Рішення

від 31.01.2025 по справі 398/7005/24

ОЛЕКСАНДРІЙСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №: 398/7005/24

провадження №: 2-о/398/77/25

РІШЕННЯ

Іменем України

"31" січня 2025 р. Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області в складі:

головуючого судді Авраменка О.В.,

з участю секретаря судового засідання Міщенко С.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в м. Олександрії в порядку окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , який діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 , заінтересовані особи: Міністерство національної єдності України, Міністерство соціальної політики України, про встановлення факту вимушеного переселення

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 , який діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 , звернувся в суд із заявою, в якій просить встановити факт, що його дочка ОСОБА_2 вимушено переселилася з території м. Лисичанськ Луганської області внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України та окупації частини території України. Заяву обґрунтовує тим, що він разом зі своєю дружиною та двома дітьми постійно проживали за адресою: АДРЕСА_1 . Внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України, яка розпочалася у лютому 2022 року, його дружина разом з дітьми для уникнення загрози життю та здоров`ю були вимушені тимчасово виїхати до Німеччини, а заявник вимушений переселитися до м. Олександрія Олександрійського району Кіровоградської області, де зареєструвався, як внутрішньо переміщена особа. 01.08.2023 року ОСОБА_2 повернулася з Німеччини до України в м. Олександрія Олександрійського району Кіровоградської області, де зареєструвалася, як внутрішньо переміщена особа. Через вимушене переселення ОСОБА_2 довелося повністю змінити своє життя, внаслідок чого вона була позбавлений можливості проживання в рідному місті, оскільки це стало загрозою життю та здоров`ю. Довідка від 01.08.2023 року №3505-5002890344 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи має фактичне місце проживання, але не містить відомостей щодо причини переселення. Встановлення зазначеного факту необхідне для визначення статусу ОСОБА_2 як особи, яка перебуває під захистом Конвенції про захист цивільного населення під час війни, а встановлення причинно-наслідкового зв`язку між вимушеним переселенням із зони проведення бойових дій та військовою агресією РФ, для захисту її порушених прав, зокрема відшкодування шкоди.

Учасники справи, належним чином повідомлені про час, дату та місце розгляду справи, в судове засідання, не з`явилися.

Від заявника надійшла заява про проведення судового засідання без його участі, в якій він також просив задовольнити заяву про встановлення факту вимушеного переселення.

Заінтересовані особи Міністерство національної єдності України та Міністерство соціальної політики України своїх представників в судове засідання не направили та причини неявки не повідомили.

Підстав для відкладення розгляду справи, визначених ст. ст. 223 та 240 ЦПК України, судом не встановлено.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються заявлені вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, суд приходить до таких висновків.

Згідно з ст. 293 ЦПК України, окреме провадження це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Частиною 2 ст. 315 ЦПК України визначено, що у судовому порядку можуть бути встановлені інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , народилася в м. Лисичанськ Луганської області. ЇЇ місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 . Згідно із свідоцтвом про народження, ОСОБА_1 є батьком ОСОБА_2 .

ОСОБА_2 є внутрішньо переміщеною особою та її місце проживання, як внутрішньо переміщеної особи зареєстроване за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджуються копією довідки від 01.08.2023 року №3505-5002890344. Вказана довідка не містить відомостей щодо причин переселення.

За приписамистатті 1Закону України«Про забезпеченняправ ісвобод внутрішньопереміщених осіб»внутрішньо переміщеноюособою єгромадянин України,іноземець абоособа безгромадянства,яка перебуваєна територіїУкраїни назаконних підставахта маєправо напостійне проживанняв Україні,яку змусилизалишити абопокинути своємісце проживанняу результатіабо зметою уникненнянегативних наслідківзбройного конфлікту,тимчасової окупації,повсюдних проявівнасильства,порушень правлюдини танадзвичайних ситуаційприродного читехногенного характеру. Адресою покинутого місця проживання внутрішньо переміщеної особи в розумінні цього Закону визнається адреса місця проживання особи на момент виникнення обставин, зазначених у частині першій цієї статті.

Статтею 1 Закону України «Про оборону України» визначено, що збройна агресія це застосування іншою державою або групою держав збройної сили проти України. Збройною агресією проти України вважається будь-яка з дій, зазначених в даній статті Закону, серед яких значиться вторгнення або напад збройних сил іншої держави або групи держав на територію України, а також окупація або анексія частини території України.

Відповідно до ч. 1 ст. 4, ч. 1 ст. 5 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону. Довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи засвідчує місце проживання внутрішньо переміщеної особи на період наявності підстав, зазначених у статті 1 цього Закону.

Підставою для взяття на облік внутрішньо переміщеної особи є проживання на території, де виникли обставини, зазначені в статті1 цього Закону, на момент їх виникнення (ч. 2 ст. 4 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб»).

Постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 року №509 «Про облік внутрішньо переміщених осіб» затверджено порядок оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи. Встановлена форма довідки не передбачає внесення відомостей про причину переміщення особи з місця свого постійного проживання.

Відповідно до ч.ч. 5, 9 ст. 5 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» Російська Федерація як держава-окупант відповідно до IV Гаазької конвенції про закони і звичаї війни на суходолі та додатка до неї: Положення про закони і звичаї війни на суходолі від 18 жовтня 1907 року, Женевської конвенції про захист цивільного населення під час війни від 12 серпня 1949 року та Додаткового протоколу до Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 року, що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів (Протокол I), від 8 червня 1977 року несе відповідальність за порушення захисту прав цивільного населення. Відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок тимчасової окупації державі Україна, юридичним особам, громадським об`єднанням, громадянам України, іноземцям та особам без громадянства, у повному обсязі покладається на Російську Федерацію як на державу, що здійснює окупацію.

Також, ст. 4 Конвенції про захист цивільного населення під час війни встановлено, що особами, які перебувають під захистом цієї Конвенції, є ті, хто в будь-який момент та за будь-яких обставин опиняються, у разі конфлікту чи окупації, під владою сторони конфлікту або окупаційної держави, громадянами яких вони не є.

Тобто, вищезазначені нормативно-правові акти передбачають, які права можуть виникнути в особи, щодо якої встановлено юридичний факт, про встановлення якого просить заявник.

Отже, від встановлення такого факту залежить виникнення та реалізація особистих та майнових прав заявника, при цьому відповідний юридичний факт є індивідуальним, оскільки має правові наслідки лише для ОСОБА_2 .

При цьому, Верховний Суд визначив можливість встановлення не самого факту вимушеного переселення внаслідок збройної агресії Російської Федерації, а можливість встановлення причинно-наслідкового зв`язку між певною подією та збройною агресією Російської Федерації, оскільки законодавець не визначив іншого, позасудового способу встановлення такого причинно-наслідкового зв`язку.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду у справах №363/2981/16-ц від 14 березня 2018 року, №428/13977/16-ц від 06 червня 2018 року, №417/3852/17 від 21 березня 2018 року, №243/7029/17 від 12 квітня 2018 року та №428/12368/16-ц від 21 березня 2018 року.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що встановлення факту вимушеного переселення ОСОБА_2 з окупованої території, відбулося внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України та окупації Російською Федерацією м. Лисичанськ Лисичанської міської територіальної громади Луганської області можливе лише у судовому порядку.

Метою встановлення факту вимушеного переселення саме у результаті збройної агресії Російської Федерації, зокрема, є визначення статусу ОСОБА_2 як особи, що перебуває під захистом Конвенції про захист цивільного населення під час війни від 12 серпня 1949 року, ратифікованої Україною 03 липня 1954 року, з відповідними правовими наслідками.

Факти збройної (військової) агресії Російської Федерації щодо України, окупації частини території України є загальновідомими, а тому не підлягають доказуванню згідно з приписами ч. 3 ст. 82 ЦПК України.

Відповідно до Наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій від 22.12.2022 року №309, з подальшими змінами, до переліку тимчасово окупованих Російською Федерацією території України з 03.07.2022 року віднесено м. Лисичанськ Лисичанської міської територіальної громади Луганської області.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що заява підлягає задоволенню, а юридичний факт встановленню.

Відповідно до ч. 7 ст. 294 ЦПК України при ухваленні судом рішення у справі окремого провадження судові витрати не відшкодовуються, якщо інше не встановлено законом.

Оскільки, заявник звільнений від сплати судового збору на підставі п. 21 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», то судові витрати слід віднести на рахунок держави.

Керуючись ст. ст. 258, 259, 263 265, 268, 293, 294, 315, 319, ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Заяву ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (адреса місця проживання, зареєстрована у встановленому законом порядку: АДРЕСА_1 , адреса фактичного місця проживання/перебування, як внутрішньо переміщеної особи: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ), який діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (адреса місця проживання, зареєстрована у встановленому законом порядку: АДРЕСА_1 , адреса фактичного місця проживання/перебування, як внутрішньо переміщеної особи: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ), заінтересовані особи: Міністерство національної єдності України (адреса місцезнаходження: м. Київ, Чоколівський бульвар, 13, код ЄДРПОУ 40446210), Міністерство соціальної політики України (адреса місцезнаходження: м. Київ, вул. Еспланадна, 8/10, код ЄДРПОУ 37567866), про встановлення факту вимушеного переселення, задовольнити.

Встановити факт,що вимушенепереселення ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,з м.Лисичанськ Лисичанськоїміської територіальноїгромади Луганськоїобласті відбулося внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України та окупації частини території України.

Судові витрати віднести на рахунок держави.

Рішення суду може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 31 січня 2025 року.

Суддя О.В.Авраменко