Рішення

від 24.01.2025 по справі 552/6719/24

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ПОЛТАВИ

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ПОЛТАВИ

Справа №552/6719/24

Провадження № 2/552/279/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24.01.2025 року Київський районний суд м. Полтави в складі:

головуючогосудді - Шаповал Т.В.,

при секретарі-Грицак А.Я.,

за участі:

позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтава в приміщенні судуцивільну справу в порядку спрощеного провадження за позовом ОСОБА_1 до Об`єднання співвласників багатоповерхового будинку « Маршала Бірюзова 96» про визнання договору купівлі продажу дійсним та визнання права власності на житлову площу,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 01.10.2024 року звернулась до суду з позовом до Об`єднання співвласників багатоповерхового будинку « Маршала Бірюзова 96» про визнання договору купівлі продажу дійсним та визнання права власності на житлову площу.

Посилалась на те, що вона мешкає у кімнаті АДРЕСА_1 з 17.09.2002 року, відповідно до договору оренди б/н. Кімната, в якій вона мешкає, надавалася для проживання в порядку реалізації права на житло. Вказана кімната АДРЕСА_2 є її житлом, а право на проживання в ньому є реалізацією її конституційного права на житло. За проживання в кімнаті вона сплачує всі належні їй платежі.

Вказувала, що в газеті «Зоря Полтавщини» від 13.07.2005 №105 було опубліковано оголошення, згідно яким мешканці гуртожитку за адресами: АДРЕСА_3 та АДРЕСА_4 мають право на викуп займаних ними приміщень. Позивач звернулась до керуючого санацією ВАТ «Полтавський завод газорозрядних ламп» Матлаша В.М. з заявою про намір викупити кімнату № НОМЕР_1 , в якій вона мешкає.

Зазначила, що відповідно до квитанції прибуткового касового ордеру б/н в касу заводу 31.08.2005 від неї було прийнято 3592,51 грн.. У подальшому між ОСОБА_1 та ВАТ «ПЗГРЛ» 29.03.2006 було підписано договір купівлі продажу приміщення №34-Б. У силу невідомих їй обставин ВАТ «ПЗГРЛ» ухиляється від нотаріального посвідчення договору купівлі продажу приміщення, а тому відповідно до ст.220 ЦКУ договір, щодо якого недодержано нотаріальної форми є нікчемним.

Посилалась на те, що не дивлячись на те, що між нею та ВАТ «ПЗГРЛ» було укладено договір купівлі продажу, вона не маю ніякого правовстановлюючого документу на придбані приміщення і не може належним чином розпоряджатися своїм житлом.

Зазначила, що на підставі рішення одинадцятої сесії Полтавської міської ради від 19.12.2006 було утворено комісію з приймання передачі відомчого малосімейного гуртожитку ВАТ «ПЗГРЛ» за адресою: АДРЕСА_4 в комунальну власність. На сьогодні управляючою організацією будинку АДРЕСА_5 є ОСББ «Бірюзова -96», новий статут якої було затверджено загальними зборами 26.01.2016.

Вказувала, що продавець квартири АДРЕСА_6 ВАТ «ПЗГРЛ» не заперечував проти продажу приміщень, але не вживав заходів для нотаріального засвідчення договору купівлі продажу, щодо всіх інших істотних умов договору вони домовились і виконали їх. У зв`язку з тим, що ВАТ «ПЗГРЛ» ліквідовано, відповідачем за даним позовом визначила правонаступника ОСББ «Бірюзова 96».

Просила суд визнати договір купівлі продажу кімнати №261 від 20.03.2006 №34-Б в гуртожитку ВАТ «ПЗГРЛ», що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 дійсним.

Винести рішення, яким визнати право власності на квартиру АДРЕСА_2 , яка складається з приміщень: 1- коридор-3,2 кв.м., 2- санвузол 3,1 кв.м., 3 кімната 19,3 кв.м., загальною площею 25,6 кв.м.,в житловому будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_5 , за ОСОБА_1 .

Ухвалою від 01 листопада 2024 року у справі відкрито провадження та визначено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

02.12.2024 року до суду від відповідача ОСББ «Бірюзова 96» надійшов відзив на позовну заяву. Вказував, що ОСОБА_1 мешкає у квартирі АДРЕСА_1 з 2002 року. У 2005 році ВАТ «Полтавський завод газорозрядних ламп», яке перебувало у процедурі санації, в особі керуючого санацією Матлаша В.М., було оголошено про право на викуп займаних приміщень за адресою АДРЕСА_4 . ОСОБА_1 скористалася цим правом, викупила займане нею приміщення 261, в результаті чого між нею та ВАТ «ПЗГРЛ» було підписано договір купівлі продажу приміщення. Чому зазначений договір не було сформовано належним чином, як того вимагає ст.657 ЦК України, їм не відомо. ОСББ «Бірюзова -96» не заперечує проти позовних вимог ОСОБА_1 і підтримує їх.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала у повному обсязі та просила їх задовольнити.

Відповідач ОСББ «Маршала Бірюзова 96» свого представника у судове засідання не направив, попередньо надав до суду заяву про проведення розгляду справи без участі їх представника.

Третя особа державний реєстратор прав на нерухоме майно виконавчого комітету Нехворощанської сільської ради Веременич Дмитро Сергійович у судове засідання не з`явився, попередньо надав до суду заяву про проведення розгляду справи без його участі, позовні вимоги підтримує.

Суд, заслухавши позивача, дослідивши матеріали справи,приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що ухвалою господарського суду Полтавської області від 16.07.2001 року, справа №7/25, розпочато процедуру санації ВАТ «Полтавський завод газорозрядних ламп». Керуючим санацією призначено арбітражного керуючого Матлаша В.М..

Рішенням господарського суду Полтавської області від 11.02.2003 року, справа №7/464, визнано право власності на будівлю гуртожитку на 696 місць по АДРЕСА_4 за ВАТ «Полтавський завод газорозрядних ламп».

31.08.2005 року ОСОБА_1 подала заяву на ім`я керуючого санацією ВАТ «Полтавський завод газорозрядних ламп» Матлаша В.М. про намір викупити приміщення в якому вона мешкає(орендує) кімната АДРЕСА_6 , за балансовою вартістю 142,56 грн. за 1 м2.

Згідно квитанції від 31.08.2005 року, ОСОБА_1 сплатила ВАТ « Полтавський завод газорозрядних ламп » 3592,51 грн., підстава плата за купівлю приміщення згідно фактури №173 від 31.08.2005 року.

Також встановлено, що 29.03.2006 року між позивачем ОСОБА_1 та ВАТ «Полтавський завод газорозрядних ламп» було укладено договір №34-Б купівлі продажу приміщення.

Згідно з даним договором ВАТ «Полтавський завод газорозрядних ламп» передав у власність позивача приміщення, які мають нумерацію квартира АДРЕСА_7 коридор 3,2 кв.м., 3 душова 1,3 кв.м. та 4 санвузол 1,6 кв.м., згідно технічного паспорту інв..№11919, реєстрований №7-950), загальною площею 25,20 кв.м., на 8 му поверсі, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 і є частиною гуртожитку ВАТ «ПЗГРЛ». Право власності на квартиру належить продавцю на основі рішення Господарського суду Полтавської області по справі №7/464 від 11.02.2003 року, що посвідчує право власності на нежитлову будівлю ( гуртожиток) по АДРЕСА_4 , складовою частиною якого є дана квартира.

Згідно п.14 вказаного договору, у відповідності зі ст.ст.182,209,210,220, 657 ЦК України цей договір підлягає нотаріальному посвідченню та державної реєстрації, однак даний договір нотаріально не посвідчений та не зареєстрований.

Рішенням виконавчого комітету Полтавської міської ради №247 від 28.09.2007 року, затверджено акти державних комісій по прийняттю в експлуатацію житлового будинку після реконструкції гуртожитку по АДРЕСА_4 , в тому числі квартир АДРЕСА_8 .

Згідно ст.655 ЦК України, в редакції на час виникнення спірних правовідносин, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 657 ЦК України, в редакції на час виникнення спірних правовідносин, договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Згідно ст. 210 ЦК України правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

Статтею 640ЦК Українипередбачено,що договір,який підлягаєнотаріальному посвідченнюабо державнійреєстрації,є укладенимз моментуйого нотаріальногопосвідчення абодержавної реєстрації,а вразі необхідностіі нотаріальногопосвідчення,і державноїреєстрації з моменту державної реєстрації.

Як вбачається із матеріалів справи та вказується позивачем у позовні заяві спірний договір купівлі продажу кімнати сторонами нотаріально не посвідчено, крім того він не пройшов державну реєстрацію.

У поданій до суду позовні заяві позивач посилається на ст.220 ЦК України.

Відповідно до ст.220 ЦК України якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Однак, правила ст. 220 ЦК України не поширюються на правочини, які підлягають нотаріальному посвідченню та державній реєстрації, оскільки момент вчинення таких правочинів відповідно до статей 210, 640 ЦК України пов`язується з державною реєстрацією, тому вони є неукладеними і такими, що не породжують для сторін права та обов`язки.

У зв`язку з викладеним, суд приходить до висновку, що договір купівлі продажу №34-Б від 29.03.2006 року не є укладеним, а тому не породжує для сторін договору прав та обов`язків.

Отже, за спірним договором позивач не набула права власності на квартиру АДРЕСА_6 , адже не зареєструвала його у встановленому законом порядку.

Окрім того, відповідно достатті 2 ЦПК Українизавданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч.1 ст.15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно із ч. 3ст. 12 ЦПК Україникожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Із урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси.

Крім того, відповідно доРішення Конституційного Суду України від 01 грудня 2004 року № 18-рп/2004поняття «порушене право», за захистом якого особа може звертатися до суду і яке вживається в низці законів України, має той самий зміст, що й поняття «охоронюваний законом інтерес». Щодо останнього, то в цьому ж Рішенні Конституційний Суд України зазначив, що поняття «охоронюваний законом інтерес» означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечитиКонституціїі законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.

Отже, гарантованест. 55 Конституції Україний конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Статтею 13 ЦПК Українивизначено принцип диспозитивності цивільного судочинства, відповідно до якого суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до вимогЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч.ч. 1, 5, 6статті 81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч. 1ст. 89 ЦПК Українисуд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Судом встановлено, що відповідач ОСББ «Маршала Бірюзова 96» жодних прав позивача не порушив.

Встановивши дані обставини, суд приходить до висновку, що у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Об`єднання співвласників багатоповерхового будинку « Маршала Бірюзова 96» про визнання договору купівлі продажу дійсним та визнання права власності на житлову площу необхідно відмовити.

У зв`язку з відмовою в задоволенні позовних вимог відповідно до ст.141ЦПКУкраїни понесені позивачами судові витрати не підлягають відшкодуванню.

Керуючись ст. ст. 259, 263-265 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 доОб`єднання співвласниківбагатоповерхового будинку« МаршалаБірюзова 96»про визнаннядоговору купівлі продажудійсним тавизнання прававласності нажитлову площу відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено до Полтавського апеляційного суду через Київський районний суд м. Полтави шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

позивач ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_9 , ідентифікаційний код: НОМЕР_2 ;

відповідач Об`єднання співвласників багатоповерхового будинку «Маршала Бірюзова 96», місцезнаходження: м. Полтава, вул. Решетилівська, 96, ідентифікаційний код: 34412058;

третя особа державний реєстратор прав на нерухоме майно виконавчого комітету Нехворощанської сільської ради Веременич Дмитро Сергійович, місцезнаходження: Полтавська область, Полтавський район, с. Нехвороща, вул. Миру,3.

Суддя Т.В. Шаповал