Постанова

від 28.01.2025 по справі 737/246/24

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

іменем України

28 січня 2025 року м. Чернігів

Унікальний номер справи № 737/246/24

Головуючий у першій інстанції Майборода С.М.

Апеляційне провадження № 22-ц/4823/326/25, № 22-ц/4823/326/25,

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД у складі:

головуючого-судді: Онищенко О.І.

суддів: Висоцької Н.В.. Шитченко Н.В.,

секретар: Шкарупа Ю.В.

Позивач: ОСОБА_1

Відповідачі: Акціонерне товариство «Страхова компанія «Мега-Гарант», Приватне акціонерне товариство «Куликівське молоко»

Особа, яка подала апеляційну скаргу: Приватне акціонерне товариство «Куликівське молоко»

Розглянув у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу на рішення Чернігівського районного суду Чернігівської області від 05 листопада 2024 року та додаткове рішення цього суду від 26 листопада 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Страхова компанія «Мега-Гарант», Приватного акціонерного товариства «Куликівське молоко» про стягнення страхового відшкодування і збитків, завданих внаслідок ДТП, (суддя Майборода С.М.) ухвалене в м. Чернігів о 16 годині 27 хвилин, повний текст рішення складено 11 листопада 2024 року,

В С Т А Н О В И В:

У березні 2024 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом та просить суд ухвалити рішення, яким стягнути з АТ «СК «Мега-Гарант» невиплачене страхове відшкодування у розмірі 73364,45 грн, з ПАТ «Куликівське молоко» майнову шкоду в розмірі 86260,69 грн та моральну шкоду в розмірі 20000,00 грн, вирішити питання розподілу судових витрат.

Позов мотивовано тим, що 28.09.2022 року о 07 год 35 хв працівник відповідача ПАТ «Ккликівське молоко» ОСОБА_2 , керуючи автомобілем «Богдан 211010», р.н. НОМЕР_1 , рухаючись на автодорозі Р-67 (45 км) між с. Вересоч та с. Дрімайлівка не дотримався безпечної дистанції та скоїв зіткнення з автомобілем «FAW BESTURN В50», р.н. НОМЕР_2 під керуванням позивача. Постановою Куликівського районного суду Чернігівської області від 14.10.2022 року ОСОБА_2 був визнаний винним у скоєнні вказаного ДТП та притягнутий до адміністративної відповідальності за ст.124 КУпА. Цивільно-правова відповідальність забезпеченого транспортного засобу була застрахована у АТ СК « Мега-Гарант» відповідно до полісу № 208761847, за яким страхова сума за шкоду заподіяну майну становить 130000 грн, розмір франшизи 2600 грн. Згідно зі Звітом про оцінку № 179/22 від 26.10.2022 року вартість відновлювального ремонту з урахуванням зносу транспортного засобу «FAW BESTURN В50», р.н. НОМЕР_2 , становить 75 964,45 грн, у той час як без зносу складає 159 625,14 грн. Позивач звертався з позовом до суду про відшкодування заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди шкоди, але Чернігівським апеляційний судом постановою від 01.08.2023 року скасовано рішення суду першої інстанції та відмовлено в задоволенні позову, оскільки заподіяну шкоду забезпеченого транспортного засобу в межах страхової суми повинна відшкодувати страхова компанія до якої не були заявлені позовні вимоги, а не винна особа. Проте, позивач вважає, що з АТ «СК «Мега-Гарант» підлягає стягненню невиплачене страхове відшкодування у розмірі 73364,45 грн, з ПАТ «Куликівське молоко» майнова шкода в розмірі 86260,69 грн та моральна шкода в розмірі 20000,00 грн. Моральну шкоду ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що в наслідок дорожньо-транспортної пригоди позивач та його син отримали численні пошкоджекння, що призвело до тривалого лікування, фізичного болю, додаткових витрат на здійснення звичних побутових справ та залучення сторонньої допомоги.

Рішенням Чернігівського районного суду Чернігівської області від 05 листопада 2024 року позовні вимоги ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Страхова компанія «Мега-Гарант», Приватного акціонерного товариства «Куликівське молоко» про стягнення страхового відшкодування і збитків, завданих внаслідок ДТП задоволено частково, стягнуто на користь позивача: з відповідача ПАТ ««Куликівське молоко" невиплачене страхове відшкодування в розмірі 73 364 грн 45 коп та судовий збір в розмірі 733 грн 67 коп; з відповідача Приватного акціонерного товариства «Куликівське молоко» завдану шкоду внаслідок ДТП в розмірі 86 260 грн 69 коп, моральну шкоду в розмірі 10 000 грн та судовий збір в розмірі 1468 грн 23 коп. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що Звіт про оцінку № 179/22 є належним та допустимим доказом щодо визначення вартості завданого позивачу збитку. Заперечуючи проти вказаного звіту сторона відповідача не заявила клопотання про призначення у справі експертизи. З урахуванням того, що страховик сплачує витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, які відповідно до наданого звіту складають 75 964 грн 45 коп., то з відповідача Акціонерного товариства «Страхова компанія «Мега-Гарант» підлягає стягненню сума з урахуванням франшизи в розмірі 73 364 грн 45 коп. ОСОБА_2 , що є винним у ДТП, перебував у трудових відносинах з Приватним акціонерним товариством «Куликівське молоко». Розмір відновлювального ремонту без урахування коефіцієнту фізичного зносу транспортного засобу, відповідно до наданого звіту № 179/22 від 26.10.2022, що є належним та допустимим доказом у справі, як зазначено вище, складає 159 625 грн 14 коп., тому з відповідача Приватного акціонерного товариства «Куликівське молоко» підлягає стягненню різниця між фактичним розміром завданого збитку на суму відновлювального ремонту та сумою страхового відшкодування, а також франшиза в розмірі 2600 грн. Враховуючи ступінь вини винуватця ДТП, завдані пошкодження транспортному засобу, хвилювання, які поніс позивач, суд вважав розумним, виваженим, справедливим та достатнім відшкодування моральної шкоди в розмірі 10 000 грн. Судом проведено розподіл судового збору виходячи з приписів ст.141 ЦПК України.

Додатковим рішенням цього суду від 26 листопада 2024 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Кулиуівське молоко » понесені судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2164,30 грн.

Додаткове рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу представником відповідача суду надано: договір про надання послуг з правничої допомоги від 19.06.2023, детальний розрахунок робіт виконаних для надання правничої допомоги, копію Акту приймання наданих послуг відповідно до договору про надання професійної (правничої) допомоги № 70/2023 від 19 червня 2023, копію рахунку № 79/2024 від 19 червня 2024 на суму 11250,00 грн, копію платіжної інструкції № 1934 від 08.11.2024 на суму 11750,00 грн. Оскільки позовні вимоги позивача до відповідача ПАТ «Куликівське молоко» задоволено частково, то і вимоги про стягнення коштів на професійну правничу допомогу підлягають задоволенню пропорційно розміру позовних вимог в задоволенні яких було відмовлено.

В апеляційній скарзі ПАТ ««Куликівське молоко» просить суд скасувати оскарджуване рішення в частині стягнення з ПАТ ««Куликівське молоко» на користь позивача 96260.69 грн коштів на відшкодування матеріальної та моральної шкоди та ухвалити в цій частині позовних вимог нове судове рішення про відмову в їх задоволенні. ПАТ ««Куликівське молоко» в апеляційній скарзі також просить скасувати додаткове рішення в частині відмови в задоволенні клопотання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення клопотання. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що відшкодування шкоди власником транспортного засобу або винуватцем ДТП, відповідальність яких застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можлива виключно за умови, якщо розмір шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. З поданого позивачем Звіту про оцінку № 179/22, який на думку ПАТ ««Куликівське молоко» є не належним та не допустимим доказом, вбачається, що матеріальний збиток завданий автомобілю належному позивачу становить 75964,45 грн. Зазначений матеріальний збиток дорівнює відновлювальному ремонту з урахуванням значення коефіціенту зносу. Отже, оскільки розмір заподіяного збитку не перевищує розмір страхового ліміту за полісом № 208761847, за яким страхова сума за шкоду заподіяну майну становить 130000 грн, розмір франшизи 2600 грн., то саме ПАТ ««Куликівське молоко» зобов`язане відшкодувати позивачу майнову шкоду заподіяну внаслідок ДТП. Також ПАТ «Куликівське молоко» вважає, що вимога про стягнення з товариства коштів є передбчасною, оскільки сума страхового відшкодування страховою компанією не виплачена. Позивачем не надано жодного належного, достатнього, достовірного та допустимого доказу ні його звернення до страхової компанії, ані отримання ним страхового відшкодування або відмови у його виплаті. Висновок суду про те, що подані позивачем заяви на підтвердження звернення до страховика є належними доказами, є помилковим. ПАТ ««Куликівське молоко» звертає увагу суду на те, що поданий позивачем Звіт про оцінку № 179/22 від 26.10.2022 складений суб`єктом оціночної діяльності в якого відсутнє право на проведення аквтотоварознавчого експертного дослідження чи автотоварознавчої експертизи, оскільки його професійна оціночна діяльність полягає у визначенні лише вартості майна, а не інших параметрів, таких як сума матеріальної шкоди спричиненої власнику транспортного засобу. Отже, долучений до матеріалів справи Звіт про оцінку № 179/22 від 26.10.2022 не є належним, достовірним та допустимим доказом завданого позивачу матеріального збитку, а тому і не повинен братись судом до уваги в якості доказу. Товариство також заперечує стягнення з нього на користь позивача моральної шкоди, оскільки ОСОБА_1 не надано доказів на підтвердження понесення саме ним моральних страждань. ПАТ ««Куликівське молоко» не погоджуючись з додатковим рішенням суду зазначає, що оскільки судом першої інстанції рішення постановлено на підставі неналежних доказів, то воно підлягає скасуваню, а отже скасуванню підлягає і додаткове рішення.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просить суд залишити без задоволення апеляційну скаргу ПАТ ««Куликівське молоко», а оскарджуване рішення без змін. ОСОБА_1 вважає, що вартість відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засоту більша за вартість матеріального збитку, а вартість матеріального збитку це сума, яку в цьому випадку у відповідності до ст. 29, що міститься у Розділі 3 « Порядку здійснення страхового відшкодування на території України» Закону України» Про обов`язкове страхування цивільно-правовової відповідальності власників наземних транспортних засобів» , який регулює відносини у сфері обов`язкового страхування цивіьно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, має сплатити страховик, як страхове відшкодування. Отже, позивач має право на відшкодування завданих йому збитків у повному обсязі без врахування зношеності деталей, а заперечення позовних вимог ПАТ ««Куликівське молоко» є не що інше як уникненням від відповідальності. Страхувальник, яким у даному випадку є товариство, несе всі ризики вибору страховика своєї цивільно-правової відповідальності ,як власника наземних транспортних засобів. Як відомо з матеріалів справи, 05.10.2022 року Акціонерного товариства «Страхова компанія «Мега-Гарант» було позбавлено членства в МТСБУ через заборгованість до фондів МТСБУ, а згодом і взагалі було виключено з Державного реєстру фінансових установ у зв`язку з анулюванням усіх наявних ліцензій на провадження діяльності з надання фінансових послуг на підставі рішень Правління Національного банку України від 14.11.2022 року. Станом на дату звернення до суду з позовом страховик припинив свою діяльність у зв`язку з відсутністю у нього на банківських рахунках грошових коштів. Крім того, у відповідності до Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правовової відповідальності власників наземних транспортних засобів» саме ПАТ «Куликівське молоко» мав повідомити протягом 3-х робочих днів свого страховика про вказану ДТП та надати контактні дані потерпілого. Наданий в якості доказу Звіт про оцінку № 179/22 від 26.10.2022 є належним та допустимим доказом та складений у відповідності до вимог ст. 12 Закону України « Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні». Позивач також вказує, що заявляючи вимогу про відшкодування моральної шкоди обгрунтовував її, та зазначив, що ушкодженням здоров`ю сина та отриманням особисто травм зазнав моральних страждань, значних фізичних незручностей та фізичного болю, необхідності залучати на допомогу сторонніх осіб.

Згідно з ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справ.

Відповідно до вимог ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Оскільки рішення суду оскаржується лише в частині задоволених позовних вимог щодо стягнення з ПАТ ««Куликівське молоко» на користь позивача 96260.69 грн коштів на відшкодування матеріальної та моральної шкоди, то відповідно рішення суду переглядається апеляційним судом тільки в цій частині.

Частиною 1 ст.368 ЦПК України встановлено, що справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

За нормами ст. 268 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Зазначеним вимогам закону відповідає судове рішення суду першої інстанції.

По справі встановлено, що 28.09.2022 року о 07 год 35 хв на автодорозі Р-67 (45 км) між с. Вересоч та с. Дрімайлівка водій ОСОБА_2 , керуючи автомобілем «Богдан 211010», р.н. НОМЕР_1 , не дотримався безпечної дистанції та скоїв зіткнення з автомобілем «FAW BESTURN В50», р.н. НОМЕР_2 під керуванням позивача, що призвело до механічних пошкоджень транспортних засобів.

Власником автомобіля «FAW BESTURN В50», р.н. НОМЕР_2 , є ОСОБА_1 (а.с.170 т.1), а автомобіля «Богдан 211010», р.н. НОМЕР_1 - ТОВ ««Куликівське молоко» з яким ОСОБА_3 перебуває в трудових відносинах( а.с. 32-35 т.1)

Постановою Куликівського районного суду Чернігівської області від 14.10.2022 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП; накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу 850 грн (а.с. 7-8 т.1)

Згідно зі Звітом № 179/22 від 26.10.2022 року матеріальний збиток завданий власнику транспортного засобу «FAW BESTURN В50», р.н. НОМЕР_2 , становить 75 964,45 грн, вартість відновлювального ремонту автомобіля складає 159 625,14 грн. (а.с.13-17).

Станом на дату ДТП року цивільно-правова відповідальність відповідача ПАТ «Куликівське молоко» була застрахована у АТ «СК «Мега Гарант» (а.с.9). Відповідно до умов полісу ОСЦПВВНТЗ №208761847, розмір франшизи становить 2 600,00 грн, страхова сума за шкоду,заподіяну майну 130000 грн.

Загальні підстави відповідальності за завдану шкоду передбачені ст.1166 ЦК України, згідно якої майнова шкода, завдана неправомірними діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам особи, а також шкода завдана майну особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

За положеннями ст.1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, використання якого створює підвищену небезпеку, якщо ця особа не доведе, що шкода виникла внаслідок непереборної сили або з умислу потерпілого.

Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (п.1 ч.1 ст.1188 ЦК України).

Згідно ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно ст.999 ЦК України законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування). До відносин, що випливають із обов`язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

Відносини страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регламентує, зокрема, Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», згідно зі ст.3 якого обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється, зокрема, з метою забезпечення відшкодування шкоди майну потерпілих внаслідок ДТП та захисту майнових інтересів страхувальників.

Тобто положення цього Закону спрямовані як на захист прав потерпілої особи на відшкодування шкоди, так і на те, що винна особа має право розраховувати на відшкодування спричиненої нею шкоди страхувальником, у якого застрахована її відповідальність та переклала тягар відшкодування шкоди на страховика.

Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц, вирішуючи виключну правову проблему щодо абсолютного права потерпілого на отримання відшкодування від винуватця або його страховика, відступила від раніше викладених висновків Верховного Суду України та зазначила, що у випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку. Покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (ст.3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»). Уклавши договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов`язання бере на себе у межах суми страхового відшкодування виконання обов`язку страхувальника, який завдав шкоди (п.69,73-74).

За положеннямистатті 1 Закону України «Про страхування» страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Здійснення страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів може відбуватись лише за умови членства страхової компанії у МТСБУ та наявності ліцензії на її здійснення, виданої відповідно до законодавства.

Так, відповідно до пункту 49.1статті 49Закону№ 1961-IVобов`язкове страхування цивільно- правової відповідальності має право здійснювати страховик, який має ліцензію на здійснення даного виду страхування та є членом МТСБУ. У разі припинення страховиком членства в МТСБУ уповноважений орган зобов`язаний зупинити дію ліцензії.

Ліцензування страхової діяльності з боку держави має на меті не тільки гарантування законності такої діяльності та її підконтрольності, а й забезпечення відшкодування шкоди за рахунок забезпечення, яке виникає на підставі договору страхування, зокрема договору обов`язкового страхування цивільної відповідальності володільців транспортних заходів, укладеного відповідно доЗакону № 1961-IVта в порядку і на підставах, визначених цим Законом.

Наявність статусу члена МТСБУ надає можливість страховій компанії як юридичній особі здійснювати страхову діяльність, яка насамперед полягає у взятті на себе відповідальності за іншу особу за спричинену шкодуза наслідками ДТП.

За положеннями пунктів 52.4,52.5статті 52 цього Закону страховик у разі припинення його членства в МТСБУ втрачає право укладати будь-які договори обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страхування.

Страховик, членство (у тому числі повне) якого припинено, зобов`язаний виконати свої зобов`язання згідно з укладеними ним договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Крім того, в абзаці третьому пункту 2.5 Положення про застосування Держфінпослуг заходів впливу (затвердженого розпорядженням Держфінпослуг від 13 листопада 2003 року № 125) прямо передбачено, що в разі призупинення або анулювання ліцензії страховика заборона на здійснення страхової діяльності не поширюється на виконання зобов`язань за вже укладеними договорами.

Таким чином, наслідком анулювання ліцензії страхової компанії буде неможливість укладення такою компанією нових договорів страхування, а також внесення змін до чинних, а не позбавлення її зобов`язань за існуючими договорами.

Зобов`язання такої компанії за укладеними раніше договорами не припиняються, тобто виплати страхового відшкодування повинні проводитися в повному обсязі, у тому числі за рахунок страхових резервів.

Отже, у випадку нездійснення страхової діяльності, позбавлення ліцензії та/або виключення страховика зі складу МСТБУ він зобов`язаний виконати всі договірні зобов`язання з відшкодування шкоди за договорами обов`язкового страхування цивільної відповідальності, укладеними до цього. Така правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від22 лютого 2022року у справі № 201/16373/16-ц.

Судом першої інстанції встановлено, що намомент ДТП 28 вересня 2022 року цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 , винного в дорожньо-транспортній пригоді та з вини якого позивачеві спричинена матеріальна шкода пошкодженням автомобіля «FAW BESTURN В50», р.н. НОМЕР_2 , була застрахована АТ «СК «Мега-Гарант» відповідно до полісу ОСЦПВВНТЗ №208761847 від 28.04.2022 року по 27.07.2023 року.

Позивачем надано копію повідомлення до АТ «СК «Мега-Гарант» про дорожньо-транспортну пригоду від 30.09.2022 та копію заяви про страхове відшкодування від 29.09.2022 (а.с.11,12). В судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник ПАТ «Куликівське молоко» повідомила про свою необізнаність, щодо повідомлення страхової компанії про дорожньо-траспорту пригоду, але допустив про наявність такого повідомлення.

З 05.10.2022 року АТ «СК «Мега-Гарант» втратило статус асоційованого члена МТСБУ через заборгованість до фондів МТСБУ та відповідно до п. 52.1 ст. 52 Закону припинило членство в МТСБУ. Крім того, Національний банк України 25 листопада 2022 року виключив СК Мега-Гарант із Держреєстру фінустанов у зв`язку з анулюванням усіх виданих їй ліцензій на здійснення діяльності з надання фінпослуг на підставі рішень правління НБУ 2022 року про відповідний захід впливу. Розпочато процес ліквідації компанії з 24.03.2023 року, на час розгляду справи по суті АТ «СК «Мега-Гарант» знаходиться в стані припинення.

Дані про те, що зазначена страхова компанія ліквідована, матеріали справи не містять.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 03 жовтня 2018 року (справа № 760/15471/15-ц) вказала, що відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно із цим договором абоЗаконом № 1961-IV розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. У такому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Тобто внаслідок заподіяння під час ДТП шкоди (настання страхового випадку) винуватець ДТП не звільняється від обов`язку відшкодувати завдану шкоду, але цей обов`язок розподіляється між ним і страховиком. Така позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 лютого 2022року у справі № 201/16373/16-ц .

З урахуванням встановленого основний тягар відшкодування шкоди, спричиненої за наслідками ДТП, повинен нести страховик. Саме він є належним відповідачем у справах за позовами про відшкодування шкоди в межах страхової суми, а в окремих випадках (у разі укладення страховиком договору зі страхувальником після виключення із членів МТСБУ) винна особа.

Таким чином встановлено, що при укладанні договору страхування ПАТ « Куликівське молоко" з Акціонерним товариством «Страхова компанія «Мега-Гарант», остання мала ліцензію та була членом МТСБУ. На момент АТ «СК «Мега-Гарант» не була позбавлена членства в МТСБУ та ліцензій.

А відтак саме страховик є належним відповідачем у справах за позовами про відшкодування шкоди в межах страхової суми. Якщо розмір матеріальної шкоди перевищує встановлений договором страхування ліміт, то різницю між розміром матеріальної шкоди та страхової суми сплачує винна особа.

Акціонерним товариством «Страхова компанія «Мега-Гарант» залучена позивачем до участі у справі в якості відповідача, не скористалась своїм правом на подачу відзиву чи апеляційної скарги, тому колегія суддів апеляційного суду в силу положень ч.1 ст.367 ЦПК України не переглядає рішення суду першої інстанції в частині вимог заявлених до цього відповідача.

Згідно зі статтею 3 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" оцінка майна, майнових прав - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами, зазначеними в статті 9 цього Закону і є результатом практичної діяльності суб`єкта оціночної діяльності.

Відповідно до частини першої статті 5 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" суб`єктами оціночної діяльності є: суб`єкти господарювання - зареєстровані в установленому законодавством порядку фізичні особи - суб`єкти підприємницької діяльності, а також юридичні особи незалежно від їх організаційно-правової форми та форми власності, які здійснюють господарську діяльність, у складі яких працює хоча б один оцінювач, та які отримали сертифікат суб`єкта оціночної діяльності відповідно до цього Закону.

Оцінювачами можуть бути громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які склали кваліфікаційний іспит та одержали кваліфікаційне свідоцтво оцінювача відповідно до вимог цього Закону (частина перша статті 6 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні").

Відповідно до частини другої статті 4 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" оціночна діяльність може здійснюватися, зокрема, у формі практичного виконання оцінки майна та всіх процедур, пов`язаних з нею, відповідно до вимог, встановлених нормативно-правовими актами з оцінки майна.

В п.1.3 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів зазначено, що Вимоги Методики є обов`язковими під час проведення автотоварознавчих експертиз та експертних досліджень судовими експертами науково-дослідних інститутів судових експертиз Міністерства юстиції України, експертами науково-дослідних експертно-криміналістичних центрів Міністерства внутрішніх справ України, експертами інших державних установ, суб`єктами господарювання, до компетенції яких входить проведення судових автотоварознавчих експертиз та експертних досліджень, а також всіма суб`єктами оціночної діяльності під час оцінки КТЗ у випадках, передбачених законодавством України або договорами між суб`єктами цивільно-правових відносин.

Встановлено, що з метою визначення вартості матеріального збитку завданого власнику автомобіля«FAW BESTURN В50», р.н. НОМЕР_2 позивач звернувся до суб`єкта оціночної діяльності СПД ОСОБА_4 , який надав відповідний звіт про оцінку № 179/22 від 26.10.2022 року, на підставі якого було визначено розмір матеріального збитку.

Отже висновок суду першої інстанції про те, що наданий позивачем звіт про оцінку № 179/22 від 26.10.2022 року є належним та допустимим доказом щодо визначення вартості завданого автомобілю позивача збитку. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції в цій частині не спростовують.

Колегія суддів апеляційного суду також відхиляє доводи апеляційної скарги щодо передчасності заявлення вимог позивачем до товариства у зв`язку з відсутністю доказів про виплату страхового відшкодування страховиком чи визначення ним розміру страхового відшкодування.

Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інших обставин, що мають значення для вирішення справи.

ПАТ « Куликівське молоко» не надано суду належних, достовірних, переконливих доказів на спростування позовних вимог щодо розміру заподіяних автомобілю позивача збитків. В свою чергу, відповідач Акціонерне товариство «Страхова компанія «Мега-Гарант» не заперечує щодо визначеного позивачем розміру страхового відшкодування. Позивач має право звернутись за відшкодуванням заподіяних йому збитків, як до страхової компанії так і безпосередньо до суду.

Згідно із частиною першою статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Відповідно до частини першої статті 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Потерпілий має подати докази, що підтверджують факт завдання шкоди внаслідок ДТП, розмір завданої шкоди, а також докази того, що відповідач є завдавачем шкоди або особою, яка відповідно до закону зобов`язана відшкодувати шкоду.

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі № 426/16825/16-ц (провадження № 14-497цс18) зроблено висновок, що аналіз норм статей 1172 та 1187 ЦК України дає підстави стверджувати, що особа, яка керує транспортним засобом у зв`язку з виконанням своїх трудових (службових) обов`язків на підставі трудового договору (контракту) з особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, не є суб`єктом, який несе відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки. У цьому випадку таким суб`єктом є законний володілець джерела підвищеної небезпеки - роботодавець. Отже, шкода, завдана внаслідок ДТП з вини водія, що на відповідній правовій підставі керував автомобілем, який перебуває у володінні роботодавця, відшкодовується саме володільцем цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.

Статтею 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.

Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Моральна шкода може полягати, зокрема: у порушенні психологічного благополуччя, переживаннях, стражданнях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, фізичному та психологічному пристосуванні до порушень у стані здоров`я.

Суд повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого; тяжкість вимушених змін у його життєвих стосунках; можливість, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.

При цьому суд має виходити із засад розумності, пропорційності та справедливості.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).

Встановивши, що ОСОБА_2 , який керував при скоєнні ДТП транспортним засобом «Богдан 211010», р.н. НОМЕР_1 , перебував у трудових відносинах з Приватним акціонерним товариством «Куликівське молоко» , працював на посаді водія та виконував свої службові обов`язки, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що обов`язок щодо відшкодування моральної шкоди слід покласти на роботодавця в силу положень частини першої статті 1172 ЦК України.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 грудня 2020 року у справі № 752/17832/14-ц (провадження № 14-538цс19) міститься висновок про те, що визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.

Враховуючи спосіб заподіяння втрат немайнового характеру, а також тривалість перетерплювання та виходячи з засад розумності, справедливості, апеляційний суд доходить висновків, що визначений місцевим судом розмір втрат не підлягає зменшенню. Позивачем доведено належними, допустимими доказами заподіяння йому моральної шкоди спричиненої дорожньо-транспортною пригодою.

Колегія суддів також погоджується із додтковим рішенням суду в частині визначеного до стягнення розміру витрат на професйну правничу допомогу з огляду на таке:

Судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних із розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (частини перша, третя статті 133 ЦПК України).

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина перша статті 141 ЦПК України).

На підтвердження понесення витрат на правничу допомогу позивачем надано: договір про надання послуг з правничої допомоги від 19.06.2023, детальний розрахунок робіт виконаних для надання правничої допомоги, копію Акту приймання наданих послуг відповідно до договору про надання професійної (правничої) допомоги № 70/2023 від 19 червня 2023, копію рахунку № 79/2024 від 19 червня 2024 на суму 11250,00 грн, копію платіжної інструкції № 1934 від 08.11.2024 на суму 11750,00 грн.

Із вказаних документів вбачається, що загальна вартість наданих адвокатом Висіцькою І.В. послуг по даній справі становить 11750,00 грн.

Зважаючи на те, що позовні вимоги позивача задоволено частково, висновок суду першої інстанції щодо застосування принципу пропорційності у відповідності до приписів п.2 ч.2 ст.141 ЦПК України при визначенні до стягнення розміру витрат на професійну правничу допомогу є вірним.

Враховуючи те, що висновки суду першої інстанції є достатньо аргументованими, апеляційний суд приходить висновку про відсутність підстав повторно відповідати на ті самі аргументи заявника, при цьому апеляційний суд враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії»).

Суд забезпечив повний та всебічний розгляд справи на основі наданих доказів, рішення суду першої інстанції відповідає нормам матеріального та процесуального права.

Наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків суду першої інстанції по суті вирішення указаного позову та не дають підстав вважати, що судом порушено норми матеріального чи процесуального права, що може бути підставою для скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст. 258, 263, 374, 375, 382, 384, 389, 390, 391 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Куликівське молоко» залишити без задоволення, а рішення Чернігівського районного суду Чернігівської області від 05 листопада 2024 року та додаткове рішення цього суду від 26 листопада 2024 року залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів, який обчислюється з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повний текст постанови виготовлено 30 січня 2025 року.

Головуючий: Судді: