрунтовує тим, що наявність значної кількості невиконаних боргових зобов`язань ТОВ «ЯнЕір»ЛТДперед контрагентами, пов`язаність товариства з кримінальними провадженнями, в тому числі щодо вчинення злочинів у сфері господарської діяльності, зовнішньоекономічна діяльність з «офшорними» компаніями та інші обставини свідчать про наявність ризику невиконання відповідачем рішення суду в справі за позовом її довірителя. Невжиття судом заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на рухоме майно унеможливить в подальшому виконання судового рішення.

На підставі ч. 1 ст. 153 ЦПК України, суддя розглядає заяву про забезпечення позову без повідомлення осіб, які беруть участь у справі.

Вивчивши матеріали справи, суддя вважає, що заява ОСОБА_2 не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Встановлено, що в суд подано позовну заяву ОСОБА_1 щодо стягнення з ТОВ «ЯнЕір» ЛТД невиплаченої заробітної плати, середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати та завданої моральної шкоди, який прийнято судом до судового розгляду.

Крім того, представником позивача подано заяву про забезпечення вказаного позову шляхом накладення арешту на транспортний засіб, що належить на праві власності відповідачу, марки Volkswagen, модель Transporter, 2007 року випуску та заборони його відчуження.

Відповідно до частини першої та другої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Статтею 150 ЦПК України передбачено, що позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави; забороною вчиняти певні дії; встановленням обов`язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

За приписами частини третьої статті 153 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Із наведеного випливає, що заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.

Метою вжиття заходів забезпечення позову є охорона матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують за його позовом реальне виконання позитивно прийнятого рішення, у разі прийняття такого. Забезпечення позову має бути спрямовано проти несумлінних дій відповідача, який може сховати майно, продати, знищити або знецінити його. Таким чином усуваються утруднення і неможливості виконання рішення.

Забезпечення позову покликано, не порушуючи принципів змагальності і процесуального рівноправ`я сторін, вжити негайних заходів, направлених на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акта, а також перешкодити спричиненню значної шкоди заявнику.

Як роз`яснено у пункті 4 Постанови Пленуму Верховного суду України від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача. Саме по собі накладення арешту на об`єкт нерухомого майна без наміру власника його відчужити та заборона їх відчуження жодним чином не впливає на правовий статус цих прав і на права і законні його інтереси.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову, оскільки існує ризик спричинення їм збитків у разі, якщо сам позов або пов`язані з матеріально-правовими обмеженнями заходи з його забезпечення виявляться необґрунтованими.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Також, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має врахувати наскільки конкретний захід, який пропонується вжити, пов`язаний з предметом позову, наскільки він співрозмірний позовній вимозі, і яким чином цей захід фактично реалізує мету його вжиття.

Як вбачається з матеріалів заяви, предметом позову, який просить забезпечити заявник, є стягнення з відповідача на користь позивача суми нарахованої, але не виплаченої заробітної плати у розмірі 90 000,00 гривень, середнього заробітку за час затримки розрахунку станом на день прийняття рішення у справі та моральної шкоди в розмірі 10000,00 грн. Заявник цією заявою саме просить забезпечити його позов, шляхом накладення арешту на рухоме майно, що належить відповідачу.

Згідно з правовою позицією Верховного суду, яка викладена в постанові Верховного Суду від 21.11.2018 у справі №752/6255/18 та постанові Верховного суду від 13.01.2020 у справі №922/2163/17, умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

В свою чергу вимоги заяви про забезпечення позову в цій справі не містять обґрунтованої необхідності застосування саме такого виду забезпечення позову що зазначено у заяві, не зазначено обставин, які підтверджують те, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, не додано доказів щодо намірів відповідача розпорядитися рухомим майном, не зазначено чи заходи забезпечення позову будуть співмірними із заявленими позовними вимогами.

Також, матеріали заяви не містять доказів щодо необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову, а саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Аналізуючи вищевикладені обставини, приймаючи до уваги наведені норми процесуального законодавства, з врахуванням роз`яснення Верховного Суду України, виходячи з оцінки обґрунтованості доводів позивача щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову, забезпечення збалансованості інтересів сторін, наявності зв`язку між заходом щодо забезпечення позову і предметом позовної вимоги, в тому числі, спроможності заходів, який заявник просить вжити у порядку забезпечення позову, забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову, імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів, суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення заяви представника позивача про забезпечення позову.

Керуючись ст. 150-153,260 ЦПК України, суддя

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні заяви адвоката Дубчак Лесі Сергіївни про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЯнЕір» ЛТД про стягнення нарахованої, але невиплаченої заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та відшкодування моральної шкоди - відмовити.

Ухвала суду першої інстанції може бути оскаржена в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається Житомирському апеляційному суду протягом п`ятнадцяти днів з дня проголошення ухвали.

Суддя О. П. Сингаївський