Рішення

від 22.01.2025 по справі 188/220/24

ПЕТРОПАВЛІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 188/220/24

Провадження № 2-о/188/4/2025

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 січня 2025 року Петропавлівський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді: Місюра К.В.

при секретарі: Лисяк А.Є.

за участю представників сторін:

від заявника: Ломоносова Н.М.

від заінтересованих осіб: не з`явились

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Сьома дніпровська державна нотаріальна контора, Миколаївська сільська рада Синельниківського району Дніпропетровської області, про встановлення факту, що має юридичне значення,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась з позовом до суду, відповідно до якого просить встановити факт проживання однією сім`єю не менше як п`ять років до часу відкриття спадщини ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зі спадкодавцем ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , а саме: з 2015 року до ІНФОРМАЦІЯ_3 (включно) за адресою: АДРЕСА_1 .

Позовні вимоги мотивовані тим, що ІНФОРМАЦІЯ_3 помер ОСОБА_2 , який на момент смерті фактично проживав за адресою: АДРЕСА_1 , і з яким з 2015 року до дня смерті проживала ОСОБА_1 .

ОСОБА_2 був особою похилого віку, хворів хронічною серцево-судинною недостатністю, ішемічною хворобою серця, потребував постійного догляду та допомоги. Водночас, його дружина ОСОБА_3 , 1946 року народження, також мала потребу в постійному догляді, і ОСОБА_1 на їх прохання у 2015 році почала проживати з ними однією сім`єю та здійснювала необхідний догляд. ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_3 померла, після чого ОСОБА_2 та ОСОБА_3 продовжили проживати разом як одна сім`я. Заявник зазначає, що протягом спільного проживання вони вели спільне господарство, мали спільний сімейний бюджет, були пов`язані спільним побутом, робили ремонт в будинку, який належав дружині померлого ОСОБА_3 , а після її смерті будинок успадкувала за заповітом заявниця.

Встановлення факту спільного проживання зі спадкодавцем однією сім`єю заявниці необхідно для вирішення питання щодо прийняття та оформлення спадщини після його смерті на підставі ст. 1264 ЦК України, що і зумовило її звернення до суду з відповідним позовом.

В судовому засіданні заявниця просила задовольнити заяву в повному обсязі з підстав, викладених в заяві.

Представники заінтересованих осіб в судове засідання не з`явились, подали до суду заяви, відповідно до яких просили розглянути справу у відсутність їх представників.

Суд, дослідивши матеріали справи, заслухавши в судовому засіданні заявницю, свідка ОСОБА_4 , вважає, що заявлені вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно зі ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадах.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_5 померла ОСОБА_3 , 1946 року народження, після смерті якої відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 16.03.2020 року, спадкоємцем будинку за адресою: АДРЕСА_1 , є ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В той же час, відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 16.03.2020 року, спадкоємцем квартири за адресою: АДРЕСА_2 , є ОСОБА_2 .

Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого 25.10.2021 року виконавчим комітетом Миколаївської сільської ради Синельниківського району Дніпропетровської області, ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_6 у селі Дмитрівка Синельниківського району Дніпропетровської області.

Відповідно до акту проведення перевірки факту проживання від 17.12.2021 року ОСОБА_1 проживала з померлим ОСОБА_2 однією сім`єю і мали спільне господарство та витрати.

Згідно акту проведення перевірки факту проживання від 08.06.2021 року ОСОБА_2 фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 у зв`язку з хворобою потребує постійного стороннього догляду так як через порушення функцій організму не може самостійно пересуватися та обслуговувати себе.

Довідкою Дмитрівської сільської ради від 31.07.2019 року підтверджується факт проживання ОСОБА_2 з 2010 року по АДРЕСА_1 .

Відповідно до квитанції № 15/15 від 22.10.2021 року ОСОБА_1 замовляла ритуальні послуги стосовно поховання ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Відповідно до повідомлення № 1168 ОСОБА_1 була призначена компенсація як фізичній особі, яка надає соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі з 01.08.2021р. по 31.12.2021р. в сумі 2 189, 00 грн., та з 01.01.2022р. по 07.06.2022р. в сумі 2 189, 00 грн.

Також матеріали справи містять документи щодо заміни вікон в будинку за адресою: АДРЕСА_1 за період 2019 року, та заміни електропостачання в 2020 році.

Вказаний факт не заперечувались заявницею на підставі вивчених в судовому засіданні доказів.

Постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 26.12.2023 року ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на квартиру, розташованої за адресою: АДРЕСА_3 , після смерті ОСОБА_5 , у зв`язку з тим, що факт постійного проживання разом із спадкодавцем на момент його смерті документами не підтверджено.

Так, як на підставу своїх вимог заявниця посилається на норми ст. 1264 ЦК України, відповідно до якої у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.

Згідно зі статтями 1216 та 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до статті 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадщину почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняттям ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

В основі спадкування за законом знаходиться принцип черговості, який полягає у встановленні пріоритету прав одних спадкоємців за законом перед іншими.

Згідно з частиною другою статті 1259 ЦК України фізична особа, яка є спадкоємцем за законом наступних черг, може за рішенням суду одержати право на спадкування разом із спадкоємцями тієї черги, яка має право на спадкування, за умови, що вона протягом тривалого часу опікувалася, матеріально забезпечувала, надавала іншу допомогу спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

Якщо вимога про встановлення факту проживання осіб однією сім`єю заявлена у зв`язку з таким проживанням не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини, відповідні відносини є спадковими і до них слід застосовувати статтю 1264 ЦК України.

Оскільки у цій справі позовна вимога про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки заявлена у зв`язку з таким проживанням не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини, тому ці відносини є спадковими і до них слід застосовувати статтю 1264 ЦК України.

Відповідно до статті 1264 ЦК України у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.

При вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), суд враховує правила частини другої статті 3 СК України про те, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

У постанові Верховного Суду від 24 червня 2021 року у справі № 694/646/20 (провадження № 61-5208св21) зазначено, що для встановлення факту проживання однією сім`єю, тобто доведення існування передбачених статтею 1264 ЦК України підстав для визнання особи спадкоємцем четвертої черги, необхідні докази, які доводили б у всій сукупності факти щодо ведення особами спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, спільних витрат, взаємних прав та обов`язків.

Про спільне проживання можуть свідчити наявність спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у спільних витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.

Зазначене узгоджується з правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 вересня 2023 року у справі № 582/18/21 (провадження № 61-20968сво21).

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Відповідно до частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За змістом частин першої - третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

В обґрунтування своїх вимог заявниця посилається на факт постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини за адресою: АДРЕСА_1 , з 2015 року по ІНФОРМАЦІЯ_3 .

В якості доказу заявниця посилається на акти проведення перевірки факту проживання Миколаївської сільської ради за червень, грудень 2021 року, згідно якого на підставі свідчень сусідів ОСОБА_1 проживала з померлим ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 .

Крім того, допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_4 зазначив, що ОСОБА_6 та ОСОБА_7 проживали з ним на одній вулиці. Коли ОСОБА_7 вийшла на пенсію, то почала хворіти і в 2019 році померла і ОСОБА_8 залишився проживати сам. Ще до хвороби ОСОБА_9 проживала в с. Богуслав і часто приїзжала в гості, а після смерті ОСОБА_7 в 2019 році вона звільнилась з роботи і переїхала в с. Дмитрівку до ОСОБА_10 , так як йому була необхідна стороння допомога і догляд. Проживали вони до моменту його смерті в літній кухні, а хата була зачинена.

Вказані свідчення заявниця в судовому засіданні підтвердила і погодилась з обставинами, повідомлені свідком в судовому засіданні.

Тобто, в судовому засіданні встановлено і матеріалами справи підтверджується, що не раніше 2019 року ОСОБА_1 почала постійно проживати разом із спадкоємцем ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 .

Вказані обставини були особисто підтверджені як заявником, так і допитаним свідком.

Заперечень по вказаним обставинам від заявником не надійшло.

В той же час, в судовому засіданні не встановлено обставин проживання заявниці зі спадкодавцем саме з 2015 року по день його смерті, тобто по ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Тобто, судом встановлено, що надані заявником докази є недостатніми для підтвердження факту її проживання разом з ОСОБА_2 однією сім`єю не менше п`яти років до часу відкриття спадщини. Під час розгляду справи судом досліджувався факт спільного проживання ОСОБА_1 і ОСОБА_2 з 2015 року до дня його смерті (5 років до дня смерті спадкодавця), проте не знайшов підстав для його встановлення за недоведеністю заявлених вимог.

Ураховуючи наведене, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні вимог ОСОБА_1 про встановлення факту її проживання із ОСОБА_2 однією сім`єю саме з 2015 року по день його смерті за недоведеністю вимог. Самі по собі показання свідка не є підставою для встановлення факту проживання однією сім`єю.

Згідно ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України законним і обґрунтованим є рішення, ухвалене судом відповідно до норма матеріального права із дотриманням норм процесуального права та на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 10, 12, 141, 142, 258, 259, 263, 264, 265, 268 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні заяви - відмовити.

Витрати у справі віднести на заявницю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя К. В. Місюра