Рішення

від 16.01.2025 по справі 532/2475/24

КОБЕЛЯЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

532/2475/24

2/532/154/2025

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 січня 2025 р. м. Кобеляки

Кобеляцький районний суд Полтавської області в складі:

судді - Омельченко І.І.,

з участю секретаря судового засідання - Логвиненко А.В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

представник позивача - адвокат Титаренко С.О.,

відповідач - приватне підприємство «Гарант-Агро-К» в особі уповноваженої особи Король А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кобеляки в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом адвоката Титаренка Сергія Олександровича в інтересах ОСОБА_1 до приватного підприємства «Гарант-Агро-К» в особі уповноваженої особи Король Анжели Вікторівни про розірвання договору оренди землі,

В С Т А Н О В И В:

29 жовтня 2024 року до Кобеляцького районного суду Полтавської області надійшла позовна заява адвоката Титаренка Сергія Олександровича в інтересах ОСОБА_1 до ПП «Гарант-Агро-К» в особі уповноваженої особи Король Анжели Вікторівни про розірвання договору оренди землі.

Позовна заява обґрунтована тим, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки з кадастровим номером 5321884200:00:002:0152, загальною площею 1,0959 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Кобеляцької міської ради Полтавського району Полтавської області (колишньої Красненської сільської ради Кобеляцького району Полтавської області), номер запису про право в державному реєстрі прав - 98583738.

21 вересня 2017 року на добровільному волевиявленні ОСОБА_1 уклав з відповідачем договір оренди землі № б/н та передав ПП «Гарант-Агро-К» у строкове платне користування належну йому земельну ділянку на 10 років. Нормативна грошова оцінка землі становить 40198,67 гривень. Орендна плата становить 12,5 % від нормативно грошової оцінки земельної ділянки за один повний рік. Орендна плата виплачується орендарем на користь орендодавця щорічно протягом календарного року, за який здійснюється оплата один раз на рік, не пізніше 30 грудня поточного року.

За користування земельною ділянкою ПП «Гарант-Агро-К» відмовилося оплачувати орендну плату за 2018, 2019 роки. За 2020 рік сплатило орендну плату в повному обсязі в сумі 4020,00 гривень з відрахованими податками. За 2023 рік частково сплатило орендну плату в сумі 500,00 гривень, за 2022 рік - 1242,00 гривень, за 2023 рік - 621,12 гривень, хоча на землі проводило сільськогосподарські роботи.

Таким чином, адвокат Титаренко С.О. прохав суд достроково припинити шляхом розірвання дію договору оренди землі № б/н від 21 вересня 2017 року, укладеного між ОСОБА_1 та ПП «Гарант-Агро-К» щодо земельної ділянки загальною площею 1,0959 га, кадастровий номер 5321884200:00:002:0152, номер запису про інше речове право: 98583738, цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Кобеляцької міської ради Полтавського району Полтавської області (колишньої Красненської сільської ради Кобеляцького району Полтавської області); стягнути з відповідача сплачений судовий збір у сумі 1211,20 гривень та витрати на правничу допомогу в сумі 6000,00 гривень.

Ухвалою Кобеляцького районного суду Полтавської області від 30 жовтня 2024 року по даній справі відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження (а.с.31-32).

Ухвалою Кобеляцького районного суду Полтавської області від 16 січня 2025 року постановлено ухвалити заочне рішення.

Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Титаренко С.О. подав заяву про розгляд справи без їх участі. Позовну заяву задовольнити.

Відповідач ПП «Гарант-Агро-К» в особі уповноваженої особи Король Анжели Вікторівни, будучи належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив.

Суд, розглянувши та вивчивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню повністю.

Судом установлено, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки з кадастровим номером 5321884200:00:002:0152 загальною площею 1,0959 га, цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території колишньої Красненської сільської ради Кобеляцького району Полтавської області, номер запису про право в державному реєстрі прав - 98583738 (а.с.10).

21 вересня 2017 року ОСОБА_1 уклав з ПП «Гарант-Агро-К» договір оренди землі № б/н, відповідно до якого, орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку з кадастровим номером 5321884200:00:002:0152 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва для вирощування рослинницької продукції, яка знаходиться за межами населених пунктів на території Красненської сільської ради Кобеляцького району Полтавської області (а.с.11-13).

В оренду передається земельна ділянка загальною площею 1,0959 га, в тому числі сіножаті - 1,0959 га (пункт 2.1 Договору).

Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 40198,67 гривень (пункт 2.4 Договору).

Договір укладено строком на 10 (десять) років (пункт 3.1 Договору).

Орендна плата становить 12,5 % від нормативно грошової оцінки земельної ділянки (пункт 2.4 Договору) за один повний рік користування земельною ділянкою, з якої вираховуються податки та збори з доходів орендодавця згідно Податкового кодексу України (пункт 4.1 Договору).

Орендна плата вноситься один раз в рік, але не пізніше 30 грудня поточного року. Орендар вносить щорічну орендну плату протягом року одним або кількома платежами (пункт 4.3 Договору).

Відповідно до ч. 2 ст. 792 ЦК України, відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Згідно ч. 9 ст. 93 ЗК України, відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються законом.

Частиною 4 ст. 124 ЗК України встановлено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Спеціальним законом, яким регулюються відносини, пов`язані з орендою землі, є Закон України «Про оренду землі».

Згідно статті 1 Закону України «Про оренду землі», оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

У статті 13 Закону України «Про оренду землі» визначено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Частиною 1 статті 15 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); дата укладення та строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Згідно ч. 1 ст. 19 Закону України «Про оренду землі», право оренди земельної виникає з моменту державної реєстрації такого права.

Тому строк дії спірного договору оренди землі починається з моменту його державної реєстрації, а не з моменту його укладення.

Набрання договором чинності є моментом у часі, коли починають діяти права та обов`язки по договору, тобто коли договір (як підстава виникнення правовідносин та письмова форма, в якій зафіксовані умови договору) стає правовідносинами, на виникнення яких було спрямоване волевиявлення сторін. Таку правову позицію висловив Верховний Суд України в постанові від 18.01.2017 року по справі № 6-2777цс16, яка також була підтверджена і Постановою Верховного Суду в постанові суду від 27.06.2018 року по справі № 220/1897/16-ц.

Отже, обов`язок орендаря щодо сплати орендної плати та право орендодавців на її отримання виникає після проведення державної реєстрації договорів оренди землі.

Датою державної реєстрації договору оренди земельної ділянки загальною площею 1,0959 га, кадастровий номер 5321884200:00:002:0152, яка розташована на території колишньої Красненської сільської ради Кобеляцького району Полтавської області, є 21.09.2017 року (а.с.14).

За змістом ч.ч. 1, 2 ст. 21 Закону України «Про оренду землі», орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди.

Відповідно до ст. 24 Закону України «Про оренду землі», орендодавець має право вимагати від орендаря, зокрема, своєчасного внесення орендної плати.

Пунктом 9.1 спірного договору оренди землі встановлено право орендодавця на своєчасне внесення орендної плати. Праву орендодавця кореспондує обов`язок орендаря своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату (пункт 9.4 Договору).

Судом установлено, що в порушення умов договору оренди землі № б/н від 21 вересня 2017 року, позивачу не була виплачена відповідачем орендна плата за землю за 2018, 2019 роки, тобто не в строки, передбачені пунктом 4.3 спірного договору оренди землі. Лише за 2020 рік сплатило орендну плату в повному обсязі в сумі 4020,00 гривень з відрахованими податками. За 2023 рік частково сплатило орендну плату в сумі 500,00 гривень, за 2022 рік - 1242,00 гривень, за 2023 рік - 621,12 гривень (а.с.15).

Наведене вказує на неодноразове грубе порушення відповідачем, як орендарем, своїх договірних зобов`язань щодо виплати орендної плати.

У пункті 12.3 спірного договору оренди землі сторони погодили, що дія договору припиняється шляхом його розірвання за рішенням суду на вимогу однієї із сторін внаслідок невиконання другою стороною обов`язків передбачених договором.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Положеннями частин 1, 2 ст. 614 ЦК України встановлено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

За змістом ч. 1 ст. 32 Закону України «Про оренду землі», на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених ст. 24 і 25 цього Закону та умовами договору, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.

У пункті «д» ч. 1 ст. 141 ЗК України визначено, що підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати.

Так, аналіз статей 21, 24, 25, 32 Закону України «Про оренду землі» та пункту «д» частини 1 статті 141 ЗК України дає підстави для висновку, що підставою для розірвання договору оренди землі є саме систематична несплата орендної плати. Зазначені положення закону вимагають систематичної (два та більше випадки) несплати орендної плати, передбаченої договором, як підстави для розірвання договору оренди.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 28.02.2018 року по справі № 587/173/15-ц за результатом розгляду справи про розірвання договорів оренди з підстав систематичної несплати орендної плати: «Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що вказані положення закону, які регулюють спірні відносини, вимагають систематичної (два та більше випадки) несплати орендної плати, передбаченої договором, як підстави для розірвання договору оренди. Разове порушення умов договору оренди у цій частині не вважається систематичним і не може бути підставою для його розірвання, але ж повторне порушення вже може свідчити про систематичність».

При вирішенні питання щодо розірвання договору оренди з підстави, передбаченої пунктом «д» статті 141 ЗК України, застосуванню також підлягають положення частини другої статті 651 ЦК України.

Частиною 2 статті 651 ЦК України передбачено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Сам факт систематичного порушення договору оренди земельної ділянки щодо сплати орендної плати є вичерпною підставою для розірвання такого договору.

Такий правовий висновок викладений в постановах Верховного Суду України від 28 вересня 2016 року (справа № 6-977цс16) та від 12 грудня 2012 року (справа № 6-146цс12).

У постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної Палати Касаційного цивільного суду від 06 березня 2019 року (справа № 183/262/17) зроблено висновок, що підставою для розірвання договору оренди землі є систематична несплата орендної плати (два та більше випадки). При цьому, систематична сплата орендної плати не в повному обсязі, визначеному договором, тобто як невиконання, так і неналежне виконання умов договору, є підставою для розірвання такого договору, оскільки згідно ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Порушення відповідачем умов договору № б/н від 21.09.2017 року щодо сплати орендної плати є істотним, оскільки значною мірою позбавило позивача того, на що він розраховував при укладенні договору, зокрема, отримання гідної та економічно обґрунтованої плати за передачу в користування належної йому землі.

Відповідач не спростував такі твердження і не надав суду докази про виплату позивачу орендної плати за землю за 2018, 2019 роки.

Крім того, відповідач не виплатив орендну плату позивачу і в ході розгляду даної справи, що, на думку суду, свідчить про недобросовісну поведінку відповідача. Доказів протилежного суду не надано.

Отже, факт систематичного порушення умов договору оренди землі № б/н від 21.09.2017 року щодо несвоєчасної сплати відповідачем орендної плати за користування земельною ділянкою за 2018, 2019 роки є доведеним та є підставою для розірвання такого договору.

Враховуючи викладене вище, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, а тому задовольняє їх у повному обсязі.

Щодо розподілу судових витрат.

Відповідно до ч. 1 та п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, в разі задоволення позову судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на відповідача, а тому з відповідача на користь позивача слід стягнути сплачений за подання позовної заяви судовий збір у розмірі 1211,20 гривень.

Частинами 1-3 ст. 137 ЦПК визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

У статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Згідно статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Частиною 3 ст. 141 ЦПК України передбачено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

На підтвердження вимог про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, понесених позивачем, надано акт виконаних робіт (наданих послуг) правничої допомоги від 14.10.2024 року відповідно до угоди від 05.10.2024 року, розрахунок витрат за надання послуг та які будуть надані клієнту згідно договору про надання правової допомоги від 05.10.2024 року, квитанцію від 16.10.2024 року (а.с.23-24).

З даних документів вбачається, що розмір понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу становить 6000,00 гривень.

За змістом ч. 4 ст. 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог ч. 4 ст. 137 ЦПК України, суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Тобто в розумінні цих норм процесуального права зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони в разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.

Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Втручання суду в договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень ч. 4 ст. 137 ЦПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 Цивільного кодексу України.

У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року по справі № 755/9215/15-ц суд звернув увагу на те, що принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, в положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення.

Вирішенню питання про розподіл судових витрат передує врахування судом, зокрема, обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору, значення справи для сторін.

Принципи обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору повинні розглядатися, у тому числі, через призму принципу співмірності, який, як уже зазначалося вище, включає такі критерії: складність справи та виконаних робіт (наданих послуг); час, витрачений на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих послуг та виконаних робіт; ціна позову та (або) значення справи для сторони. Крім того, врахування таких критеріїв не ставиться законодавцем у залежність від результату розгляду справи.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг.

Аналогічний висновок міститься в постанові Верховного Суду від 14 листопада 2019 року по справі № 826/15063/18, додатковій постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 року в справі № 201/14495/16-ц.

Враховуючи складність справи, обсяг та характер виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності, реальності цих витрат та розумності їхнього розміру, з урахуванням задоволення позову в повному обсязі, суд дійшов висновку про наявність достатніх правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу в розмірі 6000,00 гривень.

Відповідачем не доведена неспівмірність витрат зі складністю справи та їх непропорційність до предмета позову, а також те, що його фінансовий стан свідчить про непомірність покладення на нього тягаря сплати витрат на правничу допомогу у визначеному позивачем розмірі.

Керуючись статтями 12, 133, 137, 141, 268, 280-289 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Позов адвоката Титаренка Сергія Олександровича в інтересах ОСОБА_1 до приватного підприємства «Гарант-Агро-К» в особі уповноваженої особи Король Анжели Вікторівни про розірвання договору оренди землі - задовольнити повністю.

Розірвати договір оренди землі загальною площею 1,0959 га, кадастровий номер 5321884200:00:002:0152, номер запису про інше речове право: 98583738, цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Кобеляцької міської ради Полтавського району Полтавської області (колишньої Красненської сільської ради Кобеляцького району Полтавської області), укладений 21 вересня 2017 року № б/н між ОСОБА_1 та приватним підприємством «Гарант-Агро-К».

Стягнути з приватного підприємства «Гарант-Агро-К» на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у сумі 1211,20 гривень та витрати на правничу допомогу в сумі 6000,00 гривень.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення може бути переглянуто судом за заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Сторони:

позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , мешканець АДРЕСА_1 .

відповідач - приватне підприємство «Гарант-Агро-К», код ЄДРПОУ 40705913, юридична адреса: 38221, с. Погребняки, вул. Миру, 3 Семенівського району Полтавської області.

Суддя