Ухвала

від 17.01.2025 по справі 676/7122/24

КАМ'ЯНЕЦЬ-ПОДІЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 676/7122/24

Номер провадження 4-с/676/4/25

УХВАЛА

17 січня 2024 року м. Кам`янець-Подільський

Кам`янець-Подільський міськрайонний суд Хмельницької області

в складі: головуючої судді Швець О.Д.

з участю секретаря Михайловської І.А.

розглянувши в порядку ч. 2 ст. 247 ЦПК України у відкритому судовому засіданні в м.Кам`янець-Подільському скаргу ОСОБА_1 на дії державного виконавця -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся з скаргою про визнання неправомірних дій та зобов`язання вчинити дії. В обгрунтування скарги зазначає, що ОСОБА_1 є боржником за виконавчим листом № 2-229, виданого Кам`янець-Подільським міськрайонним судом 27.01.2022 р. про примусове стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «ОТП Банк» заборгованість за кредитним договором № СМ-SME М 00/016/2008 від 19.03.2008 р. в сумі 577 739,10 доларів США, що еквівалентно 4579 160 грн. 11 коп. та включає 551 046,70 дол. США сума основного боргу, 26692,40 дол. США відсотки за користування кредитними коштами, а також 62000 грн. пені за несвоєчасне повернення кредиту та 200 грн. штрафу. Відділом примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Хмельницькій області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, накладено арешт на майно боржника, в тому числі на пенсію скаржника. 29.11.2019 р. відідлом ДВС винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу. Відповідно до листа від 10.10.2024 р. відділу ДВС станом на 04.09.2023 р. відсутнє виконавче провадження про примусове стягнення з боржника ОСОБА_1 заборгованості на користь АТ «ОТП Банк». При поверенні виконавчого листа стягувача відділом до ВС відмовлено скаржнику у знятті арешту з майна, оскільки документи, які складали дане виконавче провадження, знищені у зв`язку із закіченням терміну зберігання. Скаржник не є боржником в будь-якому іншому виконавчому провадженні. Закінчуючи виконавче провадження державний виконавець на скасував арешт на майно. Тому існуючий арешт є незаконним і підлягає скасуванню в порядку ч. 3 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження». Просить визнати неправомірною бездіяльність уповноважених осіб відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Хмельницькій області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) щодо незняття арешту з карти в АТ КБ «Приват банк» НОМЕР_1 скаржника; зобов`язати уповноважених осіб відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Хмельницькій області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) зняти арешт, що був накладений на карту в АТ КБ «ПриватБанк» ОСОБА_1 згідно постанови про арешт майна боржника від 07.02.2018р., ВП № 34902849.

Представник скаржника в судове засідання не з`явився, подав клопотання про розгляд скарги у його відсутності, скаргу підтримує, просить задовольнити.

Представник відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Хмельницькій області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) в судове засідання не з`явився, подав заяву про розгляд скарги у його відсутності, у вирішенні заяви покладається на розсуд суду.

Представник АТ «ОТП Банк» у судове засідання не з`явився, повідомлений своєчасно та належним чином.

Суд вважає за можливе розглянути скаргу у відстуності учасників на підставі наявних у справі доказів.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що рішенням Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 22 грудня 2010 року стягнуто солідарному порядку з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ПАТ «ОТП Банк» заборгованості за кредитним договором № СМ-SME М 00/016/2008 від 19.03.2008 р. в сумі 577739,10 доларів США, що еквівалентно 4579160 грн. 11 коп. та включає 551046,70 дол США сума основного боргу, 26692,40 дол США відсотки за користування кредитними коштами, а також 62000 грн. пені за несвоєчасне повернення кредиту та 200 грн. штрафу.

27 січня 2012 року Кам`янець-Подільським міськрайонним судом видано виконавчі листи на примусове виконання ршення суду у цивільній справі № 2-229/2010.

Постановою головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Хмельницькій області від 19.07.2012 р. відкрито виконавче провадження ВП № 34902849.

07.02.2018 р. старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби ГТУЮ у Хмельницькій області Ніколовим А.В. винесено постанову про арешт коштів боржника, якою накладено арешт на всі рахунки, а також на кошти на рахунках, що будуть відкритті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику ОСОБА_1 .

Відповідно довідки ПАТ КБ «ПриватБанк» № 1P5S719VMAHVD7PJ від 08.07.2024р. ОСОБА_1 має в АТ КБ «Приват Банк» картку НОМЕР_2 ( НОМЕР_1 ), на яку отримує пенсійні виплати. Також на вказану картку (рахунок) може бути зарахована будь-яка виплата (переказ).

Постанова від 07.02.2018 р. направлена для виконання в банківські установи.

29.11.2019 р. старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби ГТУЮ у Хмельницькій області НіколовимА.В. винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п. 3 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідно до частин четвертої, п`ятої статті 59 Закону № 1404-VIII підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову; 9) підстави, передбачені пунктом 1-2 та підпунктом 2 пункту 10-4 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону; 10) отримання виконавцем від Державного концерну "Укроборонпром", акціонерного товариства, створеного шляхом перетворення Державного концерну "Укроборонпром", державного унітарного підприємства, у тому числі казенного підприємства, яке є учасником Державного концерну "Укроборонпром" або на момент припинення Державного концерну "Укроборонпром" було його учасником, господарського товариства, визначеного частиною першою статті 1 Закону України "Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності", звернення про зняття арешту в порядку, передбаченому статтею 11 Закону України "Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності".

У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що арешт майна боржника є заходом звернення стягнення на майно боржника, який застосовується для забезпечення реального виконання рішення, що підлягає примусовому виконанню.

У постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 27 березня 2020 року у справі № 817/928/17 (адміністративне провадження № К/9901/20268/18), Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 10 січня 2024 року у справі № 569/6234/22 (провадження № 61-2690св23) зазначено про те, що як закінчення виконавчого провадження, так і повернення виконавчих документів з різних підстав законодавцем визначено як стадію завершення виконавчого провадження, за яким ніякі інші дії державного виконавця не проводяться.

Верховний Суд у своїх постановах неодноразово зауважував, що застосування арешту майна боржника як обмежувального заходу не повинно призводити до порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), що свідчить про необхідність його застосування виключно у випадках та за наявності підстав, визначених законом.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права

Згідно з положеннями статті 41 Конституції України та статті 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Примусове відчуження об`єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього Кодексу.

Указані норми визначають непорушність права власності (у тому числі приватної) та неможливість позбавлення чи обмеження особи у здійсненні нею права власності.

Зазначені приписи покладають на державу позитивні зобов`язання забезпечити непорушність права приватної власності та контроль за виключними випадками позбавлення особи права власності не тільки на законодавчому рівні, а й під час здійснення суб`єктами суспільних відносин правореалізаційної та правозастосовчої діяльності. Обмеження позитивних зобов`язань держави лише законодавчим врегулюванням відносин власності без належного контролю за їх здійсненням здатне унеможливити реалізацію власниками належних їм прав, що буде суперечити нормам Конституції України та Конвенції.

У постановах Верховного Суду від 07 липня 2021 року у справі № 2-356/12 (провадження № 61-5972св19), від 03 листопада 2021 року у справі № 161/14034/20 (провадження № 61-1980св21), від 22 грудня 2021 року у справі № 645/6694/15-ц (провадження № 61-18160св19), від 26 січня 2022 року у справі № 127/1541/14-ц (провадження № 61-2829св21), від 18 січня 2023 року у справі № 127/1547/14-ц (провадження № 61-12997св21), від 09 січня 2023 року у справі № 2-3600/09 (провадження № 61-12406св21), сформульовано правовий висновок про те, що наявність протягом тривалого часу нескасованого арешту на майно боржника, за умови відсутності виконавчого провадження та майнових претензій з боку стягувача, є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном.

Судом встановлено, що виконавче провадження ВП №34902849завершено 29.11.2019р.на підставіп.3ч.1ст.37Закону України«Про виконавчепровадження» ідержавний виконавець при поверненні виконавчого документа стягувачу не зазначив про скасування арешту, накладеного на майно боржника. З моменту завершення виконавчого провадження минуло більше 5 років, і матеріали справи не містять відомостей про те, що стягувач або його правонаступники повторно пред`являли вказані виконавчі листи до виконання.

Відповідно до частини другої статті 452 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

За ч.ч.1, 2, 3, 4, 10 ст. 56 Закону №1404-VIII арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.

Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.

Копії постанов, якими накладено арешт на майно (кошти) боржника, виконавець надсилає банкам чи іншим фінансовим установам, органам, що здійснюють реєстрацію майна, реєстрацію обтяжень рухомого майна, в день їх винесення.

У порядку, встановленому цією статтею, виконавець, в провадженні якого знаходиться виконавче провадження, за заявою стягувача чи з власної ініціативи може накласти арешт на грошові кошти, які перебувають на рахунках (вкладах) чи на зберіганні у банках, інших фінансових установах і належать особі, яка має заборгованість перед боржником, яка підтверджена судовим рішенням, яке набрало законної сили.

Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 59 Закону №1404-VIII підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом.

Статтею 73 Закону №1404-VIII передбачено вичерпний перелік виплат, на які не може бути звернуте стягнення.

Відповідно до статті 39 Закону №1404-VIII підставами для зняття арешту з грошових коштів є, зокрема, отримання державним виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; закінчення виконавчого провадження та повернення виконавчого документа до суду, який його видав.

Отже, оскільки на виконанні у державній виконавчій службі відсутні виконавчі провадження, а арешт на майно боржника у виконавчому провадженні діє з 2019 року, за обставинами цієї справи наявні підстави для зобов`язання посадових осіб виконавчої служби зняти арешт, накладений 07.02.2018р. у межах виконавчого провадження ВП № 34902849, оскільки надалі у застосуванні арешту відсутня необхідність.

У ст. 447 ЦПК України визначено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Відповідно до ч. 3 статті 451 ЦПК України якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Керуючисьст.ст. 4,12-13,259-261, 447-451 ЦПК України, ст.ст.50 Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-УІІІ, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Визнати протиправною бездіяльність відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Хмельницькій області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) щодо незняття арешту з карти в АТ КБ «Приват банк» НОМЕР_1 ОСОБА_1 .

Зобов`язати відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Хмельницькій області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) зняти арешт, що був накладений на картковий рахунок НОМЕР_1 в АТ КБ «ПриватБанк» ОСОБА_1 згідно постанови про арешт майна боржника від 07.02.2018р., ВП № 34902849.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом 15 днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 15 днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

СуддяКам`янець-Подільського

міськрайонного суду Швець О.Д.