Постанова

від 29.01.2025 по справі 751/1339/23

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

іменем України

29 січня 2025 року м. Чернігів

Унікальний номер справи № 751/1339/23

Головуючий у першій інстанції Яременко І. В.

Апеляційне провадження № 22-ц/4823/94/25

Чернігівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючої - судді Мамонової О.Є.,

суддів Висоцької Н.В., Шитченко Н.В.,

із секретарем: Герасименко Ю.О.,

учасники справи:

позивач: Акціонерне товариство Комерційний банк "Приват Банк",

відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , яка діє в інтересах малолітньої ОСОБА_8 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні з повідомленням учасників справи у залі суду цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Комерційний банк "Приват Банк" на заочне рішення Новозаводського районного суду міста Чернігова від 15 серпня 2024 року (проголошено о 10:25, повний текст складено 26.08.2024) у справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк "Приват Банк" до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_9 , яка діє в інтересах малолітньої ОСОБА_8 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про стягнення боргу кредитором спадкодавця,-

У С Т А Н О В И В :

У лютому 2023 року АТ КБ «ПриватБанк» (далі Банк) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому, з урахуванням уточненої позовної заяви, просив стягнути з останньої на його користь заборгованість у розмірі 135680,27 доларів США, що за курсом 36,56 складає 4960470,67 грн за кредитним договором №CNGLGA0000000097 від 30.09.2008, а також судовий збір.

Позов обґрунтовував тим, що відповідно до укладеного договору CNGLGA0000000097 від 30.09.2008 ОСОБА_10 отримав кредит у розмірі 52110,05 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 15,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 30.09.2011.

Позивач зазначав, що ІНФОРМАЦІЯ_1 позичальник ОСОБА_10 помер. Спадкоємцем, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини є ОСОБА_1 .

Указував, що 22.06.2022 ним направлено претензію кредитора до Другої чернігівської державної нотаріальної контори, від якої 07.07.2022 отримано відповідь про те, що претензію переслано до Першої чернігівської державної нотаріальної контори за місцем заведення спадкової справи. 21.07.2022 до ОСОБА_1 направлявся лист-претензія, але ніяких дій не було виконано.

Станом на дату смерті заборгованість позичальника перед банком за кредитним договором №CNGLGA0000000097 від 30.09.2008 становить 135680,27 доларів США, яка складається з: 39893,63 доларів США заборгованість за кредитом; 16596,41 доларів США заборгованість за відсотками; 79244,23 доларів США заборгованість з пені.

Ухвалою Новозаводського районного суду м. Чернігова від 03.04.2024 залучено в якості співвідповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_8 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 (том 2 а.с. 74-77).

Заочним рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова від 15.08.2024 у задоволенні позовних вимог АТ КБ «ПриватБанк» відмовлено повністю.

В апеляційній скарзі АТ КБ «ПриватБанк» просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі, посилаючись на ухвалення рішення без повного, всебічного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи, без належної оцінки доказів та з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що Банк виконав вимоги ч. 2 ст. 1281 ЦК України своєчасно пред`явивши лист-претензію до спадкоємців через нотаріуса.

Позивач зазначає, що саме реєстрація спадкоємця за місцем проживання спадкодавця на час його смерті, свідчить про «автоматичне прийняття спадкоємцем спадщини». У строк з 10.08.2016 по 10.02.2017 відповідачі не подали заяву про відмову від прийняття спадщини, отже вони вважаються такими, що фактично прийняли спадщину.

Указує, що ОСОБА_1 є сестрою спадкодавця ОСОБА_10 , доказів, що вона не перебуває у спорідненості з померлим остання не надала.

Наголошує, що відповідачі до суду першої інстанції не з`являлися, запереченнями чи відзивом на позов не спростували доводів позивача, так само як і не надали доказів, що не перебувають у спорідненості з ОСОБА_10 , не довели, що розмір спадкового майна є меншим, ніж заборгованість спадкодавця по кредиту, отже на них лежить обов`язок щодо відшкодування боргу спадкодавця в повному обсязі.

Вислухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача адвоката Рожка С.М., який підтримав апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч. 1, 2, 4 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно з ч. 4 ст. 376 ЦПК України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.

Відповідно до ч. 1 ст. 377 ЦПК України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в апеляційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу.

Щодо позовних вимог АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_2

Судом у справі встановлено, що 21.02.2023 АТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому, з урахуванням уточненої позовної заяви, просив стягнути з відповідача на їх користь заборгованість у розмірі 135680,27 доларів США, що а курсом 36,56 складає 4960470,67 грн за кредитним договором №CNGLGA0000000097 від 30.09.2008 та судовий збір.

Ухвалою Новозаводського районного суду м. Чернігова від 06.03.2023 прийнято позовну заяву АТ КБ «Приват Банк» до ОСОБА_1 про стягнення боргу кредитором спадкодавця до розгляду та відкрито провадження у справі (том 1 а.с. 48).

Ухвалою Новозаводського районного суду м. Чернігова від 03.04.2024 залучено в якості співвідповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_8 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 (том 2 а.с. 74-77).

Як вбачається з копії актового запису про смерть №83 від 01.12.2016, що надана на запит апеляційного суду, ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що видано свідоцтво серії НОМЕР_1 (том 2 а.с. 172).

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею 5 ЦПК України передбачено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо настала смерть фізичної особи або оголошено її померлою чи припинено юридичну особу, які були однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва.

З аналізу п. 7 ч. 1 ст. 255 ЦПК України вбачається, що правонаступників у справу можна залучити тільки у випадку, коли смерть особи сталася вже після набуття нею статусу сторони у справі, тобто після відкриття провадження у справі.

Відповідно до ст. 25 ЦК України здатність мати цивільні права та обов`язки (цивільну правоздатність) мають усі фізичні особи.

Цивільна правоздатність фізичної особи виникає у момент її народження.

У випадках, встановлених законом, охороняються інтереси зачатої, але ще не народженої дитини.

У випадках, встановлених законом, здатність мати окремі цивільні права та обов`язки може пов`язуватися з досягненням фізичною особою відповідного віку.

Цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у момент її смерті.

У ст. 26 ЦК України визначено, що усі фізичні особи є рівними у здатності мати цивільні права та обов`язки.

Фізична особа має усі особисті немайнові права, встановлені Конституцією України та цим Кодексом.

Фізична особа здатна мати усі майнові права, що встановлені цим Кодексом, іншим законом.

Фізична особа здатна мати інші цивільні права, що не встановлені Конституцією України, цим Кодексом, іншим законом, якщо вони не суперечать закону та моральним засадам суспільства.

Фізична особа здатна мати обов`язки як учасник цивільних відносин.

За змістом ч. 1 ст. 42, ст. 48 ЦПК України у справах позовного провадження учасниками справи є сторони, треті особи. Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач.

Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.

У ст. 46 ЦПК України визначено, що здатність мати цивільні процесуальні права та обов`язки сторони, третьої особи, заявника, заінтересованої особи (цивільна процесуальна правоздатність) мають усі фізичні і юридичні особи.

Частиною першою ст. 47 ЦПК України передбачено, що здатність особисто здійснювати цивільні процесуальні права та виконувати свої обов`язки в суді (цивільна процесуальна дієздатність) мають фізичні особи, які досягли повноліття, а також юридичні особи.

Системний аналіз вказаних норм права, а також положень ч. 1, 2, 4 ст. 25, ч. 1 ст. 26 ЦК України та ч. 2 ст. 48 ЦПК України, дозволяє дійти висновку про те, що на момент звернення із позовом до суду відповідач фізична особа у справі має бути живим, мати цивільну процесуальну правосуб`єктність. В іншому випадку провадження у справі не може бути відкрито, а відкрите - підлягає закриттю, оскільки справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства (п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України).

При цьому норма ст. 255 ЦПК України є імперативною. Тобто за наявності підстав, визначених п. 1-8 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, незалежно від кількості процесуальних дій, які були вчинені судами та учасниками судового процесу під час розгляду справи, суд зобов`язаний закрити провадження у справі. На такі дії суду не впливає те, що у справі беруть участь відповідачіспадкоємці, які на час розгляду справи мають цивільну процесуальну правосуб`єктність і не заявляли клопотання про закриття провадження у справі.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним й безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

ЄСПЛ зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (DIYA 97 v. UKRAINE, № 19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21.10.2010).

Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 20.06.2019 у справі №185/998/16-ц.

Апеляційним судом встановлено, що на час пред`явлення до суду АТ КБ «Приват Банк» позову (21.02.2023) відповідачка ОСОБА_2 померла.

Таким чином, суд першої інстанції не повинен був відкривати провадження у справі за позовом АТ КБ «ПриватБанк», яке звернулося до суду з позовом до померлої особи. А, відкривши провадження у справі, суд мав його закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України.

Відповідно до положень п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки чинним цивільним процесуальним законом не передбачено судового врегулювання спору з особою, яка на час звернення до суду померла.

На вищевказані норми процесуального права суд першої інстанції уваги не звернув, не з`ясував належним чином всі обставини справи, та помилково розглянув справу по суті до ОСОБА_2 з порушенням вказаних норм процесуального права, що відповідно до приписів ч. 1 ст. 377 ЦПК України є підставою для скасування заочного рішення Новозаводського районного суду міста Чернігова від 15.08.2024 в частині вирішення позовних вимог АТ КБ «Приват Банк» до ОСОБА_2 із закриттям провадження у справі в цій частині з підстав, передбачених п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України.

Щодо позовних вимог АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_8 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 .

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог АТ КБ «ПриватБанк» до вказаних відповідачів суд першої інстанції виходив з того, що:

- кредитор пред`явив претензію з порушенням строків, встановлених ч. 2 ст. 1281 ЦК України, що згідно з частиною четвертою цієї норми позбавляє його права вимоги до спадкоємців;

- позивач не довів факту прийняття відповідачами спадщини після померлого ОСОБА_10 .

З висновком районного суду щодо відсутності підстав для задоволення позову апеляційний суд погоджується, але зазначеного суд першої інстанції дійшов із помилкових мотивів.

Судом у справі встановлено, що 30.09.2008 між ЗАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_10 укладено кредитний договір №CNGLGA0000000097, за умовами якого останній отримав кредит у розмірі 53 940,28 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 15,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 30.09.2011 (том 1 а.с. 19-21).

В забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором №CNGLGA0000000097, 30.09.2008 між ЗАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_10 укладено договір іпотеки, відповідно до якого останній надав в іпотеку нерухоме майно, а саме будинок з надвірними будівлями, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , вартістю 364 575 грн (том 1 а.с. 15-18).

На підтвердження заборгованості АТ КБ «ПриватБанк» надано виписку по рахунку № НОМЕР_2 ОСОБА_10 за період 30.09.2008 06.09.2022 та розрахунок заборгованості за договором №CNGLGA0000000097 від 30.09.2008, укладеним між Банком та клієнтом ОСОБА_10 , за яким станом на 06.09.2022 її розмір становить 135 680,27 USD, з яких 39 839,63 USD заборгованість за тілом кредита; 16 596,41 USD - заборгованість за відсотками; 79 244,23 USD пеня (том 1 а.с. 7- 14, 57-190).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_10 помер, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 , виданого 05.10.2016 Чернігівським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області, актовий запис №2723 (том 1 а.с. 25).

08.06.2017 ПАТ КБ «ПриватБанк» як кредитор померлого боржника ОСОБА_10 направило до Першої чернігівської державної нотаріальної контори претензію в порядку ст. 1281 ЦК України, на підставі якої Першою чернігівською державною нотаріальною конторою заведено спадкову справу №382/2017 щодо майна померлого ОСОБА_10 (том 1 а.с. 195, том 2 а.с. 55-56а).

12.04.2022 АТ КБ «ПриватБанк» як кредитор померлого боржника ОСОБА_10 направило до Другої чернігівської державної нотаріальної контори претензію в порядку ст. 1281 ЦК України, яка 27.06.2022 направлена останньою по територіальності для розгляду по суті до Першої чернігівської державної нотаріальної контори, якою заведена після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_10 спадкова справа під №382/2017 (том 1 а.с. 28-29).

Листом від 05.07.2022 за №260/02-14 Перша чернігівська державна нотаріальна контора повідомила АТ КБ «ПриватБанк», що його претензійні вимоги до спадкоємців ОСОБА_10 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , були зареєстровані 16.06.2018 за №1220/02-14 та долучені до спадкової справи 382/2017, тому у повторній реєстрації вимоги від 12.04.2022 на суму 135713,03 дол. США відмовлено. Спадкоємці за оформленням спадщини не зверталися (том 1 а.с. 30).

13.07.2022 АТ КБ «ПриватБанк» як кредитор померлого боржника ОСОБА_10 направило лист-претензію ОСОБА_1 (том 1 а.с. 31-34).

З копії спадкової справи вбачається, що спадкоємці померлого ОСОБА_10 із заявами про прийняття чи відмову від спадщин до нотаріальної контори не звертались (том 2 а.с. 56-56а).

Згідно з архівною довідкою Управління адміністративних послуг Чернігівської міської ради №653 від 31.01.2024 станом на 10.08.2016 за адресою АДРЕСА_2 до складу зареєстрованих осіб входили:

1. ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , знято з реєстрації 13.12.2016);

2. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстровано 26.12.1998;

3. ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстровано 26.12.1998;

4. ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_6 ;

5. ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , зареєстровано 18.06.2013;

6. ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , зареєстровано 18.06.2013;

7. ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , зареєстровано 06.02.2007;

8. ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , зареєстровано 22.01.2016 (том 2 а.с. 47).

З інформації Відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Чернігові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 23.04.2024 за №22298/1086-14-24-33.23/33.23 вбачається, що актові записи про шлюб або народження дітей ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в архіві відділу відсутні. Актові записи про народження ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , в архіві Відділу відсутні.

В архіві Відділу зберігаються наступні актові записи:

- №377, складений 14.03.1983 Відділом на ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 . Батько ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , мати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ;

- №1361, складений 18.06.2013 Відділом на ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_6 . Батько ОСОБА_12 (відомості про батька зазначені відповідно до ч. 1 ст. 135 Сімейного кодексу України (за вказівкою матері)), мати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 ;

- №1800, складений 19.09.2003 Відділом на ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 . Батько ОСОБА_12 (відомості про батька зазначені відповідно до ч. 1 ст. 135 Сімейного кодексу України (за вказівкою матері)), мати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 ;

- №02 (поновлений), складений 02.03.1978 Відділом на ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_10 . Батько ОСОБА_13 (дата народження не зазначена), мати ОСОБА_14 (дата народження не зазначена);

- №2044, складений 05.12.2001 Відділом на ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_8 . Батько ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , мати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (том 2 а.с. 84-85).

У витязі з Єдиного державного демографічного реєстру №829484 від 07.10.2024 указано, що ОСОБА_3 зареєстрований з 19.09.2018 за адресою: АДРЕСА_3 (том 2 а.с. 144).

Відповідно до витягу з Єдиного державного демографічного реєстру №829505 від 07.10.2024, ОСОБА_4 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 (том 2 а.с. 145).

У витязі з Єдиного державного демографічного реєстру № 829531 від 07.10.2024 указано, що ОСОБА_6 зареєстрована з 19.09.2018 за адресою: АДРЕСА_3 (том 2 а.с. 147).

Згідно з витягом з Єдиного державного демографічного реєстру № 830054 від 07.10.2024 указано, що ОСОБА_8 зареєстрована з 19.09.2018 за адресою: АДРЕСА_3 (том 2 а.с. 148).

За відомостями відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання Управління Державної міграційної служби України у Чернігівській області від 09.10.2024 ОСОБА_1 була зареєстрована за адресою АДРЕСА_2 . Знято з реєстрації 26.07.2019 (том 2 а.с. 153).

Згідно з відомостями відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання Управління Державної міграційної служби України у Чернігівській області від 09.10.2024 ОСОБА_5 з 06.02.2019 зареєстрований за адресою АДРЕСА_3 (том 2 а.с. 159).

Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав і обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права і обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, за виключенням тих прав і обов`язків, що зазначені у статті 1219 ЦК України (статті 1218, 1231 ЦК України).

Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина друга статті 1220 ЦК України).

Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її (частина перша статті 1268 ЦК України).

Дії, які свідчать про прийняття спадщини спадкоємцем, визначені у частинах третій, четвертій статті 1268, статті 1269 ЦК України.

Так, згідно з частиною третьою статті 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Чинне законодавство розмежовує поняття прийняття спадщини (глава 87 ЦК України «Здійснення права на спадкування») та оформлення спадщини (глава 89 ЦК України «Оформлення права на спадщину»).

Відповідно до частини першої статті 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Разом з тим незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (частина п`ята статті 1268 ЦК України).

Частиною першою статті 1297 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Однак відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (частина третя статті 1296 ЦК України).

Таким чином, спадкові права є майновим об`єктом цивільного права, оскільки вони надають спадкоємцям можливість успадкувати майно (прийняти спадщину), але право розпорядження нею виникає після оформлення успадкованого права власності у встановленому законом порядку.

Отже, аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку про те, що хоча отримання спадкоємцем, який прийняв спадщину, свідоцтва про право на спадщину відповідно до статті 1296 ЦК України є правом, а не обов`язком спадкоємця, однак відсутність у спадкоємця свідоцтва про право на спадщину не може бути підставою для відмови у задоволенні вимог кредитора.

Проте, зазначені вище норми підлягали б застосуванню, за умови, що відповідачі є спадкоємцями боржника. У даній справі позивач не надав суду жодного належного та допустимого доказу того, що відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_8 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 є спадкоємцями померлого ОСОБА_10 .

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15.03.2018 у справі № 489/2924/16-ц.

Крім того, реєстрація відповідачів та ОСОБА_10 за однією адресою: АДРЕСА_2 , не свідчить про те, що відповідачі є спадкоємцем померлого ОСОБА_10 . Отже, проживання будь-якої особи зі спадкодавцем не є безумовним підтвердженням того, що ця особа є спадкоємцем померлого.

Таким чином, суд першої інстанції правильно відмовив у задоволенні позову ПАТ КБ «ПриватБанк», але з помилкових мотивів.

Посилання позивача в апеляційній скарзі на те, що саме реєстрація спадкоємця за місцем проживання спадкодавця на час його смерті, свідчить про «автоматичне прийняття спадкоємцем спадщини», у строк з 10.08.2016 по 10.02.2017 відповідачі не подали заяву про відмову від прийняття спадщини, отже вони вважаються такими, що фактично прийняли спадщину, не є слушними, з огляду на те, що матеріалами справи не доведено, що відповідачі є спадкоємцями померлого ОСОБА_10 .

Також не беруться до уваги доводи позивача про те, що відповідачі до суду першої інстанції не з`являлися, запереченнями чи відзивом на позов не спростували доводів позивача, так само як і не надали доказів, що не перебувають у спорідненості з ОСОБА_10 , не довели, що розмір спадкового майна є меншим, ніж заборгованість спадкодавця по кредиту, так як вже зазначено вище, що проживання будь-якої особи зі спадкодавцем не є безумовним підтвердженням того, що ця особа є спадкоємцем померлого. Належних та достовірних доказів перебування відповідачів у родинних відносинах з померлим ОСОБА_10 матеріали справи не містять.

У даній справі твердження Банку в апеляційній скарзі про те, що він виконав вимоги ч. 2 ст. 1281 ЦК України своєчасно пред`явивши лист-претензію до спадкоємців через нотаріуса, не мають правового значення за недоведеності наявності спадкоємців після померлого ОСОБА_10 .

Таким чином, у задоволенні позову АТ КБ «ПриватБанк» належить відмовити саме з вищевикладених мотивів.

Відтак, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга АТ КБ «ПриватБанк» підлягає частковому задоволенню, а рішення Новозаводського районного суду міста Чернігова від 15 серпня 2024 року зміні з викладенням його мотивувальної частини в редакції цієї постанови. В іншій частині рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.

Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 255, ст. 367, 374, ч. 4 ст. 376, ч. 1 ст. 377, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити частково.

Заочне рішення Новозаводського районного суду міста Чернігова від 15 серпня 2024 року в частині вирішення позовних вимог Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_2 про стягнення боргу кредитором спадкодавця скасувати.

Провадження у справі за позовними вимогами Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_2 про стягнення боргу кредитором спадкодавця закрити.

Заочне рішення Новозаводського районного суду міста Чернігова від 15 серпня 2024 року в частині вирішення позовних вимог Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_1 , ОСОБА_9 , яка діє в інтересах малолітньої ОСОБА_8 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про стягнення боргу кредитором спадкодавця - змінити, виклавши мотивувальну частину рішення у вказаній частині позовних вимог у редакції цієї постанови.

В іншій частині рішення суду - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 31 січня 2025 року.

Головуюча: О.Є. Мамонова

Судді: Н.В. Висоцька

Н.В. Шитченко