Постанова

від 30.01.2025 по справі 523/22334/23

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/2570/25

Номер провадження: 22-ц/813/2967/25

Справа № 523/22334/23

Головуючий у першій інстанції Аліної С.С.

Доповідач Сегеда С. М.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.01.2025 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючого Сегеди С.М.,

суддів: Комлевої О.С.,

Сєвєрової Є.С.,

розглянувши у порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи, апеляційні скарги ОСОБА_1 на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 11 вересня 2024 року та на додаткове рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 29 жовтня 2024 року, ухвалених під головуванням судді Аліної С.С., у цивільній справі за позовом Гаражно-споживчого кооперативу «Іскра» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

встановив:

15.12.2023 року Гаражно-споживчий кооператив «Іскра» (далі - ГСК «Іскра») звернувся до суду з позовом ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за щомісячними членськими внесками у розмірі 11 490,00 грн.

Позовні вимоги були обґрунтовані тим, що відповідно до виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, за адресою: АДРЕСА_1 функціонує ГСК «Іскра» по забезпеченню зберігання власного автотранспорту.

ОСОБА_1 є членом ГСК «Іскра» і згідно даних кооперативу має у користуванні гараж № НОМЕР_1 , що розташований на земельній ділянці, яка надана у користування кооперативу рішенням №257 виконавчого комітету Одеської міської ради (далі ВК ОМР) від 18.03.1993 року за адресою: АДРЕСА_1 та договору на право тимчасового користування земельною ділянкою від 17.11.1993 року.

Згідно даних бухгалтерського обліку надходжень по сплаті членських внесків за відповідачем за період з 2020 по 2023 рік числиться заборгованість по несплаті членських внесків та інших платежів на загальну суму 14880,00 грн.

У зв`язку з несвоєчасною оплатою членських внесків та інших платежів кооператив несе збитки, так як за обслуговування кооператив оплачує податок на землю, плату за електроенергію зовнішнього освітлення, охорону кооперативу, виплачує заробітну плату працівникам кооперативу та здійснює інші платежі.

Саме зазначені обставини слугували підставою для звернення до суду.

Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 11.09.2024 року позовні вимоги ГСК «Іскра» були задоволені.

Стягнутоз ОСОБА_1 на користь ГСК «Іскра» заборгованість по сплаті членських внесків по забезпеченню зберігання власного автотранспорту у розмірі 11 490,00 грн., а також стягнуто судовий збір у розмірі 2684,00 грн. (т.1, а.с.136-137).

Крім того, 24.09.2024 року ГСК «Іскра» звернулось до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення та стягнення з відповідача ОСОБА_1 на користь ГСК «Іскра» витрат понесених на професійну правничу допомогу у розмірі 7941,00 грн.

Додатковим рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 29.10.2024 року заяву ГСК «Іскра» було задоволено та стягнуто з ОСОБА_1 на користь ГСК «Іскра» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7941,00 грн. (т.2, а.с.25).

В апеляційних скаргах ОСОБА_1 ставить питання про скасування рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 11.09.2024 року та додаткового рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 29.10.2024 року, ухвалення нових судових рішень, якими відмовити у задоволенні позову та у задоволенні заяви про стягнення судових витрат, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права (т.2, а.с.29-34,45-47).

У відзиві ГСК «Іскра» просить оскаржувані судові рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу залишити без задоволення, посилаючись на її необґрунтованість (т.2, а.с.59-62).

У відповідності до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється 30.01.2025 року в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи, у зв`язку з чим судове засідання не проводиться.

Згідно приписів ч.1ст.369 ЦПК Україниапеляційна скарга на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Враховуючи вищенаведене, дана справа розглядається судом апеляційної інстанції в порядку спрощеного позовного провадження за наявними матеріалами без повідомлення учасників справи,як малозначна у зв`язку з її незначною складністю (ч.ч. 4, 6 ст. 19, ч.ч. 1, 2, 4 ст. 274 ЦПК України).

Крім того, у відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене).

Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

У зв`язкуз цим, та у відповідності до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, а також у зв`язку з перебуванням судді Сегеди С.М. у відпустці, в період з 06.01 по 17.01.2025 року, перебуванням суддів Сегеди С.М. і Комлевої О.С. 27.01.2025 року на навчанні в НШС України, перебуванням вказаних суддів 28.01.2025 року в судових засіданнях, та перебуванням судді Комлевої О.С. 29.01.2025 року у відпустці, датою ухваленняцього судовогорішення є 30.01.2025 року, в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи, у зв`язку з чим судове засідання не проводиться.

При цьому, колегія суддів зазначає, що провадження по даній справі було відкрито ухвалами Одеського апеляційного суду від 30.10.2024 року та 27.11.2024 року (т.2, а.с.43, 53), згідно яких розгляд справи проводиться в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, без проведення судового засідання, та без повідомлення учасників справи, копію ухвали останні отримали належним чином, що передбачено ст. 130 ЦПК України. Колегія суддів також зазначає, що учасники справи належним чином повідомлені про відкриття апеляційного провадження та про розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, без проведення судового засідання, та без повідомлення учасників справи (т.2, а.с.44,49-50, 55-58).

Перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, заслухавши доповідача, доводи апеляційних скарг, відзив на них, заперечення на відзив, колегія суддів дійшла висновку про необхідність відмови в задоволенні апеляційних скарг, виходячи з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги у повному обсязі, суд першої інстанції виходив із того, що відповідач є членом ГСК «Іскра», а тому зобов`язаний сплачувати членські внески, встановлені рішенням правління кооперативу (т.1, а.с.135-138).

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступні обставини.

У відповідності до ст. 526, ч.1 ст. 527, ч.1 ст. 530 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.1 ст. 610, ч.1 ст. 612 ЦК України).

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про кооперацію» (далі Закон), кооператив - це юридична особа, утворена фізичними та/або юридичними особами, які добровільно об`єдналися на основі членства для ведення спільної господарської та іншої діяльності з метою задоволення своїх економічних, соціальних та інших потреб на засадах самоврядування.

Згідно ст. 12 Закону основними обов`язками члена кооперативу є: додержання статуту кооперативу; виконання рішень органів управління кооперативу та органів контролю за діяльністю кооперативу; виконання своїх зобов`язань перед кооперативом; сплата визначених статутом кооперативу внесків.

За правилами ст. 19 Закону, для досягнення мети своєї діяльності кооператив набуває та використовує майно, фінансові та інші ресурси. Джерелами формування майна кооперативу є: вступні, членські та цільові внески його членів, паї та додаткові паї; майно, добровільно передане кооперативу його членами: кошти, що надходять від провадження господарської діяльності; кошти, що надходять від створених кооперативом підприємств, установ, організацій: грошові та майнові пожертвування, благодійні внески, гранти, безоплатна технічна допомога юридичних і фізичних осіб, у тому числі іноземних; інші надходження, не заборонені законодавством.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 є членом ГСК «Іскра» і згідно даних кооперативу має у користуванні гараж № НОМЕР_1 , що розташований на земельній ділянці, яка надана у користування кооперативу рішенням №257 ВК ОМР від 18.03.1993 за адресою: АДРЕСА_1 та договору на право тимчасового користування земельною ділянкою від 17.11.1993року.

Пунктом 2.4 розділу 2 Статуту ГСК «Іскра» (далі Статут), затвердженого рішенням загальних зборів членів кооперативу від 25.08.2016 року (нова редакція), кооператив діє на основі повного господарського розрахунку, самофінансування та самоокупаємості за рахунок членських, вступних, цільових, внесків і не передбачає одержання прибутку, є не прибутковим (т.1, а.с.15-18).

У п. 7.3.1 Статуту, в редакції від 25.08.2016 року, зазначено про обов`язок члена кооперативу про своєчасну сплату вступних, членських та інших внесків у строки та на умовах передбачених Статутом.

Відповідно до пункту 7.5. Статуту фінансова заборгованість члена кооперативу, у разі відмови від добровільного погашення, стягується у судовому порядку, з урахуванням матеріальних та моральних збитків, завданих кооперативу боржником.

У п 9.5.4. Статуту зазначено, що до додаткової компетенції загальних зборів (зборів Уповноважених) віднесено затвердження розмірів вступних, цільових та членських внесків та паїв.

Згідно протоколу засідання правління ГСК «Іскра» від 28.12.2020 року розмір щомісячного членського внеску на 2021 рік становить 280,00 грн. (т.1, а.с.10). Протоколом від 28.12.2021 року на 2022 рік було встановлено розмір щомісячного членського внеску 320,00 грн. (т.1, а.с.11) та протоколом від 28.12.2022 року було встановлено розмір щомісячних внесків на 2023 рік 390,00 грн.

Відповідно до довідки, складеної бухгалтером ГСК «Іскра», яка міститься в матеріалах справи, заборгованість ОСОБА_1 по сплаті членських внесків за період 2020 року по 2023 рік становить 14880,00 грн. (т.1, а.с.9).

Протоколи засідання правління ГСК «Іскра» від 28.12.2020 року, 28.12.2021 року та 28.12.2022 року, а також довідка про заборгованість, є дійсними та у встановленому законом порядку ОСОБА_1 спростовані не були.

Крім того, станом на даний час заборгованість по сплаті членських внесків ГСК «Іскра» ОСОБА_1 сплачено також не було.

За таких обставин, враховуючи наявну заборгованість у відповідача апелянта по справі, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості по членським внескам, в межах позовних вимог, у розмірі 11 490,00 грн.

Що стосується апеляційної скарги на додаткове рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 29.10.2024 року, колегія суддів зазначає наступне.

Ухвалюючи додаткове рішення та стягуючи з відповідача на користь позивача витрати, пов`язані із наданням правничої допомоги, суд першої інстанції виходив із того, що позовні вимоги були задоволені, а тому позивач має право на компенсацію таких витрат (т.2, а.с.25).

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступні обставини.

Згідно ч. 1 ст. 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Колегія суддівтакож зазначає,що відповіднодо ч.ч.1,2ст.137ЦПКУкраїни витрати,пов`язані зправничою допомогоюадвоката,несуть сторони,крім випадківнадання правничоїдопомоги зарахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

За правилами ч.ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно ч. 8 цієї статті розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Колегія суддів вважає безпідставними посилання ОСОБА_1 в апеляційній скарзі на те, що позивачем не було заявлено про стягнення судових витрат до закінчення судових дебатів, оскільки ГСК «Іскра» в позовній заяві, зокрема, просив також розподілити судові витрати, у тому числі, витрати на правничу допомогу (т.1, а.с.1-4).

24.09.2024 року ГСК «Іскра» в особі адвоката Тодорова А.І. звернувся із заявою про ухвалення додаткового рішення та стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу у розмірі 7941,00 грн. та відповідну копію надіслав відповідачу (т.2, а.с.11).

До заяви про ухвалення додаткового рішення позивачем було надано: договір про надання правової допомоги від 24.11.2023 року, укладеного між ГСК «Іскра» та адвокатом Тодоровим А.І.; додаткову угоду до вказаного договору від 24.11.2023 року, відповідно до якої вартість однієї години послуг складає 2684,00; акт прийому-передачі виконаних робіт від 11.09.2024 року, згідно якому вартість послуг з надання послуг з правничої допомоги склала 7941,00 грн.; опис виконаних робіт про надання правової, а також було додані квитанції про сплату послуг з надання правової допомоги від 24.11.2023 року, 28.12.2023 року та 11.09.2024 року на загальну суму 7941,00 грн. (т.2, а.с.4-10).

Згідно опису адвокатом Тодоровим А.І. ГСК «Іскра» було надано такі послуги з правової допомоги: усна консультація; вивчення документів та правовий аналіз правочину; опрацювання законодавчої бази, що регулюють спірні відносини, аналіз судової практики, формування правової позиції; консультування щодо необхідності отримання додаткових матеріалів (доказів) та їх отримання для справи; підготовка процесуальних документів по справі: позовна заява, клопотання, письмові пояснення, заперечення на клопотання та заяви відповідача.

За таких обставин, посилання апелянта в апеляційній скарзі на те, що ГСК «Іскра» не було додано до заяви про відшкодування судових витрат на правничу допомогу детального опису робіт, є необґрунтованими та спростовуються матеріалами справи.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи адвокат Тодоров А.І. приймав участь у судових засіданнях, а саме: 27.05.2024 року (т.1, а.с.94-95,132-134).

Тобто зазначені обставини свідчать про те, що вказані витрати позивача ГСК «Іскра» були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим, а тому суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення заяви про стягнення судових витрат на правничу допомогу у визначеному розмірі.

Таких правових позицій дотримується Верховний Суд, які він виклав у постанові своєї Великої Палати від 19.02.2020 року у справі № 755/9215/15-ц, а також у постанові від 21.01.2021 року у справі № 280/2635/20.

Також є безпідставними доводи заявника апеляційних скарг ОСОБА_1 , а також викладених в його запереченнях на відзив, про відсутність повноважень ОСОБА_2 на виконання функцій голови правління ГСК «Іскра», і як наслідок відсутність у представника ГСК «Іскра» адвоката Тодорова А.І. повноважень діяти від імені вказаного кооперативу, оскільки ці доводи спростовуються Витягом з реєстраційних даних ГСК «Іскра», а також відповіді з ЄДР юридичних осіб, фізичних та юридичних осіб-підприємців та громадських формувань (т.2, а.с.69, 70-71).

З огляду на викладене, слід дійти висновку про те, що доводи апеляційних скарг не спростовують правильності висновків суду першої інстанції. Інші доводи апеляційних скарг не можуть бути підставою для скасування законних та обґрунтованих судових рішень, оскільки по своїй суті зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції щодо установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом першої інстанції. Ураховуючи, що судом першої інстанції повно та всебічно з`ясовані фактичні обставини справи, правильно застосовано норми матеріального і процесуального права, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Згідно ч.ч. 1,5,6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Колегія суддів зазначає, що заявник апеляційної скарги не надав суду достатніх, належних і допустимих доказів існування обставин, на які він посилається як на підставу своїх заперечень проти позовних вимог, оскаржуваних судових рішень та доводів апеляційних скарг.

За змістом ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів також зазначає, що Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далів Конвенція) зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Суд апеляційної інстанції враховує положення практики ЄСПЛ про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справа «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.)

Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про законність і обґрунтованість оскаржуваних судових рішень, доводи апеляційних скарг їх не спростовують, оскільки рішення ухвалені у відповідності до вимог матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційні скарги слід залишити без задоволення, оскаржувані судові рішення - залишити без змін.

Крім того, оскільки зазначена справа згідно п. 1 ч. 6ст. 19 ЦПК Україниє малозначною, то у відповідності до п. 2 ч. 3ст.389ЦПКУкраїни постанова в касаційному порядку оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.3 ст. 389 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 367, 368, п.1 ч.1 ст. 374, ст.ст. 375, 381-384, 389 ЦПК України, апеляційний суд

постановив:

Апеляційні скарги ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 11 вересня 2024 року та додаткове рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 29 жовтня 2024 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.3 ст. 389 ЦПК України.

Судді Одеського апеляційного суду: С.М. Сегеда

О.С. Комлева

Є.С. Сєвєрова