Рішення

від 24.01.2025 по справі 724/3697/24

ХОТИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 724/3697/24 Провадження № 2/724/71/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

24 січня 2025 року Хотинський районний суд Чернівецької області в складі:

головуючого судді: Скрипника С.М.

за участю секретаря судового засідання: Філіпчука Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Хотині Чернівецької області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Орган опіки та піклування Клішковецької сільської ради Дністровського району Чернівецької області про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дитини, -

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст та обґрунтування позовних вимог.

Позивач ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Паланійчук В.П., звернувся до Хотинського районного суду Чернівецької області з позовом до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Орган опіки та піклування Клішковецької сільської ради Дністровського району Чернівецької області про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дитини, в якому просить розірвати шлюб, який зареєстрований 26 листопада 2004 року у виконавчому комітеті Клішковецької сільської ради Хотинського району Чернівецької області, за актовим записом № 40. Також просить визначити місце проживання неповнолітніх дітей, ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 , за місцем його фактичного проживання, та встановити, що неповнолітні діти перебуватимуть на його самостійному утриманні та вихованні.

Зазначає, що спочатку сімейне життя складалося добре, однак згодом шлюбні відносини між ними погіршилися, відсутні взаєморозуміння та повага, шлюб носить формальний характер, оскільки особисті відносини між ними уже тривалий час мають негативний характер через втрату почуття кохання та несумісність характерів.

Шлюбні відносини між ними фактично припинили своє існування, і з літа 2023 року вони разом не проживають, кожен із них живе окремим життям та своїми інтересами. Шлюб фактично припинено, існує лише формально, подальше проживання є не можливим, а тому не має необхідності у наданні судом строку на примирення.

Від шлюбних відносин у них народився син ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Вказує, що спору щодо місця проживання дітей у них відповідачкою не має, вони дійшли спільної згоди, що діти залишаються проживати із батьком. Відповідно до заяви ОСОБА_2 , вона не заперечує, щоб їхні неповнолітні діти після розірвання шлюбу проживали разом із батьком ОСОБА_1 , та знаходилися на його утриманні.

За загальним правилом за відсутності спору щодо того з ким із батьків будуть проживати неповнолітні діти суд може вирішити питання про залишення проживання дитини з матір`ю чи батьком одночасно з вимогою про розірвання шлюбу.

Підтримуючи вищевикладене, просив розірвати шлюб, так як подальше спільне життя з відповідачкою, як подружжя, збереження шлюбу суперечитиме його інтересам. Рішення про розірвання шлюбу є виваженим та остаточним. Неповнолітніх дітей ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 після розірвання шлюбу залишити проживати разом із батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на його самостійному вихованні та утриманні.

Заяви, клопотання та інші процесуальні дії у справі.

Ухвалою Хотинського районного суду Чернівецької області від 04.11.2024 року відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження, проведення підготовчого засідання призначено на 03 грудня 2024 року.

Ухвалою Хотинського районного суду від 03.12.2024 року закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, на адресу суду від його адвоката Паланійчука В.П., надійшла заява, в якій просить розгляд справи проводити у його відсутності та відсутності позивача, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить їх задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилась, хоча була належним чином повідомлена про день, час та місце розгляду справи, засобами поштового зв`язку за місцем реєстрації, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Клопотання про розгляд справи за її відсутності до суду, відзив на позовну заяву не надходив, про поважні причини неявки в суд не повідомила.

Представник третьої особи Органу опіки та піклування Клішковецької сільської ради Дністровського району Чернівецької області в судове засідання не з`явилася, на адресу суду від начальника служби у справах дітей Л.Вілянської надійшла заява,в якій просить проведення засідання здійснювати у відсутності їхнього представника, не заперечують щодо задоволення вказаної позовної заяви.

Враховуючи положення ст. 280 ЦПК України, а також те, що відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового розгляду, про причини неявки суду не повідомив, відзив на позов не подав, суд ухвалює заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Матеріали справи свідчать про те, що судом створені всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень, а також надано достатньо часу для підготовки до судового засідання тощо. Окрім того судом вжито всіх заходів в межах визначених чинним законодавством України повноважень щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

На підставі викладеного, суд вважає можливим розглянути справу за відсутності сторін, по наявним в справі матеріалам.

Фактичні обставини встановлені судом.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення справи по суті, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Так, судом встановлено, що сторони перебувають у шлюбі, який між ними зареєстрований 26 листопада 2004 року у виконавчому комітеті Клішковецької сільської ради Хотинського району Чернівецької області, за актовим записом № 40, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 від 26.11.2004 року (а.с.6).

Від шлюбних відносин сторін народився син ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 23.05.2008 року та ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії № НОМЕР_3 від 27.05.2016 року (а.с.13,15).

Витягом з реєстру територіальної громади за №2024/006177125 від 27.05.2024 року підтверджено, що ОСОБА_1 12.11.1980 року зареєстрований та проживає за адресою АДРЕСА_1 (а.с.9).

Витягом з реєстру територіальної громади за №2024/006173809 від 27.05.2024 року підтверджено, що ОСОБА_2 28.06.1983 року зареєстрована та проживає за адресою АДРЕСА_2 (а.с.12).

Витягом з реєстру територіальної громади за №2024/006177277 від 27.05.2024 року підтверджено, що ОСОБА_1 20.05.2016 року зареєстрований та проживає за адресою АДРЕСА_1 (а.с.14).

Витягом з реєстру територіальної громади за №2024/006177520 від 27.05.2024 року підтверджено, що ОСОБА_3 30.04.2008 року зареєстрований та проживає за адресою АДРЕСА_1 (а.с.16).

Із витягу №712 про зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб Як вбачається, що разом із ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_1 зареєстровані та проживають ОСОБА_3 2008 р.н. та ОСОБА_1 2016 р.н. (а.с.17).

Як вбачається із заяви ОСОБА_2 , від 27.05.2024 року посвідченого секретарем Клішковецької сільської ради Дністровського району, зареєстрованої в реєстрі за №66, зі змісту якої вбачається, що ОСОБА_2 не заперечує, щоб її неповнолітні діти ОСОБА_3 2008 р.н. та ОСОБА_1 2016 р.н., після розірвання шлюбу проживали разом з батьком та знаходилися на його утриманні (а.с.18).

З характеристики виданої Клішковецьким ОЗО ім.. Л.Каденюка на ОСОБА_1 , останній навчається у 2 класі, за час навчання виявив достатній рівень знань, спокійний, урівноважений. Хлопчиком більше займається батько, який відповідально ставиться до виховання та навчання дитини, постійно відвідує батьківські збори, бере активну участь в житті класу та школи. Вдома створені всі необхідні житлово-побутові умови для нормального розвитку дитини.

Довідкою-характеристикою виданою виконавчим комітетом Клішковецької сільської ради за №752 від 28.05.2024 року, підтверджується що ОСОБА_1 1980 року народження характеризується позитивно, користується авторитетом серед односельчан, спиртні напої та наркотичні засоби не вживає, скарги на адресу сільської ради на нього не надходили (а.с.20).

З характеристики виданої Клішковецьким ОЗО ім. Л.Каденюка на ОСОБА_3 , останній навчається у даному закладі з 2014 року, за час навчання зарекомендував себе здібним учнем, має високі досягнення у навчанні, вихований, товариський, має лідерські здібності. Приймає активну участь у житті класу, закладу. Вихованням сина більше займається батько, який постійно відвідує батьківські збори, бере активну участь в житті класу та школи. Мати ОСОБА_2 не бере активної участі у житті дитини, з класним керівником на зв`язок не виходить, на батьківські збори не з`являється (а.с.21).

Суд вважає, що збереження сім`ї неможливе, оскільки сім`я сторін розпалася остаточно, на даний час їх шлюб носить формальний характер. Шлюбні відносини між ними фактично припинені і позивач не бажає зберегти сім`ю та наполягає на розірванні шлюбу.

Застосовані норми права. Мотиви та висновки суду.

Щодо вимоги про розірвання шлюбу

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

У відповідності до ч. 1 ст. 51 Конституції України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка.

Згідно ч. 1 ст. 110 СК України, суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Відповідно до ч. 2 ст. 112 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них.

Згідно ст. 113 СК України особа, яка змінила своє прізвище у зв`язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.

Таким чином судом встановлено, що шлюб існує формально, сторони не підтримують подружніх стосунків, разом не проживають, спільного господарства не ведуть, примирення та збереження їх сім`ї є неможливим. Вказані обставини стверджуються матеріалами справи. З огляду на вищенаведене, суд вважає, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечить інтересам сторін.

Суд оцінюючи належність, допустимість, достовірність та достатність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів приходить висновку, що шлюбно-сімейні відносини сторонами не підтримуються, шлюб між сторонами фактично розпався, носить формальний характер, рішення про звернення до суду із даним позовом є виваженим та відповідає волевиявленню позивача, а тому позовні вимоги про розірвання шлюбу слід задовольнити.

Щодо вимоги позивача про визначення місця проживання дітей разом з ним, суд зазначає наступне.

Частинами 6, 8 статті 7 Сімейного кодексу України (надалі - «СК України») визначено, що жінка та чоловік мають рівні права і обов`язки у сімейних відносинах, шлюбі та сім`ї. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї.

Частиною 1 статті 9 СК України визначено, що подружжя, батьки дитини, батьки та діти, інші члени сім`ї та родичі, відносини між якими регулює цей Кодекс, можуть врегулювати свої відносини за домовленістю (договором), якщо це не суперечить вимогам цього Кодексу, інших законів та моральним засадам суспільства.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Питання виховання дитини вирішується батьками спільно, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою цієї статті (ч. 1 ст. 157 СК України).

Відповідно до ст. 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.

Відповідно до ч. 1 ст. 161 СК України якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

Як вбачається із матеріалів справи у сторін у шлюбі народилося двоє дітей: ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Старшому сину ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 вже виповнилось 14 років, а частиною 3 ст. 160 СК України чітко визначено, що у тому разі, якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою. Отже, неповнолітній ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , який вже досяг 14 років, може сам визначати своє місце проживання з батьком чи матір`ю.

Дитина має право жити з батьками, має право на гармонійний розвиток в належних умовах. Батьки зобов`язані забезпечити дитині відповідні умови. В залежності від віку дитини спочатку місце проживання визначається законом з батьками, потім за їх спільною згодою. Після досягнення дитиною десятирічного віку вже враховується її думка щодо місця проживання з батьками які живуть окремо. За відсутності згоди, щодо визначення місця проживання дитини до чотирнадцяти років спір може бути вирішений судом. Після досягнення чотирнадцяти років дитина самостійно визначає місце проживання і у цьому випадку законом не визначено вирішення спору між батьками у судовому порядку.

Суд позбавлений можливості визначати місце проживання особи, якій виповнилося 14 років, за відсутності належних і достатніх для цього підстав, оскільки це відповідає волі самої дитини. Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 28.01.2021 у справі № 753/6498/15-ц.

Нормами ст.ст. 141, 160, 161 СК України не передбачено прав позивача визначати місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років.

Установивши, що законом не передбачено можливості визначення місця проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, з одним із батьків, суд дійшов висновку про необхідність відмови у задоволенні позову в цій частині, з наведених вище підстав.

Щодо визначення місця проживання дитини ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 разом із батьком, суд зазначає наступне.

У постанові Верховного Суду від 14.02.2019 року в справі № 377/128/18 суд зробив висновок, що тлумачення ч. 1 ст. 161 СК України свідчить, що під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини враховується ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особисту прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. До інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема: особисті якості батьків; відносини, які існують між кожним з батьків і дитиною (як виконують батьки свої батьківські обов`язки по відношенню до дитини, як враховують її інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним з батьків і дитиною); можливість створення дитині умов для виховання і розвитку.

При визначенні місця проживання дитини судами необхідно крізь призму врахування найкращих інтересів дитини встановлювати та надавати належну правову оцінку всім обставинам справи, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до абз. 2 п. 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України №18 від 18.12.2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» оскільки правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів та осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси (частини перша та друга статті 3 ЦПК України), то суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, а якщо були, то вказати, чи є залучений у справі відповідач відповідальним за це.

У постанові від 15 січня 2020 року у справі № 200/952/18 (провадження № 61-14859св19) Верховний Суд зазначив, що за загальним правилом за відсутності спору щодо того, з ким із батьків будуть проживати неповнолітні діти, суд може вирішити питання про залишення проживання дитини разом із матір`ю чи батьком одночасно з вимогою про розірвання шлюбу. У разі наявності такого спору між батьками суд повинен роз`яснити сторонам порядок вирішення питання про визначення місця проживання дитини.

Аналогічну правову позицію висловив Верховний суд у справі № 339/143/20 (провадження № 61-6809св21) від 22 грудня 2021, та окрім цього визначив, що зазначення у резолютивній частині рішення суду з ким дитина залишиться проживати, не свідчить, що суд вирішив позов про визначення місця проживання дитини, оскільки суд лише констатує, з ким залишається проживати дитина після розірвання шлюбу, не змінюючи при цьому її місце проживання. Одночасно Верховний Суд наголошує на тому, що відповідач не позбавлений можливості звернутися до суду з позовом про визначення місця проживання дитини разом з ним за наявності підстав вважати, що це відповідатиме найкращим інтересам дитини.

Відповідно до наявної в матеріалах справи ОСОБА_2 до компетентних органів посвідченої секретарем Клішковецької сільської ради Дністровського району Мельник Н.С. від 27.05.2024 року, та зареєстровану в реєстрі за №66, ОСОБА_2 не заперечує, щоб її неповнолітні діти ОСОБА_3 2008 р.н. та ОСОБА_1 2016 р.н., після розірвання шлюбу проживали разом з батьком та знаходилися на його утриманні.

Тобто, позивач звертаючись до суду із позовними вимоги другою позовною вимогою, за яку сплачений судовий збір, визначив вимогу про визначення місця проживання дітей, разом з тим, жодних доказів на обґрунтування заявленої вимоги не зазначено.

По справі встановлено, що фактично спір щодо місця проживання дитини був ініційований батьком дитини, з яким дитина і так фактично проживає і від якого мати дитини не вимагала та не вимагає зміни її місця проживання.

Так, після звернення батька дитини до суду з позовом про визначення місця проживання дитини, відповідач не подала до суду відзив на позовну заяву, у встановленому порядку з самостійним позовом до суду або із зустрічним позовом в межах розгляду даної справи про визначення місця проживання дитини разом з собою не зверталася, будь-яких належних доказів, які б свідчили про її бажання і волю щодо визначення місця проживання дитини із матір`ю суду не надала.

За встановлених обставин, у суду відсутні підстави вважати, що на час звернення позивача до суду з позовом про визначення місця проживання дитини, яка фактично проживала і проживає разом з ним, про що свідчить довідка про фактично зареєстроване місце проживання дітей за адресою реєстрації батька, між батьками дитини виник спір саме щодо її місця проживання, оскільки мати дитини не вимагала від батька дитини змінити її місце проживання, не порушувала в судовому порядку питання щодо відібрання дитини у позивача, не зверталася до суду з позовом про визначення місця проживання дитини разом з собою.

Зверненню до суду з позовом про визначення місця проживання дитини має передувати спір між батьками дитини щодо місця її проживання.

При цьому той з батьків, хто звертається до суду з таким позовом має довести, що дійсно батьки не можуть досягнути згоди щодо місця проживання дитини і з цього приводу між ними існує спір.

Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 10 липня 2024 року у справі № 127/16211/23.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач посилається на те, що між сторонами відсутній спір щодо визначення місця проживання дітей, а суд за загальним правилом за відсутності спору щодо того з ким із батьків будуть проживати діти може вирішити питання про залишення проживання дитини з матір`ю чи батьком одночасно з вимогою про розірвання шлюбу, однак позивачем висувається окрема вимога щодо визначення місця проживання неповнолітніх дітей, що суперечить обґрунтуванню змісту позовних вимог.

Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб твердження позивача про порушення було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Таким чином, правом на звернення до суду за захистом наділена особа у разі порушення (можливого порушення), невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси.

Відтак суд повинен установити, чи були порушені (чи існує можливість порушення), не визнані або оспорювані права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Відсутність порушеного, невизнаного або оспореного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови в позові (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 березня 2023 року в справі № 753/8671/21 (провадження № 61-550св22), постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 вересня 2023 року у справі № 582/18/21 (провадження № 61-20968 сво 21)). Порушенням вважається такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке; порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

При цьому позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюються судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову.

До таких висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 (провадження № 12-52гс20).

Вирішуючи позовну вимогу позивача про визначення місця проживання сина ОСОБА_4 2016 року народження після розірвання шлюбу, суд виходить з того, що за загальним правилом за відсутності спору щодо того з ким із батьків будуть проживати неповнолітні діти, суд може вирішити питання про залишення проживання дитини з матір`ю чи батьком одночасно з вимогою про розірвання шлюбу.

Лише за наявності такого спору між батьками суд повинен роз`яснити сторонам порядок вирішення питання про визначення місця проживання дитини.

Саме до такого висновку дійшов Верховний суд України у своїй постанові № 200/952/18 від 15 січня 2020 року.

Матеріали справи не містять доказів про наявність такого спору між сторонами.

У даному випадку позивач не довів, що його право на визначення місця проживання своєї дитини порушується, не визнається чи оспорюється відповідачкою. Навпаки, з досліджених судом доказів вбачається, що відповідачка погоджується щоб їхні спільні діти проживали разом із батьком і між ними немає суперечок з цього приводу, тому позивачем не доведено, що його права порушення, за захистом яких він звернувся до суду.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 15.01.2025 року у справі № 755/15383/23.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що задоволення матеріально-правової вимоги позивача за такої ситуації є недоцільним і таким, що не призведе до виникнення бажаних позивачем наслідків, оскільки такі вже досягнуті сторонами з урахуванням їх домовленості між собою.

Розподіл судових витрат.

Згідно ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином суд вважає, що у зв`язку із частковим задоволенням позовних вимог з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір в розмірі 1211,20 гривень.

На підставі викладеного та керуючись ч. 1 ст. 51 Конституції України, ст. ст. 110, 112, 113, 114 Сімейного кодексу України, ст. ст. 1-23, 76-81, 141, ст. ст. 258-259, 274, 279 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 ,третя особа,яка незаявляє самостійнихвимог:Орган опікита піклуванняКлішковецької сільськоїради Дністровськогорайону Чернівецькоїобласті пророзірвання шлюбута визначеннямісця проживаннядитини задовольнити частково.

Шлюб між ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_5 , який зареєстрований 26 листопада 2004 року у виконавчому комітеті Клішковецької сільської ради Хотинського району Чернівецької області, за актовим записом № 40 - розірвати.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_4 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 ) судовий збір у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.

Копію заочного рішення надіслати відповідачу.

Заочне рішення може бути переглянуте Хотинським районним судом Чернівецької області за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Чернівецького апеляційного суду або через Хотинський районний суд Чернівецької області.

Позивач: ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_4 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 .

Відповідач: ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_5 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_4 .

Третя особа: Орган опіки та піклування Клішковецької сільської ради Дністровського району Чернівецької області, адреса місця знаходження: с. Клішківці, вул. Головна,66 Дністровського району Чернівецької області, ЄДРПОУ:44582076.

Повний текст рішення складено 30 січня 2025 року.

Суддя: Сергій Миколайович СКРИПНИК