Рішення

від 30.01.2025 по справі 932/7352/24

БАБУШКІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа №932/7352/24

Провадження №2/932/2681/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 січня 2025 року м. Дніпро

Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська

у складі головуючого судді Ярощук О.В.

за участі секретаря судового засідання Кирилішиної В.Д.

представника позивача -Івчик В.А.

відповідача ОСОБА_1

розглянувши цивільну справу у відкритому судовому засідання у залі судових засідань у м. Дніпро за позовною заявою Адміністрації Шевченківського району Дніпровської міської ради, як орган опіки та піклування, із метою захисту прав дитини ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів -

у с т а н о в и в:

Адміністрація Шевченківського району Дніпровської міської ради, як орган опіки та піклування, із метою захисту прав дитини ОСОБА_2 до ОСОБА_1 20.08.2024 звернулася до Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська із позовною заявою про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів.

Свої позовні вимоги мотивувала тим, що під час засідання комісії з питань захисту прав дитини 07.08.2024, члени комісії дійшли висновку щодо доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_1 через її небажання виконувати свої батьківські обов`язки.

У судовому засіданні 04.11.2024 було оголошено перерву до 30.01.2025 за згодою сторін із метою надати час відповідачці - матері налагодити стосунки із сином.

У судовому засіданні 30.01.2025 представник органу опіки і піклування свою позовну заяву підтримала, просила задовольнити.

Відповідачка у судовому засіданні просила відмовити у задоволені позовної заяви, оскільки на засіданні комісії вона прийняла поспішне рішення, із сином у неї зараз стосунки покращилися. Долучила у судовому засіданні документи, що характеризують їхні особистісні стосунки, а також характеристику сина із навчального закладу.

Судом встановлено, що неповнолітній ОСОБА_2 має статус із особливими освітніми потребами. Форма навчання інклюзивна, навчається за програмою шкільного віку для дітей з порушенням інтелекту.

Відповідно до характеристики здобувача 8-А класу Дніпровської гімназії №101 Дніпровської міської ради, дитина завжди охайна, відкрита до спілкування. Емоційно вразливий. Відповідачка (мама) приділяє увагу сину, піклується про поведінку та навчання у школі.

У судовому засіданні представник позивача зазначила, що за останній час скарги чи будь-які інші повідомлення щодо поведінки неповнолітнього ОСОБА_2 до органів опіки та піклування не надходили.

У судовому засіданні у присутності представника органу опіки та піклування був допитаний сам неповнолітній ОСОБА_2 , який вказав, що хоче жити із мамою, має для свого життя усе необхідне, зокрема, власну кімнату. Шкодує, що не слухався матір.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» (аналогічно положеннями Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року) виховання у сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Згідно ч. 6 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства», ч. 4 ст. 155 СК України ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Зокрема, п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України передбачає, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти.

Відповідно до п.п. 15, 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року №3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України).

Згідно ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини (ч. 1 ст. 9 Конвенції).

У рішеннях Європейського Суду з прав людини у справі «Мамчур проти України» від 16 липня 2015 року та у справі «М.С. проти України» від 11 липня 2017 року висловлено наступне: «Оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним».

Тому, ретельно зваживши доводи, надані докази, встановлені в судовому засіданні обставини, приймаючи до уваги думку неповнолітнього, суд дійшов висновку, що факт ухилення матері від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти не знайшов свого підтвердження. Фактів того, що ОСОБА_1 систематично не виконує свої батьківські обов`язки судом не встановлено також, як і не встановлено будь-яких підстав, які б загрожували життю дитини. За таких умов, суд вважає, що позбавлення батьківських прав ОСОБА_1 не буде відповідати інтересам дитини - її сина ОСОБА_2 .

Керуючись ст.ст. 258, 259, 263-265, 430 ЦПК України, суд -

п о с т а н о в и в:

Позовні вимоги Адміністрації Шевченківського району Дніпровської міської ради, як орган опіки та піклування, з метою захисту прав дитини ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів - залишити без задоволення.

Попередити ОСОБА_1 про необхідність змінити ставлення до виховання свого неповнолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач: Адміністрація Шевченківського району Дніпровської міської ради, як орган опіки та піклування, м. Дніпро, вул. М. Грушевського, буд. 70, код ЄДРПОУ 34059261.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1

Повний текст рішення складено 30.01.2025 року.

Суддя О.В. Ярощук