Постанова

від 30.01.2025 по справі 347/1309/23

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 347/1309/23

Провадження № 22-ц/4808/142/25

Головуючий у 1 інстанції Крилюк М. І.

Суддя-доповідач Василишин Л. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 січня 2025 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд у складі:

головуючої (суддя-доповідач) Василишин Л. В.,

суддів: Максюти І. О., Пнівчук О. В.,

секретаря Шемрай Н. Б.

за участю

представника апелянта Циканюка М. П.

представника апелянта Копчука І. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скарг у Національногоприродного парку«Гуцульщина» наухвалу Косівськогорайонного судуІвано-Франківськоїобласті від22листопада 2024року вскладі суддіКрилюк М.І.,постановлену ум.Косові Івано-Франківськоїобласті,у справіза скаргоюНаціонального природногопарку «Гуцульщина»на дії(рішення)державного виконавцяКосівського відділу державної виконавчої служби у Косівському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції,

в с т а н о в и в:

Короткий зміст скарги

У жовтні 2024 року Національний природнийпарк «Гуцульщина»(даліНПП «Гуцульщина»)звернувся досуду ізскаргою надії (рішення)державного виконавцяКосівського відділу державної виконавчої служби у Косівському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції.

В обґрунтування скарги зазначив, що рішенням Косівського районного суду від 18 червня 2024 року (справа № 347/1309/23) задоволено позов ОСОБА_1 та зобов`язано НПП «Гуцульщина» усунути перешкоди ОСОБА_1 у користуванні земельною ділянкою кадастровий номер: 2623688801:01:001:0959 площею 0,25 га за адресою уч. Погар, с. Шешори, Косівського району, Івано-Франківської області, зобов`язавши НПП «Гуцульщина» передати ОСОБА_1 ключі для відкриття встановленого НПП «Гуцульщина» шлагбауму на під`їзній дорозі до вказаної земельної ділянки та не чинити перешкоди в користуванні і доступі до вказаної земельної ділянки.

На виконання рішення Косівського районного суду у справі № 347/1309/23 директором НПП «Гуцульщина» 10 липня 2024 року було видано наказ №85 «Про виконання рішення Косівського районного суду», відповідно до якого замок встановлений на шлагбаумі було демонтовано.

Також листом № 373/11 від 11 липня 2024 року повідомлено ОСОБА_1 про можливість отримання ключів від замка, який був встановлений на шлагбаумі за адресою: АДРЕСА_1 . Однак до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження №76009164 від 10 вересня 2024 року за ключем ніхто не звертався.

12 вересня 2024 року на адресу НПП «Гуцульщина» надійшли постанови про відкриття виконавчого провадження №76009164 від 10 вересня 2024 року про зобов`язання НПП «Гуцульщина» усунути перешкоди ОСОБА_1 у користуванні земельною ділянкою кадастровий номер: 2623688801:01:001:0959 площею 0,25 га за адресою: участок Погар, с. Шешори, Косівського району, Івано-Франківської області, та про стягнення з НПП «Гуцульщина» виконавчого збору у розмірі 32 000,00 грн.

20 вересня 2024 року представником НПП «Гуцульщина» було передано ключі від замка, який в подальшому було встановлено на шлагбаумі, представнику ОСОБА_1 адвокату Селяніну В. О. в присутності головного державного виконавця Ганущак Р. І.

Вважає, що рішення Косівського районного суду від 10 липня 2024 року у справі № 347/1309/23 НПП «Гуцульщина» виконав в повному обсязі до винесення постанови № 76009164 від 10 вересня 2024 року. А тому 23 вересня 2024 року НПП «Гуцульщина» звернувся до начальника Косівського відділу державної виконавчої служби у Косівському районні Івано-Франківської області із заявою про скасування постанови про стягнення виконавчого збору. Проте листом від 09 жовтня 2024 року №42155/20.8-24/04 відмовлено у скасуванні постанови про стягнення виконавчого збору.

Посилаючись навикладене, НПП «Гуцульщина» просив суд скасувати постанову №76009164 від 10 вересня 2024 року про стягнення виконавчого збору.

Короткий зміст оскаржуваного рішення суду першої інстанції

Ухвалою Косівського районного суду Івано-Франківської області від 22 листопада 2024 року у задоволенні скарги відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні скарги, суд першої інстанції виходив з того, що рішення Косівського районного суду від 10 липня 2024 року фактично виконано боржником після відкриття виконавчого провадження, що підтверджується актом державного виконавця від 20 вересня 2024 року.

Короткий зміст та узагальнюючі доводи апеляційної скарги

В апеляційній скарзі ПНН «Гуцульщина», посилаючись на невідповідністьвисновків судуобставинам справи,неправильне застосуваннянорм матеріальногоправа та порушення норм процесуального права, просить ухвалу суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким скаргу задовольнити.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що судом першої інстанції не враховано, що НПП «Гуцульщина» вчинив всі необхідні дії для виконання рішення Косівського районного суду від 18 червня 2024 року. Так, 10 липня 2024 року НПП «Гуцульщина» було видано наказ №85, відповідно до якого замок встановлений на шлагбаумі було демонтовано. Також листом № 373/11 від 11 липня 2024 року повідомлено ОСОБА_1 про можливість отримання ключів від замка, однак за ключем ніхто не звертався. 20 вересня 2024 року представником НПП «Гуцульщина» провідним юрисконсультом Циканюком М. П. передано представнику ОСОБА_1 - адвокату Селяніну В. О. ключі від замка, який в подальшому було встановлено на шлагбаумі. При цьому останній повідомив, що ОСОБА_1 тривалий час знаходиться за межами України. Жодних повідомлень про те, що НПП «Гуцульщина» може передати ключі від замка представнику від ОСОБА_1 не надходило.

Позиція інших учасників справи

У відзивіна апеляційнускаргу Косівський відділ державної виконавчої служби у Косівському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції просить апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Заяви (клопотання) учасників справи

У судовому засіданні апеляційного суду представники ПНН «Гуцульщина» - Циканюк М. П. та Копчук І. В. доводи апеляційної скарги підтримали, просили їїзадовольнити з підстав, що викладені в ній.

Представник Косівського відділу державної виконавчої служби у Косівському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції у судове засідання не з`явився, будучи належним чином повідомлений про час, день та місце розгляду справи.

Фактичні обставини справи

Суд першої інстанції встановив, що рішенням Косівського районного суду від 18 червня 2024 року у справі №347/1309/23 задоволено позов ОСОБА_1 та зобов`язано НПП «Гуцульщина» усунути перешкоди ОСОБА_1 в користуванні земельною ділянкою кадастровий номер: 2623688801:01:001:0959 площею 0,25 га за адресою уч. Погар, с. Шешори, Косівського району, Івано-Франківської області, зобов`язавши НПП «Гуцульщина» передати ОСОБА_1 ключі для відкриття встановленого НПП «Гуцульщина» шлагбауму на під`їзній дорозі до цієї земельної ділянки та не чинити перешкоди в користуванні і доступі до вказаної земельної ділянки.

На виконання вказаного рішення суду Косівським районним судом 06 серпня 2024 року видано виконавчий лист, який було пред`явлено до примусового виконання до Косівського відділу державної виконавчої служби у Косівському районі Івано-Франківської області західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції.

10 вересня 2024 року державним виконавцем винесено постанову № 76009164 про відкриття виконавчого провадження. Також того ж дня державним виконавцем винесено постанову про стягнення виконавчого збору в розмірі 32 000,00 грн.

Відповідно до акта державного виконавця від 20 вересня 2024 року представнику ОСОБА_1 адвокату Селяніну В. О. передано ключі для відкриття встановленого НПП «Гуцульщина» шлагбауму на під`їзній дорозі до земельної ділянки кадастровий номер 2623688801:01:001:0959.

Позиція Івано-Франківського апеляційного суду

Згідно зстаттею 367ЦПК Українисуд апеляційноїінстанції переглядаєсправу занаявними вній тадодатково поданимидоказами,перевіряє законністьі обґрунтованістьрішення судупершої інстанціїв межахдоводів тавимог апеляційноїскарги.Суд апеляційноїінстанції досліджуєдокази,що стосуютьсяфактів,на якіучасники справипосилаються вапеляційній скарзіта (або)відзиві нанеї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення представників апелянта,дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення.

Застосовані норми права та висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги

У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

За статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності й спеціалізації та визначається законом.

За вимогами частини першої статті 18 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.

Важливість визначення юрисдикції підтверджується як закріпленням у Конституції України принципу верховенства права, окремими елементами якого є законність, правова визначеність та доступ до правосуддя, так і прецедентною практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Відповідно до частини п`ятої статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. За пунктом 9 частини третьої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

Виконання судових рішень є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція).

У рішенні від 20 липня 2006 року в справі «Сокуренко і Стригун проти України» (заяви № 29458/04 та №29465/04, § 24) ЄСПЛ закріпив поняття «суд, встановлений законом», яке стосується не лише правової основи існування суду, але й дотримання ним норм, які регулюють його діяльність.

Фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У рішенні в справі «Занд проти Австрії» (заява № 7360/76, доповідь Комісії від 12 жовтня 1978 року) визначено, що термін «судом, встановленим законом» у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з (…) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (…)».

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені Законом України «Про виконавче провадження».

Відповідно до вимог статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Постанови державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанови державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанови приватних виконавців про стягнення основної винагороди є виконавчими документами (пункт 5 частини першої статті 3 України «Про виконавче провадження».).

Сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи (стаття 447 ЦПК України).

Згідно із частиною другою статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Під час вибору і застосування норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи з приводу оскарження постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, прийнятих у виконавчих провадженнях щодо примусового виконання усіх виконавчих документів, незалежно від того, яким органом, у тому числі судом якої юрисдикції, вони видані. До юрисдикції адміністративних судів належать також справи про оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби, прийнятих (вчинених, допущених) під час примусового виконання постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, як виконавчих документів в окремому виконавчому провадженні (постанови від 06 червня 2018 року в справі № 921/16/14-г/15 (провадження № 12-93гс18), від 06 червня 2018 року в справі № 127/9870/16-ц (провадження № 14-166цс18) від 14 листопада 2018 року в справі № 906/515/17 (провадження № 12-246гс18), від 16 січня 2019 року в справі № 910/22695/13 (провадження № 12-277гс18), від 07 лютого 2019 року в справі № 927/769/16 (провадження № 12-273гс18), від 11 вересня 2019 року в справі № 925/138/18 (провадження № 12-74гс19), від 18 грудня 2019 року в справі № 759/15553/14-ц (провадження № 14-579цс19), від 15 січня 2020 року в справі № 1.380.2019.001073 (провадження № 11-709апп19), від 23 листопада 2021 року в справі № 175/1571/15 (провадження № 14-51цс21), від 20 вересня 2018 року в справі № 821/872/17 (провадження № 11-734апп18), від 17 жовтня 2018 року в справі № 826/5195/17 (провадження № 11-801апп18), від 16 січня 2019 року в справі № 279/3458/17-ц (провадження № 14-543цс18), від 09 жовтня 2019 року в справі № 758/201/17 (провадження № 14-468цс19), від 19 лютого 2020 року в справі № 382/389/17 (провадження № 11-1009апп19)).

Звертаючись до суду із скаргою, ПНН «Гуцульщина» просив скасувати постанову державного виконавця від 10 вересня 2024 року про стягнення з нього виконавчого збору у розмірі 32000,00 грн.

З урахуванням зазначених норм права та релевантної судової практики, вимоги скарги підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Суд першої інстанції на вказане уваги не звернув та розглянув справу по суті в порядку цивільного судочинства, чим порушив норми процесуального права.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Частиною першоюстатті 377ЦПК Українипередбачено,що судоверішення першоїінстанції,яким закінченорозгляд справи,підлягає скасуваннюв апеляційномупорядку повністюабо частковоз закриттямпровадження усправі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу.

Порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених статями 19-22 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів апеляційної скарги.

З огляду на викладене апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, ухвала Косівського районного суду від 22 листопада 2024 року - скасуванню, а провадження у справі - закриттю на підставі пункту 1 частини першої статті 255, частини першої статті 377 ЦПК України, оскільки спір у цій справі не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а належить до адміністративної юрисдикції.

Відповідно до частини першої статті 256 ЦПК України якщо провадження у справі закривається з підстави, визначеної пунктом 1 частини першої статті 255 цього Кодексу, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи. Суд апеляційноїабо касаційноїінстанції повинентакож роз`яснитипозивачеві пронаявність унього правапротягом десятиднів здня отриманняним відповідної постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією, крім випадків об`єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства. Заява подається до суду, який прийняв постанову про закриття провадження у справі.

На виконання вимог частини першої статті 256 ЦПК України суд апеляційної інстанції роз`яснює НПП «Гуцульщина» його право протягом десяти днів з дня отримання цієї постанови звернутися до Івано-Франківського апеляційного суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.

Керуючись статтями 255, 367, 368, 377, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Національного природного парку «Гуцульщина» задовольнити частково.

Ухвалу Косівського районного суду Івано-Франківської області від 22 листопада 2024 року скасувати.

Закрити провадження у цивільній справі за скаргою Національного природногопарку «Гуцульщина»на дії(рішення)державного виконавцяКосівського відділу державної виконавчої служби у Косівському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції.

Роз`яснити Національному природному парку «Гуцульщина», що розгляд справи за його скаргою віднесено до юрисдикції адміністративного суду та протягом десяти днів з дня отримання копії судового рішення, Національний природнийпарк «Гуцульщина» може звернутися до суду апеляційної інстанції із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 31 січня 2025 року.

Суддя-доповідач Л. В. Василишин

Судді: І.О.Максюта

О. В. Пнівчук