Ухвала

від 31.01.2025 по справі 307/163/25

ТЯЧІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 307/163/25

Провадження №1-кс/307/59/25

ТЯЧІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД

Закарпатської області

У Х В А Л А

31 січня 2025 року м. Тячів

Слідчий суддя Тячівського районного суду Закарпатської області ОСОБА_1 ,

з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , слідчого ОСОБА_3 та власника майна ОСОБА_4 та його представника - адвоката ОСОБА_5 ,

розглянувши клопотанняслідчого СВТячівського РВПГУНП вЗакарпатській області,погоджене прокуроромТячівської окружноїпрокуратури Закарпатськоїобласті,про арештмайна,

В С Т А Н О В И В:

Слідчий СВ Тячівського РВП ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_6 , за погодженням з прокурором Тячівської окружної прокуратури Закарпатської області ОСОБА_7 , звернувся до суду з клопотанням про арешт майна.

В обґрунтування клопотання посилається на те, що в провадженні СВ Тячівського РВП ГУНП України у Закарпатській області знаходяться матеріали досудового розслідування, внесені 14 січня 2025 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 120250711600000020, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 332 КК України.

Вказує на те, що досудовим розслідуванням встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , за попередньою змовою з ОСОБА_8 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_9 та невстановленою органом досудового розслідування групою осіб, під час дії воєнного стану, який постановлено ввести в Україні указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 "Про введення воєнного стану в Україні" (з подальшим його продовженням, який діяв у період скоєння кримінального правопорушення), достовірно знаючи про заборону виїзду за кордон громадян України чоловічої статі віком від 18 до 60 років, організував незаконне переправлення громадян України ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , через державний кордон України з Румунією, за грошову винагороду.

Так, реалізовуючи свій злочинний умисел, спрямований на незаконне переправлення осіб через державний кордон України, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , будучи обізнаний з раніше розробленим планом, про те, що 13 січня 2025 року, близько 11 години, ОСОБА_8 , разом з невстановленою органом досудового розслідування особою, приїхав на власному автомобілі марки "Opel Zafira", номерний знак НОМЕР_1 , в село Вишків Калуського району Івано-Франківської області, яке межує з селом Торунь Міжгірського району Закарпатської області, достовірно знаючи про те, що у цей час, на них очікували ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , транспортування яких до вказаного місця здійснила невстановлена органом досудового розслідування особа, з яким останні приїхали з м. Київ та якому за вказівкою невстановленої органом досудового розслідуванням особи передали грошові кошти в сумі 2 500 доларів США, що згідно офіційного курсу НБУ становить 105 710 гривень 25 копійок. У подальшому, ОСОБА_8 , достовірно знаючи, що ОСОБА_10 та ОСОБА_11 можуть бути виявлені працівниками правоохоронних органів, надав вказівку невстановленій органом досудового розслідування особі провести останніх лісовим масивом, в обхід блок-посту, з метою уникнення викриття працівниками правоохоронних органів, пройшли до села Торунь Міжгірського району Закарпатської області, де в невстановленому місці їх вже очікував ОСОБА_8 , на автомобілі марки "Opel Zafira", номерний знак НОМЕР_1 , після чого, сівши до автомобіля, поїхали в напрямок с-ще Буштино Тячівського району Закарпатської області.

У подальшому, прибувши в селище Буштино Тячівського району Закарпатської області та перебуваючи біля ресторану "Трембіта", що по вулиці Головна, №1, Тячівського району Закарпатської області, під`їхав автомобіль марки "Mercedes-Benz GLK 320CDI", номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з пасажиром ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , до якого пересіли ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , останні поїхали в село Руське Поле Тячівського району Закарпатської області, до лісового масиву, з метою уникнення викриття працівниками правоохоронних органів, зокрема для обходу контрольного пункту ДПСУ, який розташований перед в`їздом в м. Тячів, при цьому, їхавши у автомобілі, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , надавав вказівки останнім щодо способу подолання перешкод та дій, які вони мають зробити у подальшому для безперешкодного перетину Державного кордону України, а ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , провів ОСОБА_10 та ОСОБА_11 пішки до села Тячівка Тячівського району Закарпатської області, де в цей час їх очікував ОСОБА_9 , на транспортному засобі марки ВАЗ 2107, номерний знак НОМЕР_3 , а саме у селі Тячівка, по вулиці Олекси Довбуша, Тячівського району Закарпатської області, при цьому, ОСОБА_9 надав вказівку ОСОБА_10 та ОСОБА_11 сісти до автомобіля та відвіз останніх до села Грушово Тячівського району Закарпатської області, а саме на вулицю Монастирська, №11, де ОСОБА_9 розмістив їх в приміщенні дерев`яного сараю та роз`яснив, що ОСОБА_10 та ОСОБА_11 необхідно очікувати подальших вказівок та вказав їм особу, яка буде здійснювати їх супровід при перетині Державного кордону України. При цьому, ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , за вказівкою невстановленої органом досудового розслідуванням особи, передали грошові кошти в сумі 1 500 доларів США ОСОБА_9 . В подальшому до сараю під`їхав автомобіль марки ВАЗ 2107, номерний знак НОМЕР_3 , який привіз ОСОБА_12 .

В подальшому, близько 21 години, до даного сараю прийшла невстановлена органом досудового розслідування особа, яка принесла три гідрокостюми, для ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , та за вказівкою якого останні прямували, слідом за ним, до місця перетину державного кордону України з Румунією, у с. Грушово, Тячівського району Закарпатської області, де останні були затримані працівниками прикордонної служби, при спробі незаконного перетину Державного кордону України.

24 січня 2025 року на підставі ухвали слідчого судді Тячівського районного суду було проведено обшук в будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , в ході якого виявлено та вилучено мобільний телефон марки "Iphone", моделі XR, ІМЕІ1 НОМЕР_4 , ІМЕІ2 НОМЕР_5 , з картою оператора мобільного зв`язку "Київстар" НОМЕР_6 , який належить ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителю АДРЕСА_1 .

24 січня 2025 року постановою слідчого вказаний телефон було визнано речовим доказом у кримінальному провадженні №120250711600000020 від 14 січня 2025 року.

З метою забезпечення збереження речових доказів у кримінальному провадженні виникла необхідність у арешті тимчасово вилученого майна: мобільного телефону марки "Iphone", моделі XR, ІМЕІ1 НОМЕР_4 , ІМЕІ2 НОМЕР_5 , з картою оператора мобільного зв`язку "Київстар" НОМЕР_6 , шляхом заборони відчуження, розпорядження та користування вказаним майном.

В судовомузасіданні слідчий заявлене клопотання підтримав і просив його задовольнити.

Власник майна та його представник в судовому засіданні проти задоволення клопотання заперечили.

Вивчивши матеріали клопотання та вислухавши учасників процесу, суд приходить до наступного висновку.

В судовому засіданні встановлено, що в провадженні СВ Тячівського РВП ГУНП України в Закарпатській області знаходятьсяматеріали досудового розслідування, внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №120250711600000020 від 14 січня 2025 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 332 КК України.

24 січня 2025 року в ході проведення обшуку було виявлено та вилучено мобільний телефон марки "Iphone", моделі XR, ІМЕІ1 НОМЕР_4 , ІМЕІ2 НОМЕР_5 , з картою оператора мобільного зв`язку "Київстар" НОМЕР_6 , власником якого є ОСОБА_4 .

Постановою слідчогоСВ ТячівськогоРВП ГУНПв Закарпатськійобласті від 24 січня 2025 року, вище вказаний предмет був визнаний речовим доказом у кримінальному провадженні №120250711600000020 від 14 січня 2025 року

За змістом ч.1 ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цимКодексом порядку.

Згідно п.1 ч.2 ст.170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.

За правилами ч. 3 ст. 170 КПК України арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 цього Кодексу.

Статтею 98 КПК України визначено, щоречовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддями вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно до ч.2 ст.171 КПК України у клопотанні про арешт майна повинно бути зазначено: 1) підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна; 2) перелік і види майна, що належить арештувати; 3) документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном; 4) розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до частинишостоїстатті 170 цього Кодексу. До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.

При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя враховує правову підставу для арешту майна, достатність доказів, що вказують на вчинення особою кримінального правопорушення; розмір можливої конфіскації майна, розміршкоди, завданої кримінальним правопорушенням та цивільного позову; наслідки арешту майна для інших осіб; розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, що передбачено ч.2 ст.173 КПК України.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 167 КПК України, тимчасово вилученим може бути майно у вигляді, зокрема, речей, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди; призначалися (використовувалися)для схилянняособи довчинення кримінальногоправопорушення,фінансування та/абоматеріального забезпеченнякримінального правопорушенняабо винагородиза йоговчинення; є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов`язаного з їх незаконним обігом; одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від них, а також майно, в яке їх було повністю або частково перетворено.

За правилами ч. 2 ст. 168 КПК України, тимчасове вилучення майна може здійснюватися також під час огляду.

Статтями 2, 7 КПК України, визначені завдання кримінального судочинства, відповідно до яких, зміст і форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких зокрема відносяться: верховенство права, недоторканність права власності, забезпечення права на захист, доступ до правосуддя, забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності.

Відповідно до ч. 11 ст. 170 КПК України, заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

Відповідно до положень ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Вказані норми кореспондуються з положеннями Першого протоколу до Конвенції про захист прав і основоположних свобод, який ратифікований Верховною Радою України 17 липня 1997 року, згідно ст. 1 якого, - кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Згідно ч.1 ст. 173 КПК України, слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.

Відповідно до ч.3 ст.173 КПК України, відмова у задоволенні або часткове задоволення клопотання про арешт майна тягне за собою негайне повернення особі відповідно всього або частини тимчасово вилученого майна.

Матеріалами клопотання доведено, що зазначене кримінальне правопорушення було вчинено, правову підставу для накладення арешту та можливість використання зазначених речей як доказів в даному кримінальному провадженні.

На даному етапі досудового розслідування його потреби виправдовують втручання у права та інтереси власника майна з метою забезпечення кримінального провадження, а слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення кримінального правопорушення, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.

На підставі викладеного, слідчий суддя приходить до висновку, що клопотання підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 132, 170-173 КПК України,слідчий суддя,

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання задовольнити.

Накласти арешт на тимчасово вилучене майно з метою збереження речових доказів у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №120250711600000020 від 14 січня 2025 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.332 КК України, а саме: мобільний телефон марки "Iphone", моделі XR, ІМЕІ1 НОМЕР_4 , ІМЕІ2 НОМЕР_5 , з картою оператора мобільного зв`язку "Київстар" НОМЕР_6 , власником якого є ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , житель АДРЕСА_1 , шляхом заборони відчуження, розпорядження та користування вказаним майном.

Копію ухвали направити слідчому, прокурору та власнику майна.

Ухвала підлягає негайному виконанню слідчим.

Ухвала може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня оголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_1