Рішення

від 29.01.2025 по справі 212/11322/24

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КРИВОГО РОГУ

Справа № 212/11322/24

2/212/590/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 січня 2025 року м. Кривий Ріг

Жовтневий районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі: головуючого судді Зіміна М.В., з участю секретаря судового засідання Пелешенко К.В.,

за участі: представника відповідача Власкіної Т.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у спрощеному позовному провадженні в залі суду в місті Кривому Розі, в режимі відеоконференції, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» про відшкодування моральної шкоди, -

встановив:

19 листопада 2024 року позивач ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Мотуз О.В., звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» (далі АТ «Криворізький залізорудний комбінат») про відшкодування моральної шкоди, посилаючись на те, що ОСОБА_1 протягом тривалогочасу,а самез 30січня 1976року по11січня 2023року працювавна різнихпосадах урізних структурнихпідрозділах АТ«Криворізький залізоруднийкомбінат»,отримав хронічнепрофесійне захворюванняпиловий бронхітпершої стадії,емфізема легеньпершої стадії.ЛН першоїдругої стадії. Довідкою МСЕК №228 від 12 квітня 1999 року позивачу первино встановлено ступінь втрати працездатності на рівні 25%. Довідкою МСЕК від 27 вересня 2001 року позивачу повторно безстроково встановлено ступінь втрати працездатності на рівні 15%. Довідкою МСЕК серії12ААА №129887 від 09лютого 2024року позивачуповторно безстрокововстановлено ступіньвтрати працездатностіна рівні65%(зяких 25%ХОЗЛ 1999рік,40%радикулопатія 2002рік)та третюгрупу інвалідності. Зазначає,що удовідці МСЕКсерії 12ААА №129887 від 09 лютого 2024 року вказано про наявність у позивача професійного захворювання, яке також виникло під час роботи на підприємстві відповідача у 2002 році, але це професійне захворювання не є предметом розгляду і не стосується позовних вимог. Предметом розгляду по даній справі є професійне захворювання: пиловий бронхіт першої стадії, емфізема легень першої стадії. ЛН першої другої стадії із втратою працездатності 25%. Вважає,що звини підприємства,яке нестворило безпечнихумов праці,позивач втративсвоє здоров`я,чим йомузавдана моральнашкода,яка полягаєв тому, що у зв`язку з вказаним хронічним професійним захворюванням порушено та порушуються нормальні життєві зв`язки позивача, він позбавлений можливості реалізовувати свої звички та бажання. Тривалий процес лікування, позбавляє можливості позивача вести повноцінний спосіб життя. З моменту отримання хронічного професійного захворювання, він постійно відчуває фізичні страждання та біль, обґрунтовані важкістю самопочуття та особливостями лікування. Позивач постійно відчуває психологічний дискомфорт, порушення душевної рівноваги, вираженої у почуттях розпачу, тривоги, дратівливості, у почуттях страху, поганому сні на фоні сильних больових відчуттів. Все це постійно і негативно позначалося і позначається сьогодні на душевному та фізичному станах. На даний час його самопочуття не поліпшується, негативні зміни у його житті є незворотними, усвідомлення чого, завдає йому душевного болю та страждань. Перелічені негативні явища не можуть не викликати переживання, страждання, стрес, депресію. Розмір завданої моральної шкоди позивач оцінює в 180000,00 грн., які просить суд стягнути з відповідача.

Ухвалою суду від 20 листопада 2024 року позов залишено без руху та надано строк на усунення недоліків, які в подальшому усунуті представником позивача.

27 листопада 2024 року судом постановлена ухвала про відкриття провадження та призначення розгляду в порядку спрощеного провадження з повідомленням сторін.

Відповідач скористався правом надання суду відзиву на позовну заяву та 10 грудня 2024 року надав його до суду. Згідно поданого відзиву, відповідач просить відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Вважає, що позов пред`явлено до неналежного відповідача, оскільки АТ «Криворізький залізорудний комбінат» не є правонаступником шахти «Гігант» ВО «Кривбасруда», на якій працював ОСОБА_1 . Також посилається на необґрунтованість пред`явленого розміру моральної шкоди.

Позивач та його представник у судове засідання не з`явились, про дату та час розгляду справи повідомлені належним чином. Представник позивача подав до суду заяву про розгляд справи у відсутність сторони позивача, позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив їх задовольнити.

У судовому засіданні представник відповідача Власкіна Т.Я. заперечувала проти задоволення позовних вимог з підстав викладених у відзиві.

Суд, заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Судом встановленота матеріаламисправи підтверджено,що ОСОБА_1 з 30 січня 1976 року по 11 січня 2023 року працював на різних посадах у різних структурних підрозділах АТ «Криворізький залізорудний комбінат». (а.с. 5-7)

25 березня 1999 року було складено Акт №99004-ПЗ розслідування професійного захворювання ОСОБА_1 : пилового бронхіту першої стадії, емфіземи легень першої стадії. ЛН першої другої стадії. Обставиною виникнення профзахворювання слугувала праця протягом 12 років 02 місяців в підземних умовах шахт Кривбасу: на шахті «Гігант» підземним механіком 10 років 07 місяців, електрослюсарем черговим і по ремонту обладнання 3 місяці, підземним механіком на шахті «Родіна» 1 рік 04 місяці. Причинами виникнення професійного захворювання зазначено: конструктивні недоліки машин і механізмів. Тривалий стаж роботи поблизу бурового обладнання з підвищеним рівнем пилу. Недосконалість застосовуваних засобів індивідуального захисти. (а.с. 13)

Довідкою Медико-соціальної експертної комісії №228 від 12 квітня 1999 року позивачу первино встановлено ступінь втрати працездатності на рівні 25%. (а.с.11)

Згідно виписки з акту огляду Медико-соціальної експертної комісії від 27 вересня 2001 року позивачу повторно безстроково встановлено ступінь втрати працездатності на рівні 15%. (а.с.11 зворотній бік-12)

Довідкою МСЕК серії 12 ААА №129887 від 09 лютого 2024 року позивачу повторно встановлено ступінь втрати працездатності на рівні 65%, з яких 25% по ХОЗЛ з 1999 року, 40% по радикулопатії з 2002 року) та третю групу інвалідності безстроково. (а.с.12 зворотній бік)

Доводи представника АТ «Криворізький залізорудний комбінат» про те, що АТ «Криворізький залізорудний комбінат» не є правонаступником шахти «Гігант» виробничого об`єднання «Кривбасруда», під час роботи на якій позивач підпадав під дію шкідливих факторів, внаслідок чого ним отримано професійне захворювання, яке потягло за собою втрату професійної працездатності, суд не бере до уваги, з огляду на наступне.

Криворізький гірничорудний трест «Кривбасруда» був створений після визволення міста від окупації в лютому 1944 році для відбудови підприємств гірничорудної промисловості Кривбасу, який підпорядковувався Наркомату гірничодобувної промисловості УРСР та з 1951 року трест «Кривбасруда» був розділений на два трести «Дзержинськруда» та «Ленінруда».

Криворізький трест «Дзержинськруда» з 1951 року підпорядковувся Міністерству металургійної промисловості СРСР та у 1973 році реорганізований в Промислове Об`єднання з видобутку руд підземним способом «Кривбасруда».

З 1975 року до складу Виробничого Об`єднання по видобутку руд підземним способом «Кривбасруда» входило 11 Рудоуправлінь на правах структурних одиниць, у тому числі шахта «Гігант».

Станом на 01 січня 1978 року до складу ВО «Кривбасруда» входило 10 Рудоуправлінь, на правах структурних одиниць, у тому числі шахта «Саксагань» та шахта «Гігант».

Згідно наказу ВО «Кривбасруда» №433 від 16 грудня 1986 року та №685 від 25 грудня 1989 року шахту «Комунар» РУ ім. Дзержинського об`єднано з шахтою «Гігант» РУ ім. Дзержинського, основні та оборотні фонди шахти «Комунар» передано до шахти «Гігант».

01 жовтня 1989 року Рудоуправління імені Кірова та ХХ партз`їзду виділилися зі складу Об`єднання в самостійні підприємства з наданням їм юридичного статусу. Інші Рудоуправління, згідно з наказом Мінметалургії СРСР від 07 вересня 1989 року за №170 та наказом по Об`єднанню від 20 вересня 1989 року за №349 були ліквідовані, а на їх базі створено на правах структурних одиниць 10 шахт: «Першотравнева-1», «Першотравнева-2», ім. Леніна, ім. Орджонікідзе, «Гвардійська», «Октябрська», «Родіна», «Саксагань», «Гігант», ім. Валявка.

01 серпня 1995 року наказом Мінпромполітики України від 27 липня 1995 року за №148 зі складу об`єднання ВО «Кривбасруда» виділена шахта «Саксагань» у самостійне державне підприємство.

Згідно п. 1 наказу ВО «Кривбасруда» від 07 жовтня 1997 року № 120 шахта «Гігант», як структурна одиниця була ліквідована.

Наказом Міністерства промислової політики України від 29 липня 1998 року № 263 Виробниче Об`єднання по видобутку руд підземним способом «Кривбасруда» було перейменовано на Державне підприємство «Криворізький державний залізорудний комбінат». Згідно з пунктом 2 цього наказу правонаступником перейменованого Виробничого Об`єднання по видобутку руд підземним способом «Кривбасруда» було призначене Державне підприємство «Криворізький державний залізорудний комбінат».

Відповідно до пункту 1 наказу Міністерства промислової політики України від 12 липня 1999 року № 248 та пункту 1 наказу Державної акціонерної компанії «Укррудпром» (далі - ДАК «Укррудпром») від 31 грудня 1999 року № 347 Державне підприємство «Криворізький державний залізорудний комбінат», шляхом реорганізації було перетворено на дочірнє підприємство «Криворізький державний залізорудний комбінат» ДАК «Укррудпром».

У наказі ДАК «Укррудпром» від 31 грудня 1999 року № 347 вказано, що зазначене дочірнє підприємство є правонаступником усіх майнових та немайнових прав і обов`язків реорганізованого Державного підприємства «Криворізький державний залізорудний комбінат».

Згідно з пунктами 1 та 3.2 наказу ДАК «Укррудпром» від 30 липня 2001 року № 290 вказане дочірнє підприємство, шляхом реорганізації, було перетворено у Відкрите акціонерне товариство «Криворізький залізорудний комбінат», яке стало правонаступником усіх майнових та немайнових прав та обов`язків дочірнього підприємства.

Відповідно до пункту 1.1 статуту ПАТ «Криворізький залізорудний комбінат», затвердженого протоколом загальних зборів акціонерів ВАТ «Криворізький залізорудний комбінат» від 30 березня 2011 року № 1/2011 та зареєстрованого 04 квітня 2011 року, ВАТ «Криворізький залізорудний комбінат» змінив найменування на ПАТ «Криворізький залізорудний комбінат» та є правонаступником усіх прав та обов`язків ВАТ «Криворізький залізорудний комбінат».

Отже, Управління «Кривбасгідрозахист» може нести відповідальність за шкоду, у тому числі й моральну, завдану каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я лише та виключно перед працівниками, які працювали на шахтах, зокрема шахті «Гігант» «Кривбасруда» у Рудоуправлінні Дзержинського з 20 січня 1998 року, тобто саме з дня виділення вказаних структурних одиниць зі складу ДВО «Кривбасруда», правонаступником яких визначено Управління «Кривбасгідрозахист».

Аналогічні правові висновки висловила Об`єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 15 червня 2020 року у справі № 212/3137/17.

На підставі зазначеного суд дійшов висновку, що саме АТ «Криворізький залізорудний комбінат» є правонаступником ВО «Кривбасруда» у період роботи позивача ОСОБА_1 на шахті «Гігант», і тому є належним відповідачем по справі.

Суд, встановив, що між сторонами склалися трудові правовідносини, оскільки професійне захворювання отримане позивачем у зв`язку із виконанням ним трудових обов`язків, і наявності у зв`язку з цим підстав, згідно норм діючого законодавства, для відшкодування моральної шкоди.

До такого висновку суд прийшов з наступного.

Так, постановою Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» (зі змінами та доповненнями) надано роз`яснення, відповідно до якого спори щодо відшкодування шкоди на підставі Закону № 1105 повинні вирішуватись на підставі законодавства, яке було чинним на момент виникнення в потерпілого права на відшкодування шкоди. Право на відшкодування шкоди настає з дня встановлення потерпілому медико-соціальною експертною комісією стійкої втрати професійної працездатності.

Таким чином, право на відшкодування моральної шкоди виникає в потерпілого з дня встановлення МСЕК стійкої втрати професійної працездатності, тобто з 12 квітня 1999 року за наслідками професійного захворювання.

Так, ст. 17 Закону України «Про охорону праці» (у редакції, що була чинною на час виникнення права на відшкодування моральної шкоди) визначає, що власник зобов`язаний створити в кожному структурному підрозділі і на робочому місці умови праці відповідно до вимог нормативних актів, а також забезпечити додержання прав працівників, гарантованих законодавством про охорону праці.

За статтею 12 Закону України «Про охорону праці» (у редакції, що була чинною на час виникнення права на відшкодування моральної шкоди), відшкодування моральної шкоди провадиться власником, якщо небезпечні або шкідливі умови праці призвели до моральної втрати потерпілого, порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

У зв`язку з тим, що відповідно до положень 12 Закону України «Про охорону праці» (у редакції, що була чинною на час виникнення права на відшкодування моральної шкоди) відшкодування працівнику моральної шкоди у випадку, передбаченому даною статтею, покладено на власника або уповноважений ним орган, і, як встановлено судом, втрата працездатності позивача настала внаслідок професійних захворювань, отриманих внаслідок роботи у небезпечних та шкідливих виробничих факторів, і моральну шкоду йому заподіяно ушкодженням здоров`я, пов`язаним із виконанням трудових обов`язків, а роботодавець не забезпечив створення безпечних умов праці, тому суд дійшов висновку про наявність правових підстав для відшкодування на користь позивача моральної шкоди з відповідача за вказаними професійними захворюваннями.

У відповідності до положень п.11 Правила відшкодування власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням ним трудових обов`язків, затверджених постановою Кабінету міністрів України №472 від 23 червня 1993 року (у редакції, що була чинною на час виникнення права на відшкодування моральної шкоди) (далі Правила № 472) моральна шкода відшкодовується за заявою потерпілого про характер моральної втрати чи висновком медичних органів у вигляді одноразової грошової виплати або в іншій матеріальній формі, розмір якої визначається в кожному конкретному випадку на підставі: домовленості сторін (власника, профспілкового органу і потерпілого або уповноваженої ним особи); рішення комісії по трудових спорах; рішення суду. Розмір відшкодування моральної шкоди не може перевищувати двохсот мінімальних розмірів заробітної плати незалежно від інших будь-яких виплат.

Згідно зі ст. 440-1 ЦК Української РСР (у редакції, що була чинною на час виникнення права на відшкодування моральної шкоди) моральна шкода відшкодовується в грошовій або іншій матеріальній формі за рішенням суду незалежно від відшкодування майнової шкоди. Розмір відшкодування визначається судом з урахуванням суті позовних вимог, характеру діяння особи, яка заподіяла шкоду, фізичних чи моральних страждань потерпілого, а також інших негативних наслідків, але не менше п`яти мінімальних розмірів заробітної плати.

Таким чином, згідно зі ст. 440-1 ЦК Української РСР, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин, було встановлено обмеження мінімального розміру відшкодування моральної шкоди не менше п`яти мінімальних розмірів заробітної плати та максимального розміру відшкодування моральної шкоди, що не може перевищувати двохсот мінімальних розмірів заробітної плати (п. 11 Правил).

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про оплату праці» мінімальна заробітна плата це законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче якого не може провадитися оплата за виконану працівником місячну, а також погодинну норму праці (обсяг робіт).

Мінімальна заробітна плата є державною соціальною гарантією, обов`язковою на всій території України для підприємств усіх форм власності і господарювання та фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників.

Вищезазначені вимоги закону у поєднанні зі статтями 3 і 8 Конституції України дають підстави для висновку про те, що у випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні з мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи, та враховувати засади розумності, виваженості й справедливості.

Відповідно до роз`яснень, викладених у п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням у кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховуються характер і тривалість страждань, стан здоров`я потерпілого, тяжкість завданої травми, наслідки тілесних ушкоджень, істотних вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках.

Вирішуючи питанняпро покладеннявідповідальності зазавдану позивачуморальну шкодуна відповідача,суд виходитьз того,що професійнезахворювання виниклоу позивачапід часйого роботиу відповідача,що підтверджується Актом№99004-ПЗрозслідування професійногозахворювання від 25 березня 1999 року.

За таких обставин суд вбачає, що АТ «Криворізький залізорудний комбінат» повинно нести відповідальність за заподіяну ОСОБА_1 моральну шкоду спричинену професійним захворюванням пиловим бронхітом першої стадії, емфіземою легень першої стадії. ЛН першої другої стадії.

Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди суд виходить з меж позовних вимог та доводів позовної заяви, тяжкості наслідків, які настали в здоров`ї позивача, незворотності таких наслідків, розміру втрати працездатності, відсутності наявності динаміки покращення стану позивача, постійний характер страждань позивача, який переносить постійний фізичний дискомфорт, обмежений в можливості звичайних повсякденних занять, що вносить істотні вимушені зміни у життєвих стосунках, виходячи із засад розумності та справедливості, з урахуванням ступеню втрати професійної працездатності 25%, періоду роботи на підприємстві відповідача понад 46 років у шкідливих умовах праці, судом встановлені обставини щодо наявності правових підстав для відшкодування моральної шкоди позивачу, оскільки уже самим фактом втрати позивачем професійної працездатності йому спричинена моральна шкода, тому суд вважає необхідним призначити позивачу компенсацію з відповідача в розмірі 110 000,00 грн. без врахування податку з доходу фізичних осіб.

З огляду на те, що позовні вимоги задоволено частково, враховуючи норми ст. 141 ЦПК України, суд приходить до висновку, що з відповідача підлягають стягненню судові витрати пов`язані зі сплатою судового збору на користь держави в сумі 1211,20 грн.

Керуючись ст. ст. 153, 173, 237-1 КЗпП України, ст. ст. 23,1167 ЦК України, Законом України « Про охорону праці», ст. ст. 4, 5, 13, 19, 76-81, 89, 137-141, 247, 258-259, 263-265, 279, 354 ЦПК України суд, -

ухвалив:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» про відшкодування моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з Акціонерного товариства«Криворізький залізоруднийкомбінат» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 110 000 (сто десять тисяч) гривень 00 копійок, без врахування податку з доходу фізичних осіб.

Стягнути з Акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» на користь держави судові витрати в розмірі 1211,20 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Акціонерне товариство «Криворізький залізорудний комбінат», місцезнаходження юридичної особи: 50029, Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, вул. Симбірцева, 1А, код ЄРДПОУ 00191307.

Повний текст рішення суду складено та підписано 31 січня 2025 року.

Суддя: М. В. Зімін