Ухвала

від 29.01.2025 по справі 947/338/25

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ОДЕСИ

Справа № 947/338/25

Провадження № 1-кп/947/658/25

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.01.2025 року Київський районний суд міста Одеси у складі:

судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

захисника ОСОБА_4

особи, стосовно якої вирішується

питання про застосування заходів

виховного характеру ОСОБА_5

законного представника ОСОБА_6 ,

розглянувши у закритому судовому засіданні клопотання прокурора Київської окружної прокуратури м. Одеси про застосування примусових заходів виховного характеру у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024162480001306 від 27.11.2024 року, відносно неповнолітнього ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Новодружеськ, Луганської області, українця, громадянина України, учня Лисичанської гімназії, №25 Сєвєродонецького району Луганської області, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , та проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

за вчинення суспільно-небезпечного діяння, яке підпадає під ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 15, ч. 2 ст. 194-1 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Прокурор Київської окружної прокуратури м. Одеси ОСОБА_7 , звернулася до суду із клопотанням про застосуванням примусових заходів виховного характеру стосовно неповнолітнього ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у кримінальному провадженні №12024162480001306, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 15, ч. 2 ст. 194-1 КК України.

В обґрунтування клопотання прокурор зазначає, що 27.11.2024 приблизно о 18 годині 05 хвилин, у ОСОБА_5 виник злочинний умисел направлений на пошкодження загальнонебезпечним способом тягової підстанції 2779, яка знаходиться на прибудинковій території за адресою: м. Одеса, вул. Академіка Корольова, 16 та перебуває на балансі Комунального підприємства електричних мереж і зовнішнього освітлення «ОДЕСМІСЬКСВІТЛО».

В подальшому, 27.11.2024 року о 19 годині 01 хвилина, ОСОБА_5 реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на пошкодження загальнонебезпечним способом об`єкта енергетики, а саме тягової підстанції 2779, знаходячись за адресою: м. Одеса, вул. Академіка Корольова, 16, діючи умисно, усвідомлюючи характер свого суспільно небезпечного діяння наслідки його настання, переконався в тому, що його дії будуть не поміч сторонніми особами, підійшов до тягової підстанції 2779, використав заготовлену легкозаймисту речовину, яку розлив на металеві двері тягової підстанції та за допомогою сірників підпалив її, тим самим намагався пошкодити об`єкт енергетики загально небезпечним способом, чим виконав усі дії, які вважав необхідними для доведення кримінального правопорушення до кінця, але кримінальне правопорушення не було закінчено з причин, які залежали від його волі, так як пожежа була помічена та локалізована іншими особами.

Таким чином, неповнолітній ОСОБА_5 вчинив суспільно-небезпечне діяння, яке підпадає під ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 15, ч. 2 ст. 194-1 КК України, - закінчений замах на умисне пошкодження об`єктів енергетики, яке могло призвести до порушення нормальної роботи цих об`єктів, загальнонебезпечним способом.

В судовому засіданні прокурор підтримав заявлене клопотання та зазначила, що ОСОБА_5 є неповнолітнім, вперше вчинив суспільно-небезпечне діяння, не досягши віку, з якого передбачена кримінальна відповідальність, після вчинення щиро розкаявся, тому відносно нього наявні підстави для застосування примусових заходів виховного характеру.

Неповнолітній ОСОБА_5 в судовому засіданні, визнав вину у вчинені підпалу підстанції, яка знаходиться за адресою: Ак.Корольова 16 в місті Одесі, кримінально-правову оцінку своїх дій не оспорював, погодився із заявленим прокурором клопотанням про застосування стосовно нього примусових заходів виховного характеру у виді застереження, обмеження його дозвілля, передання під нагляд ОСОБА_6 ..

Законний представник неповнолітнього ОСОБА_5 - ОСОБА_6 просила задовольнити клопотання прокурора, та передати неповнолітнього ОСОБА_5 під її нагляд.

Захисник неповнолітнього ОСОБА_5 адвокат ОСОБА_4 просив задовольнити клопотання прокурора про застосування до неповнолітнього ОСОБА_5 примусових заходів виховного характеру у виді застереження, обмеження дозвілля і встановлення особливих вимог до поведінки малолітнього, та передання під нагляд ОСОБА_6 , з підстав, що він не досяг віку з якого настає кримінальна відповідальність за вчинення інкримінованого йому злочину.

Представник потерпілого ОСОБА_8 надав до суду письмову заяву про розгляд клопотання на його відсутністью, цивільний позов про стягнення матекріальної шкоди, заявляти не буде.

Заслухавши думку учасників судового провадження, вивчивши письмові матеріали клопотання, суд дійшов наступного висновку.

Згідно ст. 498 КПК України кримінальне провадження щодо застосування примусових заходів виховного характеру, передбачених законом України про кримінальну відповідальність, здійснюється внаслідок вчинення особою, яка після досягнення одинадцятирічного віку до досягнення віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність, вчинила суспільно небезпечне діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого КК України.

Відповідно до ст. 499 КПК України досудове розслідування у кримінальному провадженні щодо застосування примусових заходів виховного характеру здійснюється згідно з правилами, передбаченими цим Кодексом.

Згідно ст. 97 КК України неповнолітнього, який вперше вчинив злочин невеликої тяжкості, може бути звільнено від кримінальної відповідальності, якщо його виправлення можливе без застосування покарання. У цих випадках суд застосовує до неповнолітнього примусові заходи виховного характеру, передбачені частиною другою статті 105 цього Кодексу.

Примусові заходи виховного характеру, передбачені ч. 2ст. 105 цього Кодексу, суд застосовує і до особи, яка до досягнення віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність, вчинила суспільно-небезпечне діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною цього Кодексу.

Згідно з п.п.2, 3 ч. 2 ст. 105 КК України до неповнолітнього може бути застосовано примусові заходи виховного характеру, серед іншого, у виді застереження; передачі неповнолітнього під нагляд батьків чи осіб, які їх замінюють.

Частиною 3 статті 105 КК України передбачено, що тривалість заходів виховного характеру, передбачених пунктами 2 та 3 частини другої цієї статті, встановлюється судом, який їх призначає.

Пунктом 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 15 травня 2006 року "Про практику розгляду судами справ про застосування примусових заходів виховного характеру" передбачено, що строк нагляду, передбаченого п. 3 ч. 2 ст. 105 КК України, суд встановлює з урахуванням конкретних обставин справи та мети виправлення неповнолітнього. Як свідчить практика, цей нагляд має здійснюватись, як правило, не менше одного року, оскільки за коротшого строку він буде малоефективним (але не довше, ніж до досягнення особою повноліття).

Відповідно до частини 1 статті 501 КПК України під час постановлення ухвали в кримінальному провадженні щодо застосування примусових заходів виховного характеру суд з`ясовує такі питання: 1) чи мало місце суспільно небезпечне діяння; 2) чи вчинено це діяння неповнолітнім у віці від 11 років до настання віку, з якого настає кримінальна відповідальність за це діяння; 3) чи слід застосувати до нього примусовий захід виховного характеру і якщо слід, то який саме.

Пунктом 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 15 травня 2006 року "Про практику розгляду судами справ про застосування примусових заходів виховного характеру" передбачено, що відповідно до чинного законодавства примусові заходи виховного характеру можна застосовувати до особи, яка у віці від 14 до 18 років учинила злочин невеликої або середньої тяжкості, а також до особи, котра у період від 11 років до досягнення віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність, учинила суспільно небезпечне діяння, що має ознаки дії чи бездіяльності, передбачених Особливою частиною Кримінального кодексу України.

Примусові заходи виховного характеру, зокрема, застосовують: у разі постановлення судом рішення про звільнення неповнолітнього від кримінальної відповідальності на підставі ч. 1ст. 97 КК України; до особи, котра до досягнення віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність, вчинила суспільно небезпечне діяння (ч. 2 ст. 97КК України); при звільненні неповнолітнього від покарання відповідно до ч. 1ст. 105 КК України.

Пунктом 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 15 травня 2006 року "Про практику розгляду судами справ про застосування примусових заходів виховного характеру" передбачено, що неповнолітнього можна передати під нагляд батьків. При цьому, вони мають бути спроможні здійснювати виховний вплив на неповнолітнього, постійно й належним чином контролювати його поведінку та зобов`язані це робити.

Відповідно до інформаційного листа ВСС України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 223-1134/0/4-13 від 18.07.2013 "Про деякі питання здійснення кримінального провадження щодо неповнолітніх", суд ухвалює судове рішення щодо неповнолітнього, керуючись принципом найкращих інтересів дитини, встановленого у ст. 3 Конвенції ООН про права дитини, відповідно до положень глави 29 КПК та розділу XI КК України.

До особи, яка вчинила кримінальне правопорушення після досягнення одинадцятирічного віку, але до досягнення віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність, у будь-якому випадку, незважаючи на ступінь тяжкості вчинюваного діяння, згідно зі ст. 498 КПК України мають застосовуватись примусові заходи виховного характеру.

Оцінивши зібрані по кримінальному провадженню докази, суд вважає, що винуватість ОСОБА_5 у вчиненні суспільно-небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого ч.2 ст. 15, ч. 2 ст. 194-1 КК України доведена судовому засіданні в повному обсязі.

При вирішенні питання про застосування примусових мір виховного характеру відносно неповнолітнього ОСОБА_5 , суд враховує дані про особу неповнолітнього, який за місцем навчання та проживання характеризуються позитивно, на обліку в секторі ювенальної поліції, а також на обліку у лікаря-нарколог та психіатра не перебуває, на момент вчинення суспільно-небезпечного діяння не досяг 16 років, тобто не досяг віку, з якого настає кримінальна відповідальність за скоєне діяння.

Враховуючи те, що ОСОБА_5 до досягнення віку кримінальної відповідальності, у віці 15 років на момент скоєння кримінального правопорушення, вчинив суспільно-небезпечне діяння, передбачене ч.2 ст. 15, ч. 2 ст. 194-1 КК України, до нього слід застосовувати особливий порядок здійснення кримінального провадження щодо неповнолітніх, та відповідно до положень ст.498 КПК України застосувати примусові заходи виховного характеру у виді застереження та обмеження дозвілля і встановлення особливих вимог до поведінки неповнолітнього, що полягають у забороні відвідання ОСОБА_5 парків, кафе, пляжів без супроводу батьків та осіб, що їх замінюють, та встановити обмеження перебування ОСОБА_5 поза місцем проживання, з 18.00 год. до 07.00 год. наступного дня, передавши

неповнолітнього ОСОБА_5 під нагляд ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженки м. Лисичанськ Луганської області, проживає за адресою: АДРЕСА_2 , яка є законним представником неповнолітнього ОСОБА_5 на підставі наказу №206\1 від 02.12.2024 року Одеської міської ради служби у справах дітей, та не заперечує проти передання їй під нагляд ОСОБА_5 .

Вказані примусові заходи виховного характеру сприятимуть його виправленню та вихованню, оскільки саме таке рішення, на думку суду, є справедливим, а також необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_5 та попередження вчинення ним нових правопорушень.

Цивільний позов в даному кримінальному провадженні не заявлений.

Відповідно до ст. 100 КПК України суд вирішує долю речових доказів.

Процесуальні витрати у даному кримінальному провадженні, у розмірі 11 938 гривень 50 копійок, необхідно віднести на рахунок держави, враховуючі вимоги ст.124 КПК України, та відповідно до висновку, викладеного у постанові об`єднаної палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 12.09.2022 № 203/241/17.

Керуючись ст.ст. 97, 105 КК України, ст.ст. 484, 497, 501 КПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора Київської окружної прокуратури м. Одеси про застосування примусових заходів виховного характеру у кримінальному провадженні, внесеного до ЄРДР за № 12024162480001306 від 27.11.2024 року відносно неповнолітнього ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за вчинення суспільно-небезпечного діяння, яке підпадає під ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 15, ч. 2 ст. 194-1 КК України, задовольнити.

Застосувати до ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,громадянина України,уродженця м. Новодружеськ, Луганської області, українця, учня Лисичанської гімназії, №25 Сєвєродонецького району Луганської області, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , та проживає за адресою: АДРЕСА_2 , наступні примусові заходи виховного характеру:

- застереження;

- обмеження дозвілля і встановлення особливих вимог до поведінки неповнолітнього, що полягають у забороні відвідання ОСОБА_5 парків, кафе, пляжів без супроводу батьків та осіб, що їх замінюють, та встановити обмеження перебування ОСОБА_5 поза місцем проживання, з 18.00 год. до 07.00 год. наступного дня;

- передати неповнолітнього ОСОБА_5 під нагляд ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженки м. Лисичанськ Луганської області, яка фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 .

Встановити тривалість заходів виховного характеру відносно ОСОБА_5 , строком на один рік.

Роз`яснити ОСОБА_5 про більш суворі правові наслідки, які можуть настати в разі продовження ним протиправної поведінки чи вчинення нового злочину.

Попередити ОСОБА_5 про відповідальність у разі порушення взятого на себе зобов`язання.

Скасувати арешт накладений ухвалою Київського районного суду міста Одеси від 05.12.2024 року на мобільний телефон марки «Samsung» А10, з сім картку оператора Vodafone.

Речовій доказ: мобільний телефон марки «Samsung» А10, з сім картку оператора Vodafone , повернути за належністю ОСОБА_5 .

Скасувати арешт накладений ухвалою Київського районного суду міста Одеси від 05.12.2024 року на змив паливно-мастильної речовини та полімерну пляшку.

Речові докази: змив паливно-мастильної речовини та полімерну пляшку, - знищити.

Процесуальні витрати за проведення судової експертизи нафтопродуктів і пально - мастильних матеріалів в розмірі 11 938 гривень 50 копійок, віднести на рахунок держави.

Ухвала суду може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Суддя ОСОБА_1