Рішення

від 30.01.2025 по справі 303/3728/23

МУКАЧІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 303/3728/23

2/303/1700/24

ряд. стат. звіту № 38

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 січня 2025 року м. Мукачево

Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

в особі головуючого судді Мирошниченка Ю.М.

з участю секретаря судових засідань Лукач К.М.,

представника позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом АТ «КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення боргу кредитором спадкодавця,

ВСТАНОВИВ:

Банк просить стягнути з ОСОБА_2 63419,17 доларів США, які за кредитним договором від 26.03.2023 р. заборгував її чоловік ОСОБА_3 , котрий помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Покликається на те, що відповідачка, як спадкоємець,який постійнопроживав разоміз спадкодавцемна часвідкриття спадщини, успадкувала після смерті позичальника його права та обов`язки й повинна погасити кредит.

Відповідачка позов не визнала, подала до суду відзив на позов на позовну заяву, в якому просила відмовити у задоволенні позову з огляду на пропуск позивачем строку позовної давності.

Вислухавши доводи та заперечення сторін, дослідивши надані ними докази, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності.

На підставі частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з положеннями статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Частиною першою статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини шостої статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою позикодавцю в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок або реального повернення коштів позикодавцеві (ч. ч. 1, 3 ст. 1049 ЦК України).

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як убачається з матеріалів справи, 26.03.2008 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_3 укладено кредитний договір № MKD6GA00000006 (т. 1 а. с. 16-18), за яким банк зобов`язується надати «Позичальникові» кредитні кошти шляхом: видачі готівки через касу на строк з 26.03.2008 року по 23.03.2018 року включно, у вигляді непоновлюваної лінії у розмірі 28035,80 доларів США на наступні цілі: у розмірі 25000 доларів США на споживчі цілі, а також у розмірі 3035,80 доларів США на сплату страхових платежів у випадках та в порядку, передбачених п. п. 2.1.3, 2.2.7 даного договору, зі сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 1% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом, винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 2% від суми виданого кредиту у момент надання кредиту, винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 0% від суми виданого кредиту щомісяця в період сплати, винагорода за резервування ресурсів у розмірі 0,48% річних від суми зарезервованих ресурсів, винагороди за проведення додаткового моніторингу, згідно п. 8.2. даного договору (п. 8.1).

Для виконання даного договору банк відкриває позичальникові рахунок № НОМЕР_1 для зарахування коштів, спрямованих на погашення заборгованості по кредиту, відмоткам, винагороді та іншим платежам. Позичальник доручає банку провадити погашення заборгованості по даному кредитному договору в передбачені даним договором строки за рахунок коштів, розміщених на рахунку, що відповідає платіжній картці, емітованої ПриватБанком. Зазначене доручення позичальника не підлягає виконанню банком у випадку пред`явлення позичальником документа, підтверджує сплату заборгованості іншим способом. Кредит надається в обмін на зобов`язання позичальника по поверненню кредиту, сплаті відсотків, винагороди в зазначені даним договором строки (п. 8.2)

Забезпечення виконання позичальником зобов`язань за даним договором виступає іпотека будинку загальною площею 59,60 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , а також всі інші види застави, іпотеки, поруки, та інші, надані банку з метою забезпечення зобов`язань за даним договором (п. 8.3).

При порушенні позичальником зобов`язань із погашенням кредиту, позичальник сплачує банку пеню у розмірі 0.15% від суми простроченої заборгованості по кредиту за кожний день прострочки, але не менше 1 гривні ( п. 8.4).

При достроковому (як повному, так і частковому) погашенні кредиту позичальник додатково сплачує банку за користування кредитом 0% від суми кредиту, що погашається достроково (п. 8.5).

За договором іпотеки від 26.03.2008 р. ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , котрі мешкають у будинку АДРЕСА_1 , передали його в іпотеку Банку на забезпечення виконання ОСОБА_3 кредитних зобов`язань за вказаним договором (т. 1 а. с. 13-15).

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 помер (т. 1 а. с. 21).

Дослідження наданих Банком документів кредитної справи ОСОБА_3 , перевірка наведених позивачем правових підстав укладення кредитного договору та зроблених ним розрахунків свідчить про наявність на день смерті позичальника заборгованості за кредитом, що становить 63419,17 доларів США (т. 1 а. с. 6-18, 76-182).

Відповідно до частини 1 статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом, зокрема смертю боржника, якщо воно є нерозривно пов`язаним з його особою і у зв`язку з цим не може бути виконане іншою особою (ч. 1 ст. 608 ЦК України).

Згідно з нормами ст. ст. 1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Права та обов`язки особи, які не входять до складу спадщини передбачені статтею 1219 ЦК України.

Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (ч. 2 ст. 1220 ЦК України).

Відповідно доположень статті1268ЦК України спадкоємець зазаповітом чиза закономмає правоприйняти спадщинуабо неприйняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленогостаттею 1270цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Згідно з частиною першою статті 1297 ЦК України у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

У частині третій статті 1296 ЦК України зазначено, що відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Аналіз наведених норм цивільного законодавства дає підстави для висновку про те, що спадкові права є майновим об`єктом цивільного права, оскільки вони надають спадкоємцям можливість успадкувати майно (прийняти спадщину). Отримання спадкоємцем, який прийняв спадщину, свідоцтва про право на спадщину відповідно до статті 1296 ЦК України є правом, а не обов`язком спадкоємця, однак відсутність у спадкоємця такого свідоцтва не може бути підставою для відмови у задоволенні вимог кредитора (постанова Верховного Суду від 21 липня 2022 року у справі № 537/4780/18).

За інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта №331286122 на день смерті ОСОБА_3 йому на праві приватної власності належала 1/3 частка будинку АДРЕСА_1 (а. с. 68-69).

За довідкою Великолучківської сільської ради Мукачівського району на день смерті ОСОБА_3 , який був зареєстрований та проживав у АДРЕСА_1 і помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , за вказаною адресою також була зареєстрована його дружина ОСОБА_2 (а. с. 58).

Таким чином ОСОБА_2 відповідно до ст. 1268 ЦК України є такою, яка прийняла спадщину після смерті чоловіка ОСОБА_3 , що складається з права власності на 1/3 частка будинку АДРЕСА_1 та обов`язку повернути борг за кредитним договором № MKD6GA00000006 в межах вартості успадкованого майна.

Водночас слушним є зауваження відповідачки про те, що окрім неї спадкоємцем є син спадкодавця ОСОБА_5 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_3 й на день смерті батька не досяг повноліття й відповідно до частини 4 статті 1268 ЦК України є таким, що прийняв спадщину.

Особливості правового регулювання відношень між кредитором і спадкоємцями боржника регламентовано положеннями ст. ст. 1281, 1282 ЦК України.

Відповідно до статті 1281 ЦК України спадкоємці зобов`язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги, та/або якщо вони спадкують майно, обтяжене правами третіх осіб. Кредиторові спадкодавця належить пред`явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, не пізніше шести місяців з дня одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину на все або частину спадкового майна незалежно від настання строку вимоги. Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину, він має право пред`явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, протягом шести місяців з дня, коли він дізнався про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину. Кредитор спадкодавця, який не пред`явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, протягом зазначених строків, позбавляється права вимоги.

Статтею 1282 ЦК України передбачено обов`язок спадкоємців задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Вимоги кредитораспадкоємці зобов`язанізадовольнити шляхомодноразового платежу,якщо домовленістюміж спадкоємцямита кредиторомінше невстановлено. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора звертає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі.

З матеріалів спадкової справи та наданих позивачем доказів убачається, що перша претензія кредитора в порядку статті 1281 ЦК України до ймовірних спадкоємців ОСОБА_3 датована 06 жовтня 2015 року. Наступні претензії аналогічного змісту отримані нотаріусом 15.08.2017 р. та 17.09.2020 р. (т. 2 а. с. 43, 45-47).

За повідомленням державного нотаріуса Шпеник М.Ю. 19.10.2015 року за №431 Мукачівською РДНК було заведено спадкову справу за померлим ОСОБА_3 на підставі претензії кредитора ПАТ КБ «Приватбанк». Інші спадкоємці померлого з заявами про прийняття спадщини до Мукачівської районної державної нотаріальної контори не зверталися, свідоцтва про право на спадщину не видавалися (т. 1 а. с. 25), що не завадило Банку спрямувати відповідачці лист-претензію від 06.05.2021 р. з вимогою про сплату успадкованого в порядку ст. ст. 1261, 1268 ЦК України боргу (т. 1 а. с. 26).

Матеріали справи не містять доказів того, що спадкоємці повідомиликредитора спадкодавцяпро відкриттяспадщини.Так самов справівідсутні відомостіпро те, коли саме та як кредитор довідався або міг довідатися про смерть боржника, а отже підстави вважати, що він звернувся з вимогою до його спадкоємців поза межами строків, встановлених статтею 1281 ЦК України відсутні.

Водночас законом встановлено строки, у межах яких особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (позовна давність).

Статтею 257 ЦК України визначено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Згідно з частиною першою статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

У постанові Верховного Суду України від 03 лютого 2016 року у справі № 6-75цс15 вказано, що формулювання загального правила щодо початку перебігу позовної давності пов`язане не тільки з часом безпосередньої обізнаності особи про певні обставини (факти порушення її прав), а й з об`єктивною можливістю цієї особи знати про ці обставини. Можливість знати про порушення своїх прав випливає із загальних засад захисту цивільних прав та інтересів (статті 15, 16, 20 ЦК України), за якими особа, маючи право на захист, здійснює його на власний розсуд у передбачений законом спосіб, що створює в неї цю можливість знати про посягання на права. Обов`язок доведення часу, з якого особі стало відомо про порушення її права, покладається на позивача.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2018 року (справа № 907/50/16) сказано, що аналіз статті 261 ЦК України дає підстави для висновку про те, що початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов. Велика Палата Верховного Суду зазначила, що позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення відповідного права можна було отримати раніше.

У постанові Верховного Суду від 03 квітня 2019 року (справа № 751/8797/17) також зазначено, що початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право у примусовому порядку через суд (частина друга статті 1282 ЦК України).

У постанові Верховного Суду від 13 червня 2018 року (справа № 320/9961/15-ц) сформульована правова позиція, згідно з якою наявність у кредитора померлого боржника відомостей про прийняття спадщини, що відкрилась після нього, його спадкоємцями, а також про коло спадкоємців, зумовлює початок перебігу позовної давності за правилами, визначеними частиною першою статті 261 ЦК України.

У спадкових правовідносинах банк як кредитор спадкодавця та його спадкоємців наділений власними повноваженнями та самостійно визначає спосіб і порядок їх реалізації. Банк, звернувшись до нотаріуса з відповідною вимогою до можливих спадкоємців, реалізував своє право, передбачене правилом статті 1281 ЦК України, здійснюючи свої повноваження на власний розсуд та у власних інтересах. Невикористання надалі банком власних повноважень та нездійснення суб`єктивних прав не може бути поважною причиною пропуску відповідних строків та підставою для поновлення прав, втрачених (припинених) у результаті недобросовісного ведення власних справ такою особою (позивачем).

Документально доведено, що позивач довідався про смерть боржника не пізніше 06 жовтня 2015 року, а про те, що відповідачка є його дружиною та мешкає за однією з ним адресою Банку було відомо з дня укладення договору іпотеки від 26.03.2008 р.

З огляду на це суд вважає за необхідне обчислювати строк позовної давності з часу, коли Банк дізналася про порушення свого права, тобто відтоді як закінчився строк на прийняття спадщини і спадкоємці, які прийняли спадщину, не вжили жодних заходів щодо виконання успадкованого зобов`язання за кредитним договором.

При цьому суд зазначає, що за відсутності доказів про погашення спадкоємцем боржника боргу та письмової відмови спадкоємця в здійсненні одноразового платежу на користь кредитора має місце мовчазна відмова спадкоємця у здійсненні одноразового платежу, що є підставою для задоволення вимог кредитора в межах вартості отриманого спадкоємцем у спадщину майна (постанова Верховного Суду від 26 жовтня 2022 року у справі № 195/1369/21).

Тож у справі, що розглядається, за початок відліку строку позовної давності треба брати 06 жовтня 2015 року день, коли кредитор виявив обізнаність про смерть боржника, маючи на той час відомості про відповідачку як спадкоємицю першої черги, котра в розумінні частини 3 статті 1268 ЦК України прийняла спадщину, про відкриття спадщини кредитора не повідомила, жодних дій щодо погашення боргу протягом тривалого часу не вчинили, що свідчить про її мовчазну відмову від погашення боргу спадкодавця.

Позовну заяву у цій справі подано до суду 27 квітня 2022 року, тобто поза межами визначеного законом строку позовної давності.

Інший висновок у контексті розглядуваної правової ситуації означав би необмежене часом право кредитора позиватися до спадкоємців боржника, що суперечить правилу юридичної визначеності як одному зі складових принципу верховенства права.

Наслідки пропуску строку позовної давності визначеністаттею 267 ЦК України, згідно з частиною четвертою якої сплив строк позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

Відповідно до частини п`ятоюстатті 267 ЦК України,якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту. Проте у розглядуваній справі позивач питання щодо поновлення строку позовної давності не ставив, доказів на підтвердження наявності поважних причин його пропуску не навів, факт неможливості дізнатися про порушення свого цивільного права до спливу строку позовної давності всупереч вимогам ст. ст. 12, 81 ЦПК України не довів.

На підставі ст. ст. 11, 526, 530, 610, 611, 612, 625, 629, 1049, 1054, 1281, 1282, 1297 ЦК України, керуючись ст. ст. 1-18, 76, 77-81, 95, 141, 228, 229, 235, 241, 244, 245, 258, 259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

У задоволенні позову Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості кредитором спадкодавця за кредитним договором № MKD6GA00000006 від 26.03.2008 року відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено до Закарпатського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.

Позивач: АТ КБ «ПриватБанк», місце знаходження: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, код ЄДРПОУ 14360570, рах. № НОМЕР_2 (для погашення заборгованості та судових витрат), МФО 305299.

Відповідач: ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Головуючий Юрій Мирошниченко