Рішення

від 13.01.2025 по справі 182/5536/24

НІКОПОЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 182/5536/24

Провадження № 2-о/0182/69/2025

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

13.01.2025 року м. Нікополь

Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого - судді Кобеляцької-Шаховал І.О. секретар Іванова Т.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Нікополі цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи Нікопольська міська рада, Комунальне підприємство «Нікопольське районне бюро технічної інвентаризації» Дніпропетровської обласної ради та Друга Нікопольська державна нотаріальна контора Дніпропетровської області, про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, -

В С Т А Н О В И В:

Заявниця звернулась до суду із заявою про встановлення факту належності їй правовстановлюючого документу.

В обґрунтування своїх вимог посилається на наступні обставини.

Їй на праві власності належить нерухоме майно у вигляді однокімнатної квартири АДРЕСА_1 , на підставі Договору міни від 12 березня 1996 року, зареєстрованого в реєстрі № 2-461. На Договорі міни міститься відмітка Нікопольського міжміського бюро технічної інвентаризації Дніпропетровської області про реєстраційний надпис про те, що вищезазначена квартира зареєстрована в Нікопольському міжміському бюро технічної інвентаризації Дніпропетровської області на прав власності за ОСОБА_2 вписані вреєстрову книгу№ 10за реєстровим№ 90від 05липня 1999року.Право власностіна вищезазначенуквартиру булозареєстровано вНікопольському міжміськомубюро технічноїінвентаризації (записв реєстровукнигу №10за реєстровим№ 90від 05липня 1999року).Для державноїреєстрації прававласності воназвернулась додержавного реєстратораправ нанерухоме майновиконавчого комітетуНікопольської міськоїради Дніпропетровськоїобласті ПриймакН.О.із заявоюпро державнуреєстрацію прававласності наналежну їйквартиру.16серпня 2024року отрималавідмову віддержавного реєстраторау зв`язкуз тим,що наявнісуперечності міжзаявленими тавже зареєстрованимиречовими правамина нерухомемайно таїх обтяженнями,а саме:«З заявоюпро державнуреєстрацію прававласності звернуласьФізична особа ОСОБА_1 зреєстрацією правна об`єктречових прав:закінчений будівництвомоб`єкт,Тип об`єкта:квартира,адреса ОНМ: АДРЕСА_2 .Для реєстраціїподано договірміни р/н2-461від 12.03.1996р.Видавник державнийнотаріус ДругоїНікопольської державноїнотаріальної конториЛещинська О.І.,технічний паспортвід 01.02.1996,видавник КПНікопольське бюротехнічної інвентаризації.Відповідно доподаного договоруміни татехнічного паспорту,власником є ОСОБА_2 .Реєстратором встановленосуперечності міжзаявленими тазареєстрованими правами,а самевідмінність уімені заявника,а саме ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .Законодавством передбачено,що увипадку,якщо установа,яка видалацей документ,не можевиправити допущенув ньомупомилку,або такаустанова ліквідована,та архівнідокументи незбереглися,громадянин маєправо звернутисядо судуз заявоюпро встановленняфакту належностіправовстановлюючого документу…».05вересня 2024року КП«НРБІ» Дніпропетровськоїобласної радивиготував їйновий технічнийпаспорт наналежну їйквартиру.Внаслідок такоїпомилки унаписанні імені,у неїна данийчас виниклапевна невідповідністьміж документом,що посвідчуєособу,та правовстановлюючимдокументом,який буввиданий наїї ім`я.Таким чином,з метоюнадання їйможливості вільнорозпоряджатись своєювласністю,а саме:квартирою,яка розташованаза адресою: АДРЕСА_2 існує необхідністьвстановити юридичнийфакт,що правовстановлюючийдокумент Договір мінивід 12березня 1996року,зареєстрований уреєстрі №2-461,належить їй, ОСОБА_1 .Відповідно дост.1Першого протоколудо Конвенційпро захистправ людиниі основоположнихсвобод від20.03.1952року (іззмінами,внесеними Протоколом№ 11),ратифікований ЗакономУкраїни «Проратифікацію Конвенціїпро захистправ людиниі основоположнихсвобод 1950року,Першого протоколута протоколів№ 2,4,7та 11до Конвенції»від 17.07.1997року (іззмінами),кожна фізичнаабо юридичнаособа маєправо мирноволодіти своїммайном.Ніхто неможе бутипозбавлений своєївласності інакше,як вінтересах суспільстваі наумовах,передбачених закономі загальнимипринципами міжнародногоправа.Згідно ізположеннями ч.1ст.4Цивільного процесуальногокодексу України,кожна особамає правов порядку,встановленому цимКодексом,звернутися досуду зазахистом своїхпорушених,невизнаних абооспорюваних прав,свобод чизаконних інтересів.У відповідностідо ч.1,2ст.293Цивільного процесуальногокодексу України,окреме провадження-це виднепозовного цивільногосудочинства,в порядкуякого розглядаютьсяцивільні справипро підтвердженнянаявності абовідсутності юридичнихфактів,що маютьзначення дляохорони прав,свобод таінтересів особиабо створенняумов здійсненнянею особистихнемайнових чимайнових правабо підтвердженнянаявності чивідсутності неоспорюванихправ.Суд розглядаєв порядкуокремого провадженнясправи,зокрема,встановлення фактів,що маютьюридичне значення.Положеннями п.6ч.1ст.315Цивільного процесуальногокодексу Українипередбачено,що судрозглядає справипро встановленняфакту належностіправовстановлюючих документівособі,прізвище,ім`я,по батькові,місце ічас народженняякої,що зазначенів документі,не збігаютьсяз прізвищем,ім`ям,по батькові,місцем ічасом народженняцієї особи,зазначеним усвідоцтві пронародження абов паспорті.Статтею 316Цивільного процесуальногокодексу Українивизначено,що заявафізичної особипро встановленняфакту,що маєюридичне значення,подається досуду замісцем їїпроживання. Установити факт належності документу можливо тільки в суді, тому вона вимушена звернутися до суду з цією заявою.

Заявниця в судове засідання не прибула, її представник подав до суду заяву про розгляд справи за їх відсутності, вимоги заяви підтримав (а.с.33).

Представники заінтересованих осіб до суду також не прибули, надали заяви про розгляд справи у свою відсутність. При постановленні рішення покладались на розсуду суду (а.с.23-24, 29, 30).

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, суд приходить до наступного.

Згідно зі ст.6 Конвенції „Про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

У статті 129 Конституції України однією із засад судочинства проголошено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та їх гарантій.

У частині четвертій статті 10 ЦПК України і статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно з ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особамає правов порядку,встановленому цимКодексом,звернутися досуду зазахистом своїхпорушених,невизнаних абооспорюваних прав,свобод чизаконних інтересів.

Відповідно до ст. 234 ЦПК України, окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно з вимогами п.6. ч.1 ст.256 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з ім`ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті.

Як встановлено в судовому засіданні, заявниці на праві власності належить нерухоме майно у вигляді однокімнатної квартири АДРЕСА_1 , на підставі Договору міни від 12 березня 1996 року, зареєстрованого в реєстрі № 2-461 (а.с.7). На Договорі міни міститься відмітка Нікопольського міжміського бюро технічної інвентаризації Дніпропетровської області про реєстраційний надпис про те, що вищезазначена квартира зареєстрована в Нікопольському міжміському бюро технічної інвентаризації Дніпропетровської області на праві власності за ОСОБА_2 вписані в реєстрову книгу № 10 за реєстровим № 90 від 05 липня 1999 року (а.с.7зв). Право власності на вищезазначену квартиру було зареєстровано в Нікопольському міжміському бюро технічної інвентаризації (запис в реєстрову книгу № 10 за реєстровим № 90 від 05 липня 1999 року). Для державної реєстрації права власності заявниця звернулась до державного реєстратора прав на нерухоме майно виконавчого комітету Нікопольської міської ради Дніпропетровської області Приймак Н.О. із заявою про державну реєстрацію права власності на належну їй квартиру. 16 серпня 2024 року ОСОБА_1 отримала відмову від державного реєстратора у зв`язку з тим, що наявні суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, а саме: «З заявою про державну реєстрацію права власності звернулась Фізична особа ОСОБА_1 з реєстрацією прав на об`єкт речових прав: закінчений будівництвом об`єкт, Тип об`єкта: квартира, адреса ОНМ: АДРЕСА_2 . Для реєстрації подано договір міни р/н 2-461 від 12.03.1996 р. Видавник державний нотаріус Другої Нікопольської державної нотаріальної контори Лещинська О.І., технічний паспорт від 01.02.1996, видавник КП Нікопольське бюро технічної інвентаризації. Відповідно до поданого договору міни та технічного паспорту, власником є ОСОБА_2 . Реєстратором встановлено суперечності між заявленими та зареєстрованими правами, а саме відмінність у імені заявника, а саме ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . Законодавством передбачено, що у випадку, якщо установа, яка видала цей документ, не може виправити допущену в ньому помилку, або така установа ліквідована, та архівні документи не збереглися, громадянин має право звернутися до суду з заявою про встановлення факту належності правовстановлюючого документу…» (а.с.13). 05 вересня 2024 року КП «НРБІ» Дніпропетровської обласної ради виготував заявниці новий технічний паспорт на належну їй квартиру (а.с.10-12). Внаслідок такої помилки у написанні імені, у заявниці на даний час виникла певна невідповідність між документом, що посвідчує особу (а.с.17-18), та правовстановлюючим документом, який був виданий на її ім`я. Таким чином, з метою надання їй можливості вільно розпоряджатись своєю власністю, а саме: квартирою, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 існує необхідність встановити юридичний факт, що правовстановлюючий документ Договір міни від 12 березня 1996 року, зареєстрований у реєстрі № 2-461, належить ОСОБА_1 .

За таких обставин, суд вважає за можливе вимоги заявниці задовольнити.

На підставі викладеного, керуючись ст.4, 13, 81, 89, 259, 263-265, 268, 293, п.6 ч.1 ст.315, 317, 319 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Заяву ОСОБА_1 задовольнити.

Встановити юридичний факт належності ОСОБА_1 (паспорт громадянина України НОМЕР_1 , виданий Нікопольським МВ УМВС України у Дніпропетровській області, 14 вересня 2000 року, РНОКПП НОМЕР_2 ) правовстановлюючого документа Договору міни від 12 березня 1996 року, посвідченого державним нотаріусом Другої Нікопольської державної нотаріальної контори Лещинською О.І., який зареєстровано в реєстрі №2-461.

На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Дніпровського апеляційного суду Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя: І. О. Кобеляцька-Шаховал