Рішення

від 22.01.2025 по справі 523/6950/23

СУВОРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа № 523/6950/23

Провадження №2/523/389/25

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" січня 2025 р. м.Одеса

Суворовський районний суд м.Одеси у складі:

головуючого судді Кисельова В.К.

при секретарі Дзюба Г.І.

за участю представників позивача адвокатів Устимчика М.В., Галайчук Г.С.

за участю представника відповідача адвоката Голосова Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи: Державний реєстратор Комунального підприємства Новоселівської сільської ради «Регіональне бюро державної реєстрації» Алєксєєва Юлія Сергіївна, ОСОБА_4

про скасування реєстрації права власності, витребування майна з володіння, -

ВСТАНОВИВ:

Підстави заявлених позовних вимог.

ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи: Державний реєстратор Комунального підприємства Новоселівської сільської ради «Регіональне бюро державної реєстрації» Алєксєєва Юлія Сергіївна, ОСОБА_4 про скасування реєстрації права власності, витребування майна з володіння. В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на наступні обставини.

Так 29серпня 2007р. між АБ«Факторіал-Банк»та ОСОБА_1 був укладенийкредитний договір№004-г/47,за умовамиякого останнійотримав кредиту розмірі439350грн., строком користування до 27 серпня 2027р.

29серпня 2007р. між АБ«Факторіал-Банк»та ОСОБА_1 з метоюзабезпечення вказаногокредитного договорубув укладений танотаріально посвідченийіпотечний договір,згідно якого ОСОБА_1 передавБанку в якостііпотеки належнуйому направі власностіквартиру АДРЕСА_1 ,яка станомна датуукладання іпотечногодоговору булаоцінена у566907грн. (п. 1.5. Іпотечного договору)

Майно що передано в іпотеку належало іпотекодавцю на підставі договору купівлі-продажу №15117 від 29.08.2007 року виданий приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Іллічовою Н.А. дана обставина підтверджується інформаційною довідкою 326896228 від 24.03.2023 арк. 10 та акр. 11

АБ «Факторіал-Банк» не звертався до суду із позовом про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 за кредитним договором № №004-г/47 від 29 серпня 2007р.

24.05.2016 року між ТОВ «Фінанс траст груп» (ЄДРПОУ 39440451) та ТОВ «Факторингова компанія «Смарт Капітал Інвест» (39273347) укладений договір відступлення права вимоги за договором іпотеки, дана обставина підтверджується інформаційною довідкою.

ТОВ «Фінанс траст груп» не звертався до суду із позовом про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 за кредитним договором № №004-г/47 від 29 серпня 2007р.

Позивач посилається на те, що у нього відсутні будь-які відомості та докази про перехід права вимоги та предмету іпотеки між АБ «Факторіал-Банк» та ТОВ «Фінанс траст груп»

24травня 2016р. між ТОВ «Факторингова компанія «Смарт Капітал Інвест» та ОСОБА_2 був укладений договір про відступлення права за договором іпотеки, за яким до ОСОБА_2 перейшло право вимоги за договором іпотеки від 29 серпня 2007р., дана обставина підтверджується інформаційною довідкою.

ОСОБА_2 не звертався до суду із позовом про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 за кредитним договором № №004-г/47 від 29 серпня 2007р.

Проаналізувавши змістінформаційної довідки№ 326896228, яка долучається до позову, необхідно зауважити що в ній відсутня інформація про заміну іпотекодержателя з АБ «Факторіал-Банк» на ТОВ «Фінанс траст груп».

Таким чином станом на дату звернення до державного реєстратора з питання перереєстрації іпотечного майна за іпотекодержателем не було факту безспірності суми заборгованості.

Державним реєстратором Комунального підприємства Новоселівської сільської ради «Регіональне бюро державної реєстрації» Алєксєєвою Юлією Сергіївною була проведенадержавна реєстраціяправа власностіна квартиру(номерзапису проправо власності31342639),що розташованаза адресою: АДРЕСА_2 ,в результатіякої власникомвищевказаної квартиристав ОСОБА_2 (аркуш 2інформ.довідки 1808804136)підставою внесеннязапису сталорішення продержавну реєстраціюправ таїх обтяжень(звідкриттям розділу)-індекснийномер 46643727від 25.04.2019 р.

Підставою виникнення права власності стало:

договір про відступлення права вимоги серія та номер 381 від 24 травня 2016р. видавник ТОВ «Факторингова компанія «Смарт Капітал Інвест» та ОСОБА_2 ; іпотечний договір серія та номер 15158 виданий 29.08.2007 року видавник АБ «Факторіал-Банк» та ОСОБА_1 ;

вимога про погашення боргових зобов`язань, серія та номер: 1 виданий 20.03.2018 року видавник ОСОБА_2 ; документ що підтверджує наявність завершення 30- денного строку, серія та номер : 003999 виданий 29.05.2018 року видавник Кур`єрська служба «Летучий галандец» договір про задоволення вимог іпотекодержателя, серія та номер 15160 виданий 29.08.2007 видавник АБ «Факторіал-Банк» та ОСОБА_1 ..

Вищевказану державнуреєстрацію прававласності назазначену квартирупозивач вважає такою, що здійснена з грубим порушенням чинного законодавства України та є такою, що підлягає скасуванню з наступних підстав.

Так, Позивач, ОСОБА_1 , стверджує, що він не отримував жодних повідомлень, вимог чи інших документів від ОСОБА_2 про звернення стягнення на квартиру шляхом її передання іпотекодержателю права власності на квартиру в рахунок виконання основного зобов`язання.

З огляду на вказане, оскільки ОСОБА_2 не надіслав йому ( ОСОБА_1 ) повідомлення про звернення стягнення на квартиру шляхом передання іпотекодержателю права власності на квартиру в рахунок виконання основного зобов`язання, державний реєстратор не мав юридичних підстав звертати стягнення на предмет іпотеки шляхом передання на нього права власності іпотекодержателю.

В свою чергу посилання державного реєстратора Алєксєєвою Юлією Сергіївною на вимогу про погашення боргових зобов`язань, серія та номер: 1 виданий 20.03.2018 року видавник ОСОБА_2 та документ, що підтверджує наявність завершення 30- денного строку, серія та номер : 003999 виданий 29.05.2018 року видавник Кур`єрська служба «Летучий галандец» є необґрунтованим та безпідставним оскільки: позивач не отримував вищевказану вимогу, а також зазначений документ 003999 від 29.05.2018 не містить опису вкладення, що на його думку є єдиним підтвердженням, що саме відправлялося даним листом. Окрім підпис який зроблений і графі отримувач на його підпис не схожий.

Також державним реєстратором були перелічені усі документи яким він керувався при здійснені відповідної перереєстрації права власності на вище вказану квартиру так нею було перелічено:

іпотечний договір серія та номер 15158 виданий 29.08.2007 року видавник АБ «Факторіал-Банк» та ОСОБА_1 ;

договір про відступлення права вимоги серія та номер 3 81 від 24 травня 2016р. видавник ТОВ «Факторингова компанія «Смарт Капітал Інвест» та ОСОБА_2 ;;

- вимога про погашення боргових зобов`язань, серія та номер: 1 виданий 20.03.2018 року видавник ОСОБА_2 ; як документ що підтверджує наявність завершення 30-денного строку, серія та номер : 003999 виданий 29.05.2018 року видавник Кур`єрська служба «Летучий галандец» що прирівнюється до договору про задоволення вимог іпотеко держателя, серія та номер 15160 виданий 29.08.2007 видавник АБ «Факторіал-Банк» та ОСОБА_1 ..

Частиною 1 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» в редакції, що діяла на момент укладення між сторонами договору іпотеки) встановлено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених ст.12 цього Закону.

Згідно з частиною першою статті 35 Закону України «Про іпотеку», у разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотеко держатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Відповідно до частини першої статті 36 Закону України «Про іпотеку» сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем при задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки. Згідно з частинами першою-третьою статті 37 вищевказаного Закону іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки.

Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання.

Згідно зі ст,2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Заявник, зокрема, іпотекодержатель, - особа, в інтересах якої встановлено, змінено або припинено іпотеку, або уповноважені ними особи - у разі подання документів для проведення державної реєстрації набуття, зміни або припинення іпотеки.

Частиною 2 ст. 18 вказаного вище Закону встановлено, що перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень. Державні реєстратори зобов`язані надавати до відома заявників інформацію про перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав.

Відповідно до п.57 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою КМУ від 25,12.2015 року №1127 (в редакції, що діяла на момент прийняття оскаржуваного рішення; далі - Порядок) для державної реєстрації права власності та інших речових прав на майно, яке набувається у зв`язку з виконанням умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов`язує можливість виникнення, переходу, припинення таких прав, також подається документ, що підтверджує наявність факту виконання відповідних умов правочину.

Пунктом 61зазначеного Порядкувстановлено,що длядержавної реєстраціїправа власностіна підставідоговору іпотеки,що міститьзастереження прозадоволення вимогіпотекодержателя шляхомнабуття прававласності напредмет іпотеки,також подаються:1)копія письмовоївимоги проусунення порушень,надісланої іпотекодержателем іпотекодавцевіта боржникові,якщо вінє відміннимвід іпотекодавця;2)документ,що підтверджуєнаявність фактузавершення 30-денногостроку змоменту отриманняіпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у відповідній письмовій вимозі; 3) заставна (якщо іпотечним договором передбачено її видачу).

Підтвердженням отримання ОСОБА_1 письмової вимоги ОСОБА_2 , мало б пересилатися поштою рекомендованим листом, а отже, й завершення 30-денного строку з моменту її отримання, має бути повідомлення про вручення поштового відправлення, вручене та оформлене відповідно до Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 5 березня 2009 року N 270, та Порядку пересилання поштових відправлень, затвердженого наказом Українського державного підприємства поштового зв`язку "Укрпошта" від 12 травня 2006 року N 211.

Державний реєстраторне звернувуваги на те, що повідомлення було надіслане, не Українським державним підприємством поштового зв`язку "Укрпошта", а надіслано іншим шляхом, що у порушення вимог п.46 зазначеного Порядку, не містить опису вкладення, через що не можливо стверджувати що саме цим листом направлялася відповідна вимога.

Однією з підстав позовних вимог є також те, що в матеріалах справи відсутня оцінка квартири на момент її відчуження, що є обов`язковим відповідно до вимог закону.

Статтею 12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» унормовано, що звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання відповідно до договору. Вимоги до змісту звіту про оцінку майна, порядку його оформлення та рецензування встановлюються положеннями (національними стандартами) оцінки майна. Зміст звіту про оцінку майна повинен містити розділи, що розкривають зміст проведених процедур та використаної нормативно-правової бази з оцінки майна.

Оцінка майна, майнових прав (далі - оцінка майна) - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами, зазначеними в статті 9 цього Закону (далі - нормативно-правові акти з оцінки майна), і є результатом практичної діяльності суб`єкта оціночної діяльності (стаття 3 Закону України «України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні»)

Згідно з пунктами 1, 6 статті 9 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» методичне регулювання оцінки майна здійснюється у відповідних нормативно-правових актах з оцінки майна: положеннях (національних стандартах) оцінки майна, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, методиках та інших нормативно-правових актах, які розробляються з урахуванням вимог положень (національних стандартів) і затверджуються Кабінетом Міністрів України або Фондом державного майна України.

Положення (національні стандарти) оцінки майна є обов`язковими до виконання суб`єктами оціночної діяльності під час проведення ними оцінки майна всіх форм власності та в будь-яких випадках її проведення.

Національний стандарт № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затверджений постановою Кабінету міністрів України від 10 вересня 2003 року № 1440 (далі - Національний стандарт № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав») є обов`язковим для застосування під час проведення оцінки майна та майнових прав суб`єктами оціночної діяльності, а також особами, які відповідно до законодавства здійснюють рецензування звітів про оцінку майна.

Національний стандарт № 2 «Оцінка нерухомого майна», затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2004 року № 1442 (далі - Національний стандарт № 2 «Оцінка нерухомого майна»), є обов`язковим для застосування під час проведення оцінки нерухомого майна (нерухомості) суб`єктами оціночної діяльності, а також особами, які відповідно до законодавства здійснюють рецензування звітів про оцінку майна та проводять державну експертизу звітів з експертної грошової оцінки земельних ділянок державної та комунальної власності у разі їх продажу.

Так, згідно з приписами пункту 50 Національного стандарту №1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав» проведенню незалежної оцінки майна передує підготовчий етап, під час якого здійснюється ознайомлення з об`єктом оцінки, характерними умовами угоди, для укладення якої проводиться оцінка, визначення бази оцінки та подання замовнику істотних умов для укладення договору на проведення оцінки.

У пункті 51 Національного стандарту №1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав» закріплено, що незалежна оцінка майна проводиться у такій послідовності: укладення договору на проведення оцінки; ознайомлення з об`єктом оцінки, збирання та оброблення вихідних даних та іншої інформації, необхідної для проведення оцінки; ідентифікація об`єкта оцінки та пов`язаних з ним прав, аналіз можливих обмежень та застережень, які можуть супроводжувати процедуру проведення оцінки та використання її результатів; вибір необхідних методичних підходів, методів та оціночних процедур, що найбільш повно відповідають меті оцінки та обраній базі, визначеним у договорі на проведення оцінки, та їх застосування; узгодження результатів оцінки, отриманих із застосуванням різних методичних підходів; складання звіту про оцінку майна та висновку про вартість об`єкта оцінки на дату оцінки; доопрацювання (актуалізація) звіту та висновку про вартість об`єкта оцінки на нову дату (у разі потреби).

Крім того, статтею 11 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" визначено, що замовники оцінки повинні забезпечити доступ суб`єкта оціночної діяльності до майна, що підлягає оцінці на законних підставах, отримання ним необхідної та достовірної інформації про зазначене майно для проведення оцінки.

Разом із цим, відповідно до пункту 56 Національного стандарту № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав» звіт про оцінку майна, у тому числі, має містити письмову заяву оцінювача про якість використаних вихідних даних та іншої інформації, особистий огляд об`єкта оцінки (у разі неможливості особистого огляду - відповідні пояснення та обґрунтування застережень і припущень щодо використання результатів оцінки), дотримання національних стандартів оцінки майна та інших нормативно-правових актів з оцінки майна під час її проведення, інші заяви, що є важливими для підтвердження достовірності та об`єктивності оцінки майна і висновку про його вартість.

Крім того,частиною 5статті 37Закону України«Про іпотеку»визначено,що іпотекодержательнабуває предметіпотеки увласність завартістю,визначеною намомент такогонабуття напідставі оцінкипредмета іпотекисуб`єктомоціночної діяльності.У разінабуття прававласності напредмет іпотекиіпотекодержатель зобов`язаний відшкодувати іпотекодавцю перевищення 90 відсотків вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя.

З матеріалівсправи вбачається,що оцінкапредмета іпотекивідбулась станомна деньукладання іпотечногодоговору тобто29серпня 2007р, а увласність ОСОБА_2 набув нерухомемайно 29.03.2019 року. Тобто, оцінка предмету іпотеки на момент переходу права власності не проводилась, що не відповідає вимогам закону.

Отже під час державної реєстрації не було зроблена експертна оцінка нерухомого необхідної для здійснення відчуження квартири АДРЕСА_1 .

На підставі викладеного, позивач вважає, що оскільки виникле право власності у Відповідача виникло з порушенням норм чинного законодавства України, право власності яке виникло у незаконний спосіб має бути скасоване, а майно передане особі право власності якої виникло на законних підставах, тобто Позивачу.

З інформаційної довідки № 326896228 від 24.03,2023р також вбачається наступне: Власником квартири АДРЕСА_1 є ОСОБА_3 номер запису про право власності № 32335625 Нормами цивільного законодавства передбачені засади захисту права власності.

Позивач вважає, що на підставі ст.ст. 387, 388 ЦК України , необхідно витребувати від ОСОБА_3 РНОКПП: НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 РНОКПП: НОМЕР_2 квартиру номер АДРЕСА_2 , оскільки вищевказана квартира вибула з його власності поза його волею та з порушенням норм законодавства.

На підставі викладеного , згідно остаточних позовних вимог позивач просив:

Скасувати рішення державного реєстратора Комунального підприємства Новоселівської сільської ради «Регіональне бюро державної реєстрації» Алєксєєвої Юлієї Сергіївни індексний номер 46643727 від 25.04.2019р. відносно нерухомого майна, що розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , та згідно якого було проведено державну реєстрацію права власності на квартиру за ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_3 ) запис про право власності №31342639.

Витребувати від ОСОБА_3 РНОКПП: НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 РНОКПП: НОМЕР_2 квартиру за адресою: АДРЕСА_2 . (Т.1, а.с. 2-11, 135-145)

Рух справи.

Ухвалою суду від 25.04.2023р. судом було відкрите загальне провадження у справі та призначено розгляд справи на 24.07.2023р. (Т.1, а.с. 34-35)

Ухвалою суду від 12.06.2023р. судом було задоволено заяву позивача про забезпечення позову та було накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 1819071151101). (Т.1, а.с. 53-54)

24.07.2023р. судом було проведено підготовче судове засідання та у справі оголошено перерву до 29.08.2023р.. (Т.1., а.с.113-114)

Окрім того, ухвалою суду від 24.07.2023р. було відмовлено у допуску до участі в справі в якості представників відповідача - ОСОБА_2 ОСОБА_5 , а також представник третьої особи ОСОБА_3 - ОСОБА_6 без надання до суду копії договору про надання правової допомоги. (Т.1, а.с.116)

В судовому засіданні 29.08.2023р. судом було задоволення клопотання представника третьої особи про витребування архівної справи 523/9797/19 та у справі оголошено перерву на 05.10.2023р. (Т.1, а.с. 120)

Ухвалою суду від 05.10.2023р. судом було витребувано з Управління державної реєстрації юридичного департаменту Одеської міської ради (65009, м. Одеса, вул. Черняховського, 6) з електронного архіву копію реєстраційної справи, на підставі якої проведено реєстраційні дії, а також документи, сформовані за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо об`єкта нерухомості: що розташований за адресою: АДРЕСА_2 , (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1819071151101), рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) -індексний номер 46643727 від 25.04.2019 р номер запису про право власності: 31342639, що стало підставою для припинення права власності за ОСОБА_1 . (Т.1.,а.с. 132)

У справі було оголошено перерву та розгляд справи призначено на 12.10.2023р.

Ухвалою суду від 12.10.2023р. судом було прийнято до розгляду заяву ОСОБА_1 про зміну підстав позову, а також про збільшення позовних вимог, а також залучено в якості співвідповідача у справі ОСОБА_3 . (Т.1, а.с. 155)

У справі було оголошено перерву та розгляд справи призначено на 23.11.2023р. з метою можливості надання відзиву на збільшені позовні вимоги.

В судовому засіданні 23.11.2023р. представником відповідача ОСОБА_3 адвокатом Голосовим Ю.В. було подано клопотання про закриття провадження у справі, та представник позивача ОСОБА_7 просив оголосити перерву з метою ознайомлення з поданим клопотання.

У справі було оголошено перерву та розгляд справи призначено на 23.01.2024р..

Судове засідання 23.01.2024р. не відбулось у зв`язку з оголошенням повітряної тривоги в м.Одесі та Одеській області. (Т.2, а.с. 16)

У справі було оголошено перерву та розгляд справи призначено на 12.03.2024р.

Ухвалою суду від 12.03.2024р. клопотання представника відповідача - адвоката Голосова Ю.В. про закриття провадження в частині позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про витребування майна з володіння залишено без задоволення. (Т.2, а.с. 21)

У справі було оголошено перерву та розгляд справи призначено на 15.04.2024р.

Ухвалою суду від 15.04.2024р. судом було залучено до участі в справі в справі в якості третьої особи, яка на заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору ОСОБА_4 . (Т.2, а.с. 27)

У справі було оголошено перерву та розгляд справи призначено на 22.04.2024р..

У судове засідання 22.04.2024р. з`явився лише представник позивача адвокат Устимчик М.В., а тому у справі було оголошено перерву та розгляд справи призначено на 18.06.2024р..

Ухвалою суду від 18.06.2024р. судом було закрито підготовче судове засідання та призначено справу до розгляду по суті на 10.10.2024р. (Т.2, а.с. 43)

У судове засідання 10.10.2024р. з`явився лише представник відповідача адвокат Голосов Ю.В., а тому у справі було оголошено перерву та розгляд справи призначено на 03.12.2024р..

03.12.2024р. представники сторін в судове засідання не з`явились , тому у справі було оголошено перерву та розгляд справи призначено на 17.12.2024р..

17.12.2024р. судом здійснений розгляду справи по суті, заслухані пояснення сторін, оглянути наявні докази, але у зв`язку з відсутністю відомостей про отримання повідомлень про вручення судових повісток іншим сторонам у справі оголошено перерву на 22.01.2025р.

22 січня 2025р. судом ухвалено рішення у справі.

Позиція сторін, наявні пояснення та відзиви.

Треті особи: Державний реєстратор Комунального підприємства Новоселівської сільської ради «Регіональне бюро державної реєстрації» Алєксєєва Юлія Сергіївна, ОСОБА_4 відзивів або письмових пояснень суду не подавали.

Відповідач ОСОБА_2 подав заяву про застосування строків позовної давності, оскільки позивачу ще було відомо про порушення його права з 05.06.2019р., а він звернувся з позовом 21.04.2023р.. (Т.1, а.с. 80-83)

Позиція відповідачки ОСОБА_3 .

Так відповідачка вважає, що позивач ображав первісно неналежний спосіб захисту своїх прав, заявивши позовні вимоги про скасування запису про право власності. Окрім того, Суворовським районним судом м. Одеси вже розглядались аналогічні позовні вимоги позивача у справі №523/9797/19, де позивачу було відмовлено у їх задоволені. На підставі даних пояснень подавала заяву про закриття провадження у справі. Відповідачка також приходить до висновку, що позивач пропустив строки позовної давності за заявленими вимогами, оскільки йому ще було відомо про порушення його права з 05.06.2019р., а він звернувся з позовом 21.04.2023р. (Т.1., а.с.59-62, Т.1, а.с. 235-239)

Пояснення сторін в судовому засіданні.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 адвокат Устимчик М.В. підтримав позовні вимоги у повному обсязі, а також пояснив, що реєстрація права власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_2 за ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_3 ) запис про право власності №31342639 була проведена з численними порушеннями, оскільки ОСОБА_1 не було відомо про перехід прав за іпотечним договором до ОСОБА_2 , він не отримував жодної вимоги від ОСОБА_2 , а наявне повідомлення кур`єрської служби не доводить, які саме документ отримав ОСОБА_1 .. Окрім того, не була проведена експерта оцінка квартири, а вартість квартири на момент реєстрації права власності за ОСОБА_2 значно перевищувала вартість квартири, яка була зазначена у договорі.

Представник відповідачки ОСОБА_3 адвокат Голосов Ю.В. пояснив, що ОСОБА_3 є добросовісним набувачем квартири, яку придбала у ОСОБА_4 , а також їй не була відома ситуація, яка пов`язана з кредитними зобов`язаннями позивача ОСОБА_1 .. Представник відповідачки також пояснив, що державна реєстрація права власності на спірну квартиру за ОСОБА_2 була проведена з дотриманням чинного на той час законодавства. Посилання позивача на те, що він не отримував вимоги від ОСОБА_2 спростовується повідомленням про отриманням листа від кур`єрської компанії. Окрім того, згідно умов іпотечного договору була визначена вартість квартири під час звернення на іпотечне майно, а тому оцінку не було необхідності робити.

Відповідач ОСОБА_2 , треті особи: Державний реєстратор Комунального підприємства Новоселівської сільської ради «Регіональне бюро державної реєстрації» Алєксєєва Юлія Сергіївна, ОСОБА_4 в судове засідання не з`явились, про розгляд справи були повідомлені належним чином, причини неявки суду не повідомили.

Встановлені судом обставини справи та відповідні правовідносини.

Так 29серпня 2007р. між АБ«Факторіал-Банк»та ОСОБА_1 був укладенийкредитний договір№004-г/47,за умовамиякого останнійотримав кредиту розмірі439350грн., строком користування до 27 серпня 2027р.

29серпня 2007р. між АБ«Факторіал-Банк»та ОСОБА_1 з метоюзабезпечення вказаногокредитного договорубув укладений танотаріально посвідченийіпотечний договір,згідно якого ОСОБА_1 передавБанку в якостііпотеки належнуйому направі власностіквартиру АДРЕСА_1 ,яка станомна датуукладання іпотечногодоговору булаоцінена у566907грн. (п. 1.5. Іпотечного договору). (Т.1, а.с. 161)

Пунктом 1.1. іпотечного договору встановлено, що цей договір виконання іпотекодавцем зобов`язань в повному обсязі перед іпотекодержателем, що випливають з договору кредиту №004-г/47 від 29 серпня 2007 року (а також усіх додаткових угод до нього, які можуть бути укладені до закінчення строку його дії) по поверненню суми кредиту в розмірі 439350,00 гривень в строк з 29 серпня 2007_ серпня 2027 року, сплати процентів за користування кредитними коштами, сплати комісійних, можливих неустойок та збитків в порядку та на умовах, передбачених цим договором кредиту.

В пункті 1.2. іпотечного договору зазначено, що предметом іпотеки є вищезазначена квартира та належить іпотекодавцю на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого ПНОМНО Іллічовою І.А. 29.08.2007 року Р№15117. зареєстрованого в КП «ОМБТІ та РОН» в книзі 631 пр на стор. 187 номер запису 135; реєстраційний №18091131.

29.08.2007 року між акціонерним банком «Факторіал-Банк» (іпотекодержатель) та ОСОБА_1 (іпотекодавець) був укладений договір про задоволення вимог іпотекодержателя, посвідчений Іллічовою I I.А., приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу, зареєстрований в реєстрі за №15160. (Т.1, а.с. 164)

Пунктом 1.1. договору про задоволення вимог іпотекодержателя було встановлено, що іпотекодавець передає, а іпотекодержатель приймає право продажу нерухомого майна, що є предметом іпотеки, укладеним між іпотекодержателем та іпотекою посвідченими приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Іллічовою Н.А. 29.08.2007 року Р№15117, в забезпечення виконання умов кредитного №004-г/47 від 29 серпня 2007 року, укладеного між іпотекодержателем та боржником.

В даному випадку необхідно відзначити, що даний договір надавав можливість Іпотекодержателю право продажу предмету іпотеки у разі невиконання умов кредитного №004-г/47 від 29 серпня 2007 року, укладеного між іпотекодержателем та боржником. Отже за даним договором не відбулось відчуження квартири на користь Іпотекодержателя.

В подальшому, між АБ «Факторіал-Банк» та ТОВ «Факторингова компанія «Смарткапітал інвест» був укладений про відступлення права вимоги за договором кредиту №004-г/47 від 29.08.2007 року та договір про відступлення права вимоги за іпотечним договором, укладеним 29.08.2007 року між АБ «Факторіал-Банк» та ОСОБА_1 , посвідченим Іллічовою Н.А. зареєстрованим в реєстрі за №15158.

24.05.2016 року між ТОВ «Факте компанія «Смарт Капітал Інвест» та ОСОБА_2 був укладений договір №24/05/2016-2 про відступлення права вимоги, за яким до ОСОБА_2 перейшло право вимоги за договором кредиту №004-г/47 від 29.08.2007 року. (Т.1, а.с. 165-167)

В пункті 2.5. договору про відступлення права вимоги зазначено, що заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором №004-г/47 від 29.08.2007 року яка відступається за цим договором, складає 729319,42 гривень, з яких заборгованість за основною сумою кредиту - 415551,70 гривень, заборгованість за відсотками - 28551гривень, заборгованість за комісіями - 48730,64 гривень.

24.05.2016 року між ТОВ «Факторингова компанія «Смарткапітал інвест» та ОСОБА_2 був укладений договір про відступлення права за договором іпотеки, посвідчений Юдіним М.А., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, зареєстрований в реєстрі за №381.

Щодо укладених договорів про відступлення права вимоги за кредитним договором №004-г/47 від 29.08.2007 року.

Суд, аналізуючи правову природу укладених договорів про відступлення права вимоги за кредитним договором №004-г/47 від 29.08.2007 року та за договором про відступлення права за договором іпотеки приходить до наступних висновків.

В судовому встановлено, що внаслідок послідовногоукладення договоріввідступлення прававимоги закредитним договором,укладеним із ОСОБА_1 цеправо перейшловід АБ«Факторіал-Банк» до фізичної особи ОСОБА_2 .

Отже, відбулася заміна кредитодавця, який є фінансовою установою, що має право на здійснення операцій з надання фінансових послуг, на фізичну особу, яка у будь-якому статусі не наділена правом надавати фінансові послуги, оскільки такі надаються лише або спеціалізованими установами, якими є банки, або іншими установами, які мають право на здійснення фінансових операцій та внесені до реєстру фінансових установ.

У матеріалах справи відсутні жодні докази, що ОСОБА_2 має право надавити фінансові послуги.

Згідно п. 9.5. Постанови Великої Палати від 08.11.2023 у справі 206/4841/20 «відступлення права вимоги за кредитним договором на користь фізичної особи суперечить положенням частини 3 статті 512 та статті 1054 ЦК України».

Отже ТОВ «Факторингова компанія «Смарткапітал інвест» не могло відступити права вимоги за кредитним договором №004-г/47 від 29.08.2007 року на користь ОСОБА_2 ..

Враховуючи те, що відступлення прав за іпотечним договором могло бути вчинене лише за умови одночасного здійснення відступлення права вимоги за основним зобов`язанням (кредитним договором), а, як зазначено вище, таке відступлення на користь ОСОБА_2 було неможливим, тому й відступати право за договором іпотеки ТОВ «Факторинговакомпанія «СмартКапітал Інвест» не мало права.

Статтею 7 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов`язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов`язання.

Враховуючи, що до ОСОБА_2 не могло перейти право вимоги ані за кредитним договором, ані за договором іпотеки, тому підстав для державної реєстрації за ним права власності на предмет іпотеки також не було.

Так само, як і не було у нього достатнього обсягу повноважень (права власності) для передання цього предмета іпотеки будь-якій іншій особі.

Однак державним реєстратором Комунального підприємства Новоселівської сільської ради «Регіональне бюро державної реєстрації» Алєксєєвою Юлією Сергіївною була проведенадержавна реєстраціяправа власностіна квартиру(номерзапису проправо власності31342639),що розташованаза адресою: АДРЕСА_2 ,в результатіякої власникомвищевказаної квартиристав ОСОБА_2 (аркуш 2інформ.довідки 1808804136)підставою внесеннязапису сталорішення продержавну реєстраціюправ таїх обтяжень(звідкриттям розділу)-індекснийномер 46643727від 25.04.2019 р. (Т.1, а.с. 232)

Підставою виникнення права власності стало:

договір про відступлення права вимоги серія та номер 381 від 24 травня 2016р. видавник ТОВ «Факторингова компанія «Смарт Капітал Інвест» та ОСОБА_2 ; іпотечний договір серія та номер 15158 виданий 29.08.2007 року видавник АБ «Факторіал-Банк» та ОСОБА_1 ;

вимога про погашення боргових зобов`язань, серія та номер: 1 виданий 20.03.2018 року видавник ОСОБА_2 ; документ що підтверджує наявність завершення 30- денного строку, серія та номер : 003999 виданий 29.05.2018 року видавник Кур`єрська служба «Летучий галандец» договір про задоволення вимог іпотекодержателя, серія та номер 15160 виданий 29.08.2007 видавник АБ «Факторіал-Банк» та ОСОБА_1 ..

Вищевказану державнуреєстрацію прававласності назазначену квартирупозивач вважає такою, що здійснена з грубим порушенням чинного законодавства України та є такою, що підлягає скасуванню з наступних підстав.

Щодо порядку звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до п. 3.3.2 Іпотечного договору Іпотекодержатель у випадку невиконання або неналежного виконання Іпотекодавцем зобов`язань за Договором кредиту може звернути стягнення на предмет Іпотеки, відповідно до розділу 4 цього Договору.

Згідно п.4.1іпотечного договорув разі невиконання або неналежного виконання Іпотекодавцем зобов`язання за Договором кредитним договором та/або цим Договором, Сторони домовилися про те, що звернення стягнення на передане в іпотеку майно, може бути здійснено згідно ст. 38 Закону України Про іпотеку', у позасудовому порядку, шляхом укладення договору про задоволення вимог Іпотекодержателя.

За домовленістю Сторін, у разі порушення умов Договору кредиту та/або цього Договорі Іпотекодержатель надсилає Іпотекодавцю рекомендованим листом з повідомленням про вручення письмові вимогу про усунення порушення. В всьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у тридцятиденний строк з дня одержання письмової вимоги та попередження про звернення стягнення на Предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги.

Факт одержання Іпотекодавцем вищевказаної письмової вимоги Іпотекодержателя підтверджується повідомленням, яке надається поштовим відділенням Іпотекодержателю з відповідною відміткою поштового відділення в цьому повідомленні про вручення рекомендованого листа одержувачу.

Якщо протягом встановленого строку вимога Іпотекодержателя залишається без задоволення, Іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги шляхом продажу предмета іпотеки від свого імені будь-якій - особі-покупцеві квартиру під номером АДРЕСА_1 .

В такому випадку Договір про задоволення вимог Іпотекодержателя, згідно ст. 36 Закону України «Іпотеку» є правовстановлюючим документом та правовою підставою для підписання договору купівлі-продажу Предмету іпотеки Іпотекодержателем.

За домовленістю Сторін, вартість Предмета іпотеки не може бути меншою ніж 566 907 (п`ятсот шістдесят шість тисяч дев`ятсот сім) гривень, або, за бажанням Іпотекодержателя, за експертною оцінкою, проведеної незалежним оцінювачем Іпотекодержателя, за рахунок Іпотекодавця.

Згідно п. 4. 3 Іпотечного договору, звернення стягнення на Предмет іпотеки здійснюється:

за рішенням суду; на підставі виконавчого напису нотаріуса; у позасудовому порядку, на підставі Договору про задоволення вимог Іпотекодержателя.

Судом також встановлено, що 29.08.2007р. між АБ «Факторіал-Банк» та ОСОБА_1 було укладено про задоволення вимог іпотекодержателя, відповідно до п.1.1 якого Іпотекодавець

передає, а Іпотекодержатель приймає право продажу нерухомого майна, що є предметом Іпотеки за договором іпотеки, укладеним між Іпотекодержателем та Іпотекодавцем та посвідченим приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Іллічовою Н.А, 29.08.2007року р. № 15117, (далі - „Іпотечний договір), в забезпечення виконання умов Кредитного договору №004-г/47 від 29 серпня 2007 року, укладеного між Іпотекодержателем та Боржником (далі- „Основний договір).

Відповідно до 2.1 договору в разі невиконання або неналежного виконання Боржником умов Основного договору Сторони домовилися про те, що звернення стягнення на передане в іпотеку майно буде здійснено шляхом продажу від імені Іпотекодержателя Предмету іпотеки.

Згідно ч. 1 ст. 36 Закону України «Про іпотеку» від 05.06.2003р. №898-IV (в редакції на 04.02.2019р., тобто чинною на час реєстрації права власності за ОСОБА_2 ) сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Необхідно відзначити, що іпотечний договір та договір про задоволення вимог іпотекодержателя від 29.08.2007р., яку були укладені між АБ «Факторіал-Банк» та ОСОБА_1 визначають звернення стягнення на Предмет іпотеки здійснюється: за рішенням суду, на підставі виконавчого напису нотаріуса; у позасудовому порядку, на підставі Договору про задоволення вимог Іпотекодержателя, а також шляхом продажу від імені Іпотекодержателя Предмету іпотеки.

Згідно ст. 37 Закону України «Про іпотеку» від 05.06.2003р. №898-IV іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання.

В той же час, іпотечний договір та договір про задоволення вимог іпотекодержателя від 29.08.2007р., яку були укладені між АБ «Факторіал-Банк» та ОСОБА_1 не містили жодних положень про можливість реєстрації права власності на предмет іпотеки за Іпотекодержателем.

Відповідно до п. 2.1 Договору договір про відступлення права вимоги серія та номер 381 від 24 травня 2016р., який був укладений між ТОВ «Факторингова компанія «Смарт Капітал Інвест» та ОСОБА_2 , передбачав, що, що Первісний Іпотекодержатель передає (відступає) новому Іпотекодержателю ( ОСОБА_2 ), а новий Іпотекодержатель приймає всі права за договорами іпотеки в кількості, обсязі та на умовах, що існують на момент укладення цього Договору, а тому числі і право звернення на нерухоме майно.

Отже, ОСОБА_2 , як новий Іпотекодержатель повинний був діяти на умовах, що належали первісному Іпотекодержателю, тобто АБ «Факторіал-Банк».

Враховуючи, що АБ «Факторіал-Банк», як Іпотекодержатель не прав на звернення на предмет іпотеки шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, то і ОСОБА_2 такого права також не мав.

Щодо письмового повідомлення Іпотекодавця.

Частиною 1 статті 35 Закону України «Про іпотеку» визначено, що у разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою КабінетуМіністрів Українивід 25грудня 2015року №1127 (далі - Порядок № 1127) визначено процедуру проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов`язки суб`єктів у сфері державної реєстрації прав, а також процедуру взяття на облік безхазяйного нерухомого майна.

Відповідно до пункту 61 Порядку № 1127 (у редакції, чинній на час проведення реєстрації права власності за відповідачем, тобто 08.12.2018 року), для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, також подаються:

1) копія письмової вимоги про усунення порушень, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця;

2) документ, що підтверджує наявність факту завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у відповідній письмовій вимозі;

3) заставна (якщо іпотечним договором передбачено її видачу).

Наявність зареєстрованої заборони відчуження майна, накладеної нотаріусом під час посвідчення договору іпотеки, на підставі якого набувається право власності на предмет іпотеки іпотекодержателем, а також зареєстрованих після державної реєстрації іпотеки інших речових прав, у тому числі іпотеки, на передане в іпотеку майно не є підставою для відмови у державній реєстрації права власності за іпотекодержателем.

В матеріалах реєстраційної справи щодо рішення державного реєстратора Комунального підприємства Новоселівської сільської ради «Регіональне бюро державної реєстрації» Алєксєєвої Юлієї Сергіївни індексний номер 46643727 від 25.04.2019р. відносно нерухомого майна, що розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , та згідно якого було проведено державну реєстрацію права власності на квартиру за ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_3 ) запис про право власності №31342639 наявні письмові вимоги від імені ОСОБА_2 на ім`я ОСОБА_1 щодо погашення боргових зобов`язань від 20.03.2018р., від 28.03.2018р., а також від 16.03.2018р. та від 16.05.2018р., які містять запис ОСОБА_1 та підпис. (Т.1, а.с. 168-172)

Окрім того, у матеріалах реєстраційної справи наявна кур`єрська накладна «Летучий голландець» про отримання 29.05.2018р. листа від ОСОБА_2 (Т.1, а.с. 173)

Належність даних підписів ОСОБА_1 суд не встановлював, проте згідно позовних вимог та пояснень представника позивача, ОСОБА_1 не визнає наявність його підпису та отримання даних письмових вимог.

Необхідно відзначити, що згідно п. 7.5 іпотечного Договору усі повідомлення між Сторонами здійснюються у письмовій формі шляхом направлення рекомендованих листів або телеграм, тобто не передбачена форма направлення вимоги шляхом кур`єрського доставлення кореспонденції.

Суд погоджується з твердженням представника позивача, що підтвердженням отримання ОСОБА_1 письмової вимоги ОСОБА_2 , мало б пересилатися поштою рекомендованим листом, а отже, й завершення 30-денного строку з моменту її отримання, має бути повідомлення про вручення поштового відправлення, вручене та оформлене відповідно до Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 5 березня 2009 року N 270, та Порядку пересилання поштових відправлень, затвердженого наказом Українського державного підприємства поштового зв`язку "Укрпошта" від 12 травня 2006 року N 211.

Державний реєстраторне звернувуваги на те, що повідомлення було надіслане, не Українським державним підприємством поштового зв`язку "Укрпошта", а надіслано іншим шляхом, що у порушення вимог п.46 зазначеного Порядку, не містить опису вкладення, через що не можливо стверджувати що саме цим листом направлялася відповідна вимога.

У пункті 60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 29 вересня 2020 року у справі №757/13243/17 зазначено, що метою повідомлення іпотекодержателем іпотекодавця та інших осіб є доведення до їх відома наміру іпотекодержателя звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання. Тому іпотекодержатель набуває право звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання лише за умови належного надсилання вимоги, коли іпотекодавець фактично отримав таку вимогу або мав її отримати, але не отримав внаслідок власної недбалості чи ухилення від такого отримання.

Отже, що враховуючи, що ОСОБА_2 був порушений порядок надсилання вимоги про усунення порушень, який передбачений іпотечним договором, то неможливо вважати, що був дотриманий порядок передбачений ч. 1 статті 35 Закону України «Про іпотеку» щодо доведення до іпотекодавця інформації про існуюче зобов`язання та про намір звернення стягнення на предмет іпотеки.

Щодо оцінки предмету іпотеки.

Відповідно до ч. 1 ст. 37 Закону України «Про іпотеку» (у редакції, чинній на час проведення реєстрації права власності за відповідачем, тобто 04.02.2018 року) Іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання.

Згідно ч. 4 ст. 37 Закону України «Про іпотеку» (у редакції, чинній на час проведення реєстрації права власності за відповідачем, тобто 04.02.2018 року) рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, може бути оскаржено іпотекодавцем у суді.

Відповідно до ч. 5 ст. 37 Закону України «Про іпотеку» (у редакції, чинній на час проведення реєстрації права власності за відповідачем, тобто 04.02.2018 року) Іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб`єктом оціночної діяльності. У разі набуття права власності на предмет іпотеки іпотекодержатель зобов`язаний відшкодувати іпотекодавцю перевищення 90 відсотків вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя.

Відповідно до приписів ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

До 26 лютого 2020 року Порядок № 1127 не передбачав подання державному реєстратору звіту про оцінку предмета іпотеки, проте така вимога передбачалася у частині третій статті 37 Закону № 898-IV, що має вищу юридичну силу та відповідно до якої іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб`єктом оціночної діяльності, й зобов`язаний відшкодувати іпотекодавцю перевищення 90 відсотків вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя.

Ціна набуття права власності на предмет іпотеки є істотною обставиною, тому іпотекодержатель зобов`язаний надати державному реєстратору документ про експертну оцінку предмета іпотеки для проведення державної реєстрації права власності на предмет іпотеки за ним.

Підставою для скасування державної реєстрації права власності на предмет іпотеки є порушення іпотекодержателем вимог законодавства при реалізації позасудової процедури звернення стягнення на предмет іпотеки. До таких порушень належить, зокрема й ненадання експертної оцінки предмета іпотеки на день його відчуження.

До такого висновку прийшла Велика Палата Верховного суду у від 13.03.2024 року у справі № 201/15228/17.

Жодних доказів що для реєстрації іпотечного майна за ОСОБА_2 25.04.2019р. реєстратору було надано оцінку предмета іпотеки суб`єктом оціночної діяльності на момент набуття права власності суду не надано.

У реєстраційній справі щодо реєстрації права власності на спірне майно відсутні документи, що підтверджують проведення оцінки предметів іпотеки, що має передувати здійсненню державної реєстрації прав на спірне нерухоме майно.

Щодо посилання представника відповідача, на те що вартість предмету іпотеки була встановлена у іпотечному договорі, то таке твердження неможливо прийняти до уваги, оскільки такі положення суперечать ч. 5 ст. 37 Закону України «Про іпотеку».

Окрім того, згідно п. 4.1 іпотечного договору за домовленістюСторін,вартість Предметаіпотеки неможе бутименшою ніж566907(п`ятсотшістдесят шістьтисяч дев`ятсот сім)гривень,або,за бажаннямІпотекодержателя,за експертноюоцінкою,проведеної незалежнимоцінювачем Іпотекодержателя,за рахунокІпотекодавця.Таким чиномвстановлення вартостіквартири удоговорі євстановленням ціни, яка повинна в обов`язковому порядку була урахована в рахунок погашення заборгованості.

Виходячи з викладеного, надавши належної оцінки представленим у справі доказам, у їх сукупності, встановивши непредставлення ОСОБА_2 реєстратору всіх необхідних документів для проведення державної реєстрації права власності на предмети іпотеки за іпотекодержателем, а саме доказів проведення оцінки нерухомого майна, що доводить факт порушення проведення державної реєстрації права власності на предмети іпотеки за іпотекодержателем, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача, тож позовні вимоги підлягають задоволенню судом.

Щодо вимог про витребування майна.

26.04.2019 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 був укладений договір дарування квартири, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Калінюком О.Б., зареєстрований за №206.

Згідно до п.1. вказаного договору дарування ОСОБА_2 подарував безоплатно у власність, а ОСОБА_4 прийняла в дар квартиру АДРЕСА_1 .

В пункті 2. Договору дарування зазначено, що вказана квартира є дарувальника на підставі витягу з Державного реєстру речових прав на майно про реєстрацію права власності, виданого КП Новоселівської сільської ради «Регіональне бюро державної реєстрації» 25.04.2019 року індексний номер витягу 164899688, згідно якого номер запису про право власності: 31342639.

При реєстрації права власності ОСОБА_4 на підставі договору приватний нотаріус Калінюк О.Б. отримав дві інформаційні довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів н майна щодо об`єкта нерухомого майна №165135006 від 26.04.2019 року та № від 26.04.2019 року з параметрами пошуку за адресою нерухомого майна та за реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна.

З вказаних інформаційних довідок вбачається, що 26.04.2019 р. право власності на квартиру АДРЕСА_1 було зареєстроване державним реєстратором Алексеевою Ю.С. за ОСОБА_2 на підставі документів які були описані вище. Відомості про реєстрацію речових прав, іпотек, обтяжень заборон щодо квартири були відсутні.

Право власності ОСОБА_4 було зареєстроване приватним нотаріусом Калінюком О.Б. в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 26.04.2019 року на договору дарування №206 від 24.06.2019 року та рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний №46680948 від 26.04.2019 року (номер за право власності 31377183), що підтверджується витягом з державного речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №165172635 від 26.04.2019року. (Т.1, а.с. 175)

Судом в процесі розгляду справи також встановлено, що ОСОБА_2 на час укладення договору дарування, відповідно до якого він подарував спірну квартиру ОСОБА_4 достовірно було відомо про наявність спору щодо квартири та вимог ОСОБА_1 .

Так в провадженні Суворовського районного суду м.Одеси перебувала цивільна справа №523/6120/18 за позовом ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 , місце проживання за адресою: АДРЕСА_3 ) до ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_4 ), товариство з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Смарт Капітал Інвест» (код ЄДРПОУ 39273347, місцезнаходження: вул.Васильківська, буд.38, оф.127/3, м.Київ, 03022), третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Юдін Максим Анатолійович (місцезнаходження: вул..Бастіонна, буд.13, прим.78, м.Київ) про визнання договору про відступлення прав за договором іпотеки недійсним.

Ухвалою суду від 05.06.2019р. позовні вимоги ( у справі №523/6120/18 ) ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Смарт Капітал Інвест», третя особа приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Юдін Максим Анатолійович, про визнання договору про відступлення прав за договором іпотеки недійсним, залишити без розгляду. Суд, даною ухвалою, скасував арешт з квартири АДРЕСА_1 , що належить позивачу- ОСОБА_1 , накладений на підставі ухвали Суворовського районного суду м.Одеси від 31 травня 2018 року.

Отже на час реєстрації права власності за ОСОБА_2 квартира АДРЕСА_1 перебувала під арештом.

Однак вже 24.06.2019 ОСОБА_1 звернувся з позовом до приватного нотаріуса міського нотаріального округу Калінюк Олега Борисовича, ОСОБА_4 , третя особа: ОСОБА_2 про визнання незаконним та про скасування рішення, про витребування майна з чужого незаконного володіння 27.06.2019р. та ухвалою суду від 04.07.2019р. судом було відкрито провадження у справі №523/9797/19,

10.07.2019 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 був укладений договір купівлі-продажу квартири, посвідчений Калінюком О.Б. приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу, зареєстрований за №302.

Право власності ОСОБА_3 було зареєстроване приватним нотаріусом Калінюком О.Б. у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 10.07.2019 року на підставі договору купівлі-продажу №302 від 10.07.2019 року, що підтверджується витягом з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №173342848 від 10.07.2019 року.

Отже на момент укладення договору купівлі-продажу квартири між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , а саме 10.07.2019р. фактично існував спір щодо даного майна.

Судом в судовому засіданні були вивчені матеріали архівної цивільної справи 523/9797/19 за позовом ОСОБА_1 до приватного нотаріуса міського нотаріального округу Калінюк Олега Борисовича, ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , третя особа: ОСОБА_2 про визнання незаконним та про скасування рішення, про витребування майна з чужого незаконного володіння.

З матеріалів справи убачається, що у позовних вимогах ОСОБА_1 просив:

визнати незаконним рішення приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального Округу Калинюка Олега Борисовича. №46680948 від 26.04.2019р. про державну реєстрацію права власності на квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 . за ОСОБА_4 ;

- скасувати запис про державну реєстрацію права власності №31377183 від 26.04.2019р на квартиру що розташована за адресою: АДРЕСА_2 . за ОСОБА_4 ;

-витребувати з володіння ОСОБА_4 квартиру що розташована за адресою: АДРЕСА_2 та передати її у власність ОСОБА_1 (іпн- НОМЕР_2 ).

Ухвалою Суворовського районного суду м.Одеси у справі №523/9797/19 від 16 вересня 2019 року за клопотанням позивача було залучено в якості співвідповідача по справі ОСОБА_3 .

Необхідно відзначити, що позивач, після залучення в якості співвідповідача ОСОБА_3 у данній справі не подав зміни до позовних вимог, тобто до ОСОБА_3 не було заявлено жодних позовних вимог.

В той же час, у матеріалах справи 523/9797/19 наявна змінена редакція позовних вимог ОСОБА_1 в яких він просив витребувати у ОСОБА_3 з незаконного володіння квартиру АДРЕСА_1 . (Т.2., а.с. 4-9)

Однак ухвалою суду від 21 жовтня 2019 року відмовлено ОСОБА_1 у прийнятті заяви про збільшення позовних вимог. (Т.2., а.с. 35-40)

Окрім того, у рішенні суду від 21.10.2021р. позовні вимоги ОСОБА_1 , в яких він просив витребувати у ОСОБА_3 з незаконного володіння квартиру АДРЕСА_1 не вирішувались.

Правові підстави витребування майна.

Можливість власника реалізувати його право витребувати майно від добросовісного набувача згідно зі ст. 388 ЦК України залежить від того, на якій підставі добросовісний набувач набув це майно у власність, а у разі набуття його за оплатним договором - також від того, як саме майно вибуло з володіння власника чи особи, якій власник це майно передав у володіння. Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках (частина третя статті 388 ЦК України). Коло підстав, за яких власник має право витребувати майно від добросовісного набувача, є вичерпним (частини перша - третя статті 388 ЦК України). Задоволення вимоги про витребування нерухомого майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними. Власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника. Судове рішення про задоволення позовної вимоги про витребування від відповідача нерухомого майна є підставою для державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

Подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 15 травня 2019 року у справі №522/7636/14-ц (провадження №14-636цс18), від 21 серпня 2019 року у справі №911/3681/17 (провадження № 12-97гс19), від 16 червня 2020 року у справі №372/266/15-ц (провадження №14-396цс19) та у постановах Верховного Суду від 08 липня 2020 року у справі №462/5536/16-ц (провадження №61-34501св18), від 15 травня 2019 року у справі №462/5804/16-ц (провадження №61-39342св18), від 26 лютого 2020 року у справі №263/16124/17 (провадження №61-5121св19), від 01 грудня 2021 року у справі №463/2340/17 (провадження №61-16441св20).

Отже, за загальним правилом, якщо право власності на спірне нерухоме майно зареєстроване за іншою особою, з якою позивач не перебуває у договірних відносинах, тоді правомірному та ефективному способу захисту права відповідає вимога про витребування від цієї особи нерухомого майна. Для такого витребування оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, ланцюга договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не вимагається, оскільки не є ефективним способом захисту права власника. Такі висновки узгоджуються також з висновками Великої Палати Верховного Суду, зробленими, зокрема, у постанові від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (провадження №14-2цс21) та Постановою ВП ВС від 21 червня 2023 року по справі №757/52805/20-ц провадження №61-2620св23.

Спірне нерухоме майно вибуло з власності позивача поза його волею, на підставі рішення державного реєстратора про реєстрацію прав та їх обтяжень, вчиненого з порушенням вимог закону

ОСОБА_2 не мав права відчужувати предмет іпотеки з порушенням вимог закону та прав позивача. Укладення позивачем іпотечного договору не може в даному випадку свідчити про його волевиявлення на відчуження нерухомого майна, позаяк іпотечний договір був спрямований на правомірне відчуження предмета іпотеки в разі наявності для того законних підстав.

Оскільки, право особи, яка вважає себе власником майна, підлягає захисту шляхом задоволення позову до особи, яка незаконно ним заволоділа або добросовісного набувача з використанням правового механізму, встановленого статтями 387, 388 ЦК України, тому наявні підстави для витребування майна у відповідача ОСОБА_3 .

Щодо втручання у право власності добросовісного набувача.

Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів (стаття 1 Першого протоколу до Конвенції).

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) стаття 1 Першого протоколу до Конвенції містить три окремі норми: перша, що виражається в першому реченні першого абзацу та має загальний характер, закладає принцип мирного володіння майном. Друга норма, що міститься в другому реченні того ж абзацу, охоплює питання позбавлення права власності та обумовлює його певними критеріями. Третя норма, що міститься в другому абзаці, визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах. Друга та третя норми, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, повинні тлумачитися у світлі загального принципу, закладеного першою нормою (див. mutatismutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/WestAllianceLimited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/WestAllianceLimited v. Ukraine, заява № 19336/04), § 166-168).

Критеріями пропорційності заходу втручання у право на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції є те, чи ґрунтувалося таке втручання на національному законі, чи переслідувало легітимну мету, що випливає зі змісту вказаної статті, а також, чи є відповідний захід пропорційним легітимній меті втручання у право.

Втручання держави у право власності повинне мати нормативну основу в національному законодавстві, яке є доступним для заінтересованих осіб, чітким, а наслідки його застосування - передбачуваними.

Якщо можливість втручання у право власності передбачена законом, Конвенція надає державам свободу розсуду щодо визначення легітимної мети такого втручання: або з метою контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів, або для забезпечення сплати податків, інших зборів або штрафів.

Втручання у право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов`язаними з цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає втручання в її право власності. Отже, має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення. Справедливий баланс не буде дотриманий, якщо особа - добросовісний набувач - внаслідок втручання в її право власності понесе індивідуальний і надмірний тягар, зокрема, якщо їй не буде надана обґрунтована компенсація чи інший вид належного відшкодування у зв`язку з позбавленням права на майно (див. рішення ЄСПЛ у справах «Рисовський проти України» від 20 жовтня 2011 року (Rysovskyy v. Ukraine, заява №29979/04), «Кривенький проти України» від 16 лютого 2017 року (Kryvenkyy v. Ukraine, заява № 43768/07)).

Порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції ЄСПЛ констатує, якщо хоча б один із зазначених критеріїв не буде дотриманий. І, навпаки, встановлює відсутність такого порушення, якщо дотримані всі три критерії.

Будь-які приписи, зокрема і приписи Конвенції, слід застосовувати з урахуванням обставин кожної конкретної справи, оцінюючи поведінку обох сторін спору, а не лише органів державної влади та місцевого самоврядування (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження №14-208цс18, пункт 100)). Серед способів захисту речових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема, витребування майна із чужого незаконного володіння (стаття 387 ЦК України). Вказаний спосіб захисту можна реалізувати шляхом подання віндикаційного позову.

У пункті 58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2022 року в справі № 461/12525/15-ц (провадження № 14-190цс20) зроблено висновок, що «розглядаючи справи щодо застосування положень статті 388 ЦК України у поєднанні з положеннями статті 1 Першого Протоколу до Конвенції, суди повинні самостійно, з урахуванням усіх встановлених обставин справи дійти висновку про наявність підстав для втручання у мирне володіння майном особи, що набула це майно за відплатним договором, виходячи з принципів мирного володіння майном (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 488/6211/14-ц), а також надати оцінку тягаря, покладеного на цю особу таким втручанням. Такими обставинами можуть бути, зокрема, підстави та процедури набуття майна добросовісним набувачем, порівняльна вартість цього майна з майновим станом особи, спрямованість волевиявлення учасників правовідносин та їх фактичні наміри щодо цього майна тощо».

ЄСПЛ у справі «Каневська проти України» (§§ 46, 47 рішення від 17 листопада 2020 року, заява № 73944/11) зазначив, що при вирішенні майнового спору між кількома приватними особами національні суди, по суті, повинні були врівноважити конфліктуючі приватні інтереси з приводу спірного майна. При цьому вони спиралися на пункт 1 (3) статті 388 Цивільного кодексу, який національний законодавчий орган, діючи в рамках своєї широкої свободи розсуду відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції, прийняв рішення ввести у внутрішнє цивільне законодавство положення, що регулюють подібні ситуації в цій справі (тобто ситуацію, в якій як первісний власник майна, так і його сумлінний покупець мають конкуруючі права на нього). Суд не вважає і заявник не стверджував іншого що пункт 1 (3) статті 388 ЦК України, дозволяє власнику майна стягнути його з добросовісного набувача, якщо останній втратив його проти своєї волі, як такий, що суперечить статті 1 Першого протоколу до Конвенції. Дійсно, у всіх державах-учасниках Конвенції законодавство, що регулює приватноправові відносини між фізичними особами, включає норми, що визначають наслідки цих правовідносин для поваги до власності і, в деяких випадках, примус однієї особи до передачі володіння іншій. Такі правила в принципі не можуть вважатися такими, що суперечать зазначеному положенню, якщо тільки будь-яка особа не буде довільно і несправедливо позбавлена майна на користь іншої особи («Zagrebankabanka d. d. v. Croatia», заява № 39544/05, від 12 грудня 2013 року, § 251).

В даному випадку втручання у мирне володіння майно є пропорційним та допустим, оскільки переслідує законну мету повернення у власність майна, що вибуло поза його волею та з порушенням чинного законодавства, а також не може бути вважатись надмірним тягарем для відповідача, оскільки він має можливість пред`явити вимоги до ОСОБА_4 та ОСОБА_2 з метою отримання грошової компенсації своїх витрат.

Щодо строків позовної давності.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) установлено з 12 березня 2020 року до 22 травня 2020 року на всій території України карантин, який тривав до 30 червня 2023 року.

Законом України від 30 березня 2020 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема, пунктом 12 такого змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».

Крім того на підставі п. 19 «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України (в редакції з 17 березня 2022 року) вбачається, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.

Так у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України згідно із Указом Президента України «Про ведення воєнного стану в Україні» № 64/2022 в Україні введено воєнний стан із 5-30 год. 24 лютого 2022 року, який діє до теперішнього часу.

Відповідно доч.1ст.257ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Частиною 5 ст. 267 ЦК України встановлено, що якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

В процесі судового розгляду позивач подав заяву, відповідно до якої просив врахувати поважність причини пропуску позовної давності, посилаючись на те, що карантинні обмеження та військовий стан не надали йому можливості своєчасно звернутись до суду.

Суд вважає, що строки позовної давності пропущені з поважних причин, а тому порушене право підлягає захисту.

В порядку розподілу судових витрат, необхідно стягнути з ОСОБА_3 (РНОКПП: НОМЕР_1 )на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 1610 гривень 40 копійок.

Керуючись ст. ст. 2,5,10,12,258,259,263-265,268 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи: Державний реєстратор Комунального підприємства Новоселівської сільської ради «Регіональне бюро державної реєстрації» Алєксєєва Юлія Сергіївна, про скасування реєстрації права власності, витребування майна з володіння задовольнити.

2. Поновити ОСОБА_1 строк позовної давності на подання позовних вимог.

3. Визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора Комунального підприємства Новоселівської сільської ради «Регіональне бюро державної реєстрації» Алєксєєвої Юлії Сергіївни індексний номер 46643727 від 25.04.2019р. відносно нерухомого майна, що розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , та згідно якого було проведено державну реєстрацію права власності на квартиру за ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_3 ) запис про право власності №31342639.

4. Витребувати від ОСОБА_3 (РНОКПП: НОМЕР_1 )на користь ОСОБА_1 (РНОКПП; НОМЕР_2 ) квартиру за адресою: номер АДРЕСА_2 .

5. Стягнути з ОСОБА_3 (РНОКПП: НОМЕР_1 )на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 1610 гривень 40 копійок.

Рішення суду може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-ти денний строк з дня отримання повного тексту рішення.

Повний текст рішення буде складено та підписано у десятиденний строк з дати проголошення.

Суддя В.К. Кисельов

Повний текст рішення складено та підписано 31.01.2025